Мережеві камери ESCAM Q8 і Sricam SP022 — такі різні й такі однакові

Поглянувши на фото цих двох камер, ви, найімовірніше, спочатку скажете: та вони ж різні. Але насправді в них більше спільного, ніж може здатися на перший погляд. Власне, про це йтиметься в сьогоднішньому порівняльному огляді.
Не скажу, що буде багато тестів, але розбирання та порівняння будуть обов’язково.



Приводом узяти цю пару камер для огляду стала одна з недавніх випадкових подій. Зрештою я хотів використати їх у себе вдома.
А сталося ось що: якось уночі, працюючи, я почув, що хтось кілька разів смикнув за ручку дверей. Було приблизно пів на четверту ранку, навколо тиша, та й вхідні двері розташовані так, що я не лише добре це чув, а й бачив. Підійшовши до відеодомофона й увімкнувши його, я вже нікого не застав.
Власне, тому мені й спала на думку ідея встановити в тамбурі камеру спостереження — з Wi-Fi та записом. Саме тоді трапився варіант камер, які, за задумом, мали б добре підійти для цього завдання.

Але, на жаль, експеримент так і не встиг толком розпочатися. Та не буду «бігти попереду паровоза» й спробую розповісти все по порядку.

Спочатку покажу зовні й усередині пару камер, які я замовив для огляду.
Першою буде камера від відносно відомого виробника Escam. Думаю, чимало людей принаймні чули про цю фірму.

ESCAM Q8. Посилання на сторінку товару, ціна близько $29.93.
Камера на сайті виробника.

Технічні характеристики:
System OS - Embedded Linux OS
System security - Зареєстрований обліковий запис, авторизація за паролем
Матриця - CMOS 1.3MP 1/4"
Фокусна відстань/кут огляду - 1.44mm , 360°
Мінімальний рівень освітленості - Color: 0.1Lux, B/W: 0.01Lux
Підсвічування - 3pcs IR Led, відстань 5-10m
Система стиснення відео - H.264
Роздільна здатність - HD（960P）fluent（VGA）
Частота кадрів - 25fps
Звук - вбудований мікрофон/динамік(8Ω1W)
Network Protocol - TCP/IP,SMTP,DHCP,NTP,P2P,RTSP
WIFI - WIFI 802.11 b/g/n
AP Mode - Support AP mode connection
IP address - Dynamic IP
ONVIF Protocol - Onvif
Віддалений перегляд - ПЗ для Iphone, Android(IOS4.3、Android OS 2.3 above)
PC View - PC Client for Windows system
Тривога - підтримка детектора руху
Функції тривоги - email alarm,Alarm push, Buzzer ,alarm record
Зберігання - вбудована підтримка 128GB MicroSD card
Живлення - DC5±0.3V 3W（MAX）
Умови експлуатації - -10~50 °C 10%~90%
Вага - 80g
Розмір - 93*88*35mm


Паковання найпростіше, до того ж трохи постраждало під час доставки, утім, вміст це ніяк не пошкодило.


Усередині паковання досить непоганий комплект, до якого входять:
1. Власне камера.
2. Блок живлення
3. Кабель USB-microUSB
4. Інструкція
5. Скріпка
6. Кріплення
7. Пластмасовий фіксатор для встановлення на стелю
8. Двосторонній скотч


1. Інструкція англійською мовою з малюнками. На жаль, більшість усього довелося з’ясовувати самотужки.
2. Кабель, нічого особливого, звичайний кабель.
3. Блок живлення на 5 В, 1600 мА. Точно такий БЖ був у комплекті з поворотною камерою того самого виробника. Тут він із великим запасом.
4. Кріплення на всі випадки життя. Заодно поклали «скріпку», адже кнопка скидання втоплена, і просто пальцем її не натиснеш.


Коли я бачив цю камеру на сторінці магазину, то якось не замислювався над її габаритами, але насправді вона виявилася досить компактною. Камера випускається у двох варіантах — із чорним і білим корпусом. Я вибрав білу, щоб її було менше помітно на стелі. Але чорний пластик навколо об’єктива все одно робить її досить помітною.


Усі три кути верхньої частини корпусу чимось зайняті: біля логотипа — індикатор активності, на двох інших розташовані мікрофон і динамік.
Камеру також можна встановити на звичайний штатив — різьба така сама, як у фотоапаратів і відеокамер.
Кругла пластмасова вставка потрібна для встановлення камери на стелю або стіну: її або прикручують шурупами, або приклеюють двостороннім скотчем. Потім на неї встановлюють камеру. Камера тримається ненадійно, я б не ризикнув залишати на майданчику камеру з таким кріпленням — явно домашній варіант.


На одному з торців розташовані кнопка скидання, слот для карти пам’яті та роз’єм microUSB для підключення блока живлення.


Камера має досить охайний вигляд, до якості складання претензій немає, усе досить добре підігнано одне до одного.


Оскільки зовнішній вигляд камери цікавив мене значно менше, ніж її внутрішня будова, я вирішив одразу її розібрати.
Викручуємо три саморізи й знімаємо нижню кришку.


Усередині скромно розмістилася невелика платка, також видно динамік і мікрофон. Усі з’єднання з платою виконані через роз’єми, за це виробникові плюс — не став економити на такій дрібниці.


Антену WiFi приклеєно до корпусу. Звісно, це досить поширений спосіб, але не скажу, що він мені подобається. Утім, WiFi працював, тож поки сварити не буду.
З огляду на наявність вільного місця для підключення Ethernet можна зробити висновок, що плата універсальна й існує версія з можливістю підключення за допомогою кабелю.


Викручуємо ще три саморізи й дістаємо плату з корпусу.




Декоративна передня частина водночас є світлофільтром для ІЧ-підсвічування, знімаємо і її.


ІЧ-підсвічування виконане на основі трьох світлодіодів, алюмінієва рамка водночас слугує радіатором для їх охолодження. На мій погляд, конструкція в цьому плані досить продумана. Але в темряві світлодіоди добре видно, тож уночі камера «видасть себе з потрохами», як, утім, і переважна більшість камер. Іноді використовують світлодіоди з іншою довжиною хвилі, але вкрай рідко, оскільки матриця за такого освітлення має нижчу чутливість.


Нижній бік друкованої плати, у деяких місцях є вільні контактні майданчики для компонентів.


Перелічимо встановлені компоненти.
1. SoC GM8135S-QC, побудована на ядрі ARM, що працює на частоті 600 МГц і містить вбудовану оперативну пам’ять обсягом 512 МБ.
2. Поруч встановлена мікросхема флешпам’яті 25Q64 обсягом 64 Мбіт.
3. Модуль WiFi зібраний на базі Realtek RTL8188, це модуль 2.4 ГГц, що використовує інтерфейс USB 2.0
4. Частина начинки живиться від стабілізатора EA3036C


1. На верхньому боці встановлена мікросхема EEPROM.
2. Також на платі виявлено пару мікросхем підсилювача низької частоти 8002B. Припускаю, що одна обслуговує динамік, а друга — шторку ІЧ-фільтра.
3, 4. Ну і ще пара стабілізаторів живлення.


Викручуємо ще пару гвинтиків і знімаємо об’єктив з ІЧ-фільтром.


Матриця досить велика, її розмір я не здогадався виміряти: трохи більша за корпус SO-8, а це приблизно 4х5мм, отже, матриця має розмір близько 4х6мм.


За лінзою й не скажеш, що камера має широкий кут огляду.


Sricam SP022

Друга камера має дуже схожий функціонал, але помітно відрізняється і зовнішнім виглядом, і упаковкою.
Та й назвою. Ну от скажіть, хто придумав назвати камеру Sricam? Звісно, правильно назва читається трохи не так, як хочеться її прочитати, та й до іграшок під маркою Huina їй далеко, але все одно. Напевно, її можна спробувати використовувати в комплекті з реєстраторами Dahua — там вона матиме гармонійний вигляд :)

Отже, друга камера — Sricam SP022, посилання на сторінку товару, ціна близько $26.87.
Камера на сайті виробника.
Як бачите, ціна порівнянна з Escam, тому я й вирішив їх порівняти.

Спочатку технічні характеристики.
Можете особливо не придивлятися: я їх навіть перекладати не став, бо вони майже один в один такі, як ті, що я наводив на самому початку огляду.


Цього разу паковання, щоправда, набагато акуратніше: кольоровий друк, кришечка з магнітиком — краса :)


Усередині все щільно лежить у своїх комірках, камеру я взагалі ледве виколупав — так щільно вона сиділа. Загалом можна ставити штамп: до пересилання поштою готова!


До комплекту входить:
1. Камера Sricam SP022
2. Блок живлення
3. Кабель USB-microUSB
4. Кріплення
5. Інструкція
6. Скріпка


Цікаво, що на сторінці магазину вказано іншу комплектацію, а та, що показана вище, перелічена в інструкції. Кому ж вірити?
На зображенні показано додатковий кронштейн. Не сперечаюся, вдома в мене їх і так вистачає, але це якось вводить в оману.


1. Інструкція здебільшого складається із зображень, але навіть допомогла під час першого підключення.
2. Кабель загалом звичайний, хоча кутовий роз'єм microUSB може бути зручним, тож зарахуємо це як плюс
3. Блок живлення на 5 Вольт, 1 Ампер, у роботі поводився пристойно, проблем не створював.
4. Усе кріплення складається з однієї дюбель-пробки та саморіза. «Скріпка» потрібна, щоб дістатися до кнопки скидання, і можу запевнити: вона справді потрібна, на відміну від попередньої камери, де на кнопку можна натиснути хоч олівцем.


Якщо попередня камера була відносно компактною, то ця ще менша. Щоправда, вона трохи вища: попередня була радше пласкою, а ця — кулястою.


1. Цікаво, що є навіть гарантійна наклейка.
2. З одного боку є кріплення для кронштейна. Під час експериментів я закріплював її на звичайному штативі, але, як і в Escam, різьба неглибока, тож камера хиталася. У спеціальних кронштейнів є додаткова гайка, за допомогою якої камери можна закріпити за будь-якої глибини різьби.
Над роз'ємом розташований роз'єм microUSB для подавання живлення. Через це під час встановлення на кронштейн виникли додаткові клопоти: у нього впирався навіть кутовий штекер. Що заважало зробити роз'єм трохи збоку?
Праворуч є щілина для встановлення карти пам'яті, реалізовано це незручно: карта втоплюється дуже глибоко.
3. Як і належить, зверху розташований об'єктив, а спереду — датчик освітленості для ввімкнення ІЧ-підсвічування.
4. Кріплення на стіну найпростіше — на кшталт «повісити на цвяшок», для цього вгорі є спеціальне вушко. Ліворуч угорі — отвір кнопки скидання. Кнопка скидання втоплена дуже глибоко, і хоча в комплекті дали металеву «тикалку», рекомендую використовувати щось діелектричне. Пізніше поясню чому.


Зовні оглянули — тепер зазирнімо всередину. Викручуємо чотири саморізи й знімаємо задню кришку.


Тут плата займає весь вільний простір, що й зрозуміло: корпус помітно менший.


Щоб дістатися до іншого боку, треба просто вийняти плату. Закріплена вона була тими самими саморізами, що й корпус.


Плата підсвічування теж трохи простіша: десяток дрібних світлодіодів і фотодатчик. До речі, щодо фотодатчика: плюс виробникові за те, що він підібрав такий тип, який за кольором збігається з передньою частиною корпусу й майже непомітний. Загалом виглядає акуратно.


Монтаж досить щільний. До речі, внизу видно мікрофон, але отворів у корпусі для нього я не знайшов: усе, що він чує, проходить просто крізь корпус, точніше — крізь отвори в задній кришці.


Тут використано трохи інший об'єктив, який за ступенем опуклості більше нагадує «риб'яче око», ніж об'єктив попередньої камери.


Знімаємо об'єктив із приводом ІЧ-фільтра, щоб отримати повний доступ до плати. До речі, на фото видно антену WiFi: у корпусі вона ніяк не закріплена, просто вставлена. Зберігся навіть характерний вигин, що повторює форму корпусу. Як і в попередній камері, антена під'єднана за допомогою роз'єму, тому за бажання її можна замінити.


Тут виробник теж дотримувався думки, що всі з'єднання мають бути роз'ємними. Не скажу, що це дуже важливо, але те, що зручно, — факт, особливо під час фотографування для огляду :)


А ось тепер — те, про що я говорив на самому початку. Обидві камери зібрані на одній і тій самій елементній базі, за винятком зовсім незначних відмінностей.
У верхній частині плати розташований такий самий підсилювач НЧ і той самий модуль Wi-Fi. Нижче — пара перетворювачів, мабуть, це єдина суттєва відмінність.


Матриця також ідентична тій, що встановлена в Escam, розмір — близько 4х6мм.


Крім того, використано той самий SoC GM8135S-QC і ту саму флешпам’ять 25Q64, що й в Escam. Ба більше, навіть підсилювачі НЧ майже ті самі: 8002A замість 8002B. В описі камери Escam я писав, що їх встановлено два: один для динаміка, другий — для керування приводом ІЧ-фільтра.
А на четвертому фото видно кнопку скидання і те, скільки навколо неї компонентів. У корпусі для доступу до неї зроблено отвір, хоча логічніше було б зробити щось на кшталт трубки, що спрямовує «скріпку». Видно, що якщо промахнутися, можна випадково замкнути контакти. І хоча в мене все було гаразд, раджу бути обережним.


Останнє фото внутрішньої будови зроблено радше для нагадування. Річ у тім, що, коли я збирав камеру, то встановив плату в корпус, потім закрутив чотири саморізи й лише після невдалої спроби закрити корпус зрозумів, що спочатку встановлюється плата, потім збирається корпус, а вже насамкінець усе скручується саморізами. Зверху ще вкручені два саморізи, а знизу пару я вже викрутив.


Перейдемо до опису програмної частини.

ПЗ камери Escam.

Тут на мене чекали певні труднощі. Річ у тім, що камера не має роз’єму Ethernet, а отже, усі підключення здійснюються через Wi-Fi, але для цього спочатку треба з’єднатися з камерою.
Спочатку камера видима як точка доступу без пароля. Також після ввімкнення вона почала видавати незрозумілі звуки, а оскільки все відбувалося, як завжди, вночі, це додало чимало «приємних» хвилин.
Після підключення я запустив одну з програм, які були в мене на телефоні, і далі на мене чекала оригінальна спроба з’єднання.
Відкриваємо розділ додавання нового пристрою, вибираємо підключення, нам пропонують піднести смартфон ближче до камери. Після цього натискаємо «пошук» і насолоджуємося пекельними звуками, що нагадують скрип стародавнього модема.
Ні, сам принцип по-своєму зручний і простий, якби ще працював...


Гаразд, думаю, рідне ПЗ має без проблем з’єднатися. Завантажую, встановлюю, запускаю — і «отримайте та розпишіться»: треба реєструватися.



Опис ПЗ Escam.
Зареєструвалися, ура!
Ага, індіанська народна хата, називається — дулю вам.


Гаразд, я наполегливий, спробую ще. Підключаюся до камери, о, ПЗ таки запустилося, ну, зараз я — раз, і готово!


ПЗ бачить пристрій, з якоїсь спроби довгий процес додавання таки завершується, і ура, ми в мережі :)))


Загалом, думаю, ви вже зрозуміли: процес підключення заплутаний і кумедний. Як то кажуть: маєте вільний час і не знаєте, куди його подіти? Спробуйте ПЗ від Escam — найкраще вирішення ваших проблем :)

Далі — перемикання камери з режиму точки доступу в режим клієнта. Точніше, підключення її до домашньої мережі. Тут проблем не було: запускаємо налаштування камери, знаходимо свою точку доступу, вводимо пароль до неї, потім вигадуємо пароль доступу до камери, щоб ніхто сторонній не заліз. ПЗ передає всі налаштування на камеру, після цього камера переходить у відповідний режим, перезавантажується і вже після перезавантаження сама з’єднується з вашою домашньою мережею.


Далі йде власне опис ПЗ камери та програми для віддаленого керування. Тут наведено інформацію про пристрій, а також можна перейменувати камеру, як вам зручно. Але для мене назва не мала значення, оскільки камера в мене все одно одна, а перейменовувати зазвичай має сенс, якщо камер кілька, щоб не плутати, де яка.


1. Налаштування часу — тут усе гранично просто: час, часовий пояс. Але оскільки батарейки в камері немає, фактично час вона отримує від підключеного комп’ютера або смартфона.
2. PALNTSC змінює максимальну частоту кадрів. Оскільки це, по суті, просто просунута WEB-камера, з налаштувань якості є лише повзунок на кшталт низька/середня/висока, жодних додаткових регулювань немає. Решта налаштувань зрозуміла вже з самих назв.
3. Камера може працювати у двох режимах: автономному, як точка доступу (за замовчуванням), і як клієнт. У другому випадку налаштовуємо підключення до своєї точки доступу — фактично я зробив це кількома етапами раніше.
4. Налаштування сповіщень про події. Але щоб отримувати сповіщення, доведеться створити обліковий запис, як я робив на самому початку, і прив’язати до нього свій телефон.


1. На знімку екрана видно, що карту пам’яті ще не встановлено. Згодом я експериментував із двома різними картами — на 2 і 32 ГБ, проблем не було в обох випадках.
2. Додавання різних датчиків, але оскільки таких датчиків у мене немає, пропускаємо цей етап.
3. Можна переглянути знімки, вони зберігаються в окремій папці. Загалом, це навіть зручно: під час перегляду натискаємо кнопку з фотоапаратом — і знімок зберігається. Також це можна зробити під час перегляду запису. Але нічого нового тут немає, звичайна базова функція.


Вище було перелічено налаштування камери, а тут уже налаштування самої програми спостереження, хоча зовні може здатися, що я пішов на друге коло.
1. Список налаштувань програми.
2. Інформація про обліковий запис і можливість прив’язати телефон.
3. Я якось довго не запускав програму, і під час одного з наступних запусків мене повідомили, що з’явилася нова версія. Що ж, приємно. До речі, якщо не помиляюся, то на самому початку нову версію прошивки отримала й камера. Загалом, саме цю функцію реалізовано дуже добре: коли з’являється нова прошивка або версія програми, надходить сповіщення з пропозицією оновитися.


1. Тут також є пункт керування режимом роботи точка доступу/клієнт.
2. Зміна пароля WiFi потрібна в режимі точки доступу, оскільки спочатку камера постачається з порожнім паролем. Якщо щось зіпсували, виконайте повне скидання камери, довго утримуючи кнопку Скидання.
3. Після зміни пароля камера від’єднається і під’єднається з новим паролем.
4. Зрештою я перевів камеру в режим клієнта, тобто після ввімкнення вона автоматично з’єднується з моїм роутером. Покажу кілька прикладів відображення відео.
Базовий режим схожий на ілюмінатор: круглий екран, на якому видно все, що знімає камера. Зображення можна розгорнути на весь екран, збільшити, крутити як завгодно. Але є велика проблема: зображення на екрані живе власним життям. Трохи повернули пальцем — начебто нормально, ще трохи — розгорнуло, стиснуло або ще щось. Наприклад, воно може обертатися як йому заманеться. Загалом, реалізація на трієчку.


Є ще три альтернативні режими роботи:
1. Поділ екрана на чотири частини. У кожній частині можна трохи змінювати ракурс, але загалом режим безглуздий.
2. Режим, у якому зображення схоже на «миску». Узагалі не зрозумів, навіщо потрібен цей режим.
3. «Колесо». Напевно, аналогічно до «миски» — така сама дурня.

Загалом, погравшись із різними режимами, можу сказати, що більш-менш адекватний режим — «ілюмінатор», тобто коли камера просто показує все як є, без програмної обробки. Хоча обробка є завжди, адже зображення можна крутити й у першому режимі. По суті, поняття «верх/низ» для камери досить умовне.
До речі, під час численних спроб під’єднати камеру до програми відеоспостереження на комп’ютері в одній із програм вдалося «побачити» камеру (але не зображення з неї), причому камера відображалася як чотири камери.


Якщо розгорнути зображення на смартфоні на весь екран, користуватися зручніше.
Ліворуч — кнопка вибору режиму відображення, на екрані — вигляд за замовчуванням.
Правий ряд, згори донизу:
1. Запис.
2. Увімкнення/вимкнення звуку з мікрофона камери.
3. Фото.
4. Увімкнення передавання звуку зі смартфона на динамік камери. Працює, поки утримуємо палець на значку мікрофона.
5. Режим емуляції гіроскопа: обертанням керуємо, змінюючи нахил смартфона.


Як і будь-яка більш-менш поважна програма, ця саморобка теж може відтворювати записане відео. Відео записується на карту пам’яті, вставлену в камеру.
Тут є цілком стандартні пункти: попередній фрагмент, відтворення/пауза, наступний фрагмент, прискорене відтворення. Але праворуч від повзунка є додаткова кнопка зі значком камери. Вона дає змогу почати запис того, що зараз відтворюється, у пам’ять смартфона. Тобто фактично це функція резервного копіювання. По-своєму зручно, хоча й своєрідно.


Програма камери Sricam.

Оскільки в мене було дві камери, цілком логічно, що спочатку я спробував прив’язати камеру Sricam до програми Escam, тим паче що апаратно вони дуже схожі.
Але, на жаль, після безлічі різних спроб під’єднання нічого не вийшло. Як і попередня камера, Sricam після подавання живлення в непід’єднаному (тобто невизначеному) стані попискує з інтервалом приблизно 10 секунд. Це попискування — команда до з’єднання за допомогою звукового розпізнавання.
Загалом у мене в телефоні вже назбиралася купа різних програм, я спробував їх усі — результат скрізь однаковий, з’єднатися з ними не вдається.


Довелося також зайти в Play Маркет і завантажити фірмове ПЗ.
І тут також пропонують зареєструватися. Загалом нічого складного: вводимо чинну адресу електронної пошти, вигадуємо пароль — і нам видають певний код.
Вводимо в ПЗ виданий код і вигаданий нами пароль — і все. ПЗ готове до роботи.


Опис ПЗ Sricam.
А ось спеціально для цього групового скриншота мені довелося знову скинути налаштування камери. Робиться це так само, як і з Ескам: затискаємо кнопку скидання секунд на 10–15, а точніше — чекаємо, поки камера не пискне, тоді відпускаємо кнопку. Якщо ви чутимете попискування з інтервалом 10–15 секунд, то все гаразд.
Спочатку цього робити не потрібно, камера вже постачається в «чистому» стані. Отже:
1. Камера ввімкнена. Заходимо в налаштування підключення й знаходимо точку доступу з назвою камери — її показано на скриншоті. Підключаємося, пароль не потрібен.
2. Запускаємо ПЗ, натискаємо на піктограму підключення камери.
3. Нас просять ввести номер пристрою.
4. Перевертаємо камеру й або вводимо номер із папірця, або натискаємо на піктограму зі штрихкодом, щоб перейти в режим сканера.
5. Під час введення сканером код вводиться автоматично.
6. Вводимо пароль, за замовчуванням — 888888
7. Тут нас запитують, чи залишити камеру працювати як точку доступу, чи підключити її до внутрішньої мережі. У першому випадку камера може працювати автономно, але віддаленого доступу не буде. У другому доступ буде як через внутрішню локальну мережу, так і з інтернету зі свого смартфона.
8. Оскільки радіус дії камери в автономному режимі обмежений можливостями самої камери, підключаю її до своєї мережі (налаштування Wi-Fi).
9. Знаходжу свою мережу, вводжу пароль.
10, 11. Можна змінити стандартний пароль 888888, а можна залишити як є. Я, звісно, рекомендую його змінити.
12. Усе, камеру підключено, у головному вікні програми з’явилося зображення з камери й зелений кружечок. Червоний — камера не підключена, жовтий — підключена з обмеженнями, зелений — усе гаразд.

Мушу визнати, процедура підключення в цьому випадку помітно зручніша, ніж у випадку з Ескам, хоча припускаю, що минулого разу я просто від самого початку робив щось не так і все могло бути простіше.


Трохи про налаштування камери. Загалом вони майже такі самі, як у камери Ескам, що й не дивно: апаратна частина ж однакова.


Через складнощі перекладу деякі назви часом просто виносять мозок. Наприклад, що таке «налаштування протистояння»?
Спочатку камера постачалася з версією прошивки ххх.29.


Одразу ж запропонували оновити прошивку до версії ххх.30, що я й зробив.
А коли спробував увімкнути камеру через місяць (так уже вийшло), надійшло оновлення до версії ххх.34. Отже, програмісти явно працюють над своїм продуктом, за що їм плюс, адже Ескам оновлень не отримав.
На останньому скриншоті видно внутрішню IP-адресу камери, що цілком підтверджує можливість роботи без інтернету, але в межах внутрішньої домашньої мережі.


1. А ось налаштування ПЗ для відеоспостереження дещо відрізняються.
2. Наскільки я зрозумів, тут задаються налаштування режиму запуску «за замовчуванням», хоча мене й так усе влаштовувало, як було спочатку.
3. Сповіщення про сигнали тривоги з камери/камер.
4. Доступ до карти пам’яті віддаленої камери. Нам пропонують вибрати камеру, але оскільки камера одна, то й вибирати немає з чого.


1. Обидві камери записують однаково: архів — це велика купа дрібних файлів. Щоправда, у деяких файлів якийсь зовсім дикий таймкод, наприклад 54255 секунд.
2. Якщо в телефоні є збережене відео, його можна переглянути окремо.
3. Оскільки під час перегляду відео можна робити скриншоти, для них є окреме меню доступу.
4. Відео розгортається в горизонтальній орієнтації — покажу його пізніше, а фото відображається у вертикальній, як показано на останньому скриншоті.


Меню перегляду відео також відрізняється. Спробую перелічити можливості.
Ліворуч угорі — кнопка виходу в головне меню програми. Рекомендую користуватися саме нею.
Унизу — цілий ряд кнопок.
1. Автоматичне обертання зображення. До речі, у цьому ПЗ зручніше керувати відображенням зображення.
2. Примусовий запис відео.
3. Скріншот зображення.
4. Режими відображення: якщо користуватися попередньою термінологією, то це ілюмінатор, колесо й чотири екрани. В Ескама була ще «миска». Втім, насправді потрібен лише перший режим, решта — просто «пил в очі».
5. Вимкнення звуку з камери; спочатку звук увімкнений.
6. Перевертання зображення. Загалом камера хоч і може обертати зображення, але є певне базове положення, і для зручності є функція перевертання/віддзеркалення.
7. Блокування режиму роботи.
8. Перехід до меню налаштувань, яке я показував вище.


Режими відображення:
1. Розгорнуте «колесо», марна функція.
2. Чотири екрани — не менш марно: по суті матриця ділиться на дві частини, а не на чотири, оскільки у двох верхніх можна зробити однакові зображення, так само можна повторити й нижні.
3. Якщо натиснути на зображення у звичайному режимі (ілюмінатор), картинку можна збільшити, але через великий кут огляду й невисоку роздільну здатність матриці отримуємо «що маємо, те маємо» — загалом нісенітницю.
4. Вбудований програвач записаного відео, майже як у Ескам, тільки немає можливості скопіювати відео на смартфон.



За задумом обидві камери мають показувати так, як зображено нижче. Це рекламне фото однієї з камер.
Насправді, звісно, все не так барвисто, хоча кут огляду в обох камер досить пристойний. Наприклад, одна камера може бачити всю кімнату розміром 3х6м, але якщо у вас на стелі люстра, нормально працювати вона не буде. Для нормального зображення бажана чиста стеля.
На рекламному знімку також показано три основні режими відображення, але вгорі демонструється лише основний режим. Як я вже казав, решта — просто з розряду «дивіться, що я вмію», хоча користі від цього нуль.


У розділі про розбирання та зовнішній огляд я писав, що в камери Sricam об’єктив більш опуклий, що зрештою позначилося на кутах огляду.
Для порівняння — кадр з Ескам


І кадр із Sricam майже з того самого положення (знімали зі штатива).
Праворуч зображення майже таке саме, а ліворуч видно те, чого не було видно в Ескам. Щоправда, поняття «видно» досить відносне. Через значні геометричні спотворення кадру розгледіти там щось можна лише умовно.


ІЧ-підсвічування, звісно, для вулиці зовсім не підійде, але в приміщенні обидві камери знімають майже однаково. Причому обидві камери мають досить непогану чутливість, а оскільки об’єктив ширококутний, то й «бачить» така камера в темряві краще. Можу сказати, що у звичайній кімнаті буде цілком добре видно. Ескам має потужніше підсвічування й краще підійде для великих приміщень; крім того, кут огляду його об’єктива менший.
Єдиний нюанс: якщо встановити камеру на стелі, під нею буде яскрава пляма, а оскільки камера має АРУ (автоматичне регулювання) і не має BLC (компенсації засвічення), то якщо підлогове покриття добре відбиває світло, видно буде лише цю пляму. Краще кріпити камеру на стіну.


Спочатку обидві камери роблять знімки екрана в дивній роздільній здатності 896х896 пікселів, або близько 0.8мп. Але це дрібниці. Якщо під час створення знімка екрана засобами телефона ви можете зробити його як вам зручно, то тут в обох камер «індіанська народна хата»: знімок екрана робиться «за замовчуванням» — відповідно до положення камери. Поясню: хоч би як ви повісили камеру, для себе можете повернути зображення як завгодно, але знімок екрана прив’язаний до абсолютного положення. Якщо камера висить криво, то й знімок буде кривий. У разі настінного встановлення робоче положення обох камер — роз’ємами донизу.
Першою йде Ескам.


Друга — Sricam. До речі, в обох камер у такому режимі огляд виходить більшим. Тобто видно навіть те, що не потрапило в кадр під час звичайного перегляду.


Те саме, але засобами смартфона, тобто так, як ви бачитимете в застосунку. На всіх кадрах камери стояли в одному положенні, до іграшок — близько 4 метрів, людське обличчя можна розпізнати на відстані приблизно до трьох метрів. Усе відбувалося на лоджії, погода була похмура, до того ж жалюзі, тому освітлення не дуже добре, але для експерименту так навіть краще.
Ескам
1. Повне зображення
2. Збільшення
3. Поділ екрана на чотири частини
4. «Колесо»


Sricam дає змогу зручніше керувати збільшенням зображення, тому тут у мене вийшло більше картинок.
1. Повне зображення
2,3,4. Три ступені збільшення
5. Поділ екрана на чотири частини
6. «Колесо».


Невелике виправдання для камери Sricam: для неї є програмне забезпечення для комп’ютера. Під’єднати камеру дуже просто: запускаємо програму, натискаємо на хрестик унизу ліворуч, вводимо назву камери (вигадуємо), ID камери (написаний знизу камери) і пароль (за замовчуванням 888888).
Ось і все, далі все відбувається автоматично. Через локальну мережу точно працює, через інтернет — імовірно (судячи з того, що вводили ID камери).
Налаштувань мінімум: змінити пароль для запуску програми (за замовчуванням adminadmin) і шлях для збереження відео та фото. ну і, звісно, є простенький плеєр.



Якщо підбити короткі підсумки, то можу сказати, що я віддав би перевагу варіанту від Sricam, і на це є певні причини.

1. Звук. В ESCAM він набагато гірший, я б навіть сказав, що у Sricam він є, на відміну від...
2. Звукові глюки. Під час увімкнення камери ESCAM ви, найімовірніше, почуєте тихі звуки, але щойно під’єднаєтеся до неї — почнеться. З динаміка камери періодично лунають скрипи, клацання, перешкоди. Найімовірніше, є проблеми з розведенням друкованої плати та фільтрацією живлення, адже зі збільшенням навантаження на модуль WiFi (зі погіршенням сигналу зростають перешкоди) від нього починають лізти перешкоди на підсилювач динаміка камери. Я б таке вдома ніколи не встановив, а якби й довелося, то фізично від’єднав би динамік..
3. ПЗ. У Sricam ПЗ працює коректніше й приємніше. Немає «самообертання» зображення, яке іноді дратувало мене в ESCAM. Та що там дратувало — воно може й вивести з себе неврівноважену людину :)
4. Підключення. Тут однозначно Sricam: перше підключення відбувається значно простіше.
5. Кут огляду. Тут не все так однозначно. В ESCAM кут менший, але оскільки роздільна здатність камери не дуже висока, я б віддав перевагу саме ESCAM — якість зображення зрештою буде трохи кращою.
6. Зручність керування поворотом зображення. Однозначно Sricam, адже в ESCAM зображення крутиться туди, куди йому зручно, а не туди, куди потрібно вам.
7. Конструкція. Щодо кріплення більше подобається ESCAM — різні варіанти встановлення. Але в обох камер незручно вставляти карту пам’яті. Хоча ні, у Sricam гірше: карта вставляється глибоко й постійно норовить «вистрілити» через потужну пружину.
8. Налаштування. Та загалом однакові.
9. WiFi. Також приблизно однаково: чутливість середня, але оскільки камери передають, по суті, потокове відео, їх варто розміщувати ближче до роутера, інакше під час використання можливі затримки.
10. Споживання. В огляді я про це не писав, розповім тут.
ESCAM — 350 мА без підсвічування і 700–750 мА з підсвічуванням.
Sricam — 350 мА без підсвічування і 450 мА з підсвічуванням.
11. Керування підсвічуванням. В ESCAM це реалізовано правильніше: підсвічування вмикається у двох випадках — якщо встановлено карту пам’яті й налаштовано запис або якщо ви під’єдналися до камери для перегляду. Тобто підсвічування не світить, якщо запис і перегляд не потрібні. У Sricam підсвічування ввімкнене завжди, поки темно.
12. Обидві камери не підходять для організації відеоспостереження, оскільки можуть записувати лише на власну карту пам’яті, слабо захищені від крадіжки самої камери, а за стельового встановлення ви бачитимете лише маківку. Вони живляться від 5 В, тож поруч треба встановити або блок живлення, або перетворювач 12–5 В, і так далі, і тому подібне.
13. Обидві камери підійдуть, щоб подивитися, що приблизно відбувається в приміщенні (наприклад, хто поліз у холодильник уночі). Можна дізнатися, хто в кадрі, якщо ви знаєте цю людину особисто, але розпізнати злодія й зробити його фото буде проблематично, особливо якщо він забере камеру із собою. :)
14. Уточнення: у Sricam є ПЗ для комп’ютера.

Загалом камери та їхнє ПЗ частково дуже схожі, що, втім, не дивно: мало того, що вони побудовані на одній платформі, так ще й схемотехнічно майже однакові. Наприклад, в обох камерах використовується одна й та сама матриця, різниця лише в об’єктиві. Ну й дрібні відмінності — габарити, різне ІЧ-підсвічування тощо.
Навіть записують вони в одному форматі, і не лише записують, а й дають змогу в ПЗ для відеоспостереження однієї камери переглянути архів із карти пам’яті іншої камери :)

Відповідно, загалом обидві камери працюють приблизно однаково, але ESCAM я б не взяв через поганий звук, сторонні шуми під час підключення до камери та менш зручне керування. Хоча в моєму випадку мені не підійшла жодна камера.

До речі, подібне рішення застосували в одній із камер відомої фірми Axis: там використовувалася матриця з відносно високою роздільною здатністю, а виводився лише фрагмент загального кадру. Але все це було реалізовано як функція PTZ, лише програмно. На той час виходило так, що матрицю зробити могли, а дешевий процесор для обробки — ні. Хоча Axis і «дешевий» — слова не дуже сумісні.

На цьому все, сподіваюся, огляд був корисним.