PIPO X9, гібрид планшета й ТВ-приставки.

Я вже публікував два огляди мінікомп’ютерів бренду PIPO, але в цьому випадку це радше «гібрид» — причому не лише в плані ОС, як PIPO X7S, а й у плані конструкції, адже цей мінікомп’ютер має ще й екран.
Але цей мінікомп’ютер не новинка, а покращена версія свого попередника PIPO X8.
Подивімося, що він успадкував від попередників.

Ще коли з’явилася попередня модель, мене запитували, чи буде огляд.
Але коли я побачив нову модифікацію, інтерес повернувся, тож я замовив її для огляду.
Ну і, звісно, як обійтися без розбирання, «допилювання» й аналізу — буде все :)

Як то кажуть, зустрічають за одягом. Так і тут: мене зустріла коробка, і я не міг не звернути увагу на те, що цього разу упаковку нарешті зробили як слід.
Минулого разу її зробили так, що для відкривання треба було повернути коробку так, аби зображення на ній було «догори ногами». Звісно, це дрібниця, і загалом вона ні про що не свідчить, але я собі це відзначив :)



На задній частині упаковки — невеликий перелік основних особливостей, а також позначка про те, що в цій версії пристрою встановлено 32ГБ флешпам’яті (є версія з 64ГБ) і корпус чорного кольору.
Трохи підняв настрій переклад — Опреаційна система :)
Упаковка загалом простенька, і чимала частина коробки порожня. Сам мінікомп’ютер додатково запакували в м’який поліетиленовий пакет, а екран зверху захищає невеликий шматочок спіненого поліетилену.
Хоч коробочка й трохи пом’ялася на кутах, але все доїхало цілим, принаймні зовні.


А ось і весь комплект. Загалом комплектація PIPO і минулого разу була такою ж скромною: комп’ютер, блок живлення, гарантійний талон і невеликий папірець незрозумілого призначення — оце й усе.
Кабелів, перехідників тощо немає.


У гарантійному талоні з більш-менш зрозумілого були лише назва моделі — PIPO X9 — і ще пара слів. Решта повністю китайською, тому не бачу сенсу навіть викладати фото й одразу перейду до блока живлення.
Блок живлення в комплекті точно такий самий, як у попередніх версіях, тільки цього разу він має звичнішу вилку, перехідники не потрібні, і це дуже тішить.
До якості цього БЖ у мене й раніше не було претензій: нагрівається він зовсім мало, під час штатної роботи ледь теплий, на дотик приблизно 35 градусів.


Оскільки жодних інших аксесуарів у комплекті не було, то «попередніх пестощів» не буде — перейду до комп’ютера.
Якщо оцінювати лише зовнішній вигляд, то я б сказав: чудово. Чорний корпус, чорний екран — по-своєму навіть красиво.
Корпус — це досить велика коробка, верхня площина якої нахилена до передньої частини, відповідно, на верхній панелі встановлено екран.


Спереду по центру розташована кнопка Windows. Насправді вона дзеркальна, але на фото категорично відмовилася виглядати так, як є насправді.


Екран глянцевий, фотографувати дуже незручно, бо в ньому відбивається все, що тільки можна :)
Але вигляд має нормальний, можливо, тому що корпус чорного кольору. Думаю, зі світлим корпусом виглядало б помітно гірше, хоча якщо підбирати під інтер’єр, то тут і двох кольорів буде замало.


Екран захищений двома плівками: транспортною та основною. Транспортна здається трохи товстішою за основну.
Транспортну я потім зняв і залишив тільки основну.


На правому боці корпусу розташовані елементи керування (кнопки ввімкнення та регулювання гучності), пара повнорозмірних USB-роз’ємів, гніздо 3,5 мм для підключення навушників або підсилювача.
Також із правого боку розташовані один із вбудованих динаміків і світлодіод індикації ввімкнення.


Першим здивуванням було те, що гучність регулюється навпаки.
Тобто позначення на кнопках відповідають призначенню, але логічніше було б зробити так: натискання від себе — гучніше, до себе — тихіше. При цьому кнопка ввімкнення також перевернута: піктограма має бути розташована нормально — рискою вгорі.
Можна, звісно, припустити, що це розраховано на вертикальну орієнтацію екрана, тоді все збігається (так було в моєму планшеті), але ж тут пристрій має цілком однозначне положення.


На лівому боці, крім динаміка, нічого немає.
До слова про звук. Звук із категорії «він є». Можна подивитися новини, чергове «розпакування» на YouTube, послухати звуки Windows, але для якісного відтворення він не годиться.
Високих частот немає взагалі, низькі є, але дуже слабенькі. Хоча об’єм корпусу дає змогу отримати доволі непоганий звук, динаміки зовсім слабенькі. Мені навіть здалося, що мій планшет звучить краще.


Задня панель.
Тут розташована основна частина роз’ємів, які зазвичай постійно підключені.
Роз’єм для карти пам’яті microSD
Два повнорозмірні USB-роз’єми.
Роз’єм HDMI для підключення монітора або телевізора. Тут виробник не став винаходити велосипед і встановив нормальний повнорозмірний роз’єм, за що йому плюс. Надійність такого рішення однозначно вища, ніж у варіантів Mini та Micro.
Роз’єм для підключення кабелю Ethernet — дуже корисна річ, але, на жаль, лише 100 Мбіт/с, хоча для більшості застосувань цього більш ніж достатньо.
Ну і роз’єм живлення. Цей комп’ютер живиться від 12 В, таке поки траплялося лише в пристроях цього виробника.

Крім того, ззаду розташовані антена WiFi і кнопка Reset (трохи лівіше роз’єму для карти пам’яті)


Під час увімкнення пропонується вибрати, що завантажувати. Втім, таке меню стандартне для пристроїв із двома операційними системами.
Якщо нічого не вибирати, автоматично завантажиться та ОС, якою користувалися востаннє.


Оскільки Windows мені рідніша й ближча, я вирішив почати саме з неї, тим паче що тут уже встановлено Windows 10, з якою я раніше не мав справи.
Судячи з того, що мене не запитали ані про бажану мову системи, ані про ім’я майбутнього користувача, комп’ютер перевіряли.


Спочатку ввімкнено планшетний режим. Тут добре видно відмінність від Windows 8.1: там завантажувалися «плитки», а тут екран комбінований — одночасно є і «плитки», і панель завдань.
На фото екран трохи засвічений спалахом фотоапарата, насправді яскравість вища, кольори насичені.


В описі було заявлено IPS-матрицю, можу сказати, що це справді так: кути огляду чудові.
Можна сказати, що зображення можна дивитися під будь-яким кутом.
Звісно, фото не передають цього належним чином, але матрицею я залишився задоволений.
Єдине, що може комусь не сподобатися, — матриця має роздільну здатність 1920х1200 за діагоналі 8,9 дюйма.
Загалом використано точно такий самий екран, як у планшеті Onda V891W, огляд якого я вже робив.
Спочатку були встановлені цілком приємні «шпалери», навіть відповідні сезону.


Як я вже писав вище, різниця між Windows 8.1 і 10 помітна від самого початку.
І хоча це не огляд операційної системи, усе ж скажу про неї кілька слів, тим паче що вона мені сподобалася.
Думаю, дехто знає, що Microsoft має звичку випускати хороші операційні системи через одну: сімка дуже сподобалася, отже, тепер черга десятки :)
У цій версії звичну панель завдань повернули на місце вже на початковому етапі, і не потрібно переходити в режим робочого столу, щоб її побачити.
Я б назвав такий варіант зручнішим.
До речі, у Win 10 повернули вбудовані ігри, деякі користувачі будуть задоволені :)



Ну що ж, на цьому, гадаю, завершу короткий опис нової ОС і перейду до тестів.
Точніше, правильніше буде сказати — до першої частини тестів.

На мій погляд, ситуація з нагріванням помітно покращилася порівняно з PIPO X7 і X7S: комп’ютер став менше перегріватися, тому мені було ще цікавіше розібрати його й подивитися, що вони змінили.
Заодно я вирішив провести деякі доопрацювання.



Спробуємо повторити тести нагрівання та продуктивності.

З огляду на «відсутність наявності» значного поліпшення вирішено було провести друге доопрацювання.


Закінчивши з усілякими експериментами, я продовжив тестувати комп’ютер.
Оскільки пристрій має роз’єм HDMI, я, звісно, захотів перевірити, як працюватиме варіант із зовнішнім монітором.
Під’єднав свій робочий LG із роздільною здатністю 1920х1080 і випробував два основні режими:
1. Режим дублювання: у цьому варіанті роздільна здатність монітора комп’ютера знизилася до 1920х1080, підлаштувавшись під монітор із меншою роздільною здатністю.
2. Режим розширення робочого столу: тут проблем не було, оскільки в цьому режимі кожен монітор працює у своїй штатній роздільній здатності.


Сподобалося, що на обох моніторах дублюються кнопка «Пуск» і панель завдань.


І тут я захотів трохи ускладнити завдання.
Для тесту я запустив відеофайл із роздільною здатністю 4K і потоком 100 Мбіт, вивів відео на додатковий монітор і подивився на завантаження процесора. Скажімо так, я був здивований: відео відтворювалося плавно, а сумарне завантаження процесора становило лише 10–15%.
Спробував я і відео 6K, але тут нічого не вийшло: у штатному програвачі Win 10 зображення не було, а в MPClassic усе гальмувало :(.


Під час усіх цих перевірок, переробок і експериментів я зовсім забув, що комп’ютер же з двома операційними системами :))
Переходимо до Android
Тут, власне, нічого нового я точно не покажу, адже встановлено Android версії 4.4.4, який уже добре знайомий багатьом користувачам.


Подальші знімки екрана з тестів, перевірку режиму двох моніторів і коментарі сховаю під спойлер.

Спочатку встановлено певну кількість застосунків. Нічого вартого окремої уваги я не виявив.
Зазначу, що під час тестування я не помітив проблем зі встановленням застосунків, але виявив деякі проблеми з їх оновленням. Спочатку я грішив на роботу WiFi, але проблеми траплялися й під час дротового підключення. Це проявлялося як «зависання» процесу завантаження, причини я так і не з’ясував.


У меню швидкого доступу можна перемкнутися на другу ОС — звісно, знову через повне перезавантаження, але в автоматичному режимі.


Продуктивність я перевіряв кількома тестами.




Навіть вдалося встановити AnTuTu X. Вважається, що ця версія дає точніший результат.
Щоправда, комп’ютер уперто перевертав екран.


Тест підтримки відеоформатів помітно засмутив.



Синтетичний тест роботи в різних застосунках
До речі, теж у вертикальній орієнтації; блокування автоповороту не допомагало




3DMark


З конфігурацією з двома моніторами також виникли певні труднощі.
У режимі робочого столу все було гаразд, режим 1920х1080 встановився автоматично.


Але далі все було не надто цікаво.
Перше фото не зовсім стосується режиму роботи з двома моніторами, але показує, що зображення на екран 1920х1080 виводиться не зовсім коректно (принаймні мені так здається).
На фото показано індикатор перебігу встановлення оновлення, і добре видно, що частина смужки зміщена на один піксель. Часто це свідчить про те, що зображення виводиться не в рідній роздільній здатності (не піксель у піксель), хоча в застосунках я цієї проблеми не помічав.

Далі — перевірка відтворення відео FullHD на двох моніторах
2. Оскільки екрани мають різну роздільну здатність, виникли певні проблеми. Під час спроби налаштувати режим відображення (я вибрав режим розтягування на весь екран) зображення правильно відображалося по горизонталі, але неправильно — по вертикалі.
3. При цьому на моніторі самого комп’ютера все було чудово.
4. Коли я спробував вручну задати ширину й висоту зображення, на обох моніторах відображався весь робочий стіл, але під час запуску відео воно відображалося коректно, проте було зміщене вниз, за межі екрана.

Загалом домогтися належної роботи на другому моніторі мені не вдалося :(
Крім того, під час запуску відео з підключеним додатковим монітором монітор самого комп’ютера вимикається приблизно через 5 секунд. Але думаю, що це, найімовірніше, не збій, а та сама горезвісна система захисту авторських прав.

До речі. Якщо підключено два монітори, вікно вибору ОС під час завантаження з’являється на додатковому моніторі.



На цьому з тестами й описами все. Наприкінці я перевірив споживання від мережі: за максимального навантаження та яскравості екрана 100% воно становило 10 Вт. Якщо врахувати ККД блока живлення, сам комп’ютер споживає близько 8.5-9 Вт.

У цьому випадку складно окремо виділити плюси й мінуси, тому спробую описати все трохи інакше.

Апаратна частина
Інженери явно дослухалися до прохань поліпшити охолодження. Хоча повністю його й не допрацювали, після моделей серії X7 воно стало помітно кращим, але за тривалого навантаження 100% перегрів усе одно є, і цього не приховаєш. Доробка допомагає майже повністю його позбутися.
Додали акселерометр, але прибрали п’ятий USB-порт. Як на мене, краще б залишили все, як було в X7S.
Навіщось розташували кнопки регулювання гучності навпаки — точнісінько як кнопки регулювання температури на моїй паяльній станції.
Дуже сподобалася якісна матриця: зображення чітке, насичене, кути огляду чудові.
Роздільна здатність 1920х1200 за діагоналі 8.9 — це водночас і плюс, і мінус. Я б сказав, що це радше на любителя. Наприклад, мені подобається, але в мене короткозорість, і дрібні значки я бачу добре, тож мені зручно. А от влучити в дрібні пункти меню за такої роздільної здатності складно.
Про звук можна сказати хіба що він просто є. Можна дивитися серіали й новини, загалом слухати музику (я вже кілька днів використовую цей комп’ютер як інтернет-радіо), але якість буде низькою, переважно через брак високих частот.
Робота WiFi ближче до середнього рівня: зв’язок тримає нормально, але високою чутливістю не вирізняється.
Сподобалося, що всередині корпусу багато вільного місця — і для поліпшення охолодження, і для різних доробок.
Тішить, що інженери PIPO вирішили не замінювати повнорозмірний роз’єм HDMI на його зменшені версії.

Windows.
Чесно кажучи, сподобалася. Працює чудово, за весь час тестування зауважень не було: нічого не зависало й не гальмувало. Відео виводиться цілком коректно (піксель у піксель) і на основний, і на додатковий монітор. Інтерфейс Windows 10 також приємно вразив своєю продуманістю.
Хіба що вільної пам’яті на флеш-накопичувачі мало, тож краще брати версію на 64ГБ.

Android.
Від моменту запуску Android і аж до повернення назад у Windows у мене в голові крутилася фраза з фільму «Кін-дза-дза!» — «Скрипаль не потрібен».
Мені здалося, що в цьому пристрої Android зайвий. Не хочу сказати, що все погано — ні, майже все працює, результати тестів продуктивності цілком непогані (крім тесту відеоформатів). Але весь час відчувається якась «кривизна»: то проблеми зі звуком, то з виведенням відео на другий монітор.
Загалом враження від Android у мене склалося цілком протилежне враженню від Windows. Не хочу образити тих, кому більше подобається Android, але на цьому комп’ютері все саме так.

Трохи про те, для чого можна використовувати пристрій.
Чомусь мені весь час спадали на думку не зовсім домашні варіанти використання. Від використання в офісах і школах для відеопрезентацій із підключеним проєктором — аж до майже промислових застосувань.
Наприклад, системи відео- й аудіосупроводу для торговельних залів.
Як звичайний домашній комп’ютер він навряд чи буде зручним, переважно через невеликий екран і обмежену мобільність.
Загалом це доволі непоганий, але «нішевий» пристрій.

Здається, на цьому все. Буду радий запитанням, пропозиціям щодо додаткових тестів та й просто коментарям.

Товар надано магазином для написання огляду.