ORICO PFU3-2P. Двопортова PCI-Express-карта USB 3.0.

Не так давно я викладав огляд коробки для жорсткого диска. Оскільки там уже був інтерфейс USB 3.0, а вдома досі лише 2.0, я вирішив спробувати трохи оновити свій старий комп’ютер.
Наскільки я вже зрозумів, Orico вважається своєрідним брендом у світі комп’ютерних аксесуарів, тож я й вирішив подивитися, що ж це за китайський бренд.

На жаль, мені довелося пожертвувати додатковою мережевою картою (роз’єм PCI-Express лише один), хоча я вже до неї звик. Але останнім часом мені частіше потрібна вища швидкість роботи із зовнішніми USB-пристроями, тож я вирішив замінити її на цю плату PCI-Express — 2хUSB 3.0. Замовив саме варіант із 2 портами, бо вирішив, що мені цього цілком вистачить: більшості пристроїв і USB 3.0 не допоможе.

Їхала вона якось дуже довго, а замовив я її ще до коробки для жорсткого диска, але головне — приїхала, хоча в мене вже було кілька загублених посилок із цього магазину :(

Спробую написати огляд у мінімалістичному стилі, бо розповідати про цю плату особливо нічого.

Карта приїхала у звичайному пакеті, запакована в картонну коробочку. Кольорового друку немає, усе скромно й просто.
На одному боці зображено два варіанти цих карт — із двома та чотирма портами.
На другому боці варіантів уже чотири. Як я розумію, вони відрізняються кількістю портів і тим, що на деяких картах є ще й внутрішній порт для підключення передньої панелі.
Нижче — купа малюнків із чаркою, парасолькою та перекресленим сміттєвим баком.
Отже, перед тим як викинути, треба щонайменше випити, і краще робити це під дощем, як я розумію :)


А ось що було в коробці з чаркою.
Інструкція чи гарантійний талон — особливо й не зрозумієш, що там написано.
Диск, який я одразу відклав, бо мені його навіть нема на чому крутити. Уже час вкладати флешки :)
Металева планка, щоб можна було встановити плату в низькопрофільний корпус.
Гвинтик для кріплення карти до корпусу комп’ютера.
Власне, сама карта.


Інструкція (чи гарантійний талон) написана чистою китайською мовою. Щоправда, я не зовсім зрозумів, традиційною чи спрощеною, але не думаю, що комусь це важливо: однаково нічого не зрозуміло.
На диску, за ідеєю, мають бути драйвери, але оскільки дисковода в моєму комп’ютері немає вже років 7, я пішов в інтернет і завантажив драйвер.
Але сам факт, що диск поклали, — це непогано. Минулого разу з мережевою картою було гірше (на щастя, Windows сама її розпізнала), а то вийшло б так: драйвер для мережевої карти є в інтернеті, а інтернету немає, бо драйвер не встановлено.


Планочка й гвинтик: планка чорнена, написи нанесені якісно. Гвинтик блискучий, якісно запакований у пакетик із застібкою :)


Саму плату запхали в майже непрозорий антистатичний пакет — можна подумати, що вона когось може вдарити струмом. Ще й намалювали якусь руку інопланетянина з двома пальцями.


А ось і платка: текстоліт жовтого кольору, паяння акуратне, флюс змито. З погляду електронника зауважень немає.


Плата двостороння, монтаж односторонній, тобто на зворотному боці компонентів немає. По-своєму це непогано, адже зазвичай плата стоїть у комп’ютері цим боком догори, тож під час чергового чищення від пилу нічого не зачепиш.


На задню панель виведено два USB-роз’єми. Спочатку встановлено повнорозмірну планку, за потреби її можна замінити на низькопрофільну.
На зворотному боці плати є роз’єм живлення. Раніше такими роз’ємами під’єднували живлення жорстких дисків і CD-DVD-приводів, а зараз їх зазвичай не використовують, тож думаю, що знайти вільний роз’єм не буде проблемою. Хоча їх використовують дедалі рідше, зазвичай для живлення різних плат розширення (хоча мені спадають на думку лише такі плати, як в огляді).


Навчений досвідом спілкування з платами розширення для комп’ютерів, я завжди заздалегідь перевіряю плату на наявність явних дефектів, крапель припою, зміщених компонентів тощо.
Але цього разу під час огляду зауважень у мене не було.
На платі є чимало електролітичних конденсаторів — видно, що виробник явно не ставив собі за мету заощадити, і це не може не тішити.


На контролер наклеєно папірець, під ним приховано назву чипа — FL1009 виробництва ну дуже маловідомої компанії Fresco Logic’s. У переліку продукції цієї компанії я знайшов лише чотири типи мікросхем, які вона виробляє.
Якщо чесно, я думав, що там стоятиме чип значно відомішої компанії, яка виробляє хоча б п’ять чи шість типів :)
Взагалі дивно, навіщо ставити чип незрозумілої компанії, коли у світі є той самий NEC, і це за умови, що ціна на цю карту далеко не найнижча.


Живлення контролера забезпечують два невеликі DC-DC ШІМ-контролери. Марка мені невідома, хто знає — пишіть, додам інформацію до огляду.


Також на платі встановлено ще один, явно потужніший, ШІМ-контролер. Про нього інформації трохи більше: це ШІМ-контролер 2A, 150KHz, 45V td1509p5.
Саме він мене трохи й збив з пантелику. Річ у тім, що, судячи з інформації, яку я знайшов про цей контролер, його під’єднано взагалі незрозумілим для мене чином.
Спочатку це знижувальний DC-DC Step-Down перетворювач, а отже, на нього має подаватися 8-12 Вольт, далі стоять дросель і діод на спільний провід.
Але на платі все зроблено зовсім не так. Живлення подається на дросель, як у підвищувальних перетворювачах, потім стоїть діод на спільний провід, як у знижувальних, а далі живлення йде на… вихід мікросхеми.
Складається враження, що мікросхему застосовано якимось зовсім оригінальним способом.
Є підозра, що її використовують як електронний захист від перевантаження, тож знати її назву буде зовсім не зайвим — це значно полегшить ремонт, якщо вона вийде з ладу.


На цьому аналіз апаратної частини завершено, і я перейду до програмної частини та тестування.
Не знаю, як вона поводитиметься у Вин7, але Вин ХР про неї нічого не знала й була в шоці — жарт чи що, такий відомий виробник контролерів :)
За назвою чипа я за 5 секунд знайшов драйвер. На щастя, виробник хоч і маловідомий, але дуже турботливий, і посилання на драйвер знайшлося легко.

Під час встановлення драйвера проблем також не виникло: кілька клацань мишею — і все працює.
У диспетчері завдань плата визначилася як два пристрої Fresco Logic


Власне, контролер
PCIVEN_1B73&DEV_1009&SUBSYS_00001B73&REV_024&293AFFCC&1&00E0
І хаб
FLUSBROOT_HUB_FL305&29C60FCE&0
Драйвери досить нові — січень цього року. Є підозра, що й сама компанія не така вже й стара


Оскільки вдома я не знайшов нічого швидшого за зовнішній жорсткий диск з інтерфейсом USB 3.0, перевірятиму саме на ньому. Заодно порівняю швидкість із вбудованим у материнську плату контролером USB 3.0.
Під час тестування я повторив тест із тим самим жорстким диском, у тій самій програмі й за тих самих умов.
Ліворуч — знімки екрана плати, яку оглядаю, праворуч — вбудованого в материнську плату контролера


Підсумок.
Переваги
Плата працює бездоганно, нічого не зависає.
Хоча повноцінно перевірити швидкість мені не вдалося, поки що великих відмінностей від вбудованого контролера я не помітив.
Якісне складання
Достатня комплектація.

Недоліки
Як на мене, плата з контролером невідомої фірми коштує трохи задорого.

Висновки. Плата відносно непогана. Звісно, час покаже, можливо, будуть і більші навантаження, але я ганяв її приблизно два дні й не помітив жодних дефектів. Контролер хоч і невідомий, але працює нормально. Комплектація порадувала: власники низькопрофільних корпусів можуть додати собі пару портів USB 3.0, що може бути зовсім не зайвим.

Сподіваюся, інформація була корисною. Якщо з'явиться щось швидше, обов'язково протестую.