Апарат точкового зварювання з живленням від іоністорів
Останнім часом досить часто з’являються огляди, автори яких або виготовляють апарати контактного зварювання, або використовують їх у своїх роботах під час складання акумуляторних батарей. Ось і я обзавівся подібним пристроєм, хоча він помітно відрізняється від тих, які я зустрічав раніше.
Насамперед хочу подякувати своєму постійному читачеві, який цього разу виступив спонсором огляду, замовивши для мене все необхідне, щоб зібрати невеликий зварювальний апарат. А від мене, як це зазвичай буває, — огляд.
Розповідатиму в хронологічному порядку, адже все виявилося не так просто, як гадалося спочатку.
Найчастіше апарати для точкового зварювання роблять на основі трансформаторів від мікрохвильовок. Це дешево й відносно просто, а з контролером від автора Yurok — ще й відносно просто. Я сам допомагав товаришеві робити пару таких апаратів.
Але під час складання таких апаратів є пара складнощів: потрібно перемотувати трансформатор, та й конструкція виходить важкою. Тому я не поспішав збирати такий апарат для себе. До того ж користуватися ним довелося б нечасто, а отже, треба було б десь його зберігати. Є, звісно, варіанти на основі потужного інвертора, тобто блока живлення з низькою напругою та великим струмом, але їх складно збирати.
І ось деякий час мені почали траплятися на очі компактні зварювальні апарати на основі високо струмових акумуляторів, а ще згодом замість акумуляторів почали використовувати потужні іоністори. Тут мені стало вже зовсім цікаво.
Зрештою замовив відносно недорогий і простий комплект для складання такого пристрою. Купував його на Таобао, коштував він близько 20 доларів (11 — плата і 2х4.5 — пара іоністорів), без урахування доставки.

Насправді це, звісно, не зварювальний апарат, а лише необхідні для його складання компоненти: плата, гайки, гвинти, дроти, пищалка, зварювальні контакти, пара термоусадкових трубок для них і шматочок нікелевої стрічки.

У комплекті є чотири дроти завдовжки 27 см кожен. Одна пара вже має наконечники з обох боків, а другу пропонується обтиснути самостійно — для цього поклали клеми.
Дроти перерізом 10AWG (5.26мм.кв), у силіконовій ізоляції, багатодротяні, тому дуже гнучкі. Рахувати кількість жил не буду, але їх справді дуже багато.
А от зварювальні контакти зовсім не сподобалися: по суті, це просто мідна трубка, в яку з одного боку запресовано дріт, а з іншого — контакт. При цьому один контакт повністю увійшов у трубку, тож у такому вигляді користуватися ним неможливо.

Ну і, звісно, контролер — невелика платка з жменькою компонентів.

На платі видно мікросхему контролера, стабілізатор живлення, кнопку вибору режиму і, звісно, силові транзистори — тут їх чотири.
За вибір режиму відповідає одна кнопка, за індикацію — світлодіод і пищалка. Одне натискання перемикає чотири режими: 1-2-3 імпульси та вимкнено.
Зарядного пристрою на платі немає, як і балансувального пристрою. На сторінці товару так і написано: це вже проблема користувача.

А транзистори на платі досить цікаві: судячи з даташита, їхній опір у відкритому стані становить 0.77мОм (типове значення — 0.53мОм за 100А), а максимальний тривалий струм — 300А. Тобто чотири штуки матимуть опір близько 0.2мОм і струм до 1200А.

Не менш цікаві й іоністори, яких для цього апарата потрібно щонайменше два, або інша кількість, кратна двом.

Розміри вражають: кожен має габарити 155х55х55мм без урахування клем, ємність — 3000 Фаради, напруга — 2.8 вольта, вага пари — 1.36кг разом із перемичкою, тобто кожен важить близько 650 грамів.
Судячи з опису та зовнішнього вигляду, іоністори вживані, зняті з якогось електротранспорту, але зовні виглядають на 5 балів.

Перемичка теж чималенька, прикручена болтами й місцями залита герметиком.

1, 2. Після отримання була невелика різниця напруги. До речі, наполегливо рекомендую використовувати плати балансування, адже навіть якщо зарядити їх однаково, з часом напруга все одно відрізнятиметься.
3, 4. ESR на частоті 1кГц становить 0.22мОм для одного або близько 0.47мОм для пари.

Звісно, я не втримався, щоб не протестувати їх, а точніше — спробувати виміряти еквівалентну ємність. Для цього підключив їх до тестера акумуляторів EBC-A40L, який забезпечує максимальний струм заряджання/розряджання 40А.
Підключатися затискачами-крокодилами дуже незручно, довелося один із вимірювальних проводів під'єднати просто до силового.

Під час розряджання з 2.7 вольта до 0.8 (обмеження навантаження) іоністори віддали приблизно однакову ємність: 1355 і 1365мАч, або 2294 і 2304 мВтч.

Під час розряджання з 2.8 вольта ємність була трохи вищою. Помітно, що навантаження забезпечує свої 40А лише до напруги 1.4 вольта, а далі струм падає.

Крива заряджання також лінійна, з різким спадом наприкінці заряджання; нижче графік для 2.7 вольта.

А ось якщо заряджати до 2.8 вольта, картина стає зовсім іншою: струм наприкінці заряджання не завжди опускався нижче встановлених 100мА, і заряджання не припинялося. Тому рекомендую обмежувати напругу під час заряджання рівнем 2.7 вольта: великої різниці в ємності ви не отримаєте, зате іоністори служитимуть довше й надійніше.

Щоб рухатися далі, спершу потрібно було відремонтувати контактну групу. Я взяв тонкий пінцет, бокорізи й обережно витягнув втиснутий контакт. Спочатку він ішов дуже туго, але потім вийшов легко, а другий контакт — ще легше.
Тут я зрозумів, що надійно встановити його на місце буде складно, та й узагалі користуватися такими тримачами дуже незручно: для цього потрібні обидві руки, а ще якось треба тримати сам акумулятор.

Поспілкувавшись із людиною, яка надіслала набір, ми вирішили замовити нормальний тримач — підпружинений, міцніший і зручніший.
Вибір був дуже великий, але зрештою звели його до трьох варіантів:
Перший за 12.5 долара — посилання
Другий за 7.6 долара, без коробки й проводів, — посилання
Третій за 12.76 — посилання

Зрештою зупинилися на третьому варіанті як зручнішому. Замовили простий комплект; є варіант із проводами, він коштує 18.15, але проводи вже були, хоч і тонші.

У комплект поклали запасний перемикач, гніздо для роз'єму й моток нікелевої стрічки.

Ручка відчутно важка — 272 грами. Моток стрічки я зважив радше про всяк випадок: він важить 20.6 грама.

Ручка виявилася справді зручною, до того ж на вибір є кілька кольорів. На фото погано видно, але пластмасову частину надруковано на 3D-принтері, хоча, на мій погляд, основну цінність становить контактна група.

Для підключення проводів передбачено пару болтів М8, а з протилежного боку — зварювальні контакти.
Усередині — суцільні мідні шини 15х3мм; назовні також виведено провід із роз'ємом. Коли контакти притискаються, спрацьовує кінцевий вимикач; роз'єм при цьому підключається до зварювального апарата для активації після натискання. У цьому випадку вимикач можна прибрати, оскільки плата не підтримує такої функції, а шкода.

1, 2. Біля зварювальних контактів видно дві пружини й кінцевий вимикач. Хід до спрацьовування вимикача — 3мм, повний — близько 5мм.
3. Тримач контактів не такий простий, як здається: є проріз із притискним гвинтом, тож контакти можна замінювати в міру зношування.
4. Контакти хоч і обточені, але торці зроблені абияк. Зрештою я трохи їх обточив, надавши трапецієподібної форми. Сильно обточувати й намагатися зробити голку не потрібно, достатньо просто зробити їх рівнішими.

На сторінці товару пропонують варіант комплектації з проводами, але він помітно дорожчий і важчий, тож доставка також обійдеться дорожче.

Заодно в іншому магазині замовив клеми, адже після заміни ручки рідних не вистачило б за кількістю. Коштують по 3 центи за штуку.

Діаметр отвору під гвинт — 6.5мм, для проводу — 3мм, і тут я прорахувався: виявилося, що для моїх проводів цього отвору замало. Хоча самі клеми сподобалися, чудово паяються просто флюсом із припою.

Обтиснути такі проводи мені нічим, тому я взяв потужний паяльник і припаяв їх, а потім обтиснув клеми плоскогубцями. Заодно з'ясував, що ізоляція проводів якісна: вона не те що не плавилася від паяльника, а навіть не намагалася сповзти. Загалом проводам 5 балів.
Далі під'єднуємо проводи спочатку до плати, потім до ручки, як показано на фото. Вхідні проводи — червоний (плюс) і чорний (мінус).
Виявилося, що гвинти для кріплення до клем іоністорів дуже довгі. Шукати інші було ліньки, але під руку потрапили відповідні гайки, які я зрештою й накрутив, щоб укоротити різьбову частину.

Під час під'єднання проводів потрібно дотримуватися кількох правил.
1. Небажано прокладати провід так, щоб він проходив над елементами контролера: електромагнітні наведення за таких струмів дуже значні й можуть порушити роботу контролера.
2. Крім того, не можна використовувати клеми, розташовані одна навпроти одної: за такого під'єднання основне навантаження припадатиме на той транзистор, який ближче до під'єднаних клем, і він може вийти з ладу.
3, 4. Щоб струм рівномірно розподілявся між транзисторами, потрібно або виводити проводи попарно, зводячи їх в один, або під'єднувати по діагоналі, наприклад до верхньої лівої та нижньої правої клем або навпаки.
Якщо коротко, то вгорі показано, як робити не треба, а внизу — як правильно.

Перш ніж під'єднати все, я припаяв пищалку. При цьому склалося враження, що виробник трохи помилився з відстанню між контактами, і вона не сіла до кінця.
Під'єднуємо, дотримуючись запобіжних заходів, а ще краще — робити це з розрядженими іоністорами, адже коротке замикання в такому разі просто випарує доріжки з плати, не кажучи вже про КЗ під час під'єднання до самих іоністорів.
Після подавання живлення має засвітитися світлодіод. Натисканням кнопки вибираємо кількість імпульсів від 1 до 3, четверте натискання переводить плату в режим сну. Також плата «засинає» сама за кілька хвилин, незалежно від того, користуєтеся ви зварюванням чи ні.

Спочатку вирішив потренуватися «на котиках», а точніше — на проводі перерізом 0.22мм.кв, і з'ясував, що плата вміє контролювати замикання. Тобто імпульси подаються не навмання, а приблизно через 0.7 сек після замикання контактів, що виявилося досить зручним. Процес виглядає так: притиснули клеми до стрічки, за короткий час пішов струм. Щоб отримати повторний імпульс, потрібно розімкнути й знову притиснути контакти.
Ну що сказати, провід 0.22мм зварювання перепалює, майже й не помічаючи.

З апаратом, можна сказати, розібралися, можна переходити до практичних експериментів, але спочатку, думаю, варто з'ясувати, яку стрічку надіслали.
А отримав я чотири мотки стрічки: невеликий ліворуч ішов у комплекті з першим набором, правий дали в комплекті до потужної ручки, а два посередині — тестові зразки, куплені в іншому магазині.

1. Та, що була в першому наборі: ширина 6мм, товщина 0.1мм
2. Цю дали додатково до ручки: ширина 7мм, товщина 0.12мм

А ці куплені тут, за посиланням пропонують багато варіантів шириною від 6 до 50мм і товщиною 0.1-0.5мм.
1. Стрічка 7мм, товщина 0.125мм
2. Стрічка 8мм, товщина 0.15мм, відповідає заявленим характеристикам.

1. Та, що була в першому наборі, має довжину 63см — явно заощадили.
2. Разом із ручкою дали пристойний моток стрічки завдовжки 3м, та й переріз стрічки оптимальний — зараховано.
3, 4. Тестові шматки, придбані окремо, мають довжину рівно один метр.

Матеріал, з якого виготовлені стрічки, перевірятиму, вимірюючи їхній опір. Перед тестом перевірив точність вимірювання міліомметра.

Подібний спосіб вимірювання я описував у цьому огляді, чистий нікель має опір 87 мОм за перерізу 1 мм² і довжини 1 м. Другий поширений матеріал, з якого виготовляють стрічки, — сталь, її опір помітно вищий.

1. Перша стрічка: 122 мОм на довжині 60 см за перерізу 0,6 мм². Для перерізу 1 мм² і довжини 1 м опір буде все ті ж 122 мОм. Це не нікель, а сталь із покриттям.
2. Друга стрічка: 135,9 мОм за довжини 99 см і перерізу 0,84 мм². Для 1 мм² і 1 м опір становитиме 115 мОм — очевидно, сталь.
3. Перша стрічка з магазину: 92,2 мОм за довжини 99 см і перерізу 0,875 мм². Для 1 мм² і 1 м опір становитиме 81,5 мОм — це більше схоже на нікель, хоча опір нижчий, ніж у чистого нікелю.
4. Друга стрічка з магазину: 70 мОм за довжини 99 см і перерізу 1,2 мм². Для 1 мм² і довжини 1 м опір становитиме відповідно 84 мОм — тут усе відповідає чистому нікелю.
Перші дві стрічки явно сталеві, а куплені в магазині, найімовірніше, з чистого нікелю. Хоча вимірювання показало трохи менший опір, можливо, є похибка вимірювання, але в будь-якому разі їхні показники явно ближчі до заявлених для нікелю 87 мОм. Та й гнуться вони інакше: сталь пружніша.

Перший тест проводився зі стрічкою, що йшла в комплекті з ручкою, 7х0.12мм.

Я пробував приварити одну стрічку до іншої з різною кількістю імпульсів.
1–4. За 1 і 2 імпульсів стрічка, можна сказати, взагалі не приварювалася: шматочки легко розділялися руками без помітного опору.
5, 6. За трьох імпульсів уже стало трохи схоже на зварювання, хоча трималося все одно дуже слабко.

Перед тестами я забув виміряти напругу на іоністорах, згадав уже на цьому етапі. За 12 годин до експериментів вони були заряджені приблизно до 2.5 вольта на комірку, а після попередніх тестів загальна напруга становила 4.86.

Оскільки результати експериментів мене зовсім не влаштували, вирішив трохи збільшити струм, під'єднавши провід від тримача безпосередньо до клеми іоністора, а не через клему на платі. Тобто фактично я зменшив загальну довжину проводів на 1/4.
За такого підключення плюсовий провід, що йде до плати, можна взяти невеликого перерізу.

Далі всі експерименти проводив із трьома імпульсами. Можу сказати, що після перемикання клеми апарат почав варити: я без проблем з'єднав дві стрічки.

Щоб розірвати їх, довелося докласти чималих зусиль, і на фото видно, що в одному місці стрічку навіть пропалило наскрізь.

А тепер практичні тести з акумуляторами. Для тесту використовувалися комірки Sanyo NCR18650GA, що залишилися після інших експериментів, тож їх уже не шкода навіть зіпсувати.

Спочатку експериментував зі сталевою стрічкою і можу сказати, що апарат варить чудово. Відірвати її вдавалося лише плоскогубцями й після чималих зусиль, причому місцями стрічка рвалася в місці зварювання.


В обох експериментах результат був однаковий: відірвати справді дуже важко.


Після цього спробував нікелеву стрічку завтовшки 0.15мм, і тут, на жаль, апарат майже не проварює її. В одному місці прихопило добре, але частіше виходило «холодне» зварювання.


З останнім шматочком нікелевої стрічки завтовшки 0.12мм ситуація була кращою, хоча й не набагато: відірвав руками, але з певним зусиллям.
У цьому випадку могло позначитися те, що контакти акумуляторів трохи постраждали від попередніх експериментів.


Після показаних вище експериментів напруга на іоністорах знизилася з 4.86 до 4.45 вольта.

Оскільки іоністори вже добряче розрядилися, вирішив спробувати ще раз, але зарядивши їх знову до 5 вольт.
За відчуттями, різниці між 4.45 і 5 вольт я не помітив, або ж вона дуже незначна. На краю стрічки варить, але трохи далі від краю вже не тримає.

Оскільки струм залежить від довжини проводів, я вирішив ще зменшити їхню довжину, під'єднавши плату так, щоб мінус був з'єднаний безпосередньо з клемою іоністора.
Загалом простий розрахунок показує, що за опору проводу перерізом 10AWG 3.28мОм на метр кожні 27см зменшують опір кола на 0.9мОм без урахування падіння напруги на клемах. Тобто спочатку було (дуже грубо):
0.47мОм ESR двох іоністорів
0.22мОм транзистори
3.5мОм проводи
Думаю, що близько 1-2мОм дають різні клеми та з'єднання
Отже, загальний опір становить щонайменше (а радше навіть більше) 5-6мОм; за напруги 4.5 вольта ТКЗ має становити близько 800А. Насправді значний вплив має падіння напруги на контактах, платі та безпосередньо в місці зварювання. Але в будь-якому разі зменшення паразитного опору кабелю має збільшити зварювальний струм.

І справді, варити стало трохи краще, принаймні стрічку до стрічки, а от до акумулятора — не набагато краще.

Зовсім уже засмутившись, я згадав, що в мене залишилися шматочки стрічки з огляду, а там була нікелева стрічка завтовшки 0.1мм. Заодно, коли заїжджав до товариша, взяв старі акумулятори, що залишилися після заміни в батареях.

Але цього мені здалося замало, тож вирішив: «гуляти, то гуляти» — і зарядив іоністори майже до повної напруги.

Під час спроби зварити одну стрічку з іншою з'ясувалося, що апарат легко пропалює її наскрізь. З акумулятором теж вийшло значно краще, щоправда, виникла інша проблема: коли стрічка пропалюється, іноді вона прилипає до зварювальних контактів, тож їх треба чистити.

Далі знову спробував стрічку 0.12мм, з якою експериментував раніше.
Під час зварювання стрічки до стрічки також вдалося пропалити її наскрізь. З акумуляторами ситуація така сама, як у попередньому експерименті: ближче до країв стрічку навіть може пропалити, але є місця, які нормально не проварюються, хоча прогрес очевидний.

Тепер про різні доповнення, нюанси та інше.
Для початку балансири, продаються у вигляді окремих плат, але напруга — лише до 2.5 вольта. Як на мене, іоністори через підвищений струм витоку за напруги понад 2.7 вольта й самі відносно непогано балансуються. Крім того, так ви отримаєте лише 5 вольт замість 5.4, що може бути суттєвим.

Контролери.
В огляді — найпростіший варіант контролера, опцій мінімум, зате силові транзистори вбудовані, але є і значно просунутіші варіанти.

Вони вже мають зарядний пристрій і схему балансування, щоправда, силову плату треба купувати окремо.

Силові плати теж бувають різні — для різної кількості транзисторів і різних їхніх типів. Зазвичай їх можна купити там само, де й контролери.

У тих самих продавців є й іоністори, зазвичай з розбирання, причому іноді в одного й того самого продавця вони можуть відрізнятися за ціною, наприклад, за 5 доларів і за 6.5.
Там само пропонують мідні шини для з'єднання іоністорів за схемою 2S2P. Це допоможе як подовжити час автономної роботи, так і збільшити струм віддачі; для подібних систем китайці заявляють 1500-2000А

А тепер найголовніше — висновки та різні думки.
1. Апарат варить, хоча назвати цю плату таким гучним словом складно, адже це лише плата та іоністори
2. Штатні зварювальні контакти — гидота, краще відразу шукати плату без них і купити нормальні
3. Зі сталевими стрічками справляється на раз-два, приварює так, що зубами не відірвеш.
5. З нікелевими стрічками проблема: зварює лише тонкі, 0.1–0.12 мм, і тільки після видалення зайвих дротів та майже повного заряджання іоністорів.
5. Іоністори — справді класна річ, набагато краща за акумулятори.
6. Автоматика подавання струму працює дивно. Судячи з усього, там простий RC-ланцюг, оскільки затримка може становити 0.5 секунди, а може й 1 секунду — залежить від тривалості паузи між дотиками контактів.
7. Думаю, за бажання схему можна доопрацювати так, щоб затримка відраховувалася не від замикання контактів, а від замикання кінцевого вимикача.
8. Щоб справді можна було зварювати все підряд, треба брати потужнішу плату, міняти дроти до зварювальних контактів і, можливо, встановити чотири іоністори, а не два.
9. Загалом можливостей плати вистачає: три режими, перехід у режим сну. Але я б зараз, мабуть, уже дивився в бік повноцінного контролера.
А тепер коротко.
Сам метод зварювання має право на життя, але потребує певного доопрацювання. З переваг: за бажання можна зварювати хоч у «чистому полі», щоправда, не дуже довго. Заряджати можна як від блока живлення, так і від повербанка, але для нормальної роботи я б рекомендував постійно підключити блок живлення (точніше, зарядний пристрій із режимом CC) на 5–5.5 вольта і струм 1–2 А — цього більш ніж достатньо.
Я поки що ще експериментуватиму, але відчуваю, що плата, яку я оглядаю, вже працює майже на межі можливостей. Принаймні міняти дроти не наважуюся, адже вони частково обмежують струм короткого замикання, і, збільшивши їхній переріз, можна легко спалити транзистори, якщо замкнути безпосередньо самі клеми.
Насамперед хочу подякувати своєму постійному читачеві, який цього разу виступив спонсором огляду, замовивши для мене все необхідне, щоб зібрати невеликий зварювальний апарат. А від мене, як це зазвичай буває, — огляд.
Розповідатиму в хронологічному порядку, адже все виявилося не так просто, як гадалося спочатку.
Найчастіше апарати для точкового зварювання роблять на основі трансформаторів від мікрохвильовок. Це дешево й відносно просто, а з контролером від автора Yurok — ще й відносно просто. Я сам допомагав товаришеві робити пару таких апаратів.
Але під час складання таких апаратів є пара складнощів: потрібно перемотувати трансформатор, та й конструкція виходить важкою. Тому я не поспішав збирати такий апарат для себе. До того ж користуватися ним довелося б нечасто, а отже, треба було б десь його зберігати. Є, звісно, варіанти на основі потужного інвертора, тобто блока живлення з низькою напругою та великим струмом, але їх складно збирати.
І ось деякий час мені почали траплятися на очі компактні зварювальні апарати на основі високо струмових акумуляторів, а ще згодом замість акумуляторів почали використовувати потужні іоністори. Тут мені стало вже зовсім цікаво.
Зрештою замовив відносно недорогий і простий комплект для складання такого пристрою. Купував його на Таобао, коштував він близько 20 доларів (11 — плата і 2х4.5 — пара іоністорів), без урахування доставки.

Насправді це, звісно, не зварювальний апарат, а лише необхідні для його складання компоненти: плата, гайки, гвинти, дроти, пищалка, зварювальні контакти, пара термоусадкових трубок для них і шматочок нікелевої стрічки.

У комплекті є чотири дроти завдовжки 27 см кожен. Одна пара вже має наконечники з обох боків, а другу пропонується обтиснути самостійно — для цього поклали клеми.
Дроти перерізом 10AWG (5.26мм.кв), у силіконовій ізоляції, багатодротяні, тому дуже гнучкі. Рахувати кількість жил не буду, але їх справді дуже багато.
А от зварювальні контакти зовсім не сподобалися: по суті, це просто мідна трубка, в яку з одного боку запресовано дріт, а з іншого — контакт. При цьому один контакт повністю увійшов у трубку, тож у такому вигляді користуватися ним неможливо.

Ну і, звісно, контролер — невелика платка з жменькою компонентів.

На платі видно мікросхему контролера, стабілізатор живлення, кнопку вибору режиму і, звісно, силові транзистори — тут їх чотири.
За вибір режиму відповідає одна кнопка, за індикацію — світлодіод і пищалка. Одне натискання перемикає чотири режими: 1-2-3 імпульси та вимкнено.
Зарядного пристрою на платі немає, як і балансувального пристрою. На сторінці товару так і написано: це вже проблема користувача.

А транзистори на платі досить цікаві: судячи з даташита, їхній опір у відкритому стані становить 0.77мОм (типове значення — 0.53мОм за 100А), а максимальний тривалий струм — 300А. Тобто чотири штуки матимуть опір близько 0.2мОм і струм до 1200А.

Не менш цікаві й іоністори, яких для цього апарата потрібно щонайменше два, або інша кількість, кратна двом.

Розміри вражають: кожен має габарити 155х55х55мм без урахування клем, ємність — 3000 Фаради, напруга — 2.8 вольта, вага пари — 1.36кг разом із перемичкою, тобто кожен важить близько 650 грамів.
Судячи з опису та зовнішнього вигляду, іоністори вживані, зняті з якогось електротранспорту, але зовні виглядають на 5 балів.

Перемичка теж чималенька, прикручена болтами й місцями залита герметиком.

1, 2. Після отримання була невелика різниця напруги. До речі, наполегливо рекомендую використовувати плати балансування, адже навіть якщо зарядити їх однаково, з часом напруга все одно відрізнятиметься.
3, 4. ESR на частоті 1кГц становить 0.22мОм для одного або близько 0.47мОм для пари.

Звісно, я не втримався, щоб не протестувати їх, а точніше — спробувати виміряти еквівалентну ємність. Для цього підключив їх до тестера акумуляторів EBC-A40L, який забезпечує максимальний струм заряджання/розряджання 40А.
Підключатися затискачами-крокодилами дуже незручно, довелося один із вимірювальних проводів під'єднати просто до силового.

Під час розряджання з 2.7 вольта до 0.8 (обмеження навантаження) іоністори віддали приблизно однакову ємність: 1355 і 1365мАч, або 2294 і 2304 мВтч.

Під час розряджання з 2.8 вольта ємність була трохи вищою. Помітно, що навантаження забезпечує свої 40А лише до напруги 1.4 вольта, а далі струм падає.

Крива заряджання також лінійна, з різким спадом наприкінці заряджання; нижче графік для 2.7 вольта.

А ось якщо заряджати до 2.8 вольта, картина стає зовсім іншою: струм наприкінці заряджання не завжди опускався нижче встановлених 100мА, і заряджання не припинялося. Тому рекомендую обмежувати напругу під час заряджання рівнем 2.7 вольта: великої різниці в ємності ви не отримаєте, зате іоністори служитимуть довше й надійніше.

Щоб рухатися далі, спершу потрібно було відремонтувати контактну групу. Я взяв тонкий пінцет, бокорізи й обережно витягнув втиснутий контакт. Спочатку він ішов дуже туго, але потім вийшов легко, а другий контакт — ще легше.
Тут я зрозумів, що надійно встановити його на місце буде складно, та й узагалі користуватися такими тримачами дуже незручно: для цього потрібні обидві руки, а ще якось треба тримати сам акумулятор.

Поспілкувавшись із людиною, яка надіслала набір, ми вирішили замовити нормальний тримач — підпружинений, міцніший і зручніший.
Вибір був дуже великий, але зрештою звели його до трьох варіантів:
Перший за 12.5 долара — посилання
Другий за 7.6 долара, без коробки й проводів, — посилання
Третій за 12.76 — посилання

Зрештою зупинилися на третьому варіанті як зручнішому. Замовили простий комплект; є варіант із проводами, він коштує 18.15, але проводи вже були, хоч і тонші.

У комплект поклали запасний перемикач, гніздо для роз'єму й моток нікелевої стрічки.

Ручка відчутно важка — 272 грами. Моток стрічки я зважив радше про всяк випадок: він важить 20.6 грама.

Ручка виявилася справді зручною, до того ж на вибір є кілька кольорів. На фото погано видно, але пластмасову частину надруковано на 3D-принтері, хоча, на мій погляд, основну цінність становить контактна група.

Для підключення проводів передбачено пару болтів М8, а з протилежного боку — зварювальні контакти.
Усередині — суцільні мідні шини 15х3мм; назовні також виведено провід із роз'ємом. Коли контакти притискаються, спрацьовує кінцевий вимикач; роз'єм при цьому підключається до зварювального апарата для активації після натискання. У цьому випадку вимикач можна прибрати, оскільки плата не підтримує такої функції, а шкода.

1, 2. Біля зварювальних контактів видно дві пружини й кінцевий вимикач. Хід до спрацьовування вимикача — 3мм, повний — близько 5мм.
3. Тримач контактів не такий простий, як здається: є проріз із притискним гвинтом, тож контакти можна замінювати в міру зношування.
4. Контакти хоч і обточені, але торці зроблені абияк. Зрештою я трохи їх обточив, надавши трапецієподібної форми. Сильно обточувати й намагатися зробити голку не потрібно, достатньо просто зробити їх рівнішими.

На сторінці товару пропонують варіант комплектації з проводами, але він помітно дорожчий і важчий, тож доставка також обійдеться дорожче.

Заодно в іншому магазині замовив клеми, адже після заміни ручки рідних не вистачило б за кількістю. Коштують по 3 центи за штуку.

Діаметр отвору під гвинт — 6.5мм, для проводу — 3мм, і тут я прорахувався: виявилося, що для моїх проводів цього отвору замало. Хоча самі клеми сподобалися, чудово паяються просто флюсом із припою.

Обтиснути такі проводи мені нічим, тому я взяв потужний паяльник і припаяв їх, а потім обтиснув клеми плоскогубцями. Заодно з'ясував, що ізоляція проводів якісна: вона не те що не плавилася від паяльника, а навіть не намагалася сповзти. Загалом проводам 5 балів.
Далі під'єднуємо проводи спочатку до плати, потім до ручки, як показано на фото. Вхідні проводи — червоний (плюс) і чорний (мінус).
Виявилося, що гвинти для кріплення до клем іоністорів дуже довгі. Шукати інші було ліньки, але під руку потрапили відповідні гайки, які я зрештою й накрутив, щоб укоротити різьбову частину.

Під час під'єднання проводів потрібно дотримуватися кількох правил.
1. Небажано прокладати провід так, щоб він проходив над елементами контролера: електромагнітні наведення за таких струмів дуже значні й можуть порушити роботу контролера.
2. Крім того, не можна використовувати клеми, розташовані одна навпроти одної: за такого під'єднання основне навантаження припадатиме на той транзистор, який ближче до під'єднаних клем, і він може вийти з ладу.
3, 4. Щоб струм рівномірно розподілявся між транзисторами, потрібно або виводити проводи попарно, зводячи їх в один, або під'єднувати по діагоналі, наприклад до верхньої лівої та нижньої правої клем або навпаки.
Якщо коротко, то вгорі показано, як робити не треба, а внизу — як правильно.

Перш ніж під'єднати все, я припаяв пищалку. При цьому склалося враження, що виробник трохи помилився з відстанню між контактами, і вона не сіла до кінця.
Під'єднуємо, дотримуючись запобіжних заходів, а ще краще — робити це з розрядженими іоністорами, адже коротке замикання в такому разі просто випарує доріжки з плати, не кажучи вже про КЗ під час під'єднання до самих іоністорів.
Після подавання живлення має засвітитися світлодіод. Натисканням кнопки вибираємо кількість імпульсів від 1 до 3, четверте натискання переводить плату в режим сну. Також плата «засинає» сама за кілька хвилин, незалежно від того, користуєтеся ви зварюванням чи ні.

Спочатку вирішив потренуватися «на котиках», а точніше — на проводі перерізом 0.22мм.кв, і з'ясував, що плата вміє контролювати замикання. Тобто імпульси подаються не навмання, а приблизно через 0.7 сек після замикання контактів, що виявилося досить зручним. Процес виглядає так: притиснули клеми до стрічки, за короткий час пішов струм. Щоб отримати повторний імпульс, потрібно розімкнути й знову притиснути контакти.
Ну що сказати, провід 0.22мм зварювання перепалює, майже й не помічаючи.

З апаратом, можна сказати, розібралися, можна переходити до практичних експериментів, але спочатку, думаю, варто з'ясувати, яку стрічку надіслали.
А отримав я чотири мотки стрічки: невеликий ліворуч ішов у комплекті з першим набором, правий дали в комплекті до потужної ручки, а два посередині — тестові зразки, куплені в іншому магазині.

1. Та, що була в першому наборі: ширина 6мм, товщина 0.1мм
2. Цю дали додатково до ручки: ширина 7мм, товщина 0.12мм

А ці куплені тут, за посиланням пропонують багато варіантів шириною від 6 до 50мм і товщиною 0.1-0.5мм.
1. Стрічка 7мм, товщина 0.125мм
2. Стрічка 8мм, товщина 0.15мм, відповідає заявленим характеристикам.

1. Та, що була в першому наборі, має довжину 63см — явно заощадили.
2. Разом із ручкою дали пристойний моток стрічки завдовжки 3м, та й переріз стрічки оптимальний — зараховано.
3, 4. Тестові шматки, придбані окремо, мають довжину рівно один метр.

Матеріал, з якого виготовлені стрічки, перевірятиму, вимірюючи їхній опір. Перед тестом перевірив точність вимірювання міліомметра.

Подібний спосіб вимірювання я описував у цьому огляді, чистий нікель має опір 87 мОм за перерізу 1 мм² і довжини 1 м. Другий поширений матеріал, з якого виготовляють стрічки, — сталь, її опір помітно вищий.

1. Перша стрічка: 122 мОм на довжині 60 см за перерізу 0,6 мм². Для перерізу 1 мм² і довжини 1 м опір буде все ті ж 122 мОм. Це не нікель, а сталь із покриттям.
2. Друга стрічка: 135,9 мОм за довжини 99 см і перерізу 0,84 мм². Для 1 мм² і 1 м опір становитиме 115 мОм — очевидно, сталь.
3. Перша стрічка з магазину: 92,2 мОм за довжини 99 см і перерізу 0,875 мм². Для 1 мм² і 1 м опір становитиме 81,5 мОм — це більше схоже на нікель, хоча опір нижчий, ніж у чистого нікелю.
4. Друга стрічка з магазину: 70 мОм за довжини 99 см і перерізу 1,2 мм². Для 1 мм² і довжини 1 м опір становитиме відповідно 84 мОм — тут усе відповідає чистому нікелю.
Перші дві стрічки явно сталеві, а куплені в магазині, найімовірніше, з чистого нікелю. Хоча вимірювання показало трохи менший опір, можливо, є похибка вимірювання, але в будь-якому разі їхні показники явно ближчі до заявлених для нікелю 87 мОм. Та й гнуться вони інакше: сталь пружніша.

Перший тест проводився зі стрічкою, що йшла в комплекті з ручкою, 7х0.12мм.

Я пробував приварити одну стрічку до іншої з різною кількістю імпульсів.
1–4. За 1 і 2 імпульсів стрічка, можна сказати, взагалі не приварювалася: шматочки легко розділялися руками без помітного опору.
5, 6. За трьох імпульсів уже стало трохи схоже на зварювання, хоча трималося все одно дуже слабко.

Перед тестами я забув виміряти напругу на іоністорах, згадав уже на цьому етапі. За 12 годин до експериментів вони були заряджені приблизно до 2.5 вольта на комірку, а після попередніх тестів загальна напруга становила 4.86.

Оскільки результати експериментів мене зовсім не влаштували, вирішив трохи збільшити струм, під'єднавши провід від тримача безпосередньо до клеми іоністора, а не через клему на платі. Тобто фактично я зменшив загальну довжину проводів на 1/4.
За такого підключення плюсовий провід, що йде до плати, можна взяти невеликого перерізу.

Далі всі експерименти проводив із трьома імпульсами. Можу сказати, що після перемикання клеми апарат почав варити: я без проблем з'єднав дві стрічки.

Щоб розірвати їх, довелося докласти чималих зусиль, і на фото видно, що в одному місці стрічку навіть пропалило наскрізь.

А тепер практичні тести з акумуляторами. Для тесту використовувалися комірки Sanyo NCR18650GA, що залишилися після інших експериментів, тож їх уже не шкода навіть зіпсувати.

Спочатку експериментував зі сталевою стрічкою і можу сказати, що апарат варить чудово. Відірвати її вдавалося лише плоскогубцями й після чималих зусиль, причому місцями стрічка рвалася в місці зварювання.


В обох експериментах результат був однаковий: відірвати справді дуже важко.


Після цього спробував нікелеву стрічку завтовшки 0.15мм, і тут, на жаль, апарат майже не проварює її. В одному місці прихопило добре, але частіше виходило «холодне» зварювання.


З останнім шматочком нікелевої стрічки завтовшки 0.12мм ситуація була кращою, хоча й не набагато: відірвав руками, але з певним зусиллям.
У цьому випадку могло позначитися те, що контакти акумуляторів трохи постраждали від попередніх експериментів.


Після показаних вище експериментів напруга на іоністорах знизилася з 4.86 до 4.45 вольта.

Оскільки іоністори вже добряче розрядилися, вирішив спробувати ще раз, але зарядивши їх знову до 5 вольт.
За відчуттями, різниці між 4.45 і 5 вольт я не помітив, або ж вона дуже незначна. На краю стрічки варить, але трохи далі від краю вже не тримає.

Оскільки струм залежить від довжини проводів, я вирішив ще зменшити їхню довжину, під'єднавши плату так, щоб мінус був з'єднаний безпосередньо з клемою іоністора.
Загалом простий розрахунок показує, що за опору проводу перерізом 10AWG 3.28мОм на метр кожні 27см зменшують опір кола на 0.9мОм без урахування падіння напруги на клемах. Тобто спочатку було (дуже грубо):
0.47мОм ESR двох іоністорів
0.22мОм транзистори
3.5мОм проводи
Думаю, що близько 1-2мОм дають різні клеми та з'єднання
Отже, загальний опір становить щонайменше (а радше навіть більше) 5-6мОм; за напруги 4.5 вольта ТКЗ має становити близько 800А. Насправді значний вплив має падіння напруги на контактах, платі та безпосередньо в місці зварювання. Але в будь-якому разі зменшення паразитного опору кабелю має збільшити зварювальний струм.

І справді, варити стало трохи краще, принаймні стрічку до стрічки, а от до акумулятора — не набагато краще.

Зовсім уже засмутившись, я згадав, що в мене залишилися шматочки стрічки з огляду, а там була нікелева стрічка завтовшки 0.1мм. Заодно, коли заїжджав до товариша, взяв старі акумулятори, що залишилися після заміни в батареях.

Але цього мені здалося замало, тож вирішив: «гуляти, то гуляти» — і зарядив іоністори майже до повної напруги.

Під час спроби зварити одну стрічку з іншою з'ясувалося, що апарат легко пропалює її наскрізь. З акумулятором теж вийшло значно краще, щоправда, виникла інша проблема: коли стрічка пропалюється, іноді вона прилипає до зварювальних контактів, тож їх треба чистити.

Далі знову спробував стрічку 0.12мм, з якою експериментував раніше.
Під час зварювання стрічки до стрічки також вдалося пропалити її наскрізь. З акумуляторами ситуація така сама, як у попередньому експерименті: ближче до країв стрічку навіть може пропалити, але є місця, які нормально не проварюються, хоча прогрес очевидний.

Тепер про різні доповнення, нюанси та інше.
Для початку балансири, продаються у вигляді окремих плат, але напруга — лише до 2.5 вольта. Як на мене, іоністори через підвищений струм витоку за напруги понад 2.7 вольта й самі відносно непогано балансуються. Крім того, так ви отримаєте лише 5 вольт замість 5.4, що може бути суттєвим.

Контролери.
В огляді — найпростіший варіант контролера, опцій мінімум, зате силові транзистори вбудовані, але є і значно просунутіші варіанти.

Вони вже мають зарядний пристрій і схему балансування, щоправда, силову плату треба купувати окремо.

Силові плати теж бувають різні — для різної кількості транзисторів і різних їхніх типів. Зазвичай їх можна купити там само, де й контролери.

У тих самих продавців є й іоністори, зазвичай з розбирання, причому іноді в одного й того самого продавця вони можуть відрізнятися за ціною, наприклад, за 5 доларів і за 6.5.
Там само пропонують мідні шини для з'єднання іоністорів за схемою 2S2P. Це допоможе як подовжити час автономної роботи, так і збільшити струм віддачі; для подібних систем китайці заявляють 1500-2000А

А тепер найголовніше — висновки та різні думки.
1. Апарат варить, хоча назвати цю плату таким гучним словом складно, адже це лише плата та іоністори
2. Штатні зварювальні контакти — гидота, краще відразу шукати плату без них і купити нормальні
3. Зі сталевими стрічками справляється на раз-два, приварює так, що зубами не відірвеш.
5. З нікелевими стрічками проблема: зварює лише тонкі, 0.1–0.12 мм, і тільки після видалення зайвих дротів та майже повного заряджання іоністорів.
5. Іоністори — справді класна річ, набагато краща за акумулятори.
6. Автоматика подавання струму працює дивно. Судячи з усього, там простий RC-ланцюг, оскільки затримка може становити 0.5 секунди, а може й 1 секунду — залежить від тривалості паузи між дотиками контактів.
7. Думаю, за бажання схему можна доопрацювати так, щоб затримка відраховувалася не від замикання контактів, а від замикання кінцевого вимикача.
8. Щоб справді можна було зварювати все підряд, треба брати потужнішу плату, міняти дроти до зварювальних контактів і, можливо, встановити чотири іоністори, а не два.
9. Загалом можливостей плати вистачає: три режими, перехід у режим сну. Але я б зараз, мабуть, уже дивився в бік повноцінного контролера.
А тепер коротко.
Сам метод зварювання має право на життя, але потребує певного доопрацювання. З переваг: за бажання можна зварювати хоч у «чистому полі», щоправда, не дуже довго. Заряджати можна як від блока живлення, так і від повербанка, але для нормальної роботи я б рекомендував постійно підключити блок живлення (точніше, зарядний пристрій із режимом CC) на 5–5.5 вольта і струм 1–2 А — цього більш ніж достатньо.
Я поки що ще експериментуватиму, але відчуваю, що плата, яку я оглядаю, вже працює майже на межі можливостей. Принаймні міняти дроти не наважуюся, адже вони частково обмежують струм короткого замикання, і, збільшивши їхній переріз, можна легко спалити транзистори, якщо замкнути безпосередньо самі клеми.
Цю сторінку знайшли, коли шукали:
рейтинг лучших контактных сварок на ионисторах, 8, полевые транзисторы для точечной сварки на ионисторах, блок питания для китайской сварки аккумуляторов, источник питания для точечной сварки с алиэкспресс, 1, 6, обзор плат для сварки из китая, блок питания для китайской точечной сварки, транзистор точечная сварка, https://www.kirich.blog/obzory/instrumenty/896-apparat-tochechnoy-svarki-s-pitaniem-ot-ionistorov, bifrc, блок питания для точечной сварки, к чему подключить точечную сварку, точечная сварка при минимуме прожигает, сварочный аппарат атс 901, чем запитать точечную сварку с алиэкспресс, инструция аппарата точечной сварки интансион, как работает сварочный пистолет для точечной сварки с алиэкспресс, как лучше соединить ионисторы для точечной сварки, как зарядить точечную сварку с алиэкспресс, инструкция пользователя точечной сварки bifrc, bifrc точечная сварка инструкция, ионисторный сварочный аппарат для точечной сварки, точечная сварка на mosfet
рейтинг лучших контактных сварок на ионисторах, 8, полевые транзисторы для точечной сварки на ионисторах, блок питания для китайской сварки аккумуляторов, источник питания для точечной сварки с алиэкспресс, 1, 6, обзор плат для сварки из китая, блок питания для китайской точечной сварки, транзистор точечная сварка, https://www.kirich.blog/obzory/instrumenty/896-apparat-tochechnoy-svarki-s-pitaniem-ot-ionistorov, bifrc, блок питания для точечной сварки, к чему подключить точечную сварку, точечная сварка при минимуме прожигает, сварочный аппарат атс 901, чем запитать точечную сварку с алиэкспресс, инструция аппарата точечной сварки интансион, как работает сварочный пистолет для точечной сварки с алиэкспресс, как лучше соединить ионисторы для точечной сварки, как зарядить точечную сварку с алиэкспресс, инструкция пользователя точечной сварки bifrc, bifrc точечная сварка инструкция, ионисторный сварочный аппарат для точечной сварки, точечная сварка на mosfet
Запитання та відповіді
Які іоністори використано в апараті точкового зварювання?
Встановлено пару іоністорів ємністю 3000 Ф і напругою 2,8 В кожен. Автор радить обмежувати заряд до 2,7 В.
Яку нікелеву стрічку зварює цей апарат?
За результатами автора, апарат працює лише з тонкою нікелевою стрічкою завтовшки 0,1–0,12 мм, майже повністю зарядженими іоністорами та після усунення зайвих проводів.
Як автор оцінює апарат на іоністорах?
Сталеву стрічку він зварює дуже добре, але комплектні контакти незручні, а з нікелевою стрічкою виникають труднощі. Для ширшого застосування автор пропонує потужнішу плату й, можливо, чотири іоністори.
Цифри з цього огляду є в базі вимірювань: Інші пристрої
Порахувати самомуУсі калькулятори
Товари зі знижкою
Вас може зацікавити
Товари зі знижкою
Підтримати проєкт
Усі матеріали на сайті та поради безкоштовні, однак ми будемо вдячні за підтримку проєкту та каналу!
Коментарі2
Обговорити на форуміЄ запитання чи власний досвід? Обговоріть статтю з автором і читачами: на форумі зручно показувати схеми та фото.
Перейти на форумКоментувати можуть зареєстровані читачі. Це займає хвилину, і можна увійти через той самий акаунт, що й на форумі.
УвійтиРеєстрація




Коментарі публікуються мовою оригіналу.