Контролер трифазного АВР ПЕФ-321АВР від Новатек-Електро
Наразі ціна — 5700грн, або близько 200 доларів, але нещодавно була акція, коли продавали за 5130 грн (185 доларів), тож під час купівлі є сенс поторгуватися.
У Росії він коштує 14800р, у Білорусі 489р.
Насправді АВР може бути простим пристроєм: у примітивному випадку його функцію може виконувати навіть спеціальний перемикач. Є також найпростіші схеми з парою контакторів, а для тих, хто не хоче збирати сам і не готовий витрачати багато грошей, китайці налагодили випуск недорогих механічних АВР.

З певними застереженнями як однофазний АВР я використовував перемикач фаз ПЕФ-301: він має три входи з пріоритетом і контролем верхньої та нижньої меж напруги. Застереження стосуються того, що за правильного підходу до задачі, у разі живлення від двох різних підстанцій, потрібно розривати й нульовий провідник, а також незалежно контролювати напругу на цих вводах.
Намагався пояснити простими словами, але щось не виходить, тож перейду до предмета огляду й пояснюватиму вже в процесі.
Отже, звична для Новатека акуратна коробочка, на якій зазначено назву пристрою та адресу виробника.

Усередині — контролер АВР, USB-кабель і доволі об’ємна інструкція.

В інструкції, крім технічних характеристик, опису режимів роботи й налаштувань, є опис команд керування за протоколом MODBUS. Як і на багато своїх пристроїв, виробник, згідно з паспортом, надає гарантію на 10 років.
Кабель у комплекті найзвичайнісінький, USB-microUSB.

Повну версію інструкції можна завантажити за посиланням, я, як завжди, наведу фрагменти з неї, а для початку — технічні характеристики.

Перейдемо до контролера.

Корпус доволі великий, завширшки 9 модулів. Судячи з усього, використано той самий корпус, що й у показаного раніше реєстратора РПМ-416. Що ж, уніфікація — це корисно.
Знизу — наклейка із серійним номером і підпружинений фіксатор.

Габаритні розміри пристрою.

Знизу є 25 клем, до яких виведено вихідні сигнали й контакти реле; сюди ж виведено контакти для підключення через інтерфейс RS485.
1-3. керування вводом 1 (перемикальні контакти)
4-6. керування вводом 2 (перемикальні контакти)
7-11. не задіяні;
12,13. стан напруги на вводі 1;
14,15. стан напруги на вводі 2;
16,17. стан напруги на обох вводах;
18,19. стан роботи генератора;
20-22. керування генератором (перемикальні контакти)
23-25. RS-485
Цікаво, що контакти 12-19 на корпусі пристрою лише пронумеровані й ніяк не позначені піктограмами, що в деяких ситуаціях може бути дуже незручно (якщо виникнуть проблеми, доведеться швидко шукати інструкцію до пристрою, яка, як завжди, лежить у далекій шухляді).
Як і в інших пристроях Новатека, використано якісні клеми «ліфтового» типу.

Опис режимів виведення інформації на клеми 12-19. Сюди зручно підключати, наприклад, якісь індикатори.

Зверху — 15 клем: вимірювання вхідної напруги, вихідної напруги після контакторів і підключення акумулятора.
26-28. фази 1-3 вводу 1
29. нейтраль вводу 1
30-32. фази 1-3 вводу 2 або підключення генератора
33. нейтраль вводу 2 для живлення пристрою або підключення генератора;
34-36. фази 1-3 вимірювання напруги на навантаженні
37. не задіяна;
38. зовнішня кнопка для ввімкнення пристрою від акумулятора;
39. «+» живлення від акумулятора 12 V;
40. «-» живлення від акумулятора 12 V.

Повна схема підключення. І тут я маю звернути увагу на те, що пристрій передбачає використання для комутації контакторів із п’ятьма групами контактів: чотирма силовими на замикання та одним допоміжним — на розмикання.
А звернути увагу я вирішив тому, що коли спробував знайти такі контактори у продажу, виявилося, що купити їх у готовому вигляді досить проблематично, і проблема саме в четвертому силовому контакті, що замикається.
Повторюся: вимикати нейтраль потрібно, якщо у вас використовуються дві різні нейтралі. Якщо нейтраль спільна, цілком можна використовувати контактори на 4 групи (3+1).
Нормально замкнений контакт контактора в цьому разі є аварійним і потрібен для блокування другого контактора в разі залипання реле АВР.

На передній панелі розташовані два індикатори — по одному для кожного вводу, купка світлодіодів, три кнопки керування та USB-роз'єм для підключення до комп'ютера.

Призначення органів керування та індикації.

Перед тестами й описом особливостей роботи подивімося, що всередині цієї коробочки. Кришка знімається дуже просто: з боків є дві засувки, чим я й скористався.

Конструктивно пристрій складається з п'яти плат, з'єднаних між собою за допомогою роз'ємів.

Компонування дуже щільне, причому не слід забувати, що на платі є не лише висока напруга, а й два незалежні входи, а також вимірювальні кола, тому потрібно витримувати безпечні зазори.

Частину вертикально встановлених компонентів ізольовано за допомогою термоусадки.

Верхню плату прикручено пластиковими гвинтами через дистанційні стійки, а електрично вона з'єднана з трьома вертикально встановленими платами.

Вертикальні плати мають досить складну конфігурацію, також зумовлену щільним монтажем.

На верхній платі розташований мікроконтролер, який відповідає за все керування, індикатори, кнопки керування, реле вимкнення акумулятора та кілька стабілізаторів живлення.
Як керувальний мікроконтролер використано Atmega32A.

Дві плати відповідають за вимірювання параметрів мережі та передають дані керувальному мікроконтролеру.

Бічну маленьку плату не вийняти, випаювати не став.

Пристрій у повністю розібраному вигляді.

На нижній платі розташовані вхідні подільники напруги, джерела живлення, купа варисторів, реле керування контакторами та генератором.

Джерел живлення два, кожне живиться від свого вводу, основні виходи з'єднані паралельно, тож живлення повністю незалежне.
На кожне джерело припадає по парі вхідних конденсаторів, 10мкФ 400 вольт, з'єднаних послідовно, тобто виходить 5мкФ 800 вольт.
Побудовані на базі контролерів TNY266P, але оскільки пристрій розрахований на вищу вхідну напругу, перед ними встановили обмежувачі напруги. У кожного джерела три виходи: 12 вольт для живлення електроніки самого пристрою, 24 вольта для заряджання акумулятора та окремий, гальванічно ізольований від них, для живлення вимірювального модуля відповідного каналу.

1. У колі акумулятора є запобіжник на 1А, поруч із ним (з нижнього боку) розташований найпростіший стабілізатор струму на 60мА, напруга обмежується лише блоком живлення..
2. На платі купа варисторів на напругу 460 вольт (Vrms), поруч також видно резистори в термоусадці. Про всяк випадок перевірив: термоусадкою ізольовано не лише зовні, а й захищено внутрішній вертикальний вивід резистора.
3. Є також шість X-конденсаторів, по три на кожен ввід, і знову резистори в термоусадці. X-конденсатори разом із резисторами 75 і 150Ом утворюють RCR-фільтр, що захищає входи внутрішніх ІДЖ.
4. Подекуди компонування настільки щільне, що деякі компоненти встановлені по діагоналі.

Як я писав, одну з додаткових плат припаяно до нижньої, і, на мій погляд, це ускладнює ремонт, тим паче що на цій платі розміщені мікросхеми для зв'язку із «зовнішнім світом», які, як відомо, іноді горять.
1. Ліворуч — трансивер інтерфейсу 485 і якась проста логіка.
2. Праворуч — перетворювач UART-USB на базі CH340G.
Гальванічна розв’язка є, але не на ділянці «мікроконтролер — чип перетворювача», а між вимірювальною частиною та центральним мікроконтролером, хоча за такого щільного компонування безпечніше було б розмістити її між мікроконтролером і чипом перетворювача.

1. Допоміжні сигнали виводяться за допомогою пари оптореле PVT412 з MOSFET-виходом (напруга до 400 вольт AC/DC) і пари оптосимісторів MOC3063; комутація лише змінного струму, є контроль переходу через нуль.
2. На виходи до контакторів працює пара реле PE014012 виробництва TE Connectivity; такі самі реле стоять у колі акумулятора та виходу для запуску генератора. Контакти реле керування контакторами й генератором просто виведені на вихідні клеми та не з’єднані з іншими колами, що зручно.

Знизу компонентів теж вистачає, але розміщені вони вільніше.

Цікаво, що в описі зазначено, ніби клеми 7-11 не задіяні, але на платі їх використовують. Судячи з усього, це низьковольтні дискретні входи, оскільки біля клем є захист із резистора та супресора (імовірно), а біля мікроконтролера — RCR-фільтр.

Захисних проміжків багато — і біля клемників, і під резисторами подільників та Y-конденсаторами.

А от якість паяння SMD-компонентів... явно кульгає. У мене склалося враження, що спочатку встановили вивідні компоненти, потім запаяли їх у печі, а вже після цього вручну паяли SMD, хоча зазвичай роблять навпаки. Ні, паяння міцне, припою не шкодували, але вигляд має не надто охайний.

Принципову схему я не креслив, але накидав блок-схему, щоб було зрозуміло загальний принцип роботи цього пристрою.
Ліворуч — входи 1 і 2, праворуч — «вихід», а точніше клеми, на які після контакторів подається напруга, тобто навантаження.
Пристрій містить два незалежні імпульсні блоки живлення та дві також незалежні вимірювальні плати, які живляться від окремих обмоток трансформаторів, не пов’язаних із живленням вузла контролю й керування. Дані від вимірювальних модулів передаються на контролер через гальванічну оптронну розв’язку, що забезпечує повну ізоляцію вимірювальних кіл, пов’язаних із високовольтними колами, від кола контролю.

Опис роботи та трохи тестів.
Для початку під’єднав один вхід, з’єднавши між собою всі входи для підключення фаз.
Звісно, контролер одразу вилаяв мене на всі заставки, періодично показуючи вхідну напругу: на першому каналі було приблизно 220-230, а на другому — нуль.
Споживання від мережі в такому режимі становить близько 2-2.5Вт, але це без під’єднаного акумулятора, заряджання якого потребуватиме ще приблизно 1Вт, що вкладається в заявлені 4Вт споживання.
Під час запуску на індикаторах з’являється напис Sta, а потім — поточна фазна напруга першої фази першого та другого входів відповідно. Кнопками вліво/вправо можна вибрати відображення фазної (фото 4) або лінійної напруги для кожної фази на обох входах одночасно; також можна вивести дані про частоту (фото 5) для обох входів.
Є й другий варіант відображення інформації: його вмикають у меню, після чого на індикаторах автоматично, з інтервалом у 5 секунд, почергово показуються фазні або лінійні напруги. Кнопками можна примусово вивести всі значення, але через 15 секунд пристрій повернеться в автоматичний режим.
Світлодіодні індикатори вгорі показують:
L1-L3 — світяться зеленим, коли подано напругу.
I — світиться синім, коли вихід активовано.
Піктограма з трикутником — світиться червоним у разі аварії на вході (наприклад, якщо напруга виходить за межі уставки) або попередження про помилку.

Опис режимів відображення. Попередній стан не запам’ятовується: після подавання живлення пристрій завжди переходить у перший режим, а далі режим вибирається кнопками по колу.

Керувати пристроєм можна як із програмного забезпечення, так і з передньої панелі. Звісно, другий варіант помітно менш зручний, але цілком реальний; деякі скорочення інтуїтивно зрозумілі.
1-2. Щоб увійти в меню, потрібно натиснути й утримувати кнопку ОК кілька секунд, після чого пристрій запросить пароль; за замовчуванням — 123.
3. Перший пункт меню — вибір режиму роботи входів. На лівому індикаторі відображається параметр, на правому — його значення.
4. Далі пропонується змінити пароль, але в більшості випадків це не надто потрібно.
5-8. У деяких випадках скорочення не дуже зрозумілі — дається взнаки обмеженість семисегментного індикатора.
9-16. Але, наприклад, налаштування порогів і захист від заниженої/завищеної напруги читаються зрозуміло. Вибирається номер входу та мінімальна або максимальна напруга; у цьому випадку показано відповідні варіанти для налаштування фазної та лінійної напруги.

Оскільки пунктів меню справді багато, щоб не плодити зайві фото, просто додам таблицю з інструкції, де наведено всі варіанти налаштувань і значення за замовчуванням.
Мабуть, найбільш незрозумілий пункт — параметр кратності часу АПВ (автоматичного повторного відновлення) з вибором 0–5. Річ у тім, що під час тестування я кілька разів стикався з «помилкою кратності АПВ» і довго не міг зрозуміти, що це означає.
З опису можна подумати, що змінюється саме кратність часу, адже цей параметр можна налаштувати. Але виявляється, що це кількість перемикань через аварію: якщо вони відбувалися частіше, ніж заданий час АПВ, з’являється повідомлення про помилку, і зворотне перемикання не виконується.
Тобто якщо вхід нестабільний, можна налаштувати пристрій так, щоб він зробив кілька спроб перемкнутися на пріоритетний вхід, а якщо проблеми з ним триватимуть, залишився на резервному. 0 — вимкнення цієї функції.
Якщо повторне вимкнення сталося через час, більший за уставку АПВ (за замовчуванням 60 сек), лічильник кратності АПВ скидається.
Думаю, для зрозумілішого пояснення в описі кратності АПВ краще прибрати слово «часу», адже кратність стосується кількості спроб, а не часу.

Для демонстрації: встановлено кратність 3, я регулював перший ввід (його вибрано як пріоритетний), спрацьовує захист від перенапруги. Я нормалізував напругу до того, як пристрій перемкнувся на другий ввід (щоб пришвидшити процес), а втретє реле примусово перемкнулося на другий ввід і залишилося в цьому стані.
Якщо між спрацьовуваннями мине більше часу, ніж задано для АПВ, лічильник скинеться, і примусового переходу на інший ввід не відбудеться.

Спочатку хотів купити відповідні контактори з котушкою на 230 вольт, але, коли почав шукати потрібні, зрозумів, що мені набагато простіше використати звичайні реле з трьома групами контактів.
Річ у тім, що для тесту мені не потрібно комутувати нейтраль, так само як не потрібен і перехресний аварійний захист.
Зрештою використав реле з трьома перемикальними групами та котушками на 12 вольт, а живилися вони від окремого блока живлення.
Після з’єднання всю цю медузу Горгону підключив до контролера відповідно до схеми з інструкції.

Для першого тесту вхід другого каналу підключив до виходу системи, тобто туди, куди за задумом має підключатися навантаження. Відповідно, на правому індикаторі відображатиметься те, що подається на вихід.
Спочатку пристрій скаржився на «злипання фаз», оскільки живлення було від однієї фази, тож у налаштуваннях довелося вимкнути контроль цієї аварії.
В інструкції зазначено, що робочий діапазон пристрою починається від 100 вольт. Насправді він запускався приблизно за 35–37 вольт, але напругу не вимірював. Коли вхідна напруга піднялася до 43 вольт, пристрій почав показувати, що на вході 48 вольт, і лише за напруги на вході близько 47–50 вольт почав вимірювати коректно.
Подальше підвищення напруги до 250 вольт показало, що є невелика похибка — близько 1 вольта.
На цьому етапі можна сказати, що все дуже навіть непогано, адже вхідний діапазон виявився ширшим, ніж заявлено. Щоправда, цей діапазон може бути трохи вужчим через те, що до пристрою не було підключено акумулятор, а отже, його не потрібно було заряджати.

Вище перевірялося вимірювання фазної напруги, але було цікаво перевірити роботу й із лінійною. У цьому випадку як лінійну напругу було подано напругу між двома фазами.
1–5. Тут також усе працювало коректно, хоча похибка вимірювання напруги становила близько 1–2 вольт.
6. При цьому пристрій цілком закономірно скаржився на «перекіс напруг» і «обрив фаз».
7–9. Як уже зазначалося, на індикатор можна виводити як фазну, так і лінійну напругу на входах. Нижче показано варіанти відображення в разі «обриву» однієї з фаз під час відображення першої, другої та третьої фаз.
На фото видно, що в усіх ситуаціях реле не підключає вихід, хоча контроль і цих помилок можна вимкнути. Це може стати в пригоді в ситуаціях, коли краще мати дві фази, ніж жодної.

Не обійшлося й без деяких «дивностей», які, на мій погляд, можна зарахувати до помилок.
1, 2. На вході 180 вольт, підвищуємо до 190 — реле коректно вмикається, відпрацьовуючи захист від зниженої напруги.
3, 4. Але те, що реле також підключає вихід на кілька секунд, навіть коли подається напруга нижче нижньої межі, здалося мені дивним. Тобто ситуація така: реле знеструмлене, подаємо 100 вольт, реле запускається, підключає вихід, «бачить», що напруга занижена, і відключає вихід.

Демонстрація автозапуску за низької вхідної напруги: видно, що на вході напруга навіть нижча за мінімально заявлені 100 вольт, але пристрій усе одно вмикає контактор, який вимикається за кілька секунд через аварію «низька напруга».
Зрозуміло, що остання ситуація навряд чи можлива за зовсім низької напруги, адже звичайний контактор просто не ввімкнеться, але все одно це якось дивно. Причому якщо подати підвищену вхідну напругу, такого ввімкнення немає — усе працює коректно.

Для коректної роботи системи керування генератором, а точніше, для нормального виконання його запуску та паузи, потрібно підключити акумулятор, який, за задумом виробника, заряджатиметься самим контролером. Якщо підключити акумулятор за відсутності мережі, примусово ввімкнути пристрій можна кнопкою між контактами 38 і 39.
Загалом усе так і працює, але є нюанси.
1. Після підключення акумулятора «на холодну» з'ясувалося, що пристрій усе одно споживає від нього невеликий струм — близько 3мА. Струм невеликий, але, як завжди, є певні «але».
2. Після подавання живлення починається заряджання акумулятора струмом близько 30-35мА. В інструкції заявлено «до 60мА»; 30-35, звісно, теж вкладаються в це значення, але різниця якось надто велика. Хоча, можливо, це навіть добре, адже є друге «але».
3. Другий нюанс полягає в тому, що обмежується лише струм, а напруга завершення заряджання майже дорівнює напрузі джерела живлення, тобто 24-25 вольт. І тут маємо перевагу малого струму заряджання: таким струмом акумулятор просто не перезарядити.
4. Поки генератор не запущений, пристрій споживає 85-90мА. Після подавання живлення на вхід 2 (від генератора) акумулятор починає заряджатися тим самим струмом, що й раніше, тобто 30-35мА.
Тепер про нюанси.
Зарядний пристрій виконаний за примітивною схемою, без контролю напруги на акумуляторі, причому стабілізатор струму лінійний.
Оскільки стабілізатор струму лінійний, на ньому помітно розсіюється тепло навіть за струму 35мА: розрахунково близько 0.4Вт у штатному режимі та до 0.87 у нештатному (у разі внутрішнього КЗ акумулятора).
Пристрій споживає мало, та й живити потрібно зовсім небагато — поки не запуститься генератор. Цілком вистачило б акумулятора ємністю 100мАч, але значне споживання у вимкненому стані швидко його розрядить.
Отже, на місці виробника я б зробив кілька вдосконалень:
1. Запропонував би акумулятор у вигляді модуля на DIN-рейку, у корпусі якого були б сам акумулятор, а також схема захисту та заряджання.
2. Одразу передбачив би роботу не зі свинцевими акумуляторами, а з LiFePO4, а ще краще — з іоністорами, тим паче що потрібна невелика ємність, ну нехай 200мАч.
3. Можливо, переглянув би схему, щоб після розряджання акумулятора реле повністю від'єднувало його від схеми.

За підключення акумулятора відповідає реле, зарядний пристрій, судячи з усього, побудований на стабілізаторі струму з LM317. Є захист від переполюсування на окремому транзисторі — дуже схоже на звичну схему з польовим транзистором.
Колись давно я показував схему перероблення звичайного ІДЖ на простий ІБП, де пропонував варіант захисту від надмірного розряджання та переполюсування з використанням TL431 і реле, обмотка якого живилася через діод від акумулятора. Нижче — фрагмент схеми, де праворуч якраз показано цей вузол. На мій погляд, так виходить навіть простіше.

До теплового режиму пристрою претензій не було. Найбільше він нагрівається з підключеним акумулятором; на фото 1 — нагрівання через годину. На другому фото — нагрівання з відключеним акумулятором.

Усередині найбільше нагріваються стабілізатор струму заряджання акумулятора — приблизно до 60 градусів — і реле, до 52-55 градусів.

Щодо режимів роботи: їх тут чотири, спробую продемонструвати.
Режим 0, рівнозначні входи.

У разі зникнення живлення або виходу за встановлені межі пристрій перемикається на інший вхід, якщо той справний, і залишається на ньому незалежно від того, що відбувається на першому вході.
Для демонстрації: на другому вході стабільна напруга, на першому імітую перевищення. Якщо напруга нормалізувалася раніше, ніж відбулося перемикання, пристрій повертається на перший ввід, але якщо перемикання вже відбулося, повернення не виконується.

Режими 1 і 2, пріоритет входів.

Тут можна вибрати пріоритет входу 1 або 2. У штатному режимі навантаження завжди буде підключене до вибраного входу, але в разі аварії на ньому перемкнеться на резервний, а після усунення аварії повернеться назад.
Якщо параметри мережі на резервному вході також виходять за межі заданих значень, навантаження просто вимкнеться.
Для демонстрації: пріоритетний ввід 1. Коли напруга на ньому перевищує норму, відбувається автоматичне перемикання на другий, а після нормалізації та відліку витримки реле знову перемикається на перший.

Режим 3, робота з генератором.

Для коректної роботи в цьому режимі потрібно підключити акумулятор до АВР. Крім того, генератор завжди підключається до другого входу.
Приклад роботи в разі зникнення напруги на вводі: генератор підключається до другого входу, а його реле керування подає напругу на другий ввід, імітуючи генератор. Щоб скоротити час, довелося зменшити паузи запуску та вимкнення генератора до мінімальних 5 секунд.
У разі аварії на першому вводі подається команда на запуск генератора й відраховується пауза, потрібна для виходу генератора на робочий режим (5-900сек), після чого до нього підключається навантаження. Зворотне перемикання відбувається аналогічно: витримується звичайна пауза повернення, після перемикання на перший ввід відраховується пауза затримки вимкнення генератора (5-900сек), а далі генератор вимикається.
Відзначу продумане налаштування часу: спочатку крок становить 5сек (до 60 сек), далі — 30 сек (до 90 сек).

У разі перевищення напруги алгоритм такий самий. Власне, він буде таким самим і за інших аварій у мережі: перекосу фаз, зникнення напруги, злипання тощо, якщо в налаштуваннях увімкнено реакцію на ці події.

Режими 4 і 5, робота лише з вибраним входом.
Тут автоматичного перемикання не відбувається: ви вибираєте потрібний ввід, і АВР лише вимикатиме вихід, якщо параметри мережі, підключеної до цього входу, вийдуть за задані межі або значення.
Приклад: робота лише з входом 1. Напруга на ньому перевищена, реле вимикає вихід, але не перемикається на вхід 2, де живлення в нормі. Коли живлення на вході 1 нормалізується, навантаження знову підключається.

Для зручнішого керування пристроєм і контролю за ним виробник пропонує програму. Після встановлення вона трохи мене насварила — довелося надати їй права на запис у папку, куди її встановлено.

Для підключення можна використовувати USB або RS485, але фактично вони працюватимуть через конвертери. У моєму випадку виявилося, що COM6 — це USB, а COM9 — RS485 через USB-конвертер. Також можна вибрати підключення через TCP, але, наскільки я розумію, для цього потрібен відповідний адаптер.
З недоліків одразу впадає в око те, що ПЗ не лише не шукає автоматично свої пристрої, а й не запам'ятовує останній підключений. Це трохи дратує, бо щоразу доводиться заходити в налаштування.

Ось що я побачив під час першого підключення: налаштування за замовчуванням. А оскільки був підключений лише один ввід, та ще й одна фаза, то, відповідно, помилок було чимало.
Коли вже писав огляд, звернув увагу, що праворуч угорі відображається «напруга на вихідних контактах» і зелений значок першої фази. Але, наскільки пам'ятаю, там нічого не було підключено — можливо, це якісь наведення.

Важлива частина — налаштування. Тут можна налаштувати все те саме, що й на передній панелі, але робити це значно зручніше. Крім того, є одна особливість: можна задавати проміжні значення параметрів. Наприклад, на панелі пристрою можна встановити паузу 5 або 10 секунд, а в ПЗ — будь-яке значення, кратне 1 секунді. Так зроблено тому, що з панелі значення доводиться задавати перебором, а в програмі їх можна вводити безпосередньо.
Невеликий недолік: під час відкриття меню налаштувань треба зачекати кілька секунд, поки програма завантажить із пристрою його поточні налаштування й відкриє відповідне вікно.

Налаштування ті самі, що й на панелі. Корисне доповнення — підказки до кожного пункту із зазначенням діапазону налаштувань і значення за замовчуванням.

У повному вигляді (наскільки це можливо в однофазній мережі) вікно містить достатньо інформації: можна контролювати фазні й лінійні напруги на обох вводах, а також стан виходу, напругу акумулятора, частоту й поточні аварії.
Оскільки під час перемикання пристрій відпрацьовує різні часові затримки, унизу відображається шкала прогресу відліку витримки часу.

Деякі аварійні режими можна скинути, наприклад ту саму аварію кратності АПВ.

Під час тестування помітив, що пристрій не визначає частоту мережі, якщо вхідна напруга нижча за 100 вольт. Але, що цікаво, аварія за частотою при цьому не спрацьовує.

Поки пристрій підключений до ПК, усі дані, що надходять від нього, автоматично записуються. Саме на помилку запису цього файла й скаржилася система.
Для перегляду даних використовується той самий переглядач, що й у програмі реєстратора РПМ-416

Список параметрів для відображення великий, але одночасно можна вивести лише шість із них.

Різні параметри відображаються різними кольорами.

Але, як і в РПМ-416, є певна незручність: шкал лише дві — горизонтальна й вертикальна. При цьому параметри, що відображаються за вертикальною шкалою, виводяться в одних і тих самих одиницях вимірювання. Але, на відміну від РПМ-416, тут це не так критично, хоча хотілося б виправити незручність автомасштабування без можливості відображати значення кратно (наприклад, 50, 100, 150, 200 замість 51.3, 102.3, 154.7).
Також на цьому знімку екрана видно «ліс» провалів напруги приблизно посередині графіка. Насправді з напругою все було гаразд, просто в цей час пристрій працював через RS485. Після перемикання на USB усе стало нормально. Припускаю, що проблеми були через дешевий конвертер, пізніше спробую з іншим.

Під час тестування пристрій працював стабільно, і загалом особливих серйозних зауважень не було б, якби не одне велике «але».
Проблема в тому, що, хоча тут і має бути гальванічна розв’язка кіл вимірювання та контролю, насправді все виявилося набагато складніше.
Річ у тім, що гальванічна розв’язка буває різною. Наприклад, іноді достатньо просто не мати безпосереднього з’єднання, щоб не утворилася «земляна петля» — так звана функціональна розв’язка. Але в цьому випадку розв’язка має забезпечувати не лише відсутність з’єднання, а й певний рівень електробезпеки.
Це потрібно для захисту від ураження електричним струмом, якщо якісь частини виходять за межі корпусу, а також для безпечної роботи, якщо ці частини підключаються до інших пристроїв.
Нагадаю: зазвичай вважають, що пробивна напруга становить 1кВ на 1мм, а щоб забезпечити прийнятний рівень безпеки, відстань між «гарячою» та «холодною» частинами роблять не меншою за 5мм (іноді й більшою), доповнюючи її захисними прорізами.
Прорізи потрібні, щоб запобігти пробою по поверхні друкованої плати. Хтось запитає: навіщо потрібен такий рівень безпеки, якщо в розетці 220 вольт? Річ у тім, що це все — за нормальних умов, але є вологість, пил, статичні розряди, високовольтні імпульси тощо.
Так от, детальний огляд плати показав вельми сумну картину.
1. На фото видно вертикально встановлену плату й доріжку, що проходить під нею.
2. Проблема в тому, що на доріжці основної плати є потенціал мережі, а на нижньому полігоні вертикальної плати — земля плати контролю. Відстань між ними — близько 1мм. З іншого боку вертикальної плати, за 2мм від доріжки під напругою, розташована точка живлення USB-конвертера.
3. Верхня плата, пара оптронів; ліворуч від них відходять доріжки до вимірювальних плат.
4. Але під оптронами відстань між «холодною» та «гарячою» сторонами — близько того самого 1мм, не кажучи вже про те, наскільки тісно переплетені доріжки вище.

Такі самі місця є і на нижній платі: синім позначено «холодну» сторону, червоним — кола, безпосередньо пов’язані з вхідною напругою, помаранчевим — нейтраль мережі за правильного підключення. Насправді є й інші подібні місця, я позначив ті, що одразу впадають в око. Мене взагалі здивувала дивна логіка розробників, які віднесли високовольтні подільники напруги так далеко від вимірювальних модулів і розмістили їх біля «холодної» частини пристрою...
Виходить, що цей пристрій не пройде перевірку електробезпеки за допомогою пробійної установки й не відповідає заявленому класу електробезпеки.
Про всяк випадок скажу: маска в цьому разі не є ізолятором, на відміну від захисних лаків.

Ця помилка — класична. Ось для прикладу варіант, де розробники іншого пристрою навіть зробили захисні прорізи біля контактів реле, але забули, що далі в них також є вузькі місця. А ще в них є USB-роз’єм, що стирчить назовні, і великий полігон — це GND цього роз’єму.

Такі речі можуть призвести до сумних наслідків. Нижче на фото — блок живлення, який постраждав під час підготовки огляду. Праворуч від Y-конденсатора — точка підключення проводу заземлення.

Але насправді все було значно сумніше. Я проводив випробування, усе було підключено так, як показано на схемі. ЛАТР хоч і був підключений не зовсім правильно, але його встановили в таке положення, за якого він, по суті, не впливав на роботу.
Виглядало це так:
На АВР подано живлення, я регулював напругу ЛАТРом, після кількох регулювань АВР видав помилку «кратності АПВ» і вимкнув контактори.
Я вирішив перевірити, як працює скидання помилок, установив ЛАТР у нейтральне положення, підключив USB-кабель до хаба, запустив ПЗ, під’єднався до пристрою.
Усе працювало коректно. Я вибрав «скидання аварій», підтвердив — клацнув контактор, а потім майже синхронно згасло світло й пролунав клацання автомата захисту цієї лінії.
Перша думка, звісно, — щось переплутав, але ж до цього все працювало нормально.
Перевірив кола — усе гаразд, увімкнув автомат захисту, подав живлення на АВР — тиша.
Потім подумав, що варто ввімкнути комп’ютер (він на тій самій лінії, тому й вимкнувся). Але на кнопку живлення він ніяк не відреагував.
Тут я зрозумів, що явно «щось пішло не так».
У результаті вийшли з ладу:
1. USB-хаб повністю, але його БЖ справний.
2. Bluetooth-адаптер — пробило, він перегрівся, оскільки БЖ хаба продовжував працювати.
3. Годинник із VFD-дисплеєм, який живився від цього хаба, — згорів мікроконтролер
4. Міні-ПК — пробій процесора по лініях даних USB і КЗ на шині 3,3 вольта. При цьому три SSD, 16 ГБ ОЗП і USB SSD вціліли, його БЖ також справний
5. Блок живлення монітора — монітор уцілів.
6. Імовірно, контролер 3D-принтера, але я не перевіряв, бо ним не користуюся. Просто він також був підключений до міні-ПК у ту саму пару портів.

Звернувся до техпідтримки, поспілкувався з одним з інженерів, пояснив ситуацію й також згадав про одну дивність, яка була ще на початковому етапі.
Коли зібрав схему з реле (по суті, контакторами), то під час увімкнення пристрій скаржився на залипання контактора. Виявилося, що при вимкнених реле на клемі 35 (навантаження L2) було 220 вольт, а на клемах 34 і 36 — близько 50 вольт. Під’єднав невелике навантаження до цієї лінії — реле ввімкнулося. Хотів сфотографувати цю дивну ситуацію, але коли спробував увімкнути пристрій за кілька годин, усе працювало чудово.
Запитав про гальванічну розв’язку. Підтвердили, що вона є, і навіть якщо я неправильно підключу фазу/нуль, нічого не станеться (є ймовірність, що я міг їх переплутати).
Припустили, що проблема в одному з резисторів подільника, який міг лягти на плату. Він якраз підключений до тієї лінії, де в мене були фантомні 220 вольт.
Так, теоретично така ймовірність є, але я переглянув фото, зроблене на самому початку розбирання, тобто побачив, як усе було спочатку. І справді, резистор притиснутий одним зі стабілізаторів.

Дивина в тому, що під час розбирання я відігнув його в нормальне положення. Упевненості немає, бо під час повторного розбирання фото не робив, але вирішив перевірити.
1. Так резистор, за ідеєю, має стояти.
2. Так він міг опинитися, якби його притиснуло до плати.

І навіть якщо притиснути його до плати, він усе одно опиниться на «голій» ділянці плати, а відстань до найближчих струмопровідних частин становитиме щонайменше 2 мм.
Причому, судячи з проведеного аналізу, пробій, імовірно, стався на лінії даних або (менш імовірно) у колі 5 вольт. Але в колі 5 вольт на платі є резистор, і він залишився цілим.
Далі з’ясував, що мікросхема конвертера вийшла з ладу з КЗ по живленню. Після того як я від’єднав її від кола живлення, АВР запрацював нормально, запрацював і RS485, чому інженер навіть здивувався, адже живлення в нього спільне з USB-конвертером.

Є кілька способів зробити пристрій безпечним:
1. Складний — перетрасувати нижню й верхню плати
2. Простий — зробити окрему гальванічну розв’язку кіл USB і RS485.
Особисто на мій погляд, другий варіант прийнятніший і технічно простіший у реалізації, оскільки обидва інтерфейси розташовані на одній невеликій платі й перетрасувати можна лише її. Єдиним потенційно небезпечним місцем залишиться вихід для підключення акумулятора, але тут можна спробувати обійтися додаванням захисних прорізів і, можливо, вставкою ізолятора. До речі, ізоляція інтерфейсів спростить вимоги до зазорів і в тих місцях, де зараз із ними все гаразд.
Також технологу, можливо, варто окремо подумати про резистор, установлений вертикально: або зробити так, щоб його взагалі не можна було зігнути, або забезпечити йому надійнішу ізоляцію. Крім того, я запропонував розвернути резистори на 180 градусів, щоб угору стирчав не той контакт, який підключений до фази, а той, що підключений до нижнього плеча подільника.
Заради справедливості зазначу, що я побоювався пробою між цим виводом і корпусом резистора, але під загальною термоусадкою виявилася додаткова ізоляція цього виводу.

Гальванічну розв'язку в такому разі найчастіше реалізують або за допомогою спеціальної мікросхеми ADUM, або через пару оптронів.
Варіанти з оптронами дуже часто трапляються навіть у китайських пристроях, хоча й до них є зауваження щодо безпеки. З іншого боку, там імовірність підключення до високовольтних кіл помітно нижча.
1. Плата USB-перетворювачів серій DPS і DPH.
2, 3. З RS485 складніше. Тут також можна встановити пару оптронів, як це зроблено в навантаженні Sousim, але трансиверу потрібне ще й живлення, тому встановлюють невеликий DC-DC із гальванічною розв'язкою.
4. Причому DC-DC має мати більшу відстань між контактами входу й виходу, наприклад, як у B0505S-2W, але навіть для них заявлена напруга лише до 1500 вольт, тоді як потрібно 2500 вольт.

А тепер висновки.
Як би дивно це не виглядало, загалом пристрій сподобався, і на це є кілька причин.
1. Стабільна робота
2. Непоганий функціонал, контроль стану контакторів.
3. Велика кількість налаштувань і, як наслідок, широкі можливості регулювання
4. Можливість дистанційного керування через спеціальне ПЗ
5. Можливість роботи за протоколом MODBUS. Цей момент не перевірено, але в інструкції є досить докладний опис, можливо, перевірю пізніше.
6. Робота в режимі реєстратора під час підключення до комп'ютера
Тобто якщо оцінювати цей пристрій загалом, то він справді дуже непоганий. Мені сподобалася навіть конструкція, а також те, що використано якісні реле, варистори й конденсатори. Якість паяння ще можна трохи поліпшити, але в цьому разі це радше питання естетики.
Але, як було описано наприкінці огляду, є суттєва ложка дьогтю — низька надійність ізоляції. Для самого пристрою це неважливо, але критично під час підключення до комп'ютера, та й для людини теж, адже USB-роз'єм доступний для контакту з тілом. І тут мені було б цікаво дізнатися думку інших читачів: можливо, я десь помиляюся і насправді все не так погано. Тобто відповісти на два класичні запитання: хто винен і що робити?
Поки що з міркувань безпеки я б рекомендував підключатися через USB-гальванічну розв'язку, хоча це лише підвищить рівень безпеки, але не усуне проблему повністю.
Якщо коротко: функціональний, працездатний, навіть по-своєму продуманий і надійний пристрій, але під час підключення зовнішніх інтерфейсів слід вважати їх пов'язаними з мережею та вживати відповідних заходів безпеки.
Наразі пристрій відправлено виробнику для ремонту й аналізу описаних проблем, але натомість, найімовірніше, надішлють інший. Тож якщо є якісь запитання щодо програмного забезпечення чи особливостей роботи, можу перевірити.
На цьому поки все, сподіваюся, було корисно.
плато авр на 3 фазы конденсаторы, 6, подключение контроллера к авр, 1, схемой шкафа авр пэф-301 схема, коммутатор переключатель фаз авр, https://www.kirich.blog/obzory/drugie-obzory/998-kontroller-trehfaznogo-avr-pef-321avr-ot-novatek-elektro, как подключить пэф321авр, новатек пэф 321 подключение, схема подключения 3 фазной сети в доме с авр пэф321, пэф321 обзор, 3 фазы контроллер авр
Запитання та відповіді
Що вміє контролер ПЕФ-321АВР?
Він керує перемиканням між двома вводами, може керувати генератором і передавати дані через RS-485; також передбачено підключення до комп’ютера через USB і роботу з MODBUS.
У чому проблема безпеки ПЕФ-321АВР під час підключення до комп’ютера?
Автор виявив недостатню ізоляцію, через яку USB-інтерфейс може бути пов’язаний із мережею. Для підвищення безпеки він радить використовувати USB-гальванічну розв’язку.
Які контактори потрібні для ПЕФ-321АВР?
За схемою пристрою потрібні контактори з п’ятьма групами контактів: чотирма силовими на замикання та одним допоміжним на розмикання. Якщо нейтраль спільна, автор допускає контактори на чотири групи (3+1).
Товари зі знижкою
Вас може зацікавити
Товари зі знижкою
Усі матеріали на сайті та поради безкоштовні, однак ми будемо вдячні за підтримку проєкту та каналу!
Коментувати можуть зареєстровані читачі. Це займає хвилину, і можна увійти через той самий акаунт, що й на форумі.
УвійтиРеєстрація



