Мінікомп’ютер VOYO V1 — перша ластівка з Apollo Lake

Не так давно було анонсовано мінікомп’ютери на базі нового процесора (SoC) Intel Pentium N4200, побудованого на ядрі Apollo Lake.
«Перша ластівка» потрапила мені до рук. Власне, я давно на неї чекав, бо дуже хотілося «помацати» нове «залізо» :)
Протестуємо, розберемо, порівняємо з іншими мінікомп’ютерами.

Насправді інформація про ці процесори з’явилася досить давно, але виробники чомусь не поспішали випускати їх «у світ», як і комп’ютери на їхній основі.


Процесори Apollo Lake прийшли на зміну одразу двом дуже популярним сімействам — Cherry Trail і Braswell. Вони популярні переважно в мобільному сегменті та мінікомп’ютерах.
N4200, представлений у цьому огляді, має чотири процесорні ядра Goldmont, від яких очікували приросту на 25–30% порівняно з попередніми, побудованими на ядрі Airmont.
Також серед ключових переваг варто відзначити низький заявлений TDP процесора — лише 6 Вт. Виходить, продуктивність вища, ніж у попередників, а тепловиділення менше.

Але оскільки це все-таки огляд комп’ютера, а не лекція про відмінності між процесорами, перейду власне до теми.
Спершу технічні характеристики
Система: Windows 10
Процесор: Intel Pentium N4200 1.1 ГГц (2.5 ГГц у турборежимі)
Графіка: Intel® HD Graphics 505
Пам’ять: SODIMM DDR3L, 1 слот, спочатку встановлено 4 ГБ, максимум 8 ГБ.
SATA — 1 x M.2 (встановлено SSD на 128 ГБ) + 1 x SATA
Додаткова флешпам’ять eMMC 32 ГБ
LAN — Gigabit LAN
WiFi — 2.4 ГГц
Екран: miniHDMI
Зовнішні інтерфейси: 3x USB 3.0
Аудіовихід — роз’єм 3.5 мм
Габарити: 120 x 120 x 28
Маса: 400 г

Комп’ютер упакований у картонну коробку з кольоровим друком; зверху також показано чотири варіанти кольору, у яких його випускають.


На упаковці вказані технічні характеристики, але дуже вже стисло.


Усередині все щільно запаковано, нічого не бовталося — це плюс, якщо замовляти в інтернет-магазинах.


Комплект трохи незвичний.
1. Комп’ютер
2. Блок живлення
3. Кабель miniHDMI-HDMI
4. USB-WiFi адаптер
5. Інструкція та гарантійний талон.


Спершу про те, що особливо не відрізняється.
Інструкція та гарантійна книжечка, кабель завдовжки 70 см. Блок живлення з європейською вилкою, досить потужний для цього пристрою: 12 В, 3 А. Навіть за тривалого навантаження ледь теплий.


Інструкція китайською та англійською мовами: короткий опис першого ввімкнення, активації Windows і розташування роз’ємів.


А ось і та невелика відмінність, яку я вперше побачив у цьому комп’ютері.
Річ у тім, що комп’ютер має металевий корпус, і виробник вирішив не виводити антену назовні, а піти далі — просто покласти в комплект USB-WiFi адаптер.
На мій погляд, рішення спірне. З одного боку, за стаціонарного використання WiFi особливо й не потрібен, а з іншого — під час використання він займає один із USB-роз’ємів, яких і так лише три.
Також ви, мабуть, помітили, що Bluetooth у технічних характеристиках не зазначений. Ще один недолік, хоч і менш суттєвий.


Ось і дісталися власне комп’ютера. На вибір було два кольори — синій і золотистий. Я вибрав перший варіант, але, на мій особистий погляд, він має кращий вигляд.
Як я казав вище, корпус металевий, пофарбований якісно, до зовнішнього вигляду претензій немає — усе дуже акуратно.


Комп’ютер дуже компактний, особливо якщо врахувати, що в анонсі заявляли про можливість встановлення жорсткого диска, пам’яті SODIMM і SSD-накопичувача.


З боків корпусу немає жодних роз’ємів чи вентиляційних отворів.


Спереду є лише кнопка ввімкнення та білий світлодіодний індикатор роботи.


Усі роз’єми зосереджені ззаду.
1. Вхід живлення
2. Мережева карта
3. Роз’єм для карти пам’яті microSD
4. Вихід аналогового аудіо, роз’єм 3,5 мм
5. Вихід miniHDMI для підключення монітора.
6. Три роз’єми USB 3.0

Звісно, роз’єм miniHDMI не надто зручний, адже потрібен або спеціальний кабель, або перехідник. Повнорозмірний HDMI був би зручнішим, але, найімовірніше, у цьому разі розробники хотіли «вбити двох зайців»: зробити роз’єм компактнішим і водночас не позбавити його механічної міцності, як у варіантах із microHDMI.


Знизу — лише чотири м’які гумові ніжки та вентиляційні отвори.
До речі, окремо відзначу досить продуману вентиляцію: холодне повітря забирається знизу спереду, а гаряче викидається у верхній частині задньої панелі.


Перше ввімкнення.
Так, у розробників явно є почуття гумору. Як вони не додумалися написати iMac mini :))
Windows від початку «русифікована» — треба лише вибрати російську мову в першому меню інсталятора.


Раз уже ввімкнув, то одразу покажу й BIOS комп’ютера.
Взагалі фотографій мало бути трохи більше, але основне можна побачити й на цих знімках — налаштувань дуже мало.
Тепер із сумом згадуватиму комп’ютери, у яких розробники відкривали все, на що був здатен BIOS, — і потрібне, і непотрібне. Щоправда, були й свої складнощі: іноді користувачі могли легко перетворити пристрій на «цеглину», змінивши лише одне налаштування. Тут же вирішили заблокувати все, що користувачеві знати не потрібно. Шкода.


Робочий стіл порожній, хоча в мене залишилася підозра, що насправді це не перший запуск цього комп’ютера.


Спочатку операційну систему не було активовано. У такому режимі я провів частину тестів, а після підключення комп’ютера до інтернету активація відбулася автоматично. Антивірус не виявив жодних «закладок».


Як випливає з характеристик, у комп’ютері встановлено два накопичувачі.
Я знав про це ще під час замовлення, і певною мірою мене це трохи лякало: боявся, що виробник встановить Windows на eMMC, а SSD залишить вільним.
Загалом рішення більш ніж оригінальне, раніше я такого жодного разу не зустрічав. Накопичувач eMMC ємністю 32ГБ можна використовувати для додаткових потреб після заміни SSD-диска або для встановлення програм, які не вимогливі до швидкості завантаження.


Спочатку в комплекті не було диска, та навіть якби він був, я завжди скаржуся, що його найчастіше просто нікуди вставити. Але цього разу розробники виявили приємну увагу до користувачів: на додатковому накопичувачі eMMC є всі необхідні драйвери. Однозначно зараховано :)


Як зазвичай і буває, системний диск поділено на три частини: додатковий розділ для потреб Windows, системний диск і розділ відновлення. eMMC повністю віддано під потреби користувача. До встановлення всіх програм і оновлень користувачеві доступно загалом понад 130ГБ: 104 на системному та 27 на додатковому дисках.


Тепер трохи інформації з програми CPU-Z.
Як і було заявлено, процесор працює на частоті 1.1ГГц, утім, він досить добре вміє регулювати її відповідно до своїх потреб.
BIOS досить новий — від 30 листопада 2016 року. З огляду на те, що оновлень навряд чи буде, це нормально.
Цікаво, що CPU-Z не «бачить» встановленої пам’яті й показує два порожні слоти.


Оскільки програма CPU-Z містить простенький тест продуктивності, тепер я проводжу і його.
Судячи з результатів, продуктивність процесора можна порівняти з Core2Duo E8500, що дуже непогано.


Встановлено SSD-накопичувач виробництва Foresee. Мікросхеми eMMC я раніше зустрічав у ТВ-боксах і мінікомп’ютерах і не можу сказати, що залишився задоволений швидкістю їхньої роботи. Як на мене, рівень цього виробника дещо не відповідає загальному рівню комп’ютера.


Під час тестів було перевірено швидкість роботи SSD- та eMMC-накопичувачів.
Обидва накопичувачі показали цілком приємну швидкість, хоча програма CrystalDiskMark і не вирізняється високою точністю вимірювань.


Через невисоку точність вимірювання швидкості накопичувачів я провів додаткові тести.
AS SSD Benchmark показав швидкість не набагато нижчу, щоправда, в обох тестах програма чомусь показала дуже низьку швидкість у режимі перевірки читання блоків 4К. Власне, тому тест проводився з обсягом 5ГБ, а не 10: програма тестує в цьому режимі весь обсяг.
Зате завдяки цьому тесту з’ясувалося, що пам’ять eMMC виробництва Samsung. Наскільки можу судити за результатами своїх тестів, це найкраща пам’ять eMMC.


Наступним був тест Anvills. На жаль, за його допомогою мені вдалося протестувати лише SSD, оскільки під час спроби тестування eMMC програма «падала» приблизно на половині процесу.
Але й тут отримали близько 190МБ/сек на запис і 475 на читання, що дуже непогано для Foresee.


Пам’ятаючи про випадок, коли USB 3.0 насправді працював як 2.0, тепер я перевіряю працездатність цього інтерфейсу на всіх комп’ютерах.
І хоча перевірка проходила далеко не на повній швидкості, можна цілком обґрунтовано стверджувати, що USB 3.0 є і він справді працює у відповідному режимі.
Також я перевірив слот microSD: він здатний працювати на відносно високій швидкості, хоча й нижчій, ніж кардридер USB 3.0.


Усі комп’ютери з установленою пам’яттю eMMC я тестую старою версією програми CrystalDickMark, а потім формую порівняльний скриншот.


CHUWI HiBox
Beelink BT7
Pipo X10
Pipo X9
Pipo X7
Pipo X7S
MeeGoPad T02
Pocket P1
Vensmile W10
Teclast X98 Pro
MeeGoPad T03
Wintel Pro CX-W8


У комп’ютері встановлено гігабітну мережеву карту (якщо її можна так назвати) виробництва Realtek. Щоправда, чипи цієї фірми дуже поширені, тож нічого незвичайного.
Wi-Fi-адаптер підтримує лише 2.4ГГц і, судячи з ID обладнання, побудований на базі Ralink RT5370.


Чутливість Wi-Fi не дуже висока, переважно через те, що антена, напевно, крихітна. У цій точці звичайний приймач бачить близько 50-52 точок доступу, а цей — лише 31.


У найскладнішому для роботи місці мені вдалося під’єднатися до моєї точки доступу, але про будь-які тести швидкості не могло бути й мови: з’єднання буквально трималося «на волосині».


Далі — звична для моїх оглядів перевірка швидкості роботи в різних умовах.
1. Відстань 12м, залізобетонні стіни, прямої видимості немає.
2. 6-7м, стін менше, але прямої видимості також немає.
3. Сусіднє з роутером приміщення, пряма видимість досить умовна, є невелика перешкода.
4. 1м, пряма видимість.

Як і передбачалося, швидкість роботи не дуже висока.


Тепер можна спокійно перейти до тестів продуктивності, а особливо — нагрівання :)
Наприкінці огляду я зведу результати тестів в одну таблицю, щоб їх було наочніше порівнювати.

Першим іде Cinebench. Чомусь очікував трохи більшого.


Той самий тест, але версія ПЗ R15


Тест 3DMark 2006. Програма, звісно, стара, але для мене вона основна, і за її допомогою я порівнював продуктивність попередніх комп’ютерів.
Тут також проблем із перегріванням не виникло.


На додачу я провів тест новішою версією програми 3DMark, але поки що мені особливо ні з чим порівнювати результати, тож наведу їх лише для загальної інформації.


А ось тест LinX спочатку підкинув мені невеличкий «фокус». Під час запуску тесту температура майже миттєво підскочила до 103 градусів, а потім так само миттєво повернулася до нормального рівня, але HWinfo, звісно ж, її зафіксував.


Під час тестування продуктивність не змінювалася, один із результатів тесту виявився трохи нижчим за інші — саме тоді я робив знімок екрана програми й зберігав його.


Процесор при цьому розганявся до зазначених 2.4-2.5ГГц, а більшу частину часу працював на частоті близько 2.1-2.4ГГц.


Після цього я ще кілька разів запускав LinX, але більше таких різких стрибків температури не спостерігав.


Потім я перейшов до екстремальних тестів: спочатку просто перевірив роботу за повного навантаження на графічне ядро. До речі, OCCT не хотів відстежувати температуру, тому на знімку екрана одразу є й показники HWinfo. Тест показав, що досить швидко встановлюється температурний баланс, і далі температура процесора не зростає.


Запуск тесту в режимі максимально можливого навантаження також нічого не змінив: максимальна зафіксована температура становила 78 градусів — дуже хороший результат.


Ці тести я проводжу лише для статистики, про всяк випадок.
Швидкість стиснення у WinRAR


А також продуктивність у 7ZIP.


Звісно ж, перевіримо енергоспоживання.
1. Комп’ютер у вимкненому стані
2. Робочий стіл.
3. Тест CPU OCCT
4. Тест із максимальним навантаженням. Під час запуску споживання на секунду підскочило до 20-22 Ватт, а потім не перевищувало 12,5.
Якщо відняти ККД блока живлення, то реальне споживання комп’ютера навіть за максимального навантаження становить близько 10 Ватт.


Як зазвичай у моїх оглядах, подивімося, що всередині: це зазвичай допомагає краще зрозуміти, «хто є хто».
Відклеюємо ніжки, викручуємо чотири гвинти й знімаємо нижню кришку корпусу.


Невелике спостереження: на платі й корпусі є наклейки із серійним номером. Зрозуміло, що номери збігаються, але наклейка на платі трапляється рідко. Підозрюю, що це потрібно для логістики гарантійного відділу. Хоча саме поняття гарантії для таких пристроїв досить туманне.


Усередині все цілком акуратно, принаймні краще, ніж у більшості пристроїв, які я розбирав.


Перше, на що я звернув увагу, коли розібрав комп’ютер, — місце для встановлення жорсткого диска. Так, воно є, подумав я :)))


Але, на жаль, моя радість була недовгою: для підключення жорсткого диска потрібен спеціальний перехідник, якого в комплекті немає :(
Тобто теоретично встановити диск можна, навіть змусити його працювати можна, але лише за наявності паяльника та вправних рук. Найімовірніше, цю функцію передбачено для дорожчих версій пристрою, у яких диск встановлено від початку.

Також на платі виявилися місця для встановлення роз’ємів підключення РК-панелі (2 шт.), мікрофона, сенсорного екрана, а також місце для встановлення мікросхем ОЗП безпосередньо на плату.
Перші пункти, найімовірніше, призначені для розширених версій пристрою, наприклад комп’ютерів «усе в одному», або так званих моноблоків, де монітор і комп’ютер зібрані в одному пристрої.
А от місце під мікросхеми ОЗП мене здивувало — раніше такого не траплялося.


Крім того, тут розташована частина перетворювачів напруги, батарейка вбудованого годинника та запобіжники USB.
Але також виявилося місце для роз’єму підключення динаміків.


Спочатку я подумав: навіщо потрібні кріплення для жорсткого диска, якщо самого диска не передбачено? Виявилося, усе просто: ці ж елементи тримають нижню кришку.
Елементи різні й, відповідно, позначені літерами L і R. Гвинти, якими вони кріпляться, також фіксують плату комп’ютера, але є ще й додаткова пара гвинтів.


Гаразд, розбираємо повністю.


Уся основна «начинка» комп’ютера розташована з цього боку плати, значну частину якої закриває радіатор процесора.
У комп’ютера активне охолодження. Варто зауважити, що воно не дуже тихе.
Швидкостей роботи вентилятора дві: на низькій шум не дуже сильний, але на повній швидкості стає відчутним.
Щоправда, є й великий плюс: вентилятор може повністю вимикатися за низького навантаження, тож ентузіасти цілком можуть доопрацювати систему охолодження так, щоб вентилятор вмикався дуже рідко. Якось я оглядав комп’ютер, доволі непоганий, але в нього був недолік: вентилятор працював постійно, хоч і на двох швидкостях. А ще раніше в мене був комп’ютер, у якому вентилятор завжди працював лише на одній швидкості. Ще трохи — і китайські інженери винайдуть плавне регулювання. :)


Проблему конденсаторів, що виступають, вирішено досить елегантно: для них передбачені спеціальні отвори :)
Не хвилюйтеся: радіатор не дуже товстий, тож їм особливо не загрожує перегрівання.


Виймаємо на білий світ планку пам’яті та SSD.


Модуль пам’яті з 16 чипами виробництва SKhynix — цілком нормальний. Судячи із заяв виробника, його можна замінити на планку на 8ГБ.


SSD використано не дуже зручного формату M.2, звичайний mSATA був би зручнішим, але, наскільки мені відомо, M.2 трохи дешевший за аналоги mSATA, тож апгрейд обійдеться трохи дешевше.
Хоча, як на мене, 128ГБ — цілком достатній обсяг для невеликого домашнього комп’ютера для кіно/однокласників/офісу. Тим паче, «на додачу» є ще 32ГБ eMMC.
Контролер диска — SM2246XT, кешу немає.


Відповідно, ось місця, де були встановлені модулі. Процесор може працювати з ОЗП у двоканальному режимі, але розпаяно лише один слот, шкода.


Викручуємо ще три гвинти й знімаємо радіатор із невеликим вентилятором.


Підошву радіатора, видавлену з алюмінію, трохи відшліфовано. Спочатку хотів замінити штатну гумову прокладку на якіснішу, але, побачивши, що товщина штатної не перевищує 0.5мм, а моя має товщину близько 1мм, вирішив цього не робити. Штатна прокладка помітно продавлена, що свідчить про цілком нормальний контакт процесора з радіатором, тому мене ще більше дивує різкий стрибок температури, зафіксований під час тестів.


Як видно на фото, монтаж дуже компактний, переважно завдяки тому, що майже все розташовано всередині процесора, а якщо точніше — SoC, тобто системи на чипі.


Та навіть за такої компактності знайшлося місце ще для одного слота M.2, на жаль, не розпаяного. А як би він став у пригоді…


Отже, основні компоненти:
1. Власне, процесор N4200
2. Пам’ять eMMC Samsung, але це ми з’ясували ще на етапі тестування. Хороша пам’ять, у Samsung поки що найшвидші чипи eMMC з тих, що я тестував.
3. Аудіокодек ALC269 виробництва Realtek
4. Гігабітний мережевий чип RTL8111 від того ж виробника. Останнім часом помічаю, що майже в усіх мінікомп’ютерах, та й не тільки в них, використовуються чипи саме цього виробника.


1. Ближче до USB-роз’ємів розташований багатоканальний перетворювач живлення на базі RT5074 (якщо я правильно зрозумів).
2. А біля роз’єму живлення розташована мікросхема пам’яті з прошивкою BIOS.
3, 4. Також поруч є ще один перетворювач, припускаю, що для живлення процесора.


Біля роз’ємів USB і HDMI є захист, що дуже корисно. До речі, приємно вразила доволі висока якість складання — особливо й причепитися нема до чого.


Наприкінці для зручності я звів деякі результати тестів у порівняльну таблицю. Результати тестів можуть трохи відрізнятися, але всі вони отримані мною під час реальних тестів.
Тут видно, що деякі результати помітно вищі, ніж у процесорів попереднього покоління, а деякі приблизно такі самі.


Що можна сказати в підсумку? Спочатку просто відзначу сильні та слабкі сторони
Переваги
Дуже висока якість складання
Повна відсутність перегрівання та добре продумана система охолодження
Низьке енергоспоживання
Охайний зовнішній вигляд
Наявність SSD і додаткової пам’яті eMMC
Гігабітна мережева карта
Досить висока продуктивність
Коректна робота вентилятора охолодження
Можливість модернізувати комп’ютер, замінивши ОЗП і SSD
Ліцензійна Windows 10

Недоліки
Активне охолодження
Зовнішній WiFi
Майже повна неможливість встановити жорсткий диск
Відсутність кріплення VESA
Усього 3 USB-порти

Моя думка. Комп’ютер загалом вдався. Звичайні користувачі отримали надійну роботу без перегрівання, а досвідчені — можливість зробити пристрій практично безшумним завдяки невеликому доопрацюванню. За продуктивністю комп’ютер помітно швидший за багато попередніх рішень, хоча й поступається потужнішим процесорам на кшталт Core I3, але його від початку й не планували з ними змагати. Досить велика перевага — висока продуктивність за дуже низького енергоспоживання, що дає цілком законні підстави вважати, що незабаром ми побачимо ці процесори в дорогих планшетах.
Засмутила відсутність можливості встановити жорсткий диск, адже потрібен лише перехідник для його підключення: місце для встановлення є, роз’єм є, але, на жаль…
SSD формату M.2 — тут питання спірне: комусь краще, комусь гірше, а для мене, мабуть, гірше.
Виробник дещо незвично вирішив питання з WiFi, поклавши в комплект просто USB-WiFi-адаптер. З одного боку, це начебто й непогано, якщо він не потрібен, та й за бажання можна використати інший або, якщо комп’ютер встановлено незручно, перенести сам адаптер у зручніше місце за допомогою USB-подовжувача. Але USB-портів усього три, і шкода займати один із них адаптером.

На цьому, здається, все. Як завжди, чекаю на запитання.

Комп’ютер було придбано за 215 доларів, наразі відомо, що ціна вже становить 218 із купоном GBV1N4.