Великий OLED-дисплей, або будуємо потужний блок живлення. Частина 2
Цей огляд є продовженням попереднього, але оскільки робити два огляди поспіль, та ще й одного й того самого товару, не надто логічно й коректно, то принаймні початок буде присвячений одній із цікавих деталей, придбаних для майбутнього блока живлення.
Дисплей я купив у магазині, куди прийшов ніжками, але магазин торгує і онлайн, тож формально він підпадає під правила сайту.
Ще під час продумування конструкції майбутнього блока живлення я вирішував, який індикатор використати.
Вибір був великий, спочатку я вибирав із таких варіантів:
1. Залишити рідний. — дрібний і зовсім простий.
2. Індикатор за технологією VATN. — класно, але не дуже бюджетно, ціна близько 10 доларів.
3. Вакуумний (VFD) дисплей. Ну це взагалі супер, але ціна ще вища, а знайти його ще складніше, бо трапляються вони переважно на Ебеї. Основна перевага — великі кути огляду й вінтажність. Найчастіше трапляються формату 2002, а мені потрібен був 1602.
Прийшовши до магазину, я все-таки вирішив купити індикатор за технологією VATN. Це індикатори з підвищеною контрастністю, набагато кращі за звичні LCD.
Але коли я прикинув, який вигляд він матиме на передній панелі, то зрозумів, що він мені не підходить — надто маленький.
Зовнішній вигляд я прикидав на папері, тому куплений індикатор навіть не розпаковував.
Рішення було одне — ставити дисплей великого розміру. Тобто формула та сама: два рядки й 16 символів у рядку, але діагональ більша.
До того ж, уважніше почитавши форуми, я дізнався, що насправді з дисплеями VATN не все так гладко. Начебто й контрастність хороша, і кути огляду, але йому все одно властиві недоліки LCD-дисплеїв, яким він, по суті, і є.
Наприклад, кути огляду великі, але яскравість змінюється, і зображення вже не так гарно виглядає.
Хоча якщо порівнювати зі звичайним LCD, то різниця буде явно на краще.
Варіантів також було кілька.
1. Відносно дешевий великий LCD. — зовсім погано, зображення огидне.
2. Такий самий дисплей за технологією VATN, але великого розміру. — з’ясувалося, що такі існують, але купити його майже нереально: я зміг знайти його в продажу лише там, де не можу купити, та й то під замовлення.
3. VFD-дисплей. — купити його реальніше, ніж VATN, але ціна захмарна, а знайти його лише трохи легше, ніж великий VATN.
4. Дисплей за технологією OLED. — Ну, тут усе виявилося чудово, крім ціни. Хоча ні, був один нюанс, про нього напишу пізніше.
Моя внутрішня скнара довго впиралася лапками: 35 баксів за дисплей — це дуже круто.
Але в голові крутилася цитата з фільму «Назад у майбутнє» —
Марті МакФлай: Ти що, зробив машину часу… з DeLorean?
Емметт Браун: Я так розумію: якщо вже робити машину часу, то робити зі смаком!
Для початку — відмінності між усіма чотирма типами дисплеїв.

Коли моя внутрішня скнара здалася, я вирішив спочатку пошукати цей дисплей в інших магазинах, але, на жаль, ні в Китаї, ні на Ебеї їх немає. Загалом вибір OLED-дисплеїв — жалюгідне видовище: крихітні дисплеї розміром із поштову марку, ну, може, трохи більші, і ВСЕ. Максимум — розмір звичного дисплея 1602, але це точно все, більших не траплялося, та й ціна була чималенька.
На мій великий подив, дисплей я знайшов у тому самому магазині, де до цього купив попередній VATN. Ціна була високою, але точно нижчою, ніж в інших місцях.
Взяв попередній дисплей і чек, пішов до магазину — поміняли без проблем, звісно, з доплатою.
Але оскільки перед цим я проштудіював інтернет, то вже знав про особливість контролера цих дисплеїв.
Річ у тім, що формально дисплей працює не як 1602, а як матричний, а контролер працює в режимі емуляції звичного всім контролера HD44780, але іноді не зовсім коректно.
Можна трохи змінити програму приладу, виправити помилку — і все буде ОК, але змінити прошивку я не міг, тому заздалегідь пояснив проблему й попередив, що спробую, а якщо «не злетить», то поверну.
Дисплей справді великий.
Розміри 122 x 44 x 10 мм. Модель дисплея WEH001602BGPP5N00001, посилання на даташит.
Є нюанс із підключенням.
Нумерація контактів звичного дисплея, встановленого на платі перетворювача, така —
1, 2, 3,,,,,15, 16.
У нового дисплея нумерація контактів трохи інша:
14, 13, 12,,,,,,,,2, 1, 15, 16.
Це варто враховувати під час підключення.
Оскільки повернення було обумовлене тим, що дисплей не паяли, то підключав його «безпаяльним» способом.
Але все пройшло чудово, ну майже чудово.
Річ у тім, що коли на екрані відображається курсор, то в усіх місцях, де він буває, курсор хаотично спалахує на частку секунди.
Спочатку я грішив на несумісність дисплея з платою, але потім зрозумів: це той випадок, коли благо обернулося на зло.
Річ у тім, що дисплей дуже «швидкий», час відгуку — близько 10мкс, що на кілька порядків швидше, ніж у звичайного LCD. А якщо придивитися, то навіть на LCD видно, як курсор трохи мерехтить, просто неактивні ділянки не встигають відобразитися через велику інерційність LCD, а на OLED встигають. Не скажу, що це зовсім погано, просто це помітно в певних режимах.
OLED-дисплей споживає приблизно 40мА, але, на відміну від інших типів дисплеїв, споживаний струм залежить від кількості ввімкнених сегментів. Що більше сегментів увімкнено, то більший споживаний струм.
Напруга живлення дисплея може бути в діапазоні 3.3-5 Вольт.
Коли підключив через довгий кабель, з'явився цікавий ефект: дисплей вмикається плавно, як вакуумний.
Колір нагадує старий добрий VFD
Але які ж у цього дисплея кути огляду! За них я готовий пробачити і високу ціну, і курсор, що мерехтить. Позмагатися з ним може тільки VFD, та й не факт, що переможе. А контраст — яскраві символи на абсолютно чорному тлі, без жодних світлофільтрів.
Я не зміг підібрати такий кут, за якого зображення не видно. Або воно читається, або просто «ховається за горизонтом».
На останньому фото трохи видно матрицю.
Закінчивши з дисплеєм, я вирішив, що буде краще, якщо заодно зроблю і фільтр від завад, які створює ШІМ перетворювача.
Хоч виробник і пише про низькі пульсації (відносно), я вирішив удосконалити конструкцію, бо вважаю плату цього перетворювача радше «напівфабрикатом».
Загалом вирішив зробити фільтр вихідних пульсацій.
Я не прагнув зробити великий фільтр, хоча й маю вдома всі необхідні комплектуючі, а вирішив обмежитися простим варіантом.
Фільтр я робив за такою схемою:
1.2 Для цього взяв пару кілець від ATX-блоків живлення (зазвичай у радіоаматорів їх є достатньо).
3. Я вибрав кільця діаметром близько 28мм, змотав із них усі обмотки.
4. Оскільки вдома в мене не дуже багато дроту великого перерізу, то просто випрямив дроти, які зняв.
.
.
Перший дросель намотаний просто двома проводами діаметром 1.4-1.5мм (7 витків), другий — одним проводом діаметром близько 1.7мм (дві обмотки по 4 витки)
Було виготовлено ще кілька плат, але про них трохи згодом.
Раз уже перейшов до органів керування, скажу кілька слів про використаний енкодер.
Я купив енкодер PEC16-4015F-N0024 виробництва BOURNS, ось посилання на даташит.
А також велику ручку діаметром 30мм — менша просто мала б недоречний вигляд.
Цей енкодер має досить солідні габарити, але мені він підійшов за ціною (менше долара) і довжиною ручки.
Ну і, крім того, у нього була різьба, що дуже зручно, адже в того, що знайшов удома, різьби не було. Як, утім, і в того, що встановлений на платі.
Далі був етап підготовки передньої панелі — тут усе стандартно. Роздрукував кілька варіантів, прикинув, який вигляд це матиме в реальності, і вибрав один, більш-менш прийнятний.
Загалом дизайн передньої панелі дуже схожий на дизайн попереднього блока живлення, але цього разу я розмістив світлодіоди ліворуч від екрана — так мені здалося зручніше.
Просвердлив отвори, вирізав віконця, попутно підганяючи розміри до потрібних.
Підганяти довелося, бо я боявся зробити надто великі отвори під дисплей і кнопку, а спроба була лише одна: друга коштувала б 30 доларів, або ж довелося б миритися з кнопкою, що хитається, чи неправильно встановленим індикатором.
Під час роботи я наступив на чергові граблі. Енкодер працював добре, але не мав фіксації, тобто ручка крутилася плавно. Це добре для регулятора гучності, але не для приладу, де зручно відраховувати зміни клацаннями, не дивлячись на екран.
Загалом заїхав на ринок і купив ще один енкодер того самого виробника, але цього разу вже в іншому місці. Тепер ціна була помітно вищою — ще 2.5 бакса до витрат. Та мало того: продавці ще й поцупили кріпильну гайку з шайбою.
У цьому місці я вже колись купив підроблену TOP250Y (це було в одному з моїх оглядів), ну як так можна? Помітив я це вже вдома, але оскільки гайка була на попередньому енкодері, то просто махнув рукою — нехай залишать собі на пам’ять.
Оскільки дисплей доволі недешевий, я вирішив зробити для нього невеликий захист.
Для цього спочатку обклеїв тонким двостороннім скотчем по периметру.
Це фото не має особливого стосунку до огляду, просто сподобався кадр, на якому добре видно матрицю дисплея.
Після цього вирізав шматочок прозорого пластику, що залишився від якоїсь упаковки — чи то гарнітури, чи то корпусу для зовнішнього жорсткого диска.
Отримане віконце приклеїв на двосторонній скотч, попередньо ретельно протерши його й прибравши пил.
Звісно, видно невеликі потертості, та й контрастність постраждала, але пошкодити дисплей тепер набагато складніше.
На світлі спалаху виглядає гірше, ніж насправді.
Під час складання я вирішив, що не кріпитиму нічого до передньої панелі за допомогою наскрізних отворів, тому дисплей закріпив на прокладках, вирізаних із пластику, що залишився після вирізання вікна для нього ж :)
Ну а навіщо викидати те, що можна використати. Щоправда, довелося додатково підкласти шайби завтовшки близько 0.5мм, після цього площина дисплея зрівнялася з площиною передньої панелі.
1. Із платою клавіатури було трохи складніше.
З тих самих залишків пластику я зробив чотири стійки, кожна складалася з трьох шарів, але все одно трохи не вистачало. Допомогли обрізки корпусу блока живлення, які я вирізав, щоб посунути його ближче до задньої панелі. Я ж недарма писав, що краще їх не викидати — ще можуть стати в пригоді :)
2.3.4 Коли я трасував плату вихідного фільтра, то зовсім забув, що купив запобіжник і хотів установити захисні діоди.
Довелося змонтувати все це на платі, яка прикручуватиметься до вихідних клем.
Немає сенсу малювати схему: вихід підключений через запобіжник, а з боку блока живлення паралельно виходу встановлена пара діодів КД213.
Функція цього вузла — перегоріти запобіжнику, якщо акумулятор під’єднати з неправильною полярністю.
На платі перетворювача вже встановлений захисний діод, але він здався мені слабким, тому я вирішив поставити ще один такий самий.
Як клеми для запобіжника використав звичайні клеми 6.3мм, але впаяв їх у плату.
Трасування плати клем. На ній передбачено місце для встановлення двох типів діодів: КД213 і діодних збірок у корпусі ТО220.
Також на ній є додаткові контактні майданчики для підключення дроту зворотного зв’язку.
Оскільки я дотримувався концепції зручності обслуговування, усі з’єднання зробив роз’ємними. Для цього придбав кілька різних роз’ємів.
Для підключення індикатора використав великі — посилання
Для всіх інших з’єднань — маленькі: посилання.
Також для зручності підключення я використав кольоровий кабель. Енкодер підключав екранованим кабелем 4х0.22, оскільки наведення на цій лінії можуть мати неприємні наслідки.
Плату світлодіодів я закріпив у корпусі дещо незвичним способом.
Для цього підібрав на ринку спеціальні обойми. Спочатку вони призначені для декоративного оформлення, але чудово справляються з фіксацією плати в корпусі.
Принцип роботи дуже простий.
Свердлимо отвір 6.5-7мм
Надягаємо на світлодіод кільце
Вставляємо декоративну частину в отвір корпусу
Вставляємо світлодіод у декоративну частину
Насуваємо кільце на декоративну частину до упору — і все.
Загалом плата індикації дуже проста, її можна навіть не виготовляти, а просто підключити світлодіоди дротами — так набагато простіше.
Але є один невеликий нюанс.
Річ у тім, що потрібні світлодіоди з високою яскравістю, адже струм через них дуже малий.
Причому збільшити цей струм простим зменшенням номіналу резистора зовсім не можна.
Єдиний світлодіод, яскравість якого можна легко підвищити, — це індикатор режиму CV.
Якщо зменшити номінал резистора світлодіода активності виходу, то подача напруги на вихід не вмикатиметься (якщо правильно пам’ятаю).
А якщо зменшити номінал резистора світлодіода CC, то цей режим перестане відображатися на дисплеї.
Як і минулого разу, я використав світлодіоди трьох кольорів: червоного, зеленого та жовтого.
Перші два типи можна купити без проблем, а от знайти яскравий жовтий світлодіод виявилося складно. Навіть не пам’ятаю, де купував його минулого разу.
Тому я вирішив усунути цю проблему в корені.
Оскільки до плати індикації підведені спільний провід і живлення 5 вольт, я встановив транзистор і пару резисторів. Завдяки цьому для індикації режиму «увімкнено» можна використовувати будь-який світлодіод.
Можна сказати, що блок майже готовий. Звісно, виник невеликий нюанс: довелося заново відкалібрувати клавіатуру, але загалом усе запрацювало з першого ввімкнення.
Передню панель оформлено тимчасово, але я все одно вирішив трохи її вдосконалити: переніс у програму FDSIGNER і змінив шрифти написів.
Плату із запобіжником прикручено безпосередньо до вихідних клем.
Не назву це рішення найкращим, але особливого вибору в мене не було.
Не забуваймо, що силові дроти краще робити не надто довгими. Я використав дріт перерізом 6мм.кв, довжину залишив таку, щоб за потреби можна було відігнути передню панель і відкрутити плату.
Силові та сигнальні дроти краще рознести якомога далі один від одного.
Якось у мене вже виникла проблема, коли поруч проходили дроти від енкодера та силові, тож краще не повторювати помилок.
Вже наприкінці складання я взявся налагоджувати зв’язок із комп’ютером.
Для бездротового зв’язку замовив пару модулів Bluetooth, а для дротового з’єднання використав адаптер із комплекту.
Перетворювач USB-RS232 ttl зроблений на поширеній мікросхемі PL2303, тут важко розповісти щось нове.
Модулі Bluetooth мені дали на огляд, тому я й замовив пару різних, але, по суті, досі не зрозумів, чим вони відрізняються: зовні просто брати-близнюки.
Перший продається як HC05, другий — як HC06.
З якихось причин модуль HC06 не захотів зі мною «дружити», тож я відразу перейшов до роботи з модулем HC05.
Я все ж спробую з’ясувати, чому один із модулів не запрацював, хоча він бадьоро блимає світлодіодом, але на запити не відповідає.
Але зовні модулі справді однакові, другий мені навіть довелося позначити маркером, щоб не переплутати їх.
Можливо, він візьме участь у якомусь огляді, коли я розберуся, що йому потрібно :)
Плата перетворювача може працювати через такі модулі, але, як показала практика, штатне ПЗ через них не працює. Хоча є інформація, що з модулем Bluetooth версії 4.0 у комп’ютері все працює коректно, у мене ж адаптери версії 2.0, і зі штатним ПЗ вони працювати відмовляються.
Попри це, я все одно зміг їх перевірити за допомогою саморобного ПЗ, хоч і недописаного (тепер точно доведеться цим зайнятися).
Але насправді експеримент був про інше.
Якщо уважно придивитися до цього фото, можна побачити, що до плати одночасно підключені обидва інтерфейси — USB і Bluetooth.
У цьому й полягав експеримент.
Підключення через USB було організовано так само, як і в цьому огляді, з використанням мікросхеми, що забезпечує гальванічну розв'язку.
А Bluetooth підключили паралельно, використавши два діоди й резистор.
Ідея полягала в тому, щоб можна було користуватися будь-яким одним інтерфейсом без перемикання. Ідея спрацювала.
Можна використовувати і кабельне з'єднання, і Bluetooth, але, звісно, активним може бути лише щось одне.
Оскільки експеримент вдався, я приклеїв до плати пластикову смужку, ізолював її термоусадкою й закріпив зсередини на задній панелі. Через металевий корпус це був вимушений захід.
На вибір є два варіанти ПЗ.
Старе, яке нормально працює з платами 6020, і нове, яке працює з платою 6020, хоча спочатку розраховане лише на плати 6005.
Загалом ситуація трохи дивна: ПЗ випускають окремо для кожної плати, хоча протокол, по суті, однаковий для всіх плат.
Різниця лише в тому, що для кожної плати в ПЗ задано свій максимальний струм, і якщо підключитися до плати 6020, використовуючи ПЗ від 6005, то не вдасться встановити струм понад 5.2 Ампера.
Але є й другий недолік: струм при цьому відображатиметься як 1/10 реального. Це відбувається через те, що в 6005 струм задається з кроком 1мА, а в 6010 і 6020 — з кроком 10мА.
Наостанок я підключив дроти зворотного зв'язку.
Плата може працювати з чотирипровідним (або трипровідним) підключенням навантаження. Це означає, що вона може компенсувати падіння напруги на силових проводах, що важливо за великих струмів.
Для цього треба прибрати дві перемички з припою й подати на роз'єм живлення з вихідних клем (або з максимально віддаленої точки).
Щоб зменшити завади, я використав щільно скручений дріт, на який надів ізоляцію від кабелю 4х0.22. Власне, дроти теж були з цього кабелю.
Будьте дуже уважні, підключаючи цей дріт: якщо контакту не буде, на вихід подасться повна напруга незалежно від установленого значення.
Якщо не впевнені, просто не використовуйте цю можливість блока живлення: характеристики будуть трохи гіршими, зате безпека — вищою.
Усе, блок живлення повністю зібраний. Залишилося тільки закрити кришку.
Кілька фото того, що вийшло в результаті.
Задня панель майже порожня, я навіть не став робити написи, адже неправильно щось увімкнути тут неможливо, і так усе зрозуміло :)
1. Останнім етапом було встановлення обмеження максимальної вихідної потужності на рівні 700 Вт.
2. На цьому фото видно ефект, коли курсор вмикається не в тому місці. Потрапив на фото випадково, бо спалахує на дуже короткий час.
3, 4. Через п’ять хвилин після ввімкнення показує температуру близько 30 градусів, але за годину-півтори нагрівається до 42–43 градусів без навантаження. Після ввімкнення вентилятора температура досить швидко знижується до попереднього значення.
Під час експериментів я зрештою перемкнув зворотний зв’язок (див. вище) у штатний режим — вимірювання напруги на вихідних клемах плати. Зробив це через те, що за навантаження понад 50–60 Вт з’являвся сторонній звук. Буду розбиратися в причинах; поки підозрюю, що зворотний зв’язок я взяв після дроселя з двома обмотками.
Не обійшлося й без невеликого тестування.
Насамперед мені було цікаво подивитися, які пульсації на виході БЖ.
Виробник заявляє 50мВ за напруги 12 Вольт, струму 8 Ампер і вхідної напруги 54 Вольта.
У мене все відповідало заявленому, крім того, що вхідна напруга була 68 Вольт, а після плати стояв фільтр.
1. За заданих параметрів пульсації були помітно більшими, навіть з урахуванням фільтра після плати. У мене вийшло близько 110мВ.
2. Цікаво, що зі збільшенням вихідної напруги напруга пульсацій зменшується.
А ще цікавіше те, що частота пульсацій не 150 кГц, а близько 300кГц.
Далі я встановив струм 10 Ампер (приблизно 50% від максимуму) і перевірив за напруги 30 і 40 Вольт
1. За вихідної потужності близько 320 Вт пульсації становили близько 60мВ.
2. Потім я збільшив вихідну потужність до 400 Вт, пульсації зросли до 70-80мВ.
Це була максимальна потужність, яку може розсіювати електронне навантаження, та й то недовго.
Як на мене, пульсації завеликі, є над чим працювати під час доопрацювання.
Порівняльний вигляд старого й нового блока живлення.
Ну от і все, поки що. Цілком можливо, що десь у березні буде третя частина, де я розповім про доопрацювання та переробки, але основну частину вже завершено, тепер треба, щоб блок живлення пройшов перевірку часом.
Під час тестування виявилися деякі додаткові недоліки плати.
1. Пульсації явно більші за заявлені. Принаймні за вихідної потужності близько 100 Вт.
Найімовірніше, це пов'язано з тим, що хоча StepDown і може працювати в широкому діапазоні, усе впирається в дросель. Для різної потужності (і різниці між вхідною та вихідною напругою) потрібна різна індуктивність дроселя.
2. Чотирипровідне підключення зворотного зв'язку мені не вдалося нормально запустити.
Точність підтримання напруги була вищою, але з'явився додатковий шум (у штатному режимі перетворювач працює безшумно).
Думаю, це відбувається через те, що в колі стоїть дросель із двома обмотками. Буду розбиратися з проблемою.
3. Вентилятор. Він постійно шумить, поки працює блок живлення. Треба щось із цим робити.
4. Крім того, виявилося, що автоматичне вимкнення в разі перегрівання все-таки працює, але оскільки я переробив вимірювання температури, тепер воно працює некоректно, тобто навпаки.
Загалом поки виходить так: або температура відображається правильно, або аварійне вимкнення працює як слід, але тоді значення треба переводити у зрозумілий вигляд.
Тут кожен вирішує сам. Є альтернативний варіант: переробити схему так, щоб значення в градусах відповідали дійсності, але відлік вівся у зворотному напрямку від 100 градусів.
В іншому поки проблем не виявлено, усе працює, як і планувалося.
Якщо потрібна більша потужність, просто треба встановити потужніший блок живлення і або взагалі прибрати обмеження максимальної потужності, або встановити значення, потрібне для вибраного блока живлення.
Огляд вийшов дуже великим. Спочатку я навіть не припускав, що так вийде, але настільки захопився описом процесу й хотів розповісти так багато, що зрештою замість одного огляду вийшло два.
Не думаю, що багато хто вирішить повторити всю цю конструкцію в повному обсязі, але окремі моменти, які можна застосувати у власних проєктах і розробках, можливо, стануть у пригоді. Власне, на це й був розрахунок.
Здається, усе. Напевно, наробив купу помилок, тож буду радий доповненням і запитанням, та й просто коментарям.
Сподіваюся, огляд буде корисним.
Дисплей я купив у магазині, куди прийшов ніжками, але магазин торгує і онлайн, тож формально він підпадає під правила сайту.
Ще під час продумування конструкції майбутнього блока живлення я вирішував, який індикатор використати.
Вибір був великий, спочатку я вибирав із таких варіантів:
1. Залишити рідний. — дрібний і зовсім простий.
2. Індикатор за технологією VATN. — класно, але не дуже бюджетно, ціна близько 10 доларів.
3. Вакуумний (VFD) дисплей. Ну це взагалі супер, але ціна ще вища, а знайти його ще складніше, бо трапляються вони переважно на Ебеї. Основна перевага — великі кути огляду й вінтажність. Найчастіше трапляються формату 2002, а мені потрібен був 1602.
Прийшовши до магазину, я все-таки вирішив купити індикатор за технологією VATN. Це індикатори з підвищеною контрастністю, набагато кращі за звичні LCD.
Але коли я прикинув, який вигляд він матиме на передній панелі, то зрозумів, що він мені не підходить — надто маленький.
Зовнішній вигляд я прикидав на папері, тому куплений індикатор навіть не розпаковував.
Рішення було одне — ставити дисплей великого розміру. Тобто формула та сама: два рядки й 16 символів у рядку, але діагональ більша.
До того ж, уважніше почитавши форуми, я дізнався, що насправді з дисплеями VATN не все так гладко. Начебто й контрастність хороша, і кути огляду, але йому все одно властиві недоліки LCD-дисплеїв, яким він, по суті, і є.
Наприклад, кути огляду великі, але яскравість змінюється, і зображення вже не так гарно виглядає.
Хоча якщо порівнювати зі звичайним LCD, то різниця буде явно на краще.
Варіантів також було кілька.
1. Відносно дешевий великий LCD. — зовсім погано, зображення огидне.
2. Такий самий дисплей за технологією VATN, але великого розміру. — з’ясувалося, що такі існують, але купити його майже нереально: я зміг знайти його в продажу лише там, де не можу купити, та й то під замовлення.
3. VFD-дисплей. — купити його реальніше, ніж VATN, але ціна захмарна, а знайти його лише трохи легше, ніж великий VATN.
4. Дисплей за технологією OLED. — Ну, тут усе виявилося чудово, крім ціни. Хоча ні, був один нюанс, про нього напишу пізніше.
Моя внутрішня скнара довго впиралася лапками: 35 баксів за дисплей — це дуже круто.
Але в голові крутилася цитата з фільму «Назад у майбутнє» —
Марті МакФлай: Ти що, зробив машину часу… з DeLorean?
Емметт Браун: Я так розумію: якщо вже робити машину часу, то робити зі смаком!
Для початку — відмінності між усіма чотирма типами дисплеїв.

Коли моя внутрішня скнара здалася, я вирішив спочатку пошукати цей дисплей в інших магазинах, але, на жаль, ні в Китаї, ні на Ебеї їх немає. Загалом вибір OLED-дисплеїв — жалюгідне видовище: крихітні дисплеї розміром із поштову марку, ну, може, трохи більші, і ВСЕ. Максимум — розмір звичного дисплея 1602, але це точно все, більших не траплялося, та й ціна була чималенька.
На мій великий подив, дисплей я знайшов у тому самому магазині, де до цього купив попередній VATN. Ціна була високою, але точно нижчою, ніж в інших місцях.
Взяв попередній дисплей і чек, пішов до магазину — поміняли без проблем, звісно, з доплатою.
Але оскільки перед цим я проштудіював інтернет, то вже знав про особливість контролера цих дисплеїв.
Річ у тім, що формально дисплей працює не як 1602, а як матричний, а контролер працює в режимі емуляції звичного всім контролера HD44780, але іноді не зовсім коректно.
Можна трохи змінити програму приладу, виправити помилку — і все буде ОК, але змінити прошивку я не міг, тому заздалегідь пояснив проблему й попередив, що спробую, а якщо «не злетить», то поверну.
Дисплей справді великий.
Розміри 122 x 44 x 10 мм. Модель дисплея WEH001602BGPP5N00001, посилання на даташит.
Є нюанс із підключенням.
Нумерація контактів звичного дисплея, встановленого на платі перетворювача, така —
1, 2, 3,,,,,15, 16.
У нового дисплея нумерація контактів трохи інша:
14, 13, 12,,,,,,,,2, 1, 15, 16.
Це варто враховувати під час підключення.
Оскільки повернення було обумовлене тим, що дисплей не паяли, то підключав його «безпаяльним» способом.
Але все пройшло чудово, ну майже чудово.
Річ у тім, що коли на екрані відображається курсор, то в усіх місцях, де він буває, курсор хаотично спалахує на частку секунди.
Спочатку я грішив на несумісність дисплея з платою, але потім зрозумів: це той випадок, коли благо обернулося на зло.
Річ у тім, що дисплей дуже «швидкий», час відгуку — близько 10мкс, що на кілька порядків швидше, ніж у звичайного LCD. А якщо придивитися, то навіть на LCD видно, як курсор трохи мерехтить, просто неактивні ділянки не встигають відобразитися через велику інерційність LCD, а на OLED встигають. Не скажу, що це зовсім погано, просто це помітно в певних режимах.
OLED-дисплей споживає приблизно 40мА, але, на відміну від інших типів дисплеїв, споживаний струм залежить від кількості ввімкнених сегментів. Що більше сегментів увімкнено, то більший споживаний струм.
Напруга живлення дисплея може бути в діапазоні 3.3-5 Вольт.
Коли підключив через довгий кабель, з'явився цікавий ефект: дисплей вмикається плавно, як вакуумний.
Колір нагадує старий добрий VFD
Але які ж у цього дисплея кути огляду! За них я готовий пробачити і високу ціну, і курсор, що мерехтить. Позмагатися з ним може тільки VFD, та й не факт, що переможе. А контраст — яскраві символи на абсолютно чорному тлі, без жодних світлофільтрів.
Я не зміг підібрати такий кут, за якого зображення не видно. Або воно читається, або просто «ховається за горизонтом».
На останньому фото трохи видно матрицю.
Закінчивши з дисплеєм, я вирішив, що буде краще, якщо заодно зроблю і фільтр від завад, які створює ШІМ перетворювача.
Хоч виробник і пише про низькі пульсації (відносно), я вирішив удосконалити конструкцію, бо вважаю плату цього перетворювача радше «напівфабрикатом».
Загалом вирішив зробити фільтр вихідних пульсацій.
Я не прагнув зробити великий фільтр, хоча й маю вдома всі необхідні комплектуючі, а вирішив обмежитися простим варіантом.
Фільтр я робив за такою схемою:
1.2 Для цього взяв пару кілець від ATX-блоків живлення (зазвичай у радіоаматорів їх є достатньо).
3. Я вибрав кільця діаметром близько 28мм, змотав із них усі обмотки.
4. Оскільки вдома в мене не дуже багато дроту великого перерізу, то просто випрямив дроти, які зняв.
.
.
Перший дросель намотаний просто двома проводами діаметром 1.4-1.5мм (7 витків), другий — одним проводом діаметром близько 1.7мм (дві обмотки по 4 витки)
Було виготовлено ще кілька плат, але про них трохи згодом.
Раз уже перейшов до органів керування, скажу кілька слів про використаний енкодер.
Я купив енкодер PEC16-4015F-N0024 виробництва BOURNS, ось посилання на даташит.
А також велику ручку діаметром 30мм — менша просто мала б недоречний вигляд.
Цей енкодер має досить солідні габарити, але мені він підійшов за ціною (менше долара) і довжиною ручки.
Ну і, крім того, у нього була різьба, що дуже зручно, адже в того, що знайшов удома, різьби не було. Як, утім, і в того, що встановлений на платі.
Далі був етап підготовки передньої панелі — тут усе стандартно. Роздрукував кілька варіантів, прикинув, який вигляд це матиме в реальності, і вибрав один, більш-менш прийнятний.
Загалом дизайн передньої панелі дуже схожий на дизайн попереднього блока живлення, але цього разу я розмістив світлодіоди ліворуч від екрана — так мені здалося зручніше.
Просвердлив отвори, вирізав віконця, попутно підганяючи розміри до потрібних.
Підганяти довелося, бо я боявся зробити надто великі отвори під дисплей і кнопку, а спроба була лише одна: друга коштувала б 30 доларів, або ж довелося б миритися з кнопкою, що хитається, чи неправильно встановленим індикатором.
Під час роботи я наступив на чергові граблі. Енкодер працював добре, але не мав фіксації, тобто ручка крутилася плавно. Це добре для регулятора гучності, але не для приладу, де зручно відраховувати зміни клацаннями, не дивлячись на екран.
Загалом заїхав на ринок і купив ще один енкодер того самого виробника, але цього разу вже в іншому місці. Тепер ціна була помітно вищою — ще 2.5 бакса до витрат. Та мало того: продавці ще й поцупили кріпильну гайку з шайбою.
У цьому місці я вже колись купив підроблену TOP250Y (це було в одному з моїх оглядів), ну як так можна? Помітив я це вже вдома, але оскільки гайка була на попередньому енкодері, то просто махнув рукою — нехай залишать собі на пам’ять.
Оскільки дисплей доволі недешевий, я вирішив зробити для нього невеликий захист.
Для цього спочатку обклеїв тонким двостороннім скотчем по периметру.
Це фото не має особливого стосунку до огляду, просто сподобався кадр, на якому добре видно матрицю дисплея.
Після цього вирізав шматочок прозорого пластику, що залишився від якоїсь упаковки — чи то гарнітури, чи то корпусу для зовнішнього жорсткого диска.
Отримане віконце приклеїв на двосторонній скотч, попередньо ретельно протерши його й прибравши пил.
Звісно, видно невеликі потертості, та й контрастність постраждала, але пошкодити дисплей тепер набагато складніше.
На світлі спалаху виглядає гірше, ніж насправді.
Під час складання я вирішив, що не кріпитиму нічого до передньої панелі за допомогою наскрізних отворів, тому дисплей закріпив на прокладках, вирізаних із пластику, що залишився після вирізання вікна для нього ж :)
Ну а навіщо викидати те, що можна використати. Щоправда, довелося додатково підкласти шайби завтовшки близько 0.5мм, після цього площина дисплея зрівнялася з площиною передньої панелі.
1. Із платою клавіатури було трохи складніше.
З тих самих залишків пластику я зробив чотири стійки, кожна складалася з трьох шарів, але все одно трохи не вистачало. Допомогли обрізки корпусу блока живлення, які я вирізав, щоб посунути його ближче до задньої панелі. Я ж недарма писав, що краще їх не викидати — ще можуть стати в пригоді :)
2.3.4 Коли я трасував плату вихідного фільтра, то зовсім забув, що купив запобіжник і хотів установити захисні діоди.
Довелося змонтувати все це на платі, яка прикручуватиметься до вихідних клем.
Немає сенсу малювати схему: вихід підключений через запобіжник, а з боку блока живлення паралельно виходу встановлена пара діодів КД213.
Функція цього вузла — перегоріти запобіжнику, якщо акумулятор під’єднати з неправильною полярністю.
На платі перетворювача вже встановлений захисний діод, але він здався мені слабким, тому я вирішив поставити ще один такий самий.
Як клеми для запобіжника використав звичайні клеми 6.3мм, але впаяв їх у плату.
Трасування плати клем. На ній передбачено місце для встановлення двох типів діодів: КД213 і діодних збірок у корпусі ТО220.
Також на ній є додаткові контактні майданчики для підключення дроту зворотного зв’язку.
Оскільки я дотримувався концепції зручності обслуговування, усі з’єднання зробив роз’ємними. Для цього придбав кілька різних роз’ємів.
Для підключення індикатора використав великі — посилання
Для всіх інших з’єднань — маленькі: посилання.
Також для зручності підключення я використав кольоровий кабель. Енкодер підключав екранованим кабелем 4х0.22, оскільки наведення на цій лінії можуть мати неприємні наслідки.
Плату світлодіодів я закріпив у корпусі дещо незвичним способом.
Для цього підібрав на ринку спеціальні обойми. Спочатку вони призначені для декоративного оформлення, але чудово справляються з фіксацією плати в корпусі.
Принцип роботи дуже простий.
Свердлимо отвір 6.5-7мм
Надягаємо на світлодіод кільце
Вставляємо декоративну частину в отвір корпусу
Вставляємо світлодіод у декоративну частину
Насуваємо кільце на декоративну частину до упору — і все.
Загалом плата індикації дуже проста, її можна навіть не виготовляти, а просто підключити світлодіоди дротами — так набагато простіше.
Але є один невеликий нюанс.
Річ у тім, що потрібні світлодіоди з високою яскравістю, адже струм через них дуже малий.
Причому збільшити цей струм простим зменшенням номіналу резистора зовсім не можна.
Єдиний світлодіод, яскравість якого можна легко підвищити, — це індикатор режиму CV.
Якщо зменшити номінал резистора світлодіода активності виходу, то подача напруги на вихід не вмикатиметься (якщо правильно пам’ятаю).
А якщо зменшити номінал резистора світлодіода CC, то цей режим перестане відображатися на дисплеї.
Як і минулого разу, я використав світлодіоди трьох кольорів: червоного, зеленого та жовтого.
Перші два типи можна купити без проблем, а от знайти яскравий жовтий світлодіод виявилося складно. Навіть не пам’ятаю, де купував його минулого разу.
Тому я вирішив усунути цю проблему в корені.
Оскільки до плати індикації підведені спільний провід і живлення 5 вольт, я встановив транзистор і пару резисторів. Завдяки цьому для індикації режиму «увімкнено» можна використовувати будь-який світлодіод.
Можна сказати, що блок майже готовий. Звісно, виник невеликий нюанс: довелося заново відкалібрувати клавіатуру, але загалом усе запрацювало з першого ввімкнення.
Передню панель оформлено тимчасово, але я все одно вирішив трохи її вдосконалити: переніс у програму FDSIGNER і змінив шрифти написів.
Плату із запобіжником прикручено безпосередньо до вихідних клем.
Не назву це рішення найкращим, але особливого вибору в мене не було.
Не забуваймо, що силові дроти краще робити не надто довгими. Я використав дріт перерізом 6мм.кв, довжину залишив таку, щоб за потреби можна було відігнути передню панель і відкрутити плату.
Силові та сигнальні дроти краще рознести якомога далі один від одного.
Якось у мене вже виникла проблема, коли поруч проходили дроти від енкодера та силові, тож краще не повторювати помилок.
Вже наприкінці складання я взявся налагоджувати зв’язок із комп’ютером.
Для бездротового зв’язку замовив пару модулів Bluetooth, а для дротового з’єднання використав адаптер із комплекту.
Перетворювач USB-RS232 ttl зроблений на поширеній мікросхемі PL2303, тут важко розповісти щось нове.
Модулі Bluetooth мені дали на огляд, тому я й замовив пару різних, але, по суті, досі не зрозумів, чим вони відрізняються: зовні просто брати-близнюки.
Перший продається як HC05, другий — як HC06.
З якихось причин модуль HC06 не захотів зі мною «дружити», тож я відразу перейшов до роботи з модулем HC05.
Я все ж спробую з’ясувати, чому один із модулів не запрацював, хоча він бадьоро блимає світлодіодом, але на запити не відповідає.
Але зовні модулі справді однакові, другий мені навіть довелося позначити маркером, щоб не переплутати їх.
Можливо, він візьме участь у якомусь огляді, коли я розберуся, що йому потрібно :)
Плата перетворювача може працювати через такі модулі, але, як показала практика, штатне ПЗ через них не працює. Хоча є інформація, що з модулем Bluetooth версії 4.0 у комп’ютері все працює коректно, у мене ж адаптери версії 2.0, і зі штатним ПЗ вони працювати відмовляються.
Попри це, я все одно зміг їх перевірити за допомогою саморобного ПЗ, хоч і недописаного (тепер точно доведеться цим зайнятися).
Але насправді експеримент був про інше.
Якщо уважно придивитися до цього фото, можна побачити, що до плати одночасно підключені обидва інтерфейси — USB і Bluetooth.
У цьому й полягав експеримент.
Підключення через USB було організовано так само, як і в цьому огляді, з використанням мікросхеми, що забезпечує гальванічну розв'язку.
А Bluetooth підключили паралельно, використавши два діоди й резистор.
Ідея полягала в тому, щоб можна було користуватися будь-яким одним інтерфейсом без перемикання. Ідея спрацювала.
Можна використовувати і кабельне з'єднання, і Bluetooth, але, звісно, активним може бути лише щось одне.
Оскільки експеримент вдався, я приклеїв до плати пластикову смужку, ізолював її термоусадкою й закріпив зсередини на задній панелі. Через металевий корпус це був вимушений захід.
На вибір є два варіанти ПЗ.
Старе, яке нормально працює з платами 6020, і нове, яке працює з платою 6020, хоча спочатку розраховане лише на плати 6005.
Загалом ситуація трохи дивна: ПЗ випускають окремо для кожної плати, хоча протокол, по суті, однаковий для всіх плат.
Різниця лише в тому, що для кожної плати в ПЗ задано свій максимальний струм, і якщо підключитися до плати 6020, використовуючи ПЗ від 6005, то не вдасться встановити струм понад 5.2 Ампера.
Але є й другий недолік: струм при цьому відображатиметься як 1/10 реального. Це відбувається через те, що в 6005 струм задається з кроком 1мА, а в 6010 і 6020 — з кроком 10мА.
Наостанок я підключив дроти зворотного зв'язку.
Плата може працювати з чотирипровідним (або трипровідним) підключенням навантаження. Це означає, що вона може компенсувати падіння напруги на силових проводах, що важливо за великих струмів.
Для цього треба прибрати дві перемички з припою й подати на роз'єм живлення з вихідних клем (або з максимально віддаленої точки).
Щоб зменшити завади, я використав щільно скручений дріт, на який надів ізоляцію від кабелю 4х0.22. Власне, дроти теж були з цього кабелю.
Будьте дуже уважні, підключаючи цей дріт: якщо контакту не буде, на вихід подасться повна напруга незалежно від установленого значення.
Якщо не впевнені, просто не використовуйте цю можливість блока живлення: характеристики будуть трохи гіршими, зате безпека — вищою.
Усе, блок живлення повністю зібраний. Залишилося тільки закрити кришку.
Кілька фото того, що вийшло в результаті.
Задня панель майже порожня, я навіть не став робити написи, адже неправильно щось увімкнути тут неможливо, і так усе зрозуміло :)
1. Останнім етапом було встановлення обмеження максимальної вихідної потужності на рівні 700 Вт.
2. На цьому фото видно ефект, коли курсор вмикається не в тому місці. Потрапив на фото випадково, бо спалахує на дуже короткий час.
3, 4. Через п’ять хвилин після ввімкнення показує температуру близько 30 градусів, але за годину-півтори нагрівається до 42–43 градусів без навантаження. Після ввімкнення вентилятора температура досить швидко знижується до попереднього значення.
Під час експериментів я зрештою перемкнув зворотний зв’язок (див. вище) у штатний режим — вимірювання напруги на вихідних клемах плати. Зробив це через те, що за навантаження понад 50–60 Вт з’являвся сторонній звук. Буду розбиратися в причинах; поки підозрюю, що зворотний зв’язок я взяв після дроселя з двома обмотками.
Не обійшлося й без невеликого тестування.
Насамперед мені було цікаво подивитися, які пульсації на виході БЖ.
Виробник заявляє 50мВ за напруги 12 Вольт, струму 8 Ампер і вхідної напруги 54 Вольта.
У мене все відповідало заявленому, крім того, що вхідна напруга була 68 Вольт, а після плати стояв фільтр.
1. За заданих параметрів пульсації були помітно більшими, навіть з урахуванням фільтра після плати. У мене вийшло близько 110мВ.
2. Цікаво, що зі збільшенням вихідної напруги напруга пульсацій зменшується.
А ще цікавіше те, що частота пульсацій не 150 кГц, а близько 300кГц.
Далі я встановив струм 10 Ампер (приблизно 50% від максимуму) і перевірив за напруги 30 і 40 Вольт
1. За вихідної потужності близько 320 Вт пульсації становили близько 60мВ.
2. Потім я збільшив вихідну потужність до 400 Вт, пульсації зросли до 70-80мВ.
Це була максимальна потужність, яку може розсіювати електронне навантаження, та й то недовго.
Як на мене, пульсації завеликі, є над чим працювати під час доопрацювання.
Порівняльний вигляд старого й нового блока живлення.
Ну от і все, поки що. Цілком можливо, що десь у березні буде третя частина, де я розповім про доопрацювання та переробки, але основну частину вже завершено, тепер треба, щоб блок живлення пройшов перевірку часом.
Під час тестування виявилися деякі додаткові недоліки плати.
1. Пульсації явно більші за заявлені. Принаймні за вихідної потужності близько 100 Вт.
Найімовірніше, це пов'язано з тим, що хоча StepDown і може працювати в широкому діапазоні, усе впирається в дросель. Для різної потужності (і різниці між вхідною та вихідною напругою) потрібна різна індуктивність дроселя.
2. Чотирипровідне підключення зворотного зв'язку мені не вдалося нормально запустити.
Точність підтримання напруги була вищою, але з'явився додатковий шум (у штатному режимі перетворювач працює безшумно).
Думаю, це відбувається через те, що в колі стоїть дросель із двома обмотками. Буду розбиратися з проблемою.
3. Вентилятор. Він постійно шумить, поки працює блок живлення. Треба щось із цим робити.
4. Крім того, виявилося, що автоматичне вимкнення в разі перегрівання все-таки працює, але оскільки я переробив вимірювання температури, тепер воно працює некоректно, тобто навпаки.
Загалом поки виходить так: або температура відображається правильно, або аварійне вимкнення працює як слід, але тоді значення треба переводити у зрозумілий вигляд.
Тут кожен вирішує сам. Є альтернативний варіант: переробити схему так, щоб значення в градусах відповідали дійсності, але відлік вівся у зворотному напрямку від 100 градусів.
В іншому поки проблем не виявлено, усе працює, як і планувалося.
Якщо потрібна більша потужність, просто треба встановити потужніший блок живлення і або взагалі прибрати обмеження максимальної потужності, або встановити значення, потрібне для вибраного блока живлення.
Огляд вийшов дуже великим. Спочатку я навіть не припускав, що так вийде, але настільки захопився описом процесу й хотів розповісти так багато, що зрештою замість одного огляду вийшло два.
Не думаю, що багато хто вирішить повторити всю цю конструкцію в повному обсязі, але окремі моменти, які можна застосувати у власних проєктах і розробках, можливо, стануть у пригоді. Власне, на це й був розрахунок.
Здається, усе. Напевно, наробив купу помилок, тож буду радий доповненням і запитанням, та й просто коментарям.
Сподіваюся, огляд буде корисним.
Цю сторінку знайшли, коли шукали:
hc2609a схема включения, блок питания с "графическим дисплеем" схема, схема питания tft, lcd 1602 на лабораторный блок, как проверить блок питания осциллографом, мощный источник питания с дисплеем схема подключениями, регулируемый модуль питания с большим жк экраном, графический цифровой блок питания, блок питания с лсд дисплеем, блок питания с дисплеем tft, лабораторный блок питания с графическим дисплеем на stm, hgp ls50p схема принципиальная, блок питания в oled, жк экраны к блоку питания, дисплей лбп, цифровой блок питания с большим графическим дисплеем, самоделки на oled дисплее, pfc контроллер в тв oled, блок питания на tft дисплее своими руками, плата фильтра источника питания постоянного тока, hgp ls20p схема, ограничение зарядного тока конденсатора сетевого выпрямителя, фильтрация питания импульсных блоков, измерение шума источника питания осциллографом, как подсоединить внешние блоки питания к лсд
hc2609a схема включения, блок питания с "графическим дисплеем" схема, схема питания tft, lcd 1602 на лабораторный блок, как проверить блок питания осциллографом, мощный источник питания с дисплеем схема подключениями, регулируемый модуль питания с большим жк экраном, графический цифровой блок питания, блок питания с лсд дисплеем, блок питания с дисплеем tft, лабораторный блок питания с графическим дисплеем на stm, hgp ls50p схема принципиальная, блок питания в oled, жк экраны к блоку питания, дисплей лбп, цифровой блок питания с большим графическим дисплеем, самоделки на oled дисплее, pfc контроллер в тв oled, блок питания на tft дисплее своими руками, плата фильтра источника питания постоянного тока, hgp ls20p схема, ограничение зарядного тока конденсатора сетевого выпрямителя, фильтрация питания импульсных блоков, измерение шума источника питания осциллографом, как подсоединить внешние блоки питания к лсд
Запитання та відповіді
Який OLED-дисплей використано в проєкті блока живлення?
Автор обрав модель WEH001602BGPP5N00001 — дисплей на два рядки по 16 символів.
Які розміри, напруга живлення та споживання OLED-дисплея WEH001602BGPP5N00001?
Розміри дисплея — 122 × 44 × 10 мм, напруга живлення — 3,3–5 В, струм споживання — близько 40 мА. Струм залежить від кількості ввімкнених сегментів.
Чому в OLED-дисплея блимає курсор?
Через швидкий час відгуку — близько 10 мкс — стають помітними короткі спалахи курсора в різних місцях. Автор зазначає, що це видно лише в окремих режимах.
Цифри з цього огляду є в базі вимірювань: Інші пристрої
Порахувати самомуУсі калькулятори
Товари зі знижкою
Вас може зацікавити
Товари зі знижкою
Підтримати проєкт
Усі матеріали на сайті та поради безкоштовні, однак ми будемо вдячні за підтримку проєкту та каналу!
Коментарі2
Обговорити на форуміЄ запитання чи власний досвід? Обговоріть статтю з автором і читачами: на форумі зручно показувати схеми та фото.
Перейти на форумКоментувати можуть зареєстровані читачі. Це займає хвилину, і можна увійти через той самий акаунт, що й на форумі.
УвійтиРеєстрація
























































Коментарі публікуються мовою оригіналу.