Паяльний фен Pigong 8858 і комплект різних дрібниць до нього

Уже дуже давно в мене вдома лежить фен. Його на певний час дав мені товариш саме для огляду, але через ремонт ніяк не вдавалося викроїти час. І ось нарешті я взяв його до рук, щоб перевірити, що він собою являє, як працює і, звісно, зробити певні висновки — як позитивні, так і негативні.


У продавця є багато різних варіантів комплектації. Тут буде показано комплект із додатковими аксесуарами. Не цікавився, скільки він коштував, тому вказав ціну на найпростіший і, на мій погляд, найоптимальніший варіант.

Крім того, товариш дав спробувати баночку флюсу. Усе, крім флюсу, було в одному замовленні.


Почну з додаткових речей, щоб потім на них не відволікатися.


Різні «копирсалки» й пінцети — загалом річ у господарстві потрібна, якби не...


П'ять двосторонніх універсальних інструментів, хоча я називаю їх саме «копирсалками»: тобто ними можна щось підчепити, відколупати, проколоти тощо.


1. Насправді їх було шість, шостий — металева щіточка. Усі інструменти завдовжки близько 16см, щітка трохи довша.
2. Загалом річ корисна, хоча особисто я такою майже ніколи не користуюся, мабуть, тому, що в мене її немає :)
3, 4. Двостороння викрутка — хіба що як допоміжний інструмент.
5, 6. Таке собі вигнуте шило, хоча для шила воно затупе, але іноді справді може допомогти щось виколупати в незручному місці.


1, 2. Шило, чотиригранне й звичайне, щоправда, гострими їх теж важко назвати.
3, 4. Найімовірніше, вони призначені або для роботи з проводами, наприклад під час розбирання трансформатора, або для демонтажу чогось із товстими виводами.
5, 6. Гачок і ще щось — навіть не знаю, як назвати, але, мабуть, теж корисна річ.

Якість, звісно, так собі, але для нечастого використання більш ніж достатня.


Чотири пінцети різних типів.


Наскільки я зрозумів, загалом існує щонайменше шість варіантів, далі буде показано відповідно TS12-15.
Магнітяться, але самі по собі не намагнічені. Навіть побіжного погляду достатньо, щоб побачити: якість бажає кращого.


Тут пінцети розташовані не за номерами, а радше за типом.
Гострі прямі — TS12 і 14
Тупі прямі — TS13
Гострі вигнуті — TS14.

Невеликий, але неприємний недолік: хоча пінцети й з однієї «колекції», жорсткість у них різна. Наприклад, мені це було не дуже зручно.


Перевірка змикання кінчиків.
1, 2. TS12 — тільки для більш-менш великих компонентів. Про всілякі SMD 0805 і навіть 1206, думаю, можна забути.
3, 4. TS14 — так, загалом те саме.


Спроба схопити пінцетом шматочок виводу резистора.


1, 2. TS13, на диво, виявився зручнішим за попередні, щоправда, через велику ширину кінчиків сфера застосування вузька — принаймні для мене.
3, 4. TS15. По суті, те саме, що й 12 та 14, але з певною кривизною заточування.


Як і з попередніми, спробував схопити обрізок виводу. Те, що вдалося зробити це четвертим пінцетом, — удача, аж із третьої спроби :)



Пензлик і флюс.
Спочатку подумав, що пензлик має стосунок до флюсу, але насправді він був у комплекті з феном, а флюс купували окремо. До речі, пензлик мені якраз сподобався — м'якенький.

Флюс із дивною назвою PJLSW NC-559-ASM, коштує $5.88 за банку 100гр.

Спочатку я нічого про нього не читав, просто спробував під час лудіння проводів. Загалом усе чудово: провід залудився нормально, але не обійшлося й без нюансів.
По-перше, цей флюс дуже липкий, але гірше інше: його дуже важко відмити. Так, він вважається флюсом, який не потрібно видаляти з плати, але про те, що іноді його треба змивати ще й із рук, якось забули.
По-друге, він випаровується не повністю, і якщо взяти його більше, ніж потрібно, то він залишається на деталі, яку паяють, у моєму випадку — на проводі. А змивати зайве складно.
По-третє, вже потім прочитав в інтернеті негативні відгуки про проблеми з роботою чутливої електроніки, яку паяли таким (не саме цим) флюсом.

Якщо коротко — як флюс працює добре, запаху немає, але для електронних компонентів я б його не використовував.

Загалом неоднозначно, але я собі трохи набрав у баночку — про всяк випадок, раптом порівнюватиму з чимось іншим.


Ось я й дістався до головного предмета огляду — фена.
Так вийшло, що на фото саме той комплект, який коштує зазначені $20.25.


Кабель живлення найзвичайнісінький, такий, яким зазвичай підключають живлення комп’ютерів. Також було шість насадок із різним діаметром сопла — від 3.5 до 12мм. Феном товариш уже користувався, і на ньому стояла насадка діаметром 6мм, її я й використовував далі під час тестів.


Власне, «мізки» паяльної станції — акуратна коробочка з кнопками та індикатором.


І тут одразу кілька зауважень.
Індикатор не має жодного світлофільтра, тому виглядає як саморобка гуртка юних техніків. Крім того, кнопки керування розташовані в типово китайському стилі: збільшення ліворуч, зменшення праворуч. Я, мабуть, ніколи до цього не звикну — навіть в одному з електронних навантажень зрештою переробив, як у нас заведено.
Ну і опис: одразу видно, що текст набирав чоловік, який погано знає англійську.

До роз’єму живлення запитань немає, а от роз’єм підключення фена встановлено неправильно: на джерелі має бути гніздо, а на споживачі — штекер, а не навпаки. Так роблять із міркувань безпеки.


Але мене, звісно, цікавила й начинка, тож я відкрутив чотири саморізи та розібрав корпус.


Плата керування та індикації.
Тут є невеликі відмінності від тих моделей цієї станції, які я бачив раніше. Вони полягають у тому, що використано інший мікроконтролер, принаймні в іншому корпусі.


Силова плата, на ній також розташований блок живлення електроніки. Якщо не придивлятися, то навіть акуратно.



1. Є запобіжник і X-конденсатор, також на платі є маркування YG8858B. Наскільки я знаю, спочатку ця станція називалася Yihua, але продається під купою різних назв.
2. Пара вхідних конденсаторів фільтра, 10мкФ 400 Вольт
3. Симістор BTA16-600B для керування подачею живлення на нагрівач.
4. Оптрон 3041 для керування симістором.
5. TL431 і якісь дивні розводки на платі та компонентах.
6. Транзистор керування вентилятором розгледіти не так просто, але на платі є маркування багатьох ключових компонентів — TIP122



Блок живлення вентилятора й контролера побудований на доволі старому, але непоганому ШІМ-контролері TOP223.


Вузол підсилювача сигналу з термопари. Підлаштувальні резистори призначені для коригування температури та регулювання напруги живлення вентилятора.


Якість паяння середня.


Але справді приємно, коли дроти мають маркування на платі, до того ж біля контактних майданчиків із високою напругою є захисні прорізи.


В інтернеті є повна схема силової плати. Величезне спасибі людині, яка не полінувалася її перемалювати. Завантажити її та знайти багато чого корисного можна тут. Щоправда, схема трохи відрізняється, бо це дещо інша станція, але загалом усе те саме.


Ключова відмінність цієї станції в тому, що в неї інше розташування контактів роз’єму підключення фена.
Загалом це нетипово: зазвичай копіюють один в один, так простіше, але я перевіряв кілька разів.


Для порівняння — розпіновка роз’єму попередніх версій станції.


Тут фен із турбіною, тому товстого шланга немає.


Я вже робив огляд паяльної станції з подібним феном і скажу, що в чомусь такий варіант справді зручніший за компресорний — насамперед тим, що кабель живлення все-таки тонший і м’якший за шланг, а також тим, що це кабель живлення.

Підставка тут не просто для вигляду — вона виконує важливу функцію: переводить фен у сплячий режим завдяки вбудованому в неї магніту та геркону всередині ручки фена. Функція спрацьовує досить чутливо: фен не обов’язково вставляти в тримач, зазвичай достатньо просто покласти його на підставку.


Отвори для забору повітря розташовані з одного боку ручки, з іншого — просто муляж.
Частина з нагрівачем коротка, користуватися зручно. Насадки фіксуються за типом байонетних роз’ємів, тобто насадив і повернув.


Насадки сидять щільно, тут у мене жодних претензій.


Цього разу розібрати фен я вирішив радше «за компанію», ніж через потребу, адже вже робив це в іншому огляді.
Розбирати незручно: після викручування чотирьох саморізів довелося роз’єднувати половинки плоскою викруткою.


1, 2. Турбіна з гумовою насадкою, що спрямовує потік повітря до нагрівача.
3. Геркон
4. Ввід проводів до термопари й нагрівача.


Провід заземлення просто намотаний на приварений до металевої частини пелюсток, а сама металева частина приклеєна термоклеєм — через це й було складно роз’єднати половинки корпусу.


Зняв другу половину корпусу, щоб дістатися до нагрівача.


Видно і сам нагрівач, і термопару, встановлену на виході гарячого повітря.


Керування гранично просте. Після подавання живлення лунає довгий звуковий сигнал, але індикатор не світиться. Після натискання кнопки ввімкнення відображається остання встановлена температура, і фен починає працювати.
Коли заданої температури досягнуто, лунає короткий звуковий сигнал, і фен переходить у штатний режим підтримання температури.
Коротким натисканням кнопки можна вибрати швидкість потоку повітря від 1 до 10, а якщо натиснути й утримувати кнопку, фен повністю вимкнеться.
Якщо покласти фен на підставку, нагрівач вимкнеться, але вентилятор працюватиме далі, доки температура не впаде приблизно до 100 градусів. Потім вентилятор вимкнеться, а на екрані з’являться риски.

І тут у мене також велике зауваження: ну що заважало зробити нормальне вимкнення кнопкою? Річ у тім, що правильно вимикати фен — це після вимкнення нагрівача охолоджувати його повітрям до безпечної температури. Якщо цього не робити, нагрівач, розігрітий до високої температури, перегріватиме пластик ручки.


У режимі очікування, коли вентилятор вимкнений, станція споживає близько 1 Вт, у режимі нагрівання потужність майже 800 Вт, але після стабілізації швидко падає до 200–250.


Далі за планом у мене були перевірка роботи й випаювання різних деталей зі старої плати, але, як то кажуть, недовго музика грала, недовго фраєр танцював. Випаював деталі, а потім помітив, що гріти стало якось гірше. Дивлюся на індикатор — температура падає. Подумав, може, це якийсь другий сплячий режим, але ні.

Коротше, почав перевіряти нагрівач на обрив і побачив, що він обірваний. Знову розібрав фен і побачив дивний металевий кружечок, що застряг у спіралі, та обрив поруч із ним. До речі, коли розбирав фен удруге, з нього випав і шматочок припою — такий буває після холодного паяння.
Якось відновив обрив, перевірив — усе нормально.


До робочого режиму станція виходить буквально за кілька секунд, і можу сказати, що помітно швидше за мою компресорну.


Але точність установлення температури трохи підводить.


За низьких температур різниця більша, за високих майже зникає. Але тут є нюанс: я вимірював температуру приблизно за 10 мм від кінця сопла. Якщо віднести датчик трохи далі, температура буде ближчою до встановленої.


Блок керування під час роботи нагрівається: приблизно через 10 хвилин роботи за температури 400 градусів температура корпусу становить близько 55–60 градусів.


Для випробувань у реальних умовах узяв стареньку материнську плату: тут і досить великі полігони, і хороший тепловідвід.


Зняв багато прикладів, але, щоб не перевантажувати огляд, відібрав три найнаочніші.

Полісвіч


Якийсь восьминіжок


І транзистор. Тут плата вже трохи прогрілася, тому він відпаявся дуже швидко.


Зрештою захопився й випаяв купку деталей. Тепер думаю, куди їх подіти, бо звик, що зазвичай вони на платах, а випаюю лише за потреби.


Короткі підсумки.
Так, недоліки є: наприклад, не надто висока якість складання, не зовсім зручне керування, неможливо коректно вимкнути фен, не поклавши його на підставку. Але попри все це він працює і, на мій погляд, непогано. А якщо врахувати, що коштує він лише 20 доларів, то чого ще від нього хотіти? До того ж такими речами частіше користуються радіоаматори, а вони вже можуть доопрацювати його на власний розсуд.
Наприклад, я б поміняв місцями кнопки регулювання й додав вимикач, щоб можна було вимкнути фен, не кладучи його на підставку. Ну, може, ще щось, але поки не знаю що :)