Onda M2 Mini PC — невеликий, але не на Atom

Компанія ONDA, відома своїми планшетами, схоже, вирішила не обмежуватися виробництвом цих пристроїв і взялася освоювати нішу невеликих настільних комп’ютерів.
Сьогодні розповім про один із таких пристроїв.
Як завжди, будуть огляд, тести, розбирання, а також біг із черговими перешкодами.

Приблизно рік тому я опублікував огляд одного з цікавих представників мінікомп’ютерів — PIPO X7. Це доволі непоганий комп’ютер, яким я (ну, не зовсім я) користуюся вдома.
Але поступово завдання ускладнювалися, і практика показала: хоч у Photoshop і середовищі розробки з ним цілком можна працювати, це все ж комп’ютери радше для простіших завдань.

Перед Новим роком я дізнався, що компанія ONDA випустила дещо цікавіший пристрій, і вирішив замовити його для огляду, а заодно й на заміну попередньому PIPO X7, який вірою і правдою служив увесь цей рік і жодного разу не підвів.
Одне слово, мені дуже вже захотілося його випробувати.

Не скажу, що ONDA M2 — це щось нове й революційне. Його побудовано на процесорі, відомому на ринку вже близько двох років, — Celeron J1900, який належить до попереднього покоління процесорів під назвою Bay Trail. Тобто фактично це комп’ютер того самого покоління, що й PIPO X7, X7S, X8 та X9.
Але оскільки процесори Atom належать до зовсім уже початкового сегмента, була надія, що цей комп’ютер краще впорається з поставленими перед ним завданнями.

Трохи відволічуся: під час підготовки огляду зайшов на сайт www.onda.cn.
Найперше здивувало, що там немає жодної інформації про ONDA M2, зате є реклама ONDA M3, яка веде в нікуди.
По-друге, виявляється, ця компанія вирішила виробляти не лише невеликі комп’ютери, а й цілком повнорозмірні материнські плати та сучасні відеокарти.
Не знаю, як піде справа далі, але до виробництва апаратного забезпечення вони взялися серйозно. Чого точно не скажеш про організацію сайту й технічну підтримку.

Ну і технічні характеристики.
Система: Windows 10 (про це скажу окремо нижче)
Процесор: Intel Celeron J1900
Графіка: Intel® HD Graphics
Пам’ять: 4GB RAM (DDR3L-1333) + 128GB SSD
Підтримка: 802.11b/g/n WiFi 2.4GHz
LAN — Gigabit LAN
Bluetooth: BT 4.0
Екран: HDMI і VGA
Зовнішні інтерфейси: 1x USB 3.0, 3x USB 2.0
Аудіовихід — роз’єм 3.5 мм
Підтримка карт пам’яті: Немає
Габарити: 140 x 140 x 30 мм (без урахування ніжок, антени та роз’ємів)
Маса: 520гр

Для початку — кілька фото паковання й розпакування, але сховаю їх під спойлер, бо вони радше для звітності, ніж для інформації.

Комплект постачання.
1. Мінікомп’ютер
2. Блок живлення
3. Кабель до блока живлення
4. Антена WiFi
5. Металева пластина та гвинти для кріплення до монітора або стіни.
6. Інструкція.


Інструкція майже повністю китайською, тож її користь прямує до нуля.
Уже під час підготовки матеріалів помітив дещо кумедний момент.
Річ у тім, що на фотографіях панелей із роз’ємами комп’ютер не лише лежить «догори ногами», а й чітко видно, що в нього відкручена нижня кришка та немає ніжок.
Мабуть, інструкцію готували дуже поспіхом. Я таких ляпів не допускаю навіть в оглядах (хоча один раз таке було), а тут — інструкція. І смішно, і сумно водночас.


Блок живлення.
Габарити чималі: за розміром він зіставний із блоками живлення для ноутбуків, симпатичного біленького кольору.
Блок живлення на 12 В і 4 А навіть під великим навантаженням залишався ледь теплим. Не знаю, навіщо цьому комп’ютеру БЖ майже на 50 Вт, але загалом непогано.
Роз’єм підключення до комп’ютера стандартний, 5.5/2.5мм
А от кабель у комплекті дали хоч і в тон, що приємно, але з такою вилкою, що навіть не знаю, куди його застосувати. Добре, що роз’єм підключення кабелю до блока живлення стандартний: просто взяв перший-ліпший кабель від комп’ютера й підключив.


Кріплення до стіни/монітора й пара гвинтиків, а також WiFi-антена.
Я робив багато оглядів мінікомп’ютерів, але знімна антена й кріплення до стіни трапилися мені вперше.


Комп’ютер зібраний в алюмінієвому корпусі сріблястого кольору. Як я вже писав вище, на дотик він важкий; заради експерименту зважив — маса близько 520 грамів.


Дизайн передньої панелі вкрай лаконічний: два роз’єми USB 2.0, кнопка ввімкнення й невеликий отвір для світлодіода індикації ввімкнення.
Звісно, можна причепитися до того, що ергономічніше було б розташувати кнопку живлення далі від роз’ємів, але не буду — мабуть, хотіли розмістити її саме по центру.


А от задня панель заповнена значно щільніше.
Роз’єм для підключення WiFi-антени.
Аудіовихід
Роз’єми USB 3.0 і 2.0. Наявність хоча б одного роз’єму USB 3.0 уже можна записати в плюси.
Роз’єм для підключення кабелю Ethernet. Також вважаю це плюсом.
Роз’єми VGA і HDMI. Якщо наявність HDMI вже стала просто стандартом, то роз’єм VGA — радше рідкість. Але частково саме наявність цього роз’єму вплинула на вибір конкретної моделі мінікомп’ютера, адже планувалося підключати його до старого монітора.
Роз’єм живлення.


Розмір комп’ютера складно назвати скромним, але й великим його теж не назвеш.
Однозначно він менший за корпус зі стандартною платою mini-ITX.


Спочатку, коли я вибирав комп’ютер, то був на 99% упевнений, що всередині пасивна система охолодження. Аргументом було те, що корпус явно алюмінієвий, великий, тож цілком логічно відводити тепло на нього.
Але реальність виявилася дещо іншою.
Знизу виявився великий отвір, закритий металевою сіткою, дуже схожою на сітку для захисту динаміків, і кілька невеликих додаткових щілин.
Також усередині було видно досить габаритний радіатор і вентилятор.

Якщо чесно, наявність вентилятора трохи засмутила: хотілося повністю безшумний варіант, але маємо те, що маємо. Єдиний плюс у тому, що можна сподіватися на відсутність перегрівання, яке мені скоро вже снитися буде.


Також знизу розташована наклейка з коротким (дуже коротким) описом характеристик, моделлю та обсягом пам’яті й диска.
Кронштейн трохи дивний. За задумом його кріплять до стіни або монітора; відстань між кріпильними отворами може становити 75-100мм.
Потім у корпус комп’ютера до упору вкручують два гвинти з комплекту, і за їхньою допомогою комп’ютер «надягають» на кронштейн.
На жаль, крім двох гвинтиків, у комплекті більше немає жодного кріплення, тож гвинти для прикручування кронштейна до монітора доведеться шукати самостійно.
Комп’ютер можна підвісити роз’ємами догори або вбік.


Зовні особливо дивитися нема на що, тож час перейти до огляду програмної частини.
Для цього я під’єднав монітор через VGA, а для керування використав бездротову клавіатуру та дротову мишку.


Стандартне привітання BIOS, завантаження ОС і робочий стіл.
Спочатку на комп’ютері було встановлено Windows 10.


Під час першого запуску приємно здивувала швидкість завантаження.
Час завантаження «голої» операційної системи становив менш як 15-18 секунд. Щоб підтвердити це, зняв відео.


В описі характеристик комп’ютера я зробив невелику примітку щодо операційної системи, зазначеної в описі та на сторінці товару.
Тонкість у тому, що формально комп’ютер справді постачається з Windows 10. Вона є, завантажується і працює. Але, спробувавши за звичкою її активувати, я отримав ось таке повідомлення.
Трохи згодом я подумав: звідки на повноцінному комп’ютері вартістю близько 200 доларів візьметься ліцензійна ОС, та ще й у версії PRO.
Звісно, тут встановлена, так би мовити, демонстраційна версія.
В інших місцях на сторінці товару було зазначено — DOS (Windows 7, 8.1, 10), що хоч і теж не зовсім правильно, але набагато коректніше.

Тобто вважайте, що комп’ютер продається без операційної системи.


Спочатку диск був розбитий трохи інакше: був розділ з образом для відновлення обсягом 800МБ, хоча незрозуміло, навіщо мати образ відновлення для системи, яка не активується.
Під час підготовки огляду я припустився помилки: запустив відновлення системи й не зберіг скриншоти всіх тестів та не тільки їх, тож довелося все тестувати заново :(((
На скриншоті нижче вже показано диск після встановлення Windows 7: розділ відновлення безслідно зник, і це навіть на краще.


Оскільки цей процесор уже досить відомий і в мережі є багато тестів, частину результатів своїх тестів я сховаю під спойлер.
Хоча серед тестів є й результати вимірювання нагрівання, які безпосередньо стосуються саме цієї реалізації комп’ютера.


Фух, можна переходити до розбирання.
Розібрати цей комп’ютер я хотів одразу після отримання, але принципово не роблю цього до тестів, адже щойно провів усі тести (принаймні основні), одразу взявся за викрутку.
Хоча розумію, що нічого кардинально нового там точно не побачу, але завжди цікаво.
Мабуть, тому розбирання — один із незмінних пунктів у моїх оглядах. Ну подобається мені це :)


Оскільки під час тестування мені довелося встановити Windows 7, трохи розповім, чому я це зробив.
Спершу про перевстановлення.
Спочатку я хотів створити образ диска за допомогою програми Acronis, але виникла певна проблема.
Після запуску програми із завантажувальної флешки я доходив до етапу вибору, що робити: завантажити Acronis чи продовжити завантаження (стандартне перше завантажувальне вікно Acronis).
Вибирав потрібний мені варіант, завантажувалася робоча оболонка — і все, більше я нічого не міг зробити.
Проблема була не у флешці й не в самому Acronis. Просто комп’ютер вимикав живлення USB-портів, і далі нічого не можна було зробити.
Звісно, можна було спробувати під’єднати диск до звичайного комп’ютера, але мені було простіше попрощатися з Win 10 і її образом (який зник після перевстановлення).
Другою невеликою проблемою було те, що монітор, підключений до виходу VGA, відмовився працювати в режимі встановлення Windows 7, показуючи повідомлення про неприпустимий режим.
Проблему вирішив, перемкнувши монітор на вихід HDMI.

Усе, більше проблем не було: встановив Windows 7 64 біти, знайшов усі потрібні драйвери (посилання на Яндекс Диск) — і все запрацювало без проблем.


Хоча зрештою мені так і не вдалося приборкати Wi-Fi, зате я приборкав USB 3.0.
Під’єднав зовнішній жорсткий диск і спокійно отримав швидкість понад 100МБ/сек — це була маленька, але перемога.
У Win 10 мені так і не вдалося змусити цей порт працювати належним чином. Я навіть пробував продзвонювати контакти, але з ними все було гаразд — проблема була в драйверах.
Припускаю, що існують належні драйвери, але знайти їх мені не вдалося, хоча шукав довго.
До речі, є підозра, що в попередньому огляді комп’ютера USB 3.0 не працював із тієї самої причини, тому мені цікаво, як із цим у інших комп’ютерів на Atom 8300-8700.
Заодно виміряв швидкість роботи SSD-диска у Win 7, але великої різниці не виявив.


Наступним кроком була спроба запустити жорсткий диск, підключений до внутрішнього роз’єму SATA.
На платі є не лише роз’єм для підключення кабелю SATA, а й роз’єм для живлення цього диска, який називається JSATA (на фото ліворуч).
Роз’єм чотириконтактний, порядок контактів такий —
5 Вольт
Загальний
Загальний
12 Вольт.


Змайстрував ось таку конструкцію.
Одразу скажу: без хитрощів із підрізанням радіатора встановити диск у цей корпус не вийде.
Щоб установити диск, доведеться або підрізати радіатор, або змістити його до задньої стінки.


Перше ввімкнення, як і друге, завершилося синім екраном.
Тут я згадав, що на цьому диску встановлено Windows XP, зайшов у BIOS і побачив, що чомусь він вирішив завантажуватися з нового диска.
Змінив налаштування — далі проблем не було.
Але заодно помітив у BIOS пункт із варіантами режиму роботи з жорсткими дисками — IDE та AHCI. Подумав, що це може стати в пригоді.


Windows без проблем розпізнала диск.


Швидкість роботи, звісно, засмучує, але проблема не в комп’ютері, а в старому й повільному диску, який кілька років пропрацював у ноутбуці.
А ще спробував підключити старий SSD-диск, сподіваючись, що він оживе, але, схоже, він остаточно помер :((((


Наступним кроком експериментів стала перевірка роботи комп’ютера без вентилятора.
До речі, вентилятор підключається трьома проводами, але роз’єм на платі встановлено чотириконтактний.
Не можу сказати напевно, чи регулюються оберти автоматично, але склалося враження, що приблизно через пів хвилини після запуску комп’ютер працює тихіше, ніж спочатку.
У BIOS є налаштування максимальних обертів вентилятора. За замовчуванням встановлено 60%, мінімум — 40%. Я так і залишив, усі тести проходили в цьому режимі.
Але 0% завжди краще, ніж 40, тому я повністю від’єднав вентилятор.
Контроль роботи вентилятора відсутній, тож увімкнення пройшло без проблем.


Для перевірки температурного режиму було проведено дві серії тестів.
Запуск 3Dmark, потім LinX, після цього тест одразу повторили ще раз.


Лише наприкінці четвертого тесту температура піднялася до 86 градусів.
І це за умови, що вентилятор вимкнений, корпус закритий і стоїть як належить.
Результат можна було б трохи поліпшити, знявши з радіатора кришку, яка спрямовує потік повітря до вентиляційних отворів. Думаю, можна було б скинути градусів 5–6.
Але й так уже видно, що за приблизно 50 хвилин тестів мені не вдалося перегріти процесор.
Тепер головне, щоб цього не побачили розробники ONDA й не вирішили «оптимізувати» конструкцію :)


Оскільки я продовжував експериментувати з комп’ютером і під час написання огляду, історія з проблемним Wi-Fi несподівано отримала продовження.
Мені принесли роутер Dlink Dir-320, доволі відому модель. Так от, до нього комп’ютер під’єднався взагалі без проблем, хоча там також використовувався WPA2-PSK.
Побачивши це, я ще раз спробував під’єднатися до свого домашнього китайського роутера — 10 секунд, і з’єднання встановлено.
Як то кажуть — нічого не розумію.


Перевірка показала: якщо ввімкнути комп’ютер і відразу спробувати з’єднатися з моїм роутером, то в 90% випадків виникає помилка. Якщо спочатку з’єднатися з Dlink, то потім з’єднання з домашнім роутером встановлюється в 90% випадків.
Як таке може бути і хто винен?
Швидкість, як я й думав, виявилася доволі непоганою.
Перший скриншот зроблено на моєму робочому столі, де більшість пристроїв узагалі іноді не бачить мого роутера. Між ними — 4 залізобетонні стіни, з яких 2 несучі, а також ще одна стіна з пінобетону.
Другий скриншот зроблено вже у звичному місці для перевірок, у тій самій кімнаті, приблизно за 12 метрів від роутера. Прямої видимості немає, стіни залізобетонні, але є дверний отвір, тому зв’язок кращий.


На цьому тестування завершено, час підбити підсумки тестів і розбирання.
Почну з апаратної частини — тут у мене претензій немає.
Загальна якість складання, якість складання материнської плати, сама конструкція, стабільність роботи й невелике нагрівання.
Підвів лише невеликий шум вентилятора, але за бажання можна спробувати «допиляти» пристрій і взагалі вимкнути вентилятор. Також можна причепитися до трохи зміщеного отвору для підключення живлення, але це вже справді будуть причіпки.

До програмної частини претензій майже немає, частково тому, що формально пристрій продається без операційної системи, тож міркувати можна лише про BIOS і його налаштування.
Але все ж операційну систему доведеться встановити, тому прокоментую і це.
Зауваження щодо програмної частини стосувалися:
Вимкнення живлення USB під час запуску Acronis.
Незрозумілої ситуації з WiFi, але тепер я грішу на несумісність із моїм роутером і саме на програмну частину.
USB 3.0 вдалося запустити лише у Windows 7, потрібні драйвери виклав на Яндекс Диск.

Переваги, на мій погляд.
Хоч і не надто швидка, зате стабільна платформа
Наявність повноцінних внутрішніх інтерфейсів: SATA, MiniPCI-E, SO-DIMM.
Добре охолодження: навіть за максимального тривалого навантаження не вдається нагріти процесор вище ніж до 66 градусів.
Немає периферійних пристроїв, що «висять» на портах USB, як це зараз роблять у деяких комп’ютерах.
Наявність порту USB 3.0
Наявність двох відеовиходів — цифрового HDMI й аналогового VGA; до того ж можна підключити два монітори.
Можливість «апгрейду», наприклад встановити SSD більшого обсягу або Wi-Fi з діапазоном 5 ГГц.
Немає проблем із встановленням Windows 7.

Але й без мінусів цей пристрій не обійшовся.
Почнімо з активного охолодження — це завжди мінус, адже воно означає шум, пил і зношування вентилятора. Але практика показала, що вентилятор, можливо, вдасться взагалі прибрати.
Не надто висока продуктивність, особливо в іграх. Мені вдалося без проблем пограти в стареньку Far Cry з роздільною здатністю 1920х1080 і високими налаштуваннями якості, але боюся, що це максимум. Зате цей бокс краще підходить для роботи в тому ж Photoshop, для перегляду інтернету з великою кількістю відкритих вкладок — добре, що 4 ГБ ОЗП набагато краще, ніж 2.
Незрозуміла ситуація з Wi-Fi, але я вже підозрюю, що це якась хитра несумісність із моїм роутером.
Відносно висока ціна — тут уже кому як.

Моя думка. Загалом я вже висловив свої думки вище: комп’ютер непоганий, а для першого млинця — навіть дуже хороший. Подивимося, як розвиватиметься фірма в цьому напрямку. Мені вже цікаво випробувати нову версію під назвою М3.
Процесор, звісно, застарів: усе-таки близько 2 років на ринку — це багато. Але, з іншого боку, він перевірений часом. Мабуть, виробник не хотів ризикувати й обрав саме такий варіант.
З іншого боку, прогрес у роботі з прикладним ПЗ вже не вимагає так часто замінювати «залізо», як раніше, а для більшості побутових і офісних завдань його більш ніж достатньо.
З відтворенням відео проблем також немає: відтворює 1080р і 4к, але для 4к потрібно підібрати програвач, оскільки звичний багатьом MPClassic не вмикає апаратне прискорення, і все починає помітно гальмувати. Хоча я зустрічав успішні тести 4к на цьому процесорі.
Уперше з цими процесорами я зіткнувся приблизно 2 роки тому, коли потрібно було зробити невелику систему відеоспостереження з IP-камерами. Усі ці системи працюють без проблем уже два роки.

Здається, усе. Сподіваюся, огляд буде корисним. Я намагався бути максимально об’єктивним; якщо вважаєте, що це не так, або я щось забув, пишіть у коментарях — подискутуємо.

Товар надано магазином для написання огляду.