Електронне навантаження Atorch DL24EW

Приблизно місяць тому я публікував анонс нової версії електронного навантаження від фірми Atorch. У мене вже було кілька оглядів їхніх пристроїв, після цього вони кілька разів оновлювали його, але якось було не до тестувань та оглядів, і ось до мене потрапила остання версія їхнього пристрою — DL24EW.

Нагадую: щоб постійно бути в курсі нових тем у блозі, рекомендую підписатися на мій інстаграм, де я публікуватиму сповіщення про всі нові теми й, можливо, просто писатиму про щось цікаве — посилання на акаунт

Також підписатися на оновлення та нові статті можна в телеграм-каналі — https://t.me/KirichBlog


Перед початком огляду хочу подякувати тим, хто підтримує мене на Patreon. Частково завдяки вашим донатам я зміг купити цей комплект, а від себе постараюся, як завжди, зробити максимально повний і чесний огляд. Сподіваюся, він буде корисним.



Як я писав в анонсі, спочатку хотів версію DL24MP, здебільшого через те, що в неї модуль керування з дисплеєм винесений окремо від основної плати. Але виробник запропонував для огляду новинку за хорошою ціною, а також запевнив, що це найновіша версія і вона набагато цікавіша. Ну я й не встояв — замовив «топову комплектацію», хоча, як виявилося, її, найімовірніше, можна проапгрейдити до «супер-топу» :)

Через деякий час забрав на пошті досить габаритну коробку, у якій лежали силові модулі, плата для встановлення акумуляторів і коробка з власне самим електронним навантаженням та рештою комплектуючих.


До комплекту входили:
1. Основний модуль електронного навантаження
2. Блок живлення
3. Перехідник для блока живлення
4. Плата для встановлення акумуляторів
5. Плата для тестування пристроїв із USB-виходом
6. Пара кабелів із затискачами-крокодилами
7. Датчик температури
8. UART-USB-конвертер
9. Коротка інструкція
10. Модуль для підключення зарядного пристрою (постачається як окрема опція в розширеній версії).

Як на мене, комплектація пристойна.


А от інструкція в комплекті — буквально «аби було». Але якщо ви думаєте, що можна завантажити щось інформативніше, то, на жаль, здебільшого довелося розбиратися експериментальним шляхом і спираючись на рекламні фото зі сторінки товару.


Блок живлення на 12 вольт із заявленим струмом 3 ампери, але всередині, як завжди, сумний, тож рекомендую його замінити, особливо якщо ви використовуватимете навантаження в повній комплектації, тобто з трьома додатковими силовими модулями.


В одному з оглядів (до речі, дякую автору) побачив згадку про мій коментар щодо якості комплектних БЖ. Але тій людині трапився нормальний блок живлення, а я заради експерименту розібрав рідний блок від найпершого навантаження й побачив усередині таку саму дешеву плату. Ба більше, тут навіть зекономили на Y-конденсаторі.


В окремому пакетику лежав набір усіляких дрібниць


Кабелі загалом непогані, цілком нормального перерізу, та й затискачі-крокодили сподобалися, але кабелі короткі й жорсткі.
Датчик температури та плата з USB-роз'ємами такі самі, як і раніше, тут особливо нічого додати.


А от адаптер UATR-USB справді сподобався: зібраний якісно, хоча на гальванічній розв'язці зекономили, шкода. Але загалом виглядає гідно, і до роботи також претензій не виникло. У комплект поклали кабель і гребінку, а також незрозуміло навіщо встановлену перемичку між RX-TX — можливо, її використовують під час тестування.


Раніше в мене не було плати для встановлення акумуляторів, але можу сказати, що добре, що її не було, бо плата мені не сподобалася.
По-перше, маркування — якась плутанина з типорозмірами.
По-друге, тримачі дуже тугі.
По-третє, вони не забезпечують повноцінного чотирипровідного підключення.
По-четверте, тримач 26650 за довжиною більше схожий на 26700, тобто елемент розміру 26650 тримається в ньому так собі, зате в 18650 сидить настільки туго, що акумулятор важко встановити, а потім ще важче вийняти цілим.
Ну і по-п'яте: якщо ви використовуєте силові модулі, встановити цю плату не вийде.

Загалом моя порада: якщо плануєте тестувати акумулятори, купіть собі такий або такий тримач і не морочте собі голову.


Модуль для підключення зарядного пристрою — ось це справді новинка, і він мене дуже зацікавив. На жаль, усе пішло трохи не так, як я очікував, але про це розповім пізніше. Окрім модуля, дали й гвинти для підключення його до основної плати, причому навіть пара гвинтиків виявилася зайвою :)
Сам модуль дуже простий: на платі є силовий транзистор IRFP264 на радіаторі, невеликий DC-DC для керування транзистором, пара клем, дубльований ними роз'єм DC, а також запобіжник на 25 ампер.

Принцип гранично простий: з основної плати на модуль DC-DC подається живлення, потім воно з'являється на його виході й відкриває транзистор.
Транзистор при цьому стоїть у мінусовій шині, і мені не зовсім зрозуміло, навіщо сюди притулили модуль DC-DC.
Клеми взагалі незручні: по-перше, у них немає отвору для затискання дроту, а по-друге, різьба дуже коротка. Ну і бонусом — коли прикрутите модуль до основної плати, він підніматиме її над столом.

Під час купівлі комплекту з модулем ціна збільшується на 6 доларів, але якщо він потрібен, то це вигідніше, ніж купувати його окремо за 10.



Основний модуль виконаний у вигляді плати, на якій одразу розміщені і силова частина, і дисплей, і органи керування. Як я вже писав, мені більше подобається варіант, де модуль розділений на дві частини — аналогову й цифрову: так простіше монтувати в корпусі.


Дисплей такий самий, як і в усіх попередніх версіях; ліворуч — клемник для підключення джерела, що тестується, праворуч — роз'єм живлення плати, енкодер і кнопка.
Радіатор складається з чотирьох невеликих, вентилятор справді потужний — 12 вольт, 0.3 ампера. Саме тому під час використання додаткових модулів треба, щоб блок живлення міг нормально їх потягнути.


1. Клемник хоч і великий, але маю певні сумніви щодо заявленого струму 40 ампер, тому в разі встановлення плати в корпус рекомендував би припаювати дроти безпосередньо до плати. На відміну від попередніх версій, тут захисний діод увімкнений не послідовно, а паралельно входу, а для захисту встановлено запобіжник на 50 ампер.
2. Праворуч також розміщені пищалка й гребінка UART, але, до речі, на платі є і другий UART — із нерозпаяною гребінкою, найімовірніше, це заділ на майбутнє.
3. Усім керує 32-бітний RISC-процесор CH573F. Ліворуч видно невеликий ОП, розташований настільки невдало, що його вже ледь не збили з плати, будьте уважні!
4. Над дисплеєм розташована купка операційних підсилювачів і пара вимірювальних мікросхем HLW8110 , я хотів написати АЦП, але насправді там усе трохи складніше: усередині кожної мікросхеми є пара вимірювальних входів — диференційний і звичайний, і вони призначені саме для вимірювання напруги та струму. Також поруч є невідома мікросхема з маркуванням .43, що це таке, поки не знаю.


Загалом компонентів на платі дуже багато, але більшість із них — операційні підсилювачі, які відповідають за балансування струму між силовими транзисторами.
Тут же є джампер для встановлення максимальної потужності навантаження. За замовчуванням він стоїть у положенні 150 Вт — це потужність основного модуля. Є режими 300, 450, 600 і навіть 1200 Вт, причому останній, судячи з усього, реалізується за допомогою великої кількості силових модулів. Так, спочатку передбачено варіант: основна плата + 3 модулі по 150 Вт, разом 600, але, ймовірно, можна підключити ще 4 силові модулі, оскільки вони з'єднуються паралельно.
Ліворуч видно основний шунт для вимірювання струму, що складається з двох резисторів по 2 мОм, увімкнених паралельно. Для навантаження заявлено максимальний струм 40 А, і тут є складність: за опору шунта 1 мОм на ньому розсіюватиметься до 1.6 Вт потужності, по 0.8 Вт на шунт. Це багато для встановлених резисторів. Ви ж знаєте, чим зовні відрізняються резистори на 1, 2 і 3 Вт? Припускаю, що тут уся надія на обдування плати, але не впевнений, що це працюватиме, якщо використовувати плату як керувальну.




З боків встановлені резистори для вимірювання струму у вузлі балансування, і тут є певна дивина: ліворуч резистори на 0.25 Ома, а праворуч — на 0.22. Припускаю, що ставили те, що було під рукою. Не скажу, що різниця критична, але все ж таки.
До речі, щодо номіналу: це дуже багато, пізніше поясню ці моменти та їхні наслідки.


Знизу лише модуль WiFi і силові транзистори.


Також знизу є місце для встановлення роз'єму, схоже, для зовнішнього дисплея, але стверджувати цього не буду — перевірю, коли встановлю все це в корпус.
Силові транзистори IRFP264. Це звичайні транзистори без режиму DC, але оскільки їх багато, на кожен припадає не більш ніж 37 Вт потужності, тож використовувати їх так цілком безпечно.
Тут у мене склалося враження, що інженери Atorch читають мої огляди, але про це трохи згодом.


Силові модулі продаються окремо, коштують близько 13 доларів за штуку — посилання, я замовив три штуки, але оскільки вони абсолютно однакові, далі розповідатиму про один.
У комплекті, крім модуля, дали кріплення, гвинтики й гайки, але, чесно кажучи, так собі: вручну наживити складно, довелося притримувати плоскогубцями.


Зовні дуже схожий на якусь урізану копію самого навантаження, але тут контакти виведені на всі чотири боки, причому однойменні контакти з’єднані, тож модулі можна з’єднувати в різних конфігураціях, хоч просто паралельно. Шунти для вимірювання струму тут однакові — по 0,22 Ома.


Знизу так само встановлено чотири транзистори IRFP264.


А от радіаторів хоч і чотири штуки, як на основному модулі, але тут вони помітно нижчі. Навіть дивно, адже вони не настільки дешевші, а ефективність явно нижча.


А от схема мені не просто знайома — я її ще й креслив в огляді першої версії їхнього чотирипровідного навантаження. Потім вони застосували її в наступній версії, але трохи інакше: на основній платі, а транзистори були на додаткових.

Але цього разу це повна копія мого силового вузла, тільки в моєму випадку на платі був подвійний ОП і два канали (хоча вже готова й чотириканальна версія на здвоєному ОП), а тут чотири канали, чотири ОП, є навіть TL431 для формування напруги зміщення. Нижче додано ще й транзистор, але до самого балансування він стосунку не має, а просто вмикає вентилятор.


Є лише один нюанс, який відрізняє мою схему (хоча, по суті, спочатку вона теж була не моя) від тієї, що тут. Річ у тім, що як шунти я використав низькоомні резистори із загальним опором близько 10–20 мОм. Це потрібно, щоб зменшити тепловиділення на них.
Суть у тому, що тут маємо компроміс: з погляду тепловиділення краще менший номінал, а з погляду стабільності роботи — більший.
Я частково обійшов цю проблему, поставивши на вході подільник, тож керувальний сигнал має бути високовольтним. Це не розв’язує всіх проблем, але зменшує їх. Інженери Atorch вирішили поставити шунт з опором у 10 разів більшим — 0,22 Ома. Це добре для стабільності роботи, але нагрівання...
Виробник заявляє для основного модуля струм 25 А. Нескладно підрахувати, що за такого струму (6,25 А, оскільки шунтів і транзисторів чотири) на резисторі 0,22 Ома впаде 1,375 В. Множимо на 6,25 й отримуємо 8,6 Вт. Трохи нижче я це навіть перевірю. Це ДУЖЕ багато, тим паче що резистори не обдуваються.
Рішення — зменшити номінал хоча б удвічі, а краще в 3–4 рази.


Гаразд, подаємо 12 В і дивимося, що буде.
А буде в нас звичний дисплей Atorch, який блякне у світлі спалаху. Далі будуть різні фото, деякі не дуже хорошої якості, тож заздалегідь перепрошую.


1. Навантаження запускається, проходить самотестування, а заразом на 3 секунди вмикає вентилятор.
2. Далі потрапляємо у вікно підключення до WiFi. Якщо підключення не налаштоване, бігатиме зелена смужка; щоб перейти далі, треба натиснути й утримувати кнопку Старт. Якщо підключення налаштоване, після успішного з’єднання навантаження перейде далі автоматично.
3. Після всіх операцій потрапляємо на головний екран. Він дуже схожий на екран попередньої версії навантаження, але тут додалися деякі речі, зокрема ліворуч унизу символи BAT, а в режимі тестування акумуляторів — символ батарейки.
4. Якщо перед увімкненням затиснути кнопку енкодера, потрапимо в меню налаштування максимальної потужності. Це потрібно, якщо у вас є додаткові модулі.
Тобто, щоб збільшити потужність, треба:
мати сам модуль
переставити перемичку на платі
змінити пункт у цьому меню (довго утримуємо кнопку енкодера й чекаємо, пункти перемикатимуться)
налаштувати потужність і струм у меню налаштувань навантаження, але зазвичай там усе автоматично переходить на максимум.


Щоб потрапити в меню налаштувань, треба на пару секунд затиснути кнопку ввімкнення. Керування реалізовано не дуже зручно: натискання на енкодер перемикає пункти, обертання змінює саме налаштування. Тож якщо випадково натиснули зайвий раз, щоб знову потрапити куди треба, доведеться натиснути ще 18 разів. Крім того, енкодер «прослизає», тобто швидко крутити не вийде — потрібна певна оптимальна швидкість.
Загалом так собі, на трієчку.

Що маємо в налаштуваннях:
1. Відображення цифр або графіка, англійська чи китайська мова.
2. Яскравість дисплея в основному режимі
3. Яскравість у режимі зниженої яскравості.
4. Час перемикання в режим зниженої яскравості.
5. Роздільна здатність дисплея амперметра та встановлення струму: 10 або 1 мА, а також режим «Авто». Рекомендую «Авто».
6. Корекція зовнішнього датчика температури
7. Обмеження часу роботи навантаження. Зазначено «Розряд», але насправді це не завжди розряд — мабуть, так їм було простіше.
8. Поріг падіння напруги, за якого навантаження вимкнеться. Зручно під час тестування акумуляторів.
9. Верхній поріг, за якого навантаження вимкнеться. Це ж меню відповідає за напругу завершення заряджання!
10. Обмеження максимального струму
11. Обмеження температури зовнішнього термодатчика
12. Обмеження максимальної потужності
13. Обмеження температури плати (тут, до речі, є нюанс: на платі два термодатчики, мабуть, мається на увазі той, що біля транзисторів)
14. Температура ввімкнення вентилятора. На жаль, плавного регулювання не завезли, вимкнення відбувається завжди за температури на 10 градусів нижчої за температуру ввімкнення. Від себе рекомендую зробити хоча б два ступені: малий — через резистор, великий — від штатної схеми, або малий — від штатної схеми, великий — через термореле на радіаторах, інакше втомитеся від шуму.
15. Встановлення нуля струму без навантаження. Коли я додавав свої зовнішні модулі, довелося скористатися цією функцією, зазвичай вона не потрібна.
16. Скидання налаштувань підключення Wi-Fi
17. Скидання накопичених даних (ємність, А·год і Вт·год)
18. Скидання до налаштувань за замовчуванням
19. Вихід із меню. Також можна вийти будь-коли, натиснувши й утримуючи кнопку «Старт».



Трохи тестів.
Для початку перевірка точності вимірювання напруги.
Тут я сказав би, що все чудово, якби не одне «але»: навантаження починає вимірювати від 0,8 вольта, тобто може точно показати і 0,81, і 0,93, і 11,32, але 0,79 не покаже. Не скажу, що це критично: мені, наприклад, жодного разу не знадобилося налаштовувати навантаження на таку напругу, але все ж таки.


Заодно відразу перевірив режим CV. Нагадаю: це режим, у якому навантаження стабілізує напругу, по суті працюючи як потужний стабілітрон.
І відразу виявився косяк: під час спроби стабілізувати 0,8 вольта почалися коливання, а ЛБЖ перейшов у режим CC.

Ту саму проблему я спостерігав і раніше. Причина в тому, що цей режим тут програмний, а не апаратний. Чому фірма пошкодувала одного операційного підсилювача й уперто не хоче реалізувати апаратний режим, наприклад, як у навантаженнях Sousim, я гадки не маю.
Або нехай хоча б запитають мене — підкажу, як зробити правильно.


Зі зростанням напруги робота цього режиму стабілізувалася, але я помітив цікаву річ: коли живив від RD6006P, коливання були й за високої напруги, а після підключення RD6024 усе стало працювати помітно краще.


Спробував додати конденсатор на вході. Щоправда, за напруги 0,8 вольта майже нічого не змінилося, хіба що коливання стали трохи меншими.


Зате за вищої напруги навантаження стало працювати якщо не як треба, то принаймні набагато краще — майте це на увазі.


Функція CC і точність встановлення струму.
Загалом цілком прийнятно: на найменших значеннях похибка більша, зі зростанням струму похибка зменшується. Але загалом я вважаю результати задовільними.
Нижче фото: я задавав струм навантаження 10, 20, 50, 100, 200, 500 мА, а також 1, 2 і 5 А.


Далі було складніше, бо я порівнював із блоком на базі RD6024.
Загалом і тут усе гаразд: я перевірив за струму 10, 20 і 24 А, але виникла проблема, про яку я писав вище. Буквально через десяток секунд після початку тесту за струму 24 А з навантаження пішов димок, почали перегріватися резистори, що відповідають за балансування струмів. Власне, про це я й писав. Тобто я встиг зробити буквально одне фото, а далі довелося зменшити струм.


Режим CP, тобто навантаження сталою потужністю. На жаль, на й без того поганих фото червоного кольору майже не видно, але можу сказати, що з точністю стабілізації проблем немає. Та оскільки цей режим також програмний (усі режими тут, крім CC, програмні), є одна особливість. Якщо ви встановили, наприклад, 100 Вт, а потім різко підвищили вхідну напругу, потужність також підскочить, тобто реакція уповільнена.


Режим CR тут також працює цілком нормально, але він теж програмний.

Загалом часто роблять навантаження з апаратним CC, іноді (як у Sousim) — і з апаратним CV. Це нескладно, трохи складніше зробити апаратний CR, а найскладнішою вважається апаратна реалізація режиму CP, хоча для цього є навіть спеціальна мікросхема. Складність апаратної реалізації режиму СР полягає в тому, що працювати доводиться в ширшому діапазоні, ніж у режимах СС або CV, адже потужність — це струм, помножений на напругу.


Тут заради цікавості я перевірив температуру за потужності 100 і 150 Вт. Перевіряв після того, як температура за вбудованим датчиком перестала змінюватися.
У результаті отримав близько 44 градусів за 100 Вт і близько 56–58 градусів за 150 Вт. Можна було б сказати, що все чудово, якби не один нюанс: датчик вимірює температуру плати біля транзисторів.
Насправді температура помітно вища: ліворуч фото за 100 Вт, праворуч — за 150 Вт, порівняйте. Але визнаю, що загалом у такому варіанті охолодження справляється: 85 градусів — цілком нормально, а датчик показує зовсім не те, що є насправді.
Заодно видно, що баланс потужності між транзисторами так собі, що, до речі, дивно: я очікував кращого. Щоправда, тут впливає струм навантаження: що він більший, то кращий баланс. Навантаження розраховане на 25 А, перевіряв на 5 А.




Функція тестування акумуляторів — власне, та сама кілер-фіча, яку додали в цій версії навантаження. Для її роботи потрібен окремий модуль.
Для перевірки я зібрав усе необхідне, але скажу: прокляв усе на світі, поки розібрався, як вона працює. Уже потім, коли розібрався, до мене дійшло, що я надто розпещений тестерами батарей від ZKEtech, де все просто, зрозуміло й логічно.



Загалом після кількох експериментів можу пояснити, як відбувається процес тестування.
Одразу поясню: тут є два режими — CDC і CDCDC. По суті, вони однакові й відрізняються лише кількістю циклів: перший — заряджання-розряджання-заряджання, другий — заряджання-розряджання-заряджання-розряджання-заряджання. Тому пояснюватиму лише на прикладі першого.

1. Берете зарядний пристрій або регульований блок живлення, встановлюєте напругу та струм заряджання.
2. Вибираєте режим CDC або CDCDC, задаєте цикл, з якого починаєте: ліворуч унизу буде 1, 2, 3 із символом батарейки. Для повного циклу вибираємо 1, задаємо струм розряджання, потім, якщо потрібно, задаємо час, а тоді напругу вимкнення (усе це вибирається натисканням на енкодер).
3. Після підтвердження з’явиться напис: під’єднайте зарядний пристрій.
4. Заходимо в налаштування й задаємо напругу завершення заряджання — це пункт «Захист від перенапруги». Відповідно, для літієвих акумуляторів це 4.2 вольта.
5. Виходимо з меню, натискаємо «Старт». Нас попередять, що всі дані буде обнулено; протягом кількох секунд це можна скасувати.
6. Усе, процес пішов.


Процес виглядає так:
Спочатку акумулятор заряджається до встановленої напруги, і тут є проблема, величезна проблема: етапу CV немає, що одразу зводить нанівець увесь сенс тестування. Річ у тім, що фаза CV — це приблизно 20% заряду, а отже, ми її просто не враховуємо.
Потім, відповідно, відбувається розряджання, струму від зарядного пристрою немає.
Ну а потім відбувається цикл заряджання. Коли він завершиться, навантаження виведе результати тесту на екран.


Якщо ввімкнено «цифровий» режим відображення, результати кожного етапу виводитимуться по черзі.
Якщо ввімкнено режим із графіком, буде показано графік. Але якщо у вас увімкнено «цифровий» режим, можна зайти в налаштування й перемкнутися на графік.


Щоб показати суть проблеми, я виділив на графіку те, що ви втрачаєте за способу заряджання з відсіченням за напругою. Як на мене, це суттєво.


Один із моїх читачів написав мені, що є ще одна проблема: неможливо задати струм заряджання 10 А з акумуляторами типу LiFePO4, а також транзистор надмірно нагрівається.
Беремо акумулятор і зарядний пристрій, перевіряємо.


Перед тестом акумулятор був розряджений. І, до речі, тут виявилася проблема: такі акумулятори треба заряджати до 3.65 вольта, а в налаштуваннях напругу можна змінювати лише з кроком 0.1 вольта. Крім того, щось я накрутив, і тепер у налаштуваннях виходить, що останнє значення навіть не 0, а 9. Загалом усе це можна точно налаштувати в застосунку, а точніше — у програмі для ПК, але хотілося б мати змогу налаштовувати й через меню.
Також є друга проблема: якщо вам треба змінити напругу в налаштуваннях із 4 до 200 вольт, готуйтеся крутити енкодер кілька хвилин....


Спочатку я встановив на ЛБЖ напругу завершення заряджання 3.7 вольта, але струм був максимум 6 ампер.
Потім я підняв напругу до 4.5 вольта, отримав 10А, але струм досить швидко впав до 8-9А.
Ближче до кінця заряджання мені довелося підняти напругу до 4.8-5.0 вольта.

Коли вже готував фото для огляду, помітив дивину: навантаження чомусь занижувало покази струму. Дивно, до цього й після такого ефекту я не помічав.


Акумулятор я, звісно, зарядив, але мені стало цікаво, наскільки падає напруга на навантаженні під час заряджання струмом 10А. У результаті отримав:
1. У мінусовому колі близько 0.1 вольта
2. У плюсовому колі близько 0.85 вольта.

Тобто сумарне падіння — майже 1 вольт! З огляду на те, що фази CV немає, усе це виглядає вкрай криво.

Інженери Atorch, напишіть мені — поясню, як правильно робити тестер акумуляторів!!!


Оскільки транзистор має досить великий опір, отримуємо просто шалений перегрів.
1. Загальний вигляд
2. Нагрівання стабілізатора напруги на платі навантаження
3. Нагрівання транзистора комутатора струму заряджання, і це не повний тест, а буквально 7-8 хвилин.


Що робити? Якщо ви все ж вирішили використовувати цю функцію, можна замінити транзистор на інший, із меншим опором. Але тут усе залежить від напруги акумуляторів, які ви тестуватимете, — на це й треба зважати, вибираючи транзистор.


Режим ВТ, або, простіше кажучи, вимірювання внутрішнього опору акумуляторів.
Для максимальної точності я використовував якісний чотирипровідний тримач. У меню є два варіанти: «маленький» і «великий» акумулятор. Якщо запустити тест, видно, що в першому варіанті він проходить зі струмом 1.8А, а в другому — 18А. Майте це на увазі: не всі акумулятори нормально витримають струм 18А.

У результатах відображаються два значення: для постійного струму та розрахункове — для змінного. Це тому, що навантаження перевіряє саме в режимі DC, а решта лише розраховується.




Я перевірив чотири акумулятори, огляди яких уже публікував.
Vapcell T39 - огляд - 3.3мОм АС
Vapcell LG-INR21700H40B - огляд - 8мОм АС
INR21700M52V - огляд - 13.5мОм АС
EVE INR18650-25P 2500mAh - огляд - 12.4мОм АС

Тести проводив по кілька разів, результати можуть трохи коливатися, хоча іноді послідовні вимірювання давали однаковий результат.
Загалом прийнятно, але на розрахункові результати АС я б не покладався — краще купити спеціальний прилад.


Функція тестування USB-кабелів. Заявлено, що достатньо просто під'єднати кабель до USB-блока живлення й запустити тест.
Увімкнув, запустив — на виході отримав близько 88мОм. Зайшов в огляд цього кабелю, подивився результати — там було 200мОм...
Коротше, таке... А якщо блок живлення вміє підвищувати напругу зі зростанням навантаження?


Гаразд, беремо потужніший блок живлення й товстіший кабель з цього огляду. Тут результат уже ближчий до реальності: там сумарний опір двох проводів був близько 37мОм, а тут є ще короткі кабелі, тож 44мОм цілком реально.


Функція тестування блоків живлення. По суті, це тест з автоматичним ступінчастим збільшенням струму навантаження й одночасним контролем напруги на виході блока живлення.
Гаразд, беремо блок живлення, виставляємо 30 вольт, обмеження — 15А.


Наприкінці тесту я отримав навантаження 155 Вт, далі з'явилося повідомлення, що потужність перевищено, і тест припинився.
Але мене більше непокоїло не це — тут я сам схибив, виставив на виході блока живлення потужність, більшу за ту, яку може витримати навантаження. А от те, що тест тривав майже... пів години, — це капець, хлопці...

До речі, як так виходить, що в блока живлення екран такий яскравий і гарний, до того ж не тьмяніє від спалаху, а в Atorch — щось незрозуміле й ледь помітне?


Гаразд, виставив вищу напругу, менший струм і запустив тест повторно. Тут, звісно, було швидше, і наприкінці з’явилися результати: максимальна потужність — 48 Вт, рекомендована — 43 Вт. Підозрюю, рекомендована — це просто максимальна мінус 10%.

Загалом тест можна було б назвати вдалим, якби він проходив швидше — разів у 10.


Додаткові силові модулі. Тут загалом усе непогано, але теж знайшлися «нюанси».
Для початку — конфігурація підключення. Виробник пропонує варіант, як на першому фото, але тоді не можна встановити ні модуль заряджання, ні додаткові плати.
Можна зробити так, як на другому фото: усі модулі встановлюються без проблем, але, думаю, зросте навантаження на клеми підключення плат.


Я вирішив застосувати проміжний варіант — так можна використовувати модуль заряджання акумуляторів. До речі, модуль заряджання можна встановити лише праворуч, що не дуже зручно. Я, наприклад, хотів би поставити його ліворуч угорі — тоді помістилися б і плати розширення, і силові модулі.


Далі все просто.
1. Переставляємо джампер
2, 3. Змінюємо налаштування максимальної потужності. До речі, тут є навіть режим 3000 Вт
4. Перевіряємо в налаштуваннях, чи змінилися максимальна потужність і струм. Якщо ні — змінюємо вручну.


Для тестування підключаємо потужний блок живлення, ну, принаймні такий, що здатен видати потрібні нам 600 Вт.


Навантажуємо струмом 12 ампер за напруги 50 вольт. Насправді струм був ближче до 12,1 А, але це якраз не принципово.
А от плата прогрілася дуже швидко: буквально за 1 хвилину 20 секунд температура піднялася з 42 до 58 градусів. Але слід пам’ятати, що вентилятори вмикаються за температури 52 градуси.
І все ж ця конструкція не лише нагадувала квадрокоптер під час форсованого зльоту, а й добряче грілася — її цілком можна використовувати як обігрівач.


Звісно, захотілося подивитися на нагрівання, а заодно й на балансування потужності між модулями. На жаль, через те, що робити це було вкрай незручно, я не помітив, як під час роботи натиснув на енкодер і зупинив тест. Тому маємо лише такі показники.
Але вже видно, що балансування неідеальне. І що дивно — найменше нагрілася основна плата: на першому фото вона праворуч унизу, а на другому — праворуч угорі. Те, що менше гріється плата по діагоналі від основного модуля, я списав на більший опір ліній до неї та малу кількість гвинтів, якими вона з’єднана з іншими платами, хоча все одно дивно.


Додав пару гвинтів у силові кола — якраз залишилися від модуля заряджання. Але на баланс це нічого не змінило, зате вдалося перевірити пристрій після тривалішої роботи. Ну як тривалішої — кілька хвилин роботи, і на деяких транзисторах отримав 107 градусів, а тест же був короткочасним... Рідний термометр, звісно, показував щось оптимістичніше — близько 60–65 градусів.


Керувати пристроєм можна також із комп’ютера, і можу сказати, що так набагато зручніше, ніж із панелі самого пристрою.
Завантажуємо програму за посиланням зі сторінки товару або за цим.

Потім підключаємо UART-USB-конвертер, потрібно лише переставити джампер у положення 3,3 вольта. Після успішного підключення до програми у правому верхньому куті екрана з’явиться символ підключення до ПК. Порадувало, що керування безпосередньо з пристрою при цьому не блокується.


Програму не потрібно встановлювати, що по-своєму навіть зручно. Запускається вона китайською, але вгорі є меню, де навіть у такому вигляді легко перемкнути мову на англійську. Щоб не забути, одразу скажу про проблему: програма не запам’ятовує попередні налаштування, на жаль.


Можна змінити кольорову гаму та ширину ліній, тому я відразу налаштував усе так, як звик. Але, знову ж таки, на жаль, програма не запам’ятовує налаштувань :(


Праворуч — велике меню налаштувань, де вибираються параметри тесту та режим роботи. Відгук дуже швидкий.


Працює, графіки малює, але на екран можна вивести лише два довільні параметри. У ZKEtech можна вивести три, що, звісно, зручніше.
Але й так загалом непогано. Параметри можна змінювати «на льоту».


Також праворуч можна відкрити меню додаткових налаштувань, і ось тут змінювати параметри однозначно зручніше, ніж крутити енкодер. Крім того, можна змінювати й молодший розряд.


Угорі — додаткові налаштування ПЗ, а також є можливість зберегти графік у форматі PNG і опція оновлення прошивки пристрою.


Друга кілер-фіча — інтеграція пристрою через Tuya.

Підключення через WiFi налаштовується не набагато складніше. Для цього треба відсканувати QR-код, завантажити застосунок, прив’язати до нього ваш пристрій, і надалі він підключатиметься до WiFi автоматично.
Але є нюанс. Якщо раніше доводилося натискати кнопку «Старт», щоб прибрати екран із QR-кодом, то тепер цього робити не потрібно. Але якщо ви одночасно підключите USB-адаптер, навантаження все одно чекатиме, і треба буде натиснути кнопку «Старт». USB-адаптер при цьому має пріоритет.

Після успішного налаштування на кілька секунд з’явиться екран підключення, а потім навантаження сама перейде в основний режим роботи. Праворуч на екрані при цьому відобразиться символ підключення до WiFi.

За зручність підключення ставлю 5 балів, особливо згадуючи «зручність» цієї операції з пристроями від RuiDeng.



Далі все дуже просто: завантажуємо застосунок, вводимо електронну пошту й вигадуємо пароль. Після запуску застосунок одразу автоматично знаходить електронне навантаження. Для першого підключення вибираємо свій роутер, вводимо пароль — і, власне, на цьому все.
Мені, щоправда, запропонували оновити прошивку. Натиснув «ОК», але не помітив, щоб щось змінилося.


Після всіх налаштувань просто натискаємо на зображення нашого модуля й отримуємо доступ до налаштувань і графіків.
Тут я б не сказав, що мені все сподобалося: розташування меню й режимів вибору, а також принцип відображення графіка — неінтуїтивні.


Також можна налаштувати всі параметри, переглянути графік і статистику, але без недоробок не обійшлося: наприклад, графік відображається за добу....
Але в будь-якому разі ви отримуєте те саме, що й на ПК, хоча відгук тут значно повільніший і часом дратував.

Припускаю, що, оскільки функція нова, її ще допрацьовуватимуть.


Перед висновками маю запитання на цю тему: може, хтось зустрічав такі електронні навантаження? Побачив в одному з відео, запитав автора, але у відповідь — тиша. Судячи з усього, вони мають струм до 40-50А, та й потужність явно чимала.


Також хотів сказати, що поки готував огляд і шукав посилання на AliExpress, натрапив у цьому ж магазині на лот, де силовий модуль продавали за 1 цент. Звісно, купив. Але подумав, що, найімовірніше, це для тих, хто купив у цьому магазині таке або схоже навантаження. Посилання вже неактуальне, але спробуйте зайти в «усі товари», потім натиснути «сортувати за новизною» — у мене цей лот був найновішим, тобто ліворуч угорі. Раптом і у вас вийде.
Ви маєте потрапити на сторінку з цим модулем у кількості 1 шт.

Ледь не забув: можна просто купити силовий модуль, прикрутити до нього невеликий стабілізатор напруги, змінний резистор і блок живлення на 12 вольт — і отримати «дурне» електронне навантаження на 150 Вт. Я цього не перевіряв, але, знаючи, за якою схемою його зібрано, не бачу в цьому проблеми.




А тепер висновки.
Що сказати: прогрес однозначно є, це факт. Але додані ключові особливості поки що мають сирий вигляд.
1. Функція заряджання акумуляторів поки що не працює як слід. Точніше, ні, вона працює, але коректно тестувати акумулятори не дасть, бо не вміє відсікати заряджання за падінням струму. Крім того, на транзисторі дуже велике падіння напруги. Загалом поки що сиро, але цікаво.
2. Підключення через Tuya: тут явних косяків немає, підключається легко, працює, але бракує ергономіки, а до того ж відгук дуже повільний — усе-таки працюємо через хмару, а не напряму, як через USB.

До речі, щодо USB: краще використовуйте адаптери з гальванічною розв’язкою. Просто дружня порада.

Що б я зробив на місці розробників? Ну, для початку зв’язався б зі мною через Skype або пошту й запитав: «Киричу, як нам зробити хороший пристрій?»
Після цього трохи змінив би трасування плати, щоб модуль заряджання встановлювався ліворуч угорі. Сам модуль заряджання кардинально переробив, а ще краще — зробив повноцінну функцію заряджання, хай навіть це буде дорожче.
Змінив номінали резисторів балансування струму — зменшимо їх у 3–5 разів.
Радіатори силових модулів зробив такими самими, як в основного
Основні шунти вимірювання струму потужніші за ті, що стоять зараз, бо без обдування за струму 35–40 А буде перегрівання.
Викинув плату підключення акумуляторів і укомплектував звичайним чотирипровідним тримачем: за ціною було б те саме, а за зручністю та якістю — на голову вище.
Щось зробив із частотою опитування енкодера: якщо швидко крутити, то «прослизає», а оскільки іноді крутити треба... багато, то це справді дратувало.
Модуль керування зробив виносним, як у DL24MP.
Додав один ОП і нарешті зробив апаратний режим CV, а не цю програмну милицю. До речі, якщо ви працюєте в режимі СР, то через те, що режим програмний, під час зміни вхідної напруги будуть провали або стрибки струму.

Ну, приблизно якось так. І все ж я б не сказав, що навантаження — «повна фігня»: ні, я чітко бачу поліпшення порівняно з попередніми версіями, а також бачу, що розробники однозначно читають мої огляди, бо впроваджують те, що я рекомендував.
Дуже сподобалося ПЗ для ПК. Звісно, воно неідеальне, ергономіка теж кульгає, але воно явно стало кращим, і з ним уже можна повноцінно працювати.
Та й саме навантаження цілком працездатне, і тут, можливо, дається взнаки те, що мої вимоги вищі, ніж у більшості користувачів.

Чи можна рекомендувати до купівлі? Ну, загалом, а чому б і ні: більшість своїх функцій воно виконує, точність нормальна. Особливо якщо ви переважно користуєтеся режимом СС, то деяких недоробок узагалі не помітите.

На сьогодні в мене все. Сподіваюся, було корисно, і, як завжди, буду дуже радий запитанням та коментарям, тим паче що напевно щось забув протестувати.