SSK 32GB Не все, що має синій роз’єм, є USB 3.0.

Переглядаючи різні огляди флешок в інтернеті, я не раз зустрічав доволі схвальні відгуки про флешки SSK.
Стало цікаво, тож вирішив і сам спробувати.
Що з цього вийшло і який вигляд має USB3.0 у виконанні SSK — читайте далі.

Так уже склалося, що кожна моя нова флешка вдвічі більша за попередню. Цього разу черга дійшла до обсягу 32 ГБ.

Флешка йшла майже місяць, без номера для відстеження, але зрештою приїхала.
Не показуватиму фото конверта, тим паче що нічого особливого в ньому не було.
Але власне паковання флешки покажу.


Як то кажуть, зустрічають за одягом. До зовнішнього вигляду претензій немає, виглядає цілком непогано.


Знизу розташований повзунок, яким висувається роз'єм із корпусу.
Зазвичай я користуюся флешками із ковпачком, що закриває роз'єм. Цікаво, скільки прослужить таке рішення, як у флешки, яку я оглядаю.
Але користуватися зручно: натиснув, зсунув.


А ось для порівняння невелика колекція флешок. Усі вони пройшли вогонь, воду й мідні труби.
але всі й досі працюють, щоправда, не всі нормально: флешка на 8 ГБ уже втратила частину свого обсягу.
Ліворуч дві флешки Samsung, на 4 і 8 ГБ відповідно, праворуч від них Transcend USB 3.0 16ГБ, а крайня праворуч — SSK.
Усі мої флешки завантажувальні: Акронис, PXE, DOS.


У розкладеному стані нова флешка трохи більша за решту.
До речі, на перших двох флешках помітний логотип USB. Варто пояснити, чому такий логотип є не на всіх USB-пристроях.
Річ у тім, що такий логотип означає відповідність пристрою (або навіть роз'єму кабелю) стандарту USB. А цей стандарт визначає не лише електричні й програмні параметри, а й геометричні розміри.
За стандартом USB-пристрій, який повністю йому відповідає, не повинен заважати сусіднім таким самим пристроям.
Напевно, багато хто стикався з проблемою, коли не вдається вставити поруч два пристрої, бо один заважає іншому.
Перші дві флешки в цьому плані вставляються без проблем, а Transcend і SSK стандарту не відповідають, тому й не мають логотипа.



На роз'ємі є лазерне гравіювання з фірмовим логотипом і зазначенням обсягу.


Також лазерне гравіювання номера моделі є і на корпусі флешки.


Зовні все гарно, подивімося, що в неї всередині.
Відщепнувши кілька засувок, я дістався до нутрощів.
До речі, корпус флешки знизу металевий, доволі важкий (як для невеликого розміру).
Уся конструкція складається з чотирьох частин: верхньої та нижньої частин, висувного механізму й власне плати. Простіше не буває.


Усередині встановлено контролер SM3267 згідно з описом контролера, він має максимальну швидкість читання 160 МБ/сек і швидкість запису 60 МБ/сек. Ну, це ми перевіримо пізніше.


Мікросхема флешпам'яті виробництва Toshiba, на перший погляд, наче все непогано: хороший контролер, фірмова мікросхема пам'яті.
До речі, мікросхема в корпусі BGA, на мій погляд, у вивідному корпусі було б краще — принаймні, якби вона потрапила в пральну машину, то потім швидше висохла б.
Тобто рішення з BGA, на мій погляд, менш надійне.


Зображення переглянули, тепер перейдемо до того, на що здатна флешка.
На сторінці товару заявлено
Reading Speed: 60MB/s (for large files)
Writing Speed: 25MB/s (for large files)
Ну що ж, подивимося, а заразом порівняємо з моєю старенькою флешкою з USB 3.0

Підсумок.
Плюси
Флешка на вигляд дуже гарна.
Досить міцна конструкція, хоча верхня кришка — пластикова.
Мікросхема флешпам'яті цілком собі брендова, припускаю, що прослужить довго.
Контролер USB 3.0

Мінуси
Під час доставки упаковка постраждала.
Швидкість ну ніяк не відповідає USB 3.0.
З огляду на наведені вище плюси й мінуси, ціна явно завищена.

Моя думка.
Таку флешку можна купувати лише в одному випадку: якщо вам сподобався її зовнішній вигляд і вас влаштовує, що насправді швидкість відповідає нормальному USB 2.0.
З огляду на особливості упаковки, на подарунок навряд чи підійде, хіба що дарувати її без упаковки.
Якщо хочеться нормальну флешку, то простіше пошукати її офлайн, на жаль.

Цей товар я отримав від магазину chinabuye для тестування й огляду

P.S. Роз'єм USB почав з'являтися в комп'ютерах близько 17 років тому.
Тоді його називали — Універсальна марна шина.
Марна — тому що шина була, роз'єм був, а під'єднати до нього, по суті, було нічого.
Хто міг тоді подумати, що згодом цей роз'єм стане, мабуть, найпопулярнішим у світі? Зараз частіше буває, що їх не вистачає. :)
За задумом, після цього мала бути фотографія однієї з перших плат із USB на борту (тоді їх ставили максимум по парі), але, схоже, я так добре сховав цю плату, що тепер не можу знайти :(

Сподіваюся, мій огляд був корисним і допоможе вам ухвалити правильне рішення.
Я ж зрозумів, що поки що такі речі, як флешки (принаймні USB), краще купувати офлайн.
Але, можливо, і далі час від часу намагатимуся знайти ту саму, єдину й неповторну (флешку, звісно).