Реєстратор електричних параметрів РПМ-416 від Новатек-Електро

Сьогодні в мене огляд не те щоб незвичайного товару, але однозначно досить рідкісного. Загалом, за моїми особистими спостереженнями, кількість оглядів пристроїв промислового та спеціалізованого призначення прагне до нуля, і власне цим оглядом я хочу трохи надолужити цю прогалину.
Отже, сьогодні на моєму столі по-своєму цікава штуковина зі складною назвою — Реєстратор електричних параметрів.


Посилання в заголовку веде на українську версію сайту, для росіян посилання буде інше.

Не так давно я публікував огляд лічильника електроенергії з WiFi, із захистом від перенапруги та можливістю ведення журналу. По-своєму це також реєстратор, але дуже спрощений. До речі, я його вже встановив і наприкінці огляду скажу про нього кілька слів. Пристрій, який я оглядаю, не вміє вимикати навантаження, зате може одночасно вимірювати велику кількість різних параметрів і зберігати всі виміряні дані на флешкарту. Сфера застосування хоч і вузькоспеціалізована, але все ж по-своєму широка: можна записувати, що відбувається з мережею вдома чи на підприємстві. Характеристики дають змогу працювати зі струмами навантаження до 2000 амперів, та й це, думаю, не межа.

Втім, я відволікся, тож, щоб бути послідовним, почну, як завжди, з упаковки.
Коробочка істотно більша, ніж у попередніх пристроїв від Новатека.


Та й комплект явно більший:
1. Реєстратор
2. Інструкція
3. Патч-кабель
4. Карта пам’яті.



Патч-кабель найзвичайнісінький, завдовжки два метри. Карта пам’яті з комплекту безіменна, обсягом 2ГБ. Підтримуються карти пам’яті обсягом до 32ГБ; наскільки я розумію, у цьому випадку це обмеження пов’язане з використаною файловою системою FAT32.
Інструкція — майже цілий талмуд: навіть сам зміст займає півтори сторінки, а на 67 сторінках практично повністю описано методику роботи з приладом.
Не буду копіювати всю інструкцію, простіше завантажити її за посиланням.


Примітно, що на такий складний пристрій дають десятирічну гарантію. Її зазначено і в паспорті, і на сайті виробника, тож помилки бути не може.
Єдиний нюанс: виробник рекомендує кожні пів року проводити технічне обслуговування, яке передбачає підтягування клем і хоча б витирання пилу.


Загальні характеристики пристрою


Повні характеристики вимірюваних параметрів.

З головного: пристрій може одночасно вимірювати 15 параметрів, а також показники 3 «віртуальних» ватметрів, які обчислюються математично на основі виміряних даних. Саме це мається на увазі на сторінці товару, де написано, що пристрій має 18 каналів вимірювання.


Перейдемо власне до реєстратора.
Великий сірий корпус, збоку — наклейка-нагадування для легкого підключення до хмарного сервісу Overvis. Можу сказати, що підключення справді просте: по суті, головне налаштувати доступ до інтернету, а далі просто скануємо QR-код і переходимо за посиланням.


Звісно, розміри істотно більші, ніж у попередніх пристроїв, огляди яких я публікував раніше: ширина — 9 модулів.
Висота менша, ніж у стандартного автоматичного вимикача, і навіть менша, ніж у реле напруги. Думаю, зрештою верхня частина панелі буде врівень із панеллю щита.


Клемників і роз’ємів для підключення багато — вони займають усю верхню та нижню частини корпусу.
Зверху розташовані:
1. Клеми живлення. Причому пристрій підтримує живлення не лише від мережі 230 вольт, а й від 24 вольт постійного струму; під час тестування він починав працювати вже від 15-16 вольт.
2. Чотири дискретні входи, можна контролювати замикання зовнішніх контактів.
3. Слот для карти пам’яті формату SD, саме тому в комплект поклали перехідник.
4. Роз’єм для підключення кабелю Ethernet
5. Роз’єм для підключення модулів розширення. В описі зазначено, що можна підключити до чотирьох модулів МР-01, але жодної інформації про самі модулі я не знайшов.


Знизу:
1. Три входи для вимірювання напруги мережі, діапазон 3-450 вольт. Ці входи гальванічно розв’язані з рештою входів (крім входів для вимірювання струму), але між собою мають спільний нуль.
2. Чотири входи для вимірювання струму. Вони гальванічно з’єднані з входом для вимірювання напруги, але оскільки використовуються трансформатори струму, то виходить, що вони також ізольовані. Входи розраховані на стандартні ТТ з виходом 5А, у програмі можна налаштувати режим до 2000/5А.
3. Два входи для вимірювання температури за допомогою зовнішніх датчиків РТС1000 або РТ1000.
4. Вхід для вимірювання напруги 0-10 вольт, стандартне аналогове керування.
5. Вхід вимірювання струму 0-20мА, стандартна "струмова петля".



Усе це повністю описано на схемі підключення.


На передню панель виведено:
1. Дисплей 2004 (20 символів у 4 рядки) з підсвічуванням
2. П’ять кнопок керування.
3. Три світлодіодні індикатори.


В інструкції є відповідний опис органів керування та індикації


1. Клеми якісні, з правильним типом затискача, затискати можна провід перерізом до 2.5мм.кв.
2. Фіксатор для встановлення на рейку підпружинений.
3, 4. Здавалося б, дрібниця, про яку й згадувати не варто, але все ж звернув увагу на те, що засувки з боків корпусу мають різний розмір, тобто неправильно зібрати не вийде. Звісно, і без них це було б неможливо, але продуманість навіть у дрібницях сподобалася.


Повні габаритні розміри


Перед тестами й ознайомленням із ПЗ вирішив усе-таки розібрати прилад, тим паче що робиться це дуже просто.
Щоб дістатися до нутрощів, треба зняти верхню частину корпусу, відтиснувши дві бічні засувки.


Усередині «бутерброд» із двох плат: основної та керування/індикації.


Верхня плата тримається завдяки роз’ємам: ліворуч однорядний роз’єм, він лише фіксує плату, праворуч — дворядний, до нього виведено сигнальні лінії. У зібраному вигляді плату зверху притискає верхня частина корпусу. Загалом, як на мене, просто й надійно.


Компонування досить щільне: ліворуч розташований блок живлення, посередині — перша вимірювальна частина, праворуч — контролер керування та друга вимірювальна частина.


Заявлена споживана потужність — 6Вт при живленні від мережі та 2Вт при живленні від 24 вольт, але вузол живлення виглядає значно потужнішим: вхідний конденсатор 47мкФ, що чимало.


1. На вході не забули встановити фільтр від завад, запобіжник і термістор.
2. За придушення завад відповідають один X-конденсатор і пара Y2 виробництва Епкос, що трохи здивувало: давно їх не зустрічав у техніці.
3. Транзистор IRF830. Я не надто заглиблювався в схемотехніку блока живлення, але, наскільки зрозумів, він стоїть у колі лінійного стабілізатора живлення ШІМ-контролера для роботи за низької вхідної напруги.
4. Транзистор власне блока живлення.


Як ШІМ-контролер застосовано класику — UC3843, а в колі зворотного зв’язку стоїть трохи незвичний компонент (ліворуч унизу в білому корпусі) — оптопара з вбудованим пороговим елементом, по суті гібрид оптопари й TL431.

Блок живлення має два виходи: один живить основну частину, другий — гальванічно ізольований вузол вимірювання напруги та струму.


Власне, входи вимірювання мережевої напруги та струму: ліворуч видно три резистори вхідного подільника напруги, праворуч — чотири шунти опором 20мОм.


1. У колах живлення застосовано конденсатори Hitano та невідомі мені Elite.
2. За гальванічну ізоляцію основної та вимірювальної частин відповідають дві оптопари.
3. Застосований мікроконтролер має вбудований годинник реального часу, тож для його живлення встановили батарейку типорозміру 14250. Нехай вас не бентежить маркування напруги 3.6 вольта, а не три: це не акумулятор, а одноразовий елемент живлення.
4. Роз’єми зовнішніх підключень; поруч видно одну з двох «гребінок», імовірно, для прошивання встановленого мікроконтролера.


Плата знизу. Монтаж акуратний, паяння явно автоматизоване, але кілька дрібних компонентів трохи з’їхали — не критично, просто звернув увагу. Думаю, варто встановлювати їх на клей. Утім, хвилюватися нема про що: запаяно якісно, та й плата дуже чиста.


Вузол вимірювання напруги та струму гальванічно ізольований від основного контролера й живиться від окремої обмотки. У цьому випадку всім тут займається окремий невеликий мікроконтролер, а за підсилення сигналів із шунта відповідає чотириканальний операційний підсилювач. У мене навіть закралася підозра щодо причин появи четвертого каналу струму: якщо все одно встановлено чотириканальний ОП, а в контролера є вільний АЦП, то чому б не реалізувати ще один канал? Але це просто «думки вголос».

Коли я оглядав плату, то заодно дивився на проміжки між вузлами пристрою й звернув увагу, що вони не дуже широкі. Уже навіть хотів посваритися, але потім зрозумів, що робити їх широкими немає сенсу, адже спільний провід показаного вузла все одно зрештою має з’єднатися із землею або принаймні з нулем мережі.


За «зв’язок із зовнішнім світом» відповідає KSZ8051MLL, а всім іншим займається контролер STM32F107VCT6. Він містить ядро ARM Cortex-M3, 32-бітну флеш-пам’ять обсягом 256 КБайт, ОЗП обсягом 64 КБайт і 16-канальний 12-розрядний АЦП.


Також неподалік від контролера знайшлися пара мікросхем 23LC1024 (1 Мбіт SRAM), одна 25A2E48 (2 Кбіт EEPROM) і TS922A (двоканальний ОП), а ще деяка кількість стабілізаторів живлення.


Прилад у повністю розкладеному вигляді.


Тим, хто скаже, що може зібрати цей пристрій за 20 баксів на базі «ардуїни», зарядного пристрою від смартфона, індикатора від «нокії» й умістити все це в коробку з-під взуття, повідомлю: крім ПЗ, про яке я розповім далі, цей прилад має сертифікат. І якщо для домашнього використання він не потрібен, то для промислового може стати в пригоді.

Крім того, заявлений гарантійний термін — 10 років, а температурний діапазон — від -20 до +45 градусів.


Згодом звернув увагу, що на зображенні виробника карта пам’яті помітно виступає за межі корпусу, а насправді вона встановлюється врівень із корпусом.


Крім реєстратора, для тестів мені надіслали й три трансформатори струму. На вибір були різні номінали, я вибрав найменший — 100/5А: посилання. Коштують вони по 27 доларів за штуку, заявлена точність — 1.5% у діапазоні навантажень 5-120%: даташит


Трансформатори дуже компактні. Конструкція передбачає, що силовий провід просто пропускають крізь нього, але вона розбірна, тож для встановлення приладу нічого від’єднувати не потрібно.
Розміри вікна — 26х24мм.
На проводах зазначено 450/750 вольт, інформації про переріз я не знайшов, але навіть без вимірювань він виглядає солідно.


Крім того, спеціально для огляду я купив трансформатор 5/5А вітчизняного виробництва — все-таки струм 5 ампер мені отримати простіше, ніж 100.
Тут, звісно, конструкція виглядає значно брутальніше. Я навіть згадав свою практику на заводі «Серп і молот» на самому початку 90-х.


Ну й фото для наочного порівняння трансформаторів.


Тепер перейду до опису функцій, керування та відображення виміряних значень.
Прилад дає змогу робити все через власний інтерфейс, не підключаючи його до ПК, але ці можливості я опишу коротко, оскільки:
1. Екран 2004 хоч і відносно інформативний, але не зрівняється за інформативністю з програмою для комп’ютера.
2. Керувати ним теж не надто зручно, хоча цілком можливо. Думаю, усі розуміють, що багаторівневі меню не додають оперативності.
3. Практично всі функції та режими вимірювання доступні в однаковому обсязі як через безпосереднє керування, так і через програму для ПК.
4. Фотографувати такий екран незручно: яскравість підсвічування комфортна для роботи, але не для фотографування.

Але все ж частину меню налаштувань і відображення результатів вимірювання я покажу, тим паче що для віддаленого контролю все одно доведеться користуватися вбудованим керуванням.

Після ввімкнення відображається назва приладу, потім пристрій переходить у базовий режим відображення, де показано поточний час і стан карти пам’яті. При цьому два екрани перемикаються по черзі.


1-4. Меню приладу містить 11 пунктів, де можна налаштувати автоматичне вимкнення підсвічування, дату й час, пароль доступу, доступ через мережу тощо.
5. Також можна дізнатися версію прошивки й MAC-адресу.
6-8. Оскільки програма для комп’ютера не вміє самостійно знаходити пристрої, підключені до мережі, спочатку довелося налаштувати IP-адресу, а точніше — увімкнути DHCP. Крім того, пропонуються налаштування доступу через хмарний сервіс Overvis, прямого доступу, доступу до FTP тощо.
9-12. Загалом у налаштуваннях немає нічого складного. Принаймні майже в усіх випадках я діяв просто інтуїтивно, а це свідчить про те, що розробники все-таки продумали структуру меню та налаштувань.


На сайті виробника є невелике відео з описом меню.


Щоб продемонструвати можливості відображення виміряних параметрів, наведу кілька прикладів.
1, 2. Вимірювання напруги на одному з каналів: відображається не лише власне напруга, а й частота, відсоток гармонічних спотворень, пікова та миттєва напруга.
3. Датчика температури РТ1000 у мене немає, але насправді це не має значення, адже датчик резистивний, тож його можна імітувати, просто змінюючи підключений опір.
4. Прилад дає змогу відображати не лише виміряну температуру, а й стан датчика: обрив або коротке замикання.
5. Але насправді до короткого замикання або обриву зараховується такий стан датчика, коли розрахунковий опір відповідає температурі, що виходить за межі ±1000 градусів. Якщо додатні значення цілком нормальні, то температура, наприклад, -800 градусів виглядає трохи дивно. Думаю, розробникам варто програмно обмежити це значення хоча б на рівні -273, щоб не порушувати фізичні закони.
6, 7. У режимі вимірювання (розрахунку) потужності, що проходить, відображаються повна, активна та реактивна потужність, коефіцієнт потужності, а також лічильники активної та реактивної енергії в кВт·год. Щоправда, через обмеження ширини рядка вийшло кВ·год.
9. Виявився 19-й канал: у ньому відображаються лінійна напруга, а також пряма, зворотна та нульова послідовності




Для роботи з ПК встановлюємо програму із сайту виробника. Там же є оновлення програми, але в мене встановлена найновіша версія. Примітно, що є прошивки двома мовами — англійською та російською.

Перевага ПЗ у тому, що тут на одному екрані можна одразу побачити все, причому виміряні параметри згруповані окремо для кожної фази та виділені кольором, що справді зручно.


Під час підключення виникли дві невеликі складнощі:
1. ПЗ не вміє самостійно шукати пристрій, навіть якщо він перебуває в одній підмережі з комп’ютером. Тож спочатку довелося подивитися на роутері, яку IP-адресу йому видано, а потім ввести цю адресу в налаштуваннях ПЗ. На мій погляд, це недопрацювання, але, можливо, я просто звик, що, наприклад, ПЗ тих самих камер Hikvision уміє знаходити їх самостійно, навіть в інших підмережах.
2. Навіть якщо ви все ввели правильно, ПЗ може відмовитися зберігати налаштування. Тут усе просто: програму треба запускати від імені адміністратора. Принаймні в мене під час тестування у Win10 було саме так.
Для подальшого запуску та роботи з ПЗ запуск від імені адміністратора не обов’язковий, складнощі виникли лише на етапі налаштування мережі.

Якщо ж зробити все, що я описав вище, підключення відбувається дуже швидко, а після встановлення налаштувань має з’явитися віконце з повідомленням про успішне збереження.


Після налаштування натискаємо «Підключитися»


І якщо все налаштовано правильно, на екрані побачимо певні значення виміряних параметрів. У цьому випадку майже всі вони нульові; винятком у мене були імпульсні входи — якраз заради експерименту я провів пінцетом по одному з них :)


У разі втрати зв’язку — у мене таке траплялося під час перезавантаження та зміни деяких налаштувань — з’являється відповідне сповіщення. Після відновлення зв’язку прилад підключається автоматично.


А це те, про що я хотів сказати окремо, — налаштування. У мене склалося враження, що налаштовується все, або, якщо й не все, то явно дуже багато.
У загальних налаштуваннях задається час вимкнення підсвічування, коригується вбудований годинник, а ще є кнопка примусової синхронізації.
У параметрах запису подій можна налаштувати частоту запису: наприклад, за замовчуванням задано 1 раз на секунду, але повний діапазон — від 10 мс до 60 хв. Утім, до цього пункту я ще повернуся.


У налаштуваннях мережі також багато опцій. Зверну увагу на те, що FTP-сервер увімкнений; за замовчуванням він вимкнений, а мені його довелося ввімкнути для віддаленого доступу до карти пам’яті.

Опції вимірювання напруги та струму дають змогу встановити коефіцієнт вимірювання напруги та номінал трансформатора струму — максимум 2000 А, більше встановити не вийде.
На відміну від попередніх параметрів, для датчиків температури можна вносити корекцію, а також застосовувати цифрову фільтрацію, тобто усереднення виміряних значень для усунення "розгойдування".


Аналогові слабкострумові входи корекції не мають, але є цифрова фільтрація та можливість задати масштабування сигналу в заданому діапазоні (вмикається в пункті «тип входу»).
Дискретні входи можна налаштувати на реакцію за фронтом або спадом сигналу, а також увімкнути інверсію (прилад розрізняє логічні рівні).

Після зміни налаштувань достатньо натиснути «записати в пристрій», щоб параметри було записано в пам’ять приладу й одразу застосовано. Зміна деяких параметрів потребує перезавантаження приладу, але під час налаштування вхідних портів це не потрібно.


Для подальшої демонстрації роботи, можливостей налаштування й тестів я зібрав певну конструкцію, що складається з приладу та чотирьох ТТ. Датчики температури імітували звичайними резисторами номіналом 1 кОм, також під’єднав аналогові слабкострумові входи. По суті, незадіяними залишилися лише дискретні.

Чотири трансформатори струму вимірювали струм у вторинній обмотці трансформатора, первинну обмотку було під’єднано до ЛАТРа через четвертий ТТ. Тут мене потішило те, що можна окремо налаштовувати коефіцієнт ТТ для кожного входу.


Під час під’єднання трансформаторів струму виникла невелика заминка: залуджені кінці проводів просто не влізали, довелося відкусити їх і вставити просто зачищені проводи.


Загалом, навіть попри те, що трансформатори стояли поруч один з одним і взагалі не було дотримано жодних правил монтажу, розкид показів був не надто великий — приблизно +-0.4%. Причому трансформатори працювали майже з півторакратним перевантаженням. Наскільки я розумію, прилад може відображати діапазон струму до 150%.


Ну а раз уже експериментуємо, то встановив номінал трансформатора струму 2000А, відповідно прилад почав вважати, що струм у первинному колі пропорційно більший. У цьому випадку я отримав до 3кА. З огляду на те, що прилад може працювати з ТТ максимум до 2000/5, ці 3кА на дисплеї — граничне значення.


Але з’ясувалося, що номінал трансформаторів струму не обов’язково має бути кратним 100А — цілком можна встановити його з кроком 1А. У цьому випадку можна досить грубо скоригувати покази. Якби виробник передбачив можливість змінювати цей параметр із кроком 0.1А, можна було б досить точно компенсувати похибку вимірювання струму..


Як бачимо, після такої довільної зміни значення покази також пропорційно змінилися.


Вивчаючи меню налаштувань, натрапив на можливість змінити коефіцієнт входу вимірювання напруги. Спочатку подумав, що це можливість скоригувати похибку, але виявилося, що це не так. Цей параметр задається не лише дуже грубо, а й тільки в один бік.
З’ясувалося, що в цьому випадку йдеться про можливість вимірювати вищу напругу, встановивши на вході приладу додатковий подільник напруги та задавши відповідний коефіцієнт.


Наприклад, я задав множник 10, 100 і 1000 і відповідно замість 220 вольт отримав 2.2, 22 і 220кВ. Але тут виявилася «особливість»: річ у тім, що прилад може відображати потужність максимум 200000000кВт, або 200МВт (реально 215), а якщо це значення перевищити, покази починають відображатися некоректно.
Ліворуч на третьому вході (канал 18) — перевищення ліміту, праворуч — значення перед перевищенням. На мою думку, у такій ситуації краще виводити щось на кшталт «перевантаження», а не хибне значення.


Програма виявилася дуже зручною в роботі, є навіть можливість одночасно працювати з кількома реєстраторами — наприклад, у мене на роботі три вводи електроенергії. Сподобалася майже всім, окрім однієї дрібниці: у ній немає масштабування під розмір екрана. Я спробував розгорнути програму на весь екран, але по суті нічого не змінилося, а як же це було б зручно.
Річ у тім, що таке ПЗ іноді використовують для спостереження, причому не завжди люди з добрим зором (наприклад, колишній головний енергетик підприємства, де я працюю), тож хотілося б, щоб під час розгортання на весь екран масштабувався й інтерфейс ПЗ.


Трохи тестів.

Спочатку вимірювання напруги: порівнював покази мультиметра з першим входом приладу. В інструкції заявлено похибку до 1%, реально я отримав близько 0.2% — чудовий результат.


Для струму заявлена похибка 2.5%, у мене вийшло не гірше ніж 1%, але слід враховувати, що я порівнював із струмовимірювальними кліщами, реальна похибка яких мені невідома. Однак у цьому разі похибка також залежить від точності трансформаторів струму, тож визначається не лише приладом.


Допоміжні входи я теж перевірив, хоча тут точність, на мою думку, менш критична.


Для входу 0-10 вольт заявлено 1%, що становить 0.1 вольта від повного діапазону. Реальна похибка склала 0.084 вольта — майже впритул до межі. Крім того, за замовчуванням увімкнено цифровий фільтр на 1.5 сек, але насправді напруга змінювалася значно плавніше: наприклад, стабілізація після зміни на 2.5 вольта тривала близько 5-6 секунд.


А от для струму 0-20мА немає сенсу навіть наводити заявлену похибку, адже покази майже один в один збіглися з мультиметром значно вищого класу.


З температурою ситуація була дещо гірша, адже в мене немає не те що еталонів, а навіть самих термодатчиків PTC1000. Але ми люди прості, тож підемо іншим шляхом.
Термодатчики РТС1000 і РТ1000 — це терморезистори, а отже, до входу приладу можна під'єднати звичайний резистор і за таблицею розрахувати відповідну йому температуру.
Але таблиця досить груба: дискретність температури за нею становить 1 градус, тому зрештою я скористався онлайн калькулятором.


1. -2.6 градуса, опір 0.9924кОм, розрахункова температура -1,94 °C
2. +4.4 градуса, опір 1.02кОм, розрахункова температура 5,12 °C
3. +43.9 градуса, опір 1.1756кОм, розрахункова температура 45,23 °C

У тестах 1 і 3 резистор було під'єднано до першого входу, у тесті 2 — до другого.

Для приладу заявлено похибку +/-1.5 градуса. У діапазоні до 60-70 градусів він вкладатиметься в це значення, але зі зростанням температури різниця збільшуватиметься, тож доведеться вносити корекцію — добре, що така можливість є.


І останній тест — дискретні входи.
Для цього тесту я під'єднав до входу приладу вихід генератора. Звісно, цей тест певною мірою безглуздий, адже точність вимірювання приладу визначається кварцовим генератором, тож тут я радше перевіряв генератор, а не прилад. Але мене більше цікавило, яку максимальну частоту я зможу ним виміряти.
У паспорті заявлено максимум 15000 імпульсів за хвилину, або 250Гц. У мене вийшло вдвічі більше: прилад вимірював частоту до 500Гц, але якщо встановити, наприклад, 600Гц, то він починав показувати 24000 замість 36000, а за частоти 700Гц показав 18000 замість 42000.
У будь-якому разі прилад удвічі перекрив заявлений діапазон, що дуже непогано.


Одна з головних функцій, власне, навіть відображена в назві, — реєстратор.
Пристрій записує дані кадрами, до яких входять дата, час і 18 вимірюваних та розрахункових параметрів, що відповідають номеру каналу, тобто 20 значень. Розмір кадру незмінний і становить близько 90 байт. При цьому пристрій може записувати кадри з різною частотою — від 1000 разів на секунду до 1 кадру за 60 хвилин. За замовчуванням встановлено 1 кадр за секунду, тож карти пам'яті на 2ГБ вистачить приблизно на 7 місяців безперервного запису.
Також можна налаштувати максимальний розмір файла, але слід враховувати, що через структуру запису кадр, запис якого, наприклад, почався о 22:15 одного дня, а завершився о 03.23 наступного, буде розділено на два. Тобто реєстратор не може записувати кілька днів в один файл, що не дуже зручно для аналізу, але спрощує роботу із завантаженням файлів.

Реєстратор уміє записувати «з коробки»: для цього достатньо вибрати «запис» на панелі реєстратора або в ПЗ. Але щоб прочитати ці дані, спершу доведеться зайти в налаштування й увімкнути доступ через FTP.
Після цього в ПЗ стає доступною кнопка «Карта пам'яті». Натиснувши її, ви відкриєте провідник, де й буде ваша карта пам'яті. Щоб почати роботу з файлом, спочатку треба скопіювати його на ваш комп’ютер — безпосередньо працювати з файлами на карті пам’яті не вийде, що теж незручно.


Щоб працювати із записаними файлами, треба натиснути кнопку «Перегляд RDF». Відкриється окреме вікно програми для аналізу записаних файлів.
Тут можна вибрати параметри для відображення, колір, товщину ліній і розмір маркерів, а також конвертувати дані у формат CSV.


І все було б добре, якби не один нюанс: програма виводить дані лише за двома осями — часу та величини. Відповідно, маємо одну вертикальну шкалу з одним масштабом, що не дуже зручно для одночасного аналізу кількох параметрів, які суттєво відрізняються за величиною (дивимося на зелену криву).


І в цьому плані можу сказати, що набагато зручніше, коли графік має дві вертикальні шкали — напруги та струму, як, наприклад, у навантаженнях ZKEtech. Крім того, можна виводити й третю вертикальну шкалу — потужності, виділену кольором.


Оскільки є експорт у CSV, я перевірив швидкість вимірювання параметрів.
Спочатку встановив швидкість запису 10мс, тобто 100 разів на секунду, і знайшов у файлі зміну напруги з мінімальним кроком. Виявилося, що швидкість вимірювання становить не більше ніж 40мс, або 25 разів на секунду. Можливо, буває й швидше, але це найшвидше, що мені трапилося.


Далі стало цікаво, з якою частотою записуються дискретні сигнали. Встановив швидкість запису 1000 разів на секунду (1мс), подав на вхід меандр 300Гц і відразу з’ясував дві речі:
1. У файл записуються лише нулі й одиниці, а не накопичені значення.
2. Прилад може записувати навіть одне значення за один кадр, тобто швидкість запису справді дуже висока й перевищує можливості самих входів, що необхідно для коректного вимірювання.

Звісно, у цьому й попередньому режимах запису швидкість запису вже не 90байт за секунду, а відповідно 9 або 90КБ, і 2ГБ стають не такими вже й великими.


Окрім ПЗ, реєстратор має і власний WEB-інтерфейс. Забігаючи наперед, скажу, що під час роботи через ПЗ не лише не блокується керування з передньої панелі, а й допускається одночасна робота з п’яти точок (перевірено):
1. З передньої панелі
2. Через ПЗ
3. Через WEB-інтерфейс
4. Через сервіс Overvis з ПК
5. Через сервіс Overvis зі смартфона

Щоб підключитися в локальній мережі, треба знати лише IP-адресу реєстратора, пароль і мати будь-який браузер. Інтерфейс виглядає досить дружнім.


Але далі все не так однозначно. Так, він виводить усі виміряні параметри, власне, як і ПЗ, але знову ті самі граблі: інтерфейс не масштабується, тож бачимо параметри у вигляді довжелезного полотна...
Було б добре або масштабувати інтерфейс, або взагалі зробити графіку, як у ПЗ.

Не бачу сенсу пояснювати нюанси, оскільки в усьому іншому тут ті самі можливості відображення виміряних значень, що й у ПЗ.


Третій спосіб підключення — через хмарний сервіс Overvis.
Щоб отримати доступ, спочатку треба ввімкнути відповідну опцію в налаштуваннях пристрою.


Спочатку я думав розповісти про спосіб підключення, але потім вирішив, що з цим можна впоратися й без опису, тому зосереджуся на помилці розробників, яка трапилася мені на шляху.



Налаштовував підключення й реєструвався в сервісі я зі смартфона. У мене вже є обліковий запис, через який я працюю з EM-129, але він не підходить — треба реєструватися заново.
Утім, ідеться про інше. Думаю, ті, хто користувався смартфоном, знають, що під час введення деяких текстових полів перший символ часто автоматично стає великою літерою. І тут криється проблема.

Після реєстрації на смартфоні я зайшов у сервіс, підключився до реєстратора, трохи покопирсався й вирішив зайти з ПК. Ввів електронну адресу, пароль і отримав помилку.
«Не зрозумів», — подумав я. Електронна адреса правильна, пароль правильний, а працювати не хоче... Усе з’ясувалося досить швидко: електронна адреса, яка в цьому разі є логіном, чутлива до регістру. Шановні розробники, зверніть увагу: у всьому світі заведено, що логін, а особливо електронна адреса, не мають залежати від регістру!


Зрештою, увійти мені вдалося, лише коли я ввів електронну адресу з великої літери.

Інтерфейс тут ще більше відрізняється і, на мій особистий погляд, у гірший бік. Так, технічно доступно дуже багато опцій і можливостей, навіть більше, ніж у ПЗ та WEB-інтерфейсі, але користуватися ним менш зручно.


На перший погляд, тут усе так само, як у WEB-інтерфейсі: відображаються виміряні значення. Єдине — швидкість оновлення інформації значно нижча, ніж у ПЗ.


Зате для кожного параметра можна задавати більше налаштувань. Щоправда, тут мені важко судити, бо деякі з них залишилися для мене незрозумілими.


Але, на відміну від попередніх варіантів підключення, сервіс Overvis дає змогу записувати дані у хмару й, відповідно, виконувати простий аналіз без завантаження файлів. Щоправда, знову ж таки, з нижчою частотою, але для приблизної оцінки її цілком достатньо.
З недоліків — аналізувати можна лише один параметр, вивести два одночасно не вийде.
Тут також виявився невеликий "глюк": його виділено синім. Час не завжди йде вперед, іноді він повертається назад :)


Але, крім відображення числових значень, сервіс Overvis дає змогу будувати графік вибраного параметра, що може бути дуже зручно. Тобто запис засобами реєстратора — це швидко й зручно, можна одразу переглядати багато параметрів, а Overvis дає змогу переглядати спрощені графіки, не вмикаючи запис на пристрої та не перекачуючи файли на комп’ютер.


Про доступ через Overvis зі смартфона скажу зовсім коротко, тим паче що він, по суті, повністю повторює доступ із ПК.


Тут також можна переглядати поточні значення, збережені в хмарі, та будувати графіки. Щоправда, масштабувати їх тут помітно складніше.


Але ще гірше те, що навіть за однакової роздільної здатності смартфона й мого монітора переглядати дані на смартфоні помітно незручніше. У вертикальній орієнтації частина значень опиняється за межами екрана, і доводиться водити пальцем ліворуч-праворуч, а в горизонтальній поміщається зовсім мало рядків зі значеннями.
Хоча сказати, що не працює, не можу: усе працює так само, як на ПК, з тими самими можливостями аналізу й налаштування.


На превеликий жаль, зараз я не маю технічної можливості перевірити реєстратор у трифазній мережі. Це було б не лише коректніше, а й цікавіше, але за нагоди постараюся це зробити — тим паче, що й самому цікаво.
Зате зараз можу навести звіт за лічильником електроенергії EM-129. В огляді я писав, що планую встановити його собі.

Старе реле напруги замінено на зв’язку EM-129 і РН-11, яка працює в мене вже 18 днів. За цей час не було жодного збою чи хибного спрацьовування.


Прилад стабільно записує всі параметри. Особливо цікаво бачити, як протягом доби змінювалися навантаження та напруга в мережі.


Щоправда, не обійшлося без невеликої помилки в програмі лічильника. Вона несуттєва, але все ж є, про що я повідомив розробника.
Річ у тім, що лічильник хоч і рахує все коректно та враховує споживання за добу, але чомусь переносить дані до добового лічильника не о 00:00, а о 3:00. Наскільки я можу судити, дані переносяться правильно — за інтервал 00:00–00:00, але сам процес відбувається о третій годині ночі.


На цей момент "набігло" понад 100кВт·год, але було не так спекотно, і кондиціонери були вимкнені, а так було б помітно більше.


Ну і, звісно, висновки — постараюся коротко.
Конструктивно й схемотехнічно прилад мені сподобався: він має справді продуману конструкцію, якісну схемотехніку, широкі функціональні можливості, багато параметрів, що вимірюються одночасно, та гнучкі налаштування.

Сподобалася можливість живлення буквально "від чого завгодно": можна подати DC 24 вольти, можна AC 250 вольт — і прилад працюватиме, навіть не помічаючи різниці. Але все ж маю побажання до розробників. Ми живемо у світі, де локальні мережі, здається, є вже всюди, а розробники цих мереж придумали дуже зручну для таких випадків річ — PoE. На мій особистий погляд, тут воно було б дуже доречним, тим паче що в локальній мережі підприємства його легше знайти. Це одразу розв’язує кілька завдань: живлення через кабель Ethernet, до того ж воно зазвичай безперебійне.

До точності вимірювань у мене було зауваження лише щодо вимірювання температури, але, як я писав, цей параметр можна калібрувати — до речі, це єдиний параметр, для якого передбачено таку можливість. Можна ще причепитися до точності вимірювання напруги 0-10 вольт, але вона вкладається в заявлений допуск. Хоча можливість калібрування решти параметрів не була б зайвою — принаймні входів для вимірювання струму або, як я писав, можливість задавати номінал трансформатора струму з кроком не 1 А, а 0,1 А.

Програмне забезпечення, керування та індикація.
Ну, тут не все так однозначно, спробую пояснити:
1. Локальне керування. 5 балів: усе інтуїтивно зрозуміло й чудово керується навіть з огляду на технічні обмеження (екран 2004, три світлодіоди та п’ять кнопок).
2. Окреме ПЗ. Тут усе дуже красиво, параметри відображаються зручно, налаштування просте. Я б поставив 5 балів, якби не пара дрібних нюансів — відсутність масштабування інтерфейсу та не надто зручне відображення графіків, тому 5-.
3. WEB-інтерфейс. Загалом зручний, також інтуїтивно зрозумілий, але сам інтерфейс, схоже, розрахований на вертикальну орієнтацію екрана, тому на звичайному ПК він не такий наочний. Тут 4 бали, хоча якщо ви працюєте через ПК, то простіше запустити окрему програму.
4. Сервіс Overvis. Має більше опцій, уміє записувати дані в хмару, крім запису на картку, хоч і повільно, але інтерфейс дуже незручний. За оцінкою — радше 4- бали, переважно завдяки запису в хмару; можна користуватися, коли дуже треба.
5. Overvis через смартфон. Ну, тут 3 бали з натяжкою, бо користуватися смартфоном можна лише тоді, коли вже дуже треба. За постійного використання це просто жах...

Як видно, усі перелічені проблеми так чи інакше пов’язані з інтерфейсом, і думаю, розробникам тут є над чим поміркувати. Сам прилад мені справді сподобався, і сподіваюся, виробник допрацює дистанційне керування та моніторинг.

На сьогодні в мене все. Звісно, багато чого "залишилося за кадром", щось я забув у процесі, деякі речі хотілося б висвітлити докладніше, але їх так багато, що в одну статтю вони просто не вмістяться. Тому думаю, що простіше буде відповідати на запитання в міру їх надходження, тим паче, що, можливо, на деякі з них відповість представник розробника — так буде і коректніше, і точніше.