USB-хаб для Raspberry, поєднаний з Ethernet-адаптером

Під час підготовки різних компонентів для доопрацювання електронного навантаження постало питання підключення USB-пристроїв і локальної мережі до планшета, який має лише один USB-роз’єм. Найпростіший варіант — скористатися USB-хабом, про який я сьогодні й хочу розповісти.


Спочатку я думав використати щось готове, у корпусі, тим паче варіантів чимало, та й коштують вони цілком прийнятно. Але все виявилося не так просто: почитавши відгуки «задоволених» покупців, у яких дешеві хаби нагрівалися, відключалися, а то й узагалі не працювали, я вирішив придивитися до дорожчих варіантів, наприклад від Ugreen.
Поступово пошуки завели мене в розділ «від 10 до 15 доларів», що мене ніяк не влаштовувало ні за ціною, ні за конструкцією, адже купувати пристрій лише заради його начинки якось нецікаво.

Цілком випадково під час пошуків натрапив на функціонально відповідний хаб, причому у вигляді плати. Щоправда, спочатку він призначений для різних «малинок», але мене вже було не зупинити: замовив, оплатив, отримав.
Під час замовлення у продавця був якийсь купон, завдяки якому за майже ті самі гроші я купив ще пару світлодіодних модулів, а сам хаб обійшовся в $9.12.
Загалом можна було купити й офлайн, навіть не набагато дорожче, але оскільки мені не кортіло, то переплачувати не хотілося.


У комплект входить власне сама плата, набір кріплень і П-подібний перехідник microUSB-microUSB.
Є ще варіант, у комплекті з яким іде кабель microUSB-USB, але тут його немає, та й не потрібен він мені.


Платка дуже маленька і, що важливо, має отвори для кріплення. Це особливо актуально під час встановлення в корпус; частково мене від купівлі звичайних хабів стримувала саме відсутність варіантів кріплення.
Розміри плати — 65х30мм.


Повні розміри наведено на кресленні.


Якість виготовлення дуже сподобалася: справді зроблено акуратно й продумано.


Зверху плати розташовані роз’єми, світлодіоди індикації режиму роботи та трансформатор гальванічної розв’язки Ethernet-адаптера.
Також тут є продовження роз’єму, яким плата з’єднується з «малинкою». Наскільки я розумію, різні модулі можна каскадувати, встановлюючи один на один.


Знизу розташовані мікросхеми, їхня обв’язка та роз’єм, яким адаптер підключається до плати Raspberry.


Роз’єм Ethernet і один із трьох USB винесені на один бік, що якраз відповідає моєму задуму: вивести на задню панель роз’єм для підключення до мережі та USB для флешок тощо. Але тут на мене чекала засідка, причому зрозумів я це лише тоді, коли писав огляд і крутив плату в руках: тут же розташований і microUSB, через який плата має підключатися до комп’ютера, що буде всередині пристрою.


Окрім роз’ємів, на цей бік виведено п’ять світлодіодів: ліворуч — індикація активності Ethernet і наявності живлення, праворуч — три світлодіоди, що показують підключення пристроїв до відповідних USB-портів. Мені ця індикація не дуже потрібна, але загалом це досить зручно.


Є зображення з позначеннями, де що розташовано:
1. Інтерфейс для підключення Raspberry Pi
2. USB-порти х3
3. Порт RJ45
4. Інтерфейс USB HUB: для підключення концентратора до USB-порту Raspberry Pi
5. TS8121A 10/100 Base SMD
6. RTL8152B: чип 10/100 Ethernet
7. FE1.1S: чип USB HUB
8. Світлодіодні індикатори живлення, Ethernet і USB-портів.


Як уже можна було зрозуміти з попереднього фото, за все відповідають дві мікросхеми: чотирипортовий USB 2.0-хаб, до одного з портів якого підключений USB-Ethernet-адаптер на базі Realtek 8152. Власне, можна сказати, що це класика в чистому вигляді.
Рішення відпрацьоване й перевірене, частково тому я й обрав саме цю плату.


Також дуже допомогло те, що є схема цієї плати, адже я сумнівався щодо microUSB: чи використовується він для передавання даних, чи лише для живлення. З’ясував, що через нього проходить усе.
Для тих, кому цікаво, є сторінка цієї плати, там же є схема у PDF — дуже зручно.


Під’єднав до ПК з Windows 10 x64 — усе розпізналося й автоматично встановилося, краса, навіть якось нудно :)


Параметри мережевого адаптера. WOL за замовчуванням вимкнено. Хотів перевірити, але на якомусь етапі зрозумів, що вже й забув, чим його треба «штовхнути», щоб він увімкнувся.


Ну і тести — куди ж без них.
Угорі — перевірка швидкості мережевого інтерфейсу: завантаження та вивантаження файла розміром близько 3.5ГБ на мій домашній «сервер». Зі швидкістю все гаразд, але ж як довго він копіюється після вже звичного гігабітного з’єднання...
Такий самий тест, але для USB-хаба: до одного з портів під’єднано SSD-накопичувач, тож швидкість обмежувалася лише можливостями USB-з’єднання. Стабільно 40МБ/сек.


І споживання.
1. Власне споживання плати
2. З під’єднаним кабелем Ethernet
3. Те саме, але під час тесту швидкості Ethernet.

Добре було б ще перевірити споживання під час роботи з USB-портами, але самі під’єднані пристрої дають надто велику похибку. Під час роботи плата тепла, не перегрівається.


Висновки.
Не маю претензій ні до продавця, ні до доставки, ні до товару. Навіть якось нецікаво: замовив, отримав, під’єднав до комп’ютера — і все нормально працює, без мороки з драйверами та паяльником.
Єдине, що в моєму випадку доведеться робити, — під’єднуватися не до microUSB, а безпосередньо до чипа хаба, але це вже мої труднощі.

Звісно, USB 2.0 і 100Мбіт зараз виглядають трохи архаїчно, але особисто мені більшого й не треба, та й самому пристрою більше не потрібно. Мабуть, вистачило б і зв’язку на 10Мбіт, але Радміну буде помітно важче.