Смартфон Lenovo P2, ємний акумулятор і AMOLED-екран

Не так давно я публікував огляд свого цікавого апарата Thor Plus від фірми Vernee. Після огляду один із читачів зацікавився цим апаратом, а заодно запитав про ще один, дуже схожий, Lenovo P2. Почитавши про цей смартфон, я був дещо здивований двома речами: як я раніше його не помітив і наскільки він схожий на Vernee за основними заявленими характеристиками.
Загалом замовив його і під час тестування жодного разу не пошкодував, що звернув на нього увагу.


Під час огляду я, звісно, згадуватиму Thor Plus, а зараз нагадаю основні речі, які анонсували у Vernee:
1. Ємний акумулятор
2. 5.5-дюймовий AMOLED-дисплей (у магазині про це ні слова)
3. Функція "E-ink", а точніше примусове переведення смартфона в режим енергозбереження натисканням однієї кнопки.

Коли я ще тільки планував замовити телефон, уже тоді було відчуття, що інженери Vernee просто побачили Lenovo P2 і вирішили випустити його "економну" версію. Загалом P2 — апарат далеко не новий, його виробляють уже близько року, тож про нього є чимало статистики, хоча йдеться радше про "локалізовану" версію, адже "китайська" має деякі відмінності. Наприклад, тема про цей апарат на форумі 4пда налічує вже 729 сторінок.

Для початку — характеристики.
Колір — золотий/сірий
Процесор — Qualcomm Snapdragon 625 (MSM8953) 2ГГц, 8 ядер Cortex-A53, 14нм
GPU — Adreno 506
Операційна система — Android 6.0 (7.0 після оновлення)
Пам’ять — 4ГБ ОЗП, 64 ГБ флеш-пам’яті.
Дисплей — AMOLED, 5,5 дюйма, роздільна здатність 1920х1080
Тип мережі — CDMA,FDD-LTE,GSM,TD-SCDMA,TDD-LTE,WCDMA
CDMA: CDMA 1X/EVDO,CDMA 2000
2G: GSM 1800MHz,GSM 1900MHz,GSM 850MHz,GSM 900MHz
3G: WCDMA B1 2100MHz / B2 1900MHz / B5 850MHz, / B8 900MHz
TD-SCDMA: TD-SCDMA B34/B39
4G: FDD B1 2100MHz, B3 1800MHz, B4 1700MHz, B7 2600MHz, B8 900MHz, TDD B38 2600MHz / B39 1900MHz / B40 2300MHz
Бездротові інтерфейси — 802.11b/g/n/ac (2.4 і 5 ГГц), Bluetooth 4.1
GPSA / GPS
Слот для карти пам’яті — MicroSD
Тип SIM-карт — 2 шт. nano SIM (комбінований слот)
Аудіовихід/мікрофон — роз’єм 3.5 мм.
Фронтальна камера 5мп
Основна камера 13мп
Датчики: акселерометр, датчик освітленості, гіроскоп, магнітометр, NFC
Акумулятор 5100мА·год
Розмір 153х76х8.2 мм
Вага — 179 грамів

Відмінності глобальної та китайської версій: у китайській немає діапазону В20, зате обсяг флеш-пам’яті становить 64 ГБ, а не 32. Особисто для мене переваги 64 ГБ важливіші за відсутність В20, тим паче що в нас він усе одно марний.

Якщо ж порівнювати апарат із Vernee, то тут також AMOLED-дисплей, але з роздільною здатністю 1920х1080, а не 1280х720. Акумулятор на 5100 проти 5800 у Vernee, а для збільшення часу роботи від акумулятора є режим енергозбереження, щоправда, без "спецефектів" у вигляді чорно-білого зображення, що імітує екрани E-ink.
При цьому апарат навіть габаритами схожий на Vernee, але трохи тонший і легший. Утім, про це я краще розповім під час огляду.

Перше, що ви бачите, розпакувавши поштовий пакет, — це велика коробка з назвою виробника. Оскільки апарат призначений для китайського ринку, більша частина тексту — ієрогліфи.
Усередині все досить акуратно запаковано, щось подібне я вже бачив, розпаковуючи смартфон Coolpad.


Інструкція та зарядний пристрій при цьому лежать в окремих упаковках.


До комплекту входять:
1. Смартфон Lenovo P2
2. Зарядний пристрій
3. Кабель USB-microUSB
4. Перехідник USB-microUSB OTG
5. "Скріпка"
6. Інструкція та гарантійний талон


1. Крім інструкції, у комплекті була ще якась гарантійна книжечка, хоча навряд чи вона в нас дійсна
2. Як ви розумієте, інструкція також повністю китайською, щоправда, є малюнки, а крім того, є російський варіант інструкції у форматі PDF.
3, 4. Зарядний пристрій, як і очікувалося, не має європейської вилки живлення, забезпечує на виході 5.2V-2A; 7V-2A; 9V-2A; 12V-2A і відповідає стандарту МТК Pump Express Plus 24W. Незвично бачити на виході не 5 Вольт, а 5.2.
5. Кабель живлення зовні цілком звичайний, хіба що трохи м’якший, ніж зазвичай.
6. Зі скріпкою все зрозуміло, а от бачити OTG-перехідник досить незвично. До того ж він зроблений у своєрідному гумовому корпусі з "кришечкою". Ця "кришечка" дає змогу поставити телефон на стіл так, щоб цей край був піднятий. Щоправда, поки не знаю, навіщо.


Спереду й ззаду були захисні транспортні плівки. Без них телефон виглядає так само, як і всі інші, — звичайний чорний прямокутник.


Знизу розташована одна кнопка керування. Насправді кнопка багатофункціональна, підтримує щонайменше чотири варіанти реакції — короткий і тривалий дотик, а також коротке й довге натискання, тому екранні "кнопки" я відразу вимкнув і просто забув про них. Першого дня було незвично керувати телефоном за допомогою однієї кнопки, але можу сказати з повною впевненістю: керувати ним справді зручно.
Крім того, кнопку поєднано з дактилоскопічним сенсором: розпізнавання чудове, під час тестів виходило 10 із 10, іноді 9 із 10. Ну і як доповнення — сенсор підтримує керування жестами, але для мене це вже занадто, вистачає й простих натискань.

Зверху встановлено фронтальну камеру з роздільною здатністю 5мп, сенсор наближення, розмовний динамік та індикатор подій.


Скло загнуте по краях, тому можуть виникнути проблеми з наклеюванням захисного скла. Крім того, у деяких екземплярів було невелике викривлення, спричинене надто сильним затягуванням гвинтів усередині корпусу; проблему можна вирішити, розібравши апарат.
Оскільки телефон випускається давно, у продажу є і захисне скло, і чохли.
Основний динамік один, розташований праворуч; претензій до гучності та якості звуку не було.


Праворуч — звичні три кнопки керування: увімкнення та регулювання гучності.
Зверху — гніздо 3.5мм для підключення гарнітури та отвір мікрофона системи шумозаглушення. Під час запису відео цей мікрофон відповідає за лівий канал, а розмовний мікрофон — відповідно за правий.


На лівому боці корпусу розташований лоток для SIM-карт і карти пам’яті, нижче — перемикач переходу в режим енергозбереження. Лише покористувавшись цим апаратом, я зрозумів, що перемикач зручніший за кнопку. У Vernee я іноді міг натиснути її випадково, тут такий варіант виключений: перемикач трохи тугий, але в міру.


Телефон випускається у двох кольорових варіантах: золотому та сірому. Під час замовлення було обрано варіант із сірим корпусом — класичніший, та й просто цей колір мені подобається більше.
Кришка — алюмінієва, по периметру є декоративне фрезерування (яке часто заважало фотографувати). У верхній і нижній частинах є пластикові вставки, за якими, ймовірно, розташовані всі антени.


Камера досить глибоко втоплена в корпус, за що окрема подяка виробникові: подряпати об’єктив буде не так просто. Принаймні апарат можна без жодного побоювання класти на стіл камерою донизу.
"Спалах" комбінований, із теплим і холодним світлом; як ліхтарик працює посередньо, але для того, щоб піднятися темними сходами, більш ніж достатньо.


Так, біда значної частини сучасних апаратів — комбінований слот. Без танців із бубном можна встановити або 2 SIM-картки, або 1 SIM-картку + карту пам’яті. Оскільки апарат планується використовувати з двома SIM-картками, наявність 64 ГБ флешпам’яті дещо покращує ситуацію. Лоток металевий, входить дуже щільно. І що цікаво: моя тестова SIM-картка, обрізана до розміру nano, входить із великим натягом, хоча в попередні апарати ставала легко.


Апарат вкрай нефотогенічний: скільки я не старався, нормальних фотографій так і не вдалося зробити. Власне, тому на додачу зробив другу «фотосесію» за природнішого освітлення, хоча й у похмурий день.






Тут краще видно, що скло вигнуте.


Це фото краще передає справжній колір задньої кришки апарата.





А оскільки буде порівняння із Samsung S8, то ось кілька фото поруч.



У цій моделі смартфона встановлено AMOLED-дисплей із діагоналлю 5.5 дюйма та роздільною здатністю 1920х1080 пікселів. Щільність — 401 ppi, є автоматичне регулювання яскравості та вибір режиму відображення кольорів (про це пізніше).
Особисто на мій погляд, дисплей має дуже гарний вигляд; суб’єктивно, яскравість нижча, ніж у Vernee, але навіть за сонячного освітлення все добре читається.
З кутами огляду, звісно, теж усе чудово. В огляді Vernee я писав, що під певними кутами на білому тлі з’являється небажаний відтінок. Тут цей ефект також є, але лише якщо дивитися під великим кутом, майже збоку.


Спочатку може здатися, що є небажана засвітка. Ні, це особливість «галереї», яка показує фото із сірою рамкою. Знаю, що деякі користувачі зрештою встановлювали собі альтернативні програми, а мене поки що влаштовує і так.


Цього разу я вирішив, що краще порівнювати з моделями, які хоча б приблизно схожі, тому на груповому фото присутні:
1. Samsung S8
2. Lenovo P2
3. Vernee Thor plus
4. Coolpad Max A8

Діагональ екрана — 5.8-5.5-5.5-5.5
Роздільна здатність — 2960x1440 - 1920х1080 - 1280х720 - 1920х1080.
Тип матриці — sAMOLED - AMOLED - sAMOLED (заявлено) - IPS

Усюди яскравість встановлена на 100%



Видно, що навіть відносно непогана IPS-матриця явно програє. Також помітно, що у Vernee екран яскравіший і має насиченіші кольори, а в огляданого апарата зображення радше ближче до Samsung.



В огляданого апарата є два колірні профілі: звичайний і з насиченішими кольорами. Угорі — основний режим, унизу насиченість збільшена. Але особисто мені здається, що різниця, якщо й є, то ледь помітна.


Інтерфейс, огляд програмних можливостей.

Колірна гама робочого столу нагадує упаковку смартфона. Попередньо встановлено кілька програм: браузер, Play Маркет, YouTube тощо. Оскільки є магнітометр, то є й компас, а як приємний бонус додали навіть інструкцію.


Через велику кількість фото решта — під спойлером.


До речі, щодо інструкції: як на мене, це справді продуманий крок. Є опис як окремих програм, так і налаштувань смартфона загалом, причому російською мовою, хоча смартфон спочатку призначений для китайського ринку.



Оболонка

Операційна система та попередньо встановлені програми займають 12 ГБ — як на мене, чимало. Наприклад, у мого Doogee лише 8 ГБ пам’яті, і там ще залишається місце для програм. Думаю, чималу частину займають ті самі інструкції різними мовами.
Спочатку було встановлено Android версії 6.0.1 — саме її вказано на сторінці магазину.


Щойно я спробував перевірити наявність оновлень, одразу одне за одним надійшло три. Перше було звичайним оновленням, потім обсяг оновлення перевищив гігабайт, а після цього надійшло ще одне невелике.


Після третього оновлення телефон заспокоївся й повідомив, що на цьому все. У результаті тепер встановлено Android версії 7.0.


Трохи покопавшись у темах, одразу встановив ту, що мені більше до вподоби: я не дуже люблю яскраві райдужні кольори, віддаю перевагу темнішим. Жодних додаткових програм не встановилося, усе залишилося так, як було до оновлень.


Тем оформлення не так уже й багато. Наскільки я розумію, можна завантажити ще, але мені цілком вистачило й тих, що є.


Налаштувань оформлення й анімації не так багато, але, як на мене, пересічному користувачеві цілком достатньо.


Окрім стандартних налаштувань дисплея, пропонуються два варіанти балансу кольорів: один забезпечує природніше передавання кольорів, інший має привабливіший вигляд.
Нічний режим змінює колірну гаму так, що зображення набуває виразного жовтого відтінку. За задумом, це зменшує навантаження на очі.


Як я вже писав, у смартфона лише одна фізична кнопка, за решту відповідають екранні кнопки. Є варіант із дзеркальним розташуванням. Спочатку було встановлено «незручний» варіант, спершу я змінив його на нормальний, а потім узагалі вимкнув цю клавіатуру — і жодного разу про це не пошкодував.
Тут також можна ввімкнути керування жестами за допомогою сканера відбитків пальців.


Індикатор подій може відображати інформацію чотирма різними кольорами, але, почитавши 4пда, я дізнався, що за бажання можна встановити й довільні кольори.
Тут також налаштовується, що саме відображатиметься на панелі сповіщень. До речі, цифри відсотка заряду батареї вписані в саму піктограму батареї. Це заощаджує місце, але, думаю, людям із поганим зором такий варіант не сподобається, адже цифри дрібні. У мене короткозорість, тому такий варіант для мене кращий, ніж якби ці цифри були поруч із піктограмою.


Диспетчер живлення дещо відрізняється від тих, що я бачив раніше. Наприклад, у ньому є відображення витрат енергії для кожного із застосунків, але немає звичного графіка розряджання акумулятора — або я просто не зміг його знайти.


Підтримується створення окремої віртуальної "безпечної зони", особисто мені це здається зайвим.


Є й багато налаштувань керування смартфоном. Не скажу, що використовуватиму й половину з них, але, наприклад, увімкнення ліхтарика тривалим утриманням кнопки «Додому» може стати в пригоді, як і швидкий запуск камери. Підтримується режим підвищеної чутливості сенсорного екрана, наприклад, для зручнішого користування телефоном узимку, коли руки в рукавичках. У моєму випадку ця функція зовсім непотрібна, адже я взагалі ніколи не ношу рукавичок.


Різні варіанти ввімкнення різних режимів швидкого запуску, також підтримується швидкий запуск режиму VR. До речі, встановлений процесор підтримує відображення зображення FullHD із частотою 60 к/с.
Що справді тішить — це якісна локалізація: замість купи незрозумілих налаштувань англійською все не лише перекладено російською, а й доповнено інструкціями у вигляді тексту та зображень. Телефоном просто приємно користуватися.


Застосунок для швидкого обміну файлами між двома пристроями. З ним я не зовсім розібрався, тож нічого конкретного сказати не можу.


За всіма цими налаштуваннями я мало не забув про NFC. Повноцінно перевірити не можу, але звичайну картку на 125 кГц бачить без проблем. Загалом можна буде спробувати емулювати мій робочий брелок, яким я користуюся, щоб заходити на роботу.


Оскільки є магнітометр, то є й компас, причому цілком адекватний. Є захист від випадкових дотиків.
Поки займався іншими справами, надійшло ще одне оновлення — наразі останнє.


Вибір варіантів керування швидкими функціями. Одразу встановив собі опцію ввімкнення ліхтарика тривалим утриманням кнопки; для вимкнення вгорі відображається червона смужка. Не зовсім так, як у моєму Doogee, але цілком зручно.



Тести.
CPU-Z повідомив мені ту саму інформацію, що й у характеристиках смартфона: восьмиядерний процесор із частотою 2 ГГц і вбудованим графічним ядром Adreno 506. Root-доступу немає, можливо, почитаю, як його розблокувати, хоча поки навіть не знаю навіщо :)


Імовірно, саме через заблокований Root-доступ я не зможу дізнатися повну інформацію про смартфон за допомогою застосунку Device info; виробник камер також залишився невідомим.




Тести

Відверто кажучи, мені важко судити про продуктивність — багато її чи мало, адже для моїх завдань її навіть із надлишком, тож просто наведу результати тестів.
Порівняти результати можу хіба що з пристроями, які вже оглядав, наприклад UMI Plus E (Helio P20) і Coolpad Max A8 (Snapdragon 617).
В AnTuTu 5.x результат трохи не дотягнув до Helio P20 (50563) і був помітно вищим, ніж у Snapdragon 617 (33747).
У версії 6.x (6.2) картина приблизно така сама: трохи повільніше, ніж Helio P20 (61488), і помітно швидше, ніж Snapdragon 617 (43358).

Сенсорний екран підтримує до 10 одночасних дотиків, проблем із ним не виникло, але в телефоні є зона нечутливості завширшки близько 1–2 мм у самому низу дисплея. Я б її й не помітив, якби не читав форум 4pda. Проблема не апаратна, а програмна.


У тестах Geekbench співвідношення сил виявилося трохи іншим. В одноядерному тесті результат приблизно такий самий, як в AnTuTu, а в багатоядерному — трохи вищий, ніж у Helio P20, і помітно (удвічі) більший, ніж у Snapdragon 617.


Результати 3DMark і PCMark також відносно непогані, а от звичний для мене тест Epic Citadel не запустився, постійно видаючи помилку. Водночас іншим користувачам вдавалося запустити цей тест, і результат становив близько 59.5 у тесті High Quality,


У Bonsai benchmark результат також вищий, ніж у Snapdragon 617.


Швидкість роботи з вбудованою флешпам’яттю дуже висока: читання 200 БМ і запис 150 МБ. Втім, це було помітно одразу, ще під час встановлення застосунків.



Окрім мінімального набору датчиків, є гіроскоп і магнітометр.


Трохи про GPS-навігацію. У міських умовах апарат знайшов чимало супутників — мабуть, поки що це рекорд у моїх оглядах.


Але тестовий трек вийшов приблизно середнього рівня, причому під час руху в різних напрямках відрізнявся і напрямок похибки, тому трек показано ліворуч і праворуч від доріжки; по суті, реальний трек — щось середнє між двома показаними.



В апараті встановлено дводіапазонний модуль WiFi, водночас швидкість з’єднання в діапазоні 2.4 ГГц у мене виявилася лише 72 Мбіт проти 433 у 5 ГГц. Але й діапазон 2.4 ГГц у мене значно "брудніший", ніж 5 ГГц. Що ж до стабільності роботи й утримання зв’язку, я б оцінив її як відмінну або близьку до цього: там, де мій Doogee ледве працює, оглядуваний апарат тримав зв’язок залізно й водночас забезпечував комфортну роботу.


Тест швидкості в діапазоні 2.4 ГГц: звичайні умови трикімнатної квартири, залізобетон, купа точок доступу навколо. У найдальшій точці (за 12 м від роутера) швидкість близько 6 Мбіт, а в міру наближення до роутера зростає до 45–50 Мбіт.


У діапазоні 5 ГГц у найдальшій точці зв’язок не тримається, але якщо хоча б трохи вивести телефон із "тіні" залізобетону, одразу з’являються досить стабільні 6–7 Мбіт, а за два метри від роутера швидкість зростає майже до 200 Мбіт.


Окрім ємного акумулятора, у телефоні є режим економії заряду. У Vernee є дуже схожий режим, але зі "спецефектом" у вигляді чорно-білого зображення. Тут зображення залишається кольоровим, а крім того, під час увімкнення цього режиму відображається орієнтовний час роботи (на скриншоті його не видно, бо телефон заряджався). На жаль, у цьому режимі функціональність телефона значно обмежена, і фактично він перетворюється на звичайнісіньку "дзвонилку".
До речі, режимів заряджання два: звичайний і швидкий. Перехід на другий режим позначається піктограмою у вигляді двох блискавок на значку батареї. Оскільки телефон у такому режимі може сильно нагріватися, він вмикається лише в режимі очікування або в режимі економії заряду.


Загалом телефон уміє досить швидко заряджатися, але швидкість заряджання безпосередньо залежить від температури акумулятора.
Якщо під’єднати телефон до зарядного пристрою, найімовірніше, він одразу почне заряджатися напругою 12 Вольт зі струмом близько 1.8 Ампера. Точніше, почне з 5 Вольт, потім буде 7, 9 і 12, але зі зростанням температури напруга може знизитися з 12 Вольт до 9.
Для тесту я запустив заряджання повністю розрядженого й вимкненого телефона.
10 хвилин — 15%
20 хвилин — 28%
40 хвилин — 50%
1 година — 73%
1 година 30 хвилин — 92%
2 години — 100%

Видно, що телефон справді можна швидко зарядити до 50–70%, але далі заряджання розтягується, і останні 8% він набирав цілих пів години. Загалом цілком нормально: якщо часу мало, а зарядити треба, тут буде передано максимальну кількість енергії; якщо залишити телефон заряджатися далі, струм знизиться, і телефон зарядиться повністю.


До речі, після повного вимкнення й під’єднання до зарядного пристрою телефон переходить в окремий режим роботи: відображаються годинник, індикація заряду, а також кнопка ввімкнення на екрані — досить незвично. Але перед запуском цього режиму спочатку з’являється напис — Bootmode is "charger".


Смартфон зміг здивувати часом автономної роботи. Нижче — результати за яскравості екрана 100%, автоматичне регулювання вимкнено. Майже 14 годин.
До речі, так вийшло, що приблизно тиждень я вмикав його лише час від часу, і навіть тоді залишалося ще 20% заряду, хоча були ввімкнені WiFi і NFC. І це за умови, що перед тим я кілька днів його тестував, фотографував, тобто користувався майже як зазвичай.


Як ще один тест я запустив перегляд FullHD-фільму. Щоправда, чомусь пише, що відео не вдалося відтворити, але водночас відео показує.
Тест розпочався о 18.37, а завершився о 19.37 наступного дня, тобто телефон показував відео 25 годин. Не знаю, чи багато телефонів так уміють, але в моїй практиці це поки що рекорд.



Далі за планом у мене були розбирання й тест ємності акумулятора. Вище я писав, що деякі користувачі зіткнулися з проблемою приклеювання захисного скла (з плівками все гаразд) через нерівність екрана. Вони розв’язували її, послаблюючи гвинти під пластиковими накладками. Накладки знімаються дуже просто: потрібні звичайне лезо й щось пласке, але міцне, хоча цілком підійде й якась картка.
Гострий край леза вставляємо між корпусом і пластиковою вставкою з рівного боку, біля її початку. Не поспішаючи піднімаємо вставку й підсовуємо під неї щось міцніше, повільно відклеюємо. Вставка м’яка, тож поспішати не треба — усе знімається без проблем.


Цікаво: унизу гвинти білі, а вгорі чорні. Про всяк випадок я позначив маркером одну з накладок, хоча на вигляд вони однакові.


Хоча я не зовсім розумію призначення цих гвинтів, адже передня частина з дисплеєм і без них тримається просто намертво. Мені навіть довелося після зняття дисплея ввімкнути телефон, щоб переконатися, що він не постраждав.
Оскільки планувався тест, телефон попередньо повністю розрядили.


Усі китайські телефони, які я розбирав раніше, мали дещо іншу конструкцію. Передня частина була модулем, а на корпусі зазвичай нічого не було. Тут же все майже навпаки: усе упаковано в корпус, а знімається лише матриця з тачскрином. До речі, оскільки матриця OLED, вона дуже тонка — власне, тому й вдалося встановити досить ємний акумулятор і зберегти невелику товщину корпусу.


Але далі справа застопорилася: я просто не зміг зняти теплорозсіювальну пластину. Вона застрягла десь біля роз’єму для навушників (найімовірніше), а оскільки досвіду розбирання смартфонів у мене небагато, я вирішив нічого не ламати, хоча й спробував усі доступні варіанти — зрештою нічого не вдалося зробити.
До речі, смартфон хоч і виробляється давно, але акумулятор у ньому досить свіжий.


У телефоні встановлено дві камери: фронтальна на 5 Мп і тилова на 13 Мп. Загалом камери радше середнього рівня, але виробник програмно додав чимало опцій для роботи з фото.
Окрім стандартних режимів, є компенсація контрового засвічення, віртуальний рівень і малювання допоміжних ліній на екрані.
Здається, була навіть опція стабілізації зображення, але згодом я її не знайшов — припускаю, що її видалили під час одного з оновлень. Хоча, коли я її випробовував, різниці в роботі не помітив.


Є автоматичний "віртуальний помічник", який сам визначає сюжет і виставляє оцінку від 0 до 100%, що допомагає підібрати потрібний ракурс знімання.


Є й розширене меню. Тут, окрім прискореного, сповільненого та панорамного знімання, можна вручну вибирати режими роботи.
Наприклад, ручне фокусування, час експозиції (мені вдавалося встановити експозицію в 1 секунду, хоча показувало до 2/3).
У режимі відеознімання можна окремо вмикати підсвічування, що також може бути зручно.


До речі, щодо відеознімання. Максимальна роздільна здатність — 4к, 30 к/сек. Проблем під час знімання я не виявив, а от стереозвук помітив одразу.
Відео записується з потоком 40 Мбіт, що для смартфона цілком непогано.


І, звісно, трохи тестів камери.
Спочатку спробував режим макрознімання, але результат не дуже: мінімальна відстань була близько 4 см. Та коли спробував знімати з більшої відстані, зрозумів, що різниці особливо й немає. Зрештою просто зняв так, щоб усе влізло в кадр.
Автофокус працює непогано, але навіть невелике тремтіння рук розмивало зображення.


Ну і, звісно, порівняння із Samsung S8. Оскільки фотографії великі і за обсягом, і за розміром, оригінали порівнянь доступні за посиланнями на Гугл диск і Яндекс диск

Щодо якості фото важко сказати щось певне. У різних сюжетах камера поводиться по-різному, передавання кольорів приблизно схоже на Samsung, чіткість — як коли, але, на мій погляд, вона не набагато гірша за S8. Варто враховувати й цінову категорію апаратів: різниця в ціні — аж у 2–3 рази.






І, звісно, вечірнє (хоча радше нічне) фото. Тут Lenovo явно програв Samsung.



Що ж можна сказати в підсумку.
Спочатку про те, що, на мій погляд, є перевагами цього смартфона:
NFC,
AMOLED-дисплей
Ємний акумулятор
Низьке споживання
Режим заощадження заряду акумулятора
Знімання відео в роздільній здатності 4K зі стереозвуком
Добре працює WiFi
Стабільно працює сканер відбитків пальців
Зручне ПЗ, справді багато налаштувань.
64 ГБ швидкої флешпам’яті
Швидкий зарядний пристрій.



Не обійшлося й без недоліків: частину я помітив сам, про інші дізнався після прочитання гілки на 4пда:
Переднє скло може бути нерівним через надмірно затягнуті гвинти кріплення; це критично під час використання захисного скла.
GPS хоч і бачить багато супутників (навіть у квартирі знаходить), але точністю не вирізняється.
Після перезавантаження може вимкнутися SIM-картка в першому слоті. Підтверджую: кілька разів таке траплялося після оновлення ПЗ.
Клацання під час набору номера. Проявляється рідко, у мене не було жодного разу, мабуть, залежить від оператора.
У деяких користувачів втрачався контакт SIM-картки, тож вони підкладали папірець. У мене ситуація протилежна: картка входить дуже туго.

При цьому на форумі 4пда в загальній частині на 729 сторінок розділ «брак» налічує лише 4 сторінки, що, як на мене, дуже непогано.

Як я й писав на самому початку, найімовірніше, саме ця модель стала прототипом Vernee Thor Plus, адже його розробники взяли від Р2 головне — AMOLED, ємний акумулятор і режим заощадження заряду, потім доповнили все це процесором MTK, упакували в акуратну коробочку й випустили свою «економну» версію.

Загалом, на мій погляд, апарат підійде тим, хто не любить бігати від розетки до розетки, а також намагатися щось розгледіти на екрані ЖК, що сліпне на сонці, і водночас хоче мати цілком зручне керування та функціональність.

З купоном Bfriday245 ціна становитиме $179.99, що, на мій погляд, цілком нормально для такого апарата.

На цьому, мабуть, усе. Ну, майже все — є невеличке запитання.