Beelink Gemini X45 Premium із процесором Celeron J4105, 6GB ОЗП і 128GB SSD

Не так давно на ринку з’явилися комп’ютери з процесорами (SoC) на ядрі Gemini Lake (про один я вже розповідав), як почали підтягуватися й інші виробники, випускаючи власні моделі. Сьогодні йтиметься саме про один із таких комп’ютерів. Серед ключових відмінностей — 6 ГБ оперативної пам’яті, а також SSD замість флешпам’яті eMMC, ну й решта дрібниць.
Як завжди, на вас чекають огляд, розбирання, тести та висновки.


Про огляд цієї моделі комп’ютера мене вже неодноразово запитували, тож дуже сподіваюся, що він таки буде корисним.
Крім того, одразу розповім про модифікації, у яких продається цей комп’ютер.

Для початку X45:
1. Intel Gemini Lake Celeron J4105 / Intel UHD Graphics 600 / 4GB DDR4 + 64GB mSATA SSD - $189.99 - посилання
2. Intel Gemini Lake Celeron J4105 / Intel UHD Graphics 600 / 6GB DDR4 + 128GB mSATA SSD - $198.99 - посилання

Крім того, є модель із потужнішим процесором і 8 ГБ оперативної пам’яті — X55:
Intel Gemini Lake Pentium J5005 / Intel UHD Graphics 605 / 8GB DDR4 + 128GB SSD - $245.99 - посилання


Особисто на мій погляд, найоптимальніша за співвідношенням ціни й характеристик саме модель, як у цьому огляді: з Celeron J4105, 6 ГБ оперативної пам’яті та SSD на 128 ГБ. Молодша модель X45 має лише 4 ГБ оперативної пам’яті й менший SSD, а коштує не набагато дешевше. X55, хоч і має потужніший процесор, коштує суттєво дорожче. Щоправда, якщо будуть якісь акції чи розпродажі, X55 може виявитися вигіднішим варіантом.

Характеристики комп’ютера:
Система: Windows 10
Процесор: Intel Celeron J4105 1.5 ГГц (2.5ГГц у турборежимі)
Графіка: Intel® Intel® UHD Graphics 600
Пам’ять: 6GB DDR4 RAM + 128GB SSD + SATA
Слот для встановлення SD-карти обсягом до 128 ГБ.
LAN — Gigabit LAN
WiFi — 2.4/5 ГГц
Bluetooth 4.0
Екран: 2хHDMI
Зовнішні інтерфейси: 4x USB 3.0
Аудіовихід — роз’єм 3.5 мм
Габарити: 115 x 102 x 43
Маса: 308гр

По суті, він не так уже й сильно відрізняється від Alfawise T1:
Оперативної пам’яті 6 ГБ замість 4
SSD на 128 ГБ замість eMMC на 64 ГБ
Intel Celeron J4105 замість N4100.

Але в будь-якому разі цей Білінк загалом виглядає цікавіше саме завдяки цим дрібницям. Та не забігатимемо наперед і перейдемо до огляду.

Цього разу виробник вирішив трохи відійти від звичних кубічних коробочок, дуже схожих на упаковки процесорів Intel, і зробив досить велику, але прямокутну коробку.
Усередині все досить щільно запаковано, до цієї фірми зауважень немає.


Комплект постачання майже стандартний для продукції фірми Білінк і містить:
1. Комп’ютер.
2. Блок живлення
3. Короткий кабель HDMI
4. Довгий кабель HDMI
5. Кріплення VESA
6. Блок живлення
7. Комплект різноманітного кріплення.
8. Інструкцію та іншу паперову документацію.

Трохи докладніше про комплектацію:
1, 2. Крім інструкції, у комплект поклали коротку пам’ятку про те, як активувати Windows. Основна інструкція містить і російську мову, за що окрема подяка виробникові: дрібниця, а приємно.
3. Два кабелі HDMI завдовжки приблизно 20 і 80 см. До кожного кабелю додається липучка-стяжка з фірмовим логотипом.
4. Кріплення VESA простеньке, але цілком зручне. Крім того, поклали багато різних гвинтиків
для кріплення до дисплея, до комп’ютера та для встановлення жорсткого диска. Гвинтиків на один більше, ніж потрібно.
5, 6. Блок живлення на 12 В і 2 А. Для потреб комп’ютера його вистачає навіть з урахуванням подальшого встановлення жорсткого диска, але якщо ви вирішите паралельно заряджати смартфон від USB-портів комп’ютера або живити щось потужне, потужності блока живлення може не вистачити.


Зовнішній вигляд також трохи відрізняється від попередніх моделей, хоча «фірмова» червона кнопка на місці й під час роботи красиво підсвічується у вигляді стандартного символу ввімкнення.


Головна особливість зовнішнього вигляду — комп’ютер приблизно в півтора-два рази вищий за попередні моделі.


Верхня частина корпусу пластикова, решта — металева. Пластик досить маркий, захисної плівки немає.


1. Спереду встановлено два роз’єми USB 3.0, гніздо 3.5 мм для підключення аналогового аудіовиходу та кнопка ввімкнення.
2. Ззаду — друга пара роз’ємів USB 3.0, Ethernet, два відеовиходи HDMI та гніздо для підключення блока живлення.
3. Ліворуч — лише вентиляційні отвори.
4. Праворуч, крім вентиляційних отворів, сховали й слот для карти пам’яті microSD — одразу й не помітиш.


Нижня частина також металева. І нарешті інженери Білінка здогадалися зробити нормальні ніжки, які не потрібно відклеювати, щоб розібрати комп’ютер і встановити жорсткий диск.


Щоправда, недолік усе ж є: щоб після відкручування зняти днище, треба підчепити (виштовхнути) його чимось тонким через вентиляційні отвори :) Звісно, перед цим живлення краще вимкнути.
Усередині є місце для встановлення жорсткого диска, а метал корпусу фактично працює як невеликий тепловідвід. Роз’єм SATA приклеєний збоку тканинною стрічкою, перед підключенням його треба буде відклеїти.


У BIOS, схоже, розблокували все, що тільки можна. Пунктів налаштувань дуже багато, але вкотре нагадую: зміна деяких налаштувань може «окирпичити» ваш пристрій, будьте уважні, адже скинути налаштування від’єднанням батарейки не вийде — вона живить лише годинник.


Тішить, що не прибрали опцію автоматичного ввімкнення комп’ютера після подавання живлення, як це іноді роблять інші виробники.
Не наводитиму всі налаштування — їх дуже багато. Якщо цікавить щось конкретне, пишіть, подивлюся.


Під час увімкнення відображається звичний логотип Білінка, а також напис про те, що увійти в BIOS можна клавішею Escape або Delete. Щоправда, у мене вийшло лише через Delete.


Робочий стіл майже порожній, систему встановлено «за замовчуванням».


Попередньо встановлено Windows 10 Home, причому систему вже було активовано.


Уже під час підготовки огляду помітив, що на знімку екрана не видно вільного обсягу: він становить близько 102 ГБ із 118.


Windows встановлено англійською мовою, а оскільки мене часто запитують, як її «русифікувати», я підготував невелику інструкцію. Але вона потрібна не всім, тож сховаю її під спойлер.


Базова інформація з CPU-Z, причому деяку частину виробник так і залишив у режимі Default, наприклад назву та виробника материнської плати.
Тут же перші тести. Якщо порівнювати з Celeron J4100, то різниці майже не видно — щонайбільше 5%, та й то лише в одному тесті.


У комп’ютері встановлено SSD обсягом 128 ГБ невідомого виробника, принаймні називається він просто SSD 128G. Спочатку напрацювання було нульовим, скриншот зроблено вже після кількох тестів.


Швидкість роботи досить непогана, втім це відчувалося і за часом завантаження системи. На третьому скриншоті — тест іншого SSD, підключеного до порту SATA для встановлення 2,5-дюймового жорсткого диска.


Також не було претензій і до швидкості роботи USB 3.0, хоча, звісно, вона все-таки нижча, ніж при прямому підключенні до порту SATA. А ось microSD працює досить повільно. Раніше в процесори Atom була вбудована частина, відповідальна за кардридер, і швидкість роботи була дуже високою: принаймні зі швидкими картами я отримував до 90 МБ/сек, а тут із тією самою картою лише близько 23-25 МБ/сек.


А ось графік у HD Tune дещо дивний


У тесті з файлом обсягом 45 ГБ усе приблизно так само, щоправда, швидкість запису не падала нижче 200-250 МБ/сек.


Тут і далі я періодично порівнюватиму результати цього комп’ютера з його молодшим «побратимом» на базі процесора Celeron J4100, про який я вже розповідав.
Спочатку Cinebench.
В обох тестах оглядуваний комп’ютер приблизно на 15-20% швидший, що, загалом, логічно: його частота — 1.5 ГГц проти 1.1 ГГц у Celeron J4100


Такий самий приріст зберігається і в тестах Passmark, хоча тут впливає також SSD, який працює швидше за eMMC, встановлену в Alfawise T1.



У восьмій версії Passmark різниця становила близько 10%


А далі почалися дивні речі, у яких я схильний звинувачувати не зовсім коректні налаштування порогів спрацьовування захисту від перегрівання, а точніше — його гістерезису. Схоже, теплоємності системи охолодження не вистачає, щоб компенсувати різке зростання температури, і процесор знижує частоту. Потім розкручується вентилятор, температура знижується, але недостатньо, щоб цей режим вимкнувся.
У результаті замість 3117 балів у Alfawise T1 маємо лише 2422 бали в 3Dmark 2006.

Крім того, результати «плавали» не в межах похибки тесту (наприклад, +/- 20-30 балів), а різнилися в півтора раза.


У новій версії 3Dmark картина ще гірша: там стабільно було понад 300 балів, а тут лише 116. При цьому результати тестів також досить сильно коливалися від запуску до запуску.


У тесті Geekbench усе було більш-менш нормально: різниця в обчисленнях становила близько 5-6%, а в графіці — 15-17% на користь оглядуваного комп’ютера.


Ті самі проблеми були й у тесті LinX: перший прогін показав результат близько 20 Gflops проти 17 у Alfawise T1, але наступні прогони давали лише близько 14-15 проти 16. При цьому спочатку був різкий стрибок температури вище 90 градусів, але потім температура коливалася в межах 65-70 градусів.


Тести OCCT пройшли без проблем, і навіть середня температура не була високою, але знову часом траплялися різкі стрибки приблизно до 90-92 градусів.



Як і переважна більшість сучасних мінікомп’ютерів, ця модель має гігабітну мережеву карту на базі чипа Realtek і модуль WiFi виробництва Intel. Не знаю чому, але таке поєднання стало зараз якимось негласним стандартом і трапляється справді дуже часто.


Як це часто буває, і про це я пишу майже в кожному огляді, модуль WiFi від Intel зазвичай не вирізняється високою чутливістю. Наприклад, нещодавній мінікомп’ютер із модулем іншого виробника в тому самому місці «бачив» 66 точок доступу, а цей — лише 28.


Результати тесту швидкості також цілком передбачувані: близько 10-40 Мбіт у діапазоні 2.4 ГГц у межах однієї великої кімнати. 10-15 — у протилежному від роутера кутку, до 40 — на відстані метра.
У діапазоні 5 ГГц усе помітно краще: близько 100-115 Мбіт, а з гігабітним з’єднанням було приблизно 800-850 Мбіт.


Тепер можна подивитися, як усе це влаштовано, і заодно спробувати розібратися в особливостях роботи системи охолодження.
Від’єднуємо роз’єм SATA, щоб він не заважав розбирати всю цю конструкцію.


Монтаж доволі акуратний і відносно щільний.


Як я вже писав вище, SSD-накопичувач невідомого виробника на базі контролера SM2246XT і двох чипів флешпам’яті виробництва Toshiba.


А цей момент виявився навіть дещо несподіваним: під роз’ємом mSATA ховається ще й mPCIe. Причому я не бачив, щоб його згадували в характеристиках, і помітив його лише згодом на одному з фото на сторінці магазину.


Кабелі до модуля WiFi приклеєні термоклеєм, тож, щоб вийняти плату з корпусу, їх доведеться обережно від’єднати від плати.


Як я й припускав, антени приклеєні до верхньої кришки корпусу й рознесені на максимально можливу відстань одна від одної.


Плата трохи ближче.


Знизу розташований радіатор із вентилятором.


Гаряче повітря викидається в задню частину корпусу, а звідти виходить через вентиляційні отвори. На мій погляд, це не зовсім оптимально, якщо кріпити комп’ютер до монітора роз’ємами донизу. Я б у такому разі закріпив його або боком, або роз’ємами догори.


Вентилятор живиться від 5 В, споживає струм 200 мА, підключається чотирма дротами. Тут я зроблю невеликий відступ і розповім про його роботу та вплив на результати тестів.
Річ у тім, що швидкість його обертання регулюється автоматично, і це добре. Крім того, він дуже тихий: я навіть не відразу зрозумів, коли він працює на малих обертах, що теж непогано. Але налаштований він так, що вмикається вже за досить високої температури, і в результаті бувають моменти, коли процесор через перегрівання знижує частоту, а разом із нею — загальну продуктивність.
Виходить, що тести з безперервним навантаженням дають кращий результат, ніж ті, де навантаження постійно змінюється. Наприклад, той самий тест LinX хоч і здається безперервним, але насправді завантаження процесора в ньому коливається від 50 до 100%, знижуючись наприкінці проходу.


Щоб зняти вентилятор, спочатку треба відклеїти пластиковий кожух, а потім викрутити пару гвинтів.


А ось і сам радіатор. Видно, що над процесором розташована лише відносно тонка його частина.


Гаразд, викрутимо ще три гвинти й знімемо радіатор — треба ж подивитися, як працює ця конструкція.


Як термоінтерфейс використано терморезину завтовшки близько 0.7-1.0мм. Загалом непогано, але я все одно замінив би її на метал + термопасту, тим паче що в цьому місці немає великих навантажень, а сама конструкція відносно правильна.


Як з’ясувалося, і з цього боку плати електроніки теж вистачає.


Я зазвичай уважно дивлюся, чи є різні засоби захисту портів, адже це певною мірою свідчить про ставлення виробника до свого виробу та рівень економії. І можу сказати, що тут усе просто чудово.
1. Захист задніх портів USB.
2, 3. Захист передніх портів USB.
4, 5. Обидва порти HDMI мають захист, причому біля одного з них додано ще якийсь чип.
6. Ба більше, захищені навіть лінії кардридера. Таке мені трапляється вперше — зараховано.


Ще трохи про встановлені компоненти.
1. Процесор
2. Два чипи оперативної пам’яті, чомусь із подвійним маркуванням.
3. Контролер живлення процесора
4. Чип SuperIO
5. Флешпам’ять для зберігання прошивки BIOS
6. А ось цей момент я не зовсім зрозумів: ще один чип флешпам’яті. Можна було б припустити, що він потрібен для чипів мережевих інтерфейсів, але вони далеко. Загалом поки що загадка.


1. Гігабітний мережевий чип від Realtek — класика як вона є.
2. Модуль WiFi від Intel
3. ALC269, аудіочип також від Realtek
4. Чип кардридера теж має маркування Realtek.
5. А ось цього моменту я зовсім не зрозумів: річ у тім, що MB3243I — це приймач-передавач COM-порту. Ба більше, це навіть зазначено поруч із мікросхемою, але в характеристиках про це ніде не сказано...
Я, звісно, розумію, що іноді розробляють універсальну плату, яку комплектують компонентами залежно від версії та ціни пристрою, але розпаяти мікросхему, яка тут не використовується, — дивно.
6. Не менш дивно, а точніше, незвично й те, що на вході живлення встановили запобіжник.

З огляду на загальний вигляд і наявність захисту я б припустив, що це якийсь «експортний» варіант пристрою, адже в китайських мінікомп’ютерах таке трапляється вкрай рідко.


І, звісно, споживання енергії.
1. У вимкненому стані
2. Робочий стіл
3. Максимальне навантаження OCCT
4. Максимальна зафіксована споживана потужність.


Відтворення різних відеофайлів відбувається на ура, причому завантаження процесора приблизно однакове як під час відтворення відео 4K (файл 4k hdr demo 60fps wildlife video for 4k oled tv audio).


А також ще одного файла з роздільною здатністю 4K (назва файла — Peru 8K HDR 60FPS 3840x2160)


Але ще більше мене здивувало те, що комп’ютер без особливих проблем відтворив і файл Peru 8K HDR 60FPS із роздільною здатністю 7680x4320.


Зведена таблиця результатів. У тесті Geekbench тут узято результат другого прогону, а не першого, під час якого процесор точно працював у режимі «турбо».
Крім того, залишено низький результат тесту 3Dmark — можливо, пізніше я ще розберуся з цим.



І, звісно, висновки.
Загалом комп’ютер сподобався, але, як то кажуть, «є один нюанс».
З огляду на те, що тут встановлено доволі швидкий процесор, 6 ГБ ОЗП, SSD на 128 ГБ, є місце для встановлення жорсткого диска, карти mPCI, два виходи HDMI, чотири порти USB 3.0, я б сказав, що за ті гроші, які за нього просять, це дуже непогано — принаймні краще за популярні «атоми».
Крім того, можна відзначити відносно непогану якість складання, а також захист майже всіх портів, що «стирчать назовні», включно навіть зі слотом для microSD.

Але, на жаль, не обійшлося й без ложки дьогтю. Мене дещо здивували результати тестів, а точніше — їхня нестабільність. В огляді я припустив, що це спричинено особливостями роботи системи охолодження: можливо, через не надто якісний термоінтерфейс, а можливо, через бажання виробника зробити комп’ютер тихішим. У результаті за різкого зростання навантаження температура так само різко підскакує, потім вмикається вентилятор, і далі температура коливається в районі 65–70, максимум — 75, що цілком нормально. Але під час цього стрибок сягає приблизно 90–92 градусів і впливає на продуктивність.

В іншому запитань у мене не виникло. Хіба що можна причепитися до ще однієї дивини: SSD mSATA, а не новіший M.2, що теж незвично. Звісно, у магазинах повно накопичувачів обох формфакторів, але все одно дивно.

Одразу відповім на запитання щодо версії X55. Думаю, там усе буде приблизно так само, з поправкою на спочатку вищу продуктивність.

На цьому все, сподіваюся, огляд був корисним.