Homgeek, ручна мінікавоварка для приготування еспресо/лунго

Сьогодні я з невеликим оглядом компактної кавоварки еспресо. Річ сама по собі цікава, а в деяких ситуаціях навіть корисна. Але про все це я розповім в огляді, тож усіх, кому цікаво, прошу під кат.


Загалом я аж ніяк не вважаю себе гурманом чи кавоманом, хоча кави п’ю багато. Але все моє «спілкування» з цим напоєм обмежується чашкою розчинної Jacobs із молоком. Переважно так склалося через те, що це суттєво заощаджує час, але, на жаль, часто на шкоду смаку.
Ні, еспресо я теж іноді п’ю: на роботі в мене є доволі непогана кавоварка Saeco, якщо не плутаю, то Intelia Focus, але можу помилятися. Та оскільки на роботі я буваю не один, то «або кави немає, або вода закінчилася» :)

Цей товар обирав не я сам — мені його запропонували, запитавши: «А ви любите каву?» «Так», — відповів я і вирішив спробувати, а заразом розповісти читачам, чи вартий він уваги.
Оскільки це не електронний і навіть не електричний виріб, розповідь буде відносно короткою.

Товар постачається у подвійній упаковці: зовні звичайна картонна коробка, а всередині — кольорова. У кольоровій навіщось зробили отвір — він став у пригоді, щоб витягти одну коробку з іншої.


У другій коробочці акуратно розміщені кавоварка та супутні предмети.


Усього до комплекту входять:
1. Кавоварка
2. Сумочка для транспортування
3. Декоративні гумові кільця.
4. Інструкція.


Хоча магазин має склад у Росії, інструкція не містить російської мови — пропонуються лише англійська, німецька, французька, італійська та іспанська. Думаю, магазину, а точніше виробнику, варто замислитися над перекладом російською.


Звісно, виробник по-своєму постарався зробити інструкцію інтернаціональною, показавши весь процес на малюнках. Приблизно те саме я зроблю наприкінці огляду.


Але є деякі застереження, які можна було б перекласти.
Наприклад, у розділі з описом чищення показано, які частини слід мити, і водночас зазначено, що в одній із частин не можна залишати воду (наскільки я зрозумів), або, точніше, її можна не мити.


Пара декоративних кілець і сумочка.


Спочатку цей виріб позиціонується як портативний. Не буду казати, що його беруть у походи, адже туристи рахують кожен грам і мало хто носить із собою зайве. А от узяти його в поїздку чи на роботу цілком реально.
Власне, для цього до комплекту поклали невелику сумочку. Втім, у такій сумочці зручно зберігати кавоварку й удома. Зауважу, що конструкція кавоварки така, що навіть без сумочки вона повністю захищена від потрапляння сторонніх предметів.


Сумочка зовсім тоненька й легка, тож кавоварка «в упаковці» важить 387 грамів, а сама по собі — 377.


У комплекті є пара кольорових гумових кілець, призначених для кольорової диференціації штанів зручнішого визначення, де чия кавоварка, якщо їх дві. На мій погляд, можна було б покласти й кільця інших кольорів — навряд чи вони дорого коштують.


Для зручнішого користування на протилежному від поршня боці додали гумову накладку. Зауважу, що в руці (ну, принаймні в чоловічій) кавоварка лежить як влита.


Збоку розташований поршень: поворот ліворуч звільняє його від фіксатора, праворуч — переводить у «похідне» положення.
Тут варто зробити невеликий відступ і пояснити, що таке кава еспресо і навіщо кавоварці поршень.
Цитата з Вікіпедії досить добре пояснює принцип приготування цього різновиду кави:
Еспресо (від італ. espresso) — метод приготування кави, за якого гаряча вода (близько 90 °C) під тиском 8-10 бар проходить крізь фільтр із меленою кавою.

Поршень у цьому разі потрібен, щоб створити необхідний тиск. Судячи із заяв виробника, ця модель кавоварки розвиває тиск 8 бар. Звісно, це лише необхідний мінімум, є моделі, що розвивають тиск і 15 бар, але практика показала, що цього цілком вистачає.


Як я писав на самому початку, конструкція кавоварки така, що вона являє собою майже герметичний корпус, усередині якого є все необхідне. Щоправда, в інструкції є невелика помилка (на фото погано видно): неправильно вказано, що і де має лежати. На фото кавоварку розкладено так, як і має бути, а в інструкції центральна частина лежить дзеркально.


Втім, на сторінці товару знайшлася правильна схема складання.


Трохи розповім про складові частини.
1. Мірна ємність, по суті мірна ложка, за допомогою якої відмірюємо потрібну порцію.
2. Фільтр, у нього насипаємо відміряну порцію кави.
3. Вихідна частина, через неї проходить кава після фільтра.
4. Також у цій частині розташований запобіжний клапан, завдяки якому кава не виливається, доки ви не натиснете на клапан.


Центральна частина з чорним гумовим ущільнювачем, у неї вставляється фільтр із кавою. Посередині є отвір, через який до фільтра надходить вода під тиском.


Частина для подавання води, тут розташований другий гумовий ущільнювач, потрібний для того, щоб гаряча вода не виливалася під час приготування.


Усі частини, які я показав вище, мають маркування про придатність до контакту з харчовими продуктами.


Як бачите, конструкція кавоварки досить проста, тож особливо більше описувати нічого — можна переходити до тестів.
Для початку — усі частини в тій послідовності, у якій їх використовуватимемо.


В інструкції є картинка у вигляді покрокової схеми, але на сторінці магазину знайшовся зрозуміліший варіант, ним я й керувався далі.



Але картинки — це картинки, а я все-таки вирішив описати все своїми словами й показати процес.
Для початку, крім кавоварки, знадобиться кава. Оскільки я п’ю розчинну, а потрібна просто мелена, то зайшов до магазину й купив два види. Один — уже звичної мені марки Якобс, але у варіанті Еспресо, а другий менш відомий. Він сподобався мені упаковкою та зазначенням, що до складу входить кава Арабіка, яка мені раніше подобалася.


Перед першим використанням кавоварку обов’язково треба ретельно вимити.

Розпаковуємо пакет із кавою й набираємо повну мірну ємність. Важливо набрати її так, щоб у нас вийшла повна чашечка фільтра. Після того як закрутимо корпус, кава спресується, і результат буде кращим. Із пресуванням у кавоварки все чудово: після приготування кави в чашечці фільтра утворюється дуже щільна маса з чітким відбитком малюнка сітки. Я навіть сфотографував результат, але при світлі спалаху його погано видно, тому не викладаю.


1. Накриваємо мірну ємність чашечкою фільтра.
2. Перевертаємо так, щоб мірна ємність опинилася зверху. Можна трохи постукати пальцем зверху, щоб кава точно потрапила куди треба.
3. Тепер кава в чашечці фільтра.
4. Трохи утрамбовую каву за допомогою денця мірної ємності. Цю дію в інструкції не описано, але я звик так робити після досить тривалого користування ручною кавоваркою на роботі. Зазвичай це роблять за допомогою спеціального темпера, але оскільки його немає, доводиться користуватися денцем мірної ємності. Мета цієї дії — отримати щось схоже на спресовану таблетку.
Очищаємо краї чашечки фільтра від порошку кави, що потрапив на них. Це потрібно, щоб не було протікань і кавоварка змогла створити потрібний тиск.

До речі, важливе зауваження: мірна ємність має бути не просто чистою, а й сухою. Річ у тім, що до сухої ємності кава не прилипає, тож і насипати її, і утрамбовувати дуже зручно. Але якщо буде хоч трохи вологи, користуватися нею одразу стане незручно. Крім того, волога в пакеті з кавою теж буде зайвою.
Ви запитаєте, звідки може взятися волога, — поясню. Мірна ємність зберігається в резервуарі для води, і якщо після використання покласти її назад, то хоч трохи вологи, але потрапить.


Встановлюємо фільтр із кавою так, як показано на фото. У корпусі є спеціальний паз, тож особливо «цілитися» не доведеться.


Потім беремо випускну головку (вона праворуч на попередньому фото), встановлюємо її зверху й закручуємо. Закручувати треба щільно.


Зовсім забув про гарячу воду :) Оскільки кавоварка не вміє її нагрівати, доведеться зробити це за допомогою чайника, кип’ятильника або мікрохвильовки.
Коли готував каву вперше, то першою думкою було, скільки наливати води, але все виявилося набагато простіше: усередині ємності для води (вона має різьбу й більший розмір) є позначка МАХ.


Кип’ятимо воду й наливаємо до зазначеної позначки.
Зараз чомусь згадав, як багато років тому готував каву на джерельній воді, набраній саме з джерела, а не з труби, як це буває біля джерел. Смак у результаті змінюється дуже сильно порівняно зі звичайною водою, причому на краще.
В інтернеті пишуть, що під час приготування еспресо крізь каву пропускають воду температурою 90 градусів. Але насправді можна наливати в чашку окріп, адже поки ви його наллєте, поки встановите кавоварку, поки вода дійде до кави, її температура якраз знизиться до потрібної.


Обережно встановлюємо корпус кавоварки на чашку з водою й закручуємо його по різьбі. Різьба коротка, тому зробити це досить зручно, а обережність потрібна з міркувань безпеки.


Перевертаємо всю конструкцію так, щоб ємність із водою опинилася зверху, і розблоковуємо поршень, повернувши його ліворуч.


Далі просто піднімаємо кавоварку над чашкою для готової кави й поступальними рухами поршня добиваємося, щоб із кавоварки потекла кава. Спочатку кілька разів натискаємо, щоб підняти тиск, — на цьому етапі поршень рухається досить легко. Коли тиск підвищиться й поршень почне натискатися з навантаженням, якраз і потече кава. Послідовними натисканнями пропускаємо всю воду.


Ось і все, можна пити :)


На самому початку я писав, що звик пити каву з молоком, хоча поки користувався кавоваркою, яку оглядаю, додавав лише цукор.
Але сюди також можна після приготування додати молоко чи вершки, а ще тертий шоколад — кому як подобається. На сторінці магазину навіть додали гарну картинку, тож вирішив трохи «розбавити» сухий огляд красивою ілюстрацією :)


На смак кава чудова, але ж об’єм... Я звик до великих чашок, хоча навіть мій товариш, гурман кави, завжди каже мені, що з таких чашок каву не п’ють.
Зрештою мене зацікавили дві речі: об’єм однієї порції та скільки кави з початкового об’єму води потрапить у чашку.
У мене вийшло, що одна повна чашка важить 106 грамів, а така сама порожня — 35 грамів. Чашка для води повна важить 156, порожня — 74 грами.
Отже, одне завантаження становить 82 грами (156-74), а готового продукту маємо 71 грам (106-35), у кавоварці залишається 11 грамів (82-71). Якщо одразу приготувати другу чашку, то отримаємо приблизно на 10-11 грамів більше, адже в кавоварці вже є залишок після попереднього разу.


З огляду на наведені вище розрахунки виходить, що це не еспресо, а лунго. Різниця в тому, що порція класичного еспресо готується з 7—10 г кави на 25—35 мл води. Лунго готують із тієї самої кількості кави, але на об’єм близько 70 мл, що й отримали в наведених вище розрахунках.

Тож думаю, правильніше називати цей пристрій не кавоваркою для еспресо, а кавоваркою для лунго, хоча в лунго (праворуч) пінка має бути меншою, а в моєму випадку вона була ближчою до еспресо (ліворуч).


Я зняв коротке відео процесу приготування, хоча, по суті, усе необхідне описано вище.

До речі, пробував два види кави, показані вище: Якобс Монарх еспресо та SL 100% арабіка. Перша дає кращу пінку й має насиченіший аромат, друга смачніша, але пінки менше. Крім того, під час утрамбовування Якобс просипається крізь отвори (тому на відео я трамбую над упаковкою; з другою такого не відбувається).



На цьому все, спробую описати свої враження.
Користуюся кавоваркою вже деякий час, навіть під час простої підготовки огляду зробив штук 6 чашок кави, поки тренувався, — проблем немає.
Окремо відзначу високу якість виготовлення: ніде не помітив жодного дефекту, залишків лиття чи подряпин. У цьому плані тверді 5 балів. Я б навіть сказав, що якби мені сказали, що цю кавоварку виготовлено не в Китаї, а, наприклад, у Німеччині, я б повірив.
Також немає жодних запахів, узагалі, що опосередковано свідчить про високу якість виготовлення. Як я писав вище, на всіх деталях є позначка про придатність для контакту з харчовими продуктами.

Можна було б сказати, що кава виходить смачною, але це було б некоректно, адже заслуга в цьому належить не лише кавоварці. Та особисто мені результат сподобався.

Щодо сфери застосування маю сказати, що найкраще вона підходить для використання в дорозі, на об’єкті та й просто на природі. Удома нею, звісно, теж можна користуватися, але я віддав би перевагу кавоварці, яка щонайменше сама нагріває воду, а щонайбільше — ще й меле зерна: так просто зручніше.
Чищення після використання надзвичайно просте: помити чашку, фільтр і випускну головку, а все інше залишається чистим само собою.

Якщо ви думаєте, що я лише хвалитиму, то помиляєтеся. Я все-таки знайшов недоліки, хоча й не дуже значні.
Наприклад, чашка для готового напою кріпиться до корпусу за допомогою виступів, а не різьбою, як чашка для води. На місці виробника я зробив би конструкцію симетричною. Це підвищило б надійність і зменшило собівартість, адже не довелося б виготовляти ще одну пресформу.
Також варто зазначити, що кава виходить не дуже гарячою — близько 60–70 градусів. Особисто для мене це плюс, зокрема тому, що я люблю каву з молоком. Але є люди, яким подобається саме гаряча кава. Температура напою на виході не дуже висока, бо частина тепла йде на нагрівання самої кавоварки та чашок. Друге «проливання» буде однозначно гарячішим; можна спершу прогріти кавоварку «вхолосту». А оскільки кавоварка позиціонується не лише для використання вдома, а й на природі, то за мінусової температури гарячого напою ви навряд чи дочекаєтеся.

Якщо звести все до одного речення, то звучатиме воно так: доволі дорого, цілком якісно, смачно й зручно, хоча й не без недоліків.