Beelink M1, мінікомп’ютер з Intel N3450

У мене вже є чимало оглядів мінікомп’ютерів — люблю я такі речі. І ось до мене потрапив ще один представник цієї великої родини. Насправді їх потрапило два, але про другий якось іншим разом.
Якщо звести все до ключових моментів, то це мінікомп’ютер із процесором N3450, 4 ГБ ОЗП, 64 ГБ флешпам’яті, роз’ємом M.2, WiFi 2.4/5 ГГц і двома відеовиходами.
Ну а якщо повністю, з тестами й оглядом, то ласкаво прошу до огляду.

Замовив я його й отримав відносно давно, встиг деякий час погратися — причому і в прямому, і в переносному сенсі, — тож тепер можна спокійно про нього розповісти.
Трохи підняла настрій назва моделі, яка за написанням схожа на MI, хоча насправді це M1. Я спочатку навіть подумав, що Білінк вирішив косити під одну відому китайську фірму :)

Для початку — технічні характеристики.
Система: Windows 10
Процесор: Intel Celeron N3450 1.1 ГГц (2.2ГГц у турборежимі)
Графіка: Intel® Intel® HD Graphics 500
Пам’ять: 4GB RAM + 64GB ROM + слот Type: M.2
Слот для встановлення SD-карти до 128 ГБ.
LAN — Gigabit LAN
WiFi — 2.4/5 ГГц
Bluetooth 4.0
Екран: HDMI і VGA
Зовнішні інтерфейси: 3x USB 3.0
Аудіовихід — джек 3.5мм
Габарити: 120 x 120 x 24
Маса: 250гр

Комп’ютер постачається у типовій для Білінка коробці. Я вже не раз тримав у руках подібне паковання й часто думав, що воно мені нагадує. І тут мені випадково потрапило під руку паковання від процесора Intel. Звісно, паковання трохи відрізняється, є й більш схожий варіант, але навіть так у дизайні є щось спільне.
З боків паковання — рекламна інформація, а також технічні характеристики.


Паковання міцне, що важливо під час транспортування здалеку, але більша частина комплекту всередині ніяк не закріплена, хоча сам комп’ютер знизу захищений металевим адаптером.


Комплект, як завжди, на висоті — для Білінка це вже стало нормою.
1. мінікомп’ютер Beelink M1
2. блок живлення
3. кабель HDMI звичної довжини.
4. короткий кабель HDMI
5. адаптер VESA
6. кріплення
7. інструкція


Коротко про комплект.
1. Кабель HDMI завдовжки близько 80см.
2. Кабель HDMI завдовжки близько 20см — зручно під час встановлення комп’ютера за монітором.
3. Маленька інструкція з малюнками
4. Адаптер VESA — просто зручна річ під час встановлення комп’ютера за монітором. До речі, у вертикальному положенні комп’ютер нагрівається трохи менше.
5,6. Блок живлення 12 Вольт 1.5 Ампера. Більш ніж достатньо для живлення і комп’ютера, і жорсткого диска 2.5 дюйма, флешки та ще чогось. Під час роботи теплий, перегрівання немає. Раніше Білінк додавав у комплект БЖ на 2 Ампера, але, мабуть, вирішили, що й 1.5 достатньо. Втім, я з ними згоден.


Залишмо комплектацію в спокої й перейдемо до самого комп’ютера.
Корпус більш ніж звичний для тих, хто хоч раз бачив мінікомп’ютери Білінк: проста квадратна коробочка з логотипом, хоча цього разу дизайн трохи змінили — верхню частину зробили глянцевою.


Розміри ті самі — 12х12см.


Верхня частина ну дуже глянцева, але завдяки дрібному візерунку вона відносно немарка. Хоча ні, марка, просто цього не помітно — думаю, так точніше.


Усі боки коробочки чимось зайняті.
1. Спереду розташувався світлодіод індикації ввімкнення. Насправді він стоїть глибоко всередині й світить у маленький отвір відбитим світлом, тому його майже не видно.
2. Праворуч — кілька вентиляційних отворів, слот для SD-карти (Білінк не зраджує своїм традиціям) і пара портів USB 3.0.
3. Ззаду розташовані: кнопка ввімкнення, гніздо живлення, третій роз’єм USB 3.0, вихід HDMI, роз’єм для кабелю Ethernet, отвір кнопки скидання.
4. А ось ліворуч є суттєве доповнення — ще один вихід для підключення монітора, щоправда, у варіанті VGA.


Більша частина всього — на одному фото.


Знизу — чотири гумові ніжки: по столу ковзають, але погано. Також знизу багато вентиляційних отворів, але є одна проблема: діаметр отворів близько 1-1.2мм, що замало для природного проходження повітря. Спираючись на досвід і старі довідники, можу сказати, що отвори діаметром менш як 3-4мм неефективні, тож якщо доопрацьовувати охолодження, починати треба саме з них.
Корпус пластиковий.


Опис програмного забезпечення краще почати з вішалки опису налаштувань BIOS, тим більше що описувати особливо й нічого.
BIOS комп’ютера урізаний майже повністю. Тобто фактично ми маємо лише можливість перевстановити операційну систему, але на цьому все.
Для звичайного користувача це начебто й не критично, але якщо захочеться щось покращити, тут, на жаль, виникнуть проблеми.
Усі зображення в огляді, як завжди, можна збільшити, клацнувши на них.


Після завантаження на нас чекає майже незайманий робочий стіл.


Порадувало те, що російська мова з’явилася одразу після ввімкнення. Точніше кажучи, я просто вибрав російську мову в початкових налаштуваннях під час першого запуску, і далі все одразу запрацювало навіть без підключення до інтернету.
Встановлено звичну нині Windows 10, активація пройшла без проблем в автоматичному режимі одразу після підключення до інтернету.


Із 64 ГБ користувачеві доступно близько 45, що дуже непогано. Щоправда, з часом частину займуть оновлення, але, думаю, близько 40 усе одно залишиться для користувацького ПЗ.


Накопичувач поділено на три розділи. Третій розділ — інформація для відновлення системи.


Перший огляд і перші тести. Загальна інформація мені вже була відома, адже я вже робив огляд комп’ютера із цим процесором (SoC), тому мене більше цікавила продуктивність, особливо в порівнянні з тим самим піддослідним екземпляром.
Зрештою тест показав, що продуктивність Білінка дещо нижча, ніж у Voyo Vbook, про який я писав вище.


У цьому комп’ютері як накопичувач використано флешпам’ять eMMC, графік читання досить рівний. До речі, усі тести швидкості флешпам’яті проводилися вже після кількох перезаписів і зі встановленими тестовими програмами, тобто в умовах, ближчих до реальних.


Швидкість читання досить непогана — 150 МБ/сек, а от запис трохи підвів: лише 50 МБ/сек.


CDM у третьому тесті показав приблизно такі самі результати. Результати тесту підключення через USB 3.0 вперлися у швидкість тестового жорсткого диска.


Як я вже колись пояснював, «щоб не порушувати звітність», порівняльний тест я проводжу в попередній версії програми CrystalDiskMark.
Тут програма також підтверджує результати HDtune: читання — 150 МБ/сек, запис — 50 МБ/сек.


Для порівняння — результати тестів інших комп’ютерів із пам’яттю eMMC. Посилань на огляди не даватиму, їх легко знайти за назвою комп’ютера.
Voyo Vbook V2
Beelink AP42
Voyo V1 (eMMC)
CHUWI HiBox
Beelink BT7
Pipo X10
Pipo X9
Pipo X7
Pipo X7S
MeeGoPad T02
Pocket P1
Vensmile W10
Teclast X98 Pro
MeeGoPad T03
Wintel Pro CX-W8



Тест Cinebench одразу показав не надто високий результат, і я навіть за звичкою почав грішити на погане охолодження.


Але потім згадав, що спочатку такі комп’ютери постачаються зі старими драйверами, і встановив програму оновлення драйверів Intel. Вона знайшла нові версії драйверів для відеокарти та модуля WiFi (він теж від Intel).


Встановив, перезавантажив, зачекав пару хвилин, поки заспокоїться «оновлювач» Windows, який під час запуску завантажує процесор на 50–60%, і запустив тест.
Оце вже інша річ: у графічному тесті продуктивність зросла більш ніж удвічі, і далі всі тести я проводив уже з оновленими драйверами.


А от у тесті PassMark результат гірший, ніж у попереднього «піддослідного». Тоді було 924, а тут лише 878 балів.
Водночас за продуктивністю процесора та графіки Білінк виявився швидшим, а от за повільнішу оперативну пам’ять і флешпам’ять тест зняв певну кількість балів, тому підсумковий результат виявився нижчим.


Але що цікаво: 3Dmark — і 2006, і новіший — показав результат трохи нижчий, ніж у VOYO VBOOK V2, зібраного на тому самому процесорі.
Нагрівання при цьому було досить значним, але до червоної зони не дійшло.




Минулого разу я здивувався, що тест WinRAR показав результат 1800 КБ/сек, хоча навіть із потужнішим N4200 результати становили 1300 і 1478. І тут дива не сталося — 1286 КБ/с.


Усі ми знаємо, що мінікомп’ютери схильні до перегрівання, тому до цього тесту я зазвичай ставлюся з особливою увагою.
І хоча зрештою я отримав досить високу температуру — 86 градусів, тротлінгу не було. Це видно за результатами тесту, а точніше — за відсутністю падіння продуктивності. Та й температура зростала дуже повільно, що тішить.


Ну і, звісно, звичний годинний тест у програмі OCCT у режимі максимального навантаження. Після години роботи температура сягнула 92 градусів, але комп’ютер працював абсолютно стабільно. Власне, тому можна сказати, що за типового навантаження — інтернет, офісні програми, кіно тощо — він працюватиме нормально.


За WiFi і Bluetooth відповідає модуль Intel, а за дротове підключення — чип Realtek. Налаштувань досить багато, можливо, комусь вони стануть у пригоді.


А от чутливість невисока. Це вже стало нормою для модулів виробництва Intel, які встановлюють у подібні комп’ютери. Наприклад, я бачив свою точку доступу 5 ГГц і навіть міг до неї під’єднатися, хоч і на межі, а от 2.4 ГГц бачив лише сусідські.


Тепер про реальну швидкість передавання даних.
1. червоний графік — 5 ГГц на максимальній відстані; 2.4 ГГц на такій відстані не працював.
2. зелений, білий, синій — 2.4 ГГц, протилежний кут кімнати, два метри, один метр.
3. сірий — 5 ГГц, приблизно два-три метри, є невелика перешкода.


Перевірив швидкість роботи через кабель: два верхні графіки, швидкість 400–700 Мбіт.


Для тесту відтворення відео спочатку взяв важке відео 4K із потоком 240 Мбіт — жодних проблем, усе плавно й без ривків, завантаження 20%.


Те саме відео, але у FullHD — 13.6%.


Ну і легше відео 4K, потік 100 Мбіт, завантаження трохи менше ніж 6%.


Оскільки мої огляди майже ніколи не обходяться без розбирання, то й цього разу я поліз усередину. Коробочка відкривається так само, як і всі попередні: відклеїти чотири ніжки й викрутити чотири саморізи.
Але оскільки в цьому випадку всередині є слот для встановлення SSD, такий спосіб розбирання видається дещо дивним. Адже так розбирати незручно, та ще й по периметру корпусу є засувки.


Ну гаразд, відкрили. До верхньої частини корпусу приклеєні дві антени — вже непогано, частіше встановлюють лише одну.


Антени під’єднані за допомогою роз’ємів, тому цілком можливий нескладний апгрейд зі встановленням зовнішніх антен, зазвичай ефективніших (хоч і не завжди).


Більшу частину внутрішнього простору займає великий чорний радіатор, з-під якого виглядають деякі радіокомпоненти.


Радіатор зроблений досить грамотно: товста основа, високі ребра. Одна біда — у закритому корпусі він малоефективний, бо нагріває сам себе. Але, на превеликий жаль, це проблема багатьох (якщо не всіх) подібних мінікомп’ютерів. Хоча в цьому випадку варіант далеко не найгірший, якщо не сказати більше.


Як і обіцяли, є роз’єм М.2 для встановлення SSD-накопичувача. Там же встановлена мікросхема пам’яті eMMC виробництва Toshiba — теж непогано. Поруч виглядає чип оперативної пам’яті виробництва Elpida.


Якщо вийняти плату з корпусу, видно, що є додаткове відведення тепла на сталеву пластину, розташовану внизу корпусу. До речі, пластина має характерний виріз, який є і на інших пластинах у комп’ютерах і ТВ-боксах цієї фірми. У цьому випадку це просто спостереження, не більше.


Тут компонентів практично немає.


Хіба що батарейка, чип флешпам’яті з прошивкою BIOS і кілька транзисторів перетворювача живлення (один видно ліворуч угорі на другому фото).


Далі я планував, як зазвичай, зняти радіатор і подивитися, як можна поліпшити охолодження, але тут на мене чекав удар у спину: я не зміг викрутити один із гвинтів, просто зірвавши шліц.
Використовував нормальну викрутку, до того ж відповідного розміру, але гвинт був закручений дуже туго, а підлізти іншим інструментом не виходило.
Загалом я вже був готовий просто висвердлити його, але, коли почав шукати гвинтик на заміну, з’ясував, що таких у мене в господарстві немає. Діаметр 1.3мм, довжина близько 8-12мм. Довелося піти ні з чим :(


Засмучений, я зробив кілька фото плати, а потім просто зібрав усе назад. Але все-таки зміг з’ясувати, що між кристалом процесора й радіатором прокладена гумова прокладка завтовшки близько 1.5мм. Такі самі прокладки є між радіатором і мікросхемами ОЗП, а також контролером живлення.


Вихід VGA, найімовірніше, підключений через конвертер DisplayPort-VGA. Чипи аудіокарти й мережевої карти видно на фото. Також на фото видно, що повноцінного захисту ліній виходу HDMI немає.


Зате на платі є не лише роз’єм для підключення вентилятора, а й уся його обв’язка. Бери та підключай, щоправда, встановити його ніде — радіатор не передбачений для таких апгрейдів.


Наостанок я вирішив пограти в одну зі своїх улюблених ігор. Щоправда, не в оригінальну версію, а в оновлений варіант HD. Лічильник FPS при цьому показував близько 35-40 кадрів, падаючи приблизно до 28-30 у важких сценах. Але пограв я з великим задоволенням, це факт. До речі, коли пробував грати на подібному комп’ютері у FarCry, навантаження було меншим. Ну, принаймні, на мій погляд.


І насамкінець — порівняльні результати тестів різних мінікомп’ютерів; той, який ми оглядаємо, показаний у самому кінці списку.


Загалом за результатами тестів можу зробити певні висновки.
За продуктивністю комп’ютер цілком підходить для відносно нескладних завдань, проблем із різним ПЗ не спостерігалося, перевірив роботу як з офісними програмами, так і з фотошопом. Щодо нагрівання можу сказати, що пристрій гарячий, але до обмеження частоти справа не доходить. Щоправда, у цьому випадку це не завдяки хорошому охолодженню, а через високу верхню межу обмеження. Як я писав майже на початку, вертикальне встановлення (за монітором) дещо знижує температуру; під час тестів комп’ютер просто лежав на столі. Але є й плюс — повна безшумність у роботі.
Із позитивного тішить наявність слота M.2, із негативного — неможливість додати оперативну пам’ять.
Виробнику однозначний плюс за комплектацію, а особливо за кріплення VESA — воно може бути дуже корисним.
WiFi працює з пристойною швидкістю, але радіус дії менший, ніж в інших комп’ютерів. Я писав, що це частково «особливість» модулів від Інтел.

В іншому, загалом, непоганий пристрій.

На цьому, власне, все. Як завжди, чекаю на коментарі й запитання, сподіваюся, що огляд був корисним.