Лабораторний блок живлення GOPHERT CPS-3205, або той рідкісний випадок....

Мені іноді здається, що хоч би що я оглядав, у мене все одно виходить огляд блока живлення.
Але в цьому випадку огляд блока живлення був запланований від самого початку. Я вже бачив його раніше, тому мені було ще цікавіше самому його випробувати й розповісти іншим про свої враження.
Тести, розбирання, аналіз — усе як завжди й на тому самому місці :)

Іноді може здатися, що я залишаю надто схвальні відгуки про товари. Частково це пояснюється не моїм бажанням похвалити товар, а тим, що я завжди намагаюся ретельно вибирати товари для оглядів, а деякі сам прошу додати до асортименту.
Цей товар якраз належить до категорії тих, які я попросив додати, тож зрозуміло, що згодом я вирішив написати огляд :)
Але це так, ліричний відступ, а тепер перейдемо до справи, тобто до огляду, тестування та інших цікавих речей.

Розпакування, як завжди, сховаю під спойлер — нехай буде, але нікого не обтяжує :)

Ось, власне, і весь комплект. Загалом комплектація лабораторного блока живлення не передбачає купи аксесуарів, дали все необхідне.
Кабель живлення
Кабель для під’єднання навантаження
Інструкція
Блок живлення


Інструкція англійською. Не скажу, що в ній багато інформації, але необхідний мінімум точно є. Хоча такі речі зазвичай купують люди, які розуміють, що це таке, і часто інструкція потрібна лише на початку — просто як підказка.


Цей блок живлення випускається в багатьох модифікаціях (за ідеєю, їх має бути близько шести).
Три версії з різною вихідною напругою та максимальним струмом, а також дві модифікації з три- або чотирирозрядним індикатором струму.
У мене варіант CPS-3205: максимальна вихідна напруга — 32 Вольти, максимальний струм — 5 Ампер.
В інструкції це середня колонка в описі характеристик. Нагадую: усі фото в огляді клікабельні.


Також у комплект поклали кабель для під’єднання навантаження. Чесно кажучи, кабель — мотлох. Коли я отримав цей блок живлення, то, звісно, захотілося хоча б його випробувати :)
Як навантаження я взяв автомобільну лампу на 12 вольт, 45 Ватт, але оскільки вона просто лежала на столі, то надовго я її не вмикав — стіл мені ще знадобиться :) Та коли я закінчив бавитися, провід був лише трохи холодніший за лампу. Щоправда, варто сказати, що я його не розмотував, а випробовував як є.
Переріз кабелю зовсім нікудишній, такий кабель краще відразу замінити на щось пристойніше.
А от роз’єми й затискачі-крокодили цілком годяться, тож можна замінити лише сам кабель.


До кабелю живлення в мене претензій не було, хіба що мені випадково надіслали (чи це я випадково замовив) кабель під американську розетку :(
Добре, що підійшов звичайний комп’ютерний кабель, тож проблеми це не спричинило — просто дістав із шухляди перший-ліпший.


Гаразд, розумію, що кабелі нікому не цікаво розглядати, тож перейду до блока живлення.
Перше, що впадає в око, — невеликі розміри. Думаю, усі розуміють, що блоки живлення такої потужності й таких габаритів зазвичай імпульсні.
Імпульсні блоки живлення мають свої переваги й недоліки. Якщо говорити саме про лабораторний блок живлення, то серед переваг — невеликі габарити за великої потужності. Крім того, цей блок живлення має пасивне охолодження (але до цього ми ще повернемося під час тестів).
Серед недоліків зазвичай згадують підвищений рівень пульсацій і велику вихідну ємність, але до цього ми також ще повернемося.
Габарити цього блока живлення становлять 192х120х58мм з урахуванням усіх виступних частин.


Компонування передньої панелі цілком зручне, хоча й не без недоліків. Мені не дуже сподобалося, що вихідні клеми й вимикач живлення розміщені ззаду. До розташування вихідних клем можна пристосуватися, а от вимикач живлення ззаду — не дуже зручне рішення.
На передній панелі, крім органів керування, є індикатори встановленої та фактичної вихідної напруги й струму. У цій моделі використано чотирирозрядний індикатор напруги та трирозрядний індикатор струму.
Є модель із чотирирозрядним індикатором струму, вона трохи зручніша, але й дорожча.
У цій моделі струм до одного ампера відображається у форматі ххх.мА, понад 1 Ампер — х.хх.А. Про перехід у перший режим вимірювання сигналізує права крапка індикатора.


Також на передній панелі є індикатори —
режиму стабілізації напруги
стабілізації струму. Цей блок живлення не вимикає навантаження, якщо струм перевищує встановлене значення, а переходить у режим обмеження струму на заданому рівні.
режиму блокування органів керування.

Струм і напругу встановлюють за допомогою енкодера. Обертання — зменшення/збільшення, натискання — вибір кроку зміни.
Енкодер один, тому є перемикач вибору регулювання: струму чи напруги.
Праворуч унизу розташовані дві кнопки: блокування керування та подавання напруги на вихідні клеми.


Ззаду все просто й скромно: дві вихідні клеми, перемикач вхідної напруги, вимикач живлення та роз’єм живлення.
Особливу увагу слід звернути на положення перемикача напруги живлення. Якщо в мережі 230 вольт, а перемикач встановити в режим 110 Вольт, наслідки будуть сумними.
Вихідні клеми цілком нормальні, для струму 5 Ампер більш ніж достатньо.


Увесь корпус виготовлено з анодованого алюмінію, він слугує великим радіатором.
Така конструкція забезпечує не лише непогане відведення тепла, а й доволі жорсткий корпус — блок живлення здається монолітним.


Знизу ребер охолодження немає, але є чотири невеликі ніжки. Ці ніжки чимось нагадали мені старі радянські шашки: такі самі на вигляд і такі самі слизькі. Я б радив приклеїти шматочки гуми.
Загалом ніжки виготовлені або з м’якого пластику, або з твердої гуми: нігтем їх наче можна трохи продавити, але по гладкому столу вони ковзають.


Після ввімкнення блок живлення одразу переходить у режим «Вимкнено» — автоматично подавати напругу на вихід він не починає. Це по-своєму добре, але ще краще було б мати змогу вибирати, чи вмикати його після подавання живлення.
Поправка: виявляється, можна вибрати, подавати напругу на вихід після ввімкнення чи ні.
Для цього треба затиснути кнопку on/off і покрутити енкодер, доки не з’явиться напис (він з’являється не одразу) — dON. Щоб повернути попередній режим, треба зробити те саме, доки не з’явиться напис dOF.


Максимально можна виставити трохи більше за заявлені параметри: 32.3 В і 5.1 А.
Під час вибору кроку регулювання відповідний розряд індикатора світиться яскравіше. Тобто якщо регулюємо десяті частки вольта, яскравіше світиться крайній правий розряд.
Після завершення регулювання індикатор починає світитися рівномірно й переходить у режим відображення поточного значення вихідної напруги. Якщо напруга на вихід не подається, буде показано 00.00
Під час експериментів я помітив невелике паразитне підсвічування одного з розрядів від сусіднього — це видно на фото. Не критично, але таке є.


Насамперед я вирішив перевірити, наскільки точно вольтметр блока живлення показує вихідну напругу. Для цього я перевірив увесь діапазон — від 1 В до 32.30, з кроком 5 В.
Зауваження були лише на краях діапазону — за напруги 1 В і 32.30. В інших контрольних точках напруга відображалася дуже точно.




Під час вимірювання я виставляв відповідну напругу, після чого БЖ переходив у режим відображення вихідної напруги. Щоб БЖ не працював зовсім без навантаження (для імпульсного БЖ це складний режим), я під’єднав до виходу невелике «навантаження» — резистор опором 1 кОм. До речі, на фото заодно можна побачити, як працює вимірювання струму на малих значеннях: вихідний струм у мА дорівнює вихідній напрузі у вольтах.
Під час вимірювань резистор трохи підгорів, бо 32 В для нього — забагато.


Після перевірки точності відображення вихідної напруги я захотів перевірити, мабуть, найкритичніший параметр імпульсного блока живлення — рівень пульсацій напруги на виході.
Вирішив одразу перевіряти за максимального заявленого струму — 5 А — і за різних напруг, від 5 В до максимуму.
Щуп осцилографа був у положенні 1:1, вибрано 50 мВ на поділку, режим роботи входу — AC.
Як еквівалент навантаження використовувалося електронне навантаження.
Зовні це мало приблизно такий вигляд.


За низької напруги я взагалі не помітив жодних помітних пульсацій, хіба що за напруги 10 В осцилограма почала показувати «ознаки життя»
Заодно на фото можна побачити, як БЖ тримає напругу за майже максимального струму навантаження (вольтметр ліворуч).


Збільшення вихідної напруги до 15 і 20 В практично нічого не змінило: пульсації залишилися на тому самому рівні, що й за 10 В.


Спробував за 25 і 30 В — склалося враження, що я взагалі нічого не змінюю. Навіть почав перевіряти роз’єм підключення осцилографа, але все було під’єднано правильно.


Наприкінці я виставив на виході майже максимум, який може видати БЖ: 32,3 В і 5,08 А. Більше не виставляв, оскільки електронне навантаження стабілізує струм, і коли БЖ переходив у режим стабілізації струму, напруга на виході падала до нуля, а навантаження автоматично вимикалося. Це не поломка, а поведінка, зумовлена логікою роботи цієї зв’язки.


Але в мене було відчуття, що я весь час роблю той самий скриншот. Добре, що осцилограми були пронумеровані, інакше я б точно заплутався.
Мало того, що різниці в рівні пульсацій між 10 В і 32,3 В узагалі немає, так ще й сам рівень пульсацій дуже пристойний: за заявлених 30 мВ п-п БЖ насправді забезпечує близько 10 мВ. Це більш ніж чудовий результат, утричі кращий за заявлені характеристики.


Перевіривши точність відображення вихідної напруги та рівень її пульсацій, я перейшов до перевірки ще одного параметра — точності відображення вихідного струму.
За малих струмів є невеликі зауваження до точності вимірювання. Це зумовлено тим, що АЦП приладу має невелику розрядність і за малих струмів починає показувати значення з кроком не в одну одиницю, а в 3–4 останні розряди.
Як це проявляється, можна побачити на фото нижче.


За більших струмів навантаження все нормалізується, а за струму понад 1 А покази відображаються з неабиякою точністю.


Покази збігаються до останньої цифри аж до максимального вихідного струму.
Випробування проводили за вихідної напруги 15 В — її вибрали приблизно посередині діапазону, між нулем і максимумом.


Якось у коментарях бачив запитання: навіщо стільки вимірювальних приладів?
Нижче на фото — наочний приклад одночасного використання кількох приладів.


Друга частина знайомства з цим блоком живлення була мені не менш цікава, а може, навіть іще цікавіша за першу. Звісно, це розбирання.
До цього я вже бачив нутрощі на фото, але одне — дивитися, а інше — самому все помацати.
Передня панель приладу кріпиться декоративними гвинтами з внутрішнім шестигранником, задня — звичайними гвинтами під хрестову викрутку.


Спочатку я взяв біту під шестигранник і приготувався відкручувати передню панель, але насправді для часткового розбирання зручніше відкручувати задню.


Відкручуємо чотири гвинти, що кріплять задню панель, і зсуваємо дно в бік задньої панелі.


Ось воно, диво інженерної думки китайських розробників. Хоча практика показує, що більшість таких пристроїв є клонами пристроїв від відоміших виробників, щодо цього пристрою нічого стверджувати не буду.
Перше враження — акуратно, друге — дуже акуратно!
Плата всередині займає не весь простір, навіть залишилося вільне місце — це добре.


Далі буде чимало фотографій нутрощів. Комусь може здатися, що вони зайві, але, чесно кажучи, я й так під час підготовки матеріалу скоротив їхню кількість як міг. Та коли річ добре зібрана, хочеться показати її з усіх боків. Вважайте це моєю невеличкою слабкістю :)
А з іншого боку, я хотів показати все так, як сам хотів би побачити огляд такого пристрою.


Добре видно велику кількість трансформаторів і дроселів.
Загалом пристрій містить 7 моткових вузлів, перелічу їх.
Два вхідні дроселі
Трансформатор живлення електроніки
Розв'язувальний трансформатор для керування високовольтними транзисторами
Силовий трансформатор
Вихідний дросель інвертора
Вихідний дросель для придушення перешкод.


Зібрано якісно, я б навіть сказав — майже на рівні промислових пристроїв.


Але, звісно, не обійшлося й без невеликих «косячків». Перше, що я помітив: провід до перемикача діапазону вхідної напруги проходить небезпечно близько до шунта вимірювання вихідного струму. З ним розберемося пізніше, а поки що решта вражень лише позитивні, монтаж досить вільний.
До речі, виміряв падіння напруги на шунті за струму 5 Ампер — воно становило рівно 75мВ, що дає нам опір шунта 15мОм.


На вході встановлено збірку з чотирьох конденсаторів: 2 шт. по 100 мкФ і 2 шт. по 180 мкФ. Цікаво, що одна пара виробництва Capxon, а друга — Samxon. Не скажу, що це вершина досконалості, але й безіменними ці конденсатори точно не назвеш — цілком собі середній клас.
Такий набір конденсаторів обрали через бажання розробників умістити все в невеликому корпусі, причому ключовою була висота корпусу.
Конденсатори більшої ємності зазвичай мають і більшу висоту. Нещодавно я намагався підібрати конденсатори великої ємності й невеликої висоти, типу 680 мкФ на 200 В, але поки не знайшов.
Але розробники цілком могли встановити й чотири по 180 — було б тільки краще.
Конденсатори мають реальну ємність і разом забезпечують еквівалент 140 мкФ (100+180)/2.
Такої ємності цілком достатньо для вихідної потужності 160 Вт.
До речі, власне споживання БЖ дуже мале: після вимкнення живлення й від'єднання навантаження він ще працює близько 10 секунд, живлячись від конденсаторів.


На виході використано приблизно таку саму комбінацію виробників: 2200 мкФ Capxon і 1000 мкФ Samxon.
Засмутило те, що конденсатори розраховані на 35 В. На мій погляд, цього замало, і доречніше було б використати конденсатори на 50 В.
На виправдання розробників можна сказати лише те, що в БЖ, зібраних за топологією оглядуваного (це напівмостовий БЖ), менші викиди напруги, а сам БЖ не завжди працює за максимальної вихідної напруги.
На фото також видно дросель для придушення перешкод.


Фото окремих вузлів.
Високовольтні транзистори мають ізольований корпус, а між корпусом і транзисторами є ізолювальна теплопровідна прокладка. Діодний міст також прикручений до радіатора, хоча для нього це було й необов'язково.
На вихідні діодні збірки встановлено спеціальні ізолятори, які повністю закривають корпус.
Корпус пристрою з'єднаний із контактом заземлення друкованої плати, а отже, і з контактом заземлення роз'єму живлення.
Ба більше, коли я розібрав пристрій далі, то побачив, що не забули встановити й спеціальну шайбу. І не просто встановили, а в правильному місці — між пелюсткою та корпусом!

Хтось скаже: що такого в наявності шайби чи додаткового ізолятора? Відповім: будь-який інженер скаже, що такий підхід свідчить про культуру виробництва пристрою. Адже коли починають заощаджувати, то зазвичай саме на таких дрібницях: то ізолятор вважають зайвим, то шайбу не ставлять або ставлять неправильно.
Тобто навіть за результатами огляду можу сказати, що контроль виробництва є і він працює.


Відкрутивши всі гвинти, що притискають елементи до корпусу, я зміг вийняти плату з корпусу (виймається вона так само, як і дно).


Тепер можна перейти до ще детальнішого огляду.
Але спершу я усуну один із невеликих «косячків» — провід, що проходить біля шунта.
Вище я писав, що біля шунта проходить провід до перемикача вибору діапазону вхідної напруги.
У наших краях цей перемикач не лише непотрібний, а іноді й шкідливий: навіть випадкове перемикання за лічені секунди спалить блок живлення, тому я просто вилучаю цей перемикач зі схеми.
Ця переробка не підходить мешканцям країн, де напруга в мережі становить 100–120 В: їм доведеться ізолювати провід.


Переробити БЖ дуже просто. Знаходимо, куди під'єднані проводи від перемикача.


І просто випаюємо їх :)
Усе, проблему вирішено на глобальному рівні: немає дроту — немає проблеми.


Вхідний фільтр заслуговує на окрему увагу.
Я оглядав чимало різних БЖ, але в цьому випадку вхідний фільтр зібрано як належить — можна брати за зразок.


На вході стоїть запобіжник, а за ним — варистор для захисту від підвищеної вхідної напруги та імпульсних перенапруг. Варистор розрахований на 470 Вольт — це стандартна напруга для варисторів у цьому колі. Бувають і на 430 Вольт, але трапляються рідше.
1. Можна зауважити, що варистор не працюватиме за напруги живильної мережі 100-120 Вольт, і правильніше було б установити два, але паралельно високовольтним електролітам. Та в нашій мережі 230 Вольт, тож установлений варіант нам цілком підходить.
2. На вході встановлено конденсатор MKP класу Х2, поруч — невеликий дросель із двома обмотками.
3. У пристрої застосовано належні конденсатори класу Y1 — саме за їхню відсутність я зазвичай сварю дешеві блоки під час огляду. Тут усе чудово.
4. У фільтрі живлення застосовано два дроселі з двома обмотками, також видно термістор для обмеження струму заряджання конденсаторів.
За такий фільтр живлення виробникові великий плюс. Часто застосовують лише один ступінь фільтрації, а тут — правильний фільтр із двома дроселями з двома обмотками. Таке я бачив лише у фірмових пристроях.


Схема вхідного фільтра живлення.


1. В інверторі застосовано високовольтні польові транзистори f13nk50z із вбудованим стабілітроном, що захищає затвор від стрибків напруги.
2. На вході встановлено діодний міст GBU407, розрахований на 4 Ампера 700 Вольт (1000 у піку).
3. Вихідні діодні збірки MUR1640CT, 16 Ампер 400 Вольт, причому ввімкнені вони трохи незвично, але водночас правильно. Правильність такого ввімкнення полягає в тому, що вони не з'єднані паралельно, як це зазвичай буває, а одна збірка виконує функцію одного діода випрямляча, друга — іншого. Таке ввімкнення покращує роботу діодів, адже паралельно з'єднані діоди розташовані всередині одного компонента, на одному кристалі.
4. Обмотувальні вузли навіть намагалися просочити лаком — може, й не просочували, але лаком їх точно намагалися покрити.


Схема вихідного випрямляча та фільтра. Зверніть увагу на правильне ввімкнення фільтра від завад і вимірювального шунта струму.


1. ШІМ-контролер — тут класика у вигляді TL494. Розробники пішли звичним і правильним шляхом, застосувавши «апаратний» ШІМ-контролер, яким уже керує процесор. Це забезпечує високу точність підтримання напруги та струму, а також швидшу реакцію на зміну навантаження.
ШІМ-контролер розташований на вторинному боці й живиться від окремого джерела живлення.
2. Уся електроніка блока живлення живиться від окремого джерела, зібраного на базі TNY274.
Мене потішило, що розробники застосували цілком поширені комплектуючі, які можна купити офлайн, а не китайські аналоги, доступні лише на eBay чи Ali.


Принципову схему я не креслив, бо це забрало б зовсім непристойно багато часу, але намалював приблизну блок-схему пристрою.


До друкованої плати були зауваження. Флюс після монтажу деяких конденсаторів не змито.
Мене це навіть здивувало, особливо на тлі дуже акуратного складання. Не скажу, що це критично, але неприємно.
Можливо, контролер, який стежить за дотриманням техпроцесу, відійшов покурити, і саме в цей час паяли мою плату. :(
Загальне фото плати.


Оскільки на загальному фото плати не видно маркування всіх елементів, далі покажу кілька фото окремих вузлів — можливо, це комусь допоможе під час ремонту.
Оскільки в інверторі застосовано польові транзистори, а сам вузол спочатку задумувався для керування біполярними, інженери трохи доопрацювали схему керування, додавши дрібні транзистори. Наскільки я розумію, вони потрібні для надійнішого закривання польових транзисторів.


У цьому БЖ застосовано розв'язувальний трансформатор, який відрізняється від стандартного для БЖ типу ATX (хоча схема частково й схожа). Стандартний трансформатор для роботи з біполярними транзисторами має більше обмоток: дві первинні та три вторинні. Тут же це розв'язувальний трансформатор у чистому вигляді.
Первинну обмотку під'єднано до моста з чотирьох невеликих транзисторів, якими керує TL494. У трансформатора дві вихідні обмотки для керування верхнім і нижнім високовольтними транзисторами.
Усе це зумовлено тим, що в інверторі застосовано польові транзистори, а також полегшує роботу інвертора в широкому діапазоні заповнення ШІМ аж до повного вимкнення.


Вузол «обв'язки» TL494 (праворуч) і деякі елементи снабера високовольтного кола (праворуч).


Вузол вихідного вторинного живлення (вгорі) і вузол підсилювача сигналу з шунта.
Блок живлення внутрішньої електроніки видає дві напруги. Одна живить ШІМ-контролер, друга — електроніку керування та індикації.


Як не дивно, виробник покрив лаком цей вузол, тож довелося відмивати лак із мікросхеми, щоб з'ясувати, що саме тут застосували.
У цьому випадку це звичайний LM358. Його характеристики далекі від ідеалу, але цілком достатні для конкретного застосування. Замінити можна, але не думаю, що це щось поліпшить.


Після огляду я трохи відмив флюс із друкованої плати й покрив її шаром лаку.
Почасти щоб відновити лак там, де я його змив, та й просто для додаткового захисту.


З оглядом силової плати закінчили, перейдемо до плати керування.
Вона розміщена на передній панелі, флюс також частково не змито (контролер, мабуть, часто відходив покурити — час кидати), але в цьому місці це не критично.


Відкручуємо три гвинти, якими плату керування прикручено до передньої панелі.


Так..., а індикатор можна було встановити й рівніше. Я помітив це одразу, тому й розбирав усю конструкцію, зокрема, щоб вирівняти його. На щастя, доступ до індикатора нескладний: чотири гвинти на передній панелі й три гвинти кріплення друкованої плати.
Загалом більшість, найімовірніше, цього й не помітить, і це точно жодним чином не впливає на роботу та характеристики БЖ, але, як то кажуть, «осад залишився».
Більше зауважень якось не виникло, на вигляд усе акуратно.




1. Як «мозок» використано 8-бітний мікроконтролер STM8S105K4T6.
2. Індикатором він керує через пару регістрів 74HC595, які слугують для підсилення струму та збільшення кількості виводів.
3. Усе це «неподобство» живиться від лінійного стабілізатора на 3.3 Вольта.
4. На цій платі встановлено ще один операційний підсилювач, теж LM358.


Також на платі помітив термодатчик. Судячи з інструкції, пристрій має захист від перегрівання, але в штатному режимі роботи мені не вдалося його перегріти.


Передню панель оглянули, більше нічого цікавого на ній не виявлено :)
Про задню панель я згадав, коли вже збирався скручувати все назад.
На задній панелі також є деякі деталі :)
Але немає однієї необхідної й корисної деталі, про яку чомусь забули, — вихідного запобіжника. Якщо під'єднати до блока живлення акумулятор із зворотною полярністю, то щонайменше перегорять вихідні дроти. Запобіжник краще додати, струм — 6-7 Ампер.


Прямо на вихідних клемах встановлено невелику друковану плату, на якій розміщено один із вихідних конденсаторів.
Друга друкована плата припаяна до контактів вимикача живлення. Примітно, що мало того, що встановили окрему невелику плату, так ще й вимикач розриває обидва мережеві дроти, що правильно, особливо для імпульсних БЖ.


Заодно виміряв реальну ємність конденсаторів вхідного фільтра.
Не обманули, усе збігається. Вище я наводив розрахунок, чому має бути 140 мкФ, повторю його тут — 100мкФ + 180мкФ = 280мкФ для паралельно з’єднаних конденсаторів.
Оскільки конденсатори розраховані на 200 Вольт, їх з’єднано ще й послідовно, що дає 280/2=140мкФ.


Уже після складання всього цього я вирішив перевірити нагрівання елементів усередині блока живлення.
Оскільки решту параметрів я вже виміряв, у тесті було значно менше «учасників».
Блок живлення
Електронне навантаження
Безконтактний термометр
Ручка й папірець.


Тест тривав 1 годину 40 хвилин. Температуру перевіряли з інтервалами у 20 хвилин, а струм збільшували кратно 1.25 Ампера.
Наприкінці був додатковий 20-хвилинний прогін на максимальному струмі й напрузі.


Усі результати вимірювань звели в таблицю.
Нехай вас не дивує трохи вища початкова температура діодів: річ у тім, що БЖ лежав на столі, а над ним була настільна лампа з галогенною лампочкою, яка трохи нагріла цей бік корпусу.
Загалом результати непогані, але додатковий прогін на максимальному струмі показав, що за високої температури повітря трансформатор може перегрітися. Наприклад, якщо за 25 градусів це 88, то за 35 буде вже 98, що близько до критичного значення. Я б не радив довго експлуатувати блок живлення на максимальній потужності за високої температури.
Ситуацію можна трохи поліпшити, проклавши між дном і трансформатором шматочок теплопровідної гуми, але засунути дно в такому стані буде дуже проблематично.
Усі ці проблеми пов’язані з тим, що в БЖ пасивне охолодження, як то кажуть, палиця з двома кінцями.
Температура решти вузлів була в допустимих межах. Корпус під максимальним навантаженням нагрівся приблизно до 55 градусів: тримати в руках можна, але неприємно.
Заодно наприкінці виміряв температуру ШІМ-контролера живлення електроніки (TNY274) — вона становила 67 градусів, що цілком чудово.


Як один із варіантів застосування я вирішив зарядити акумулятор. Зрозуміло, що використовувати лабораторний БЖ як зарядний пристрій можна, хоча це якось неправильно :)
Під’єднав акумулятор і.... отримав спрацювання захисту від перевищення напруги на виході. Річ у тім, що на виході було встановлено 10 Вольт, а на акумуляторі напруга була помітно вищою, тож БЖ розцінив це як аварійну ситуацію. Вихід я навіть не вмикав.
Щоб вийти з цієї помилки, треба від’єднати акумулятор, перемкнути тумблер вибору струму/напруги й встановити на виході напругу, вищу за напругу акумулятора.


Усе, процес пішов, струм заряджання встановлено на 1 Ампер, БЖ працює в режимі стабілізації струму.
До речі, я пробував замикати клеми (звісно, без акумулятора) за ввімкненого виходу: тихе клацання — і БЖ переходить у режим стабілізації струму.


Якщо збільшити струм, напруга на клемах акумулятора піднімається до встановленого порога (акумулятор старенький), і БЖ переходить у режим стабілізації напруги.
Можна натиснути кнопку блокування органів керування й залишити акумулятор заряджатися.


Невеликий коментар щодо особливостей керування.
Приблизно півтора тижня я користувався цим блоком живлення у штатному режимі, тож цілком можу описати враження від користування цим пристроєм.
Вимикач живлення — зручний, якщо БЖ стоїть на столі, але незручний, якщо він стоїть на полиці.
Вихідні клеми — особливого значення не мають: під’єднав і забув.
Нагрівання — під час штатної роботи як джерела живлення для різних пристроїв нагрівання було невеликим, найбільшим воно було лише під час тестів.
Індикатор — на фото він має гірший вигляд, ніж у реальному житті. Світлодіодна індикація зручна завдяки кращій читабельності, хоча світлофільтр я б додав.
Керування — це взагалі велика тема, спробую описати.
Спочатку логіка керування та індикації була для мене не дуже звичною: БЖ має лише два індикатори, а добре було б мати чотири або п’ять (п’ятий — для відображення потужності).
Регулювання водночас і зручне, і незручне.
Зручно те, що насправді найчастіше регулюєш лише один параметр, і одного енкодера достатньо, та й перемикання між режимами не викликає проблем.
Незручно те, що якщо БЖ вийшов із режиму керування, то для повернення треба зробити один зайвий клік енкодером (перейти в режим відображення встановленого параметра), а другий клік уже регулює.
А під час регулювання обидва індикатори переходять у режим відображення встановленого значення. Але тут нічого не вдієш — це плата за мінімалізм.
Та найнеприємніше було те, що після переходу в режим відображення параметрів на виході й спроби знову змінити параметри БЖ вмикає режим керування з мінімальним кроком.
Наприклад, я регулював десяті частки вольта, відпустив ручку, БЖ перейшов у звичайний режим, а якщо потім я вирішив ще збільшити/зменшити значення, то регулюватиму вже соті частки або ж треба натиснути на енкодер. Мене це дратувало, хоча звикнути можна. Думаю, розробники цілком могли б зробити запам’ятовування останнього режиму роботи — так було б зручніше.

Отже, підсумок.
Переваги
Досить якісне складання. Ну, хіба що є дрібниці на кшталт погано відмитого флюсу та криво встановленого індикатора, але це не впливає ні на надійність, ні на якість роботи.
Загалом продумана конструкція.
Якісні компоненти
Хороша схемотехніка
Дуже низький рівень пульсацій
БЖ забезпечує чудові характеристики в усьому діапазоні вихідних напруг і струмів
Один із небагатьох БЖ, на якому виробник не заощаджував, а може, майже не заощаджував :)

Недоліки
Вимикач живлення на задній стінці
Відсутність запобіжника на виході
Є невеликі огріхи складання, описані в перевагах.
Певна незручність керування, можливо, справа звички.
Тонкі вихідні дроти в комплекті — однозначно треба замінити.
Велика ємність на виході, через що не рекомендується під’єднувати до БЖ елемент, на виході якого є напруга (наприклад, малопотужні світлодіоди тощо). Але це недолік майже всіх імпульсних БЖ. Спочатку треба під’єднати навантаження і лише потім увімкнути подавання напруги на вихід.

Моя думка. Нормальний добротний блок живлення з хорошими технічними характеристиками.
Звісно, можна посварити його за флюс тощо, але це дрібниці на тлі того, що блок живлення справді правильно зібраний. Рівень пульсацій на виході дуже приємно здивував — я такого не очікував.
Також вимірювання струму й напруги забезпечує хорошу точність. Щодо напруги є невеликі зауваження на краях діапазону, щодо струму — лише на початку, але, як на мене, точність для пристрою такого класу цілком хороша.
Загалом БЖ мені сподобався — справді цікавий і якісний блок живлення для радіоаматора. Звісно, недоліки можна знайти будь-де, але тут співвідношення переваг і недоліків явно на користь переваг.
Загалом це той рідкісний випадок...., коли майже не напартачили й зробили пристрій із характеристиками, кращими за заявлені.

Сподіваюся, огляд був корисним і допоможе зробити правильний вибір.
Якщо є запитання чи доповнення, буду радий відповісти або спробувати провести ще якісь тести.

Товар надано магазином для написання огляду.