FLUKE - 15B+, надійно, якісно, дорого

Після купівлі дорогого мультиметра я вже якось думав відійти від теми оглядів таких вимірювальних приладів. Але, схоже, потяг до всілякого інструменту виявився сильнішим за мене, і, побачивши прилад відомої фірми Fluke, я вирішив узяти його на огляд.

Я майже впевнений, що більшість читачів скажуть: навіщо потрібен прилад за такі гроші, якщо можна купити за 10-15 доларів щось із такими самими можливостями.
І, звісно, вони по-своєму матимуть рацію: за бажання можна знайти безліч дешевших і навіть функціональніших приладів, але я б поділив мультиметри на три категорії:
1. Дешеві вироби — клони відомих приладів середнього класу.
2. Фірмові прилади середнього класу, наприклад той самий Uni-T, Mastech.
3. Імениті бренди: Fluke, Agilent.
Звісно, межі умовні й іноді перетинаються, але, думаю, загальна картина зрозуміла.

Прилади першої категорії зазвичай беруть туди, де його простіше потім викинути, ніж ремонтувати. Як варіант — для зовсім початківців-радіоаматорів.
Друга категорія — це вже переважно напівпрофесійний клас: тут прилади часто мають широкий функціонал і прийнятну точність, але іноді підводить якість.
Третя категорія — це часто прилади професійного класу, де ціна вже не має особливого значення, а на перший план виходять якість і надійність.

Прилади першої та другої груп оглядали вже багато разів, зокрема й я, а от прилади третьої групи якось оминули увагою. Оглядів таких приладів мало переважно з однієї причини — ціна.
Але оскільки я можу взяти прилад на огляд, то вирішив показати (а заразом і самому подивитися), що таке фірмовий прилад (хай і виготовлений у Китаї).

Для початку — що таке Fluke: якщо проводити аналогії, то це Hilti у світі інструментів або Panasonic у світі ноутбуків.
Спочатку це була американська фірма, на ринку вона вже майже 70 років і займається виключно вимірювальними інструментами. Один із її топових приладів фігурував у цьому огляді.
Як і в багатьох інших фірм, частина виробництва розташована в Китаї, але це не означає, що прилади «китайські», адже контроль якості все-таки значно суворіший, ніж у дешевших сегментах.

Трохи забіжу наперед і покажу одну цікаву табличку.
З неї можна зрозуміти, що відмінності між американським і китайським приладом можуть полягати лише в одному компоненті, наприклад у кришці батарейного відсіку.


На цьому вступну частину закінчу. Хто хоче подробиць, може почитати про цю фірму у Вікіпедії, а я перейду до огляду.
Сьогоднішній огляд складатиметься переважно з фотографій, бо коментувати особливо й нічого :)

Коробці трохи дісталося в дорозі, але вона з честю витримала випробування поштовими службами, пакуванням у спільний пакет і перельотом літаком.
Цікаво, що зверху на приладі є напис: «Не для продажу за межами Китаю», але хіба це нас зупинить :)


Зі зворотного боку — табличка з основними ТТХ приладу, а також його відмінностями від інших приладів цієї серії.
У цій серії є три прилади, що відрізняються можливостями. Під час замовлення я вибрав найдешевший, бо вирішив, що вимірювання температури й частоти не має значення для загальної оцінки приладу, та й, як на мене, це другорядні функції.
До речі, один із приладів має вельми незвичну функцію — перевірку світлодіодів, а точніше, їхньої справності та визначення полярності. В іншому ж відмінності дорожчих приладів полягають у додаванні функцій вимірювання температури й частоти.


Загальні характеристики приладів:


Докладніші характеристики сховаю під спойлер.

Цікаво, що прилад упакований у лоток із вторсировини — у таких лотках часто продають яйця, але водночас у комплект поклали купу документації на папері, та ще й глянцевому.
На одному заощадили, на іншому витратили :)


Комплект не просто спартанський, а мінімально можливий:
1. Мультиметр
2. Комплект щупів
3. Купа паперової макулатури


Кілька слів про документацію, яку поклали в комплект.
Її справді багато, втім, це типова риса дорогих приладів: частково для солідності, частково для зручності.



Щупи.
Не сказав би, що вони мені сподобалися. Провід трохи жорсткуватий, та й діаметр проводу не дуже великий, але це, мабуть, я вже став прискіпливим.
Зате конструкція відповідає нормам безпеки. Є знімні ковпачки, які в установленому стані зменшують довжину неізольованої частини щупів буквально до кількох міліметрів.


Мультиметр.
Перше враження, коли взяв його в руки, — важкий.
Не скажу, що він аж такий важкий, але за невеликого розміру здається справді вагомим — це факт.


За габаритами він майже як Uni-T 61E і помітно поступається моєму 181А.
Але який же в нього зручний дисплей — згодом я не раз це оцінив. Цифри високі, контраст хороший, якщо дивитися спереду чи збоку. Щоправда, якщо дивитися зверху, контраст падає, але в робочому положенні дисплей чудово читається.


Маса приладу з елементами живлення становить 464 грами.


Для прикладу, 61Е за таких самих розмірів важить на 100 грамів менше, а 181А — лише на 150 грамів більше.


Прилад, звісно ж, можна встановлювати вертикально. Варто зазначити, що ніжка дуже жорстко фіксується в закритому положенні й цілком чітко — у відкритому.
Звісно, це стосується нового приладу; з часом, думаю, вона стане трохи м’якшою.
Оскільки корпус приладу захищений гумовим «чобітком», по столу він не ковзає — це плюс.


Дисплей універсальний для всіх приладів цієї серії, але в огляданому приладі використовується лише мала частина його можливостей.
Як я вже писав вище, цифри чіткі й великі — люди з поганим зором це однозначно оцінять.


Керування.
Угорі розташовані три кнопки:
Синя — утримання показів.
Чорна — ручний вибір межі вимірювання
Жовта — увімкнення додаткових режимів вимірювання, позначених таким самим кольором біля перемикача режимів.

Нижче розташована ще одна кнопка — увімкнення підсвічування. Підсвічування неяскраве, і під час фотографування його важко показати; наприкінці огляду я продемонструю його в короткому відео.
Підсвічування автоматично вимикається через 2 хвилини — доволі зручний інтервал, набагато зручніший за 15 секунд, як у деяких приладах.

Перемикач режимів суміщений із вимикачем живлення; також прилад автоматично вимикається через 20 хвилин.
Режими роботи зрозумілі з графічних позначень. За замовчуванням прилад працює в режимі вимірювання постійного струму/напруги (крім верхньої межі: там постійну й змінну напругу вибирають самим перемикачем), перехід у режим вимірювання змінного струму/напруги здійснюється додатковою кнопкою.
Загалом логічно: наприклад, я частіше вимірюю постійний струм/напругу.
Маркування чітке й чудово читається.


Вхідних гнізд стандартно чотири, розташовані вони теж цілком стандартно.
От тільки сіре маркування призначення гнізд на чорному корпусі не дуже зручне; біле/червоне/жовте виглядало б значно краще.


Ось такий вигляд, так би мовити, цілком :)


Як я казав, прилад «упакований» у гумовий «чобіток». Гума доволі м’яка й має трохи шорстку фактуру, у руці не ковзає, та й оскільки розмір не дуже великий, тримати прилад зручно.
Угорі є отвір для спеціального ремінця, щоб підвішувати прилад під час роботи.
Дуже шкода, що ремінець не поклали в комплект, а лише показали й запропонували купити окремо.


Кришка батарейного відсіку (та, що випускається у двох варіантах — англійському й китайському) фіксується поворотним механізмом, а не звичними засувками чи саморізами. Відсік відкривається поворотом механізму на 180 градусів.
Я пробував відкрити нігтем — дуже важко, але загалом можливо; краще скористатися плоскою викруткою.


Прилад живиться від двох батарейок типорозміру AA; на мій погляд, це краще, ніж звична «Крона».
Заявлено щонайменше 500 годин безперервної роботи, або приблизно 2 місяці за умови роботи по 8 годин на день.
Цікава конструкція відсіку: одна пара контактів розташована в самому мультиметрі, а друга — на знімній частині. Кришка фіксується щільно й жорстко, аж трохи незручно — власне, через цю жорсткість.


У комплекті дали не лише непогані лужні батарейки, а й дуже свіжі — термін придатності до 2021 року!


Перше, що я помітив, коли вийняв батарейки, — невеличку наклейку, на якій написано щось про калібрування.


Нескладними маніпуляціями виймаємо прилад із «калоші», адже без цього розібрати його не вийде.


У верхній частині є інформація про встановлені запобіжники, потрібна для підбору заміни.


Без «обгортки» мультиметр має значно простіший і компактніший вигляд. Загалом користуватися ним можна й так, а вдома, можливо, навіть зручніше.


Викручуємо шість саморізів (чотири по кутах і два у відсіку для батарейок) і дістаємося до нутрощів.


Далі буде багато фото розбирання, бо я трохи захопився і просто смакував цей процес :)
На вигляд усе просто чудово, а перше, що впадає в око, — темно-зелений колір текстоліту.
Такий текстоліт я зустрічав у фірмових (зокрема американських) пристроях — хто бачив, той упізнає його.


Основний вимірювальний вузол: на вигляд схемотехніка 80-х, але ж як красиво й акуратно.
Про змитий флюс можна й не згадувати, але раз уже згадав, то уточню: плата найчистіша.


Як не дивно, у приладі застосовано мікросхему «краплю», причому це не особливість «китайського» складання: траплялася інформація, що таке можливо навіть в «американцях».


А от підлаштувальних елементів у приладі взагалі немає, усе калібрування виконується програмно.
З одного боку, це мінус: самому нічого не змінити, але це водночас і плюс — самому нічого не зламати :)


Вузол захисту від стрибків напруги та перевантаження — теж красиво й акуратно.
І що дивно, цей вузол містить менше елементів, ніж у приладах середнього цінового сегмента. Але водночас вважається, що у Fluke захист зроблено краще. Перевірити не можу, тому сперечатися не буду.


На обох входах для вимірювання струму встановлено запобіжники.
Єдиний мінус: щоб замінити запобіжники, потрібно розбирати прилад, про це сказано й в інструкції.


Струмові шунти для двох меж вимірювання: 10А і 400мА. Не знаю, чи є шунт для вимірювання в межах мкА, а якщо є, то де він розташований, адже шунти на фото, найімовірніше, відповідають двом із трьох меж.


Трохи «начинки» приладу.
1,2. Встановлено дві мікросхеми HC148, які, судячи з даташита, є енкодерами 8:3. Не зовсім розумію, для чого вони тут, хіба що як комутатори.
Праворуч видно невеликий операційний підсилювач, імовірно, для вимірювання струму.
3. Також видно мікросхему флешпам’яті, де, найімовірніше, зберігаються калібрувальні дані приладу.
4. Зумер — ну, зумер як зумер, тільки не зовсім розумію маркування: судячи з нього, він на 12 Вольт, а не на 1 Вольт же.


Запобіжники Eaton серії Bussmann. Чудові якісні запобіжники, утім, приблизно цього я й очікував.
Запобіжники на струм 440мА і 11А за заявлених меж 400мА і 10А відповідно.
Максимальний струм вимкнення становить відповідно 10 і 20кА, що дуже немало. Та й самі запобіжники на вигляд ніби зроблені з тканого матеріалу, хоча, найімовірніше, це кераміка.
Звісно, обидва запобіжники розраховані на 1000 Вольт, що відповідає заявленому класу безпеки приладу.


Місце встановлення запобіжників. Цікаво, що послідовно із запобіжником на 440мА увімкнено дросель.


Відкручуємо чотири гвинти, що кріплять контактні пелюстки до клем приладу. На гвинтах є сліди фарби, яка має запобігати їх самовільному відкручуванню. Дрібниця, але на інших приладах такого я не зустрічав.


Відкручуємо ще чотири саморізи й дістаємо плату з корпусу.
Тут також видно, що корпус універсальний і підходить для всіх типів мультиметрів цієї серії.


Збоку сховалася незрозуміла гірлянда з послідовно з’єднаних резисторів із загальним номіналом 1.001МОм. Думаю, це резистори вхідного подільника, але точно сказати не можу.


На фото не видно, але вся контактна група досить рясно змащена. Мастило є і зверху диска перемикача.
До речі, про перемикач: хід приємно м’який, із чіткими клацаннями, хоча, здається, у всіх більш-менш нормальних приладів такий самий механізм.
Рухомі контакти розташовані якимось хитрим чином, зрозумілим лише розробникам :)


Під дисплеєм порожньо, лише доріжки. Цим пояснюється велика кількість елементів з протилежного боку плати: розробники не стали розносити компоненти по різних боках плати.
Також видно контактні майданчики для кнопок, а на зворотному боці плати я помітив відсутні компоненти.
Але цікаво, що одна з модифікацій приладу вміє перевіряти світлодіоди, а місця під роз’єм для їх підключення не видно. Тож не факт, що плата цілком універсальна.


Прилад у повністю розібраному стані й приблизно в тому порядку, у якому його розбирали.


Збираємо все докупи й переходимо до тестів.
Перший тест — радше навіть не тест, а лише додаткова інформація для користувачів.
Під час цієї перевірки я виміряв деякі, можливо, потрібні параметри. Перелічу їх:
1. Вхідний опір приладу — близько 11 МОм.
2. Напруга на клемах приладу під час вимірювання опору — 0,28 Вольта
3. Напруга на клемах у режимі звукового продзвонювання — 0,53 Вольта
4. Струм КЗ при цьому становить 177 мкА
5. Напруга на клемах у режимі перевірки переходів напівпровідників — 2,35 Вольта, цього вистачить для більшості світлодіодів.
6. Струм КЗ у цьому режимі — 0,54 мА


Оскільки вдома в мене є точне джерело опорної напруги, наступний тест — перевірка точності вимірювання цієї напруги.
Плата видає 2.5 — 5.0 — 7.5 і 10.0 Вольт. Результат вимірювання на фото. Як на мене, усе просто чудово.
Насправді плата видає не зовсім ці напруги, але для цього приладу це не має жодного значення — простіше округлити значення.


Перед порівняльними тестами я провів трохи незвичний тест — визначив максимальне значення, яке відображає прилад. Що вище це значення порівняно із заявленим, то краще.
Роздільна здатність цього приладу — 4000, але гарантовано він може показувати до 4397, а думаю, що й 4399, просто виставити таке значення дуже складно.
Перевищення на 10% — просто чудово, жодних питань.


Оскільки я не можу виставити точні значення «в нуль», то просто намагався якомога ближче підійти до заявленої межі.
Праворуч — результат вимірювання приладом із базовою точністю на порядок вищою, ніж у того, який я оглядаю. Звісно, правильніше було б використати калібратор, але, на мою думку, і такого порівняльного тесту більш ніж достатньо.
Прилад повністю відповідає заявленим характеристикам, причому із чималим запасом.


Під час вимірювання постійного струму картина ще краща, ніж під час вимірювання напруги. Принаймні за такого способу перевірки.


Із коректним тестуванням змінної напруги та струму я поки маю певні труднощі, сподіваюся, тимчасові, тому зміг лише порівняти покази під час вимірювання напруги в мережі. Як на мене, тут також усе чудово.


А от під час перевірки точності вимірювання ємності прилад підвів — я очікував значно коректнішої роботи.
Звісно, похибку під час вимірювання малих ємностей можна списати на те, що прилад не вміє виконувати відносні вимірювання й, відповідно, компенсувати ємність щупів. Але завищені результати вимірювання великих ємностей мені незрозумілі.

Хоча, з іншого боку, під час вимірювання конденсаторів ємністю понад 100 нФ (а можливо, і починаючи з 20–30) покази вкладаються в допуск.
Наприклад, виробник заявляє точність 5%+5зн. Це означає, що конденсатор із номіналом 725 мкФ (покази правого приладу) може показати 725х1.05+5=766 мкФ. На дисплеї ми бачимо 749, що цілком нормально.
Коли я спробував виміряти конденсатор ємністю 4700 мкФ, прилад надовго замислився — так надовго, що мені навіть набридло рахувати секунди, і я зайнявся своїми справами. Але зрештою виміряти його не вдалося: верхня межа приладу — 1000 мкФ, «замало буде».

Уже радше заради експерименту перевірив конденсатор ємністю 10 мФ за допомогою свого Юнит 181А. Прилад на деякий час замислився, показав напис «розряд», а за кілька секунд видав результат.


Тест точності вимірювання опору також буде відносним.
Контрольний прилад має точність вимірювання 0.05%, перевірюваний — лише 0.5%, тому такий тест більш ніж допустимий.
Спочатку я хотів розписати номінали резисторів, які перевіряю, та їхню точність, але оскільки їхня точність також помітно нижча за точність контрольного мультиметра й становить 0.5-0.25%, то не бачу в цьому сенсу.
Можу лише сказати, що прилад, який оглядаю, склав цей іспит на відмінно, помітно перевершивши паспортні характеристики: похибка була переважно в останньому розряді, який, можна сказати, взагалі не рахується.
Цікаво, що при замиканні щупів прилад спочатку показує значення 0.3-0.2-0.1, а потім узагалі 0.0.
Не знаю, що це, але дуже схоже на автоматичне встановлення нуля. Та оскільки таку функцію не заявлено, стверджувати не буду.


На додачу — невелике відео з тестами.
Спочатку демонструються функції приладу та підсвічування, потім — швидкість роботи автоматики вибору межі вимірювання, а наприкінці — порівняння швидкості роботи АЦП.
Хоча різниця з Юніт 181А лише в 1.5 раза, її все одно помітно.
Прилад, який оглядаю, вимірює 3 рази на секунду, а Юніт 181А — лише 2 рази на секунду.
Перепрошую за якість відео: знімав на капці фотоапарат, який було дуже незручно тримати.


Ну і, звісно, фото в руці, у якій він чудово лежить :)
Зручний він переважно завдяки не зовсім прямокутній формі корпусу: біля перемикача корпус вужчий, а біля дисплея — ширший.


Ну і, звісно, підсумки.
Переваги
Надійний
Досить точний
Якісне складання
Добре реалізований захист.
Живлення від двох елементів АА
Тривала автономна робота
Підсвічування з тривалим часом автоматичного вимкнення

Недоліки
Велика похибка під час вимірювання малих ємностей.
Щоб замінити запобіжники, треба відкривати корпус
Дуже скромна комплектація
Ціна

Моя думка. Для початку ви, мабуть, уже помітили, що «і на сонці бувають плями», тобто недоліки є навіть у фірмових дорогих речей.
Але навіть із цими недоліками прилад справді хороший. Як не дивно, ключове в цих серіях — навіть не точність, а надійність. Прилади цієї фірми люблять переважно за міцний корпус, хороший електричний захист і невбиваність.
З усього списку недоліків мене, мабуть, засмутила лише велика похибка під час вимірювання невеликих (до 20-30нФ) ємностей.
Решта недоліків — радше особливості: ціна зумовлена «фірмовістю» виробу, комплектація мінімальна, але нічого особливого до нього й не потрібно, а заміна запобіжників незручна, бо виробник і не припускає, що їх часто мінятимуть :)

На цьому все. Як завжди, буду радий запитанням, пропозиціям щодо тестів і просто обговоренню, адже обговорення іноді буває кориснішим за сам огляд.
Для огляду я попросив зробити знижку на цей прилад, у відповідь мені дали купон GB32F, з яким ціна становитиме 69.99.


Товар надано магазином для написання огляду.