Atorch BW600, продовження лінійки навантажень DL24MP

Не так давно я писав, що замовив новинку від Atorch — навантаження BW600, і ось я її не лише вже отримав і протестував, а й частково розібрався в особливостях нової версії, знайшов як переваги, так і недоліки, а також виготовив пару нових пристроїв на базі цього контролера.

Нагадую: щоб постійно бути в курсі нових тем у блозі, рекомендую підписатися на мій інстаграм, де я публікуватиму сповіщення про всі нові теми й, можливо, писатиму просто про щось цікаве — посилання на акаунт

Також підписатися на оновлення та нові статті можна в телеграм-каналі — https://t.me/KirichBlog

Почну огляд не з опису новинки, а з невеличкого послання, адже достукатися до інженерів через менеджера вкрай проблематично.
Dear Atorch engineers, I have a huge request, please contact me via email - kirichserv@gmail.com, I need to talk to you both about my task and about improving your device. It is important for me to talk specifically with the developer of the electronic load series.
尊敬的 Atorch 工程师，我有一个非常重要的请求，请通过电子邮件 kirichserv@gmail.com 联系我。我需要与您讨论我的任务以及改进您的设备。与电子负载系列的开发人员进行具体的沟通对我来说非常重要。

Але повернімося до теми огляду.
Як я писав раніше, було замовлено повну (як я тоді думав) версію навантаження, до якої входять власне основний модуль і три силові модулі. Замовив два такі комплекти: один купив собі, другий надіслали для огляду. Я б замовив собі лише основну плату, але на той момент її ніде не було в продажу.

На пошті отримав досить велику коробку вагою близько 4 кг, у якій лежали два основні модулі, шість силових модулів і пара блоків живлення.


Оскільки комплекти абсолютно однакові, то, звісно, описуватиму один.
До цього комплекту входять:
1. Основний модуль потужністю до 150 Вт і струмом до 30 А
2. Блок живлення на 12 В
3. Зовнішній термодатчик
4. Пара вимірювальних проводів із затискачами-крокодилами
5. USB-кабель
6. Перехідник для блока живлення
7. Перехідник для тестування блоків живлення з USB-роз'ємами
8. Комплект кріплень
9. Пам'ятка з чотирипровідного вимірювання.

Насправді до цього комплекту вже є деякі доповнення, про них розповім або під час огляду, або наприкінці.




1. В основному пакеті лежали шість гвинтиків, шість гайок, пара проводів із затискачами-крокодилами, плата-адаптер і перехідник
2. Додатково дали два пакетики, у кожному з яких було також по шість гвинтиків і шість гайок.
3–6. Блок живлення із заявленим струмом до 3 А, у чому я особисто сумніваюся. До речі, до окремих модулів керування зараз додають блоки живлення на 12 В, 1 А, із досить непоганими вживаними платами двох різновидів — раптом комусь стане в пригоді.



Ну і власне основний модуль із дисплеєм.


Попри зовнішню схожість, відмінності від DL24MP кардинальні, і здебільшого BW600 — це розширена версія навантаження BW150.
1. DL24MP, DL24EW, BW150, BW600.
2. Відповідно, DL24MP і BW600: по суті, від старої версії залишилися лише формфактор і зовнішній модуль із дисплеєм.
3. При цьому DL24MP і DL24EW зібрані за однаковою схемотехнікою та на однаковій елементній базі; у 24EW, по суті, відмінність полягає в наявності функції керування заряджанням і дисплея безпосередньо на спільній платі.
4. Між BW150 і BW600 також багато спільного: практично однакова елементна база, але тут розробники вирішили зробити обидві версії з керуванням заряджанням, а ключова відмінність між цими моделями полягає в тому, що BW600 має зовнішній модуль із дисплеєм і можливість підключення зовнішніх силових модулів. Решта відмінностей, наприклад живлення та номінал шунта, — радше косметичні.



Тепер передня панель підключається не проводами, а плоским шлейфом на 14 контактів із кроком 1 мм. Як я розумію, розробники просто вивели 10 контактів шлейфа до дисплея й додали до нього чотири проводи до кнопок, тому й вийшло 14 ліній.
Десь писали, що довжина — 29 см, але насправді шлейф має стандартну довжину 30 см, прямий (не переплутайте з реверсивним). Загалом дуже зручно, щоправда, для моїх завдань 30 см — це забагато, тому куплю такі самі шлейфи, але завдовжки 10 см.
Увага: виймати й вставляти шлейф треба обережно. Спочатку піднімаємо фіксатор з обох боків, потім вставляємо шлейф до упору, а тоді опускаємо фіксатор. Типова помилка — намагатися витягнути шлейф, не піднявши фіксатор; у найкращому разі пошкодите шлейф.

До речі, щодо передньої панелі: не знаю, яка альтернативно обдарована людина її проєктувала, але поміняти місцями кнопки + і − — це жорстоко. Раніше все було логічно: угорі +, потім вибір, а далі −, тепер угорі −, а третя кнопка — це +.
Тепер же це щонайменше нелогічно: правильніше було б розмістити + угорі, а щонайбільше — це просто незручно. Якщо ви вже користувалися навантаженням 24МР, це завдасть вам болю.



Оскільки тепер на основній платі розташований і контролер, у модулі дисплея залишилися лише сам дисплей і чотири кнопки, навіть пищалку перенесли на основну плату. Дисплей типовий, на 2.4 дюйма, але можна встановити дисплей на 3.5 дюйма: роздільна здатність і навіть розпіновка такі самі, просто механічно доведеться встановити його у власний корпус.


Оскільки здебільшого це та сама BW150, немає сенсу повторювати одне й те саме, адже програмне забезпечення в них приблизно на 90% ідентичне.
Під час запуску пропонується вибрати мову, за замовчуванням — англійська. Тут також можна вимкнути цей вибір.
Далі з’являється вікно з QR-кодом на сторінку з програмним забезпеченням і посібниками. Переходити туди поки що марно: програмного забезпечення для ПК там чомусь немає, а посібники не зовсім ті, що треба. Але для цього навантаження підходить програмне забезпечення від CL24.




Якщо ви уважно розглядали попередні фотографії, то, мабуть, помітили, що навпроти WiFi стоїть червоний хрестик.
Річ у тім, що в мене версія навантаження без WiFi. З’ясував я це вже пізніше, але, як виявилося, у продажу вже є версії і з WiFi. Зовні визначити дуже просто: біля роз’єму живлення в неї має бути субмодуль, а в мене там просто місце для його встановлення — на моїй зекономили :(

Насправді, особисто на мій погляд, особливого сенсу у WiFi немає, адже він потрібен для Tuya, а хотілося б підключення до ПК. Але про програмне забезпечення для ПК розповім пізніше.



1. Далі йде головний екран, де можна вибрати режим роботи. За замовчуванням вибирається режим CC, принаймні спочатку. Повернутися до цього меню можна довгим натисканням нижньої кнопки.
2–6. Меню, опис пунктів:
1 — Мова меню
2 — Яскравість дисплея
3 — Яскравість дисплея в режимі очікування
4 — Час до переходу в режим очікування
5 — Обмеження тривалості розряджання
6 — Калібрування зовнішнього датчика температури
7 — Калібрування за напругою
8 — Калібрування за струмом
9 — Напруга вимкнення розряджання
10 — Максимальна напруга під час заряджання, за якої навантаження вважатиме заряджання завершеним
11 — Струм, за якого навантаження вважатиме заряджання завершеним
12 — Максимальний струм розряджання
13 — Обмеження максимальної потужності розряджання, вибирається залежно від кількості силових модулів
14 — Максимальна температура зовнішнього датчика
15 — Максимальна температура силової частини основного модуля
16 — Пауза між циклами заряджання-розряджання та розряджання-заряджання, за замовчуванням 1 хвилина
17 — Обнулення вимірювача струму, зазвичай не потрібне.
18 — Скидання налаштувань WiFi
19 — Обнулення всіх накопичених даних
20 — Повернення до налаштувань за замовчуванням
21 — Мінімальний струм розряджання, фактично — обмеження мінімального значення, яке можна встановити
22 — Увімкнення/вимкнення інформації під час запуску навантаження, можна сміливо вимкнути.
23 — Вимкнення пищалки
24 — Налаштування кількості зовнішніх силових модулів
25 — Інформація про програмне забезпечення
26 — Вихід. Насправді вийти з меню можна просто довгим натисканням нижньої кнопки.

7, 8. Можна вибрати кількість силових модулів, тепер не потрібно вибирати перемичками. Є варіанти від одного зовнішнього модуля потужністю 300 ватів до 19 зовнішніх модулів потужністю 3000 ватів.

9 — Версія прошивки та серійний номер.



Загалом меню таке саме, як у CL24 і BW150, але є й відмінності.
1. Головний екран режиму CC
2, 3. Режим вимірювання внутрішнього опору батареї та тестування блоків живлення — тут без змін
4, 5. Як і в зазначених версіях, графічний режим вибирається не в меню налаштувань, а на головному екрані. Просто буде однойменна кнопка, але з піктограмою синусоїди.
6, 7. А ось і новий режим — тестування батарей. Насправді тут усе так само, як і раніше, але, можливо, зручніше. Задаємо верхню та нижню напругу батареї, струм розряджання, і після цього в цьому вікні бачитимемо не лише процес розряджання, а й відсоток заряду батареї, що залишився.
8, 9. Ще один новий і цікавий режим: тут навантаження автоматично перебирає чотири значення струму навантаження, а також тривалість кожного етапу (однакова для всіх, мінімум 5 секунд). Під час тесту навантаження робитиме це автоматично — покажу пізніше.



Опис апаратної частини підготую трохи пізніше, а поки що — побіжні тести. Вони потрібні лише для оцінювання калібрування, адже за потреби його можна підкоригувати.
Спочатку вимірювання напруги: на блоці живлення я виставляв напругу від 10мВ до 60 вольт за схемою 1-2-5, тобто 10, 20, 50, 100, 200мВ тощо. винятком є максимальна напруга — 60 вольт, вище вимірювати мені дуже незручно, та й потрібно це рідко.


Навантаження не побачило 10 і 20 мВ, мінімум, який воно змогло виміряти, — 30 мВ; за 50 мВ показало 41, за 100 мВ — 92, що дуже непогано.
Власне, до напруги 20 вольт точність майже ідеальна, та й за 60 вольт я б сказав, що точність більш ніж достатня для такого пристрою.


Перевірка струму проходила в кілька етапів. Спочатку я взяв блок живлення на базі RD6012P, оскільки перевіряв мультиметром, максимальний струм якого — 10 ампер.
Мінімальний струм, який можна задати для навантаження, становить 5 мА, фактично він коливався в діапазоні 5–9 мА, тому цей режим можна вважати неробочим. Причому тут перевірку проводили без додаткових модулів, а з ними ситуація буде ще гіршою, але про це пізніше.


Далі струм задавався за тією самою схемою — 1, 2, 5. За 10 мА картина була кращою, коливання зменшилися, хоча й залишалися відносно значними.
Я б сказав, що навантаження починає нормально стабілізувати струм десь після 20–50 мА: за 20 мА було 20–24, за 50 мА — 52–53 мА.
Загалом точність поки що оцінюю як прийнятну, принаймні в показаному діапазоні до 5 А.


Основний блок сам по собі може працювати зі струмами до 30 А, і це невеликий, але прогрес, хоча, справедливості заради, старенька DL24 теж так могла, щоправда, для цього її треба було трохи доопрацювати.
Власне, тому тут я продовжив тести з блоком живлення на базі RD6030.


Перше фото зроблено ще під час перевірки з RD6012P контактним методом вимірювання, далі — RD6030 і, відповідно, струмовими кліщами.
До речі, помітив, що покази кліщів можуть трохи змінюватися залежно від затиску, але думаю, цією різницею можна знехтувати.

Отже, тут струм хоч і трохи занижений, але загалом точність мене влаштовує, тим паче, як я писав, є калібрування.


Режим CV. Тепер не лише я нагадую, що цей режим не можна використовувати для перевірки акумуляторів, а й саме навантаження. У цьому режимі під час перевірки акумуляторів спалити його дуже просто.
Загалом претензій тут немає, режим, по суті, апаратний, працює не скажу що швидко, але дуже впевнено.
Єдине: коли я спробував одразу за вхідної напруги 50 вольт і струму CC 8 ампер на ЛБП задати 15 вольт, навантаження майже відразу перейшло в захист. Знизив напругу до 20 вольт — відпрацювало коректно. Перепрошую, 5-те і 6-те фото переплутані місцями.
Але загалом те, що навантаження перейшло в захист, не завжди погано, хоча сталося це, по суті, за потужності лише 120 ват.


Режим СР програмний, але також працює нормально, іноді зручний для перевірки акумуляторів.


Тепер про нові режими.
Спочатку режим тестування батарей: за замовчуванням було задано повну напругу батареї 36 вольт, а напругу повністю розрядженої — 3 вольти. Звісно, нісенітниця, але в цьому разі це не принципово.
Загалом подав 50 вольт, увімкнув, струм навантаження становив 1 ампер, поступово знижував напругу, імітуючи розряд батареї. Коли вона досягла 3 вольт, навантаження припинило розряд і вивело результати. Загалом, комусь може стати в пригоді, мені ж поки що зручніший класичний режим.



Режим динамічного тестування.
Можна задати програму з чотирьох налаштовуваних кроків, у кожному задається струм навантаження, а також тривалість кожного етапу — однакова для всіх, мінімум 5 секунд. Як я зрозумів, режим лише CC, але тут більшого й не потрібно.
Загалом режим цікавий, але особисто мені 5 секунд нецікаво — хотілося б мати змогу налаштувати менший крок.



Одразу провів невеликий тест основного модуля на нагрівання.
Напруга 15 вольт, струм 10 ампер, відповідно, потужність близько 150 ват. Навантаження працювало не дуже довго, оскільки температура швидко стабілізувалася.

За показами термодатчика було близько 71–72 градусів.


У реальності маємо:
1. Права частина: 80 і 88 градусів. Імовірно, датчик стоїть на транзисторі, який ліворуч. Але тут є нюанс: датчик показує 71, а тепловізор — температуру біля виводу, тобто в найгарячішому місці; температура корпусу була ближчою до тієї, яку показав термодатчик.
2. Ліва частина — 77.6 і 55 градусів. Чому така різниця, поясню пізніше, під час розбирання.




Трохи відволічімося від тестів і уважніше розгляньмо плати, тим паче мені все одно потрібно з’єднати всі ці модулі між собою.

Як я писав, основна плата містить і силову частину, і вимірювальну з контролером керування.


На платі є роз’єми, а також місця для їх встановлення. Поясню, за що відповідає кожен із них:
1. Ліворуч — великий клемник, до нього підведено силовий і вимірювальний входи, як і в інших електронних навантаженнях цієї фірми.
2. Праворуч від нього — двоконтактний клемник для підключення зовнішнього датчика температури.
3. Трохи вище — роз’єм для підключення дисплея.
4. Праворуч від роз’єму дисплея — контакти для підключення USB (виділено зеленим), туди ж виведено 3.3 і 12 вольт, тому краще не лізти, не розібравшись. Зліва направо: 12 вольт, земля, 3.3 вольта, D-, D+
5. Нижче — роз’єм USB, і це великий плюс, адже часто кабелем користуватися зручніше, ніж Bluetooth.
6. Нижче — контакти для підключення кнопок та енкодера (виділено червоним): on/off, M, -, +, GND
7. Праворуч — роз’єм вентилятора, нижче — місце для встановлення ще двох роз’ємів, підключених до роз’єму вентилятора. Забігаючи наперед, скажу: я б рекомендував припаяти туди конденсатор, щось на кшталт 470мкФ 16 вольт, плюсом до вхідного гнізда живлення плати. Річ у тім, що за невдалого збігу обставин плата може спалити вентилятори. Я вже два так зіпсував :(



Знизу контакти частково підписані, але лише загалом, без розпіновки. Зате вказана чутливість термодатчика, типова для навантажень цієї фірми, — 3435.



Як уже було зрозуміло з термознімка, під радіатором встановлено чотири силові елементи, але є нюанс: датчиків струму три, що натякає на те, що один із цих елементів — не транзистор, а, найімовірніше, діод.
Зазначу, що плата досить сильно деформується від притискання радіатора, і це нова плата. Думаю, у процесі експлуатації, особливо за великих потужностей, деформація посилюватиметься. Тому попередній варіант із чотирма невеликими радіаторами мені подобається більше, але ще більше подобався варіант плати DL24EW, де радіатори були високими.




На три з чотирьох боків виведено контакти для підключення силових модулів, крім того, на лівий бік виведено й контакти для підключення плати керування заряджанням.
Але тут знову є нюанс, навіть три.
Перший — ліворуч розташовані контакти силового модуля (виділено червоним) і плати комутації (виділено синім), і видно, що вони перетинаються. Тобто встановити плату комутації, коли силовий модуль уже встановлено, не вийде — вона просто не поміститься. Але ніхто не заважає припаятися дротами.
Другий — розташування контактів плати комутації відрізняється від старих плат і плат, які виготовляю я. Але сам порядок контактів залишився незмінним (на моїй платі маркування D і S переплутано, не зважайте). Тобто на старій були задіяні контакти 1, 2 і 4, 5, а на новій — 4 контакти, але порядок сигналів той самий. Отже, безпосередньо встановити плату попереднього покоління не вийде, але ніхто не заважає припаятися дротами.
Третій — у більшості схем встановлення силових модулів показано, що лівий модуль (з боку плати комутації) встановлюється завжди, а решту потім встановлюють угорі або праворуч. Це не просто так: якщо встановити модулі праворуч, основна частина струму навантаження проходитиме через усю плату головного модуля. І що більше силових модулів встановлено праворуч/угорі, то більша частина струму проходитиме через усю плату. Якщо силові модулі встановлюють ліворуч, струм проходитиме найкоротшим шляхом, адже вхідний клемник і шунт також розташовані ліворуч.



Силовий модуль тепер теж інший і несумісний із модулями попереднього покоління, про що зазначено на сторінці товару. Відповідно, якщо купуєте стару 24МР, то й модулі купуйте старі, а для нової BW600 потрібні нові модулі.



Тут балансувальних вузлів уже чотири, відповідно, і транзисторів також чотири.



Ще під час огляду я звернув увагу, що зі зворотного боку, в районі силових транзисторів, є три отвори, хоча транзисторів явно чотири.
Причому це однаково і для основної плати, і для силових. Пізніше поясню, чому так, але, забігаючи наперед, скажу: у головного модуля термодатчик розташований на тому транзисторі, де в платі немає отвору.


Під час підключення силових плат будьте уважні, адже за певного положення контакти можуть не збігатися, тобто краще спочатку розкладіть плати на столі так, щоб УСІ контакти збігалися за маркуванням, і лише потім збирайте. Ну і після складання ще раз перевірте.
Контактів тут шість: Сток і Витік транзисторів, Земля, Живлення, Керувальна напруга та Живлення вентилятора.

І мушу сказати, що додатковий контакт, а точніше те, що силову землю по суті відокремили від сигнальної, — це дуже правильно.



Загалом я зібрав комбінацію з основної плати й трьох модулів. Намагався зрозуміти, чому один із вентиляторів установлений інакше, але так і не зрозумів. Складається враження, що його радіатор просто перевернутий догори дриґом :)
Далі заходимо в налаштування й вибираємо зібрану конфігурацію. Хотів під'єднати ще три силові модулі, але не знайшов варіанта «силовий модуль + 6 додаткових».
Та згодом я зрозумів, що можна під'єднати фактично будь-яку кількість модулів, і робиться це так —
1. Під'єднуємо всі наявні модулі, наприклад, у нас їх 9
2. У налаштуваннях є лише найближчі варіанти: +7 і +11. Вибираємо більший — +11
3. Оскільки модулів 1+9 (головний плюс додаткові), а потужність кожного модуля — 150 Вт, то загалом маємо 10 модулів (разом із головним): 10х150=1500.
4. Заходимо в налаштування обмеження потужності й задаємо там 1500 Вт або менше.
5. Готово: маємо навантаження на 1+9 модулів і 1500 Вт, хоча такої конфігурації в налаштуваннях немає.

Взагалі, на мою думку, простіше було б зробити налаштування для вибору кількості модулів, де просто вводимо, скільки їх у нас — від 1 до 19, а не створювати купу пунктів меню.



Оскільки під час перевірки точності я вже вперся в обмеження як базового блока, так і блока живлення, то спочатку перевірю, як навантаження поводиться на повній потужності, але не на максимальному струмі.


Температуру вимірював у місцях, куди зміг дістатися. По суті, я перевірив по парі транзисторів у кожному з модулів.
Температури були різні, але в середньому близько 90 градусів, що цілком нормально.

Спробую пояснити. Робота транзистора в лінійному режимі складніша, ніж у ключовому, а на надійність дуже впливають кілька чинників: температура, потужність і напруга.
Що вища температура, то меншою є допустима потужність транзистора. Відповідно, 100 градусів на корпусі за розсіюваної потужності 35 Вт — це зовсім не те саме, що 100 градусів за розсіюваної потужності 100 Вт. Тому 90 градусів і 37 Вт на корпусі — більш ніж нормально.
Крім того, що більший струм і що нижча напруга, то легше працювати транзистору. Тому, наприклад, для навантаження легше працювати за 10 В і 50 А, ніж за 50 В і 10 А.



Але, звісно, мені хотілося перевірити навантаження на максимальному струмі. Для цього довелося використати половину 12-вольтової батареї, бо повну збірку я не міг використати: тоді потужність перевищила б 600 Вт.


Навантаження трохи занижує покази струму. Думаю, є сенс трохи підлаштувати його в меню калібрування, але мене більше занепокоїло те, що під час спроби працювати на максимальному струмі навантаження іноді вимикалося з помилкою перевантаження за струмом. І думаю, що що більше буде модулів, то частіше це траплятиметься. Згодом спробую пояснити, чому я так вважаю.



У такому режимі нагрівання, звісно, помітно менше, а найгарячішим компонентом є шунт для вимірювання струму.


Перш ніж перейти до опису апаратної частини й особливостей схемотехніки, проведу ще один тест. Хоча в цьому випадку це радше не тест, а демонстрація роботи функції керування заряджанням.
Для цього я зібрав кілька платок. Потрібна була, звісно, одна, але зручніше було зібрати відразу кілька.
Під'єднав дротами, і, як я казав раніше, послідовність контактів така сама, як у нової версії.


Далі як зарядний пристрій під'єднав блок живлення. Дроти тут краще використовувати якомога коротші, але я цього не зробив, бо це лише демонстрація.

Пояснення щодо цього режиму.
Навантаження взагалі ніяк не визначає струм заряджання. Його функція — лише під'єднати ваш зарядний пристрій (а краще саме ЛБЖ) до батареї, коли її потрібно зарядити, і від'єднати, коли напруга на батареї перевищить задане значення або струм у колі батареї стане нижчим за задане значення.
Тобто у вас є два параметри, що визначають завершення заряджання:
Максимальна напруга на батареї. Рекомендую встановлювати її трохи вищою, ніж потрібно. Наприклад, якщо батарея на 25.2 В, можна задати, скажімо, 26 В. Тобто використовувати цю функцію просто як захист.
Мінімальний струм — ось він важливий. Задаємо його як 1/10 струму заряджання, тобто якщо струм заряджання становить 10 ампер, то струм вимкнення встановлюємо на 1 ампер, і коли струм заряджання знизиться до цієї величини, навантаження від’єднає зарядний пристрій від акумулятора.



У моєму прикладі режими трохи інші, бо чекати повного циклу було б дуже довго й нудно.

1. Встановив напругу заряджання 4.2 вольта, струм заряджання 6 ампер, активував вихід ЛБЖ
2. Перейшов у режим CDC
3. Спочатку навантаження нагадає нам, що треба під’єднати зарядний пристрій, це я зробив на етапі номер 1
4. Встановив вимкнення за розрядом на 3 вольти, струм розряду 15 ампер, максимальну напругу залишив як була — 30 вольт, струм вимкнення заряджання встановив на 0.95А, час розряду не обмежував.
5. Натискаємо «Старт», нас запитують, чи хочемо ми обнулити попередні дані й почати тест, погоджуємося. Якби ми до цього перервали тест, то, найімовірніше, варіантів вибору було б три, третій — чи хочемо ми продовжити попередній тест.
6. Усе, навантаження під’єднало зарядний пристрій і почало заряджати акумулятор, струм менший, бо акумулятор був майже повністю заряджений.
7. Повідомило, що перший етап завершено, таймер відраховує хвилину (налаштовується) і переходить до наступного етапу.
8. Почався розряд струмом 15 ампер, його можна змінювати під час роботи, не перериваючи тест.
9. Після завершення цього етапу знову таймер і перехід до наступного етапу тесту.
10, 11 — почалося заряджання струмом 6 ампер.
11. Після завершення заряджання навантаження знову покаже таймер, щоправда, незрозуміло навіщо, і перейде в режим відображення результатів.

Увесь процес повністю автоматичний: після натискання кнопки «Старт» вам нічого не треба робити, лише чекати на результати тесту.



Далі буде перемикання між трьома екранами з результатами кожного етапу тесту. Якщо вибрати режим CDCDC, то, відповідно, етапів буде 5, а не 3.

Якщо вийти в головне меню й вибрати той самий режим CDC, але з графіком, то відобразиться графік цього тесту, тобто він записується окремо й зберігатиметься, доки ви не обнулите результати або не почнете новий тест.



Ну що, подивімося, як це влаштовано, похвалімо за корисні новинки й посварімо за недоліки.
Як і передбачалося, під радіатором чотири компоненти в корпусах TO-247, рясно вкриті термопастою.



Помітно, що термопасти хоч і достатньо, але вона вкриває не всю площу компонента. Не скажу, що в цьому випадку це критично, але те, що вирівняти чотири компоненти під одним радіатором складно, — факт. Радше так: за такого способу встановлення радіатора більше шансів, що щось піде не так, тому всім, хто придбав пристрій, рекомендую перед використанням зняти радіатор і перевірити, чи все гаразд.



Усе це охолоджує вентилятор на 12 вольт, 300мА, розміром 80мм, але, на відміну від попередньої версії, він тонший: 15мм проти 20.


Вузол балансування струмів між транзисторами.
Зміни очевидні: по-перше, номінал шунтів тепер 10мОм, а не 220-250, як було раніше; до того ж самі шунти досить якісні, розміром 1206, потужністю зазвичай 2 вати. Я й сам використовую подібні — дуже надійна штука.
На шунтах у найскладнішому випадку розсіюється лише до 1 вата потужності — це коли у вас один головний модуль і струм 30А. За всіх інших комбінацій струм через шунти буде меншим, тож тут їх установили із запасом.
Перед операційним підсилювачем стоїть подільник, який зменшує керувальний сигнал приблизно у 22 рази. Це теж правильне рішення, я давно застосовую його сам, причому коефіцієнт поділу практично такий самий.



А ось і «мізки», хоча тут, по суті, усе: живлення, керування, вимірювання.


Вузол захисту й керування вентиляторами.
Ліворуч діод, під’єднаний паралельно до вхідного живлення плати. Його завдання — захист від переполюсування, і мушу сказати, що це корисно: я сам кілька разів плутав полярність, та й до мене іноді звертаються з подібними проблемами.
Праворуч діод, транзистор і дросель — це вузол регулювання обертів вентиляторів. Керує ним загальний контролер, зворотного зв’язку немає, просто змінюємо заповнення ШІМ.
До речі, саме по собі регулювання обертів так собі: запускається одразу з 30%, якщо потужність понад 100 ват, то переходить на 100% (як на мене, тут це дарма), але гірше інше — вентилятор «прокидається» приблизно на хвилину від будь-якого чиха. Ось він притих, ви просто натиснули якусь кнопку — і він знову ввімкнувся. Навіщо — незрозуміло.

Так, я не знаю, скільки вентиляторів може живити плата. Чотири точно працювали нормально, ну, може, максимум вісім працюватиме. Що робити у випадку з 20 — гадки не маю, але основна плата їх точно не потягне, як і блок живлення.




Стабілізатор живлення на 3.3 вольта, праворуч теж якийсь дросель. Спочатку подумав, що це також стабілізатор, але контролера поруч немає. На конденсаторі фільтра 1.3 вольта, можливо, це зовнішній фільтр якоїсь опорної напруги, але це лише припущення, бо архітектуру контролера я не вивчав.


Група з пари операційних підсилювачів і транзистора, поруч із купкою конденсаторів і резисторів, — це два ШІМ-ЦАПи.
У попередніх версіях був один такий ЦАП, вихід якого за допомогою перемикача комутувався або на вхід силової частини, або на компараторний ОП режиму CV. Тут застосовано трохи інший підхід: перемикач прибрали, ЦАПів зробили два, але працюють вони почергово.
ОП ліворуч — буферний підсилювач першого ЦАП
ОП праворуч — ОП режиму CV
Транзистор трохи нижче — захист від подавання керувальної напруги на силові модулі на самому початку запуску плати. У DL24EW була така проблема, мені також доводилося обходити її апаратно, а тут це вже є на платі. Власне, цей транзистор на короткий час замикає керувальний сигнал під час подавання живлення.
Праворуч і вище — ще один транзистор, імовірно, він подає керувальний сигнал на комутатор заряджання.

По суті, маємо програмно-апаратний режим CC: грубе регулювання самими силовими колами, точне — за допомогою контролера; і програмно-апаратний режим CV: також грубе регулювання подаванням опорної напруги на компараторний ОП і точне підлаштування контролером.
Решта режимів повністю програмні, по суті, усе так само, як було в DL24EW і DL24MP. Єдина відмінність — два ЦАПи замість одного й комутатора.



Вузол вимірювання: тут застосовано той самий чип АЦП, що й у найперших версіях; його ж використовують у CL24 і BW150. Перевага таких чипів (як і тих, що були в DL24MP) у тому, що вони забезпечують високу точність вимірювання, чотирипровідне підключення шунта й апаратну фільтрацію сигналу, адже це спеціалізовані АЦП для лічильників електроенергії.



Шунт має той самий номінал, що й у DL24EW і DL24MP, але розробники явно почули мої прохання й поставили нормальний шунт — потужний, як слід. Поруч для порівняння — шунт 2512 на 2 вати; у старих версіях стояли два 2512, але по 1 ват. Загалом догодили, респект.



Оскільки плати купувалися для перероблення, я відразу випаяв клемник і заодно хотів показати, чому під час тесту на струмах 50А одразу припаяв дроти до плати в обхід цього клемника.
Річ у тім, що він розрахований на 30А, і навіть за струму 40А працює, як то кажуть, на межі. Бачите тонкі виводи? Отож, про які 50А може йтися? Тільки паяння до доріжок, тільки хардкор. Щоправда, під час переробок я завжди випаював цей клемник, у мене вже ціла коробка назбиралася :)



А тут ще одне велике спасибі за те, що на вході вимірювання напруги додумалися поставити диференціальний підсилювач.
У старих DL24 вимірювання виконувалося силами АЦП, там також є диференціальний вхід.
У DL24EW і DL24MP поставили інші АЦП, причому два — саме для того, щоб отримати чотирипровідне підключення як за струмом, так і за напругою.
Але щось пішло не так, і люди почали палити ці АЦП. Для захисту на плату додали резистор 2мОм між силовим і вимірювальним мінусом, що перетворило підключення на трипровідне. Я вже якось про це писав: у своїх навантаженнях я трохи переробляв схему, щоб отримати чотирипровідне підключення.

Так от, тут вони поставили диференціальний підсилювач, причому з таким підключенням, що обидва входи вимірювання напруги з'єднані з вимірюваним колом через резистори 220к. Насправді там видно невеликий резистор номіналом 4.7к між силовим і вимірювальним мінусом, і теоретично цей резистор може згоріти, якщо щось переплутати за великої вхідної напруги. Але повірте, заміна цього резистора — ніщо порівняно з ремонтом плати зі звичайною схемою. Мені доводилося таке ремонтувати, іноді згорає майже все, аж до приварювання виводів до доріжок.




Знімаємо транзистори й, як і очікувалося, бачимо термодатчик, розміщений в отворі одного з транзисторів. І це правильне рішення. Ні, звісно, правильніше прикріпити термодатчик безпосередньо до транзистора, але це дуже нетехнологічно, тому в цьому випадку маємо розумний компроміс.


Під радіатором також ховалися три транзистори й діодна збірка на 60А, і це також правильне рішення. Пам'ятаю, у DL24MP бували проблеми під час роботи на максимальних струмах. Я з ними не стикався, бо робив інакше (діоди й радіатори десь лежать поруч із клемниками :)), а штатні діоди з плати взагалі знімав, але користувачі звичайних плат скаржилися.

За даташитом транзистори мають заявлену можливість роботи в лінійному режимі. Не буду стверджувати, що це оригінал чи підробка, бо не маю змоги достовірно це визначити. Але можу сказати, що навіть в основному модулі вони працюють із потужністю 50 ват на корпус, що цілком нормально, а в силових — узагалі лише 37.5 ват, тож тут працювали б навіть звичайні IRFP264, але, на мою особисту думку, ті, що встановлюють зараз, помітно кращі.




Тепер розберемо силовий модуль.
Зовні він практично ідентичний основному модулю, за винятком, звісно, того, що тут немає «мізків».
Паста повністю покриває всю площу компонентів, і це добре. До речі, якщо хочете трохи поліпшити тепловідведення, її можна замінити на щось краще, наприклад МХ-4.



1. Маємо чотири вузли стабілізації струму для балансування потужності між транзисторами.
2. Схемотехніка стабілізаторів струму повністю ідентична основній платі.
3. RC-фільтр живлення операційних підсилювачів і стабілізатор напруги зміщення; на основній платі ця напруга береться з основного стабілізатора на 3.3 вольта.
4. А ось тут мене приємно здивували: це вузол захисту від перегрівання. На ОП зібрано схему вимірювання температури, а на польовому транзисторі — вузол, який у разі перегрівання замикає сигнал керування на землю. А оскільки цей сигнал спільний для всієї системи, зокрема й основної плати, то в разі перегрівання навантаження просто вимикає струм (або знижує його майже до нуля). Термодатчик розташований під тим самим транзистором, що й на основній платі, саме тому тут також три отвори під транзисторами замість чотирьох.
Молодці, приємно, що про таке подбали.




Як ви розумієте, самі по собі плати мені не потрібні: 150 ват — це взагалі ні про що, а силові модулі ще менш цікаві, і, найімовірніше, я виставлю їх на продаж. Тому, поки до мене їхало замовлення, я підготував дві заготовки електронних навантажень на 1200 ват. По суті, я зробив усе, крім установлення контролера й оформлення передньої панелі.




Далі все просто: випаюємо з основних плат усе непотрібне, припаюємо все потрібне, а саму плату розрізаємо, бо в початковому вигляді вона просто не влізе. До речі, DL24MP у цьому плані була для мене просто ідеальною, бо виходила помітно вужчою й установлювалася горизонтально. Думаю, я за нею сумуватиму.



Установлюємо перероблені плати в корпус навантаження, підключаємо всі дроти, налаштовуємо, перевіряємо, попутно спалюємо пару вентиляторів (ну а хто казав, що перехід на нове залізо буде легким і безболісним).


Ну а далі пам’ятаєте картинку, як малювати сову? Тут приблизно так само: сова перед вами :)

У цьому варіанті навантаження має потужність до 1200 ват, струм до 50А, а тепер — те, що було важливо для мене (і особливо не для мене): воно може навантажувати збірки 6S струмом 50А, а не 40, використовуючи при цьому всю доступну потужність силових модулів.

До речі, тут я кину пару камінців у город розробників. Річ у тім, що тут, як і в CL24, вони переробили керування. Якщо раніше енкодером ви регулювали значення, а натисканням на енкодер підтверджували його, то тепер за функцію OK відповідає кнопка вкл./викл., що незручно. Логічно було б регулювати й підтверджувати енкодером, а кнопку вкл./викл. налаштувати так, як вона працювала в DL24MP.

У майбутньому, можливо, у базовій комплектації буде вхід ХТ-60, а також, думаю, можлива модифікація з вбудованим комутатором заряджання на 20 або 40А.




Під час роботи просто з цікавості натиснув на енкодер, як зазвичай робив із DL24MP, і — о диво! — навантаження перейшло в режим низькорівневого калібрування. Щоправда, раніше було калібрування за напругою 1 і 30 вольт та струмом 10А, а тепер залишили тільки 30 вольт і 10А.
Це калібрування відрізняється від калібрування з меню тим, що воно не скидається під час скидання до значень за замовчуванням. Для мене як виробника готових пристроїв це дуже важливо: скільки клопоту було зі старими DL24, де користувач міг легко збити калібрування.

Але не поспішайте сюди заходити: я провів експеримент із BW150, і мені здалося, що тут відкалібрувати можна лише один раз, але можу помилятися — потрібні експерименти.



Ще на етапі тестування силових модулів я помітив дивну річ: під час установлення малого струму навантаження спочатку виставляло більший струм, а потім знижувало його. Але тоді я списав це на те, що мені просто здалося, тим паче що тестував роботу за великих струмів, і це справді могло бути лише враженням.
Але коли я вже зібрав і налаштував власний варіант, то побачив цей глюк. Ви виставляєте, скажімо, струм 1 ампер, натискаєте «Старт», але навантаження відразу встановлює струм 5-6А (у моїй конфігурації), поступово знижуючи його до заданого. причому процес це довгий і явно не випадковий викид, час переходу від 5.5 до 1А становить... 20 секунд, це видно за таймінгом на ЛБЖ.

Я подумав, що щось зробив неправильно, але, як виявилося, навпаки: я якраз зробив цей стрибок мінімальним, бо, на відміну від роботи з рідними силовими модулями, використовую близько 95-95% діапазону роботи ЦАП.

Поясню.
Припустімо, наш умовний ЦАП має діапазон регулювання 0-2.6 вольта, і припустімо, що з 1-2 модулями (включно з основним) ми його якраз перекриваємо (різниця між 30 і 50А майже вдвічі, як і між кількістю модулів).
Але підключаємо ще два модулі, і ті самі 50А матимемо вже не при 2.6, а при 1.3 вольта, а якщо збільшимо кількість модулів ще вдвічі, то ті самі 50А будуть уже при 0.65 вольта. Тобто, фактично подвоюючи кількість модулів, ми погіршуємо точність встановлення на 1 біт.

Але гірше інше: мені якраз надійшли ще такі плати, і я перевірив на одній із них. Річ у тім, що, коли я тестував роботу на малих струмах, то помітив, що навантаження має гарний плавний запуск. Виявилося, що якщо працює один модуль, то так, маємо плавний запуск у всьому діапазоні струмів, але якщо налаштувати конфігурацію основний+1 додатковий, то отримаємо викид навіть без підключеного модуля. Тобто це суто програмна помилка.
Я просто збільшував кількість модулів у налаштуваннях (без їх підключення), і з кожним кроком цей викид зростав, наприклад 1.3-1А, 1.6-1А, 2-!А. Якби я підключив силові модулі, то отримав би ще більший викид.

Чому я отримав би більший викид і чому він збільшуватиметься зі збільшенням кількості модулів.
Вище я писав, що зі збільшенням кількості модулів зростає чутливість до керувальної напруги. Тобто відносна величина викиду сильно впливатиме на струм.
Припустімо, 2.5 вольта — це 50А при двох модулях, викид 5А — відповідно 0.25 вольта. Але якщо ми встановили 4 модулі, то для них 0.25 вольта — це вже не 5А, а 10А; якщо встановимо 8 модулів, то ті самі 0.25 вольта — це вже не 10, а 20 ампер, а для 20 модулів викид фактично дорівнюватиме повному струму.

Оскільки мої навантаження не універсальні, я підлаштовую весь діапазон ЦАП під струм моїх модулів, тому навіть при 1200 ват (хоча в налаштуваннях стоїть 1800, але встановлено обмеження 1250 ват) викид лише трохи більший за 5 ампер, і з ним можна змиритися. У наборах, які продає Аторч, цей викид буде помітно більшим.

Якщо розробники прочитають мій огляд, то, думаю, зможуть виправити цю помилку, адже вона явно має програмний характер, а при роботі одного головного модуля все працює ідеально. Ну і ще раз прошу їх зв'язатися зі мною.



Ну і як тут без перевірки. Спочатку збалансував батарею, бо через усі ці експерименти я її сильно розбалансував.
Потім підключив її до навантаження і встановив струм розряджання 50А.



Насправді через автоматичне регулювання струму він трохи коливався, приблизно від 48.9 до 50.2. До речі, зменшення діапазону регулювання, про яке я писав вище, пропорційно збільшить і ці коливання, але тут можлива лише апаратна корекція. До речі, у DL24EW і DL24MP була перемичка, думаю, пам'ятаєте. Так от, ця перемичка якраз і виконувала функцію корекції керувальної напруги відповідно до кількості модулів.

Струм 50А: я не виконував жодних корекцій, просто пропаяв шунт і припаяв дроти безпосередньо до нього, що трохи знизило опір, і струм прийшов у норму.
У підсумку я, звісно, все одно отримав повідомлення про перевищення струму, але тепер вони з'являтимуться рідше, а крім того, можна спробувати взагалі їх позбутися, хоча вже при встановленні струму на рівні 49.5-49.8А все працює нормально.



Уже після публікації огляду я вирішив виміряти величину викиду в різних конфігураціях. Узагалі хотів порахувати сумарний струм, але річ у тім, що залежність там не зовсім зрозуміла, наприклад, при керувальній напрузі 0.192 вольта струм був 1 ампер, а при 0.32 вольта вже 2.5А.
Але видно, що максимум маємо при конфігурації база+3 модулі, тобто 600 ват, і ця напруга становить 0.32 вольта. Зі збільшенням кількості модулів викид залишається на тому самому рівні, але струм зростатиме пропорційно до кількості модулів.
Від себе можу сказати, що під час тестування вимірював керувальну напругу в конфігурації база+3 модулі, і тоді в мене було 0.37 вольта за струму 12.5А, а за 25А — 0.60 вольта. Відповідно, спочатку я отримував близько 10А, які потім знижувалися до заданого меншого струму.





А перед висновками — варіанти лотів, додаткових комплектуючих і посилання на них.
Зараз магазин установив знижені ціни на деякі позиції, але обмежив продаж до 1шт в одні руки.


Для початку базова версія, продається як гола (без WiFi), так і в комплекті з платою комутації — посилання



Повний комплект, додаткові модулі, WiFi, усе таке — посилання.


Готове навантаження на базі цієї плати — посилання.



Силові модулі — посилання



Плата комутації — посилання
Справжніх фото поки немає, лише рендери. Тип транзисторів невідомий, заявлено 20А 100 вольт.
По суті, плата багато в чому схожа на мою. Чітко видно, що тепер маємо повне вимкнення, а не лише в один бік, але, на відміну від моєї, тут немає ні захисту від переполюсування, ні індикації полярності. А те, що для своєї плати я заявляю 50-55 вольт, то це тому, що розумію, якою буде напруга в разі переполюсування, а напруга транзисторів, думаю, однакова.




Ледь не забув: програма для ПК та сама, що й для CL24 і BW150, тому маю величезне прохання: додайте вже нарешті можливість одночасно працювати з кількома навантаженнями, хоча б із 4-8шт, а краще з 16. Мене вже неодноразово про таке запитували. До того ж запуск двох копій програми проблеми не розв’язує — працювати можна лише з одним навантаженням.



З’ясувалося, що є нова версія ПЗ саме для навантажень BW150 і BW600, завантажив, установив, різниці з попередньою не помітив.



Висновки.

Тут, мабуть, простіше, щоб ви запитували в коментарях, а я відповідав, бо дещо напевно забуду.
Але вже можу сказати, що загалом, якщо зважити переваги й недоліки нової та старої версій, то нова версія в підсумку буде кращою, адже тепер тут є:
1. USB, а в деяких версіях і WiFi, а не лише Bluetooth (він тут теж є).
2. Керування комутатором зарядного пристрою, проведення циклічних тестів
3. Додано нові функції, наприклад тестування акумулятора й блоків живлення з перемиканням режимів.
4. Відображення графіків, як у DL24EW
5. Правильний шунт для вимірювання струму
6. Правильніший вузол балансування струму транзисторів
7. Диференціальний підсилювач на вході вимірювання напруги
8. Керування швидкістю обертання вентиляторів
9. Струм до 50А
10. Фактично та сама ціна, що й у 24МР, принаймні поки що.
11. Термозахист силових модулів
12. Робота з новим ПЗ; власне, і саме навантаження — на новому контролері та з новим ПЗ.
13. Захист від переполюсування живлення самого навантаження

Також додано:
1. Викид струму під час роботи з додатковими модулями
2. Звуження діапазону ЦАП зі збільшенням кількості силових модулів понад два (разом з основним)
3. Не таке зручне керування енкодером, як було в 24МР
4. Залишили свій улюблений клемник на 30А в навантаженні зі струмом до 50А
5. Вентилятор, який вмикається не лише під час роботи, а й просто після натискання кнопок.
6. ПЗ може керувати лише одним навантаженням.
7. Щось іще, не пам’ятаю, шукайте в огляді.

Але, як бачите, переваг усе-таки більше. Частину недоліків, думаю, можна виправити програмно, зокрема тому я й прошу розробників зв’язатися зі мною. Якщо ціна буде такою, як у 24МР, і вам достатньо 150 ват, то однозначно беріть. Якщо готові змиритися з викидом струму та зниженням точності встановлення струму, можна брати з модулями або написати мені, щоб я пояснив, як переробити.

Загалом навантаження мені сподобалося, а якщо виправити недоліки, то я буду цілком задоволений :)


На сьогодні в мене все. Сподіваюся, інформація була корисною, а також буду дуже радий вашим запитанням і просто коментарям.