Конструктор для складання простого DDS-генератора сигналів

Продовжуючи тему електронних конструкторів, цього разу хочу розповісти про один із пристроїв для поповнення арсеналу вимірювальних приладів радіоаматора-початківця.
Щоправда, вимірювальним цей пристрій не назвеш, але те, що він допомагає під час вимірювань, — безперечно.

Досить часто радіоаматору, та й не лише йому, доводиться перевіряти різні електронні пристрої. Це буває як на етапі налагодження, так і під час ремонту.
Для перевірки іноді потрібно простежити проходження сигналу різними колами пристрою, але сам пристрій не завжди дає змогу зробити це без зовнішніх джерел сигналу.
Наприклад, під час налаштування/перевірки багатокаскадного підсилювача потужності НЧ.

Для початку варто трохи пояснити, про що йтиметься в цьому огляді.
Хочу розповісти про конструктор, з якого можна зібрати генератор сигналів.

Генератори бувають різні, наприклад, нижче теж генератори :)


Але збирати ми будемо генератор сигналів. Уже багато років користуюся стареньким аналоговим генератором. Для генерації синусоїдальних сигналів він дуже хороший, діапазон частот — 10-100000Гц, але має великі габарити й не вміє видавати сигнали інших форм.
А в цьому випадку ми збиратимемо DDS-генератор сигналів.
DDS — це Direct Digital Synthesizer, або українською — схема прямого цифрового синтезу.
Цей пристрій може формувати сигнали довільної форми й частоти, використовуючи як задавальний внутрішній генератор з однією частотою.
Перевага генераторів цього типу в тому, що вони мають широкий діапазон перебудови з дуже малим кроком і за потреби можуть формувати сигнали складної форми.

Як завжди, спочатку трохи про пакування.
Окрім стандартного пакування, конструктор був запакований у білий щільний конверт.
Усі компоненти лежали в антистатичному пакеті із застібкою (доволі корисна в господарстві радіоаматора річ :) )


Усередині пакування компоненти були просто насипом, і після розпакування мали приблизно такий вигляд.


Дисплей був загорнутий у пухирчастий поліетилен. Приблизно рік тому я вже робив огляд такого дисплея з прикладом застосування, тому зупинятися на ньому не буду, скажу лише, що він доїхав без пригод.
У комплекті також були два BNC-роз'єми, але простішої конструкції, ніж в огляді осцилографа.


Окремо, на невеликому шматочку спіненого поліетилену, лежали мікросхеми та панельки для них.
У пристрої використано мікроконтролер ATmega16 фірми Atmel.
Іноді люди плутають назви й називають мікроконтролер процесором. Насправді це різні речі.
Процесор — це, по суті, просто обчислювальний пристрій, а мікроконтролер, крім процесора, містить у своєму складі ОЗП і ПЗП, а також може мати різні периферійні пристрої: ЦАП, АЦП, ШІМ-контролер, компаратори тощо.

Друга мікросхема — здвоєний операційний підсилювач LM358. Найзвичайнісінький, масовий операційний підсилювач.


Спочатку розкладемо весь комплект і подивимося, що ж нам дали.
Друкована плата
Дисплей 1602
Два BNC-роз'єми
Два змінні резистори й один підлаштувальний
Кварцовий резонатор
Резистори й конденсатори
Мікросхеми
Шість кнопок
Різні роз'єми та кріплення


Друкована плата двостороння, на верхньому боці нанесено маркування елементів.
Оскільки принципова схема до комплекту не входить, на платі нанесено не позиційні позначення елементів, а їхні номінали. Тобто все можна зібрати й без схеми.


Металізацію виконано якісно, зауважень у мене не виникло, покриття контактних майданчиків чудове, паяти легко.


Перехід між сторонами плати зроблено подвійним.
Чому зроблено саме так, а не як зазвичай, я не знаю, але це лише додає надійності.


Спочатку я почав креслити принципову схему за друкованою платою. Але вже під час роботи подумав, що, напевно, під час створення цього набору використали якусь уже відому схему.
Так і виявилося: пошук в інтернеті вивів мене на початкову версію цього пристрою.
За посиланням можна знайти схему, друковану плату та вихідні файли з прошивкою.
Але я все одно вирішив домалювати схему саме в тому вигляді, у якому вона є, і можу сказати, що вона на 100% відповідає початковому варіанту. Розробники набору просто розробили власний варіант друкованої плати. Це означає, що якщо існують альтернативні прошивки цього приладу, то вони працюватимуть і тут.
Є зауваження до схемотехніки: вихід HS під'єднано безпосередньо до виводу процесора, жодного захисту немає, тому є шанс випадково спалити цей вихід :(


Якщо вже розповідати, то варто описати функціональні вузли цієї схеми й докладніше розглянути деякі з них.
Я зробив кольоровий варіант принципової схеми, на якому кольором виділив основні вузли.
Мені важко підібрати назви кольорам, тож описуватиму як зможу :)
Фіолетовий ліворуч — вузол початкового скидання та примусового скидання кнопкою.
Під час подавання живлення конденсатор С1 розряджений, завдяки чому на виводі скидання процесора буде низький рівень. У міру заряджання конденсатора через резистор R14 напруга на вході скидання зросте, і процесор почне працювати.
Зелений — кнопки перемикання режимів роботи
Світло-фіолетовий? — дисплей 1602, резистор обмеження струму підсвічування та підлаштувальний резистор регулювання контрастності.
Червоний — вузол підсилювача сигналу та регулювання зсуву відносно нуля (ближче до кінця огляду показано, що він робить)
Синій — ЦАП. Цифро-аналоговий перетворювач. ЦАП зібрано за схемою матриці R2R, це один із найпростіших варіантів ЦАП. У цьому випадку застосовано 8-бітний ЦАП, оскільки використовуються всі виводи одного порту мікроконтролера. Змінюючи код на виводах процесора, можна отримати 256 рівнів напруги (8 біт). Цей ЦАП складається з набору резисторів двох номіналів, які відрізняються один від одного в 2 рази, звідси й назва, що складається з двох частин: R і 2R.
Переваги такого рішення — висока швидкість за копійчаної вартості; резистори краще використовувати точні. Ми з товаришем застосовували цей принцип для АЦП, але вибір точних резисторів був невеликий, тому ми використали дещо інший принцип: ставили всі резистори одного номіналу, а там, де потрібен 2R, застосовували 2 послідовно з'єднані резистори.
Такий принцип цифро-аналогового перетворення використовувався в одній із перших «звукових карт» — Covox. Там також була матриця R2R, під'єднана до порту LPT.
Як я писав вище, у цьому наборі ЦАП має роздільну здатність 8 біт, або 256 рівнів сигналу; для простого приладу цього більш ніж достатньо.


На сторінці автора, крім схеми, прошивки тощо, знайшлася блок-схема цього приладу.
За нею зв'язок між вузлами зрозуміліший.


З основною частиною опису закінчили, розширена буде далі в тексті, а ми перейдемо безпосередньо до складання.
Як і в попередніх прикладах, я вирішив почати з резисторів.
У цьому наборі резисторів багато, але номіналів лише кілька.
Більшість резисторів мають лише два номінали — 20к і 10к, і майже всі задіяні в матриці R2R.
Щоб трохи полегшити складання, скажу, що можна навіть не визначати їхній опір: резисторів на 20к — 9 штук, а на 10к — відповідно 8 :)


Цього разу я застосував дещо іншу технологію монтажу. Вона мені подобається менше, ніж попередні, але теж має право на життя. У деяких випадках така технологія пришвидшує монтаж, особливо коли йдеться про велику кількість однакових елементів.
У цьому випадку виводи резисторів формуються так само, як і раніше, після цього на плату встановлюються спочатку всі резистори одного номіналу, а потім другого — виходять дві такі лінійки компонентів.


Зі зворотного боку виводи трохи загинаються, але не сильно — головне, щоб елементи не випали. Плату кладемо на стіл виводами догори.


Далі беремо припій в одну руку, паяльник — в іншу й пропаюємо всі заповнені контактні майданчики.
Не варто надто захоплюватися кількістю компонентів: якщо одразу заповнити так усю плату, то в цьому «лісі» можна й заблукати :)


Наприкінці обрізаємо виступні виводи компонентів урівень із припоєм. Бокорізами можна захопити одразу кілька виводів (4-5-6 штук за раз).
Особисто я не дуже схвалюю такий спосіб монтажу й показав його просто для демонстрації різних варіантів складання.
Недоліки такого способу:
Після обрізання залишаються гострі виступні кінчики
Якщо компоненти стоять не в ряд, легко утворюється плутанина з виводів, усе починає заплутуватися, і це лише сповільнює роботу.

Переваги:
Висока швидкість монтажу однотипних компонентів, установлених в один-два ряди
Оскільки виводи сильно не загинаються, компонент легше демонтувати.

Такий спосіб монтажу часто можна зустріти в дешевих комп'ютерних блоках живлення, щоправда, там виводи не обрізають бокорізами, а зрізають чимось на кшталт відрізного диска.


Після монтажу основної кількості резисторів у нас залишиться кілька штук різних номіналів.
З парою все зрозуміло — це два резистори на 100к.
Останні три резистори — це:
коричневий — червоний — чорний — червоний — коричневий — 12к
червоний — червоний — чорний — чорний — коричневий — 220 Ом.
коричневий — чорний — чорний — чорний — коричневий — 100 Ом.


Припаюємо останні резистори, після цього плата має виглядати приблизно так.


Резистори з кольоровим маркуванням — річ хороша, але іноді виникає плутанина з тим, звідки починати його читати.
Якщо з резисторами, маркування яких складається з чотирьох смужок, проблем зазвичай не виникає, адже остання смужка найчастіше срібляста або золота, то з резисторами з п’ятьма смужками можуть виникнути труднощі.
Річ у тім, що остання смужка може бути такого самого кольору, як і смужки, що позначають номінал.

Щоб полегшити розпізнавання маркування, остання смужка має бути віддалена від решти, але це в ідеальному випадку. У реальному житті все буває зовсім не так, як задумано, і смужки розташовані в ряд на однаковій відстані одна від одної.
На жаль, у такому разі допомогти може або мультиметр, або просто логіка (якщо збираєте пристрій із набору): відкидаємо всі відомі номінали, а за тими, що залишилися, можна зрозуміти, який номінал перед нами.
Для прикладу — кілька фото варіантів маркування резисторів із цього набору.
1. На двох сусідніх резисторах трапилося «дзеркальне» маркування, тож не має значення, звідки читати номінал :)
2. Резистори на 100к: видно, що остання смужка розташована трохи далі від основних (на обох фото номінал читається зліва направо).


Гаразд, із резисторами та складнощами їхнього маркування закінчили, перейдемо до простіших речей.
Конденсаторів у цьому наборі всього чотири, причому вони парні, тобто є лише два номінали — по дві штуки кожного.
Також у комплект поклали кварцовий резонатор на 16 МГц.


Про конденсатори та кварцовий резонатор я розповідав у минулому огляді, тому просто покажу, куди їх потрібно встановлювати.
Мабуть, спочатку всі конденсатори задумувалися одного типу, але конденсатори на 22 пФ замінили невеликими дисковими. Річ у тім, що місце на платі розраховане на відстань між виводами 5мм, а в маленьких дискових вона становить лише 2.5мм, тому виводи доведеться трохи розігнути. Розгинати потрібно біля корпусу (на щастя, виводи м’які), адже над ними розташований процесор, тож треба зробити так, щоб вони якомога менше виступали над платою.


До мікросхем у комплект поклали пару панельок і кілька роз’ємів.
На наступному етапі вони нам і знадобляться, а крім них візьмемо довгий роз’єм (мама) і чотириконтактний «тато» (на фото не потрапив).


Панельки для встановлення мікросхем поклали найзвичайнісінькі, хоча порівняно з панельками часів СРСР — просто шик.
Насправді, як показує практика, такі панельки в реальному житті служать довше за сам прилад.
На панельках є ключ — невеликий виріз на одній із коротких сторін. Самій панельці, власне, байдуже, як ви її встановите, просто потім за вирізом зручніше орієнтуватися під час встановлення мікросхем.


Під час встановлення панельок орієнтуємося на позначення на друкованій платі.


Після встановлення панельок плата починає набувати певного вигляду.


Керування приладом здійснюється за допомогою шести кнопок і двох змінних резисторів.
В оригінальній версії приладу використовували п’ять кнопок, шосту додав розробник набору — вона виконує функцію скидання. Якщо чесно, я поки не зовсім розумію, навіщо вона потрібна на практиці, адже за весь час тестування вона мені жодного разу не знадобилася.


Вище я писав, що в комплект поклали два змінні резистори, а ще там був підлаштувальний резистор. Трохи розповім про ці компоненти.
Змінні резистори призначені для оперативної зміни опору; крім номіналу, вони мають ще й маркування функціональної характеристики.
Функціональна характеристика — це те, як змінюватиметься опір резистора під час повертання ручки.
Є три основні характеристики:
А (в імпортному варіанті В) — лінійна: зміна опору лінійно залежить від кута повороту. Такі резистори, наприклад, зручно використовувати у вузлах регулювання напруги БЖ.
Б (в імпортному варіанті С) — логарифмічна: спочатку опір змінюється різко, а ближче до середини — плавніше.
В (в імпортному варіанті A) — обернено-логарифмічна: спочатку опір змінюється плавно, а ближче до середини — різкіше. Такі резистори зазвичай використовують у регуляторах гучності.
Додатковий тип — W, випускається лише в імпортному варіанті. S-подібна характеристика регулювання, гібрид логарифмічної та обернено-логарифмічної. Якщо чесно, не знаю, де такі застосовують.
Кому цікаво, може почитати докладніше тут.
До речі, мені траплялися імпортні змінні резистори, у яких літера характеристики регулювання збігалася з нашою. Наприклад, ось сучасний імпортний змінний резистор із лінійною характеристикою та літерою А в позначенні. Якщо сумніваєтеся, краще пошукати додаткову інформацію на сайті.
До набору поклали два змінні резистори, причому маркування було лише на одному :(

Також у комплекті був один підлаштувальний резистор. По суті, це те саме, що й змінний, тільки він не призначений для оперативного регулювання, а радше для того, щоб підлаштувати й забути.
Такі резистори зазвичай мають шліц під викрутку замість ручки й лише лінійну характеристику зміни опору (принаймні інших мені не траплялося).


Припаюємо резистори й кнопки та переходимо до роз’ємів BNC.
Якщо плануєте використовувати пристрій у корпусі, можливо, варто придбати кнопки з довшим штоком, щоб не подовжувати ті, що поклали в комплект. Так буде зручніше.
А от змінні резистори я б виніс на дротах, бо відстань між ними дуже мала й користуватися ними в такому вигляді буде незручно.


Роз’єми BNC хоч і простіші, ніж в огляді осцилографа, але сподобалися мені більше.
Головне — їх легше паяти, а для початківця це важливо.
Але є й зауваження: розробники розташували роз’єми на платі так близько, що закрутити обидві гайки просто неможливо — одна завжди буде над іншою.
Загалом у реальному житті обидва роз’єми одночасно потрібні рідко, але якби розробники розсунули їх хоча б на пару міліметрів, було б набагато краще.


Власне, паяння основної плати завершено, тепер можна встановити на місце операційний підсилювач і мікроконтролер.


Перед установленням я зазвичай трохи згинаю виводи так, щоб вони були ближче до центру мікросхеми. Робиться це дуже просто: мікросхему беруть обома руками за короткі боки й притискають вертикально боком із виводами до рівної поверхні, наприклад до столу. Згинати виводи треба не надто сильно, тут радше справа звички, але потім установлювати мікросхему в панельку набагато зручніше.
Під час установлення стежимо, щоб виводи випадково не загнулися всередину, під мікросхему, адже під час відгинання назад вони можуть відламатися.


Мікросхеми встановлюємо відповідно до ключа на панельці, яку, своєю чергою, встановлено відповідно до маркування на платі.


На цьому монтаж основної плати можна вважати завершеним.
Після всіх операцій плата має виглядати приблизно так.


Закінчивши з платою, переходимо до дисплея.
У комплекті дали штирьову частину роз'єму, яку потрібно припаяти.
Після встановлення роз'єму я спочатку припаюю один крайній вивід. Неважливо, чи гарно він припаяний, головне — домогтися, щоб роз'єм стояв щільно й перпендикулярно до площини плати. Якщо потрібно, прогріваємо місце паяння й вирівнюємо роз'єм.
Після вирівнювання роз'єму пропаюємо решту контактів.


Усе, можна промивати плату. Цього разу я вирішив зробити це до перевірки, хоча зазвичай раджу промивати вже після першого ввімкнення, адже іноді доводиться ще щось паяти.
Але, як показала практика, з конструкторами все набагато простіше, і після складання паяти доводиться рідко.


Промивати можна різними способами й засобами: хтось використовує спирт, хтось — спирто-бензинову суміш, а я мию плати ацетоном, принаймні поки можу його купити.
Уже після промивання згадав пораду з попереднього огляду щодо щітки, адже я користуюся ваткою. Нічого, доведеться перенести експеримент на наступний раз.


У мене на практиці виробилася звичка після промивання плати покривати її захисним лаком, зазвичай знизу, адже потрапляння лаку на роз'єми неприпустиме.
У роботі я використовую лак Пластик 70.
Цей лак дуже «легкий», тобто за потреби змивається ацетоном і пропаюється паяльником. Є ще хороший лак Уретан, але з ним усе помітно складніше: він міцніший, і пропаяти його паяльником набагато важче. Такий лак використовують у важких умовах експлуатації та тоді, коли є впевненість, що плату більше не паяти, принаймні тривалий час.


Після покриття лаком плата стає глянцевішою й приємнішою на дотик, з'являється певне відчуття завершеності процесу :)
Шкода, фото не передає загальної картини.
Мене іноді смішили слова людей на кшталт: «Цей магнітофон/телевізор/приймач ремонтували, он видно сліди паяння :)»
За якісного й правильного паяння слідів ремонту немає. Лише фахівець зможе зрозуміти, ремонтували пристрій чи ні.


Настала черга встановити дисплей. Для цього в комплекті дали чотири гвинтики М3 і дві монтажні стійки.
Дисплей кріпиться лише з боку, протилежного роз’єму, адже з боку роз’єму він тримається власне за сам роз’єм.


Встановлюємо стійки на основну плату, потім встановлюємо дисплей і насамкінець фіксуємо всю цю конструкцію за допомогою двох гвинтиків, що залишилися.
Сподобалося, що навіть отвори збіглися з неабиякою точністю, причому без підгонки: просто вставив і закрутив гвинтики :).


Ну все, можна пробувати.
Подаю 5 Вольт на відповідні контакти роз’єму і…
І нічого не відбувається, лише вмикається підсвічування.
Не варто лякатися й одразу шукати рішення на форумах — усе гаразд, так і має бути.
Згадуємо, що на платі є підлаштувальний резистор і він там не просто так :)
Цим підлаштувальним резистором треба відрегулювати контрастність дисплея, а оскільки спочатку він стояв у середньому положенні, цілком закономірно, що ми нічого не побачили.
Беремо викрутку й обертаємо цей резистор, домагаючись нормального зображення на екрані.
Якщо сильно перекрутити, буде надмірна контрастність: ми побачимо всі знакомісця одразу, а активні сегменти ледь проглядатимуться. У такому разі просто крутимо резистор у зворотний бік, доки неактивні елементи майже не зникнуть.
Можна відрегулювати так, щоб неактивних елементів узагалі не було видно, але я зазвичай залишаю їх ледь помітними.


Далі я мав би перейти до тестування, та не так сталося, як гадалося.
Коли я отримав плату, то насамперед помітив, що крім 5 Вольт їй потрібні +12 і -12, тобто загалом три напруги. Я аж згадав РК86, де потрібні були +5, +12 і -5 Вольт, причому подавати їх треба було в певній послідовності.

Якщо з 5 Вольт проблем не було, та й із +12 Вольт також, то -12 Вольт стали невеликою проблемою. Довелося зробити невеликий тимчасовий блок живлення.
Ну, а в процесі була класика: пошуки по засіках того, з чого можна його зібрати, трасування та виготовлення плати.


Оскільки трансформатор у мене був лише з однією обмоткою, а городити імпульсний блок живлення не хотілося, я вирішив збирати БЖ за схемою з подвоєнням напруги.
Скажу чесно, це далеко не найкращий варіант, адже така схема має досить високий рівень пульсацій, а запасу напруги, щоб стабілізатори могли повноцінно їх фільтрувати, у мене було зовсім впритул.
Зверху — схема, за якою робити правильніше, знизу — та, за якою робив я.
Відрізняються вони додатковою обмоткою трансформатора та двома діодами.


Трансформатор я також поставив майже без запасу. Але за нормальної напруги в мережі його цілком достатньо.
Я б рекомендував застосувати трансформатор щонайменше на 2 ВА, а краще на 3-4ВА, з двома обмотками по 15 Вольт.
До речі, споживання плати невелике: по 5 Вольт разом із підсвічуванням струм становить лише 35-38мА, по 12 Вольт струм споживання ще менший, але залежить від навантаження.


У результаті в мене вийшла невелика платка, за розмірами трохи більша за сірникову коробку, переважно заввишки.


Розведення плати на перший погляд може здатися дещо дивним, адже трансформатор можна було повернути на 180 градусів і отримати акуратніше розведення. Спочатку я так і зробив.
Але в такому варіанті доріжки з мережевою напругою опинялися небезпечно близько до основної плати приладу, тож я вирішив трохи змінити розведення. Не скажу, що стало ідеально, але принаймні так трохи безпечніше.
Можна прибрати місце під запобіжник, адже з використаним трансформатором особливої потреби в ньому немає, тоді буде ще краще.


Так виглядає повний комплект приладу. Для з’єднання БЖ із платою приладу я спаяв невеликий жорсткий з’єднувач на 4×4 контакти.


Плата БЖ під’єднується з’єднувачем до основної плати, і тепер можна перейти до опису роботи приладу та тестування. На цьому етапі складання завершено.
Звісно, усе це можна було помістити в корпус, але для мене такий прилад радше допоміжний, адже я вже придивляюся до складніших DDS-генераторів. Та й їхня вартість не завжди буде прийнятною для новачка, тому я вирішив залишити все як є.


Перед початком тестування опишу органи керування та можливості пристрою.
На платі є 5 кнопок керування та кнопка скидання.
Щодо кнопки скидання, думаю, і так усе зрозуміло, а решту опишу докладніше.
Варто згадати невеликий «дребезг» під час перемикання правої/лівої кнопки. Можливо, програмний «антидребезг» має надто короткий час затримки. Проявляється це переважно лише в режимі вибору вихідної частоти в режимі HS і кроку перебудови частоти; в інших режимах проблем не помічено.
Кнопки вгору та вниз перемикають режими роботи приладу.
1. Синусоїдальний
2. Прямокутний
3. Пилкоподібний
4. Зворотний пилкоподібний


1. Трикутний
2. Високочастотний вихід (окремий роз’єм HS, інші форми сигналу призначені для виходу DDS)
3. Шумоподібний (генерується випадковим перебором комбінацій на виході ЦАП)
4. Емуляція сигналу кардіограми (як приклад того, що можна генерувати сигнали будь-якої форми)


1–2. Частоту на виході DDS можна змінювати в діапазоні 1–65535 Гц із кроком 1 Гц
3–4. Є окремий пункт, що дає змогу вибрати крок перебудови; за замовчуванням встановлено крок 100 Гц.
Змінювати робочу частоту та режими можна лише тоді, коли генерацію вимкнено. Зміни виконуються кнопками вліво/вправо.
Генерація вмикається кнопкою START.


Також на платі розташовано два змінні резистори.
Один із них регулює амплітуду сигналу, другий — зміщення.
На осцилограмах я спробував показати, який це має вигляд.
Верхні дві — зміна рівня вихідного сигналу, нижні — регулювання зміщення.


Далі будуть результати тестів.
Усі сигнали (крім шумоподібного та ВЧ) перевірялися на чотирьох частотах:
1. 1000 Гц
2. 5000 Гц
3. 10000 Гц
4. 20000 Гц.
На вищих частотах був значний спад, тому наводити ці осцилограми особливого сенсу немає.
Почнімо із синусоїдального сигналу.


Пилкоподібний


Зворотний пилкоподібний


Трикутний


Прямокутний із виходу DDS


Кардіограма


Прямокутний із ВЧ-виходу
Тут можна вибрати лише одну з чотирьох частот — їх я й перевірив
1. 1МГц
2. 2МГц
3. 4МГц
4. 8МГц


Шумоподібний сигнал у двох режимах розгортки осцилографа, щоб було зрозуміліше, що він собою являє.


Як показало тестування, сигнали мають досить спотворену форму, починаючи приблизно з 10КГц. Спочатку я грішив на спрощений ЦАП та й на саму простоту реалізації синтезу, але захотілося перевірити ретельніше.
Для перевірки я під'єднав осцилограф безпосередньо до виходу ЦАП і встановив максимально можливу частоту синтезатора — 65535Гц.
Тут картина краща, особливо з огляду на те, що генератор працював на максимальній частоті. Підозрюю, що причина — проста схема підсилення, адже до ОП сигнал помітно «красивіший».


Ну і спільне фото невеликого «стенда» радіоаматора-початківця :)


Підсумок.
Переваги
Якісно виготовлена плата.
Усі компоненти були в наявності
Під час складання не виникло жодних труднощів.
Широкі функціональні можливості

Недоліки
Роз'єми BNC розташовані надто близько один до одного
Немає захисту на виході HS.

Моя думка. Звісно, можна сказати, що характеристики приладу зовсім погані, але варто враховувати, що це DDS-генератор початкового рівня, тож очікувати від нього чогось більшого було б не зовсім правильно. Порадувала якісна плата: складати було одне задоволення, не знайшлося жодного місця, яке довелося б «допилювати». Оскільки прилад зібрано за досить відомою схемою, є надія на альтернативні прошивки, які можуть розширити функціональність. З огляду на всі переваги й недоліки цілком можу рекомендувати цей набір як стартовий для радіоаматорів-початківців.

Фух, наче все. Якщо десь накосячив, пишіть — виправлю/доповню :)

Товар надано магазином для написання огляду.