Ezcap 284, пристрій відеозахоплення HDMI, компонентного та композитного відеосигналу

Раніше мені доволі часто був потрібен відеовхід на комп’ютері, наприклад, для перевірки супутникових тюнерів, відеокамер тощо. Для цього я використовував ТВ-тюнер, але після того, як повністю замінив комп’ютер, постало питання, як робити те саме на ньому. Звичайну плату вже не встановиш, та й пріоритети завдань трохи змінилися: тепер не завадив би й HDMI-вхід, а така функція є далеко не в усіх пристроях.
Загалом, коли побачив подібний пристрій, вирішив замовити, але зрештою все виявилося не так райдужно, як я спочатку планував. Та про це — у розділі тестів.

Для початку коротко про пакування та розпакування.
Комплект постачається в невеликій чорній коробці з щільного картону.


Знизу вказані короткі технічні характеристики, пізніше я наведу їх у розширеному вигляді. На інших боках коробки нічого особливо цікавого немає, хіба що є прохання не використовувати пристрій для копіювання матеріалів, захищених авторським правом :)


Уже під час розпакування пристрій викликає прихильність тим, що для аксесуарів передбачена окрема коробочка, яка лежить унизу. Це дуже зручно, але, на мій погляд, ще зручнішим був би мішечок, у який можна все скласти.


Комплект постачання:
1. Пристрій відеозахоплення
2. Блок живлення
3. Кабель USB-miniUSB
4. Кабель для підключення компонентного, композитного й аудіосигналів.
5. Дві інструкції.
6. Компакт-диск із програмним забезпеченням і драйверами.
7. ІЧ-пульт дистанційного керування.

Дуже дивно, що в комплекті немає HDMI-кабелю. З огляду на те, що пристрій підключається послідовно з монітором, наявність додаткового кабелю була б цілком логічною.


Я недарма написав, що інструкцій дві. Спочатку я подумав, що це одна й та сама інструкція, просто двома мовами. Усе виявилося набагато простіше. Інструкції справді двома мовами: з одного боку китайською, з іншого — англійською. Просто одна інструкція до пристрою, у ній описані роз’єми, підключення та встановлення драйверів і програмного забезпечення, а друга — інструкція до самої програми.
Але, як показала практика, вони мені не допомогли.


В інструкції наведені й технічні характеристики, з яких випливає:
Входи для запису — HDMI, компонентний, композитний, аналоговий звук.
Виходи — HDMI, аналоговий звук.
Апаратне стиснення H264.
Можливість запису на USB-флешку або карту пам’яті SD.
Зазначено, що формат ExFAT не підтримується.
Великий перелік підтримуваних роздільних здатностей.
Максимальна швидкість потоку запису — 18Мбіт.
Максимальний розмір одного файла — 2ГБ
Орієнтовний обсяг вихідного відео — 140МБ за хвилину або 8.4ГБ за годину.


Трохи докладніше про комплектацію.
1. Компакт-диск. На диску драйвери, копія інструкції у форматі PDF, а також програмне забезпечення ARCsoft.
2. Кабель для підключення до блока живлення або комп’ютера для передавання даних.
3. Кабель із роз’ємами RCA.
4. На другому кінці кабелю — роз’єм для підключення до пристрою захоплення. Роз’єм трохи незвичний, не думаю, що такий кабель буде легко купити, якщо його загубити, тож будьте уважні.


Оскільки я заговорив про аналогові входи, зроблю невеликий відступ на цю тему.
Люди часто плутають, який тип підключення кращий, особливо плутають компонентний і композитний через схожість назв, тому я вирішив пояснити, що до чого.

Якщо повернутися в часи аналогового ТБ — адже всі ці інтерфейси з’явилися саме тоді, — то для передавання сигналу від джерела до споживача можна використовувати щонайменше 5 типів сигналу. Перелічуватиму їх у порядку покращення якості.

Першим іде радіочастотний. Він потрапив сюди дещо опосередковано, але оскільки його використовували в різних «Денді» тощо, то чому б і ні. До появи DVB-T (T2) це був найгірший варіант підключення.

Другий спосіб набагато кращий — композитний сигнал. Чомусь його часто називають RCA, що не зовсім коректно, адже RCA — це тип роз’єму, який використовують для його передавання. А якщо бути зовсім точним, RCA — це взагалі назва компанії (Radio Corporation of America). Але насправді цей тип роз’єму використовують і для передавання інших сигналів.
Формально цей тип сигналу називається «Повний кольоровий телевізійний сигнал» (ПЦТС), тобто в одній лінії передавання є вся необхідна інформація.
Роз’єм жовтого кольору, не плутайте його з таким самим одиночним роз’ємом оранжевого кольору: оранжевий — це S/PDIF.


Третій тип також багато хто зустрічав, називається він S-video. На відміну від композитного сигналу, тут уже два дроти. Формально цей сигнал називається компонентним, але така назва не прижилася, і частіше його так і називають — S-video. Тут уже два сигнали: синхронізація (для цього використовується ПЦТС) + яскравість та інформація про колір. Якість такого підключення краща, ніж у ПЦТС.
Ліворуч штекер, праворуч гніздо.
1, 2 — спільний провід
3. Сигнал яскравості та синхронізації
4. Сигнал кольоровості.


Буває, продають перехідники з композитного сигналу на S-video. Схема в нього гранично проста, щоправда, з очевидних причин якість у будь-якому разі відповідатиме композитному сигналу.


Четвертий тип уже значно кращий і має назву YPbPr, але в побуті його частіше називають компонентним.
Тут підключення здійснюється трьома кабелями, відповідно:
Y — сигнал яскравості та синхронізації.
Pb — різницевий сигнал синього кольору
Pr — різницевий сигнал червоного кольору

Підключається він за допомогою роз'ємів трьох кольорів: червоного, синього та зеленого, але не плутайте його з RGB — це дещо інше.
Такий тип підключення вже без проблем може передавати сигнал із роздільною здатністю 576р, що є практично максимумом для кінескопних телевізорів.


П'ятий тип сигналу — ні, не Scart, а RGB. Але роз'єм цього типу потрапив сюди не випадково. Просто для підключення RGB рідко використовують роз'єми типу RCA (тюльпан), адже тут уже потрібно чотири лінії. А якщо врахувати, що в усіх випадках (крім радіочастотного) потрібна ще й пара роз'ємів для звуку, то загалом виходить шість кабелів.
Насправді роз'єм Scart містить ще щонайменше аудіовхід і аудіовихід, сигнал керування (наприклад, я робив автоматичне ввімкнення підсилювача під час увімкнення DVD) та інші сигнали. Через цей роз'єм може передаватися як RGB, так і композитний, S-video та YPbPr сигнали.

Підключення RGB містить:
1. R — червоний
2. G — зелений
3. B — синій
4. Сигнал синхронізації, зазвичай його роль виконує композитний (ПЦТС) сигнал.


Вище я перелічив чотири основні варіанти сигналу, але насправді є щонайменше ще один, який є відгалуженням від RGB. Відгалуженням — тому що RGB — це «чистий» сигнал, тобто такий, що не зазнав жодних перетворень; для решти потрібен декодер, який уже виділяє з них сигнал RGB. Власне, тому RGB і вважається найякіснішим. Саме тому цей варіант підключення «перекочував» у світ персональних комп'ютерів, щоправда, вже під назвою VGA-підключення. Тут також не варто плутати: є тип підключення VGA, а є роздільна здатність VGA (640х480).
З'єднання VGA виконується через роз'єм D-sub 15, думаю, багато хто його бачив.


А таблиця роздільної здатності зображення має такий вигляд; тут також видно, що VGA має 640х480 точок. Але оскільки «запас» у такого типу підключення виявився досить великим, його використовували й за вищої роздільної здатності, щоправда, назва трохи змінювалася.


Так, щось я відволікся. Власне, чому я заговорив про VGA. Річ у тім, що професійні монітори підключалися за допомогою п'яти окремих проводів:
1. R — червоний
2. G — зелений
3. B — синій
4. Сигнал горизонтальної синхронізації
5. Сигнал вертикальної синхронізації.

Тобто фактично той самий RGB, але сигнал синхронізації розділений, та й тип роз'ємів уже не RCA, а BNC, які краще підходять для ВЧ-сигналів.


Запам'ятати дуже просто:
1. Композитний (ПЦТС) — один сигнал
2. S-video — два сигнали
3. YPbPr — три сигнали
4. RGB — чотири сигнали
5. VGA — п'ять сигналів

Як бачите, повним сигналом можна назвати лише композитний, решта є компонентними, але ця назва досить міцно закріпилася за YPbPr, і найчастіше саме його так і називають.

За допомогою роз'ємів RCA також підключають аудіосигнали; там кольори — білий і червоний. До речі, якщо роз'єми не підписані, то дуже легко запам'ятати, який колір якому каналу відповідає (принаймні я для себе придумав так): Red (червоний) — Right (правий).
Ще можна побачити окремий роз'єм RCA на супутникових тюнерах, але на нього виведено допоміжний сигнал керування.

На цьому все, вибачте, якщо надто втомив, перейду до продовження огляду.

1. Невеликий пульт із кнопками запису відео та знімка екрана, вибору роздільної здатності запису 720 або 1080р, а також кнопками вибору відеовходу; за замовчуванням пристрій вмикається на вході HDMI.
2. Живлення пульта — від батарейки типорозміру 2025.
3, 4. Блок живлення з європейською вилкою. Загалом це звичайнісінький блок живлення з роз'ємом USB, вихідною напругою 5 Вольт і струмом до 2 Ампер.
За бажання, а в разі запису на комп'ютер — і за потреби, пристрій можна живити від USB-порту комп'ютера. Також я спробував живити його від планшета — важко, але запускається.


Я розібрав блок живлення, щоб оглянути його, тим паче що це було нескладно.


Зовні плата у «економ»-варіанті, вхідний і вихідний фільтри відсутні.


1. На вході є запобіжник, ємність вхідного конденсатора — 10 мкФ, що нормально для заявлених 10 Вт.
2. Мікросхема ШІМ-контролера SD6830, судячи з опису, має потужність до 12 Вт, тут також усе гаразд.
3. Міжобмотковий конденсатор для придушення перешкод правильного типу.
4. На виході діод із максимальним струмом 3 А та конденсатор ємністю 1000 мкФ. Можна сказати, що нормально, хоча для струму 2 А непогано було б поставити вже пару таких діодів.


Плату не відмили, хоча паяння відносно акуратне. Під USB-роз'ємом видно місця для встановлення резисторів — це свідчить про те, що БЖ є звичайнісіньким USB «зарядним пристроєм».


Ось я й дістався до винуватця огляду — власне, пристрою відеозахоплення. Якось не хочеться одразу його хвалити, але не можу не відзначити матовий корпус. Якщо чесно, глянець, який миттєво брудниться, уже трохи набрид. У цьому випадку корпус практично не брудниться, і я хотів би це відзначити.


За розмірами нагадує невелику ТВ-приставку, ну, може, трохи меншу, але загалом дуже схожу.


Спереду розташований фотоприймач для пульта дистанційного керування. Зверху — кнопка запису та індикація режиму роботи. Оскільки основна частина корпусу зроблена з напівпрозорого пластику, то не видно ні фотоприймача, ні світлодіодів.


Ліворуч розташований роз'єм для підключення блока живлення, він же використовується і для підключення до комп'ютера, але в цьому разі виконує дві функції: живлення та передавання даних.
Праворуч — USB-роз'єм для підключення флешки та слот для карти пам'яті. Слот із виштовхувачем, тому карта в ньому повністю втоплена й під час використання майже непомітна.


А ось ззаду роз'ємів уже більше.
1. Вихід HDMI для підключення монітора. Пристрій може працювати як повністю автономно, так і в режимі «наскрізного передавання».
2. Вихід аналогового звуку.
3. Вхід аналогового звуку. Наскільки я розумію, цей вхід також можна використовувати для підключення мікрофона.
4. Роз'єм для підключення аналогових відео- та аудіовходів.
5. Вхід HDMI.


На сайті магазину, а також на сайті виробника є типові схеми підключення для HDMI та аналогових сигналів. Щоправда, на обох схемах коробочку чомусь намальовано «догори ногами», чому — не знаю.
HDMI


Компонентний і композитний сигнали.


Дно має перфорацію, імовірно, для охолодження, але оскільки ніжок немає, а поставити коробочку можна лише дном донизу, сенс цих отворів майже зводиться до нуля. Але, з іншого боку, нагрівання дуже незначне, тому перфорація має радше декоративне призначення.


Після подавання живлення загоряється синій світлодіод індикації ввімкнення, а також зелений світлодіод індикації вибраного входу та його стану.
Оскільки світлодіодів індикації режиму роботи два, а входів три, виробник застосував умовне «кодування» режиму роботи.
Нижній — вхід HDMI
Верхній — компонентний вхід
Обидва одночасно — композитний

Якщо світлодіод індикації входу блимає, це означає, що вхід увімкнений, але сигналу немає; після подавання сигналу світлодіод світиться безперервно.


Після натискання кнопки запису загоряється ще й червоний світлодіод. Повторне натискання зупиняє запис, але світлодіод гасне не відразу, а спочатку кілька секунд блимає, сигналізуючи про завершення запису.
Під час експериментів помітив, що одного разу запис начебто йшов, але вихідний файл мав нульовий розмір, тому я б радив використовувати флешку з індикатором звернення до неї: під час запису він блиматиме, і це означатиме, що запис справді триває. Збій стався лише один раз, але краще передбачити таку ситуацію.


Ще перед тестами я розібрав цей пристрій, бо мені справді було дуже цікаво, як і на чому його зібрано. Щодо того, який тут використано процесор, я був упевнений, а про решту нічого не знав.


Одразу зазначу, що всередині є батарейка. Імовірно, вона живить вбудований годинник, тим паче що час створення файлів у мене завжди був на +9 годин більший за реальний. Але як виставити час у цій коробці — для мене поки що загадка.
Батарейка не лише підключена через роз’єм, а й установлена в пази верхньої кришки, хоча зазвичай її просто приклеюють на двосторонній скотч. Дрібниця, але вона свідчить про уважне ставлення виробника до своєї продукції.


Плату справді виготовлено акуратно, паяння чисте й охайне, до складання в мене претензій не виникло. Натомість мене трохи здивувала велика кількість компонентів. Коли я тільки розпаковував коробку, то очікував побачити всередині пару мікросхем і трохи резисторів/конденсаторів, але на вигляд компонентів там не менше, ніж у ТВ-боксі.


Як вхідний, так і вихідний HDMI-роз’єми мають захист, що теж непогано.


На процесор, який обробляє сигнал, приклеєно невеликий радіатор, хоча я б не сказав, що він нагрівається: навіть після години роботи корпус пристрою ледь теплий.


Окрім світлодіодів індикації режимів і кнопки запису, усередині виявилася ще одна загадкова кнопка (між світлодіодами), призначення якої ніде не вказано.


Інформації про встановлений процесор IT9910 я не знайшов, зате дещо вдалося дізнатися про решту компонентів. Отже:
1. IT6613, передавач HDMI 1.4, до нього підключається монітор.
2. ADV7180, АЦП від Analog devices, який оцифровує аналогові сигнали перед їх обробкою процесором.
3. WM8960, аудіокодек із вбудованим підсилювачем класу D потужністю 2х1Ватт.
4. Передавач S/PDIF WM8804


1. EEPROM, де, ймовірно, зберігаються базові налаштування.
2. Флешпам’ять для зберігання прошивки. До речі, пристрій підтримує оновлення прошивки, на сайті виробника навіть є одна, яку я й залив під час спроб підключення до комп’ютера. Оновити прошивку дуже просто: записуємо файл у кореневий каталог флешки, вставляємо її в роз’єм пристрою та подаємо живлення. Кілька секунд блимає світлодіод запису — і все, оновлення завершено.
3. Пара невідомих мені мікросхем біля USB-роз’єму та слота для карти пам’яті.
4. DC-DC-перетворювачі для живлення електроніки. Угорі помітив фільтр від завад, через який підключені сигнальні лінії роз’єму microUSB.


З огляду на кількість елементів угорі плати, знизу я очікував побачити просто голу плату, але не тут-то було — там теж є компоненти.


Слот для карти пам’яті додатково зафіксований клеєм.


Хоча знизу деталей менше, усе одно їх перелічу.
1. CAT9883CCQ-150/ITE, намагався знайти даташит, але так і не зміг: переважно знаходив продавців на китайських сайтах, а даташита не бачив.
2. Помітив, що знизу основного процесора є доволі велика мідна площадка для охолодження, вирішив згадати про неї.
3. TDA2822, ще один аудіопідсилювач, цього разу без кодека.
4. 74HC125 — чотири буферні елементи в одному корпусі.


На цьому з описом усе, перейду до підключення й тестування.
В автономному режимі жодних труднощів не виникло, ну майже жодних. Проблемою виявилася несумісність цього пристрою з ТВ-боксом Beelink Sea.
Я підключив ці два пристрої разом, але запис припинявся за хвилину після сповіщення від ТВ-бокса. Я пробував перемикати режими HDMI 1.4 і 2.0, змінювати різні налаштування, які теоретично мали б за це відповідати, але, на жаль, минає хвилина — і все. Після цього ТВ-бокс знову вмикав вихід, і все починалося спочатку.


Але загалом автономна робота мені сподобалася: підключив, натиснув кнопку запису — і все..

А от коли я підключив цей пристрій до комп’ютера, то зрозумів, що таке проблема.
Я тестував пристрій на чотирьох домашніх комп’ютерах, а точніше — на трьох комп’ютерах і планшеті з Windows.
Два комп’ютери з Windows 7 х64 взагалі не хотіли бачити пристрій — лише показували «невідомий пристрій». Звісно, встановлення комплектного драйвера ні до чого не призводило.


За задумом виробника все мало бути дуже просто. У диспетчері пристроїв мав з’явитися новий пристрій із назвою IT9910. Потім потрібно було клацнути інсталятор драйвера — і все.
Уже зовсім без жодної надії я підключив пристрій відеозахоплення до іншого комп’ютера з Windows 10 х64 і справді побачив його так, як показано в інструкції. Але драйвер усе одно не допомагав. Тобто процес встановлення тривав, але результат не змінювався.
Після цього я повторив операцію з планшетом під керуванням Windows 8.1 х32. Те саме, що й у Windows 10: пристрій видно, але встановити драйвер не можна.


Зовсім утративши надію, я поліз в інтернет шукати рішення. Переглянувши купу форумів і перечитавши безліч однотипних і безглуздих порад, я натрапив на одне відео, де хлопець розповідав, як під’єднати цей пристрій захоплення відео. Щоправда, говорив він багато й часто зовсім не по темі, але цінну інформацію я звідти отримав. Крім того, він казав, що мав проблеми з Windows 10.
Але мене більше цікавив процес встановлення драйвера. Автор відео використовував програму для роботи з відео, яка під час встановлення додає власні драйвери для цих пристроїв. Автор витягнув драйвери з програмного забезпечення й виклав окремо, за що йому велика людська подяка.


Оскільки відео досить довге й виловлювати з нього інформацію не дуже зручно, покажу процес у вигляді скриншотів.



В описі до пристрою була вказана програма OBS. Ні, це не «Одна бабця сказала», а цілком корисна програма. Вона буде в додаткових матеріалах, реєстрації не потребує, бо безкоштовна.
Унизу знаходимо вікно «Джерела» й тиснемо на плюсик у лівому нижньому куті цього віконця.
Вибираємо позначений пункт.


Тут можна просто натиснути «ОК», а можна змінити назву пристрою.


Після цього у віконці «Джерела» з’явиться вказана вище назва. Клацаємо на шестерні внизу цього віконця й потрапляємо до налаштувань. Угорі вибираємо наш пристрій введення й одразу бачимо зображення. У комп’ютера є два виходи для підключення моніторів: основний підключений до VGA, пристрій захоплення — до HDMI.


Усе працює: у вікні програми — другий робочий стіл, куди я перетягнув вікно провідника.


У програми безліч налаштувань, навіть не намагатимуся їх описувати. Зазначу лише, що за роздільної здатності 1080р програма працює доволі важко: затримка близько секунди й низька частота кадрів. Найімовірніше, доведеться розбиратися з кодеком.
До речі, я так і не знайшов пункту, де можна встановити час у цій коробочці.


Вище я писав, що в комплекті дали програму для роботи з цим пристроєм. На жаль, із цими драйверами це ПЗ не бачить пристрою захоплення, а точніше — вважає його зайнятим :(


Ледь не забув. Якщо плануєте записувати відео зі звуком, доведеться в налаштуваннях звуку комп’ютера вибрати відповідне джерело звуку як основне.


А тепер трохи тестів. Мені було цікаво не лише подивитися, як працює цей пристрій, а й порівняти його з ТВ-боксом Beelink Sea I, який має подібний функціонал.
Для цього я записав два тестові файли, у яких:
1. Просто робочий стіл — оцінка якості статичного зображення.
2. Користуюся провідником, прокручуючи вміст. Це дає змогу оцінити роботу в динаміці. Цей тест дуже важкий для систем захоплення, оскільки у вікні прокручування потрібен максимальний бітрейт, а решта вікна статична.
3. Запускаю перегляд відеоролика. Щоб не обмежувати якість з боку джерела, використав демонстраційний файл 4к із потоком 80Мбит, але відео виводилося з роздільною здатністю 1920х1080.
4. Запускаю тестовий файл із таблицею налаштувань, де є лічильник кадрів, а також статичні й динамічні фрагменти.
5. Перевіряю коректність запису відео «піксель у піксель».

У результаті я отримав два файли приблизно однакової тривалості. Далі на скриншотах ліворуч — Білінк, праворуч — пристрій, який оглядаємо.
Білінк зберігає файл у контейнері .ts (транспортний потік), а пристрій, який оглядаємо, — у .mp4.
При цьому файл Білінка виявився меншим за більшої тривалості, що важливо. Білінк записує 60 (59.94) кадрів за секунду, а пристрій, який оглядаємо, — 29.97, тобто вдвічі менше.


Хоча пристрої використовують різні контейнери для збереження відео, обидва використовують Advanced Video Codec (AVC). Але є й доволі значна різниця:
Білінк використовує для стиснення профіль High — 4.2, а пристрій, який оглядаємо, — лише Baseline — 4.0, тобто старішої версії.


Також варто зазначити, що ezcap записує аудіопотік із бітрейтом 1534кбит, а Білілінк — 34кбит. Але при цьому аудіофайл Білінка має обсяг не в 45 разів менший, а лише в 6, оскільки ezcap використовує стиснення зі змінним бітрейтом, а Білінк — із постійним. Тобто виходить, що якість запису звуку в ezcap краща.



Далі були тести зображення. Скриншоти стиснуті, у реальності зображення трохи краще.
Спочатку я провів тест зі статичним зображенням робочого столу, а точніше — папки на робочому столі. Усі скриншоти зроблені не під час запису, а вже під час відтворення записаного відео, тобто показують кінцевий результат.
Спочатку ezcap


Тепер Білінк


Ну і, звісно, порівняльний скриншот. Ліворуч — Білінк (як і в інших порівняннях), праворуч — ezcap. Видно, що зображення в Білінка світліше, але чіткість тексту майже однакова.


Тепер тест із тим самим вікном, але в динаміці. Під час запису я прокручував вікно, а під час перегляду робив скриншот. Скриншот не випадковий: я робив по три спроби, але результат був однаковий.
ezcap.


Білінк


Порівняння. Тут видно, що в динаміці Білінк показує набагато кращий результат. Мені так і не вдалося отримати розмите зображення, так само як ezcap не вдалося отримати чітке.
При цьому я помітив, що в Білінка в динаміці текст вийшов чіткішим, ніж у статичному зображенні. Процесор підвищує бітрейт, причому робить це дуже швидко.


У тесті запису відео все трохи краще: тут обидва пристрої показали майже однакові результати.
ezcap


Білінк.


Порівнюючи, можу сказати, що чіткість зображення в обох пристроїв майже однакова, можливо, в ezcap трохи нижча, тоді як у Білінка нижча контрастність і зображення здається блідішим.


Тестова таблиця. Тут я не проводив порівняльного тесту, а просто покажу окремо два знімки екрана. Загалом у цьому тесті обидва пристрої показали приблизно однаковий результат.
ezcap.


Білінк


Ну і тест правильності виведення, хоча в цьому випадку правильніше сказати — введення, «піксель у піксель».
ezcap провалив цей тест: горизонтальна «гребінка» вийшла правильною, а от вертикальна — з помилкою. Нижче — фрагмент із загального відео.


Білінк пройшов цей тест без проблем.


Для прикладу — пара роликів, вони є в додаткових матеріалах, але деякі речі можна оцінити й так. Щоб переглянути правильність виведення «піксель у піксель», треба завантажити файл, оскільки YouTube зіпсував обидва результати.
ezcap


Білінк. До речі, у Білінка гірша якість запису звуку, точніше, він сильніше його стискає.


Ще одне відео Білінка, а точніше — демонстрація того, що можуть робити лише подібні пристрої.


Також я перевірив композитний вхід, але перевірка була радше символічною, оскільки перевіряв відеокамерою — хоч і фірмовою, але досить старою.
Тут уже профіль Baseline 3.0.


Об’єктив не зовсім сфокусований, бо з’ясувалася певна особливість. Пристрій захоплення вміє перетворювати сигнал з аналогового входу на цифровий і виводити його на HDMI-вихід. Але монітор повідомляв, що сигнал поза допустимим діапазоном, і на цьому все.
Я пробував перемикати роздільну здатність із пульта, але результату не було.
Можна, звісно, спробувати налаштувати через ПЗ, але це вкрай незручно.

У роботі з аналоговими входами мене цікавило лише те, як передається колір. І тут особливих проблем я не побачив, адже ця камера працює і з системою відеоспостереження.
Також мене цікавило, як пристрій захоплення реагує на погану якість сигналу, а точніше — на втрату сигналу синхронізації, наприклад під час копіювання з відеомагнітофона. Звісно, я розумію, що це вже атавізм, але все ж. Колись давно я копіював касети на комп’ютер і навіть зібрав спеціальну плату для відновлення сигналу синхронізації — ще недавно вона трапилася мені на очі. Але знайти джерело для тесту я не зміг, уже вибачте.

А ось відео з камери спостереження виглядає так. Камера Panasonic, вживана, і фокус налаштований не дуже добре. Є й відео, можу викласти, але не бачу сенсу.


Також я зняв невелике ознайомче відео, можливо, буде цікаво.


На цьому все, підбиватиму підсумки, спочатку, як завжди, коротко підсумую.
Переваги.
1. Можливість запису з HDMI-входу.
2. Можливість повністю автономної роботи.
3. Наявність композитного входу та входу YPbPr.
4. Наявність аудіовиходу та входу для мікрофона.
5. Дуже якісне виготовлення.
6. Хороша якість звуку

Недоліки
1. Проблеми з драйверами і, відповідно, проблеми з ПЗ
2. Не надто висока якість запису зображення текстової інформації.
3. Профіль запису Baseline 4.0, а не 4.2, який кращий.

Моя думка. Я намагався порівняти два пристрої зі схожими можливостями й насправді не можу віддати перевагу жодному з них. У Білінка чудова чіткість під час відображення тексту, але є певні проблеми з передаванням кольорів, а точніше — немає чорного й білого кольорів, замість них темно-сірий і світло-сірий. Утім, це видно на знімках екрана.
У ezcap гарна картинка, є і чорний, і білий кольори, але шрифти пливуть, причому дуже помітно. Також ezcap провалив тест «піксель у піксель».
Але в ezcap є кілька особливостей, завдяки яким він усе ж має перевагу над Білінком. Перша — майже повна автономність, а друга — наявність аналогових входів. Ну й не забуваймо про ціну: оскільки Beelink — ще й ТВ-бокс, то й коштує він дорожче.

Насправді ezcap має ще одну перевагу — можливість підключення до комп’ютера. Тоді функціональність пристрою помітно зростає, але танці з бубном навколо драйверів усе зводять нанівець. Не кажучи вже про те, що з Windows 7 мені так і не вдалося його подружити, хоча з Windows 10 він працює доволі непогано.

Також є думка, що ezcap записує у форматі 1080i, а не 1080p. На це вказує відсутність коректного виведення «піксель у піксель», а також розмиті шрифти в тесті.
Щодо Beelink можу сказати, що в моєму випадку проблема могла бути в некоректному виведенні, тобто відтворенні, через формат .ts, тому на скриншотах обрізано діапазон яскравості. У будь-якому разі для тих, кому цікаво, я виклав оригінали відео.
Вважаю, що для захоплення саме HDMI краще підходить Beelink, а для аналогових сигналів — ezcap, оскільки Beelink не має аналогових входів і, крім того, є ТВ-боксом, а не пристроєм захоплення.

На цьому, здається, загалом усе. Якщо є запитання — буду радий відповісти. Сподіваюся, інформація була корисною.
Додаткові матеріали:
1. Драйвери, ПЗ, інструкція — посилання
2. Приклад запису ezcap — посилання
3. Приклад запису Beelink — посилання

Магазин надав купон LXXV22711, з яким ціна становитиме 53.68. Коли шукав цей пристрій на AliExpress, то найнижча ціна, яку бачив, була 59.