CHUWI HiBox — невеликий, але своєрідний комп’ютер

Ось і до моїх рук потрапив мінікомп’ютер на новому й водночас давно відомому SoC x5-Z8350.
Новому — тому що його випустили відносно недавно, а давно відомому — тому що процесори на цьому ядрі виробляють уже майже півтора року.
Скажу одразу: комп’ютер підніс кілька сюрпризів, але про все по черзі: оглянемо, протестуємо, розберемо, спробуємо доопрацювати.

Комп’ютер я отримав відносно недавно, але так склалося, що встиг дізнатися чимало особливостей, які раніше мені не траплялися.
Загалом усі попередні комп’ютери мали радше косметичні відмінності й особливості, ніж принципові. А тут відмінності досить помітні, на жаль, не завжди на краще.

Увесь час, поки я тестував комп’ютер і користувався ним, мені згадувалися слова відомого письменника О. С. Пушкіна.
О скільки нам відкриттів дивних
Готує просвіти дух
І досвід, син помилок важких,
І геній, парадоксів друг,
І випадок, бог-винахідник...
До упаковки претензій немає: досить міцна коробка майже кубічної форми. Збоку є коротка інформація про характеристики пристрою.


Технічні характеристики.
Система: Windows 10, Android 5
Процесор: Intel Cherry Trail x5-Z8350
Графіка: Intel® Intel® HD Graphics 400
Пам’ять: 4GB RAM + 64GB ROM
Підтримка: 802.11b/g/n WiFi 2.4/5 GHz
Ethernet — 1000Mbit
Bluetooth: BT 4.0
Аудіовихід — аудіороз’єм 3.5мм
Екран: вихід HDMI (заявлена підтримка CEC)
Зовнішні інтерфейси: 2x USB 2.0 + 1x USB 3.0
Підтримка карт пам’яті: 1 слот SD, макс. 128 ГБ
Габарити: 120 x 120 x 25 мм
Маса: 200гр

Взагалі SoC x5-z8350 анонсували ще в лютому минулого року, тобто приблизно рік тому, але пристрої на його основі почали з’являтися не так давно. Крім того, не зовсім зрозуміло, чим цей SoC відрізняється від попередника з індексом 8300.

Залишмо перейменування процесора на совісті маркетологів і перейдемо до огляду.
Насамперед мене приємно здивували упаковка й комплектація.
Упаковка складається з кількох окремих коробочок — по суті, така собі «матрьошка».


Коробочки, конвертик, пакетики. Загалом вирішили зацікавити ще до ввімкнення, адже сам процес розпакування триває довше, ніж зазвичай.


Комплектація дуже непогана, навіть важко сказати, чого тут бракує — хіба що диска з драйверами.
1. Мінікомп’ютер CHUWI HiBox
2. Блок живлення
3. Пульт дистанційного керування
4. Кабель HDMI
5. Кронштейн для кріплення до монітора
6. Інструкція


Інструкція англо-китайська, цікава лише коротким описом роз’ємів, хоча більшість користувачів і так у всьому розбереться.


Трохи докладніше про комплект.
1. Кабель HDMI із «позолоченими» роз’ємами.
2. Кріплення VESA з двома парами гвинтів різного діаметра.
3,4. Блок живлення з європейською вилкою, досить компактний, вихідна напруга 12 Вольт, струм — до 2 Ампер. Навіть за максимального навантаження нагрівається незначно.


Пульт.
На вигляд дуже простий, усередині щось явно деренчало. З’ясувалося, що це радіопульт, а всередині бовтається його USB-приймач.
Але набагато цікавіше стало, коли я його під’єднав: виявилося, що це аеромиша. Функція активується натисканням кнопки зі значком миші. Кнопок не дуже багато, але інтернетом я цілком комфортно погуляв без клавіатури й миші. Цікаво, що, мабуть, спочатку це був ІЧ-пульт, якому згодом розширили функціональність.
Загалом приємний бонус.


Комп’ютер має розміри 120х120х25мм, і за цим параметром повністю збігається з іще одним представником «Атомної» родини — Beelink BT7, хоча, як показала практика, схожість не обмежується розмірами.
Цього разу корпус пластиковий, покриття дуже схоже на софт-тач, але гладше, трохи марке, хоча до глянцевих варіантів йому дуже далеко.


Зверху є отвір для світлодіода. Намагався сфотографувати так, щоб його було видно, але потім махнув рукою на цю безнадійну затію. Світить неяскраво, але цілком помітно.


1. Спереду розташовані кнопка ввімкнення, пара USB-роз’ємів і слот для карти пам’яті SD.
2. На правому боці (що вже незвично, адже зазвичай роз’єми розташовані ззаду) — роз’єм живлення, USB 3.0, вихід HDMI, гніздо для під’єднання кабелю локальної мережі, аудіовихід 3..5мм і отвір, за яким розташована кнопка скидання.


Знизу — чотири гумові ніжки й місце для встановлення кронштейна VESA.


Конструкція кронштейна гранично проста. Прикручуємо його до монітора, який має кріплення VESA 80 або 100мм, а потім просто надягаємо на цей кронштейн комп’ютер.
Конструкція проста, але продумана: за такого встановлення частина роз’ємів спрямована вбік, частина — вниз. Так пилу складніше потрапити в роз’єми, до того ж у такому положенні радіатор працює трохи ефективніше, але про це згодом.


Після ввімкнення комп’ютера з’являється привітання з варіантами вибору ОС для завантаження.
Якщо нічого не вибирати, через 6 секунд завантажиться остання ОС, якою користувалися.

Тут зроблю невеликий відступ. Річ у тім, що під час тестування я зазвичай використовую конвертер HDMI-VGA, оскільки другий вхід мого монітора — VGA. На HDMI перемикаюся лише за потреби перевірити коректність виведення відео. Такий тест дає змогу відразу перевірити, чи може комп’ютер або ТВ-бокс працювати з конвертером. Але цього разу такий спосіб дав збій: це перший комп’ютер, який не працює з конвертером.
Ба більше, це перший комп’ютер, який відмовляється завантажуватися без монітора. Тобто монітор може бути вимкнений, але його кабель має бути під’єднаний до комп’ютера.
Спочатку я грішив на те, що конвертеру просто не вистачає живлення, хоча, по суті, він і не зобов’язаний живити потужні пристрої, але з іншими пристроями таких проблем немає.
Згодом я з’ясував, що якщо перемкнути роз’єми «на гарячу» після завантаження Windows, конвертер працює без проблем.


Оскільки мені більше до душі Windows, то першою я вирішив перевірити саме її.
Судячи з меню вибору мови, ОС завантажується вперше. Причому російський мовний пакет уже встановлено: без під’єднання до інтернету все пройшло чудово, нічого додатково завантажувати чи налаштовувати не довелося.


На робочому столі, крім основних ярликів, є також програма для автоматичного перезавантаження Android.


Оскільки в комп’ютері встановлено дві ОС, насамперед я подивився, скільки місця доступно у Windows із загальних 64 ГБ флешпам’яті. Вільно близько 30 ГБ, жодних оновлень не встановлювали.
Як на мене, я б усе видалив і встановив лише Windows. Щоправда, ця думка відвідає мене ще раз після тестування Android. Але це лише моя особиста думка, бо Windows мені ближча.


А от із розділами — звичний безлад. Якось у коментарях була розмова про те, що Widows створює зайві розділи.
Ні, на цьому тлі я б сказав, що вона біла й пухнаста :)


Спочатку Windows була неактивованою, причому частину тестів я провів у такому режимі, і на робочому столі з’явилося сповіщення, мовляв, непогано було б її активувати.
Після підключення до інтернету все відбулося автоматично. Перевірка комп’ютера антивірусом нічого «зайвого» не виявила, що цілком свідчить про легальність установленої ОС.


Технічна інформація про апаратну складову комп’ютера.
Тут я також провів невеликий тест. Статистики за результатами тестів CPU-Z у мене поки що небагато, але в цьому випадку результат трохи нижчий, ніж у процесора Celeron N3150.


Другий тест — перевірка швидкості роботи встановленої флешпам’яті eMMC.
Результат середній або трохи вищий за середній.


Основний тест проводився у програмі Crystal DiskMark версії 5.


Для порівняння й поповнення статистики я зазвичай зіставляю всі протестовані мною комп’ютери. Оскільки статистику я почав збирати досить давно, тест проводиться в попередній версії програми Crystal DiskMark. Частина інформації, найімовірніше, вже неактуальна, але статистика є статистика.
Комп’ютер, що оглядається
Beelink BT7
Pipo X10
Pipo X9
Pipo X7
Pipo X7S
MeeGoPad T02
Pocket P1
Vensmile W10
Teclast X98 Pro
MeeGoPad T03
Wintel Pro CX-W8


Оскільки середня продуктивність комп’ютерів на базі SoC Atom приблизно передбачувана й не надто відрізняється в межах однієї моделі процесора, усі мої тести зрештою зводяться до перевірки системи охолодження, адже саме вона, найімовірніше, визначає реальну продуктивність.
Першим іде тест 3DMark. Тут я отримав результат близько 2800 балів, причому цікаво, що в усіх наступних тестах результат був приблизно на 200 балів нижчим.
Для порівняння: попередні тести інших пристроїв на базі процесора серії 8300 давали лише 2100–2200 балів навіть із доопрацьованою системою охолодження. І хоча, наскільки мені відомо, відеоядро залишилося тим самим, результат усе ж є.
Для порівняння: процесор серії 8700 у цьому тесті набрав близько 3600 балів із доопрацьованою системою охолодження.


Cinebench не встигає так сильно прогріти радіатор, тому тут результат відрізняється не так сильно, як у «важких» тестах.
8300 тут набирає 7.28/1.18
8700 відповідно — 11.51/1.75


У тесті LinX чітко видно «прогрівання», а точніше — перегрівання, адже температура зайшла в червону зону.
Тротлінгу тут не буде видно, оскільки автоматика BIOS знижує частоту процесора раніше, ніж він почне сам пропускати такти.


Ну і, звісно, екстремальні тести. Цього разу я не став проводити тест поетапно, а вирішив одразу навантажити на повну — наскільки це взагалі можливо технічно.
За три хвилини температура зайшла в червону зону, але я помітив, що процес тривав відносно довго, а це вже свідчить про досить масивну систему охолодження.


Видно, що температура дійшла до певного значення, а далі зростання припинилося — BIOS почав обмежувати частоту процесора.




Оскільки комп’ютер із Dual Boot, перед розбиранням і доробками я вирішив бодай трохи поглянути на Android у парі з процесором Intel. Востаннє я робив це на планшеті з Atom 8500.
Перезавантажуємося, заходимо в Android. Під час першого завантаження нічого вводити не довелося: комп’ютер завантажився на стартовий екран, а потім одним звичним рухом миші я перемкнув його на робочий стіл.
До речі, про мишу. Це перший комп’ютер з Android, на якому запрацювала моя старенька миша A4tech; попередні її не бачили — жоден.


Щодо попередньо встановленого ПЗ, тут усе більш ніж скромно — лише базові програми. Як на мене, це водночас і плюс, і мінус. Комусь зручно, коли все вже встановлено, а комусь — коли нічого не треба видаляти.
Унизу видно панель зі значками керування, регулювання гучності та вимкнення живлення.
Далі на скриншотах цю частину буде обрізано, але ця панель є всюди; я так і не знайшов, де її вимкнути чи згорнути.


Встановлено Android версії 5.1.


Для Android виділено не дуже багато вільного місця. Наскільки я можу судити, близько 10 ГБ; більшу частину флешпам’яті віддали під потреби Windows.


Панель керування загалом така сама, як на планшетах; налаштування базові для Android.


Але є й невеликі відмінності, наприклад налаштування покращення відео, пов’язане з використовуваним процесором.


Налаштування виходу HDMI.








Поки розглядав різні налаштування, «прилетіло» оновлення. Оновив одразу, щойно запропонували, тож усі тести проводилися вже з новою прошивкою.


CPU-Z нічого нового не розповів, хіба що показав, що Root-доступу немає.




Як файловий менеджер встановлено ES File Explorer — дуже зручну програму, особливо зручно користуватися мережевими ресурсами домашньої мережі. Є також керування жестами, хоча, як на мене, це вже зайве.


А тепер трохи тестів продуктивності.
AnTuTu 5.1
Якби це був ТВ-бокс на якомусь Amlogic, я сказав би, що результат просто чудовий. Але цей пристрій сам по собі помітно потужніший, та й дорожчий, тож скажу, що просто хороший.




AnTuTu версії 6 показує продуктивність приблизно в 1.6 раза вищу, ніж у Amlogic S912, що дуже непогано.
Частково це заслуга досить потужного процесора, частково — наявності «на борту» 4ГБ ОЗП, що рідко трапляється в пристроях на Android, а в ТВ-боксах і поготів.




3Dmark показує не дуже високий результат. Підозрюю, що причина — некоректна робота тестового ПЗ.


PCmark набрав понад 5300 балів — дуже непогано. Принаймні S912 зі своїми 3200 поки що відпочиває.


У тесті GeekBench версії 3 продуктивність вища в однопотоковому режимі й нижча в багатопотоковому. Можливо, це пов’язано з тим, що S912 — восьмиядерний процесор, тож бере кількістю, а не продуктивністю. Щоправда, і нагрівання не порівняти: S912 при цьому значно економніший.


У версії 4 результати помітно відрізняються: в однопотоковому режимі Atom показав більш ніж удвічі вищу продуктивність, а в багатопотоковому різниці майже немає.


А от у тесті Compute взагалі нічого не вийшло: наприкінці тесту програма повідомляє, що їй щось не подобається, і видає нульовий результат.


Швидкість роботи з пам’яттю eMMC можна порівняти з іншими ТВ-боксами, та й мікросхеми тут схожі.
У тесті швидкості роботи ОЗП цей комп’ютер трохи поступився боксам на базі Amlogic S912.


Мультимедіа в Android.
Тут усе гірше, ніж у звичних боксах на тому ж Amlogic: форматів відео, що підтримуються «з коробки», помітно менше, деякі формати взагалі відмовився відтворювати, а KODI спочатку немає.
Загалом, тим, хто хоче використовувати цей комп’ютер для перегляду відео, я б порадив пошукати альтернативне ПЗ або дивитися фільми у Windows, також за допомогою альтернативного ПЗ, адже «з коробки» є лише рідний медіаплеєр.

Порадувало те, що навіть якщо спочатку робочий стіл був трохи меншим за межі екрана монітора, то під час запуску відеофайлу зображення виводилося коректно, піксель у піксель.


В Android я не відстежував температуру, бо мені зручніше робити це у Windows, а там вона мені не сподобалася. Тому, коли оглядав нутрощі, заодно трохи допрацював охолодження.
Втім, спочатку просто огляд.
Щоб розібрати корпус, спершу треба відклеїти чотири гумові ніжки, під якими розташовані гвинти. Так, саме гвинти, а не звичні саморізи — Chuwi знову здивувала мене своєю оригінальністю.


Далі проходимося по периметру чимось пласким, наприклад дисконтною карткою, і розкриваємо коробочку. Мені взагалі незрозумілий сенс засувок у корпусі, який скручений гвинтами.


Перша думка — о, знайомі обличчя.
Так, зовні все виглядає майже точнісінько як у мінікомп’ютера Beelink BT7.
«Майже» означає, що тут принаймні немає:
1. Вентилятора
2. Роз’єму M2 і відповідного контролера
3. Зовнішньої антени WiFi
4. Лише один роз’єм USB 3.0.


Антену WiFi виконано у вигляді невеликої плати, але під’єднана вона через роз’єм, що є великим плюсом: у такому разі без проблем можна під’єднати зовнішню антену. Та й таке рішення в китайських комп’ютерах я бачу вперше — зазвичай антену просто приклеюють.


Майже на самому початку я писав, що бокс, установлений позаду монітора, охолоджуватиметься трохи краще. Частково це пояснюється тим, що в такому разі ребра радіатора розташовуватимуться вертикально. Звісно, до BT7 з його активним охолодженням йому далеко, але там теж довелося доопрацьовувати охолодження.
Загалом мінікомп’ютери китайських розробників у 90% випадків страждають від неправильно спроєктованої системи охолодження. Хоч би скільки там було вентиляторів, якщо всі вентиляційні отвори просто заклеїти, перегріву все одно не уникнути.


Знизу друкованої плати є металевий екран, який водночас виконує функцію невеликого радіатора.


Під екраном розташована флешпам’ять виробництва Toshiba і пара мікросхем оперативної пам’яті від SKhynix. Також тут видно шматочок теплопровідної гуми, але й тут у розробників усе виявилося не так просто. Та про це згодом, не забігатиму наперед.


Знизу також розташована батарейка (як же мені її бракує в ТВбоксах) і пара мікросхем стабілізатора живлення.


Корпус цілком продуманий, плата також кріпиться гвинтами, та й сама конструкція акуратна.


Знімаємо радіатор — тут узагалі жодних проблем: чотири невеликі гвинтики, і він у нас у руках. У Beelink мені довелося добряче помучитися, щоб відкрутити гвинти й не зірвати шліци.


Поглянувши на радіатор, можу сказати, що китайські розробники все-таки вчаться на своїх помилках. Знизу радіатора, у районі процесора, є виступ, завдяки якому не потрібно використовувати товсту теплопровідну гуму. У BT7 мені довелося додавати латунну смужку.


Рідна теплопровідна гума має товщину лише 0.5мм, ще трохи — і її зовсім приберуть (сподіваюся).


Але давайте трохи «пройдемося» по начинці цього мінікомп’ютера.
Практика показала, що китайські розробники намагаються використовувати ті самі комплектуючі в більшості пристроїв. Тут усе вийшло так само.
1. Процесор (SoC) Atom 8350.
2. Ще пара мікросхем оперативної пам’яті.
3. Контролер живлення, використовується майже в усіх мінікомп’ютерах і планшетах із процесорами Atom.
4. Мікросхема пам’яті для зберігання прошивки BIOS.


1. За бездротову мережу відповідає AP6234, це досить відомий модуль, що працює в діапазоні 2.4/5ГГц.
2. Дротове підключення забезпечує чип від Realtek — RTL8111G, який може працювати зі швидкістю підключення до гігабіта.
3. ES8316 відповідає за виведення аналогового звуку. Звичайний бюджетний звук, не можу сказати про нього нічого доброго, як, утім, і поганого.
4. Один із ШІМ-контролерів розташований біля роз’єму живлення. У Beelink BT7 такий самий чип, розташований там само. Хоча сама плата помітно відрізняється.


Біля роз’ємів HDMI та USB є простенький захист і фільтри.


Зовні конструкція бічної грані схожа на Beekink, але роз’єми простіші, та й USB 2.0, тоді як у BT7 були 3.0.
При цьому вільне місце теж є, але там воно, ймовірно, призначалося для SIM-картки, а тут чітко видно місце під роз’єм MicroUSB.


А ось тут відмінність дуже помітна: якщо в Beelink тут були контролер і роз’єм M.2 для підключення SSD, то в цьому випадку маємо роз’єм незрозумілого призначення. Можливо, це USB, але стверджувати не буду.


Ну а розібрали ми його, власне, не лише для огляду, а й для невеликого доопрацювання.
Помітивши, що теплопровідна гумка досить сильно продавлена радіатором, я вирішив замінити її термопастою.
Як перший експеримент із доопрацюванням гумку просто прибрали й нанесли термопасту, потім я щільно притиснув радіатор до плат і прикрутив його.


Як я вже писав, китайські розробники (або виробник) усе одно знайдуть, де щось зробити не так.
Знизу плати є екран, який, за ідеєю, має виконувати роль тепловідводу, про що ніби натякає шматочок теплопровідної гумки.
Але гумка має прилягати до металу, а не до плівки, яка явно гірше проводить тепло. Ба більше, у потрібному місці плівку навіть прорізано!
Коротше, зішкрібаю плівку, паралельно згадуючи розробників, виробника та їхніх родичів. Після цього видаляю залишки клею ваткою зі спиртом.


Запускаємо кілька тестів. Спочатку Cinebench.
Різниця майже нульова: у 3D стало трохи швидше, у математичних обчисленнях майже без змін.


Гаразд, запустімо LinX.
Тут картина трохи краща: перегрів хоч і є, але настає трохи пізніше, а продуктивність наприкінці тесту просіла не так сильно, як у початковому варіанті.


А запуск 3Dmark показав протилежне: результат трохи гірший, ніж був. Але одразу скажу: такий результат був майже в усіх наступних тестах. Що дало трохи більшу продуктивність на самому початку — не знаю, можливо, тоді комп’ютер ще не був підключений до інтернету.


Майже годинне випробування під граничним навантаженням пройшло з таким самим сильним нагріванням, хоча й без проблем.


Такий результат мене не дуже влаштував, я чекав більшого й узявся ще раз переробляти охолодження.
Для покращення я взяв алюмінієву фольгу, у яку загортають мікросхеми, що бояться статичної електрики. Така фольга товста й водночас м’яка. Розрівняв її та вирізав два невеликі квадратики. З одним радіатор прилягав повністю, з двома виходило трохи товще, ніж потрібно, але я вирішив, що так буде краще.
Загалом вийшов такий собі бутерброд: два шари фольги, а між усім цим — три шари термопасти КПТ-19.
Результат приємно вразив: тест LinX показав хорошу продуктивність і відсутність перегрівання. Чесно кажучи, я навіть не очікував такої різниці.


Але тут на мене чекав удар у спину: під час запуску екстремальних тестів комп’ютер вимикався, причому не мало значення, тест блока живлення це чи просто «бублик».
Я не відразу зрозумів, що відбувається. Річ у тім, що для зручності я під’єднав комп’ютер до мережі й керував усім за допомогою Радміна. Отже, запускаю тест і йду займатися своїми справами, хвилин через 40 перевіряю — комп’ютер не відповідає, корпус холодний.
Гаразд, перевіряю ще раз, потім іще раз — картина повторюється із завидною регулярністю.
Зрештою під’єдную монітор і запускаю тест знову: за температури 77 градусів Windows автоматично завершує роботу О_О.
Перша думка — не зрозумів, як так? Запускаю тест ще раз: три хвилини, нагрівання до 77 градусів — завершення роботи й вимкнення комп’ютера. Жодних синіх екранів, усе коректно: програми закрилися, комп’ютер вимкнувся.


Ну, думаю, гаразд, зайду в BIOS, внесу «корективи», як робив раніше. І тут на мене чекає ще один удар, який остаточно мене добив: у BIOS немає жодних розширених налаштувань, узагалі, тобто абсолютно. Сказати, що я був у шоці, — нічого не сказати. :(


Зрештою ми з комп’ютером зійшлися на «компромісному» варіанті: один шматочок фольги й два шари термопасти.


У такому варіанті екстремальний тест працює без проблем. Я не став довго його ганяти, бо мені важливо було простежити перетин точки Х, тобто температури 77 градусів. Хоча підозрюю, що насправді це 75 або 80.


У LinX температура знову доходить до червоної зони, продуктивність майже стабільна.
Упродовж усіх тестів комп’ютер постійно мені «заважав», запускаючи різні фонові процеси на кшталт спроб оновитися, просканувати себе на віруси тощо, тому результати тестів дещо «плавають».


Трохи про мережеві адаптери.
Дротове підключення. Видно налаштування WOL, але насправді ця функція не підтримується.


Бездротове підключення: налаштувань досить багато, можливо, це буде корисно.


І, звісно ж, невеликий тест роботи Wi-Fi.
Спочатку спробував у себе за столом — у найвіддаленішій від роутера точці.
Одразу звернув увагу, що комп’ютер «бачить» не так уже й багато точок доступу навколо: за короткий час їх стало 21, хоча на знімку екрана 19. Насправді ж чутливий приймач у цьому місці може виявляти сигнали від пів сотні роутерів.
Але в будь-якому разі я побачив свій роутер, що працює в діапазоні 5 ГГц. Із знімка екрана видно, що обладнання в діапазоні 5 ГГц є тільки в мене.


Під’єднатися я не зміг ані до точки 2,4 ГГц, ані до 5 ГГц.


Для тесту перевірив швидкість у трьох варіантах використання:
1. Роутер 2,4 ГГц в одній кімнаті з комп’ютером
2. Роутер 2,4 ГГц за метр від комп’ютера
3. Роутер 5 ГГц у сусідньому з роутером приміщенні, але прямої видимості немає — заважає бетонна стіна (20 см несучої стіни + 20 см пінобетону із залізною сіткою).


Тепер уже можна зробити певні висновки, і цього разу їх чимало.
Переваги
Акуратне складання та якісне пакування.
У комплекті є пульт із функцією аеромиші та кріплення VESA.
4 ГБ ОЗП і 64 ГБ флешпам’яті.
Дві ОС (хоча особисто для мене це сумнівна перевага).
Жодних проблем із русифікацією Windows.
Windows без проблем активується.
Непогана продуктивність.
Підтримка діапазону 5 ГГц.
Гігабітний мережевий адаптер.
Роз’єм USB 3.0, хоча зараз це вже норма.

Недоліки
Неможливо ввімкнути комп’ютер без монітора.
Перетворювач HDMI-VGA можна під’єднати лише після завантаження ОС.
Не надто висока чутливість Wi-Fi.
Охолодження можна вдосконалити, але скористатися цією можливістю зовсім не вдається.
Усього три роз’єми USB. Мені вистачало, але від четвертого я б не відмовився.
Майже повна відсутність налаштувань BIOS.
Нагрівання, а точніше перегрівання, є.
Не все програмне забезпечення працює в Android. Наприклад, запустити тести AnTuTu Video та Epic Citadel мені не вдалося.

Моя думка. Комп’ютер зміг мене неабияк здивувати. Але не хорошою чи поганою роботою, а тим, що має низку нюансів, які помітно відрізняють його від інших. Під час тестів з’ясувалося, що це перший комп’ютер, який не хоче працювати без монітора, а також із перетворювачем HDMI-VGA; у BIOS майже нічого не можна змінити, а після поліпшення охолодження він вимикається.
Маю стійке підозріння, що описана в огляді особливість BIOS незабаром стане звичною, адже комп’ютери часто дуже схожі один на одного, про що я також розповідав в огляді.
Усередині встановлено досить великий радіатор, але навіть він не може повністю впоратися з відведенням тепла, оскільки корпус пластиковий. Якщо ж поставити комп’ютер вертикально, температура помітно знижується.
Приємно порадували кріплення VESA та аеромиша. Також не можу не відзначити цілком пристойну продуктивність, особливо в поєднанні з достатнім для сучасних програм обсягом ОЗП. 64 ГБ флешпам’яті — це теж дуже приємно, але варто врахувати, що пам’ять розподілена між двома ОС. Наприклад, я б видалив Android і залишив тільки Windows, але треба подумати, як зберегти драйвери, щоб не потрапити в неприємну ситуацію.
Щоб збільшити обсяг пам’яті, можна скористатися слотом для карти пам’яті або зовнішнім жорстким диском, під’єднаним до USB 3.0.

Зрештою можу сказати, що навіть із переліченими вище недоліками комп’ютер за свої 130 доларів доволі непоганий. Частина цієї суми припадає на аеромишу, але для деяких сценаріїв вона може стати в пригоді. Якщо використовувати його як медіаплеєр із функціями комп’ютера, продуктивності й охолодження буде достатньо.

На цьому, здається, все. Так вийшло, що тестів я провів не дуже багато, бо відволікся на систему охолодження та експерименти з нею. Як завжди, чекаю на запитання в коментарях.

P.S. Комп’ютер придбано цілком законним способом за ціною, зазначеною в заголовку.