Beelink AP34 Pro, мінікомп’ютер із 6 ГБ ОЗП

Не так давно мені вже траплявся комп’ютер, майже ідентичний тому, який буде показано в цьому огляді. Називався він Beelink M1.
Але, як показала практика, різниця між ними трохи більша, ніж я припускав спочатку. Втім, про все краще почитати в огляді, де будуть огляд, обов’язкове розбирання, тести й, звісно, висновки з порівняльною таблицею.


Мабуть, усе ж оглядуваний комп’ютер за своєю суттю є певним «гібридом» Beelink M1 і AP42, але оскільки в ньому використано такий самий процесор, як у M1, далі в тексті я порівнюватиму їх між собою.

Технічні характеристики.
Система: Windows 10
Процесор: Intel Celeron N3450 1.1 ГГц (2.2ГГц у турборежимі)
Графіка: Intel® Intel® HD Graphics 500
Пам’ять: 6GB RAM + 64GB Флеш + слот Type: M.2
Слот для встановлення SD-карти обсягом до 128 ГБ.
LAN — Gigabit LAN
WiFi — 2.4/5 ГГц
Bluetooth 4.0
Екран: 2хHDMI
Зовнішні інтерфейси: 4x USB 3.0
Аудіовихід — 3.5мм джек
Габарити: 120 x 120 x 24
Маса: 340гр

Серед ключових відмінностей одразу зазначу збільшений обсяг оперативної пам’яті — 6 ГБ проти 4 у M1, а також два HDMI замість HDMI+VGA і чотири USB 3.0 замість трьох.

Комп’ютер постачається в такій самій майже кубічній коробці, з боків якої безліч різних написів, з яких випливає, що є ще така сама версія, але з 4 ГБ оперативної пам’яті. Усередині коробки все лежить купою, але особливо не рухається, бо щільно запаковане.


Комплект постачання майже повністю ідентичний іншим моделям Beelink.
1. Власне, мінікомп’ютер
2. Блок живлення
3. Два кабелі HDMI — короткий і довгий
4. Кріплення VESA
5. Комплект гвинтів
6. Інструкція.


Окрім інструкції, до комплекту входить невелика пам’ятка щодо активації Windows, а сама інструкція містить і українську мову, що приємно.
Два кабелі HDMI, 20 і 80см, а до них у комплекті дали пару фірмових стяжок із «липучками».
Кріплення VESA дуже просте, фіксується лише двома парами гвинтів, до того ж дали по одному запасному гвинтику на випадок втрати.
Блок живлення на 12 Вольт 1.5 Ампера — для основної роботи більш ніж достатньо, але якщо плануєте живити кілька навантажень із великим споживанням, краще не ризикувати. Наприклад, у ситуації з двома жорсткими дисками або жорстким диском і заряджанням смартфона.


На відміну від моделі M1, цей варіант комп’ютера має металевий корпус, що, звісно, краще за пластиковий.


Спереду є лише отвір світлодіода індикації роботи. У ввімкненому стані він не дратує, оскільки світлодіод розташований углибині корпусу.


А ось антена зовнішня, як у моделі AP42. Це зумовлено саме матеріалом корпусу: у M1 корпус був пластиковий, і антени були всередині.


Конфігурація роз’ємів і їхнє розташування відрізняються від AP42 і M1. Для початку, USB-роз’ємів тут чотири, а не три, як у згаданих моделей. Усі роз’єми — USB 3.0. Крім того, розташовані вони трохи інакше: усі на одному боці корпусу. Отже, маємо:
Праворуч — слот для карти пам’яті формату SD і чотири USB-роз’єми.
Ззаду — кнопка ввімкнення, вхід живлення, два виходи HDMI, роз’єм Ethernet, вихід аналогового звуку й отвір кнопки скидання.


Усі роз’єми на одному фото.


Знизу — чотири гумові ніжки, досить м’які й майже не ковзають. Також знизу та з боків є вентиляційні щілини.


Кріплення VESA універсальне, розраховане на VESA 75 і 100мм. За задумом його слід кріпити так, щоб передня частина була спрямована вгору, але я б радив установлювати його так, щоб верхня частина була спрямована вбік — тоді вентиляція буде кращою.


Оскільки комп’ютер передбачає встановлення користувачем, гарантійних пломб на ньому немає, і розбирається він майже без зусиль. Спочатку відклеюємо чотири ніжки, а потім знімаємо нижню кришку, але через особливості відведення тепла зняти її важко.


Зняти нижню кришку заважає шматок теплопровідної гуми, через який відводиться частина тепла від плати під процесором.


Плата додатково кріпиться трьома саморізами, знизу на платі майже немає компонентів.


Викручуємо саморізи й виймаємо плату з корпусу. Плата виймається дуже легко, але слід враховувати, що вона з’єднана з антеною двома тонкими кабелями, будьте обережні.


Як і в усіх попередніх варіантах, плату майже повністю закриває радіатор.


Для розширення обсягу постійної пам’яті передбачено слот M.2, але довжина накопичувача обмежена 42 мм, це слід враховувати.


Вигляд з іншого ракурсу. До речі, радіатори тепер набагато красивіші, ніж у перших версіях, коли було відчуття, що їх відливали в пісочниці у дворі, а потім допрацьовували напилком.
Щоправда, у попередньої версії радіатор був чорнений, але не думаю, що в такому варіанті встановлення це б сильно допомогло.


Якщо пам’ятаєте, у Beelink M1 я так і не зміг зняти радіатор через проблему зі шліцом гвинта, а тут усе обійшлося: гвинти нормальні, радіатор знявся без проблем.


Раніше я іноді трохи допрацьовував охолодження, замінюючи товсту теплопровідну гумку на тоншу та алюмінієву пластинку. Тут таку доробку вже виконано: як термоінтерфейс працює мідна пластинка, встановлена в невелике фрезероване заглиблення, плюс тонка гумка завтовшки близько 0,5 мм. Звісно, без гумки було б ще краще, але є небезпека пошкодити кристал процесора.


Якби не батарейка, приклеєна на двосторонній скотч, я б поставив друкованій платі 5 балів, а так вона псує всю картину. Хоча батарейка під’єднана до плати за допомогою роз’єму, на спеціальний тримач кмітливості вже не вистачило.


Чорний текстоліт, акуратне паяння, навіть якісь ізолятори чи амортизатори на стійках радіатора — я так і не зрозумів, навіщо вони там.
Через інше компонування та конфігурацію роз’ємів плата в цій ділянці суттєво відрізняється від попередніх версій.


1, 2. На жаль, ні USB-, ні HDMI-порти не мають повноцінного захисту. І, на жаль, останнім часом ця тенденція торкнулася багатьох виробників. Нещодавно я робив огляд 35 моделей ТВ-боксів, і з’ясувалося, що раніше захист ставили навіть у деякі бюджетні моделі, а тепер його немає навіть у дорогих.
3. Біля світлодіода індикації ввімкнення є пара місць для встановлення роз’ємів. Припускаю, що один із них призначався для USB Type-C.
4. На платі є роз’єм для під’єднання вентилятора, і, наскільки я можу судити, поруч є й елементи керування. Цікаво, що роз’єм закритий плівкою — раніше мені такого не траплялося.


1. Процесор (SoC) Intel Celeron N3450
2. Наскільки я можу судити, 6 ГБ оперативної пам’яті реалізовано двома чипами по 3 ГБ. Спочатку я думав, що чипи мають обсяг 2+3 ГБ, але маркування в них однакове.
3. Флешпам’ять SanDisk обсягом 64 ГБ
4. Підсистема живлення на базі багатоканального DC-DC-перетворювача RT5074A
5. Модуль Wi-Fi виробництва Intel — останнім часом у мінікомп’ютери ставлять лише їх.
6. Аналогічно, гігабітна дротова мережа реалізована на добре відомому Realtek 8111G


1. За аналоговий звук відповідає не менш відомий ALC269
2. Флешпам’ять для зберігання прошивки BIOS. Нагадаю, що в мінікомп’ютерах від’єднання батарейки не скидає налаштування, а лише зупиняє внутрішній годинник.
3. Силові елементи неподалік від USB-роз’ємів.
4. Вхідне коло живлення комп’ютера


На жаль, з огляду на нові тенденції, BIOS комп’ютера «голий, як сокіл»: налаштувань буквально мінімум, немає навіть опції автоматичного ввімкнення після подавання живлення :(
Пам’ятаю, спочатку тут було все, що тільки можна уявити, потім поступово навели більш-менш лад, залишили справді корисні опції, а згодом повидаляли все! Думаю, це пов’язано з тим, що зміна деяких налаштувань перетворювала комп’ютер на цеглину, виробникам набридло відповідати на скарги, і вони просто все вимкнули.


Під час завантаження комп’ютера бачимо звичний логотип Beelink. Завантаження здалося мені трохи довшим, ніж у попередніх моделей, але це може бути суб’єктивним відчуттям.


Робочий стіл майже порожній: спочатку встановлено лише Windows, та й сама система йде у варіанті «за замовчуванням».
На жаль, «з коробки» доступна лише англійська мова, але після активації російської комп’ютер нічого не завантажував, а просто ввімкнув російський інтерфейс після перезавантаження, тож «русифікація» пройшла гладко.


Хоча в комплекті й була інструкція з активації, Windows уже була активована.


Із встановлених 64 ГБ флешпам’яті користувачеві доступно близько 43 ГБ. З огляду на можливість встановити SSD-накопичувач цього більш ніж достатньо, але захоплюватися встановленням об’ємних програм я б не став.


Результати огляду за допомогою програми CPU-Z. Оскільки огляд подібного комп’ютера в мене вже був, можу сказати, що нічого нового тут немає.


Тест швидкості внутрішньої флешпам’яті показав, що довге завантаження мені не здалося. Самі по собі показники 85/75 МБ/сек не є поганими, але останнім часом мені траплялися комп’ютери зі швидшою флешпам’яттю, а до хорошого швидко звикаєш.
Зате швидкість роботи USB 3.0 цілком нормальна, на другому скриншоті — тест зовнішнього SSD-накопичувача. Слот для карти пам’яті не перевіряв, бо вдома не знайшлося робочих перехідників, а швидкі карти в мене лише microSD.


На додачу — тест за допомогою іншої програми, результати не надто відрізняються.


Тест Cinebench показав трохи кращий результат, ніж у M1. Порівнювати з AP42 немає сенсу, адже там встановлено швидший процесор.
Для порівняння, результати M1:
7.46/1.70 і 12.11/132.


PassMark 8


Порівняльні результати з програми PassMark 8


PassMark 9.
На жаль, результати обох програм враховують сумарну продуктивність комп’ютера, до якої входить і швидкість роботи вбудованого накопичувача. А оскільки накопичувач не дуже швидкий, то й сумарний результат нижчий, ніж у M1. Але швидкість роботи процесора тут виявилася вищою, хоча він такий самий, як у M1 (1905 проти 1811).


А ось 3Dmark навіть після кількох спроб показав нижчий результат: у M1 було 3159.


Новіша версія показала 275 проти 269 у M1.


Тест WinRAR хоч і здається простим, але по-своєму також дає змогу оцінити і продуктивність, і перегрівання.


І вже радше як доповнення — тест за допомогою відомої програми Geekbench.


А далі — кілька тестів нагрівання.
Для початку майже класика — LinX. Тут я оцінюю не стільки температуру, скільки саме перегрівання, а точніше — спрацьовування функції тротлінгу. Річ у тім, що програми не завжди можуть показати, що процесор почав працювати з нижчою продуктивністю, а в LinX це видно саме за продуктивністю.
Можу сказати, що нагрівання є, і досить значне: пасивна система охолодження практично не справляється з таким навантаженням. Трохи знизити температуру можна, закріпивши комп’ютер вертикально на боці, щоб повітря проходило крізь вентиляційні отвори. Я ж тестував його в горизонтальному положенні.
Але зниження продуктивності в міру проходження тесту виявлено не було.


Після цього я вирішив повторити тест і отримав майже ті самі результати, але цього разу продуктивність іноді трохи падала — практично на межі похибки самого тесту. Температура піднялася з 85 до 86 градусів.


Другим тестовим пакетом буде OCCT. До речі, варто нагадати: ці тести належать до стрес-тестів, а в реальних умовах експлуатації подібні навантаження, якщо й трапляються, то вкрай рідко.
Спочатку — тест блока живлення, по суті, він створює максимальне навантаження на комп’ютер.
Так, 89 градусів. Серйозно. Корпус комп’ютера був помітно гарячим.


Через досить велику масу радіатора температура підвищується дуже плавно й зрештою впирається в обмеження, яке, найімовірніше, встановлено на рівні 90 градусів.


Цей тест більше навантажує процесор. Мої експерименти показали, що навіть сильніше, ніж тест блока живлення.


У підсумку ми фактично отримали те саме обмеження в 90 градусів, на жаль.


Під час стрес-тестів корпус комп’ютера нагрівся майже до 50 градусів, а блок живлення — до 60. Але тут є похибка вимірювання, адже пластик може бути трохи прозорим в ІЧ-спектрі, а я вимірював щось середнє між температурою корпусу та одного з компонентів блока живлення.


Комп’ютер оснащений бездротовим модулем Intel 2.4/5 ГГц + Bluetooth і дротовим інтерфейсом Realtek на 1 Гбіт.


Як зазвичай буває з подібними модулями виробництва Intel, чутливість не дуже висока, зате швидкість передавання даних хороша.
Спочатку — діапазон 2.4 ГГц.
Протилежний кут великої кімнати — 20-50 Мбіт (зелений)
Приблизно за два метри від роутера — 65-85 Мбіт (синій)
На відстані менш ніж метр від роутера швидкість навіть трохи впала, тому я провів два тести й отримав 55-90 (білий) і рівно 74 Мбіт (червоний)


У діапазоні 5 ГГц швидкість, звісно, помітно вища. Причому це пов’язано не лише з параметрами самого адаптера, а й із тим, що на такій частоті точок доступу набагато менше).
Тест проводився двічі, відповідно, це два верхні графіки.


Для перевірки мультимедійних можливостей наведу кілька тестів відтворення досить «важких» відеофайлів у форматах 4k і 8k, 60 fps.

4k hdr demo 60fps wildlife video for 4k oled tv 3840x2160
Усе чудово, завантаження процесора майже нульове.


Peru 8K HDR 60FPS 3840x2160
Так само: відтворення плавне, комп’ютер навіть не помічає такого навантаження.


Peru 8K HDR 60FPS 7680x4320
А от із такою роздільною здатністю, на жаль, не впорався: завантаження процесора різко зросло до 75-85%, відео відтворювалося з підгальмовуваннями.
У всіх тестах відтворення велося із зовнішнього накопичувача, підключеного до USB 3.0.


Споживання комп’ютера в різних режимах.
1. Комп’ютер вимкнений, але підключений до мережі.
2. Робочий стіл
3. Повне навантаження, приблизно перші 20 секунд, турборежим.
4. Повне навантаження в усталеному режимі.


Порівняльні результати тестів різних мінікомп’ютерів.


Підсумую результати всіх тестів і порівнянь.
Спочатку варто сказати, що ця модель дуже схожа на Beelink M1, хоча й відрізняється від неї. Продуктивність у середньому така сама, а в деяких випадках навіть вища, ніж у M1, але швидкість вбудованого флешнакопичувача помітно нижча.
Так, загалом у мене є дві претензії:
Сильне нагрівання, яке можна трохи зменшити, якщо закріпити комп’ютер вертикально, на боці. Але температура все одно досить висока (або непристойна — залежно від того, як рахувати).
Не дуже висока швидкість роботи вбудованого накопичувача.

Раніше до мінікомп’ютерів найчастіше були претензії через малий обсяг ОЗП і флешпам’яті. Тут уже встановлено 6 і 64 ГБ. Також хотілося б мати змогу збільшити обсяг ОЗП, але, на мій погляд, для більшості повсякденних завдань 6 ГБ усе-таки має вистачити. Щоб збільшити обсяг постійної пам’яті, можна встановити SSD-накопичувач, що трохи розширює можливості комп’ютера.
І так, тепер можна підключити два монітори через HDMI, а також є 4 порти USB 3.0.

Із сумного, мабуть, ще відзначу відсутність у BIOS опції автоматичного ввімкнення після подавання живлення та загалом бідний набір налаштувань, але звичайному користувачеві вони найчастіше й не потрібні.

Якщо зовсім коротко, комп’ютер працює стабільно, проблем із «русифікацією» немає, продуктивності для «побутових» завдань достатньо, WiFi має хорошу швидкість, але не дуже високу чутливість, обсягу ОЗП/флешпам’яті також вистачає, швидкість роботи з флешпам’яттю не надто висока, а нагрівання відносно сильне.


Магазин підкинув купон GBAP34PRO, з ним ціна має становити $147.99, що, як на мене, дуже непогано.

На цьому все, сподіваюся, огляд був корисним. Ну і, як завжди, чекаю на запитання.