Телескопічні напрямні повного висування з нержавної сталі

Для одного мого завдання знадобилися напрямні повного висування. Такі використовують повсюдно у звичайних меблях, і я, звісно, просто пішов би й купив їх у магазині, тим паче що коштують вони там близько 2–5 доларів. Але виникла проблема. Річ у тім, що мені потрібні були напрямні з нержавної сталі. А про це докладніше — в огляді.


Не так давно я викладав відео про завершення епопеї з ремонтом у квартирі, але тоді ж сказав, що насправді закінчено ще не все, і одним із цього «всього» було дзеркало у ванній. Проблема встановлення дзеркала стояла, мабуть, років півтора-два, але рішення прийшло зовсім несподівано, коли я збирав меблі на кухню. Тут згадалася фраза з фільму «Гостя з майбутнього» — потрібен поштовх. Які тільки варіанти я до цього не перебрав, але настільки простий придумав цілком випадково.

Власне, тому мені й знадобилися напрямні з нержавійки, але несподівано виявилося, що в нас їх або взагалі немає у продажу, або вони коштують якісь зовсім несусвітні гроші. Для розуміння: те, що я знайшов, коштувало від 60–70 до 100–300 доларів за комплект, причому іноді під замовлення.

Але коли зайшов на AliExpress, здивувався ще раз: мало того, що там пропонують просто величезну кількість таких напрямних, так ще й є пристойний вибір розмірів за набагато демократичнішими цінами.

Зрештою замовив, обійшлися в 12.88. Розмір найменший — 10 дюймів. Крім того, є варіант із доводчиком і без, я взяв без. Бо для мого завдання він не лише не потрібен, а й незручний.

Їхали довго, можливо, якраз потрапили на розпродажі. Замовлення зробив 22 листопада, отримав на початку січня.
Усередині паковання — дві напрямні та комплект кріплень.


Кріплення мені й задарма не були потрібні, а от про самі напрямні та їх застосування розповім докладніше.


Думаю, тим, хто зайшов почитати цей огляд, навряд чи треба пояснювати, що таке кулькові напрямні повного висування і чим вони відрізняються від напрямних неповного висування — кулькових і роликових. Тим паче частину відповіді видно на фото.


На сторінці магазину є пояснювальні креслення, які полегшують вибір напрямних, причому з поясненнями російською мовою!



Одна напрямна (у комплекті їх дві) важить майже чверть кілограма, ширина — 44 мм, довжина у складеному вигляді — 250 мм, у розкладеному — майже 500.


Товщину металу виявилося складно виміряти, у мене вийшло близько 0.8 мм, загальна товщина механізму — майже 13 мм. Зазвичай у тих, що продаються в нас, вона близько 12.7 мм.
Виявився і нюанс: є помітний бічний люфт, тобто якщо притиснути висувну частину в один чи інший бік, товщина по краях змінюватиметься в діапазоні від 12.27 до 13.63. У цьому випадку це неминуче зло, оскільки частина з кульками коротка. Але насправді, якщо використовувати їх за призначенням, тобто для меблів, цього взагалі не буде помітно.


Щодо товщини металу й товщини самої напрямної, у магазині були зовсім інші дані. У моєму випадку це було зовсім не критично, але все-таки неприємно.


Але загалом рухаються вони дуже плавно, усі рухомі частини рясно змащені в’язким мастилом.



Фіксатор помірно м’який. У звичайних напрямних через сильну фіксацію мені іноді доводилося трохи розгинати «вилку», яка за нього фіксується. Тут мені сподобалося більше: він тримає, але нічого підгинати не довелося.


З торця встановлено пластиковий фіксатор, власне, тут жодних відмінностей від звичайних напрямних немає.


Один із лінійних підшипників, сепаратор і кульки.


Самі кульки, звісно, дуже добре магнітяться, а от матеріал напрямних, хоч і магнітний, але помітно слабше. Звісно, хтось напише, що нержавійка має бути немагнітною. Типова помилка: нержавійка буває різною — і магнітною, і немагнітною. У цьому випадку щось середнє: звичайний магніт її майже не притягує, а неодимовий липне.


Як ви розумієте, довжину напрямних я вибрав не «зі стелі»: заздалегідь накреслив у масштабі місце, де їх треба буде встановити. Для цього використав креслення розкладки плитки, яке робив для цієї ванної, потім наклав на нього меблі, нішу, штангу для шторки тощо. Далі, випробувавши різні варіанти, вибрав довжину напрямних і визначився з розмірами майбутнього дзеркала.


Дзеркало замовляв у харківській фірмі Apex-Mdf, раніше вона, здається, називалася Апекс-стиль. На загальному тлі вийшло недорого: за розмір 480х780мм — близько 650грн (25 доларів), але робили дуууже довго, можливо, через новорічні свята.
Єдине, чому здивувалися, — це тому, що мені потрібне не скло в алюмінії, а дзеркало.


Ну а оскільки це ванна кімната, то там, відповідно, волого, і щоб усе це не іржавіло, дзеркало було в рамці з алюмінієвого профілю. На вибір було кілька варіантів, я вибрав F1 як компроміс між надійністю та естетикою.


Трохи здивувався, коли помітив, що дзеркало встановлене не просто так, а має ззаду білу захисну плівку. Сподіваюся, це збільшить термін його служби, адже в нас удома звичайне дзеркало вже зіпсувалося через вологу.


За кресленнями та фотографіями місця встановлення я визначив місце для напрямних на рамі дзеркала. Вдало вийшло, що край напрямної якраз припав на внутрішню частину площини рами.


Принцип встановлення дзеркала гранично простий: воно має навішуватися на напрямні. Спочатку хотів якось прикрутити його до них, але тут є "нюанс": прикрутити я міг би, навіть потім установити, але оскільки в такому разі фіксатори напрямних опинилися б за дзеркалом, то зняти його вже не вдалося б.
Як варіант, можна було встановити напрямні "навиворіт": вузькою частиною до стіни, а широкою — до дзеркала, але навіть так не факт, що все вийшло б.

Тому почав із підготовки пазів для навішування. Щоб не розбити дзеркало, спочатку зняв верхню частину, розкреслив її, намітив місця можливих отворів, а заразом позначив, де закінчується сталевий кутик, щоб не потрапити в нього.


Вийшли такі пази. Як варіант, можна було купити сталеві підвіси, але їх треба шукати, та й не факт, що з ними було б зручніше.
Верхню рейку підрізав знизу, щоб напрямна не стирчала вгору.


Спочатку планував просвердлити в напрямних отвори, нарізати різьбу М4 і вкрутити туди гвинти, потім узяти дві гайки М4 і на відстані 2-3мм від площини законтрити їх одна об одну — вийшли б штифти, які заходили б у пази рами дзеркала. Але оскільки максимум, що я міг зробити, — це лише просвердлити отвори, то через тонкий метал різьба вийшла б слабкою. А зробити штамп, щоб метал вигнувся і різьба стала ширшою, я не міг, тож довелося "піти іншим шляхом".

Чотири гайки М4 я обточив на точилі, а потім накрутив на вставлені гвинти, далі — шайба й звичайна гайка. Обточував, щоб не розсвердлювати великі отвори, тож мені вистачило 6.5мм. Ну а гайки використав для простоти, хоча можна було взяти якісь трубочки, але їх треба шукати.


З нижньою частиною робив приблизно те саме, з тією лише різницею, що тут отвори для підвісів були зміщені вгору, а для заходу свердлив отвір, а не вирізав паз.
На жаль, ступінчастим свердлом тут не підлізти, довелося брати корончасте діаметром 16мм. У результаті я не лише використав купу інструментів, а й допилював надфілем :)


Вийшло досить акуратно, але через великий діаметр коронки отвір вийшов буквально впритул. Те саме стосується й центрувального свердла, тож зрештою мені взагалі довелося його прибрати, щоб не просвердлити наскрізь.


Останній етап підготовки, над яким теж довелося трохи поламати голову. Щоб дзеркало випадково не знялося з підвісів, його треба було якось зафіксувати, причому не лише надійно, а й непомітно.
Рішення виявилося елементарним: вкрутити знизу два гвинти. До речі, їхня довжина також враховувалася під час розрахунку місця свердління отворів під підвіси.


Усе підготовлено й готове до перенесення на місце встановлення.


А ось і місце майбутнього встановлення. Уся проблема полягала в тому, що місце для дзеркала виявилося дуже невдалим. Дверцята ніші для труб не можна змістити, як і саму нішу, те саме стосується й умивальника. Якби дверцята були правіше, дзеркало можна було б повісити на стіну, якби лівіше — на самі дверцята, а так — "ні туди, ні сюди".


Далі все стандартно: розмітка, свердління, встановлення напрямних. Єдине — довелося використати довгі дюбелі, 8х65, бо між плиткою та цеглою є ще гіпсокартон (наскільки пам’ятаю).
Перед установленням напрямних наклеїв двосторонній скотч: із ним простіше їх установлювати, а ще завдяки йому складніше розколоти плитку, адже закручував я з чималим зусиллям.


Напрямні встановлено.


Потім установив знімну частину зі штирями навісів — думаю, тепер зрозуміло, чому все робилося саме так. До речі, у такому вигляді зняти їх можна без проблем: або за допомогою якогось гачка, відтиснувши фіксатор, або просто викрутивши шурупи.


Навішуємо дзеркало — і, власне, все. Останній етап минув якось навіть непомітно: узяв дзеркало й просто повісив його на стіну. Навіть нецікаво — не довелося нічого підганяти, підпилювати тощо.
Після навішування вкрутив знизу два гвинти, і тепер зняти дзеркало можна, лише попередньо викрутивши їх.


Висоту встановлення підібрав так, щоб дзеркало нічому не заважало, зокрема відкриванню/закриванню клапана умивальника. Та й, як зазвичай, на самому умивальнику напевно щось стоятиме.
Відстань від дзеркала до плитки в мене вийшла близько 15 мм. Боявся, що щілина буде дуже помітною, але на практиці її майже не видно.


Тепер, щоб дістатися до лічильників і кранів, достатньо легко відсунути дзеркало вліво й відчинити дверцята. У закритому положенні напрямні утримуються фіксаторами, тож випадково відсунути дзеркало не вийде.


На цьому можна сказати, що передостанній етап завершено. Можливо, вийшло не так естетично, як хотілося б; деякі речі треба було продумати заздалегідь, але всього не передбачиш, на жаль. Зате тепер у мене є варіант розв’язання подібної проблеми, і, можливо, комусь він стане в пригоді.


Залишився останній етап — підключення домофона, і тут я поки що «в процесі», хоча, здавалося б, що там робити. Виявилося, що все не так просто.
Що робить звичайна людина, коли хоче підключити домофон? Телефонує в організацію, яка їх обслуговує, і викликає майстра, щоб укласти договір і підключити домофон. Але тут усе виявилося не так.
Я дізнався номер телефону організації, яка встановлювала під’їзний домофон, зателефонував, а через деякий час мені передзвонив майстер. Поговорили, і він сказав, що зв’язався зі старшою по будинку, а вона повідомила, що під час укладання початкового договору ми не оплачували встановлення поверхового комутатора для цієї квартири. Ну, не так і не так, кажу: мовляв, порахуйте, скільки все це коштуватиме.
Порахував, передзвонив і назвав суму… близько 70 доларів, із яких приблизно 30 — за комутатор і 40 — за виїзд та «програмування» комутатора. І це я ще не уточнив, чи входить сюди прокладання кабелю (12 метрів) і сам кабель.

Така сума мене трохи засмутила, тож я поліз в інтернет подивитися, що це за комутатор. Добре, що я частково знайомий із цією сферою. Виявилося, що використовується звичайний БК-4MV виробництва Vizit, а коштує він не 30, а радше 20 доларів, тобто й тут накрутили півтора раза.
Загалом, коли я пішов вішати дзеркало, то заодно подивився, який комутатор установлено. Було два варіанти: старий 4MV або новий 4AV, який відрізняється наявністю джампера для підключення кінцевого резистора на відеолінії та дроту заземлення. Нова версія коштує 22 долари, стара — близько 18, але її вже немає в наявності.
Відкривши щиток, побачив те, що й очікував: БК-4MV, підключена одна квартира з чотирьох можливих і шести на поверсі. Але в будь-якому разі мені доведеться встановлювати окремий комутатор.
Запитав старшу по будинку про встановлення без «фірми». Вона сказала, що в цьому випадку домофон є спільною власністю будинку, тому я цілком можу сам купити комутатор і запросити іншого майстра або й установити його самостійно.


Ба більше, за бажання такий комутатор можна зібрати самостійно — схема є в інтернеті. Тут трохи застаріла версія, але для мого завдання вона підійшла б без проблем.


Я, звісно, не скнара, але коли за «програмування» комутатора з мене просять суму, лише вдвічі меншу за вартість роботи з установлення, наприклад, кондиціонера, та ще й на самому комутаторі накручують півтора раза, я трохи засмучуюся. Тим паче, що «програмування» гранично просте й докладно описане в інструкції російською мовою. Зрештою домовився з товаришем, що встановимо удвох: він прокладе кабель, а я підключу й «запрограмую» комутатор.
Крім того, тут же лежить і адаптер для підключення до відеодомофона, але це ще попереду. Можливо, навіть опишу, якщо цікаво :)


На цьому в мене все, сподіваюся, було корисно.