Ремонт двох блоків живлення PSU60B від міні-АТС

У сьогоднішній статті йтиметься про ремонт, а точніше — навіть про реставрацію двох блоків живлення від міні-АТС. Блоки досить своєрідні, мають незвичні схемотехнічні рішення, тому стаття буде довгою і відносно докладною. Сподіваюся, вона буде корисною початківцям, а досвідченим ремонтникам — цікавою.

Нагадую: щоб постійно бути в курсі нових тем у блозі, рекомендую підписатися на мій інстаграм, де я публікуватиму сповіщення про всі нові теми й, можливо, писатиму просто про щось цікаве — посилання на обліковий запис

Також підписатися на оновлення та нові статті можна в телеграм-каналі — https://t.me/KirichBlog

Знову ремонтую блоки живлення, надіслані мені одним із читачів, і ще раз маємо наочний приклад, коли ремонтувати блоки живлення рентабельно. Річ у тім, що в цьому випадку блоки живлення встановлені в міні-АТС, і, як ви розумієте, просто так замінити їх уже не вийде. Це пов’язано і з тим, що самі БЖ прив’язані як конструктивно, так і за електричними параметрами, а крім того, вони досить старі, тож навіть просто купити заміну дуже проблематично. Але навіть якщо ви знайдете заміну, це будуть такі самі старі БЖ із розбирання, а заміна всієї міні-АТС — це не лише дорого, а й трудомістко, що зрештою теж коштує чимало.

Блоків два, абсолютно однакових і з однаковими симптомами — не вмикаються. Передісторія гранично проста: вимкнення світла, стрибок напруги — і в результаті маємо дві чорні цеглини.


Корпус повністю з чорненого алюмінію, знизу пластина, яку зараз модно називати «бекплейтом». Є наклейка з даними, а також серійний номер, що відрізняється двома молодшими цифрами. Тобто блоки живлення явно йшли разом і є ідентичними.


Знімаємо верхню частину корпусу й бачимо пару таких красенів. Щоправда, видно, що життя їх пошарпало, але все одно виглядають солідно.


Трохи ближче.
Нижня частина корпусу, тобто шасі, водночас є радіатором, хоча насправді частина тепла передається й верхній частині. Мережевий фільтр пристойних розмірів, вхідні конденсатори, трансформатор і ще пара додаткових трансформаторів та радіаторів.


На вході — мережевий фільтр і, що примітно, два запобіжники: на нулі й фазі. Цікаво, що обидва запобіжники цілі в обох БЖ.


1, 2. На вході також два варистори на 470 і 1800 вольт, вони теж цілі.
3, 4. Вхідні конденсатори замінені, але на вигляд явно вживані; в обох БЖ — на 470 мкФ, 250 вольт.


І ось ми поступово підбираємося до тонкощів схемотехніки. По-перше, тут на фото видно два високовольтні силові транзистори, притиснуті до радіатора. Ліворуч видніється ще один елемент на радіаторі — це симістор, а поруч із ним у термоусадку запакований резистор у керамічному корпусі.
Власне, тут і криється причина, чому не перегоріли запобіжники. Замість звичного термістора на вході стоїть резистор на 10 Ом, який після запуску БЖ замикається симістором. Імовірно, вихід з ладу відбувався так:
1. Поява високої напруги на вході.
2. Спроба запуску ШІМ-контролера, пробій високовольтних транзисторів.
3. Оскільки БЖ ще не запустився, струмообмежувальний резистор спрацював як запобіжник.
4. Обрив вхідного кола, закорочені транзистори.

Цікаво інше: транзистори на 500 вольт, варистор на 470, але транзистори пробиті, а варистор цілий. Припускаю, що це сталося через те, що ШІМ намагався запуститися, а викиди напруги перевищили 500 вольт. У статичному режимі транзистори, найімовірніше, витримали б, тим паче з огляду на схемотехніку гарячої сторони, про яку розповім трохи згодом.


З незвичного: ШІМ-контролер керує транзисторами не безпосередньо, а через драйвер. Причому драйвер хитрий, і один із транзисторів керується ще й через трансформатор гальванічної розв’язки.


Ще до того, як я отримав ці блоки живлення, я пошукав в інтернеті, чи траплялися іншим ремонтникам подібні проблеми, і з’ясувалося, що є не лише згадки про них, а й невелика стаття про ремонт. До речі, щодо статті: величезне спасибі автору за схему цього блока живлення.



Але, судячи з самої статті, автор не надто компетентний або належить до категорії ремонтників часів СРСР. Поясню.
У тексті автор пише (причому маючи на руках схему), що:
1.
На ATX він схожий лише тим, що також живиться від мережевої напруги й має на виході 5 вольт, і все.

2.
А що там, власне, розбиратися — схема ж є.

3.
Жодного «чергового живлення» тут і близько немає: це трансформатор гальванічної розв’язки верхнього транзистора, що, власне, видно й без схеми, адже ШІМ-контролер лише один, без вбудованого високовольтного ключа, а інших поблизу не видно.

4.
Це не «пусковий» конденсатор. Так, завдяки йому, по суті, відбувається запуск, але він працює й потім, тож це просто фільтрувальний конденсатор живлення ШІМ-контролера.

5.
Судячи зі схеми, не лише Т4, а й Т3 — там узагалі цікава схема, але не в цьому суть: знову «пусковий» конденсатор. Але, справедливості заради, авторові варто подякувати за вказану ємність конденсаторів, адже блоки живлення потрапили до мене вже після ремонту.

6.
Замінити лише один із трьох, увімкнених паралельно? А що, так можна було? :)

7.
Що можна сказати про перевірку блока живлення на холостому ходу — що він вмикається?

Так, звісно, можна сказати: навіщо людині розбиратися, що там накрутили інженери, якщо її завдання — просто розв’язати проблему.

Не хочу нікого звинувачувати, але перед тим, як братися за ремонт БЖ, треба хоча б трохи розуміти принцип їхньої роботи та характерні особливості. Тим паче, судячи зі статті, людина займається цим не сама, а, найімовірніше, у якомусь сервісному центрі. І, до речі, ми ще повернемося до розуміння того, як працюють сервісні центри.


А ось, власне, ті вторинні трансформатори. Тут також видно діодну збірку основного каналу (ліворуч) і транзистори на радіаторі.


У каналі 48 вольт (він тут основний) встановлено 6+1 конденсатор ємністю 470 мкФ на 63 вольти. Судячи з усього, спочатку стояли Samsung WL, у сервісному центрі замінили на такі самі, але серії RD.
На другому фото — ШІМ-контролер каналу +5 вольт. На ньому ж реалізовано і канал -5 вольт, але основним є саме +5 вольт, а -5 вольт стабілізується вже за допомогою лінійного стабілізатора.


Також є невеликий субмодуль, який відповідає за стабілізацію струму й напруги каналу заряджання акумулятора. АТС розрахована на підключення батареї на 48 вольт.


1. На виході є два запобіжники на 3 ампери, причому незвичайні: на нитці є по дві крапельки. Я б припустив, що вони уповільненої дії, але там, здається, крапелька зазвичай розташована посередині нитки. Можливо, тут так зроблено для надійного розриву кола через напругу 48 вольт, але стверджувати не буду.
2. Вихідні радіатори, на яких встановлено лінійний стабілізатор, транзистор вузла аварійного живлення та пара транзисторів синхронного випрямляча каналу +5 вольт.
3, 4.. Конденсаторів тут теж доволі багато, я б навіть сказав — із запасом.


Спочатку все здається більш-менш пристойним, аж поки ви не перевернете плату. І ось тут нашим очам відкривається вся «краса» роботи попереднього сервісного центру. До речі, судячи з наклейки, ремонт був 5 березня 2018 року.
Так, я був реально здивований. Ще якось міг би зрозуміти залишки каніфолі, але плату вимазано якимось незрозумілим флюсом, який з часом затвердів.


У високовольтній частині одного з БЖ випаювали діодний міст, а навіщо — резистор припаяно просто до контактів конденсатора (пізніше поясню, навіщо так зроблено). Цей флюс є і на контактах роз’єму — видно, що для перевірки дроту його припаювали.
Крім того, місцями на платі є тріщини в паянні. Не впевнений, що на фото добре видно, але це виводи потужного транзистора високовольтної частини, і на них помітні кільцеві тріщини.

Загалом тут скажу пару слів про саму плату. По-перше, вона з гетинаксу, але доріжки — це просто капець. Спочатку я хотів порівняти з тим, що було в радянській техніці 80-х, але ні, там було краще. Тут справді навіть гірше, ніж у дешевій китайській техніці 90-х. Доріжки відпадають не те що від паяльника — достатньо просто косо на них глянути. Та що там казати, ось кілька прикладів:
1. Знімав субмодуль, діяв максимально обережно: спочатку змочив усі контакти нормальним припоєм, потім прогрів їх паяльником із широким жалом і впаяв. Так от, плата в цьому місці трохи здулася, а одна контактна площадка відпала — на щастя, нікуди не під’єднана.
2. Помітив на платі криво встановлений резистор на 1 Вт, хотів його підігнути — відірвав один полігон.
3. Ба більше, один субмодуль бовтався — явно відірвалися доріжки на самому модулі, власне, тому й випаював його.
4. Частина дрібних конденсаторів уже бовталася на відірваних доріжках.
5. Діоди й транзистори, розташовані по краях плати та призначені для притискання до радіатора, теж легко загинаються, відриваючи доріжки.

При цьому плату спроєктовано так, що коли береш її в руки, усі ці бічні діоди й транзистори опиняються просто під рукою. Доводилося весь час бути насторожі й братися лише за ті місця, де точно немає компонентів.
Під час ремонту з’ясував, чому відірвався один субмодуль: він вищий за всі інші компоненти, і коли кладеш плату друкованим боком догори, вона спирається саме на нього. А трохи посунувши плату, ви рухаєте саме субмодуль. Доводилося щось підкладати, щоб плата лежала не на ньому. Якщо коротко, то скажу так: працювати з цим БЖ треба дуже обережно, це вам не сучасні плати.

На платі виявилися цікаві резистори. Ще на початковому етапі я намагався знайти шунт у первинному колі, але звичного резистора не було, а ті, що стояли, дуже схожі на конденсатори.
Усього на платі таких резисторів три: у первинному колі, у колі каналу 48 вольт і в колі вторинного джерела. Номінал першого не пам’ятаю, але він увімкнений так, що навряд чи колись згорить.
До речі, видно, що виводи мають різну довжину — усе як у звичайній дешевій техніці, місцями компоненти справді припаяні абияк...


І ось ми перейшли власне до діагностики й ремонту.
Як я писав, ШІМ-контролер керує транзисторами не безпосередньо, а через драйвер, що, своєю чергою, дає змогу припустити, що сам ШІМ-контролер справний, а діагностика зводиться до перевірки драйвера.


І тут ми з’ясовуємо не лише те, що застосовано відносно рідкісний драйвер, а й те, що в схемотехніці цього блока є свої дивовижі.
Спершу про драйвер: застосовано TC4428. У цій серії є кілька моделей: 4426, 4427 і 4428. Перші дві відрізняються наявністю інверсії вихідного сигналу, а третя має два різні канали: один прямий, другий інверсний.


Насправді такі драйвери є в багатьох виробників, але через таку незвичну конфігурацію вони мало затребувані, тому в продажу трапляються рідко. Подібний драйвер є і в International Rectifier, але він трохи відрізняється: фактично в нього інверсні входи, а не виходи, тому один драйвер керується нулем, а другий — одиницею. А оскільки схемотехніка цього БЖ досить оригінальна, краще пошукайте саме такий, як був спочатку.


Перевірку я почав саме з драйвера, адже транзистори точно були закорочені.
Тут усе дуже просто: подаємо з блока живлення 15 вольт на конденсатор живлення ШІМ і спершу дивимося, що на виході драйвера: на одному має бути нуль, на іншому — 15 вольт. Перевіряти, по суті, треба лише нижній драйвер, бо якщо він справний, то й другий теж.
Спершу подивився, що на виході драйвера нижнього ключа, потім подав на його вхід 15 вольт — вони з’явилися і на виході драйвера, отже, усе гаразд.
Увага: подавати сигнал на вхід драйвера верхнього ключа не можна, оскільки через стабілізатор і діод він потрапить на вихід ШІМ-контролера.


До речі, про схемотехніку цього БЖ:
по-перше, вона дуже оригінальна.
по-друге, шунт вимірювання струму стоїть не в колі транзисторів, а в колі трансформатора
по-третє, спершу може здатися, що це напівміст, але ні — наскільки я розумію, це зворотноходовий перетворювач
по-четверте, трансформатор розв’язаний конденсатором
по-п’яте, транзистори відкриваються не просто по черзі, а один із них завжди відкритий
і, по-шосте, «мертвий час» формується за допомогою RCD-ланцюгів: на вході кожного драйвера стоїть конденсатор, але в одного він швидко заряджається, проте повільно розряджається, а в другого — навпаки. Крім того, додано стабілітрони.


Цікаво, що вторинний перетворювач реалізовано за тією самою схемою, хіба що драйвер там на дискретних транзисторах.
Чому зроблено саме так, для мене залишається загадкою. Може, хтось із таким стикався й підкаже? Складається враження, що інженер знав лише одне схемотехнічне рішення — і його застосував.
А рішення з двома трансформаторами?


Поки відкладемо вбік аркуш зі схемою й перейдемо до продовження діагностики. На цей момент було зрозуміло, що вийшли з ладу щонайменше транзистори й струмообмежувальний резистор.
Але ми розуміємо, що блок старий, а зазвичай насамперед виходять з ладу конденсатори. До того ж тут їх уже міняли, тож спробуємо перевірити їхній стан.
Спершу — конденсатори основного каналу на 48 вольт.
1. 3,2 Ома — якось забагато.
2. Для прикладу: конденсатор тієї самої фірми, тієї самої ємності, але на 100 вольт має ESR 52 мОм.
3. З цікавості вимірюю всі решту 5 (6) просто на платі й отримую відносно непоганий результат — 124 мОм, ну, принаймні замість 0,5–1 Ома.
4. Випаюю лише один конденсатор — той, що стоїть після дроселя, — і, як і очікувалося, отримую помітну зміну результату. Цей конденсатор зазвичай служить довше за інші, тому й впливав на результат вимірювання.


Вузол фільтрувальних конденсаторів зблизька. Ну як можна так забруднити плату?


Але й це ще не все: якщо придивитися уважніше, видно, що соплі припою тягнуться й до сусідніх доріжок.
Ба більше, припій потрапив навіть на верхню частину трансформатора й там застиг....


1, 2. Випаяв ще пару конденсаторів — як і очікувалося, розкид чималий, але в будь-якому разі всі вони підуть під заміну.
3, 4. На виході каналу заряджання стояв конденсатор серії WL, причому його явно випаювали звідти: тут узагалі морок — 50 Ом і ємність 20 мкФ. А оскільки він стоїть у ненавантаженому колі (акумулятор не під’єднаний), його навіть не перевіряли, а просто перепаяли з одного місця в інше.


Поглянувши на цю картину, вирішив замінити всі конденсатори, тим паче що основну частину й так доведеться міняти, а решта вже особливо на загальну вартість не вплине.
Тут виникла проблема: я, звісно, хотів би поставити низькоімпедансні Samwha WL — саме такі там спочатку й стояли, — але виявилося, що вони... туди не влазять. Так, ось такий парадокс.
Насправді все дуже просто: конденсатор 470 мкФ 63 вольти серії RD має діаметр 12 мм, а конденсатор із такими самими параметрами, але серії WL, випаяний із плати, має точно такий самий діаметр, але він вищий.
Коли я спробував знайти такі самі конденсатори, з’ясувалося, що всюди конденсатори серії WL мають діаметр 16 мм і висоту 20 мм, тобто об’єм той самий, але тепер вони ширші й вищі, тож у плату не влазять. Єдиною придатною альтернативою були низькоімпедансні Panasonic: вони мали такий самий діаметр, але висоту 30 мм. Конденсатори хороші, але ціна в 7 разів вища, а така кількість конденсаторів охолодила мій запал.
Зрештою довелося змиритися й замовити конденсатори 470 мкФ 63 вольти серії Samwha RD.


Щоб оптимізувати доставку й ціну, усе замовляв в одному місці — у харківському Космодромі. Тут сума відрізняється, бо скриншот я зробив майже через два тижні.


В принципі, можна було зайти до них, але мені було простіше замовити з доставкою в поштомат, заодно вирішив перевірити, як зараз працює їхній інтернет-магазин.
Загалом усе дуже просто: кидаємо все в кошик, там бачимо кількість і загальну суму. Хоча, наприклад, у «Ворона» процес реалізований зручніше: можна змінювати кількість на місці, а не видаляти й додавати позицію з новою кількістю. Крім того, у Космодромі не видно залишків на складі. Думаю, їм варто перейняти досвід оформлення замовлень у «Ворона».
Далі ввів свої дані й надіслав замовлення. Одразу на пошту прийшло підтвердження, а трохи згодом, після перевірки наявності, — квитанція на оплату. Оплатив, а наступного дня прийшло повідомлення, що оплату отримано.
Зрештою вийшло так: у вівторок зробив замовлення, у середу його взяли в роботу, але відправили лише в суботу — не дуже оперативно. Та коли через тиждень я зробив друге замовлення (замовив у середу, в роботу його взяли в четвер), то зрозумів, що, найімовірніше, вони формують замовлення протягом тижня, а відправляють у суботу.

Якщо коротко, сервіс варто трохи допрацювати, але в Космодрому не відняти асортименту й того, що деталі в переважній більшості випадків оригінальні, фірмові. Найближчий їхній конкурент у цьому плані, мабуть, лише Радіомаг, але там є свої нюанси.

Накладна мала такий вигляд. Тут я замовляв ще дещо дрібне для себе.


У суботу замовлення відправили, а в неділю ввечері ми з дружиною вийшли на прогулянку й заодно забрали його. На фото — те, що піде в блоки живлення. Усе акуратно запаковано: кожна позиція у своєму пакетику й із номером, що відповідає накладній.



Беремося до ремонту й насамперед випаюємо з плати все, що будемо міняти. Але перед цим я завжди наполегливо раджу фотографувати кожен етап.
До речі, номінали деяких компонентів мені були невідомі, бо їх уже замінили. Я встановлював такі:
1. Конденсатор живлення ШІМ з боку високої напруги — 100 мкФ 35 вольт
2. Конденсатор живлення ШІМ з боку низької напруги — 47 мкФ 35 вольт
3. Дрібні конденсатори на субмодулях — 1 мкФ
4. Дрібні конденсатори на основній платі — 2.2 мкФ
5. Конденсатори основного каналу — 470 мкФ 63 вольти.
6. Конденсатор у колі заряджання — 680 мкФ 63 вольти (спочатку стояв на 470 мкФ)
Решту видно на попередніх фото, номінали встановлював такі, як були.



І, звісно, відмиваю плату знизу. Тут, мабуть, треба вилаятися, бо відмивати довелося ацетоном. Який там спирт, який засіб для змивання — ацетон ледве брав цю ядрену суміш, реально довелося віддирати.


Ще від самого початку мене непокоїло питання, навіщо один із резисторів перенесли на нижній бік плати. Я думав, що це пов’язано з впливом його нагрівання на інші компоненти, але все виявилося набагато прозаїчніше: у блоках живлення від початку була помилка в трасуванні. Помітив я її, коли почав уважніше розглядати плату перед переробленням під схему з одним високовольтним конденсатором.

Так, якщо придивитися уважніше, можна зрозуміти, що спочатку (виділено червоним) резистори стояли так:
перший — паралельно нижньому конденсатору
другий — паралельно обом конденсаторам.

Тобто на верхньому конденсаторі напруга завжди була вищою, адже за звичайного підключення ці резистори потрібні не лише для розряджання конденсаторів, а й утворюють подільник напруги, що вирівнює напругу на них.

Зрештою в сервісі (судячи з паяння) один із резисторів перенесли вниз і підключили правильно.


Просто для статистики виміряв параметри конденсаторів: помітно, що ESR конденсаторів на 680мкФ суттєво нижчий, ніж у таких самих, але на 470мкФ. Спочатку я й думав поставити саме 680мкФ, але не став ризикувати: невідомо, як блок живлення поводився б надалі.


Виводи всіх конденсаторів, у яких відстань між виводами не збігається з відстанню на платі, обов’язково потрібно відформувати. У попередньому сервісі цього не зробили, що разом із низькою якістю плати призвело до відриву деяких доріжок.
У такому варіанті формування не дає виводу провалитися всередину, але, на жаль, не запобігає відриву доріжки, якщо нахилити компонент. Тут залишається тільки приклеїти.


І, до речі, щодо «приклеїти»: як я писав, одну з плат довелося випаяти — якось підозріло вона хиталася. Доріжки були цілі, але частково відірвалися від плати. Я пропаяв їх, трохи втопив контакти й зафіксував клеєм. У цьому випадку довелося використати Kafuter K-5204K — нічого придатнішого під рукою не знайшлося. Клей затік і під контакти, тому тримає непогано.


А от чого не знайшов у Космодромі, так це звичайних керамічних резисторів, тож довелося купити термістори — хай і дорожчі. Виробник Epcos, номінал — 10 Ом: допуск: ±20%: I max: 5 A.
Звісно, з огляду на наявність вузла із симістором це надмірність, але купувати резистори в іншому магазині й ще раз платити за доставку вийшло б не дешевше, а то й дорожче.


Вирішив поставити ті самі транзистори, що й раніше, IRFP450: якщо вони пропрацювали стільки років, навіщо експериментувати із замінами, хоча вдома лежать IRFP460.
Зовні вони явно відрізняються від тих, що були встановлені спочатку, але оскільки в мене поки не було проблем із силовими компонентами з Космодрому, думаю, і ці прослужать не менше.


Припаяв усе на свої місця й переходжу до попередньої перевірки.


До речі, плата чудово паяється звичайним припоєм із флюсом, без додаткового флюсу. Хоча потім я все одно відмиваю плату, навіть без промивання вона зазвичай залишається чистою. Навіщо використовували додатковий флюс, та ще й настільки поганої якості, — загадка. Краще б уже взяли каніфоль.


Звісно, перший запуск обов’язково через лампу.
Я недарма написав вище, що перевірка попередня: у цьому випадку її проводять не лише без навантаження, а й зі вхідним конденсатором меншої ємності. Це потрібно, щоб у разі форс-мажору енергія, накопичена в конденсаторі, нічого не випалила.


Усі напруги, крім каналу заряджання акумулятора, були в нормі. А от у каналі акумулятора чомусь замість 54-56 вольт було лише 49. І так, усі напруги блока живлення, крім +5 вольт, від’ємні.


Перевірка температурного режиму показала, що в первинному колі проблем немає, а от у вторинному нагрівається один із силових транзисторів — причому швидко й сильно. За схемою це транзистор регулятора заряджання акумулятора. Одразу не став заглиблюватися в перевірку, тим паче її проводили без радіатора, але позначку собі зробив — тим більше, що з напругою в цьому каналі теж була проблема.


У першому блоці живлення вхідні конденсатори мали сумарний ESR близько 500мОм, новий конденсатор показав 300мОм, хоча, справедливості заради, я очікував, що буде помітно менше.
Але гірше виявилося інше: допустима висота становила 40мм, і, виходячи з цього, підбирали конденсатори на заміну. На жаль, висота виявилася 41.5мм, і ця різниця стала вирішальною: кришка нормально не ставала, а залишати її перекошеною не хотілося.


Зрештою довелося покласти конденсатор на плату. Так, рішення таке собі, але що вдієш — строки підтискали. Про всяк випадок приклеїв його до плати, а підключив так, щоб він стояв жорстко. Фото забув зробити, але якщо коротко: один вивід припаяв невеликим відрізком лудженого дроту 1.5мм.кв, а на довгій перемичці спочатку зробив «загогулину», залудивши її, щоб утворився упор, потім надів термоусадку, зігнув літерою Г, вставив до упору й припаяв. Так я отримав і надійне кріплення, і фіксацію із захистом від виривання доріжок плати.


А ось у другому БЖ вхідні конденсатори я міняти не став: виявилося, що чи то я до цього щось неправильно виміряв, чи то сподівався, що в нового ESR буде меншим, але сумарний опір двох виявився близько 140мОм, а в нового — 300мОм. Якби в нового було ті самі 140–150, то я б його поставив просто тому, що він усе-таки новий, але в нього 300мОм, тож я залишив як було.
Конденсатори, до речі, хоч і вживані, але хороші, сфотографував маркування про всяк випадок.


Ще коли відмивав плату, то біля одного з транзисторів помітив сліди кіптяви. Відмив, але коли спробував запустити блок, почув шипіння. Зняв конденсатор і виявив під ним прогар, який фактично замикав коло стік-витік верхнього транзистора.
На щастя, конденсатор не постраждав, лише трохи закоптився. Відповідного нового для заміни вдома не було. Відмив його, замінив термоусадку, про всяк випадок виміряв ємність і перевірив під високою напругою — усе чудово.


Прогар вичистив, покрив захисним лаком і припаяв конденсатор назад.


А ось у другого БЖ з напругами був повний порядок: каналом заряджання акумулятора — 54 вольти. Тут я також припаяв невеликий вхідний конденсатор для перевірки, але послідовно з одним із рідних — у цьому випадку він ніяк не заважає.


Пошуками, а також порівнянням із робочим блоком живлення, з'ясував, що пробило транзистор Q19 у колі акумулятора. Він стоїть посередині лівого радіатора.
Пробило його повністю, аж до затвора.
Цікаво, що його вже міняли: ліворуч на фото транзистор із другого БЖ. Виробник той самий, але маркування явно відрізняється.
Серед нових деталей знайшов йому заміну вдома — IRFZ44N. Припускаю, що рідний вийшов з ладу через висохлі конденсатори та збільшений розмах пульсацій.


Зеленим позначено транзистор, який нагрівався, червоним — той, який пробило.



Усе запрацювало. Заодно перевірив максимальну напругу заряджання: вона становила 55.65 вольта, або 13,91 на один акумулятор 12 вольт. Відзначу дуже плавне регулювання.


Про всяк випадок сфотографував силові елементи, встановлені на спільному радіаторі.


Після всіх операцій плати додатково відмив і покрив захисним лаком.


Ще під час огляду звернув увагу, що силіконові ізоляційні ковпачки не лише затверділи, а й місцями буквально почали розсипатися в руках, тому відразу замовив новий комплект


Також під час розбирання помітив, що деякі гвинти, які притискають компоненти, явно стоять не на своїх місцях: із п'яти чотири — потайні, а один звичайний, і для звичайного у верхній кришці є спеціальний отвір.


А далі на мене чекав черговий сюрприз. Спочатку на ізолятори для транзисторів у корпусі ТО-247 були наклеєні такі самі шматочки силікону, мабуть, для кращого притискання. Але практика показала, що якщо робити так, як задумано, притиск перекошується і нормально не притискає, тому я притискав транзистори без жодних підпорок.
Перед складанням довелося вирівняти всі силові елементи, які притискатимуться до радіатора. Робити це треба дуже обережно: я сильно притискав виводи з боку друкованих доріжок, щоб не обірвати їх, і лише потім вирівнював.


Можна сказати, що основну частину роботи завершено, можна переходити до тестування.


Після складання повторно перевіряємо через лампу, адже можливі сюрпризи.


Обов'язкова перевірка під навантаженням, яке ступінчасто збільшується. Починав зі струму 1.5А і поступово дійшов до 3.5А, за якого вже довго тестував блок. Другий блок перевірявся переважно зі струмом 3.3А.
Спочатку максимальну тривалу потужність розраховував за даними зі схеми:
-48 вольт - 1.5А
-56 вольт - 0.4А
-5 вольт - 1.5А
5 вольт - 8А
Разом близько 142Вт, або 2.95А без урахування ККД вторинного перетворювача.

Насправді, згідно з табличкою, максимальна потужність становить
-48 вольт - 1.4А
-54 вольта - 0.45А
-5.3 вольта - 1.5А
5 вольт - 7А
Разом 135Вт.

Як видно на фото, я навантажував блоки струмом 3.5А, що за напруги 48 вольт дає майже 170Вт.


Термознімок після майже годинного тесту.
Перший БЖ


Другий БЖ. Тут видно, що температура вища: це тому, що я майже відразу перейшов на струм навантаження 3.3А. Крім того, температура обмотки трансформатора майже 100 градусів свідчить про те, що БЖ працював на максимумі.


Другий блок перевірявся за струму 3.3А не тому, що він чимось гірший, а тому, що вже після термопрогону першого я згадав, що вихідний запобіжник у мене взагалі-то на 3А :)


Після завершення тестування блоки зібрали, усі замінені деталі склали в пакетик, потім усе це запакували в коробку й відправили замовнику. На фото цього не видно, а вище я забув написати, що також було видалено перемикач 110/220 вольт: в одному БЖ він тепер просто не потрібен, а в другому — про всяк випадок.


Людина, яка надіслала блоки, після встановлення надіслала відеозвіт про встановлення. Скріншот із відео.


І, звісно, висновки.
По суті, я б не сказав, що сам ремонт був складним. Ба більше, ці блоки можна було оживити, замінивши меншу кількість компонентів, і вони б так само працювали. Щоправда, тут питання — як довго...
Ремонт виявився клопітким через «особливості» самих блоків живлення, їхньої конструкції та схемотехніки, а також через вкрай низьку якість виготовлення й виправлення косяків попереднього сервісу.
На цей момент блоки живлення майже еквівалентні новим. «Майже» — тому що для вихідних конденсаторів краще було б використати не серію RD, а серію WL або аналоги. Як я писав, можна було купити Panasonic, але лише основні 16 конденсаторів обійшлися б приблизно в 1250-1300грн, тому я сказав, що через 4-5 років треба буде привезти блоки на профілактичний ремонт, якщо АТС іще буде в експлуатації.

Щодо самих блоків живлення. Так, це справжній жах: пристрої такої низької якості виготовлення мені не просто давно не траплялися — вони мені взагалі не траплялися, хіба що згадати відвертий підвальний «китай» початку 90-х. І блоки ж фірмові, а пристрій явно не побутового класу — як так, загадка...

Думаю, багатьох цікавить, у скільки все це обійшлося клієнту. Не приховуватиму: недешево — 3000грн за ремонт обох БЖ + 1380грн за замінені компоненти (те, що брав із запасом або не використав, звісно, не враховувалося), плюс доставка — близько 100грн. Спочатку було узгоджено ліміт вартості, фактично вийшло дешевше, тому думаю, що клієнт залишився задоволений, та й я, власне, теж.

На цьому в мене все. Сподіваюся, було корисно або принаймні цікаво. Стаття вийшла дуже об'ємною, але й блоки живлення вельми неординарні, вже вибачте.