USB 3.0 Gigabit мережева карта

Після мого невдалого експерименту з USB-мережевою картою я вирішив спробувати ще раз і цього разу замовив мережеву карту USB 3.0.
Чи справді вона швидша — подивимося, перевіримо на дотик :)

Для початку скажу, що цей огляд буде в дещо незвичному для мене стилі — коротким :)

У минулому огляді я намагався використовувати USB-мережевий адаптер, щоб працювати з цифровими камерами за допомогою планшета, але швидкість була низькою, і все це працювало на межі можливостей. Подальший розвиток цієї ідеї полягав у тому, щоб спробувати адаптер USB 3.0, але замінити в ньому кабель на MicroUSB 2.0. Зрозуміло, що про гігабіт у такому варіанті годі й мріяти, але в будь-якому разі мало стати краще. Та поки адаптер їхав до мене, я вирішив зробити інакше й надалі використовувати його «як є».
Річ у тім, що я замінив другу мережеву карту в комп’ютері на плату з двома портами USB 3.0, а, як з’ясувалося, іноді все-таки потрібні дві мережеві карти. Тож час від часу використовуватиму її як другу мережеву карту, тим паче що це потрібно нечасто.

Але щось я забіг наперед.
Почну, як завжди, з класики — кілька фото упаковки.

У комплекті є диск із програмним забезпеченням, невелика інструкція та адаптер.
Програмне забезпечення на диску вже здається дещо архаїчним. Як на мене, давно пора передбачити в пристрої невеликий розділ, де можна зберігати драйвер, і не комплектувати його дисками.


Інструкція невелика, але в ній описано всі необхідні дії для встановлення, хоч і англійською мовою.


Адаптер досить великий — це видно на фото поруч із коробкою сірників.
Знизу є MAC-адреса та серійний номер.


Звісно, я не міг не розібрати цей адаптер — принаймні мені було цікаво, чи є в ньому гальванічна розв’язка (минулого разу її не було).
Спочатку я просто намагався розкрити корпус, думаючи, що він тримається на засувках. Та не тут-то було: з’ясувалося, що під наклейкою є пара гвинтів.
Загалом вигляд цілком охайний, псує картину лише термоклей, на якому тримається кабель.
До речі, кабель досить товстий і трохи жорсткий, його довжина — близько 20 см разом із роз’ємом.


До плати особливих зауважень не було: паяння акуратне, усе чисто. Але ізоляція однієї з жил кабелю пошкоджена — видно, що вона трохи оплавилася від клею або паяння.
На платі передбачено місце для флешпам’яті, але мікросхему пам’яті не встановлено, хоча на референсній демонстраційній платі виробника вона є.


У цьому адаптері використано контролер USB 3.0 to 10/100/1000M Gigabit Ethernet від компанії ASIX. Назва —AX88179
Також на платі є ШІМ-стабілізатор на 3.3 і 2.5 Вольта для живлення контролера.


Знизу плата має майже нормальний вигляд, псує картину бруд біля роз’єму.


Ну і, власне, те, що я хотів побачити.
Щойно я розкрив адаптер, то відразу зрозумів, що використано гніздо з вбудованим трансформатором, але одне діло — здогадуватися, і зовсім інше — побачити.
Якщо відщепнути з боків роз’єму дві засувки, можна побачити його нутрощі. Кришку не вдається сильно підняти, бо до неї припаяний провід заземлення, але це не заважає побачити, що всередині.


На упаковці був напис Plug and Play, але, на жаль, старенька ХР не зрозуміла, чого від неї хочуть, і попросила знайти драйвер :( Мабуть, розрахунок був на сучасніші ОС — Win 7 або Win 8.


Ну що ж, заходимо на сайт виробника контролера й завантажуємо драйвер для нашої ОС. Здивувала велика кількість матеріалів на сайті виробника: тут є все, аж до трасування демонстраційної плати, але, на жаль, для доступу до частини матеріалів потрібна реєстрація.
Драйверів безліч: для Windows, MAC і Linux (Android)
Чомусь драйвер для Win XP має найбільший розмір архіву.


Першим тривожним дзвіночком стало те, що файл завантажувався дуже повільно. Мені навіть майнула думка, що їхні сервери працюють через їхні USB-мережеві карти :)
123КБ/сек на чесному каналі 50Мбіт.


Ну що, завантажив, розпакував, запустив. Думаю, ця операція знайома дуже багатьом.


На моєму комп’ютері встановлено Virtual Box, тому ХР ненав’язливо перепитала, чи я впевнений, що хочу встановити це в систему. Але варіантів небагато: тисну, що згоден і готовий продовжити, діватися нікуди.


Спочатку адаптер був підключений до роз’єму USB 2.0, тому мене, відповідно, повідомили, що в мене пристрій USB 3.0, але під’єднав я його не туди, куди треба. Якщо ж під’єднати його до відповідного роз’єму, усе буде просто чудово :)
Поки що не поспішаю перемикати його, бо спочатку вирішив провести тести з підключенням USB 2.0 — це було мені не менш цікаво.


Налаштувань пропонується дуже багато, причому, що дивно, назви деяких із них навіть перекладені.
Є тут і налаштування пробудження комп’ютера через мережу. Звісно, я його випробував, але, на жаль, воно не допомогло — віддалено ввімкнути комп’ютер не вдалося. Хоча, можливо, це особливість піддослідної материнської плати, тож стверджувати напевно не буду.


Ну і, звісно, тести.
Спочатку я просто скопіював мережею фільм (1500МБ або 1.46ГБ) і засік час. Отримав такі результати:
За підключення USB 2.0 — 232 секунди
За підключення USB 3.0 — 85 секунд.
У підсумку виходить близько 50Мбіт і 140Мбіт відповідно. Негусто, очікував трохи більшого.

Щоб наочніше продемонструвати швидкість, я вирішив скористатися дещо нестандартним прийомом.
На одному комп’ютері відкрив спільний доступ до папки, а на іншому підключив її як мережевий диск. Для вимірювання швидкості я використав відому багатьом програму CrystalDiskMark. Вимірював швидкість роботи з мережевим жорстким диском.
У підсумку отримав такі результати.
Перші два тести — у режимі USB 2.0, третій — у режимі USB 3.0.


Вузьких місць не було, жорсткий диск забезпечував швидкість, завідомо вищу за ту, яку я отримав під час тестування. Я пробував кілька разів, із файлами різного розміру, у різних напрямках (перевіряв швидкість, звертаючись то до одного, то до іншого комп’ютера), але зрештою найкращий результат — ось такий :(
У мене вийшло максимум — 220Мбіт. Що стало причиною, поки не знаю. На одному комп’ютері використовувалася вбудована гігабітна мережева карта, на другому — USB-адаптер, який я оглядаю.
Завантаження процесора було не дуже великим, тож навіть не знаю, на що грішити. В обох випадках швидкість з’єднання становила 1Гбіт.

Загалом підсумую.
Плюси
Охайне пакування
Не менш охайне складання (скажімо так, 4+)
Адаптер працює.
Наявність гальванічної розв’язки.
Багато налаштувань
Хороша програмна підтримка з боку виробника.

Мінуси
Поки не вдалося отримати заявлену швидкість
Не зміг скористатися функцією WOL (пробудження комп’ютера мережею).

Моя думка. Дуже шкода, що не вдалося отримати заявлену швидкість передавання даних. Звісно, я не розраховував на 120МБ/сек, але думав, що буде хоча б 50-60, а 27 — якось зовсім слабенький результат. Також мене трохи здивувало, що в режимі USB 2.0 швидкість помітно нижча, хоча в обох випадках отримана швидкість передавання даних менша за швидкість USB 2.0 (межа інтерфейсу — 60МБ/сек, реально близько 35-38МБ/сек). Що стало «вузьким місцем», поки не знаю.
Щодо WOL, думаю, що він радше працює, ніж ні. Просто ця функція не завжди працює навіть тоді, коли використовується мережева карта, вбудована в материнську плату, а тут — через USB. Тому я б не надто розраховував на її підтримку. Поки що найнадійніша реалізація цієї функції — через окремі контакти плати.
Загалом використовуватиму його час від часу як допоміжний, про всяк випадок.

Сподіваюся, огляд був корисним і допоможе зробити правильний вибір.

Товар надано магазином для написання огляду.