Alfawise T1, мінікомп’ютер із процесором N4100 на ядрі Gemini Lake

Не так давно я бачив згадку про те, що останнім часом на ринку не з’являється нічого нового, але ось мені до рук потрапив мінікомп’ютер із процесором, який анонсували наприкінці минулого року, і сьогодні я розповім про цю новинку.
Приблизно півтора року тому я публікував огляд подібної новинки з процесором Apollo Lake, а ця версія є логічним продовженням і називається Gemini Lake.
В огляді все як завжди: огляд, розбирання, тести, висновки.


Напевно, багато хто чув про стратегію «Тік-так», якої дотримується компанія Intel. Ця стратегія означає, що раз на рік випускають новий процесор, але раз на рік компанія підвищує продуктивність, а раз на рік оптимізує техпроцес. Вікіпедія пояснює це так:

Процесори, а якщо говорити точніше — SoC (System on Chip) покоління Apollo Lake анонсували в третьому кварталі 2016 року й виготовляли за 14-нм техпроцесом.
Водночас процесори Gemini Lake виготовляють за тим самим 14-нм техпроцесом, тож можна припустити (якщо ця стратегія застосовується і до них), що за тієї самої споживаної потужності вони мають бути продуктивнішими, адже вона значною мірою залежить не лише від кількості транзисторів на кристалі, а й від техпроцесу, за яким їх виготовлено.


Загалом варто відразу сказати, що Intel і тут примудрилася «відзначитися», остаточно заплутавши своїх клієнтів.
Для початку компанія почала додавати до назв настільних процесорів Pentium приставку Silver, а менш потужні й далі називаються Celeron.


Але далі — ще гірше.
Вище я писав, що робив огляд комп’ютера з процесором N4200. Новий має індекс N4100, що не дуже логічно. Але ще менш логічно те, що N4200 — це Pentium, а N4100 — Celeron. Напевно, логічніше було б порівнювати N4100 з N3450: тоді й індекси зростали б, і обидва процесори були б Celeron.
У будь-якому разі в новій серії мобільних процесорів є три моделі:
Pentium N5000 (4 ядра, 4 потоки)
Celeron N4100 (4 ядра, 4 потоки)
Celeron N4000 (2 ядра, 2 потоки)

Ну і, відповідно, варто очікувати появи на ринку мінікомп’ютерів із зазначеними вище моделями процесорів.


Загалом сьогодні в мене в руках, мабуть, один із перших представників мінікомп’ютерів із новим поколінням процесорів — так само, як півтора року тому це був VOYO V1. Але оскільки логічніше порівнювати все-таки з Celeron, а не з Pentium, то за приклад я візьму іншу модель комп’ютера — Beelink M1 з Intel N3450. Кому нецікаво читати все, може відразу перейти в кінець огляду, де я зведу частину результатів у порівняльну таблицю.

Технічні характеристики:
Система: Windows 10
Процесор: Intel Celeron N4100 1.1 ГГц (2.4 ГГц у турборежимі)
Графіка: Intel® Intel® UHD Graphics 600
Пам’ять: 4GB DDR4 RAM + 64GB eMMC + слот Type: M.2 + SATA
Слот для встановлення SD-карти обсягом до 128 ГБ.
LAN — Gigabit LAN
WiFi — 2.4/5 ГГц
Bluetooth 4.0
Екран: 2×HDMI
Зовнішні інтерфейси: 2×USB 3.0 + 2×USB 2.0 + 1×USB Type-C
Аудіовихід — роз’єм 3.5 мм + вбудований мікрофон
Габарити: 160 x 135 x 32
Маса: 407 г


Комп’ютер упакований у досить впізнаваному стилі й кольоровому оформленні. Думаю, ті, хто часто читає огляди китайських комп’ютерів, без зусиль упізнають упаковку, а я згодом покажу наочніше підтвердження.


Комплектація непогана й містить:
1. Мінікомп’ютер Alfawise T1
2. Блок живлення
3. Звичайний кабель HDMI
4. Короткий кабель HDMI
5. Кріплення до монітора
6. Кріпильні елементи
7. Інструкцію та короткий опис


1, 2. Крім інструкції, у комплект поклали короткий опис процесу активації Windows, хоча в моєму випадку все відбулося автоматично. Також зазначу, що основна інструкція є і російською мовою, хоча вона дуже коротка.
3. Два кабелі HDMI: один завдовжки близько 80 см, другий — 20 см. Другий кабель дуже зручно використовувати, якщо кріпити комп’ютер безпосередньо до корпусу монітора.
4. Кріплення до монітора та п’ять гвинтів (4 потрібні + 1 запасний)
5, 6. Блок живлення має вихідну напругу 12 В і струм до 1.5 А. Працював він добре, але потужність лише 18 Вт, як на мене, замала, особливо з огляду на можливість встановлення жорсткого диска. Щоправда, у Beelink був такий самий блок живлення, і там він працює цілком нормально.


Комп’ютер має звичайний пластиковий корпус, але назвати його маленьким уже ніяк не можна: довжина — 16 см, ширина — 13.5, висота — 3.2. Раніше розглянуті моделі мали значно компактніші корпуси, причому у Voyo також можна було встановити жорсткий диск, щоправда, там і охолодження було активним.


На передню панель виведено:
1. Мікрофон
2. USB Type-C
3. 2 порти USB 3.0
4. Слот для карти пам’яті microSD
5. Індикатор і кнопка ввімкнення.


Відповідно, ззаду розташовані:
1. Отвір кнопки скидання та Kensington Lock
2. Роз’єм живлення 12 В
3. Два виходи HDMI
4. Роз’єм Ethernet
5. 2 порти USB 2.0
6. Вихід аналогового звуку та вхід для мікрофона.

Як бачите, щодо кількості й різноманітності роз’ємів у комп’ютера все гаразд. До того ж можна під’єднати щонайменше два монітори, а можливо, і три (з урахуванням роз’єму USB Type-C), але стверджувати не буду.


Також відзначу велику кількість вентиляційних отворів як з боків, так і знизу корпусу.


Знизу є люк для встановлення жорсткого диска або SSD формфактора 2,5 дюйма. Мій тестовий жорсткий диск увійшов у нього без проблем, тоді як у комп’ютер Vorke він залазив «зі скрипом». На кришці є притискний язичок, щоб диск не бовтався в корпусі.


Диск встановлюється дуже просто, тож не бачу сенсу показувати цей процес. Але відзначу приємну дрібницю: кріпильні гвинти вкручуються в металеві гайки, вплавлені в корпус, а не в пластмасу.


До речі, щодо кріплення. Оскільки вентиляційні отвори розташовані на коротких боках корпусу, я б радив кріпити комп’ютер вертикально, тобто коротким боком догори. До того ж так у роз’єми не набиватиметься пил.


У технічних характеристиках зазначено, що всередині також є слот М.2, тож, щоб у цьому переконатися, комп’ютер у будь-якому разі доведеться розібрати.
Щоб розбирання було акуратнішим, треба підчепити гумові ніжки з боків, позначених стрілками, — тоді вони відклеюються легше.


Потім чимось пласким і твердим проводимо по периметру та відщіпаємо засувки. Вони досить тугі, тож треба відгинати верхню кришку назовні, щоб їх не зламати.


Подальше розбирання, а також опис внутрішньої будови, як завжди, сховані під спойлером.


Якщо театр починається з вішалки, то комп’ютер — із BIOS. І тут усе сумно, але не в тому сенсі, що погано, а радше в тому, що все дуже погано. BIOS урізано настільки, наскільки це взагалі можливо, і якби деякі речі для мене були не критичними, то опція автоматичного запуску після подавання живлення все ж потрапила під «ніж». Загалом увесь BIOS можна вмістити на чотирьох скриншотах.


Стартовий екран не містить жодних «красивостей» — лише назву фірми-виробника процесора, і все.


Робочий стіл стандартний для встановленої Windows 10, виробник нічого не додавав від себе. Після ввімкнення одразу під’єднав комп’ютер до домашньої мережі.


Із 64 ГБ флешпам’яті користувачеві доступно понад 43 ГБ, чого за розумного використання цілком достатньо, хоча вже є версії комп’ютера і зі 128 ГБ eMMC.


Попередньо встановлено домашню Windows 10, активація відбулася автоматично після підключення до мережі.


Основна інформація з CPU-Z, про всяк випадок завантажив останню версію. Додатково проведено два тести продуктивності — у новій і старій версіях. У старій версії тестую для таблиці, оскільки результати коректніше порівнювати в одній версії ПЗ.


Швидкість роботи з накопичувачами загалом непогана: eMMC під час послідовного читання видає 290 МБ/с, а під час запису — до 160. Тестування жорсткого диска було обмежене можливостями самого диска, а от швидкість кардридера microSD виявилася не дуже високою — лише до 27 МБ/с, хоча карта пам’яті забезпечує до 85–90.


Кардридер, до речі, може визначати тип установленої карти пам’яті, але це йому не допомагає. Дуже шкода, адже навіть «Атоми» працювали з моїми картами пам’яті на повній швидкості без додаткових кардридерів.


Як завжди, проводжу додатковий тест за допомогою старої версії CrystalDiskMark, щоб порівняти з іншими моделями комп’ютерів.


Тест AS SSD підтвердив високу швидкість послідовного читання й запису. На жаль, під час роботи з дрібними блоками eMMC поступається SSD, але тут нічого не вдієш.


Результати Cinebench показали, що в математичному тесті новий процесор трохи швидший, а в графічному різниця мінімальна.


Тест Passmark проходив у повному варіанті, тому на загальний результат впливає і швидкість роботи флешнакопичувача, який тут досить спритний, на відміну від Білі́нк М1.


На додачу провів тест іншою версією Passmark


Тут можна наочно порівняти новинку з «товстішими» процесорами.


Тест 3Dmark 2006 показав приблизно те саме, що й Cinebench: різниці в 3D практично немає.


У новішому тесті 3Dmark різниця є: наприклад, у Celeron N3450 було 261, а в Pentium N4200 — 361.


Тест Geekbench я почав проводити відносно недавно, тому в мене немає результатів для N3450, а якщо порівнювати з N4200, то співвідношення буде таким:
Celeron N4100 у математичних тестах швидший за Pentium N4200 (1809/5116 проти 1555/4454), але поступився в роботі з графікою (7312 проти 11271).


У тестах часто виявлялася особливість цих процесорів: спочатку працює турборежим, і процесор рахує дуже швидко, але цей режим може працювати лише короткий час, тому зрештою результат падає, що й видно в результатах WinRAR.


І, звісно, один із найголовніших тестів — тест на перегрівання. Багато хто знає, що китайські мінікомп’ютери дуже схильні до перегрівання, тому я проводжу цей тест як обов’язкову частину програми.
Цей тест належить до класу стрес-тестів, тобто за звичайного використання комп’ютер зазвичай не зазнає таких навантажень, принаймні тривалий час.
Тест OCCT, загальний час проходження — 1 година, відповідно, час тестування — 54 хвилини.

Спочатку тест Power supply: тут зазвичай максимальне навантаження, у комп’ютері працює майже все, і можу сказати, що комп’ютер упорався з цим тестом. Максимальна зареєстрована температура становила 71 градус, середня — 66 градусів.




У деяких випадках з’ясовувалося, що тест CPU OCCT нагрівав процесор сильніше, тому тепер я проводжу обидва тести.
І справді, тут максимальна температура вже становила 77 градусів, а середня — 70. Нагрівання значне, але все одно в допустимих межах.




Щоб перевірити спрацьовування системи захисту від перегрівання, запускаємо тест LinX. Як і очікувалося, перший прохід показав дуже високий результат завдяки турборежиму, а далі були лише невеликі коливання, зумовлені тим, що тест виконується у Windows, яка трохи «заважає» процесу.


Другий прогін був уже зі встановленим жорстким диском, який споживає досить багато енергії, адже це не модель Green, а звичайний диск на 7200 обертів. Температура піднялася, але максимум становив лише 73 градуси, а середня температура була 61.
Окрім наведених тестів, я перевіряв ще кілька разів, і в одному з тестів одразу після запуску було зафіксовано стрибок до 89 градусів. Такий ефект трапляється досить часто, але на результати тестів не впливає, адже стрибок дуже короткочасний.


Як я писав вище, усередині комп’ютера встановлено мікрофон, тож про всяк випадок перевірив і його роботу. Під час роботи комп’ютер може видавати дуже тихі звуки, зазвичай це побічні шуми від ШІМ-стабілізаторів, тому припускаю, що їх іноді може бути чути, якщо встановлено високе підсилення.


Налаштування, доступні для мікрофона.


У характеристиках заявлено дводіапазонний модуль WiFi та Gigabit Ethernet. Судячи з інформації, використано модуль WiFi Intel AC3165.


Як не дивно, чутливість модуля виявилася не такою вже й поганою. І хоча я не зміг під’єднатися до точки доступу 5 ГГц через усю квартиру, комп’ютер бачив її досить стабільно, а це близько 12 м і кілька залізобетонних стін, зокрема несучих.


Тестування показало середній результат як у діапазоні 2.4, так і 5 ГГц.
У діапазоні 2.4 ГГц роутер розташовувався у трьох контрольних точках: у протилежному куті великої кімнати, за два метри та за метр. Швидкість при цьому коливалася в межах 16-60 Мбіт, що загалом непогано. Також я перевірив швидкість роботи з роутером, установленим за парою бетонних стін, — було близько 7-8 Мбіт.
У діапазоні 5 ГГц роутер був за 2-3 м від комп’ютера, за невеликою перешкодою. Під час першого тесту швидкість підскочила до 250 Мбіт, другий запуск показав скромніший результат — 150-170 Мбіт. Тому я перевірив утретє й отримав ті самі 150-170, тож можна вважати це реальною швидкістю з’єднання.
Під час прямого підключення кабелем швидкість коливалася в межах 700-800 Мбіт, але вносити її до загального графіка я вже не став.


Оскільки результати тестів 3Dmark не показали нічого нового, не бачу сенсу проводити ігрові тести. У цьому плані перед нами звичайнісінький Apollo Lake: старі ігри працюють нормально, а новіші, найімовірніше, не запустяться або сильно гальмуватимуть.

А от відтворення відео я перевірив, і тут усе просто чудово: відео 4к 60 FPS у рідному медіаплеєрі відтворюється дуже плавно, завантаження процесора — лише близько 2%.


Відео 4к із потоком 240 Мбіт також відтворювалося чудово, щоправда, завантаження було вже більшим — майже 13%. Але якщо запустити той самий файл за допомогою вбудованої програми «Кіно й ТБ», завантаження становитиме лише 6%. Очевидно, що апаратний декодер відео працює належним чином.


Результати деяких тестів я, як завжди, звів у таблицю, де їх можна порівняти з результатами аналогічних тестів комп’ютерів з іншими процесорами — як Apollo Lake, так і Cherry Trail.
Можна однозначно сказати дві речі:
1. У математичних тестах продуктивність приблизно така сама, як у Pentium N4200.
2. У тестах роботи з графікою швидкість майже не зросла й перебуває приблизно на середньому рівні між Celeron і Pentium попереднього покоління.


Висновки.
Спочатку загальні — про комп’ютер. Якість складання хороша, проблем із перегріванням немає, можна встановити накопичувачі M.2 і SATA, портів достатньо, є два HDMI, Gigabit, WiFi 5 ГГц, USB Type-C (для тих, кому звичайних портів замало), навіть мікрофон умістили. Власне, за весь час у мене було лише одне суттєве зауваження до цього комп’ютера: неможливо збільшити обсяг ОЗП, тож доведеться задовольнитися вбудованими 4 ГБ. Ну і з натяжкою можна поскаржитися на не надто потужний блок живлення, тому я б не радив заряджати телефони від його USB-портів, особливо якщо встановлено жорсткий диск.

Тепер про новий процесор. Чесно кажучи, я очікував трохи більшого. Встановлено нове графічне ядро UHD Graphics 600, але, як я зрозумів, основний акцент зробили на роботі з відеофайлами, а про 3D «забули». Ні, звісно, воно трохи швидше, але різниця мінімальна.
У плані «математики» новий процесор на одному рівні з Pentium N4200 і Celeron J3455 та помітно швидший за старий Celeron N3450.

Як альтернативний варіант, за $199.99 є ще Bellink S2, який, по суті, є тим самим комп’ютером.


На цьому в мене на сьогодні все, сподіваюся, що огляд був корисним, і, як завжди, буду радий запитанням. Якщо маєте пропозиції щодо якихось тестів, пишіть — за можливості перевірю.