Нотатки щодо перероблення ручного обприскувача на акумуляторний

У мого товариша знайшовся ручний обприскувач, і виникла ідея переробити його на акумуляторний. Що з цього вийшло — читайте в мініогляді.

Як завжди, нагадую: щоб постійно бути в курсі нових тем у блозі, рекомендую підписатися на мій інстаграм, де я публікуватиму сповіщення про всі нові теми й, можливо, писатиму просто про щось цікаве — посилання на акаунт

Власне, ідея виникла з двох причин: у нас був старий обприскувач, здається, на 11 л, акумулятор від інструмента Makita і бажання полегшити собі життя.

Почали шукати варіанти розв’язання цього питання й з’ясували, що є два підходи:
1. Герметичний бак: за допомогою повітряного насоса нагнітаємо в ньому тиск і отримуємо на виході рідину під тиском.
2. Негерметичний бак, але використовується водяний насос, який качає рідину з бака до форсунки.

Перший варіант по-своєму кращий, але має певні обмеження: наприклад, треба контролювати тиск, щоб бак не став кулястим, а ще забезпечити герметичність усіх вузлів, які працюють під тиском.
Другий варіант простіший, адже випускають спеціалізовані насоси, тож ми вирішили зупинитися саме на ньому.

Спершу хотів би перепросити, бо спочатку не планував писати огляд, тому показуватиму все на прикладі вже зібраного пристрою.

Купили насос, шланг і деякі додаткові деталі, дістали бак і взялися за перероблення.


Ось так виглядає майже зібраний пристрій. На його прикладі я все й пояснюватиму.


Основою став насос, куплений через prom.ua. Виявилося, що його можна було забрати на місці, а до того ж на той момент він коштував дешевше, ніж в інших продавців, — посилання


З’ясувалося, що насос не звичайний, а призначений саме для обприскувачів, що, звісно, плюс. Крім того, він має термозахист (заявлено) і запобіжний клапан, який вимикає двигун у разі перевищення тиску. Це справді виявилося зручним.
Ліворуч — вхід, праворуч — вихід, знизу — дроти живлення, усе гранично просто. Щоб вібрація не передавалася на бак, насос має гумові «лапки» для кріплення.


Параметри, заявлені виробником. Не перевіряв: нам вистачило того, що він нормально качає і споживає відносно мало, адже саме струм споживання визначав тип перетворювача живлення.
Також наявність захисту від надмірного тиску усунула потребу в обмежувачі струму в перетворювачі, який я хотів використати як захист.


З виходом виникли невеликі проблеми: по-перше, там досить високий тиск, а по-друге, хотілося мати змогу знімати шланг із форсункою.
Для цього просто відрізали штатний штуцер від бака, трохи розсвердлили його, а потім приклеїли до виходу насоса. Після застигання клею перевірили під тиском і залишилися цілком задоволені результатом.


Шланг купували в «Новій лінії». Вибір був великий: м’які, жорсткі, але ми купили середній, бо жорстким було незручно користуватися, а м’який міг перегнутися.
Також купили пару кутників, підібравши їх так, щоб шланг входив усередину. Тиску там немає, тому такий варіант працює нормально.

Шланг від кутника йде до насоса, а сам кутник вкручений у бак і слугує своєрідним перехідником, щоб усе було акуратно й надійно. Щоб закріпити кутник (він має різьбову частину), просвердлили отвір, потім зробили в ньому надріз, трохи відігнули пластик, щоб утворилося щось на кшталт одновиткової різьби, і вкрутили кутник.


Усередині бака — другий шматок шланга, який також вставлений із натягом. На його кінці теж є кутник, але без різьби. Спочатку зробили в ньому фільтр від великого сміття, але потім прибрали його, а кутник залишили як обважнювач, щоб шланг завжди був унизу.


Електроніка.
Тут є багато варіантів:
1. Живити від батареї на 12 вольт — найпростіший спосіб. Якщо потрібно регулювати оберти, встановлюється ШІМ-регулятор.
2. Живити від акумулятора на 18 вольт, але потрібен знижувальний перетворювач.

У товариша багато акумуляторів на 18 вольт, тому вирішили зупинитися на варіанті зі знижувальним перетворювачем, який мав також регулювати потужність насоса.

Також потрібен був захист від надмірного розряджання акумулятора. Вбудовувати його в акумулятор було незручно, тож вирішили піти іншим шляхом — поставити сигналізатор розряджання акумулятора, щоб він пищав, коли акумулятор майже розрядиться. Забігаючи наперед, скажу, що налаштували його приблизно на 16 вольт, або 3.2 вольта на комірку, щоб можна було закінчити роботу, але знати, що акумулятор скоро розрядиться.

Усю електроніку змонтовано в електромонтажній коробці, купленій за 35 грн.


Тепер трохи про електроніку.
Сигналізатори розряджання акумулятора бувають на різну напругу, а також у вигляді набору або вже зібрані. Зрозуміло, що мені було простіше купити набір, але, крім того, його довелося переробляти, бо з'ясувалося, що версія на 24 вольти не дає змоги налаштувати поріг на 16 вольт. Тим, хто використовуватиме акумулятор на 12 вольт, достатньо купити сигналізатор на таку саму напругу.


У плати два пороги: коли вона починає пищати й коли перестає, щоб не розрядити акумулятор надмірно.
Змінити треба обидва пороги, а крім того, закоротити один зі стабілітронів, інакше плата не працюватиме.
Щоб змінити пороги, підбираємо резистори R1 і R5, а один зі стабілітронів D2 або D7 закорочуємо (за умови, що плата на 24 В, а акумулятор на 18)


R1 і R5 можна поставити на 150–180 кОм, у мене, здається, вийшло 180.



Перетворювач брали з індикацією напруги акумулятора й виходу, але згодом з'ясувалося, що в цьому немає сенсу — можна брати будь-який відповідний за струмом.
На вхід під'єднуємо акумулятор, на вихід — насос, усе гранично просто.


Для захисту від переполюсування додав діод на вході: для цього перерізав доріжку живлення, а діодну збірку встановив «навісним монтажем».


Залишилося питання регулювання потужності. Штатне регулювання плати дає змогу змінювати напругу в широких межах, а нам це було зовсім не потрібно, тому довелося трохи його підкоригувати.
Штатний підлаштувальний резистор плати випаяв, а на його місце під'єднав змінний на 20 кОм


Крім того, паралельно йому встановив резистор на 10 кОм, а послідовно з цією збіркою — резистор на 20 кОм (якщо правильно пам'ятаю).
У результаті регулювання відбувається в діапазоні приблизно 8–13 вольт, завдяки чому воно стало плавнішим і зручнішим.


Список різної дрібноти, яку брали для переробки


Для під'єднання акумулятора добре було б знайти старий шурупокрут і зняти з нього платформу, але такої можливості в нас не було, тому майстрували «з підручних матеріалів», причому зробили навіть конструктивний захист від неправильного під'єднання.


Під'єднали, трохи випробували — ось фото під час складання й тестування. Єдине, про що забули, — це встановити вимикач; на попередніх фото його ще немає.


Ну, власне, і все. Спеціального механізму для встановлення акумулятора не робили: товариш сказав, що його цілком влаштує невелика сумка, у яку можна покласти пристрій, а сама сумка кріпитиметься до бака.


Невелике відео з демонстрацією роботи та переходу в режим автоматичного блокування, коли перекривають воду на ручці форсунки.
Так, щоб автоматичне вимкнення працювало коректно, після насоса в системі не має бути витоків рідини.


Загалом на цьому можна й закінчити, але, думаю, варто згадати, що проблеми в роботі все ж були. З'ясувалося, що якщо поливати відносно довго (наприклад, одразу 5–7 літрів), насос вимикається. Припускаю, що через перегрівання, але статистики замало. У будь-якому разі, якщо насос чомусь перестав качати, а лише гуде, можна просто дати йому «відпочити».

На цьому в мене, здається, все. Сподіваюся, було корисно. Якщо будуть запитання — пишіть, підкажу.