Зарядний пристрій Modiary MDA238 42V 2A для 10S збірок літієвих акумуляторів
22.95€ (без учета доставки)
І ось я замовив зарядний пристрій, який, імовірно, належить до правильнішого типу. Утім, докладніше — як завжди, в огляді.
Попередні огляди
12.6В 3А
12.6В 3А
12.6В 1А
Одна з ключових умов безпечного заряджання літієвих акумуляторів і батарей — функція вимкнення зарядного пристрою після завершення процесу заряджання. Найчастіше на цьому заощаджують, і після переходу в режим CV (Constant Voltage) зарядний пристрій так у ньому й залишається. Таке рішення гранично просте й, по суті, являє собою звичайний блок живлення з функцією обмеження струму для режиму CC (Constant Current). Власне, такий зарядний пристрій можна зробити навіть самому — «з палиць і мотузок».
Здебільшого такий режим заряджання безпечний, якщо за процесом стежить користувач: засвітився зелений індикатор — отже, можна вимикати. Можна вимкнути одразу, а можна й за годину, але якщо цього не зробити, зростає ризик пробою акумулятора, особливо якщо він зношений. Думаю, багато хто помічав, як після від'єднання зарядного пристрою швидко падає напруга на клемах старих батарей.
Я не хімік, але припускаю, що проблема полягає в дендритах, через які може як збільшуватися саморозряд, так і виникати майже коротке замикання, що, відповідно, призводить до нагрівання комірки з подальшими спецефектами. І що більша батарея, то сильніші спецефекти.
Зарядний пристрій замовляв майже «навмання», бо не знав, чи він правильний, були лише припущення.
Крім того, критеріями вибору були напруга — збірки 10S досить поширені — і потужність. Подумав, що якщо модель на 2А зроблена як слід, то з великою ймовірністю й інші моделі цього виробника матимуть аналогічну схему.
Характеристики зі сторінки товару:
Вхід: 100–240 В змінного струму
Вихід: 2А (85 Вт), CC/CV, кінцева напруга 42 В + 0,2 В
Штекер постійного струму: 5,5 мм / 2,1 мм (круглий штекер), хоча насправді роз'єм 2,5 мм.
Довжина кабелю: близько 100 см
Навантаження: літій-іонні велосипедні батареї 36V
Стандарти безпеки, сертифіковані GS, відповідно до § 21 ProdSG
Упаковано дуже скромно.

Комплект постачання теж гранично простий: зарядний пристрій, кабель та інструкція.

Хоча в цьому випадку це не інструкція з користування, а попередження про те, чого не можна робити.
Кабель стандартний: з одного боку вилка без заземлення, з іншого — звичний штекер «вісімка». На вигляд кабель непоганий.

Зарядний пристрій зовні нагадує блок живлення для ноутбука. Розміри — 146х65х34мм. Спеціально не зважував, але на дотик він важкенький.

Знизу багато попереджувальних написів, а також характеристики, позначки відповідності різним стандартам і не менш потрібна інформація — варіанти типів роз'ємів та їхнє розпінування.
У моєму випадку штекер найзвичайнісінький, як у багатьох блоків живлення, але є варіанти з три- та чотириконтактним штекером.

Корпус блока живлення явно міцний. З одного боку розташований роз'єм живлення, з іншого — вихідний кабель, зверху — світлодіодний індикатор режиму роботи, знизу — чотири ніжки.
Вихідний кабель має незвичний для наших стандартів переріз — 0.824мм.кв, та й на вигляд він помітно товстий. Заявлено, що роз'єм має розмір 5.5х2.1мм, але, наскільки я можу судити, насправді внутрішній діаметр становить 2.5мм. Принаймні до таких гнізд він підходить.

Світлодіод світить не дуже яскраво: зеленим у режимі «заряджено» або коли навантаження не під'єднане, червоним — під час заряджання.

Для тестів зарядний пристрій під'єднав до навантаження в режимі CV, який певною мірою імітує навантаження у вигляді акумулятора.
Похибка вимірювання в навантаження завелика, але для оцінювання цілком достатньо.
За напруги 41.83 вольта струм заряджання становив 1.8–1.9А. Якщо трохи підвищити напругу, то за 42 вольтів (4.2 на комірку) він падав до 0.8А. Подальше підвищення напруги призводить до зниження струму, а вже за 42.14 струм упав до нуля, і зарядний пристрій увімкнув зелений світлодіод.

Якщо знижувати напругу, зарядний пристрій поводиться трохи інакше.
За 25–30 вольтів (2.5–3.0 на комірку) струм заряджання такий самий — 1.8–1.9А, але за напруги 20 вольтів струм знижується до 0.6А. Якщо знизити напругу ще більше, зарядний пристрій вимикає вихід, хоча сам продовжує працювати.
Тобто якщо під час спроби зарядити акумуляторну батарею з напругою нижче 18-20 вольт струм не підніме напругу вище 2 вольт на комірку, спрацює захист.
Захист тригерний, щоб його зняти, треба від’єднати зарядний пристрій від мережі, зачекати, поки згасне світлодіод, і під’єднати знову.

Для реалістичніших експериментів я взяв одну з батарей для гіробордів, вона якраз 10S2P і має ємність 4.4А·год, тож цей зарядний пристрій чудово для неї підходить.
Але оскільки батарея мала значний розбаланс, перший тест пройшов не зовсім нормально.
Усе почалося як і мало бути: струм заряджання 1.9А, що, до речі, менше за заявлені 2А. Через деякий час струм почав поступово падати, і за значення близько 1.1-1.2А зарядний пристрій вимкнувся.
Потім я перевірив ще раз, під’єднавши один тестер як реєстратор напруги, а другий — як амперметр. Ситуація повторилася, причому на останньому фото видно, що після вимкнення напруга на акумуляторі почала трохи падати.
Але виявилося, що насправді вимикалася не зарядка, а плата захисту батареї через розбаланс, хоча тоді не зовсім зрозуміло, чому падала напруга. Але реле в зарядному пристрої клацало, і зовні все працювало нормально.

Мене така ситуація не влаштувала, я спробував із другою такою самою батареєю — там було приблизно те саме, тож вирішив під’єднатися до роз’єму самої плати, тобто до захисту, але перед експериментами все-таки трохи її збалансував.
Попередження — так можна робити лише в одному випадку: якщо ви чітко розумієте, що робите. Інакше можливі проблеми аж до займання батареї!!!
Після цього все пішло як слід: зарядний пристрій заряджав батарею, коли струм заряджання знизився до 200-220мА, світлодіод засвітився зеленим, але заряджання тривало. Коли струм упав приблизно до 100мА, клацнуло реле, і зарядний пристрій вимкнувся. Світлодіод залишився світитися зеленим, але струму в колі вже не було.

Далі мене зацікавило, як воно поводитиметься після повторного під’єднання живлення або під’єднання/від’єднання батареї.
Виявилося, що в цьому разі зарядний пристрій поводиться однаково і при вимкненні живлення, і при від’єднанні батареї — причому однаково некрасиво.
Отже, батарея майже повністю заряджена. Вимикаємо живлення, за кілька секунд під’єднуємо знову — зарядний пристрій починає заряджати батарею струмом 0.31А (випадкове значення), струм починає знижуватися. Коли він упав до 50мА, я просто вимкнув живлення, бо далі чекати не було сенсу: зарядний пристрій не «запустився».
Подальші експерименти показали, що для переходу в нормальний режим роботи струм заряджання має піднятися приблизно до 500-700мА (точне значення, можливо, ще уточню). Якщо він менший, зарядний пристрій працюватиме як звичайний — із переходом у CV і без автоматичного вимкнення. Найімовірніше, це пов’язано з наявністю функції автоматичного запуску, а не окремої кнопки RUN, натисканням якої починається заряджання. Я вже якось пробував зробити щось подібне в одному з оглядів і скажу, що коректно реалізувати цю функцію не так просто, хоча якби в пристрої був мікроконтролер, усе було б набагато простіше.

З режимом заряджання, можна сказати, розібрався, тож перейшов до тестів на нагрівання.
Щоб тест проходив у режимах, близьких до максимальних, я під’єднав зарядний пристрій не до акумулятора, а до навантаження і виставив напругу, близьку до максимальної. Таким чином імітувалася робота з максимальною вихідною потужністю.
1. Приблизно через 5 хвилин після запуску на термознімку стали помітні місця нагрівання: ліворуч, імовірно, в районі трансформатора або вихідного діода, а також невелике нагрівання праворуч.
2. Через пів години корпус нагрівся до 55 градусів.
Нижче ви бачите парні фото — з термометром і тепловізором. Їх зроблено не просто так. Річ у тім, що тепловізор і термометр вимірюють температуру по-різному: тепловізор «шукає» точку з максимальною температурою, а термометр усереднює температуру всього корпусу, тому завжди показуватиме занижене значення. Навіть якщо ви використовуєте пірометр із «лазерним наведенням», це нічого не змінює: точка просто буде в центрі вимірюваної ділянки, не більше. Я не просто так користуюся в роботі компактним пірометром: на відміну від великих, він уміє вимірювати температуру дрібних об’єктів, наприклад транзисторів і діодів.

1. Одна година роботи, температура корпусу 65 градусів
2. Дві з половиною години, корпус нагрівся до 71 градуса в найгарячішій точці та до 56 градусів у середньому. Нагадаю, це максимальний режим, у реальності такого не буде, адже напруга буде або нижчою, або підніметься до 42В і струм почне падати.
До речі, ще один нюанс: пластик корпусу частково прозорий в ІЧ-діапазоні, тому тепловізор «бачить» крізь нього.

Звісно, зарядний пристрій було розібрано, причому розібрався він відносно просто: достатньо було пройтися по шву ножем, постукуючи по ньому невеликим молотком.

Компонування таке саме, як у блоків живлення моніторів і ноутбуків: два радіатори вздовж довгих боків плати, решта — всередині.

1. Вхідний діодний міст приклеєний герметиком до радіатора. Щоправда, потужність там невелика, найімовірніше, його просто так закріпили, а не намагалися відводити тепло.
2. Також герметиком плату закріплено біля вихідного кабелю.

Зрізавши герметик, я вийняв плату з корпусу, але й без герметика вона сиділа там досить щільно.

Трохи про компоненти та схемотехніку.
1. Вхідний мережевий фільтр заслуговує на 5 балів: є сам фільтр із двох дроселів і конденсаторів класу X, запобіжник, термістор і навіть варистор.
2. На вході встановлено конденсатор на 120мкФ, що для нашої мережевої напруги має пристойний запас і підійде навіть для роботи в повному діапазоні мережевої напруги 100-240В. Дивує велика кількість герметика, яким залито плату.
3. Маркування високовольтного транзистора повністю роздивитися не зміг: судячи з останніх цифр, він розрахований на 600 вольт. Заважали щільне компонування, сліди лаку на транзисторі й несподіваний ізолятор — такого рішення я раніше ще не зустрічав. Не сподобалося, що поруч із ним розташований вимірювальний резистор, який майже торкався радіатора.
4. Ліворуч від трансформатора — два Y-конденсатори, з’єднані послідовно для підвищення безпеки, праворуч — підлаштувальний резистор для встановлення вихідної напруги.
5. На виході — діодна збірка MUR1040CA, 10А 400В, правіше — резистор снабера в термоусадці. Тут же видно реле вимкнення виходу.
6. Також на виході є два дроселі: звичайний і з двома обмотками, конденсатори 470+220мкФ 50В. Трансформатор має дві обмотки: силову та допоміжну — для живлення схеми керування й контролю струму. Праворуч і нижче помітне місце для роз’єму термодатчика, але самого роз’єму немає.

Зовні до якості складання особливих претензій не виникло: усе чисто й акуратно, компоненти не лише закріплені клеєм, а й сама плата покрита захисним лаком.

ШІМ-контролер OB2202CP, тут, власне, нічого незвичайного — контролер як контролер. Зацікавило те, що на нього також подається напруга, знята з дільника вхідної змінної напруги.
Захисних прорізів на платі немає, але безпечні зазори дотримано. Також у високовольтних колах встановлено по два послідовно з’єднані резистори. Хоча, звісно, за всіма правилами мало б бути три, але два теж вкладаються в допуск, адже кожен розрахований на напругу до 200В.

У вихідній частині все складніше: тут два чипи. Праворуч — звичайний операційний підсилювач AS358M (аналог LM358), а на лівому маркування, на жаль, стерте :(
Схему не перемальовував, оскільки один із чипів не має маркування. Цілком можливо, що це якийсь мікроконтролер, хоча не здивуюся й звичайному компаратору. До того ж верхню частину плати добряче залито герметиком.
Хоча, якщо цей зарядний пристрій зацікавить, можливо, перемалюю хоча б вихідну частину, адже первинна нічим особливим не вирізняється і її можна замінити на будь-яку подібну.

Раз уже я відкрив корпус, то провів термопрогін із вимірюванням температури компонентів. Для цього під’єднав зарядний пристрій до того самого навантаження й задав той самий режим роботи. Термопрогін тривав 1 годину 30 хвилин. Для вимірювання кришку блока живлення знімали, не від’єднуючи навантаження, тобто «на ходу».

У полі МАХ ви бачите температуру близько 100 градусів. Виявилося, що так нагрівається резистор снабера вихідного діода, у цьому випадку це не критично.
Термознімки через 30, 60 і 90 хвилин після початку роботи.

Температури окремих компонентів: жодна з них не вийшла за допустимі межі. Я б навіть сказав, що є ще запас приблизно у 20 градусів, і це попри те, що тест проходив у важчих, ніж реальні, умовах.

Висновки.
Після тестів і детального огляду в мене залишилися позитивні враження, і на це є свої причини:
1. Якісне складання та конструкція
2. Компоненти хоч і «китайські», але явної економії не помітно
3. Є від’єднання акумулятора після завершення заряджання.
4. Є захист, який вимикає заряджання, якщо спробувати зарядити надмірно розряджений або несправний акумулятор.
5. Відсутність перегрівання
6. Є варіанти з іншими типами штекерів.
7. Не потребує доопрацювання
Не обійшлося й без недоліків. До них я віднесу один: після повторного підключення живлення або виходу з режиму заряджання в деяких ситуаціях зарядний пристрій не вимикається після завершення заряджання. Таке трапляється, коли після подавання живлення струм не перевищує приблизно 500–600 мА. Але тут зроблю невелике уточнення: таке можливо з повністю зарядженим новим акумулятором, адже якщо акумулятор старий і зношений, то навіть після короткої паузи напруга на ньому падає, і струм заряджання, найімовірніше, підскочить до порога спрацьовування системи контролю. Тобто саме в тих ситуаціях, коли контроль потрібен, усе працюватиме нормально.
Якщо коротко, то схоже, що зарядний пристрій хоч і виготовляли (і, найімовірніше, розробляли) у Китаї, але робили для європейського ринку, тому на фільтрах тощо не заощаджували. Від блоків рівня Mean Well він відрізняється переважно тим, що конденсатори (принаймні вихідні) використані від маловідомих фірм.
Загалом можу сказати: так, дорого, тим паче на нкон платна доставка, і якщо його купувати, то краще з «доважком» у вигляді акумуляторів. Але, на мій погляд, безпека коштує дорожче. Також буду вдячний, якщо хтось підкине посилання на аналогічні зарядні пристрої, тобто такі, що мають функцію автоматичного вимкнення.
22.95€ (без учета доставки)
Цю сторінку знайшли, коли шукали:
ob2202cp, зарядное устрой mda 4a, https://www.kirich.blog/obzory/bloki-pitaniya/886-zaryadnoe-ustroystvo-modiary-mda238-42v-2a-dlya-10s-sborok-litievyh-akkumulyatorov, интертест зу-2 зарядное 82, зарядное устройство для автомобильного аккумулятора 48 v modiary, modiary
ob2202cp, зарядное устрой mda 4a, https://www.kirich.blog/obzory/bloki-pitaniya/886-zaryadnoe-ustroystvo-modiary-mda238-42v-2a-dlya-10s-sborok-litievyh-akkumulyatorov, интертест зу-2 зарядное 82, зарядное устройство для автомобильного аккумулятора 48 v modiary, modiary
Запитання та відповіді
Чи вимикає Modiary MDA238 заряд після заряджання батареї 10S?
Під час тесту світлодіод ставав зеленим, а за струму близько 200–220 мА заряд припинявся. Однак після повторного підключення живлення або виходу в окремих ситуаціях зарядний пристрій може не вимкнутися.
Який струм видає Modiary MDA238 42 В 2 А?
Під час випробувань струм становив 1,8–1,9 А, тобто був меншим за заявлені 2 А.
Який захист має зарядний пристрій Modiary MDA238?
Якщо спробувати заряджати сильно розряджену або несправну батарею, пристрій може вимкнути вихід. Захист спрацьовує за низької напруги й скидається після від'єднання зарядного пристрою від мережі.
Цифри з цього огляду є в базі вимірювань: Зарядні пристрої
Порахувати самомуУсі калькулятори
Товари зі знижкою
Вас може зацікавити
Товари зі знижкою
Підтримати проєкт
Усі матеріали на сайті та поради безкоштовні, однак ми будемо вдячні за підтримку проєкту та каналу!
Коментарі14
Обговорити на форуміЄ запитання чи власний досвід? Обговоріть статтю з автором і читачами: на форумі зручно показувати схеми та фото.
Перейти на форумКоментувати можуть зареєстровані читачі. Це займає хвилину, і можна увійти через той самий акаунт, що й на форумі.
УвійтиРеєстрація


Коментарі публікуються мовою оригіналу.