Електронне навантаження CL24, що ти таке?

Ну нарешті в мене знайшлися час і можливість написати огляд нової (відносно) моделі електронного навантаження від Atorch. Чи цікава вона і що змінилося — спробуймо розібратися.

Нагадую: щоб постійно бути в курсі нових тем у блозі, рекомендую підписатися на мій інстаграм, де я публікуватиму сповіщення про всі нові теми й, можливо, писатиму просто про щось цікаве — посилання на акаунт

Також підписатися на оновлення та нові статті можна в телеграм-каналі — https://t.me/KirichBlog

Довго не міг викроїти час на цей огляд: то навантаження довго їхало, то свята, то роботою завалили. Навіть нещодавно, коли вже збирався сісти й написати, «завдяки» рашистам дві доби просиділи без світла. Хоча насправді більшу частину матеріалу підготував давно, але ось вирішив таки написати. Можливо, десь щось пропустив, але оскільки це навантаження, по суті, просто оновлена версія попередніх, деякі тести й описи можна скоротити, бо повторювати одне й те саме вп'яте-шосте якось зовсім безглуздо. Тож якщо ви чогось не зрозуміли або вас щось цікавить, просто уточніть у коментарях.

Замовив одразу дві штуки не просто тому, що хотів саме дві, а, по-перше, через особливість нової версії, пов'язану саме з цим, а по-друге, магазин надав знижку для огляду, але на одну штуку вона виходила зовсім невеликою. Загалом вирішив: якщо ви доопрацьовуєте свою продукцію на підставі моїх оглядів, то добре було б якось за це віддячити, тож умовив зробити знижку на дві штуки.

Через деякий час отримав звичну коробку, у якій лежали два пластикові лотки, а в них — два навантаження.


Зверніть увагу: у магазині є чотири варіанти комплектації, про це я розповідав в анонсі, а я отримав обидва в максимальній комплектації.


Отже, крім самого навантаження, до максимального комплекту входять:
Спочатку те, що йде з багатьма їхніми навантаженнями
1. Тримач для акумуляторів
2. Плата комутації зарядного пристрою. Я вже казав, що зрештою розробив власну, безпечну для зарядного пристрою, оскільки вона повністю розмикає коло, а крім того, має правильну схему захисту від переполюсування — штатна плата, по суті, від цього не захищає. Також я значно зменшив падіння напруги, тож без проблем можна заряджати струмами 20–30 А, а за додаткового охолодження — і 40 А.
3. Адаптер для тестування USB-зарядних пристроїв і адаптер блока живлення.
4. Блок живлення, такий самий, як в інших навантажень, тільки в 24EW він потужніший.

Доповнення: коли перевіряв функцію заряджання, помітив, що розробники доопрацювали цю плату. Тепер струм у бік зарядного пристрою не йде — цього досягли встановленням діода. Чесно кажучи, краще б уже взагалі нічого не доопрацьовували, бо, розв'язавши одну проблему, вони додали кілька нових, зокрема:
1. Струм обмежений можливостями діода, а отже, максимум становить 4–5 амперів.
2. Раніше було падіння напруги на транзисторі, причому чимале, через що процес заряджання низьковольтних акумуляторів сильно затягувався, а тепер до цього додалося ще й падіння напруги, яке треба враховувати.




А це вже щось новеньке.
1, 2. Пара пакетів із додатковими комплектами.
3. Кабель для об'єднання навантажень.
4. Кабель USB-A на USB-C, класний, зі світлодіодиком, сподобався. Десь бачив огляд такого самого на вигляд кабелю, але із силіконовою ізоляцією. На жаль, тут звичайна — паяльника боїться.


Адаптери Bluetooth і WiFi. Тепер виробник вирішив зробити універсальніший варіант: ви можете самі вибирати, який тип підключення використовувати. Цікаво, що на платі WiFi передбачили місця для різних варіантів встановлення роз'єму.


Також у комплекті була інструкція, але зручніше переглядати її в електронному вигляді — посилання є на коробці блока живлення.


Ну і саме навантаження. Так, щось у ньому дуже знайоме...


Майже всі варіанти чотирипровідних навантажень від Atorch.
1. Перша модель, 150 ватів, але з можливістю підняти ліміт до 1000 ватів — огляд
1х. Тут мала бути модель DL24M, але її в мене вже немає, є огляд.
2. DL24MP, як на мене, найцікавіше навантаження. Огляду немає, є дуууже короткий огляд — посилання.
3. DL24EW — розширена версія DL24MP. По суті, у схемотехніці дуже багато спільного, але є відмінності в конструкції та додано можливість керування заряджанням — огляд першої ревізії.
4. Оглядаємо
Є ще новіший варіант нової версії, але, наскільки можу судити, відмінності косметичні.


Так, так і ще раз так: нова версія дуже вже схожа на стару DL24, місцями просто один в один.


Так само точно під радіатором стоїть один транзистор і потужна SMD-діодна збірка, з проблемами, про які згодом.
Помітив, що плата вже вигнулася через систему охолодження. У нових платах, де стоять чотири транзистори, це все-таки вирішено помітно краще.


Огляньмо новинку.
1. Ліворуч клемник для підключення джерела, а також виведені отвори для підключення модуля керування заряджанням. Минулого разу я нарікав, що праворуч він не дуже зручний, — це змінили.
2. Праворуч гніздо USB-C і пара додаткових роз'ємів.
3. Угорі роз'єм зовнішнього живлення та роз'єм вентилятора.
4. Унизу взагалі порожньо.


1. Пара додаткових роз'ємів призначена для з'єднання двох навантажень, щоб керувати ними спільно з однієї програми. У новішій версії, здається, так можна об'єднати до чотирьох пристроїв, власне, тому роз'ємів два: один умовно вхід, інший — вихід. Праворуч бачу імпульсний стабілізатор живлення; на форумах скаржилися на нагрівання лінійного.
2. А ось і те, про що я писав вище. З одним транзистором є проблема, і її зазначено на платі: за напруги понад 36 вольт потужність не більш як 60 ват.


Спереду все майже так само, як у старої DL24: роз'єм зовнішнього датчика внизу ліворуч. До речі, лише зараз помітив напис поруч: понад 36 вольт — максимум 60 ват, понад 80 вольт — максимум 45 ват!
Праворуч від дисплея чотири кнопки, знову ж таки один в один, як у DL24. Та й назва навантажень відрізняється лише на одну літеру.
Чому не зробили енкодер — для мене велика загадка...


Схемотехніку явно переробляли, мікроконтролер інший, також є:
1. Пара мікросхем 8205HA, у кожній по 2 польові транзистори.
2. Три ОП LM321
3. Один ОП GS8333. Судячи з короткого опису, це single/dual supply, micro-power, zero-drift CMOS operational amplifiers; найімовірніше, він допомагає вимірювати малі значення струму.

Загалом запитань більше, ніж відповідей. Без перемальовування схеми складно щось сказати. Наприклад, про те, що в 24MP і 24EW режим CV апаратний, я дізнався лише тоді, коли перемалював цю ділянку схеми: там стоять два ОП (струму й напруги) та комутатор, який перемикає сигнал із них. Тут я такого не бачу, зате бачу незрозумілі транзистори й пару дивних діодів ліворуч від них. Якщо припустити, що одна збірка керує вентилятором і модулем заряджання, то що робить друга?



Маркування двох мікросхем стерте. Якщо з мікроконтролером усе незрозуміло, то з другою все ясно: вона була на старій платі, причому трасування плати майже ідентичне, а крім того, знову повернулися до пари шунтів по 10мОм.


Праворуч від дисплея — стабілізатор живлення, перетворювача UART-USB уже немає, тепер усім займається мікроконтролер.


Вмикаємо, і під час запуску одразу пропонують вибрати мову, а також показують QR-код, що веде на сторінку з описом.


Далі з'являється вікно вибору режиму роботи, яке за деякий час змінюється вікном режиму CC, встановленого за замовчуванням.


Опис меню керування.
1, 2. Основне вікно: угорі змінюється напис із назвою програми та її версією, а також температурою мікроконтролера (навіщо?) і ETS (зовнішній датчик температури).
3. Унизу праворуч кнопка Developing, але там заглушка
4. Меню велике й реалізоване краще, ніж у DL24EW: пункти йдуть послідовно, а не безладною купою.
5. Вибір мови й типу відображення: цифри або графік.
6, 7. Яскравість у робочому режимі та режимі очікування.
8. Обмеження часу розряджання.
9. Калібрування зовнішнього датчика температури.


1. Другий екран меню.
2. Калібрування напруги; у калібрування струму такий самий екран.
3. Напруга вимкнення розряджання.
4. Напруга вимкнення заряджання. Функція радше захисна, ніж основна; краще встановити цю напругу трохи вище за потрібну, щоб відсікання відбувалося за падінням струму.
5. Встановлення струму відсікання заряджання — дуже важлива функція. Щоправда, я б одразу встановив щось близько 100мА, але це залежить від акумулятора.
6. Захист від максимального струму, на жаль, тут лише 25А.


1. Третій екран налаштувань. Наводжу не всі, а лише найцікавіші; решта інтуїтивно зрозумілі.
2. А ось того налаштування, якого немає у DL24EW, але воно дуже важливе: встановлення паузи між циклами заряджання-розряджання та розряджання-заряджання.
3, 4. Меню налаштування режиму зв’язку. За замовчуванням вибрано USB, можна встановити Bluetooth або Wi-Fi, якщо встановити відповідний модуль, звісно.
5. Четвертий екран меню
6. Найбільш незрозуміле й нове тут — підсилення під час розряджання малими струмами. В описі щось говорили про функцію тестування батарейок малими струмами.


Головний екран трохи переробили: наприклад, додали індикацію обертів вентилятора (оберти автоматично регулюються, нарешті!), перейменували датчик транзистора, ну й переробили індикацію режимів налаштування вимкнення.
У режимі графіка, по суті, показуємо те саме, що й у застосунку. Для прикладу я спробував навантажити блок живлення на 5 вольт струмом 1 і 2 А.


Трохи тестів.
Спочатку перевірив напругу — загалом усе нормально, діапазон 10 мВ–50 В. Єдине, навантаження взагалі не побачило 10 мВ.


А от зі струмом усе виявилося цікавіше: спочатку встановив 5 мА, і, на диво, навантаження коректно встановило цей струм.


Подальша перевірка в діапазоні 10 мА–5 А також показала, що з точністю встановлення струму все дуже добре.


Перевірити струм понад 12 А на той момент не було чим. Утім, результатів навіть за такого струму цілком достатньо, щоб сказати: із завданням і вимірюванням струму в цього навантаження все гаразд, а покази взагалі збігаються з моїм БЖ RD6012P


Заодно перевірив тепловий режим: спочатку за потужності 100 Вт, а потім 150 Вт.
Вентилятор відносно тихий і регулюється дуже плавно — загалом мені справді сподобалося. За показами вбудованого термодатчика було 62 градуси за потужності 100 Вт і 78 градусів за 150 Вт. Виглядає дуже гарно, але на реальність схоже мало.


А реальність, на жаль, невблаганна: за потужності 150 Вт транзистор легко нагрівається до 120–125 градусів. І зауважу: це була зима, вдома було не дуже спекотно, а влітку додайте ще щонайменше 5 градусів.


Власне, це частково й послання тим, хто пише у своїй рекламі —

і показує гарні картинки з термодатчика, який вимірює температуру повітря. Я вже неодноразово писав: датчик у цих навантажень бреше. Наприклад, я використовую термодатчики з іншим ТКС, щоб хоч якось компенсувати похибку. До того ж датчик притиснутий через термопасту до корпусу транзистора, і навіть у такому разі покази занижені приблизно на 10–15 градусів. За бажання я теж можу зробити так, щоб термодатчик показував і 60, і 30, і навіть −40 градусів....


Режим CV. Є припущення, що тут він програмний, але давайте перевіримо. Одразу поясню: цей режим ніколи не використовують для тестування джерел напруги, тобто блоків живлення й акумуляторів!!! Режим CV потрібен для перевірки джерел струму, наприклад драйверів, зарядних пристроїв (саме зарядних пристроїв, а не тих USB-блоків живлення, від яких ви заряджаєте смартфони). Річ у тім, що в цьому разі струм задає саме джерело, а навантаження «споживатиме» рівно стільки, скільки джерело зможе віддати.

Спочатку встановив обмеження струму на 2 ампери й почав підвищувати напругу. У діапазоні 1–10 вольт узагалі жодних проблем, хіба що напруга стабілізується доволі плавно, спершу трохи перевищуючи встановлене значення.


Гаразд, підвищуємо до 20 вольт — і тут у блока живлення починає їхати дах: світиться символ CC, струм задано 2 А, але на дисплеї виміряне значення — близько 1,4 А.
Спробував підвищити ще, але з’явилася помилка: мовляв, забагато хочу. І це, до речі, проблема: навіть якщо доопрацювати силовий вузол, ця помилка все одно залишиться...
Пробуємо 40 і 45 вольт — без різниці, маємо 1,2 ампера за заданих 2 амперів.


Пробую встановити 15 вольт за струму 4 ампери — та сама історія: світиться символ CC, а струм лише 1,8 ампера. Але я знаю, що це може бути через «ніжний» блок живлення, і часто допомагає конденсатор, установлений паралельно силовому колу. Ставлю його — отримую рівно те саме.


Пізніше вирішив повторити експеримент, але вже з потужним і «грубим» БЖ. Тут усе працювало нормально: я встановлював і 1, і 30 вольт за струму 2 ампери, а також 10 і 20 вольт за струму 5 амперів.
Здається, винен БЖ? Ні, річ у тім, що під час тесту клеми блока живлення, до яких навантаження було під’єднане штатними затискачами-крокодилами, буквально «співали», а точніше — дзижчали на частоті в кілька кілогерців. Притискаю — дзижчить тихіше, відпускаю — голосніше.
Суть цього явища в тому, що вони дзижчать у такт із пульсаціями струму. І я навіть не діставатиму осцилограф, щоб це перевірити: пульсації буквально чути й без нього.
Загалом, на жаль, не рекомендую використовувати цей режим.


Спробуймо режим CR. До речі, ним узагалі хтось користується? Для яких сценаріїв?

І тут знову дивина: встановив 50 вольт, пробую еквівалент опором 100 і 50 Ом — струм нульовий.
Знижую напругу до 20 вольт — за тих самих 100 і 50 Ом усе працює коректно.
Знижую опір до 10 Ом, напруга 10 і 20 вольт — усе працює коректно.

Виходить, вище 20 вольт, принаймні за 50 Ом, працювати не хоче, а за 20 вольт і нижче — без проблем...


Гаразд, спробуймо режим CP. Як на мене, він якраз буває корисним.
Встановлюємо на БЖ 30 вольт, на навантаженні — 5 або 10 ватів, а реально отримуємо близько 6 ватів в обох випадках.
Знижуємо напругу до 20 вольт, потужність — 20 ватів: працює коректно.
Підвищуємо до 30 вольт, на навантаженні встановлюємо 50 ватів, а отримуємо лише 27 ватів.


Гаразд, експериментуємо далі.
На навантаженні ті самі 50 ватів, знижую напругу до 24 вольт — працює коректно. Знижую потужність до 20 ватів — і тут усе гаразд.
Гаразд, пробую підвищити потужність спочатку до 100, а потім до 150 ватів — також без проблем. Щоправда, згодом з’явився напис про перевищення ліміту в 150 ватів.

Загалом виходить, що навантаження працює коректно, поки напруга нижча за 24 вольти. Якщо вище — починаються глюки. Схоже, те саме стосується й режиму CR. Шкода.


Ще кілька режимів. Для початку — вимірювання внутрішнього опору акумуляторів. У цьому випадку його замінює блок живлення.


Ну, власне, нічого нового: щось вимірює.
Щоправда, не обійшлося без багів. Наприклад, є вибір «великий акумулятор» і «маленький акумулятор» — різниця в струмі, за якого відбувається перевірка. Але можна вибрати великий, а після підтвердження ці пункти поміняються місцями. Потім зміните ще щось — і вони повернуться назад. Наскільки пам’ятаю, перший тест я проводив, вибравши великий акумулятор, а вимірювання відбулося як для маленького. Загалом будьте уважні.


Вимірювання навантажувальної здатності блоків живлення.
Тут, загалом, усе начебто непогано, але, як і в 24EW, тест вкрай повільний, ну дуже повільний. Наприклад, зміна струму в діапазоні 0,66–2,02 А тривала приблизно 3,5 хвилини, тобто для тестування джерела на 25 А тест триватиме близько 45 хвилин... жесть.
Розробники, ну зробіть ви цей тест швидшим, хоча б у 10 разів!


Поки виконував попередній тест, помітив, що праворуч від дисплея виведені майданчики для USB. Цікаво, що також розведено якийсь сигнал PB22. Але варто мати на увазі, що V+ у них з'єднаний із входом, тому при живленні від 12 вольт на цьому контакті ми маємо ті самі 12 вольт!

Тест вимірювання опору кабелів, як на мене, досить і досить умовний, але принаймні проходить швидше за попередній.


Переходимо до цікавішого тесту — функції керування заряджанням і, власне, вимірювання ємності акумуляторів.
Але перш ніж перейти до цього тесту, згадаю про нову функцію — циклічний тест. Річ у тім, що спочатку зробили тест CDC, тобто заряджання-розряджання-заряджання, по суті один цикл із попереднім заряджанням, а другим варіантом був CDCDC, тобто два цикли.
Тут же додали багаторазовий тест, де можна задати кількість циклів, а результати навантаження покаже у вигляді таблиці. Як на мене, зручно.

До речі, перш ніж почати будь-який із цих тестів, навантаження нагадає, що треба під'єднати зарядний пристрій.


Поки чекав, коли ввімкнуть електрику, зібрав стенд, потрібний для проведення автоматичних тестів із заряджанням. А тут ще й під руку підвернувся піддослідний акумулятор: купував щось на AliExpress, і як подарунок дали ліхтарик із вбудованим акумулятором 18650.

До речі, мало не забув: почав збирати всю цю конструкцію й раптом виявилося, що в комплект не поклали гвинтів, щоб прикрутити плату керування заряджанням. Причому в мене було два навантаження, в обох у комплекті була ця плата, і в обох не було гвинтиків із гайками.
Крім того, через великий радіатор прикручувати плату вкрай незручно. Єдине, що тішить, — плата не заважає встановити плату з тримачами акумуляторів. Ну хоч тут усе продумали, мабуть, випадково.

Нагадаю ще раз: у новій платі керування встановили захисний діод, який сильно заважає нормальній роботі. На початку огляду я про це писав.


Далі все просто: на блоці живлення виставляємо напругу завершення заряджання й струм заряджання, на навантаженні — напругу завершення розряджання, струм розряджання та струм завершення заряджання, вмикаємо зарядний пристрій і навантаження.
Оскільки на вході плати керування заряджанням стоїть діод, я про всяк випадок одразу підняв напругу з 4.2 до 4.7 вольта. Виявилося, що це забагато: на ньому падає близько 0.3 вольта. Загалом під струмом падіння більше, але оскільки навантаження вимикається при струмі 50 мА (за замовчуванням), то й падіння треба дивитися саме за цього струму. За більшого струму треба перевірити, яким буде падіння.
1. У першому циклі «заряджання» помітив, що забув виставити напругу завершення розряджання: було 0.9 вольта, а треба 2.5 (у моєму випадку).
2. Вимкнув, змінив налаштування, запустив знову. Під час повторного запуску навантаження запитало, чи скасувати тест (за замовчуванням), продовжити чи почати новий. Дуже зручно, хоча таке було й у 24EW.
3. Через хвилину після заряджання почалося розряджання встановленим струмом 1.5 А
4. Через хвилину після розряджання почалося заряджання струмом 1 А, встановленим на БЖ.


Якщо тест завершився автоматично, а не був перерваний вручну, то наприкінці на екран послідовно виведуться результати кожного етапу.
Акумулятор, який був у ліхтарику, видав аж 650 мА·год. Результати третього циклу трохи нижче — це я трохи прискорив процес на самому зарядному пристрої, до тесту це не має стосунку.
Якщо після завершення тесту перейти в налаштування й змінити формат відображення на графік, побачимо повний графік тесту з усіма етапами. По-своєму зручно, але головне — виходить, що навантаження зберігає в пам'яті всі етапи. Цікаво, який там обсяг пам'яті. Втім, те саме було й у 24EW.


Із заряджанням розібралися, тим паче тут немає нічого нового, крім режиму багаторазового тесту, який, по суті, просто розширена версія двох основних режимів.
Тепер подивимося, що в нас із програмним забезпеченням: виробник заявляє, що його оновлено.
Під'єдную навантаження до комп'ютера. Виявилося, що воно спокійно працює від USB-порту, але, як то кажуть, «є один нюанс»: контролер працює, а вентилятор і керування модулем заряджання — ні. Тому будьте уважні: якщо при під'єднаному USB ви випадково вимкнете основні 12 вольт, то отримаєте навантаження, яке зовні працює, але з вимкненим вентилятором, і можете спалити силовий транзистор.
Загалом плата бачить оберти: якщо зупинити вентилятор, пише Waiting, але аварійний сигнал не видає, а хотілося б мати такий захист.



Програмне забезпечення спочатку китайською, праворуч угорі є кнопка вибору мови. Мова не запам'ятовується, і після перезапуску програмного забезпечення її треба вибирати знову.


Під'єднане навантаження автоматично знаходиться в програмному забезпеченні й одразу під'єднується. Справді зручно.
Інтерфейс суттєво переробили, і однозначно на краще: гальмування старого ПЗ просто вбивало — хто пробував, той знає.


На жаль, ПЗ не підтягує дані, збережені в пам’яті навантаження. На її екрані я бачив графік, але ПЗ стартує «з нуля», і це дуже прикро. Хотілося б мати змогу проводити тести в офлайн-режимі, а потім працювати з результатами лише на ПК.
На мій погляд, елементи керування та відображення не дуже вдало систематизовані — складається враження, що все просто звалили докупи. У цьому плані інтерфейс навантажень ZKEtech хоч і простіший, але продуманіший.


1, 2. Опцій багато, також потішили налаштування відображення: можна вибрати і що показувати, і як саме.
3. Доступні й налаштування самого навантаження.
4. Але щойно я спробував зайти в режим багаторазового тестування, з’явилося повідомлення «у процесі». Режими CDC і CDCDC працюють нормально.


Є два варіанти збереження результату: у файл формату CSV, причому зберігається одразу багато даних. До речі, чи є серед нас фахівці, які можуть зробити конвертер csc у csv зі зміною формату даних усередині?


Також можна зберегти в PNG лише графік.


Але набагато цікавіше мені було перевірити роботу двох навантажень під керуванням одного ПЗ.
Для цього беремо власне два навантаження та з’єднуємо їх кабелем. На навантаженнях є по парі роз’ємів, але самі роз’єми рівнозначні, оскільки з’єднані паралельно. Загалом інтерфейс нагадує класичний RS485, коли всі пристрої під’єднані до однієї шини. До речі, на платі контакти позначені як «земля», A і B. І ще до речі: до нової версії цього навантаження можна під’єднати більше ніж два навантаження, що цілком логічно, адже навіщо тоді ставити на кожне навантаження по два роз’єми?


Далі заходимо в налаштування й у пункті USB змінюємо адресу одного з пристроїв, наприклад на 002, тоді в мережі вони матимуть різні адреси. Зберігаємо, натиснувши кнопку вкл./викл., і виходимо з цього меню — ось і все.


Якщо ви все зробили правильно, то після натискання кнопки «Пошук пристрою» (а іноді й без цього) відобразяться два навантаження.
При цьому одне буде майстром, а друге, відповідно, слейвом — літери M і S. Але цікаво, що майстер у мене, як і належить, під номером 1, а слейв — під номером 3, хоча в налаштуваннях я задав 002.
Виявилася й дивина: серійний номер в обох пристроїв відображається однаковий.


Щоб керувати одним із навантажень, клацаємо вкладки ліворуч: жовтий — неактивне, зелений — активне. При цьому можна зробити обидва неактивними, але активувати обидва не можна, хоча іноді хотілося б мати синхронне керування — наприклад, щоб задати однакові параметри й запустити їх одночасно.


Якщо ліворуч вибирати перше або друге навантаження, відповідно змінюються значення на екрані, а також налаштування.


Ще від самого початку мене непокоїла якась дивина у відображенні, і я довго не міг зрозуміти, що не так. Усе стало зрозуміло, коли я спробував увімкнути одне навантаження, а друге залишив у режимі очікування, і при цьому перемикався між ними.
Значення у верхній частині екрана змінювалися коректно, а от графік — це капець...
Річ у тім, що розробники, довго не думаючи, просто вивели на один графік результати обох пристроїв — буквально: поки під’єднане одне навантаження, малюється його графік, перемикаємося на інше — починає малюватися графік другого, причому на тому самому екрані.
У результаті маємо приклад нижче: одне навантаження розряджає акумулятор струмом 1.5А, а друге простоює, а я тим часом перемикався між ними. На графіку, відповідно, результати обох навантажень, але в дикому вигляді.

Це навіть не капець і не жесть — це повний провал. Графік має відображатися для кожного навантаження окремо, а не накладатися один на одного. Розробники, що ж такого міцного ви там курите?


З WiFi усе виявилося гранично просто й максимально зручно.
Під’єднуємо модуль, заходимо в налаштування й вибираємо WiFi, виходимо з налаштувань. QR-код веде на завантаження застосунку Smart Life. Якщо він у вас уже встановлений, то QR-код вам не потрібен.


Щойно запустив застосунок, одразу побачив запрошення під’єднати новий пристрій. Погодився, мережу вже було задано, після цього програма почала процес підключення, і приблизно за 20-30 секунд усе було готово. Рухів при цьому мінімум — усе відбувається автоматично.


У результаті отримав доступ до всіх налаштувань, так само, як у 24EW. І критика в мене буде така сама, як і щодо 24EW: незручний інтерфейс, де буквально все звалено докупи на одному екрані. Частину налаштувань, якими користуються рідко, можна було б винести в окреме вікно.
В іншому навіть описувати нічого: усе це вже показував в огляді 24EW. Працює — і добре.


Висновки.
Ну, тут навіть не знаю, з чого почати. Давайте з хорошого — воно все-таки є.
1. Сподобалася точність роботи на малих струмах — явно краща, ніж у попередніх версій.
2. Перероблено меню керування та відображення — помітно в кращий бік.
3. Додано функціональність: наприклад, багаторазове тестування, встановлення паузи між тестами. Та й загалом користуватися стало помітно зручніше.
4. Гнучкість підключення: хочемо USB, а хочемо — Bluetooth або WiFi. Наразі з цим у попередніх версій є певні проблеми: у старої є Bluetooth або USB, але вона застаріла; у 24MP є лише Bluetooth, у 24EW — WiFi і USB, але немає Bluetooth. Коротше, каша, а тут кожен обирає, як йому зручно.
5. Керування обертами вентилятора, та й сам вентилятор працює досить тихо — зараховано.
6. Перейшли на Type-C. Якби ще можна було живити від зарядного пристрою QC, щоб навантаження запитувало 12 вольт, було б взагалі супер.
7. З’явилася можливість працювати з кількома пристроями в одній програмі.
8. Сама програма суттєво покращилася: порівняно зі старою — небо і земля.
9. Заявлено функцію тестування батарейок малим струмом. Десь зустрічав її в описі, але так і не зрозумів, як нею користуватися.
10. Щось іще, не пам’ятаю що.

Але водночас є й недоліки.
1. Неможливо отримати потужність понад 150 ватів, а за напруги понад 36 вольт — понад 60 ватів, і понад 45 ватів за 80 вольт. Причому перероблення силового вузла не допоможе: навантаження просто відмовиться працювати за таких параметрів. Хочу хоча б 1000 ватів і хоча б 30 амперів, як у DL24!!!
2. Схемотехніка частково така сама, як у DL24: відносно високоомний шунт, захисний діод на платі. Загалом для цього рішення вистачає, але за 25А на шунті розсіюватиметься понад три вати, а встановлено два резистори по 1 ват кожен. Наприклад, коли я роблю навантаження, то шунти однозначно замінюю на потужніші.
3. Плата керування заряджанням. Ну, тут узагалі дичина: поставити послідовно діод — це рішення навіть не школяра, а ідіота. Одразу обмежується і максимальний струм, і вноситься шалена похибка. Краще б тоді взагалі нічого не змінювали. До речі, і в новій, і в старій платі транзистор розмикає мінус. Чому? Чому ви розмикаєте мінус? Транзистор у вас керується від гальванічно ізольованого перетворювача, тож його можна поставити в будь-який полюс, але ви поставили в мінус. Правило доброго тону — не чіпати землю, не розмикати її, за можливості не ставити в ній шунти...
4. Контроль вентилятора: оберти ми бачимо, то чому не додали контроль зупинки?
5. Керування й екран. Та скільки можна? Адже у вас є варіанти з енкодером — чому не поставили енкодер сюди? А екран можна ж зробити виносним, так набагато зручніше. Хоча щодо екрана саме в цьому випадку, можливо, простіше залишити його на платі, адже потужність усе одно невелика, і мало хто збиратиме навантаження в корпусі. Гаразд, екран, але чому не повернути керування кнопками?
6. Чому повернулися до одного транзистора? Можна ж було зробити силовий вузол, як у 24MP або 24EW: там хоча б чотири транзистори, і працюють вони в легшому режимі.
7. Здається, було ще щось, потім додам.

Отже, маємо доволі неоднозначний пристрій. Є суттєві покращення — безперечно, є, але є й погіршення, а також повернення до найпершого покоління цієї лінійки. Особисто на мій погляд, таке навантаження дуже добре підійшло б для тестування окремих акумуляторів або збірок 2S, а зі збільшеним функціоналом керування заряджанням — тим паче. По суті, вийшов би хороший тестер акумуляторів, але плату керування заряджанням однозначно треба доопрацювати.
До речі, питання: собі я їх навряд чи залишатиму, але якщо хтось хоче, можу зібрати на їхній основі пару навантажень у корпусі, з правильною платою керування заряджанням, захистом від переполюсування та під зовнішній зарядний пристрій. Коротше, зробити тестер акумуляторів таким, яким я його бачу, і як завершений пристрій.

На сьогодні в мене все. Сподіваюся, було корисно, і, як завжди, буду дуже радий вашим коментарям.