Блок живлення (зарядний пристрій) Choetech PD6008 із вихідною потужністю до 100 Вт

Нарешті й до мене дістався блок живлення PD, який може використовувати один вихід із навантаженням потужністю до 100 Вт. Як завжди, огляну, протестую і, звісно, розберу.


Для початку поясню: сама по собі потужність 100 Вт не така вже й велика, як здається, і подібних зарядних пристроїв — хоч греблю гати. Але щойно йдеться про можливість видавати таку потужність через один порт, їх одразу стає помітно менше.
Зараз список таких моделей поступово розширюється, і це не може не тішити: 3×33 Вт або 2×50 Вт — це не зовсім те саме, що 1×100 Вт, хоча сумарна потужність однакова. Наприклад, можна живити ноутбук, швидко заряджати пристрої з великими акумуляторами та й просто живити щось у польових умовах.

Але перейдемо до огляду.
Упаковка точнісінько така сама, як у попередніх протестованих моделей. Як виявилося, у мене їх назбиралося аж три штуки.
Зверху — зображення, на звороті — технічні характеристики, усередині — лоток із блоком живлення.


Комплектація нічим не відрізняється від попередніх моделей: блок живлення, інструкція та допоміжний папірець.


В інструкції теж нічого нового, хіба що відмінності в технічних характеристиках.
Потужність: 100 Вт
Виходи: два USB Type-C
Навантаження: USB 1/2 — 5 В/3 А, 9 В/3 А, 12 В/3 А, 15 В/3 А, 20 В/5 А — використовується один вихід
Навантаження USB 1+2 — 5 В/3 А, 9 В/3 А, 12 В/3 А, 15 В/3 А, 20 В/2,25 А — використовуються два виходи



Зовні це все той самий квадратний корпус із заокругленими кутами: з одного торця — мережева вилка, з протилежного — два USB-роз’єми та індикатор увімкнення.
Мережева вилка незнімна, що дещо знижує універсальність для тих, хто багато подорожує.


Щоб було зрозуміло, які в них розміри: вгорі два «звичайні» зарядні пристрої на 18 і 60 Вт, унизу — на 61 Вт і той, що оглядаємо, на 100 Вт. Обидва зроблені з використанням компонентів на основі технології GaN.


Штирі мережевої вилки трохи сходяться на кінцях, у розетці тримається нормально, але є невелика проблема: у деяких ситуаціях корпус зарядного пристрою може заважати «сусідам», наприклад вимикачу.
USB-гнізда дуже міцно тримають штекери — настільки, що, якщо потягнути за кабель, найімовірніше, ви просто витягнете зарядний пристрій із розетки, а кабель не від’єднається.


Список підтримуваних протоколів, на жаль, дуже короткий. По суті, до нього входять лише QC (Quick Charge) і PD (Power Delivery).
1, 2. Обидва порти працюють цілком однаково, незалежно один від одного.
3. У режимі одного виходу будь-який із портів може видати до 20 В і 5 А.
4, 5, 6. QC видає напругу від 3,75 В і лише до 12 В. Для мене це велика загадка, адже фізично блок живлення може видати 20 В, тобто це програмне обмеження.
7, 8, 9. Решта режимів не підтримуються ні під час автоматичного пошуку, ні в ручному режимі.


Другий тестер, по суті, показав те саме.
1, 2. У режимі одного виходу — ті самі протоколи й потужність до 100 Вт.
3. Якщо використовувати обидва виходи одночасно, список не змінюється, але потужність у режимі PD становитиме лише 45 Вт на канал (20 В, 2,25 А).
4, 5. При цьому канали працюють незалежно: наприклад, один може видати 5 В, а другий — 20 В, або навпаки.
6. Якщо від’єднати навантаження від одного з виходів, блок живлення автоматично перейде в режим одного виходу. У цьому режимі потужність вища, і використовувати можна будь-який із виходів — тобто навіть у цьому вони однакові.

Якщо коротко:
Під’єднаний будь-який один вихід — потужність до 100 Вт, якщо навантаження вміє її запитувати, або 60 Вт, якщо ні.
Під’єднані обидва виходи — потужність до 45 Вт на кожен, конфігурації напруги й струму для навантажень незалежні.

Нагадаю: щоб отримати потужність 100 Вт, потрібен або спеціальний кабель, або пристрій із відповідним чипом узгодження. Інакше потужність буде обмежена на рівні 60 Вт (20 В, 3 А).



На сторінці товару була таблиця зі списком протоколів, але чомусь FCP і AFC я так і не побачив. Пізніше продавець сказав, що таблицю наведено помилково.


Для тестів використовувалося електронне навантаження EBC-A10H потужністю до 150 Вт. Щоправда, під’єднання до зарядного пристрою довелося споруджувати «з палиць і мотузок», розібравши для цього один із моїх USB-тестерів.


Спочатку поясню: тестів було чимало, але покажу лише частину, оскільки з’ясувалося, що навантажувальні характеристики в режимах QC і PD абсолютно однакові аж до 12 В включно.

За напруги 5 В блок видає струм до 3,3–3,4 А, далі спрацьовує захист. Підвищення вихідної напруги залежно від навантаження немає, це стосується всіх режимів роботи.


Помітив цікаву особливість: якщо блок живлення перейшов у захист за напруги 5 вольт, а потім одразу запустити тест ще раз, струм буде обмежений уже на рівні 1.6-1.7А. Припускаю, що так зроблено навмисно.


Крім того, оскільки частину тестів я проводив із задіяними обома виходами, то помітив, що спрацювання захисту на одному виході ніяк не впливає на роботу другого. Нижче два фото: до спрацювання захисту й після. При цьому другий тестер показував установлену напругу 15 вольт і продовжує показувати її після перезапуску першого виходу.


12 вольт, струм до 3.4А


20 вольт, задіяно обидва виходи, струм до 2.4А за ліміту 2.25А


20 вольт, задіяно один вихід, при цьому БЖ може видати до 5.7-5.8А за ліміту 5А.


Але насправді не все так гладко: під час вимкнення/підключення другого виходу відбуваються дві речі:
1. Блок живлення змінює профіль PD з 2.25А на 5А і назад
2. Під час перемикання виходи скидаються до напруги 5 вольт. На гіфці видно, що спочатку було встановлено 20 вольт, але потім стало 5.


Паралельно було виміряно ККД за напруги 5, 12 і 20 вольт та струму навантаження від 0.3А до 3.3А (5 і 12 вольт) і до 5.4А (20 вольт). Вимірювання проводилося вже після роз'єму, що трохи знижує результат, оскільки впливає опір контактів.
Шкала внизу кратна струму навантаження 0.3А.


Термопрогін виконувався в кілька етапів і загалом тривав близько двох годин. Почав зі струму 2.5А (50% навантаження), потім 75% і 100% навантаження, після цього вирішив на додачу навантажити його максимально — приблизно до 110%. Кожен етап тривав 30 хвилин.


Дані першого етапу нецікаві, після другого й третього температура корпусу становила 47 і 58 градусів за показами пірометра та 51/62 градуси за показами тепловізора. Я вже якось розповідав про те, що є суттєва різниця залежно від того, як і за допомогою чого вимірювати температуру. Тепловізор показує температуру в точці з її максимальним значенням, пірометр виводить середню температуру корпусу.


Після двох годин, останні пів години з яких навантаження становило 110%, температура дорівнювала відповідно 62/68 градусам за показами пірометра/тепловізора на верхній частині корпусу та 74/81 — на нижній. Загалом можна сказати, що це забагато: блок живлення був помітно гарячим. Опіків, звісно, не буде, але руці було неприємно.


Пульсації в різних режимах роботи становили від 70 до 170мВ, що загалом цілком нормально.
1, 2. — Без навантаження, 5 і 20 вольт
3, 4, 5. — За струму 3 ампери й напруги 5, 12 і 20 вольт
6. За струму 5 ампер і напруги 20 вольт


Напевно, найцікавіша частина — розбирання. І тут скажу, що корпус склеїли на совість: у якийсь момент мені здалося, що доведеться брати фрезу й різати, але нічого, обійшовся ножем і молоточком.


Компонування дуже щільне, хоча біля мережевої вилки є трохи місця, і думаю, туди вліз би й універсальний механізм, у якому спочатку встановлюють вилку з плоскими штирями та насадку-перехідник.


З обох боків — мідний екран, а також, як і в раніше протестованих моделях, майже всю нижню частину плати закриває теплопровідна гума, яка, своєю чергою, місцями приклеєна чимось на кшталт силіконового герметика. Віддерти її, нічого не пошкодивши, майже нереально.


Під час огляду здивувало, що встановили два діодні мости. Спочатку я навіть подумав, що розробники вирішили повністю розділити канали, але виявилося, що ні: самі діодні мости просто з'єднані паралельно.


Ближче до виходу є струмовимірювальні резистори номіналом 9мОм.


Як силову частину застосовано контролери від Power Integrations — INN3379C, поруч із ними розташовані транзистори синхронних випрямлячів. Канали повністю ідентичні, і, по суті, зарядний пристрій складається з двох блоків живлення потужністю по 50 Вт кожен.


Судячи з інформації з даташита, до цієї серії входить кілька контролерів. Застосована модель має потужність від 65 до 85 Вт залежно від діапазону вхідної напруги та умов застосування. У випадку блока живлення, який ми розглядаємо, виходить менше значення — 65 Вт, але навіть так запас потужності чималий, адже навіть у найгіршому режимі потужність каналу обмежена 55 Вт.
У контролерах використовуються польові транзистори за технологією PowiGaN; заявлена потужність — до 100 Вт під час роботи без радіатора.


Крім того, у даташиті є кілька типових схем. Навряд чи виробник зарядного пристрою сильно від них відступав, принаймні в частині, що стосується безпосередньо зазначених контролерів.


Розбирання не минуло безслідно: згодом я помітив, що надломив корпус одного з діодів. Перевірив його мультиметром — виявився справним. Хотів замінити, але потім якось забув про нього.


На вході встановлено повноцінний мережевий фільтр, термістор, запобіжник і купу електролітичних конденсаторів.


Судячи з того, що я розгледів на корпусах конденсаторів, у мене вийшла ємність 56+56+22+22+22+22=200 мкФ. Насправді виявилося менше — 160 мкФ, але можу сказати, що навіть такої ємності більш ніж достатньо для нормальної роботи за «нашої» напруги в мережі.


Також зверху встановлено два трансформатори та плату з контролерами QC/PD.


На платі два контролери IP2726


Цікаво, що в даташиті перелічено протоколи, які цей зарядний пристрій не підтримує. Можливо, знову якесь програмне обмеження.


Але, крім цього, на платі встановлено чотири польові транзистори. Два з них призначені для підключення/відключення виходу, а середня пара слугує для об'єднання каналів.
Тобто в режимі, коли потрібна повна потужність і використовується один вихід, виходи блоків живлення з'єднуються паралельно.


Звісно, просто так з'єднати блоки живлення паралельно не вийде: навантаження завжди буде перекошене в бік того, у якого напруга вища. Але припускаю, що тут виробник задіяв функцію Constant Current, яку підтримують контролери IP2726 і для роботи якої також використовуються резистори вимірювання струму.
Фактично в цьому випадку паралельно з'єднано два джерела струму, але з установленим обмеженням за напругою, тому їх можна використовувати разом.


Не знайшовши більше нічого цікавого, зібрав усе назад і склеїв. Звісно, вийшло не так, як було: залишилася невелика щілина, але користуватися це не заважає, та й помітна вона не дуже :)



У висновках можу сказати, що причепитися вдалося лише до підвищеного нагрівання: на максимальній потужності блок таки добряче гріється. Але водночас він не лише забезпечує на виході всі заявлені напруги та струми, а й допускає роботу з перевантаженням на 10%.
Крім того, у мене не було претензій до рівня пульсацій, та й загалом до конструкції й компонентів, тим паче що як контролери застосовано цілком собі фірмові мікросхеми Power Integratipons.

Трохи засмутив список підтримуваних протоколів швидкого заряджання та відсутність QC 20 В. Дуже дивно, що їх тут немає, адже з боку «заліза» ніщо не заважає їх реалізувати. До речі, щодо протоколів: на сторінці товару була заявлена підтримка AFC і FCP, але або мої тестери не змогли надіслати команду цьому зарядному пристрою, або він підтримує їх у дуже обмежених режимах.

Тепер щодо ціни. Майже 38 доларів (є купон 2/20) — звісно, забагато, але час від часу магазин пропонує купони й акції, за якими цю та інші моделі можна придбати за нормальною ціною. Буквально нещодавно була така акція, тож тим, хто хоче купити, має сенс трохи зачекати.