Набір дроселів CDRH104R і невеликий екскурс в історію.

Для одного проєкту мені знадобилися дроселі, найбільше підходили дроселі типу CDRH104R.
Потрібно було небагато, тож простіше було піти й купити офлайн, але, погортавши AliExpress, вирішив замовити набір із 10 номіналів, по 5 штук кожного. Дросель — річ у господарстві радіоаматора доволі потрібна, тож я вирішив, що вчинив правильно: знадобляться.
Але це все лише передмова, казка буде далі.

У нас ці дроселі помітно дорожчі, а використовують їх доволі часто, і не завжди потрібен лише один номінал — власне, тому й замовив набір.
Я вже якось робив огляд за участю дроселів, тільки ті були більші й потужніші.

Приїхав він у невеликому білому конверті, усередині — щільний пакет із застібкою.


Усередині пакета — власне самі дроселі.
10 номіналів, по 5 штук кожного.
Номінали в мікрогенрі — 10, 15, 22, 33, 47, 68, 100, 150, 220, 330.
Вимірювання буде трохи згодом, а поки — фото того, як усе приїхало.
Усе йде на стрічці, крім одного номіналу.


Шматок стрічки. Усе акуратно, поки що претензій немає.


Після цього я протестував по одному дроселю кожного номіналу. Вимірювання сховаю під спойлер, бо фото багато.


Найбільший розмір — у районі контактів.


Товщина 3.78мм.


Маркування нанесене по-різному: десь жирніше, десь блідіше, але загалом нормально.


Переріз дроту залежить від індуктивності дроселя: що менша індуктивність, то на більший струм розрахований дросель і то товщий дріт. У дроселях із малою індуктивністю обмотка виконана двома дротами.


Не стверджуватиму, оригінальні це дроселі чи ні, але якість виготовлення, розміри й основні параметри цілком відповідають .pdf]даташиту фірми Sumida.
На жаль, перевірити активний опір поки не можу — нічим, тож, на жаль :(

Далі, як я писав на початку огляду, невеликий екскурс в історію.
Дроселі виробляють і застосовують дуже давно. Вони бувають різних розмірів, типів, номіналів тощо.
Застосовують їх і як елементи фільтрів від завад, і як баласт у люмінесцентних (і не тільки) світильниках, і як елемент, здатний накопичувати енергію.
У звичайному домашньому комп’ютері їх запросто може бути понад пів сотні.
Вхідний дросель фільтра живлення, дросель пасивного коректора потужності, дросель групової стабілізації, вихідні дроселі. Чимало їх і на материнській платі, у вузлі живлення процесора, на платі жорсткого диска та на відеокарті. Навіть на аудіокарті, але там дроселі частіше виконують функцію захисту від завад.

Їх застосовували й раніше, але широкого поширення вони набули з появою імпульсних перетворювачів напруги.
З їхньою допомогою легко будувати підвищувальні, знижувальні та підвищувально-знижувальні перетворювачі. А оскільки перетворювачі імпульсні, то на їхньому виході теж стоїть дросель — словом, без них зараз нікуди.

Але щось я захопився.
Час перейти до практичної частини. Але одразу попереджу: у цьому огляді не буде надсучасних перетворювачів, що працюють на частотах у кілька МГц.
Усе буде значно простіше, але, можливо, від цього й цікавіше.

Аксакали напевно знають цю схему, але я майже впевнений, що багатьом новачкам вона буде незнайома.

Досить давно, коли я ще паяв АОНи для людей, як і зараз, була потреба отримувати напругу 5 Вольт для живлення електроніки.
Переважно застосовували стабілізатори серії КРЕН, а точніше — КР142ЕН5А.
Але всі чудово знають, що за всієї простоти й низької ціни він має великий недолік — низький ККД. Особливо це помітно за великої різниці між вхідною та вихідною напругою.
І тоді я випадково натрапив на це схемотехнічне рішення. Інтернету тоді ще не було, і я вже не пам’ятаю, де його знайшов.

Суть рішення в тому, що звичайна КРЕНка, транзистор КТ973, дросель і ще кілька дрібних деталей утворюють ключовий знижувальний стабілізатор.
Ні, мікросхеми ШІМ-стабілізаторів уже були, навіть книжки про їх застосування, але ці мікросхеми зазвичай були або дуже дорогими, або дуже рідкісними.

Схема ключового знижувального перетворювача дуже проста.
Характеристики в неї, звісно, слабенькі — не рівня сучасним ШІМам із діапазоном до 100 Вольт або струмом до 12-15 Ампер.
Схема нормально працює в діапазоні 10-20 Вольт, струм навантаження — близько 0.5 Ампера (а більше мені й не було потрібно), максимум 1 Ампер.


За цією схемою я розробив друковану плату, але вже під сучасні компоненти.
КТ973 удома не знайшов, тому замінив його на MJD117 — це також складений транзистор за схемою Дарлінгтона, який відрізняється великим коефіцієнтом підсилення, але й більшим падінням напруги у відкритому стані.


Виготовив плату, підібрав жменьку деталей, зокрема й дросель із тих, про які йшлося на початку огляду.


Спаяв платку.


Платка вийшла дуже компактною: довжина плати дорівнює ширині коробка сірників.


Плата запрацювала одразу після подавання живлення, щоправда, напруга трохи завищена.


Випробування плати сховаю під спойлер, бо фотографій багато.

Ну що можна сказати.
Цю схему й плату наведено радше для того, щоб показати, як навіть із використанням звичайної КРЕНки можна отримати невеликий перетворювач із ККД, не набагато гіршим, ніж у сучасних (хай і недорогих) перетворювачів. Я не беру до уваги схеми на хороших мікросхемах, із синхронним випрямленням тощо.
Зрозуміло, що зараз навіть копійчана схема на MC34063 буде дешевшою, компактнішою, потужнішою й кращою, але я хотів показати, як усе було, коли їх ще не існувало. :)
Цей варіант не має якоїсь особливої практичної мети, хіба що якщо раптом опинитеся на безлюдному острові, а у вас будуть лише КРЕНка, транзистор, кілька деталей, автомобільний акумулятор і бажання зарядити свій улюблений смартфон, щоб пограти в улюблених пташок. :)))

Але раптом комусь захочеться повторити мій варіант цього перетворювача — додаю архів зі схемою, трасуванням і даташитом на дросель.

Отже, підсумок.
Дроселі цілком нормальні, якість гідна.
Ціна у 2–3 рази нижча, ніж у наших офлайн-магазинах.
Єдиний недолік — гроші все одно доведеться платити, хоч і менше.
Номінали в наборі підібрано досить зручно, вони охоплюють більшість аматорських застосувань.

Сподіваюся, мій огляд був корисним, а може, й цікавим. Я старався.