Зовнішній SSD-накопичувач на 128 ГБ з інтерфейсом USB Type-C

Коли я починав писати огляд, то на якийсь час навіть замислився, до якого розділу його віднести: до SSD-накопичувачів чи флешок. Зрештою вирішив зупинитися на першому варіанті, адже це все-таки більше схоже на зовнішній SSD, ніж на флешку.
Чому саме — дізнаєтеся з огляду. Там буде і звичайний огляд пристрою, і тестування.


Деякий час тому зі мною зв’язався менеджер фірмового магазину Orico і запропонував щось вибрати для огляду. Такої «флешки» у мене ще не було, тож я вирішив: а чому б і ні. Звісно, спочатку я захотів варіант хоча б на 512 ГБ, але з’ясувалося, що зараз їх немає в продажу, залишилися тільки на 128. Звісно, прикро, але нічого не вдієш.

Доставляла компанія Міст експрес, але, на мій превеликий подив, після проходження митниці посилка чомусь потрапила не до їхнього пункту видачі, а у відділення... Укрпошти.
Пакування чудове: крім власної коробки накопичувача, він був у додатковій картонній обгортці, обмотаній м’якою плівкою, а все це поклали в конверт із пухирчастою плівкою.


На звороті пакування зазначені технічні характеристики. Якщо коротко, то:
Назва — NVMe SSD
Модель — GV100
Матеріал корпусу — ABS-пластик + алюміній
Розміри — 96х30х9.9мм
Інтерфейс — USB 3.1 Gen 2 Type-C
Тип накопичувача — 3D NAND Flash
Обсяг — 128 ГБ, 256 ГБ, 512 ГБ, 1 ТБ



Пакування на відмінно: акуратно й надійно.


До комплекту входять:
1. Накопичувач
2. Інструкція
3. Кабель USB-C — USB-C
4. Кабель USB-A — USB-C

Особливо мене потішив останній пункт, адже накопичувач не має звичного для мене роз’єму, а перехідника USB-A 3.0 — Type-C у мене не було. Кабелі короткі, і, мабуть, правильніше було б назвати їх просто подовженими перехідниками. Як на мене, такий варіант навіть кращий, бо «флешка» досить габаритна й не всюди поміститься.


Перше, що мені нагадав такий корпус, — гільйотинку для сигар. Бракує тільки леза :)


З одного боку — назва фірми-виробника, з іншого — назва моделі, ємність та інша додаткова інформація.
На одному з торців розташований роз’єм USB Type-C, поруч із ним — отвір для світлодіода індикації режиму роботи:
Постійне світіння — очікування
Короткі спалахи — можна безпечно від’єднувати
Тривалі — читання/запис.

Зазвичай USB-флешки можна під’єднати до комп’ютера без жодних додаткових кабелів і перехідників. Тут же потрібен кабель, як у зовнішніх корпусах для HDD/SSD, тому, на мій погляд, називати цей накопичувач флешкою некоректно.


Під час під’єднання до комп’ютера з’явилося віконце з повідомленням, що драйвери встановлено і все має працювати. Усі тести проводилися на Windows 7 x64, використовувався комп’ютер із процесором Core-I3-5010U та 12 ГБ оперативної пам’яті.


Накопичувач відформатований у NTFS, доступна відформатована ємність — 119 ГБ.


Як заведено в тестах USB-накопичувачів, першим був, звісно, H2testw, який дає змогу одразу перевірити дві корисні речі:
1. Відповідність заявленого обсягу реальному.
2. Швидкість послідовного запису/читання по всьому обсягу.

Щодо першого я не сумнівався — все-таки Orico не якийсь там підвал. А от друге було дуже цікаво перевірити.
Швидкість запису одразу піднялася до 230-250 МБ/сек, протрималася на цьому рівні близько 10-15 секунд і почала поступово падати, до кінця тесту опустившись до скромніших 72 МБ/сек.
Швидкість читання трималася приблизно на одному рівні — 185 МБ/сек.


Другим етапом іде утиліта SSD-Z, але багато інформації вона мені не надала, а SMART узагалі не захотіла показувати.


Зате тут про всяк випадок запустив вбудований бенчмарк.


Далі, звісно, звичніший для більшості користувачів CrystalDiskMark. До його результатів я ставлюся трохи скептично, але, можливо, він підійде для порівняння з іншими пристроями, протестованими за допомогою цієї ж програми.
Було проведено кілька тестів із прямим підключенням до комп’ютера та через USB-хаб. Результати відрізнялися не дуже сильно, але все ж при прямому підключенні швидкість була трохи вищою.
Швидкість за обсягу тестового файла 1 і 32ГБ.


AS SSD Benchmark, і якщо до швидкості читання питань немає, то швидкість запису підводить — близько 62МБ/сек у лінійному режимі.


Бенчмарк Anvils: загалом усе приблизно так само, є невелика похибка, але швидкість запису все одно не дотягнула навіть до 70МБсек.


Звісно ж, прогнав і не менш популярний HD tune Pro.
Для початку — тест файла у двох режимах, спершу з довільним шаблоном даних.


Потім — із нульовим. Обсяг тестового файла в обох випадках однаковий — 50ГБ. Проганяв кілька разів, і в деяких випадках висока швидкість запису трималася на рівні 240МБ/сек протягом перших 2-3ГБ.


Також провів тест усього обсягу за допомогою тієї ж програми. Графік читання трохи нерівний, але тримається на рівні 230-240МБ/сек.


А графік запису нагадує паркан. Цей тест проводиться на нерозміченому носії, тобто без файлової системи, і тут також видно, що пікова швидкість — 250МБ/сек, але середня — близько 64МБ/сек.


Останній тест за допомогою утиліт — радше додатковий. Це старенька програмка USB Flash Benchmark. Прогнав її пару разів і звернув увагу: якщо графік читання під час двох послідовних прогонів майже не змінився (суцільна та пунктирна криві), то графік запису в першій половині тесту (за розміру файлів до 128КБ) різний.


Перевірив роботу з Провідником Windows.
Під час запису файла відносно великого обсягу спочатку відображалася висока швидкість — іноді 250, а іноді й понад 400 МБ,сек, але насправді реальна швидкість була значно нижчою.


Далі спробував записувати файли на вже частково заповнений накопичувач: лінійна швидкість — 70 МБ/сек, а під час запису великої кількості файлів меншого обсягу (100 папок із фотографіями різного розміру) швидкість упала до 25 МБ/сек.


Під час роботи корпус теплий, але з цікавості я виміряв струм споживання в різних режимах:
1. У режимі очікування
2. Запис через довгий кабель: напруга просіла до 4.57 Вольта, але запис ішов нормально, нічого не відключалося.
3, 4. Запис і читання при підключенні через USB 3.0
5, 6 Запис і читання через USB 2.0. Іноді бачу запитання: навіщо USB-тестеру підтримка USB 3.0? Саме для того, що пристрої можуть споживати різний струм у різних режимах.


Далі була марна спроба розібрати пристрій, але або нутрощі вклеєні, або є ще якась причина — максимум, чого я зміг досягти, це вигнути алюмінієвий корпус. Зрештою я спробував отримати інформацію про начиння за допомогою утиліт і дізнався лише, що контролер — JMicron. Що стоїть за ним — невідомо.


Але пізніше з’ясував, що всередині встановлено контролер SM2263XT, а флешпам’ять TLC виробництва Intel.


Спочатку програма CrystalDiskInfo не бачила цього накопичувача. Завантажив останню версію — і вона показала його властивості.


Уже після публікації огляду провів тести у Windows 10, і тут картина дещо відрізняється від Windows 7, власне, тому й вирішив додати результати.


Єдина тестова програма, яка показала швидкість запису, подібну до результатів попередніх тестів у Windows 7.


Під час огляду я використовував цю тестову програму, але старої версії. Тут провів тест і старою версією — для коректнішого порівняння, — і новішою. У другому випадку тестовий файл мав обсяг 5ГБ.


HD tune Pro також показав кращий результат, ніж у Windows 7.


Висновки.
Флешка (якщо її можна так назвати) показала відносно непогану, хоча й не видатну, швидкість читання, але при цьому швидкість лінійного запису становила лише близько 60-70 МБ/сек. Звісно, на самому початку запису швидкість різко зростає до 230–240 МБ/с, але лише на дуже короткий час, і, відповідно, певний час після завершення запису такого підвищення не буде. Тож, якщо усереднити, я б усе-таки вважав, що реальна швидкість — зазначені вище 60–70 МБ/с.
Звісно, можна запитати: а в чому, власне, різниця зі звичайними USB-флешками? На мій погляд, різниця помітна під час роботи з дрібними файлами: у звичайних флешок швидкість зазвичай нижча.

Щодо конструкції та решти.
До пакування й комплектації жодних запитань: поклали все необхідне, тобто два кабелі, тож накопичувач можна під’єднати і до «старомодного» USB-порту, і до новішого Type-C. При цьому, як ви бачили на фото, на самому накопичувачі розташоване гніздо, тому цей пристрій більше схожий на зовнішній жорсткий диск, ніж на флешку, яка зазвичай має штекерну частину роз’єму.
Корпус хоч і великий, але дуже міцний і має охайний вигляд, хоча я б, мабуть, прибрав частину з кільцем, яка й без того чималу довжину корпусу збільшує ще в півтора раза.

На Чорну п’ятницю ціна становитиме $51.75

На цьому все. Сподіваюся, інформація була корисною, і, як завжди, буду радий і запитанням, і просто коментарям.