Набір для складання просунутого LCR-метра XJW01

Я вже досить давно користуюся саморобним вимірювачем ємності та ESR конденсаторів, зібраним за схемою автора GO з форуму ProRadio. Паралельно в мене є й інший, не менш популярний вимірювач FCL із сайту cqham.
Сьогодні в огляді прилад, для якого заявлено вищу точність і який фактично поєднує обидва згадані вище прилади.
Увага: багато фото, мало тексту — це може бути критично для користувачів із дорогим трафіком.


Напевно, варто почати з того, що цей прилад продається і в повністю зібраному вигляді. Але цього разу я цілеспрямовано вибрав набір для складання, адже це щонайменше дає змогу трохи заощадити, а щонайбільше — просто отримати задоволення від складання. Причому, мабуть, друге важливіше.
Взагалі я давно хотів замінити попередню модель C-ESR-метра. Загалом він працює, але після щонайменше одного ремонту почав поводитися не зовсім адекватно під час вимірювання ESR. А оскільки я багато працюю з імпульсними блоками живлення (хоча це актуально і для звичайних), то цей параметр для мене навіть важливіший, ніж просто ємність.
Але цього разу маємо справу не просто з вимірювачем C-ESR, а з приладом, який вимірює ESR + LCR, а повний перелік вимірюваних величин ще більший; до того ж заявлено непогану точність.

Індуктивність 0,01 uH - 2000H (10 uH)
Ємність 200pF - 200 мФ (10pF) Роздільна здатність 0,01pF
Опір 2000мОм- 20MОм (1.5 Ом) Роздільна здатність 0,1 мОм
Точність 0,3 – 0,5 %
Частота тестового сигналу 100 Гц, 1 кГц, 7,831 кГц
Тестова напруга 200 мВ
Функція калібрування автоматична
Вихідний опір 40 Ом

Прилад вимірює —
Q - Добротність
D - Коефіцієнт втрат
Θ - Кут зсуву фаз
Rp - Еквівалентний паралельний опір
ESR - Еквівалентний послідовний опір
Xp - Еквівалентна паралельна ємність
Xs - Еквівалентна послідовна ємність
Cp - Паралельна ємність
Cs - Послідовна ємність
Lp - Паралельна індуктивність
Ls - Послідовна індуктивність

Вимірювання проводиться мостовим методом із чотирипровідним підключенням компонента.

На мій погляд, найближчий конкурент — Е7-22, але для нього заявлено нижчу точність вимірювання (0.5-0.8%), тестові частоти лише 120 Гц і 1 кГц та тестову напругу 0.5 Вольта проти 0.3%, 120 Гц - 1 кГц - 7.8 кГц, 0.2 Вольта в приладу, який оглядаємо.

Цей пристрій продається в кількох варіантах комплектації; в огляді використано майже найповніший варіант. Ціни зі сторінки продавця.
1. Лише сам прилад без корпусу — $21.43
2. Прилад + один тип щупів — $25.97
3. Прилад + другий тип щупів — $26.75
4. Прилад + два типи щупів — $31.29
5. Корпус для приладу. — $9.70


Усе було запаковано в купу маленьких пакетів.


Оскільки під час доставки через посередника зазвичай враховується вага посилки, я вирішив додатково зважити комплект: без кабелів вийшло 333 грами, а з кабелями — помітно більше, 595 грамів.
Загалом цілком можна купувати й без кабелів, особливо якщо є з чого зробити їх самостійно, адже різниця в ціні комплекту становить близько 10 доларів, не враховуючи ваги.



До речі, саме з кабелів я й почну.
Вони запаковані в окремі пакети; навіть на дотик відчувається, що важать чимало.


Перший комплект — це, по суті, звичайні «крокодили», тільки більші за розміром і в пластиковому корпусі. Але насправді все не так просто: губки підключені до різних проводів (роз'ємів), щоб забезпечити коректне чотирипровідне підключення.
Кабель достатньо гнучкий; жорсткості йому додає радше те, що кабелів чотири, до того ж вони екрановані. До самого приладу щупи підключаються за допомогою звичайних роз'ємів BNC, екран підключений лише з боку роз'єму BNC.

До якості претензій немає; єдине, що не дуже сподобалося, — відсутність кольорового маркування біля роз'ємів, адже самі «крокодили» його мають. У результаті під час підключення щоразу доводиться дивитися, який куди під'єднувати. Рішення — зробити позначки ізоляційною стрічкою біля роз'ємів.


А ось другий комплект набагато цікавіший: він дає змогу працювати з дрібними компонентами, оскільки являє собою пінцет.
На фото видно, що центральні жили проводів з'єднуються не біля кінчиків пінцета, а на певній відстані від них. Тобто цей варіант трохи гірший за попередній, але реалізувати тут систему, як у «крокодилів», складніше. Кольорового маркування немає.
Для зручності користування пінцет має напрямну, яка не дає губкам зміщуватися одна відносно одної. Не знаю, як довго вони прослужать, але поки користуватися досить зручно. Щоправда, є зауваження: стискати треба ближче до самих губок. Якщо стискати пінцет посередині корпусу, губки можуть не зійтися повністю.


Буквально кілька слів про те, що таке чотирипровідне підключення, або підключення за методом Кельвіна. Зображення взято звідси, текст мій :)

Під час звичного для нас вимірювання опору (до речі, не лише опору) досить сильно впливати може така паразитна річ, як дроти до щупів. Думаю, багато хто знає, що рідко який мультиметр із замкнутими щупами на нижній межі вимірювання покаже 0. Зазвичай на індикаторі відображається якесь значення приблизно 0.05-0.5 Ома — це і є паразитний опір.
Іноді його можна компенсувати, увімкнувши функцію відносних вимірювань (Rel), але це не завжди зручно і далеко не завжди коректно.


Сам принцип вимірювання опору досить простий. Підключаємо компонент до джерела струму й вимірюємо напругу на компоненті. Але оскільки є опір проводів, у результаті отримаємо суму реального опору компонента й опору проводу.
Якщо опір великий, зазвичай це не має особливого значення, а от коли йдеться про величини 1-10 Ом і менше, проблема постає на повний зріст.
Щоб розв'язати цю проблему, розділяють кола, якими струм проходить через компонент, і кола безпосереднього вимірювання.


У реальному житті це має приблизно такий вигляд, як показано на схемі.


Крім того, подібний спосіб використовують, наприклад, і в блоках живлення. Ось фото з мого огляду потужного перетворювача. Тут також можна розділити силове коло й коло зворотного зв'язку, тоді падіння напруги на проводах не впливатиме на напругу на навантаженні.
Також ви напевно бачили подібне в комп'ютерних блоках живлення в колі 3.3 Вольта (помаранчеві дроти). Тільки там використано трипровідну схему (той самий додатковий тонкий провід до силового роз'єму)


Блок живлення 12 Вольт 1 Ампер, зовні непоганий. Утім, я пробував підключати його просто до навантаження — працює нормально.
Але через вилку з плоскими штирями користуватися ним незручно, заміню на щось інше, благо напруга стандартна.
Насправді прилад може живитися напругою 9-15 Вольт.
Шкода, що не можна вибрати комплектацію без БЖ. Думаю, такий БЖ знайдеться вдома в багатьох радіоаматорів.


Основну частину комплекту було розділено на три окремі пакети.


В одному з них — найзвичайніший дисплей 2004 (20 символів, 4 рядки) з підсвічуванням.


Плату приладу ретельно загорнули в «повітряну» плівку.


Ось якраз той випадок, коли на фото в магазині плата здається меншою, ніж є насправді :)
Реальні розміри — 100х138мм.




Передню частину плати відведено під роз'єми для підключення щупів.


Середня частина — вимірювальний вузол, перемикачі, операційні підсилювачі. Очевидно, цей вузол планували екранувати, але самого екрана в комплекті немає.


У верхній частині — «мізки» та живлення.


У перших версіях приладу використовувалися лінійні стабілізатори живлення, у цій версії їх замінили на імпульсні.
Також видно роз'єм для підключення блока живлення та вимикач.
Заміна стабілізаторів на імпульсні може помітно допомогти під час живлення від акумуляторів. Наприклад, у комплекті до алюмінієвого корпусу йде касета на 3 акумулятори 18650.


Усім керує мікроконтролер 12C5A60S2. Він базується на старенькому ядрі 8051 і має на борту восьмиканальний 10-бітний АЦП. У перших версіях приладу він був у корпусі DIP-40, у нових версіях його замінили на варіант SMD.


Також на платі є роз’єм для підключення до програматора.


Кілька окремих фото встановлених компонентів.


Знизу порожньо, сюди виведено лише точки паяння екрана та контрольні точки виходів стабілізаторів і перетворювачів живлення.


Ну і останній пакетик — з радіодеталями, які, власне, ще треба буде встановити на плату.


Сюди входить плата клавіатури, а також різні резистори, конденсатори, роз’єми тощо.
Загалом конструкція досить продумана: дрібні компоненти вже припаяні до плати, встановити й припаяти треба лише більші. Тобто збережено елемент «рукотворності», але водночас немає мазохізму для радіоаматорів-початківців із паянням дрібних компонентів, та й «накосячити» значно складніше. У результаті можна досить швидко зібрати пристрій і отримати від процесу позитивні враження.


Компоненти розкладені по пакетиках, але здебільшого в одному пакетику по кілька номіналів.


Усі резистори з комплекту — прецизійні. На початковому етапі я про всяк випадок виміряв їхній фактичний опір.
Під час складання допомагає те, що номіналів небагато, до того ж їх легко виміряти навіть дешевим тестером, адже немає резисторів із надто близькими номіналами.
Угорі — те, що треба паяти; номіналів, по суті, лише шість: 40 Ом, 1, 2, 10, 16 і 100 кОм.

Угорі — резистори з підписаного пакетика. Їх не припаюють до плати, а використовують для перевірки й калібрування приладу. Спочатку я думав, що їх треба припаяти в якісь відповідальні місця, тому й виміряв опір. Але потім з’ясувалося, що вони «зайві», а кількість резисторів для встановлення (16 штук) збігається з кількістю резисторів у першому пакетику.


До комплекту входять конденсатори номіналами 3.3, 10, 22, 47 нФ, 0.1, 0.2 і 0.47мкФ.
На фото нижче я позначив конденсатори так, як вони позначені на платі.


Крім того, додатково встановлюються роз’єми, пара електролітичних конденсаторів, реле та пищалка.


Поки чекав на свою посилку, пошукав в інтернеті докладнішу інформацію про прилад. З’ясувалося, що є не лише схема, а й різні версії друкованої плати, прошивки, та й узагалі цією моделлю займається досить багато людей.
Схема, звісно, досить умовна, але загальне уявлення дає.


Але заодно згадав, що приблизно 8-9 років тому в моєму ж місті одна людина розробляла подібний пристрій. Якщо подивитися на схему, можна побачити багато спільного, причому його розробили раніше за пристрій, який я оглядаю.


Дуже підняв настрій коментар продавця на сторінці товару, вибачте за переклад Google.
У спрощеному вигляді (ну дуже приблизно) це означає: плати я всі перевіряю, надсилаю в чудовому стані, тож не треба надсилати мені ваші вироби, спаяні гарячим цвяхом на коліні з ортофосфорною кислотою замість флюсу.
Любіть свою плату й ставтеся до неї, як до коханої подруги :)


Варто зазначити, що і якість виготовлення плати, і паяння компонентів — на 5 балів. Усе не лише акуратно припаяно, а й ретельно відмито!
При цьому всі місця встановлення промарковані: є і позиційне позначення, і вказівка номіналу компонента. Чесно, 5 балів.


Відео розпакування та огляду комплекту.


Переходимо до складання. Коли я розкрив усі ці пакети й розклав усе на столі, мені й справді хотілося відразу сісти й спаяти цю конструкцію. Зупинило лише те, що я вирішив зробити невелику інструкцію зі складання — раптом хтось із початківців теж захоче її зібрати.
Насамперед висипаємо на стіл резистори й знаходимо ті, яких найбільше: номіналами 2 і 10 кОм.


Спочатку встановлюємо й припаюємо їх. Це дасть змогу швидко прибрати з плати більшість вільних місць і полегшить подальший пошук тих, що залишилися.


Я чудово розумію, що моя інструкція зовсім для початківців, тому решту складання сховаю під спойлер.


Після складання отримуємо досить красиву друковану плату — головне нічого не переплутати під час роботи :)


Виводи резисторів я формував за допомогою невеликого пристосування, але виявилося, що відстань між виводами виходить трохи більшою, ніж потрібно. Зрештою я вирішив трохи підняти резистори над платою, але радше для краси — принаймні мені так більше подобається.


Після паяння обов’язково промиваємо плату. Оскільки флюсу було мало, я обійшовся спиртом.


Уже після складання звернув увагу, що плату можна трохи вкоротити порівняно з базовими 138 мм. Приблизно до 123–124 мм, якщо залишити роз’єм для програмування, або до 114 мм, якщо вирізати і його. У такому разі роз’єми для підключення щупів під’єднуються дротами до спеціально призначених отворів. Можливо, це стане в пригоді під час «пакування» в маленький корпус.


На платі клавіатури розташовані лише кнопки. Причому випадково поклали не 8, а 9 кнопок. Одна кнопка «злиплася» з іншою.


Зате в комплект не поклали одну «гребінку», тож довелося трохи поритися в «заначці», заодно дістав і відповідні частини.
Щоправда, у моєму випадку були лише кутові роз’єми, зате багато :)
Загалом корисно мати в господарстві набір таких роз’ємів — вони часто виручають.


Припаюємо роз’єми до плати клавіатури та індикатора. До речі, підключення клавіатури реалізовано повноцінно, тобто для кожної кнопки передбачено окремий вивід процесора, а не використовуються резистори й АЦП, як це іноді буває.


Ось і все, комплект повністю готовий.


У зібраному вигляді компонування нагадує мультиметр: угорі індикатор, нижче кнопки, а ще нижче роз’єми.


Як можна зрозуміти з того, що я писав вище, це друга версія приладу, по суті — доопрацьована. Але варіант корпусу мені більше подобається саме в попередньої версії, і в планах зробити саме такий корпус. Щоправда, такий корпус коштує близько 9–10 доларів, а якщо купувати його з платою клавіатури та передньою панеллю, то ще дорожче. До речі, я вже робив огляд такого корпусу, у якому збирав регульований блок живлення.


Мій же варіант розрахований на встановлення в алюмінієвий корпус.


За задумом він має виглядати, як на цьому фото. Але, скажімо так, дизайн — річ індивідуальна, в інтернеті мені траплялися різні варіанти.


Після складання в мене залишилися тестові резистори, кнопка й трохи кріплень. Ну і блок живлення зі щупами, звісно.



Тепер перейдемо до опису можливостей приладу та особливостей його роботи.
Під час увімкнення з’являється вітальний напис, а потім — основний робочий екран. До речі, усе запрацювало одразу: у приладі взагалі немає жодних підлаштувальних елементів — зібрав, увімкнув і користуйся.


Прилад може працювати в чотирьох основних режимах:
1. Автоматичний вибір. Тут прилад сам визначає, що вимірювати. Вибір робиться за переважною величиною. Тобто якщо в компонента переважає ємнісна складова, він перейде в режим вимірювання ємності, а якщо індуктивна — у режим вимірювання індуктивності. Іноді прилад може помилятися, особливо якщо компонент має кілька виражених складових. Наприклад, деякі резистори можуть бути визначені як індуктивність.
На допомогу автоматиці додали ручний вибір —
2. Вимірювання ємності
3. Індуктивності
4. Опору.

Також на індикатор виводяться частота тестового сигналу та межа вимірювання. Межі вимірювання дещо «нестандартні», їх аж 16: 1.5, 4.5, 13, 40, 120, 360 Ом; 1, 3, 9, 10, 30, 90, 100, 300, 900 кОм і 2.7 МОм.

За замовчуванням прилад запускається в автоматичному режимі вимірювання на частоті 1 кГц.


Трохи про керування.
Під індикатором розташовано вісім кнопок із підписами.
M — Меню, звідси виконують потрібне калібрування та скидання налаштувань до заводських.
RNG — Діапазон. У меню ця кнопка відкриває доступ до підменю калібрування.
С — Швидке автоматичне калібрування.
L — Перемикання режиму індикації (перше фото). У меню — пам’ять
X — Перемикання режимів роботи приладу. У режимі меню — вихід.
R — Зменшення значення в режимі калібрування (X — збільшення)
Q — режим відносних вимірювань. Можна використовувати для добору двох однакових компонентів. Під’єднуємо еталонний компонент, натискаємо кнопку, від’єднуємо еталонний і під’єднуємо ті, що добираємо. На екрані буде показано відсоток розбіжності (друге фото).
F — вибір частоти: 100 Гц — 1 кГц — 7.8 кГц.


Вигляд меню приладу.


Режим швидкого калібрування натисканням кнопки С має два варіанти:
1. Під час вимірювання ємності та індуктивності — з розімкнутими щупами.
2. Під час вимірювання опору — із замкнутими. В обох варіантах прилад виконує автокалібрування тричі на кожній із частот.
3, 4. Калібрування в режимі вимірювання опору: видно опір щупів до калібрування та після нього.


У режимі вимірювання малих опорів калібрування має досить велике значення, адже можливості приладу дають змогу навіть «побачити» опір виводів конденсатора, не кажучи вже про різні дроти.



Звісно, у цьому режимі зручно вимірювати опір низькоомних резисторів, а також виконувати такі «нестандартні» вимірювання, як опір контактів кнопок, реле чи роз’ємів.


За точністю вимірювання опору прилад цілком може позмагатися з моїм Unit 181.


Під час вимірювання індуктивності прилад також показав себе досить непогано. На фото — індуктивність 22мкГн і три вимірювання індуктивності з номіналом 150мкГн на різних частотах.


А тепер можна перейти до головного — власне, для чого він мені переважно й потрібен: вимірювання параметрів конденсаторів.

Спочатку я просто під’єднував різні конденсатори й дивився, що показує прилад, але один (а точніше, пара) мене здивував.
Я виміряв пару однакових конденсаторів, випаяних зі старої (приблизно 20 років) угорської чи чехословацької апаратури. Один показав 488мкФ, а другий — майже 600. Усе б нічого, але спочатку це були конденсатори 470мкФ 40 Вольт.
Причому на частоті 7.8 кГц вони поводяться по-різному. Точніше, різниця в ємності не є пропорційною.


Потім я взяв ще один конденсатор (здається, Matsushita), куплений давно, але так і залишений про запас.
Прилад зміг нормально виміряти ємність на частотах 100 Гц і 1 кГц, але на високій частоті показав її дещо некоректно. Загалом на частоті 7.8 кГц прилад іноді поводиться трохи дивно: часом завищує ємність порівняно з першими двома частотами. Іноді (під час вимірювання конденсаторів великої ємності) переходить у режим ----OL---- або показує перевищення понад 20мФ.

До речі, роздільна здатність приладу дає змогу навіть побачити різницю залежно від місця під’єднання до виводу. Навіть на прикладі одного виводу видно, як змінюється внутрішній опір. Це я, власне, до того, що мене іноді запитують, чи можна під’єднати конденсатор дротами, якщо він не вміщується на місце. Під’єднати можна, але характеристики трохи погіршаться.


Як ви розумієте, просто вимірювати конденсатори нецікаво, тому я попросив у товариша його Е7-22. Заодно помітив, що навіть керування приладами має дуже багато спільного.


Спочатку були плівкові конденсатори. Унизу — прецизійний конденсатор із допуском 1% і заявленою ємністю 0.39025 мкФ.


1, 2. Полімерний конденсатор ємністю 100мкФ
3, 4. А от із вимірюванням великих ємностей у Е7-22 є проблеми. Прилад, який я оглядаю, без проблем вимірює ємність 10000мкФ на частоті 1 кГц, а Е7-22 у мене вже на 4700 показував перевантаження.


1, 2. Capxcon серії KF ємністю 330 мкФ.
3, 4. Конденсатор тієї ж фірми (нібито), просто пролежав у шухляді кілька років і здувся.


А це вже просто з цікавості. Пара конденсаторів із моєї старої материнської плати, яка пропрацювала близько 10 років у режимі 24/7.
1. 2200мкФ
2. 1000мкФ

Ємність першого конденсатора помітно зменшилася, але внутрішній опір у нормі. Частіше буває навпаки: ємність залишається незмінною, а внутрішній опір зростає.


Відео роботи та тестування.


Якщо у вас є ще пропозиції щодо тестів, то поки в мене на руках одразу два прилади, я міг би поекспериментувати. Мені ж спало на думку лише перевірити розмах тестового сигналу.
Нижче показано розмах тестового сигналу відносно землі. Верхні два — прилад, який я оглядаю, на частотах 100 Гц і 7.8. кГц, нижні — Е7-22 на частотах 120 Гц і 1 кГц. Різниця приблизно у 2.5 раза.


Вище я писав, що планую використовувати корпус, у якому індикатор розташований не паралельно до поверхні, а перпендикулярно.
Але в процесі з’ясувалося, що індикатор хоч і відносно непоганий, але розрахований саме на те, що на нього дивитимуться спереду або спереду-знизу.


Під великими кутами, а тим паче якщо дивитися зверху чи збоку, зображення зникає або починає інвертуватися.


Власне, тому я нарешті вирішив спробувати дисплей, виготовлений за технологією VATN. Узагалі хотілося OLED, як я вже робив у цьому огляді, але 2004 купити майже нереально, а, як з’ясувалося згодом, VATN також мало де продають онлайн.
Зрештою довелося піти до нашого офлайнового магазину й купити там.
На вибір було три моделі — із синім, зеленим і білим шрифтом. Мені більше сподобалася модель із білим шрифтом — WH2004A-SLL-CTV, ціна близько 15-16 доларів, посилання. Виробник WINSTAR.

На перший погляд індикатори мало відрізняються один від одного, принаймні розмір плати повністю однаковий — 98х60 мм.


Знизу є невелика різниця, але на вигляд несуттєва.


Новий індикатор приблизно на 0.5мм тонший.


Загальний принцип підключення практично однаковий, за винятком кількох нюансів, про які розповім нижче.


Для початку — відмінність у тому, що дисплеям VATN для регулювання контрастності потрібна від’ємна напруга, тому на платі встановлено перетворювач напруги на базі відомої 7660, огляд якої я також робив.
Поруч є місце для підлаштувального резистора. Середній вивід іде на контакт регулювання контрастності, два інші — відповідно на + 5 і - 5 Вольт.


Спочатку я хотів установити підлаштувальний резистор, повністю передавши регулювання платі індикатора, але потім вирішив не відкушувати зайвий контакт роз’єму й просто підключив резистор так, щоб один контакт ішов на стандартний вивід регулювання контрастності (номер 3 на загальному роз’ємі), а другий — на вихід від’ємних 5 Вольт.
Відрегулював зображення, випаяв підлаштувальний резистор. Виявилося, що потрібен був постійний резистор опором 2.6 кОм; найближчий під рукою був 2.49кОм, його й припаяв уже «стаціонарно».


Але це виявилося ще не все.
А тепер Увага: 15-й контакт роз’єму у звичних індикаторів — це плюсовий вивід підсвічування, а тут це вихід від’ємної напруги, тож у жодному разі не можна просто замінити один індикатор на інший — зрештою ви просто спалите його.

Я ж зробив трохи інакше: з 16 контактів припаяв лише 14.
Контакт 16 — це мінус підсвічування, а плюс підключений до вхідних +5 Вольт, тому я просто кинув перемичку між мінусом підсвічування та спільним проводом плати індикатора.

А тепер увага вдруге!
Спочатку я думав просто залишити 16-й контакт на місці, адже у звичайного індикатора туди виведено мінус підсвічування, міркуючи, що яка різниця, де підключати до спільного проводу. І все працювало б нормально, якби не одне АЛЕ.
У платі приладу індикатор живиться від + 5 Вольт, а підсвічування — від -5 Вольт. Тому, підключивши таким чином новий індикатор, я буквально через 10-20 секунд випадково помітив, що його підсвічування почало страшенно нагріватися. Підключивши тестер, з’ясував, що на підсвічування подавалося не 5, а 10 Вольт (+5 і -5).
Тому в цьому приладі довелося підключити мінус підсвічування до спільного контакту плати.


Міняємо індикатор і пробуємо.
Ну що сказати, це, звісно, не OLED, але й далеко не звичайний РК-дисплей.
З мінусів: він більше розрахований на те, що на нього дивитимуться звідки завгодно, тільки не знизу; у такому разі від спалаху він «сліпне».

Заодно виміряв струм споживання зі старим і новим індикаторами.
1. старий — 48мА загалом або 12 мА лише індикатор.
2. новий — 153 мА або 120 мА лише індикатор.

Так, для батарейного варіанта звичайний РК-індикатор набагато вигідніший.


Якщо дивитися зверху, тобто так, як я й планував, видимість хороша, але починають вилазити неактивні пікселі.
Останнього можна легко позбутися, але тоді при прямому погляді зображення тьмяне, тож я виставив щось середнє.


Кути огляду, звісно, набагато кращі, ніж у звичайного РК-дисплея: зображення читається навіть якщо дивитися майже паралельно до екрана.
Але з’явився цікавий ефект (останнє фото). Якщо плавно повертати екран від себе, то в якийсь момент (приблизно за 30 градусів повороту) зображення блідне, намагається інвертуватися, а при подальшому повороті майже різко знову стає нормальним. Тому для вертикального встановлення дисплей підходить чудово, але при горизонтальному іноді може дратувати.


Ось у такому положенні, за задумом, він має використовуватися, тут претензій немає.


Далі я планував його «поселити», для чого купив корпус Z1. На перший погляд усе акуратно.


Але корпус дуже великий, реально рази в півтора більший, ніж потрібно, а хотілося б чогось компактнішого.
Розміри корпусу (зовнішні) — 188 завширшки, 70 заввишки і 197 завглибшки. Останній розмір хотілося б зменшити до 140–150, хоч бери й пиляй :(
Може, хтось знає відповідні корпуси?



Ну і, мабуть, огляд був би неповним, якби я не показав те, чим користувався донедавна.
Посередині FCL-метр із сайту cqham, праворуч C-ESR-метр від автора Go з форуму Pro-radio.




Щодо цього приладу також є обговорення, але набагато більше інформації на закордонних сайтах. Один із користувачів сайту Pro-radio навіть зібрав добірку, куди склав усю знайдену інформацію, прошивки, плати, креслення тощо, за що йому величезне людське спасибі!

Наприклад, один із закордонних радіоаматорів виклав методику калібрування приладу
Без 100 грамів не розберешся.


На цьому поки все. У планах — зробити невелике продовження, де я все-таки збираюся помістити все це в корпус, а заразом розповісти про враження після тривалого користування.

Наразі я користуюся приладом кілька днів, і поки що враження лише позитивні.
Переваги:
1. Задоволення від процесу складання
2. Відмінна якість друкованої плати та паяння.
3. Висока точність роботи
4. Наявність частоти 7.8 кГц і ширший діапазон вимірювань на частоті 1 кГц, ніж у Е7-22.
5. Чотирипровідна схема підключення
6. Низьке енергоспоживання.
7. Немає потреби в налагодженні: для базового калібрування заявлена точність 0.5%, а для ручного калібрування вказують 0.3%
8. Досить велика спільнота користувачів, хоча й іноземна.
9. Низька ціна.

Недоліки
1. У деяких ситуаціях покази на частоті 7.8 кГц не зовсім адекватні. Але я ще спробую розібратися.

Загалом можу сказати, що прилад, який я оглядаю, і за функціональністю, і за точністю не гірший, а найімовірніше, навіть кращий за дорожчий Е7-22. Але, звісно, є й різниця: Е7-22 можна повірити, а прилад, який я оглядаю, призначений лише для особистого користування.


Як завжди, чекаю на запитання, поради, пропозиції щодо тестів і просто коментарі. Сподіваюся, огляд був корисним.