Міні-ПК Beelink T4

На тлі виходу дедалі нових моделей процесорів Intel я був навіть трохи здивований, дізнавшись, що мінікомп’ютери випускають і зі старішими моделями, наприклад X5-Z8500. Але оскільки в мене багато оглядів комп’ютерів на базі процесорів Atom, то вирішив подивитися, чи змінилося щось від часу виходу попереднього огляду.


Так, я справді здивувався, дізнавшись, що X5-Z8500 ще «в строю», адже мій перший огляд комп’ютера (а точніше — планшета) на його базі датований жовтнем 2015 року, тобто понад чотири роки тому!

Технічні характеристики
Система: Windows 10
Процесор: Intel X5-Z8500 (4 ядра, архітектура x86, 64-бітний, 1.44ГГц (у режимі турбо 2.24 ГГц )
Графіка: Intel® Intel® HD Graphics 600
Пам’ять: LPDDR3 4GB RAM + eMMC 64GB ROM
Підтримка: 802.11b/g/n WiFi 2.4/5 GHz
Ethernet — 1000Mbit
Bluetooth: BT 4.0
Вихід звуку — аудіороз’єм 3.5мм
Екран: HDMI + Display port
Зовнішні інтерфейси: 4x USB 3.0
Габарити: 106 x 106 x 17,7 мм
Маса: 250гр

Упаковка, як завжди, акуратна, знизу наведено технічні характеристики.


Комплектація звична для продукції Beelink, до неї входять:
1. Міні-ПК
2. Блок живлення
3. Звичайний HDMI-кабель
4. Короткий HDMI-кабель
5. Пластина для кріплення комп’ютера до корпусу монітора
6. Кріпильні гвинти
7. Інструкція



1. Документація англійською, але є багато малюнків, хоча загалом усе зрозуміло й інтуїтивно просто
2. Металева пластина та кріплення для встановлення комп’ютера позаду монітора на стандартне місце VESA. Цікаво, що тут уже немає напису, який був у попередніх версіях комп’ютерів.
3, 4. Звичайний і короткий HDMI-кабель; другий зручний, коли комп’ютер закріплено за монітором.
5, 6. Блок живлення з євровилкою, вихідна напруга 12 Вольт, струм до 1.5 Ампера. Звичайний БЖ, під час роботи майже не гріється, працює стабільно.


Зовні — звичайна чорна коробочка, матовий верх, глянцеві торці, є логотип компанії Intel.


Органи керування та роз’єми:
Спереду — пара USB, аудіовихід і кнопка ввімкнення
Ззаду — Ethernet, Display port, HDMI, USB і вхід живлення
Зліва — вентиляційні отвори та отвір кнопки скидання.
Справа — вентиляційні отвори та четвертий роз’єм USB.

Що незвично:
1. Кнопка скидання. Наскільки я пам’ятаю, вона є далеко не в усіх подібних комп’ютерах, тому я помітив її лише під час розбирання.
2. Немає слота для карти пам’яті. У більшості міні-ПК, принаймні в Beelink, був слот для SD-карти, іноді для micro SD.


Ще одна відмінність від деяких попередніх моделей — менший корпус, але я б не назвав цю відмінність позитивною, адже що менший корпус, то складніше відводити тепло зсередини.
Знизу, до речі, є відповідне попередження, що днище може бути гарячим, і тут я згадав цитату з фільму «Траса 60», яка якнайточніше передає суть цього напису —



Крім того, якщо хтось читав мій огляд ТВ-бокса King Pro від тієї ж компанії, то, думаю, згадає, що там таке саме днище, з таким самим написом і такими самими гумовими ніжками — уніфікація як вона є.


Ще одна відмінність, причому доволі важлива: тепер кнопка ввімкнення не лише підсвічується, а й розташована спереду!
Кому як, а моя дружина якось скаржилася, що дуже незручно, коли кнопка ззаду й доводиться намацувати її, адже повертати до себе комп’ютер із купою під’єднаних дротів незручно. Ну що ж, розробники Білінк почули це зауваження й перенесли її на передню панель :)


Як зазвичай, розбирав я комп’ютер після тестів, але логічніше було б показати це після зовнішнього огляду.
Комп’ютер розбирається так само, як ТВ-бокс King pro, та й узагалі зовні відрізняється, мабуть, лише тим, що в T4 корпус пластиковий, а в king pro — металевий. Хоча, з огляду на більше тепловиділення «Атома», краще було б зробити навпаки й відводити частину тепла на кришку.


Цікаво, що отвори для гвинтів у кришці посилені, щоправда, я так і не зрозумів, навіщо.


Майже весь внутрішній простір займає великий чорнений радіатор, і, як у king pro, бічні отвори корпусу розташовані на одній лінії з ребрами охолодження. Тобто, щоб знизити температуру, краще розташувати його вертикально, бічною гранню догори, а не передньою чи задньою панеллю, як задумано спочатку. На щастя, кріплення VESA зазвичай це дозволяє, адже має чотири отвори.


А от батарейка, приклеєна до радіатора, має дивний вигляд — надійніше було б прибрати її вбік.


Викручую ще чотири гвинтики й дістаюся до WiFi-антен, яких тут дві.


На нижньому боці друкованої плати компонентів мало, майже все чисто й акуратно, хіба що є сліди паяння кнопки ввімкнення.


Тут розташований USB-хаб, а також якийсь контролер і елементи захисту USB-портів.


У передній частині плати видніється місце під якийсь «багатоніжковий» чип, але що це могло б бути — не знаю.


Усі роз’єми підписані, а на деякі, крім того, наклеєний поролон зі струмопровідною стрічкою, що з’єднує землю плати із задньою кришкою, — усе як у фірмових пристроях. Загалом можу відзначити, що останнім часом продукція компанії Білінк дещо покращилася, це було помітно й на прикладі King pro. Цілком можливо, що пристрої зазнали певного редизайну.


Радіатор товстий, із не менш товстими ребрами, хоча, на мій погляд, ефективніше було б зробити ребра в 1.5-2 раза тоншими, поліпшивши проходження повітря.


Радіатор прикручений трьома гвинтами, один із яких знайшовся під батарейкою. Оригінальне місце...


Як бачите, зверху компонентів набагато більше, ніж знизу, причому доволі значна частина ховається під радіатором.


І знову повернуся до king-pro, адже тут система охолодження реалізована так само. Тепло відводиться до радіатора через мідну пластину, для якої у радіаторі профрезеровано місце. При цьому розміри цього місця майже точно відповідають розмірам пластини, тому під час встановлення радіатора треба бути уважним. Тепло від багатоканального ШІМ-контролера відводиться за допомогою звичайної «терможуйки».


Зверху все має не менш охайний вигляд, антени й батарейка під’єднані за допомогою роз’ємів, а не паяння.


Роз’єми задньої панелі,


Зазначу, що всі інтерфейсні роз’єми мають захист, за це виробникові окремий великий плюс — мало хто з «китайців» так робить.
Нижче видніється місце під роз’єм вентилятора, але самого роз’єму, як і вентилятора, тут немає. При цьому схоже, що всі інші елементи розпаяні, ба більше, поруч розташований якийсь чип, цілком можливо, що він безпосередньо пов’язаний із вентилятором.


Флешпам’ять Foresee — давно її не було видно. Якщо коротко, то так собі.
ОЗП — Самсунг, непогано.
За звук відповідає Realtek ALC5645, тут нічого сказати не можу: звук є — і добре.
Також видно чип 25Q64. у якому зберігається прошивка BIOS.


Багатоканальний ШІМ-контролер виробництва Intel, початкове маркування я не переписав, а на фото не вдається розібрати детальніше. Усі конденсатори на платі — або керамічні, або танталові.


Wi-Fi забезпечує модуль від Intel, дротове підключення — через Realtek 8111, класичне рішення в обох випадках. Зацікавила незвична конструкція трансформатора гальванічної розв’язки, щоправда, до справи вона не стосується, просто відволікся :)


Вхідна частина живлення, контролери, транзистор комутації живлення і, що зовсім незвично, запобіжники: один (одноразовий) стоїть на вході, другий (самовідновний) — у колі живлення Display port.


BIOS комп’ютера не урізаний, як це часто буває останнім часом. Доступна й опція автоматичного запуску після подавання живлення, що дуже добре.


Під час завантаження комп’ютера відображається фірмовий логотип виробника. Загалом, якщо порівнювати швидкість завантаження з комп’ютерами, у яких встановлено SSD, то тут цей процес дещо повільніший.


Спочатку Windows запросила купу різної інформації, підключення до інтернету тощо, але потішило, що нічого русифікувати не треба — усе працює «з коробки». Щоправда, під час налаштування система попросила задати ім’я користувача й пароль, а потім поскаржилася, що «сталася помилка». Утім, далі все йшло нормально.


Робочий стіл майже порожній, попередньо встановленого ПЗ від виробника тут немає.


Встановлено ліцензійну Windows 10 home, активація відбулася автоматично під час першого запуску комп’ютера.


Увесь обсяг накопичувача (за винятком службових розділів) відведено під один логічний диск, користувачеві доступно близько 33ГБ, що цілком нормально за відносно ощадливого використання. Хоча, на мій погляд, для браузерів, офісних програм тощо цього більш ніж достатньо.


Знімок екрана диспетчера пристроїв.


CPU-Z, тут же проведено тести продуктивності у двох версіях — 1.88 і 1.77.

Чесно кажучи, тести проводилися радше «для галочки», бо вони не лише не мають особливого сенсу, а й не дуже мене цікавлять, адже більшість результатів я приблизно знав заздалегідь.


Як і слід було очікувати, флешнакопичувач не вражає високою швидкістю: по-перше, це eMMC, а по-друге — Foresee. Але знову ж таки, якщо комп’ютер використовуватиметься для невибагливих програм, такої швидкості достатньо.


А ось зовнішній SSD-накопичувач, підключений через USB, показав чудові результати й легко обійшов вбудовану пам’ять.


Перед тестом продуктивності я вирішив переглянути налаштування керування живленням: можливо, там є параметри, що відповідають за заощадження енергії та знижують швидкість роботи. Але тут усе чисто, я лише вимкнув перехід у режим сну/очікування та вимкнення монітора.


Почав із відомого тесту Cinebench у трьох версіях — 11.5, 15 і 20. Результати, звісно, дуже скромні, але будьмо справедливі: цій моделі процесора вже 4 роки, та й від початку вона не встановлювала рекордів.


Під час тесту старої версії 3Dmark заодно запустив моніторинг температур і переконався, що комп’ютер досить швидко перегрівається, а процесор переходить у тротлінг. Хоча для 3Dmark результат у межах норми.


А це вже новіша версія, провів майже всі доступні тести.


PassMark 8, тут комплексний тест, і через відносно повільну флешпам’ять результат не дуже високий.



PassMark 9


WinRAR, після визначення максимуму результат коливається незначно.


Тест на перегрів проводився лише за допомогою Linx. Причина в тому, що температура одразу пішла в червону зону й залишалася на рівні 80-85 градусів. Зазвичай я проводжу годинні тести за допомогою програми OCCT, але цього разу до неї не дійшло.


За зв’язок із зовнішнім світом відповідає все той самий гігабітний чип Realtek 8111 і той самий модуль WiFi від Intel, що й у багатьох попередніх моделях комп’ютерів. Таке відчуття, що це стало певним «стандартом» для подібних пристроїв.


У діапазоні 2.4 ГГц швидкість коливалася в межах 15-50Мбіт залежно від відстані. Як і раніше, модулі WiFi від Intel не вирізняються високою чутливістю.
Але на частоті 5ГГц усе помітно краще: за кілька метрів від роутера комп’ютер показав майже стабільні 150 Мбіт.


За прямого підключення кабелем результат також був стабільним і тримався в діапазоні 750-850 Мбіт, але в цьому разі результати помітно залежать і від другого комп’ютера, з яким підтримується зв’язок під час тесту.


Як я писав вище, розбирав я комп’ютер уже після тестів, тож насправді під час тестування спробував трохи його доопрацювати.
Раніше непогано допомагало встановлення мідної або навіть алюмінієвої пластинки замість теплопровідної гуми. Звісно, корпус усе одно обмежував можливості відведення тепла, але час до перегрівання помітно збільшувався.
А тут виробник, очевидно, прочитав мої (і не тільки мої) огляди й вирішив діяти на випередження, відразу встановивши мідну пластину. При цьому пластина приклеєна до процесора: відриватися вона категорично не хотіла, не допомогла й спроба її провернути.


Намагаючись хоч щось змінити, я стер заводську термопасту й замінив її на якіснішу (імовірно) GD900.


Цей тест, на відміну від попереднього, починався «на холодну», про що свідчить мінімальна температура 30 градусів. Але згодом процесор усе одно перейшов у тротлінг. Щоправда, варто зазначити, що певний час (близько 7 хвилин) він працював без зниження продуктивності, а потім усе ж перегрівся.
Але, вважаю, результат позитивний.


Підсумкова таблиця показує, що він трохи поступився навіть комп’ютеру з таким самим Z8500 з попереднього огляду (виділений помаранчевим). Очевидно, дається взнаки недостатнє охолодження, і під час більш-менш тривалих тестів це проявляється.


Якщо коротко підсумувати, комп’ютер має дуже пристойну якість складання, на захисті портів не заощадили, але встановили повільну флешпам’ять і не передбачили слот для SSD. Ну і, звісно, камінь спотикання більшості подібних пристроїв — перегрівання. Намагаючись зробити пристрій ще компактнішим, виробник забуває, що закони фізики все одно не обійти, і навіть великий радіатор не зможе розсіяти все це тепло. Тобто, як слід, треба або застосовувати активне охолодження, або виносити радіатор за межі корпусу.

Якщо зовсім коротко, комп’ютера вистачить для YouTube, перегляду сайтів, офісних програм, відносно нескладних програм, перегляду відео тощо, але про складніші завдання краще відразу забути. Крім того, нагадаю: щоб знизити температуру, його краще розташовувати вентиляційними отворами догори або донизу.
Та попри всі виявлені недоліки, комп’ютер залишив більше позитивних вражень, ніж негативних.

Магазин надав купон GBCN85T4, з яким ціна на цю модель комп’ютера знижується до $98.99

На цьому в мене все, як завжди, чекаю на аргументовану критику.