HC- 06 Bluetooth-модуль, або несподіваний розвиток теми лабораторного блока живлення.

Поки готується невеликий, але доволі складний огляд, я вирішив трохи відволіктися й написати про Bluetooth-UART модуль.
Відносно недавно я робив серію оглядів, присвячену одному з основних приладів радіоаматора — лабораторному блоку живлення. Коли вже писав огляд USB-RS232 адаптера, то збирався на цьому й закінчити. Але потім подумав: навіщо у 21 столітті використовувати дроти для керування блоком живлення? Продовження про цей експеримент читайте під катом.

.

Як я вже написав вище, під час роботи над останнім оглядом із серії, присвяченої лабораторному блоку живлення
перетворювач
енкодер
USB-UART конвертер

І побічно з малими перетворювачами
я вже вирішив було закрити цю тему, але потім подумав: навіщо мені зайвий кабель на робочому столі? Ні, якщо пристрій встановлено стаціонарно, то кабель набагато кращий, дешевший, надійніший тощо. Але якщо блоком живлення я користуюся відносно рідко (принаймні набагато рідше, ніж паяльником, наприклад), то зайвий кабель, який до того ж може потрапити під той самий паяльник, буде мені зовсім незручний.
Подумав і замовив платку Bluetooth-адаптера.

Але розповідатиму послідовно.
Платку замовив 26 червня, 28-го числа надійшло повідомлення, що продавець відправив мою посилку, а вже 29-го вона почала відстежуватися — на мій погляд, дуже оперативно. 11 липня я отримав посилку на пошті — на мій погляд, доволі оперативно. Щоправда, після цього вона місяць пролежала в мене недоторканою: не було часу нею займатися. Але ось нещодавно в мене нарешті дійшли руки поекспериментувати з нею.
Прийшла вона в біленькому конвертику (вже так звик до жовтих, що було навіть незвично).


Усередині були лише сам модуль і невеликий кабель, запаковані в антистатичний пакетик.
Загалом там нічого іншого й не мало бути, що теж не може не тішити.


Сам модуль — це невелика платка, яка, по суті, є перехідником, на який встановлено плату власне Bluetooth-приймача-передавача. На зворотному боці є маркування призначення контактів. Усе так само в мінімалістичному стилі: живлення, загальний, приймання, передавання.


З лицьового боку видно сам Bluetooth і плату-адаптер, на яку його встановлено. На цій платі встановлено стабілізатор живлення (сам Bluetooth-модуль живиться від 3.3 Вольта) і світлодіод індикації встановлення зв’язку (за встановленого зв’язку світиться безперервно, за його відсутності блимає). Загалом ніщо не заважає використовувати Bluetooth-модуль окремо від плати-адаптера (є у продажу й у такому виконанні), але мені так було зручніше.


Далі треба було якось запустити цей модуль. Подав живлення, увімкнув у BlueSoleil пошук пристроїв — майже відразу побачив новий пристрій у списку, клацнув по ньому, ввів стандартний для цього модуля код 1234, на платі безперервно засвітився світлодіод, а в BlueSoleil стала активною кнопка послідовних портів.
Після натискання цієї кнопки мене радісно повідомили, що тепер у мене є COM5.
Насамперед вирішив перевірити струм, який споживає цей пристрій.

Пристрій має 2 режими: активний і сплячий, із низьким споживанням.
У сплячий режим пристрій автоматично переходить через 5 секунд бездіяльності, а прокидається після надходження будь-якої команди.
У робочому режимі споживання від 5 Вольт трохи перевищує 20мА.


У режимі сну трохи більше ніж 4мА. Думаю, що в цьому режимі понад половину споживають світлодіод і стабілізатор 3.3; якщо їх від’єднати, струм буде ще меншим.


Після цього я з’єднав контакти RX і TX модуля між собою та перевірив наявність луни в терміналі (я використовую Putty). Зв’язок працює без проблем. Перевірив дальність: у межах кімнати працює. Якщо комусь важливо, можу перевірити на більшій відстані, але перевірка не буде об’єктивною, адже дальність залежить і від Bluetooth-адаптера в комп’ютері.

На цьому мої знання закінчилися, і я поліз в інтернет шукати інструкції з роботи з цими модулями.
Погортавши інтернет, я дізнався, що є багато модифікацій таких модулів. Купуючи, я просто прочитав на Ali, що модуль може працювати лише як клієнт; існують модулі, які можуть працювати як майстер, але мені такі не були потрібні.
Тут я знайшов частину інформації про модулі, трохи скопіюю сюди.
Які бувають модулі —


Система команд модулів (не всіх, оскільки система команд залежить від прошивки; є HC-05 і Linor). У прошивки HC-05 (модулі HC-03/HC-05) одні команди (їх багато), у прошивки Linvor (модулі HC-04/HC-06) — інші (усього три AT-команди). Також відрізняється методика роботи з AT-командами.


До речі, надсилаючи команду модулю, треба відправляти її цілком, тобто спочатку набрати всю команду, а потім надіслати, інакше модуль її не сприйме. Спочатку я спробував зробити це за допомогою термінала від Bray — усе вийшло без проблем, але це було не дуже зручно.

Ще трохи погортавши інтернет, натрапив на сторінку з досить зручною програмою для конфігурування цих модулів.
Під’єднав модуль через перехідник.
Усе запрацювало без проблем. До речі, за замовчуванням налаштування модуля стандартні для багатьох пристроїв — 9600,n,8,1
З програми я дізнався, що мій модуль має версію прошивки 1.8. Добре це чи погано — не знаю, пишу просто для інформації, раптом комусь стане в пригоді.


Одразу перейменував свій модуль, назвавши його на честь блока живлення, у який збирався його встановити.
Загалом відкрив блок живлення, від’єднав уже встановлений адаптер COM-USB, під’єднав чотири дротики, запустив програму для роботи з блоком живлення — і тут ОБЛОМ. :((((
Програма не бачить мого блока живлення, хоча ехо проходить без проблем.
Потикався так і сяк і з’ясував, що команда від програми до блока живлення доходить, більше того, навіть блок живлення відповідає, але рідна програма вперто не бачить відповіді від БЖ.
Я дуже засмутився й вирішив скористатися таким бонусом, як дзвінок другу.
Мій товариш працює програмістом, і ми іноді разом робимо різні проєкти: я — апаратну частину, він — програмну.
І тут він мене здивував: виявилося, що, прочитавши мій огляд блока живлення, він вирішив сам написати програму для керування цим БЖ, але, як годиться, з блэкджеком і «дівчатами», а точніше — з графіками, великими індикаторами, можливістю додавати режими заряджання акумуляторів із коректним завершенням заряджання, веденням журналів тощо…
А найцікавіше було те, що для того, щоб було легше писати програму для роботи з БЖ, він написав емулятор цього БЖ.
Тобто, прочитавши систему команд БЖ, він зробив віртуальний БЖ. Типовий підхід програміста, нагадало — CPU not found! Press any key to emulation. :)))
Але найдивовижніше — з цією програмою Bluetooth запрацював без проблем.
Тобто так випадково вийшло, що програма, написана під час роботи з емулятором БЖ, працює краще, ніж рідна програма виробника.
Нижче — знімки екрана програми. Це поки що тестові версії, ще без додаткових функцій, але вже подають ознаки життя, а головне — коректно працюють із Bluetooth-адаптером (із USB також працюють без проблем).
Зі знімків екрана видно, що програма ще сирувата. Графік масштабується автоматично, тому за 12 В показує максимум.




Тут я спробував показати, що програма працює через Bluetooth, вибачайте, як зміг. :)


Програму допрацьовуватимуть. Найімовірніше, її додадуть до цього огляду або до одного з наступних, якщо він буде пов’язаний із цією темою (не дає мені моя жага вдосконалювати різні речі зупинитися на тому, що вже маю).

Підсумок.
Адаптер працює без проблем, нарікань чи зауважень немає. Пробував залишити його на добу — нічого не зависає і не нагрівається. Не можу судити про споживаний струм, але мене цілком влаштували і він, і дальність роботи. Ціна цілком адекватна.
Недоліків поки не виявив.

У планах на майбутнє — допрацювання ПЗ (хоча це радше плани програміста), а я хочу доопрацювати плату адаптера COM-USB так, щоб можна було використовувати обидва варіанти підключення (звісно, не одночасно) і щоб перемикання між ними відбувалося автоматично. Теоретично сигнали від модулів можна розв’язати звичайними діодними розв’язками, але руки до цього ще не дійшли.

Про всяк випадок програма для конфігурування цих модулів.

P.S. Хтось скаже, що лабораторний блок живлення з керуванням через Bluetooth — це забаганка, і по-своєму матиме рацію. Але блоком живлення я користуюся нечасто, і він не завжди стоїть на столі, а зайвий дріт тільки заважає. А так його можна взагалі поставити в іншому кутку кімнати, увімкнути, наприклад, заряджання акумулятора й час від часу поглядати на перебіг процесу, не встаючи з-за робочого столу. На мій погляд, це досить зручно.

Сподіваюся, мій огляд комусь стане в пригоді.