MINIX NEO N42C, невеликий комп’ютер на базі Intel N4200

Комп’ютери й ТВ-приставки виробництва компанії Minix уже неодноразово траплялися мені в оглядах, але комп’ютер цієї фірми вперше опинився на моєму столі. Я неодноразово читав непогані відгуки про пристрої цього виробника, але через мої руки пройшло й чимало комп’ютерів інших фірм, тому мені подвійно цікаво було порівняти, чи справді Minix чимось кращий, чи ні.
Огляд, розбирання, тести, зведена таблиця, висновки.


Почну класично — з технічних характеристик.
Система: Windows 10
Процесор: Intel Pentium N4200 1.1 ГГц (2.5ГГц у турборежимі)
Графіка: Intel® HD Graphics 505
Пам’ять: SO-DIMM 1.5V, 2 слоти, попередньо встановлено 4 ГБ
SATA — 1 х M.2
Флешпам’ять — eMMC 32ГБ
LAN — Gigabit LAN
WiFi — 2.4/5 ГГц
Відеовиходи: HDMI + mini Display Port
Зовнішні інтерфейси: 3x USB 3.0, USB Type-C
Аудіовихід — 3.5мм роз’єм, Optical S/PDIF
Габарити: 139 x 139 x 30
Маса: 410гр

Параметри виведення відео.
HDMI 1.4 — до 4K за 30 Гц, Mini DP (DisplayPort) — до 4K за 60 Гц і USB Type C — до 4K за 60 Гц; імовірно, можна під’єднати до трьох моніторів.

Перше, що помічаєш після отримання, — коробка справді великого розміру, хоча, дивлячись на заявлені габарити комп’ютера, так не подумаєш.


Буквально на всіх боках упаковки є якась інформація — як корисна, так і просто рекламна.


ТВ-приставка щільно лежить у м’якому лотку, усередині також є лоток, у який складено все інше. Зовні може здатися, що все просто зсипали докупи, але насправді враження хаосу створюють інструкції, розкладені як попало, адже решта також лежить у своїх комірках.


Комплект постачання можна назвати доволі великим:
1. Комп’ютер Minix NEO N42C
2. Блок живлення
3. Змінні вилки для блока живлення
4. Кріплення VESA
5. Кабель HDMI
6. Адаптер S/PDIF
7. Чотири гумові ніжки
8. Чотири гвинтики
9. Інструкція та рекламний буклет.


1, 2. Інструкція доволі об’ємна, написано багато чого, але зрозуміло мало що, бо вона англійською. Також у комплекті був невеликий буклет, де перелічено всі моделі за останні пару років.
3. Кабель HDMI доволі товстий, помірно жорсткий.
4. Кріплення VESA, два варіанти монтажу: VESA 80 і 100.


1. Блок живлення доволі габаритний і відчутно важкий. У якийсь момент я навіть запідозрив, що всередині звичайний трансформатор :)
2. Заявлені параметри — 12 Вольт 3 Ампера, 36 Ватт. Для цього комп’ютера це просто величезний запас: навіть за повного навантаження комп’ютер ледь теплий. Припускаю, що цілком можна живити не лише сам комп’ютер, а й кілька зовнішніх жорстких дисків, а заодно заряджати смартфон від USB-порту комп’ютера.
3. У комплекті дали три варіанти змінних вилок, але дві з них у нас ні до чого, тож залишимо євровилку.
4. Також у комплекті був адаптер для під’єднання оптичного S/PDIF, який встановлюється в роз’єм для навушників.
Але найбільше мене здивувала решта комплекту. Якщо стійку з гвинтиком я ще міг зрозуміти — вона може стати в пригоді для встановлення SSD, — то навіщо потрібні чотири однакові гвинтики й чотири гумові ніжки...


Корпус комп’ютера виготовлений із пластику, має строгий і охайний вигляд, колір чорний, матовий. Але ж який він маркий — сліди від рук з’являються майже миттєво.


Усі чотири боки корпусу чимось зайняті.
1. Спереду — отвір світлодіода індикації режиму роботи.
2. Ззаду: роз’єм живлення, Ethernet, mini Display Port, HDMI, USB Type-C, аудіороз’єм 3.5мм + оптичний S/PDIF за умови встановлення адаптера.
3. Ліворуч — три роз’єми USB 3.0 і кнопка живлення
4. Праворуч — вентиляційні отвори, кнопка скидання

Розташування роз’ємів і їхня кількість не викликають нарікань, хоча ще один USB не завадив би. Але є невелике зауваження щодо кабелю живлення: роз’єм установлено досить глибоко в корпусі, тому штекер бажано вставляти так, щоб усередину заходила й частина його ізоляції.
Є інформація, що порт USB Type-C цього комп’ютера також можна використовувати для виведення відео, тож теоретично можна під’єднати три монітори.


Взаємне розташування роз’ємів з боків корпусу.



На нижній частині корпусу — чотири гумові ніжки, голографічна наклейка Windows і наклейки із серійним номером тощо.


Комп’ютер щільно встановлюється на кріплення VESA, але робити це краще обережно, оскільки рамка досить жорстка.


Коли я вже розібрав комп’ютер, то зрозумів, навіщо в комплект поклали чотири однакові гвинтики. Такими самими гвинтами скріплено корпус. Річ у тім, що для встановлення SSD комп’ютер потрібно розібрати, тому в комплекті є чотири запасні ніжки й чотири гвинтики — незвично.
Корпус розбирається легко: відклеюємо чотири ніжки, викручуємо чотири гвинти й знімаємо нижню кришку. Жодних засувок чи елементів корпусу, які заважали б, немає.


Плата комп’ютера фактично закріплена тими самими гвинтами, що скріплюють половинки корпусу, тому після відкривання її можна безперешкодно вийняти з корпусу.


Усередині одразу видно встановлений модуль пам’яті та WiFi-адаптер виробництва Intel. Вище видно батарейку живлення годинника.


Усього в комп’ютері чотири роз’єми розширення: два для встановлення ОЗП, один для модуля WiFi (є підпис) і один для SSD. SSD може бути завдовжки як 80 мм, так і 60 мм, хоча в описі було зазначено лише розмір 2280.
Кріплення для плати також уже встановлено, тож те, що поклали в комплект, теж виявляється запасним.


Антен WiFi дві, обидві невеликі й приклеєні до верхньої частини корпусу біля передньої панелі. До плати вони під’єднані роз’ємами, які зафіксовано герметиком.


Модуль пам’яті найзвичайнісінький, виробництва Samsung; судячи з дати виробництва на наклейці, новий.


Оскільки знизу більше нічого цікавого немає, перейдемо до верхнього боку плати. Тут компонентів уже більше, причому досить велику частину плати займає система охолодження.


Конструкцію зроблено так, що все гаряче повітря одразу викидається за межі корпусу. Хоча поняття «гарячий» у цьому випадку досить умовне, адже повітря радше тепле.
До слова про систему охолодження: регулювання обертів вентилятора дуже продумане, та й сам вентилятор тихий навіть на максимальній потужності. Після ввімкнення комп’ютера вентилятор кілька секунд працює на повну потужність, а потім повністю вимикається й запускається вже за відчутного навантаження. Точніше, найімовірніше, він запускається й раніше, але на дуже низьких обертах.

На сайті cnx-software виміряли рівень шуму й порівняли його з популярним Voyo Vmac Mini
Рівень шуму (дБА)
Навколишній шум (він же тиша) 38,5 до 38,9
MINIX NEO N42C-4, простій 39,1 до 39,5
MINIX NEO N42C-4, стрес-тест 39,7 до 40,4
Voyo Vmac Mini — бездіяльність 52,3
Voyo Vmac Mini — стрес-тест 52,5 до 57,5


1. Під час розбирання з’ясувалося, що індикаторів увімкнення встановили аж три: синій у робочому режимі, зелений у режимі сну. За що відповідає третій світлодіод, я так і не зрозумів.
2. Роз’єм під’єднання аудіовиходу.


Кнопка ввімкнення живлення, ліворуч видно роз’єм невідомого призначення.


На протилежному боці плати (по діагоналі) — друга кнопка, перезавантаження. Тут також розташований додатковий роз’єм, щоправда, уже зрозумілішого призначення. Принаймні контакти мають цілком зрозумілі назви.
Ліворуч від кнопки розташований чотириконтактний роз’єм для під’єднання вентилятора, а ще лівіше — двоконтактний роз’єм для під’єднання батареї.


Щоб зняти вентилятор, довелося викрутити два гвинти й відклеїти частину тканинної клейкої стрічки. Для охолодження використано вентилятор AB6305HX-E0B, який також застосовується в ноутбуках HP ProBook 6360 і 6360B, тож у разі потреби із заміною проблем не виникне.


Ще чотири гвинти — і знімаємо всю систему охолодження цілком.


Невелика, але дуже суттєва відмінність від майже всіх китайських комп’ютерів, які мені траплялися раніше. Як термоінтерфейс використано термопасту, а не теплопровідну гуму. Щоправда, термопаста досить густа.
Про всяк випадок зазначу: розбирання я проводжу вже після тестів, щоб результат був коректнішим.


Тепер уже можна як слід роздивитися все, що встановлено на платі.


SoC N4200 на базі ядра Apollo Lake — досить відомий, випускається вже близько року. Виробник комп’ютера навіщось додатково приклеїв по краях пару смужок двостороннього скотчу.


Система охолодження мені сподобалася, але ось що точно варто відзначити — наявність належного захисту майже на всіх зовнішніх інтерфейсах (елементи з позначеннями ESD і FB). Зроблено справді правильно, таке я рідко зустрічаю навіть у фірмових пристроях.


Стабілізатори живлення та інша електроніка.


Коротко про ключові компоненти.
1. Якийсь мікроконтролер MINI58ZDE на ядрі Cortex-M0, розташований біля кнопки ввімкнення.
2. ANX7428 контролер порту USB-C від Analogix
3. ALC662, аудіочип.
4. RTL8111, контролер гігабітної мережі.


1. Флешпам’ять eMMC від Samsung
2. Чип NCT5569D, призначення невідоме.
3. RT5074 — багатоканальний стабілізатор напруги
4. Вхідний комутатор живлення.


1, 2. На платі також виявлено транзисторну збірку CSD87381P у цікавому корпусі.
3. Елементи захисту трохи ближче.
4. Причому їх встановлено навіть у колі роз’єму Ethernet.


BIOS комп’ютера.
Налаштувань досить багато, і, як завжди, попереджаю: змінивши деякі з них, можна випадково «окирпичити» пристрій. Причому від’єднання батарейки ці налаштування не скидає, тож будьте дуже уважні, якщо вирішите щось змінити.
Є незвичне налаштування — два варіанти конфігурації підключення 3.5-мм джека для аналогового звуку: Apple і Nokia/Samsung. Ці стандарти дещо відрізняються призначенням контактів джека.
Також порадувала можливість автоматичного запуску комп’ютера після подавання живлення.


Є досить розвинена система моніторингу температур, а також три режими керування вентиляторами. За замовчуванням увімкнено «тихий» режим, змінювати його не бачу сенсу, адже все працює чудово.


Після ввімкнення на екрані з’являється назва фірми-виробника, а далі йде стандартний процес першого запуску: вибір мови, підключення до мережі тощо.
Дивне спостереження: під час вибору регіону я бачив Україну, але Росії не було. Втім, після встановлення російську мову можна налаштувати звичайним способом, додавши її до списку мов, тут проблем не виникло.


Робочий стіл спочатку майже порожній, операційна система майже в «чистому вигляді», з додаткового — лише Office 365.


У комп’ютері встановлено 32 ГБ флешпам’яті eMMC. На мій погляд, це недолік, навіть з огляду на можливість встановлення накопичувача M.2. Що заважало встановити 64 ГБ? Цього цілком вистачило б для більшості завдань.
«З коробки» вільно майже 16 ГБ, що на перший погляд дуже непогано.


Але потім Windows вирішила масштабно оновитися. І під цим я маю на увазі не просто завантаження чергового оновлення, а справді масштабне оновлення самої ОС.
Закінчилося все тим, що вільного місця залишилося близько 5.3 ГБ — дуже мало. Під час оновлення було створено папку Windows.old, яка займала на диску приблизно 10 ГБ.
Звісно, мені це не сподобалося, і я запустив очищення, після якого стало доступно вже 12 ГБ — більше, ніж 5.3, але явно менше за початкові 16.


Попередньо встановлено Windows 10 Pro, активація відбулася автоматично відразу після підключення комп’ютера до інтернету.


Оскільки немає сенсу розглядати попередньо встановлене ПЗ, адже воно стандартне для цієї операційної системи, перейду до тестів і перевірок.
Першим, як зазвичай, іде CPU-Z. Одразу помітно, що результати тестів приблизно на 10% вищі, ніж у аналогічних комп’ютерів із таким самим процесором.


Тестування швидкості вбудованої флешпам’яті. Що тут сказати: не просто добре, а навіть чудово. Принаймні це поки що перший мінікомп’ютер, у якого швидкість читання флешпам’яті перевищила 300 МБ/сек. Швидкість запису, щоправда, лише 81 МБ/сек, але я б сказав, що це теж непогано.


Як зазвичай, порівняльні результати всіх протестованих мінікомп’ютерів.
Спочатку результат комп’ютера, який оглядаю. Порівняння проводиться в попередній версії програми.


Результати інших комп’ютерів.
Оскільки комп’ютерів багато, доводиться розбивати їх на дві частини.
1. ACEPC
2. Beelink BT 3 Pro
3. Beelink MI


Voyo Vbook V2
Beelink AP42
Voyo V1 (eMMC)
CHUWI HiBox
Beelink BT7
Pipo X10
Pipo X9
Pipo X7
Pipo X7S
MeeGoPad T02
Pocket P1
Vensmile W10
Teclast X98 Pro
MeeGoPad T03
Wintel Pro CX-W8


AS SSD також показав доволі непоганий результат, принаймні для eMMC: швидкість читання лише трохи не дотягнула до 300 МБ/сек.


Cinebench також показав результат трохи вищий, ніж в аналогічних пристроїв на базі такого самого процесора.


У PassMark результат вищий, ніж у N4200 і Celeron J3455, але PassMark — це комплексний тест, тому навіть за пристойної продуктивності процесора результат може бути нижчим, наприклад, через повільний накопичувач.


Приблизно та сама картина збереглася і в тесті 3D Mark, причому в обох версіях.
Наприклад, Beelink AP42 (із тим самим N4200) у версії 2006 набирав 3461 бал проти 3542 у комп’ютера, який оглядаю.


А в новішій версії було 329 проти 361 у Minix.


Тест Geekbench цілком підтверджує результати попередніх «колег»: якщо порівнювати з Celeron J3455, то результат Minix трохи вищий у математичних обчисленнях (1490/4424 проти 1555/4454) і помітно вищий у графіці (9126 проти 11271).


Тест WinRAR проводився просто як доповнення; крім того, він тривав понад годину, і паралельно перевірялося, чи не падає продуктивність.


Ось я й дістався до тесту, який дає змогу виявити «камінь спотикання» китайських ТВ-боксів і комп’ютерів — перегрівання.
Майже в кожному огляді я нарікаю на недопрацьовані системи охолодження: переважна більшість комп’ютерів починає знижувати продуктивність під час запуску цього тесту. Одні раніше, інші пізніше; похвалитися відсутністю перегрівання можуть лише одиниці.
Але цього разу результат мене справді дуже здивував. Після майже годинного тесту температура не піднімалася вище 56 градусів для однієї пари ядер і 52–53 для другої. При цьому комп’ютер поводився пристойно: вентилятор не ревів, було чути лише легкий шум повітря.



Знаючи, що деякі процесори можуть сильніше нагріватися в режимі перевірки CPU: OCCT, я провів і цей тест.
Ті самі максимальні 56 градусів у першої пари ядер і 52–53 у другої — просто чудовий результат.



Мене трохи здивувало, що під час тестів OCCT температура завжди трималася на одному й тому самому максимальному значенні, тому я запідозрив роботу захисту, який зазвичай утримує температуру на певному фіксованому рівні, і провів наочніший тест LinX, за зниженням продуктивності в якому можна зрозуміти, чи є перегрівання.
У цьому випадку результат також на висоті: до кроку 11 продуктивність була нижчою, але це було наслідком роботи ПЗ Windows — зокрема, процес захисту від шкідливих програм завантажував систему на 20%, тож довелося його вимкнути. У підсумку, починаючи з кроку 12, продуктивність лише зростала, що свідчить про повну відсутність перегрівання.


Як було видно під час розбирання, у комп’ютері встановлено модуль WiFi від Intel і гігабітний мережевий чип від Realtek. Ця конфігурація останнім часом трапляється досить часто, і особисто я вважаю її доволі непоганою.
Налаштувань чимало, але здебільшого вони потрібні дуже вузькому колу користувачів.


Wi-Fi, як і зазвичай, має не надто високу чутливість. Частково це «біда» адаптерів Intel — принаймні, саме такий результат я отримую з адаптерами цієї фірми. Крім того, застосовані антени невеликі, що ще трохи погіршує ситуацію.


Вимірювання реальної швидкості передавання даних.
Три нижні графіки — 2.4 ГГц: протилежний кут великої кімнати (15–20 Мбіт), а також відстань 1 і 2 м від роутера (близько 45–50 Мбіт).
Два верхні графіки — 5 ГГц, відстань до роутера два-три метри, швидкість 70–80 Мбіт.


Оскільки швидкість через кабель помітно вища, ось окремий скриншот: два верхні графіки — до 900 Мбіт.


Зазвичай я не перевіряю ігри на мінікомп’ютерах, але покажу приклад із SeriousSam HD, запущеною на комп’ютері зі схожими характеристиками (приблизно на 20% слабшому). Якщо коротко, для старих ігор (на відео — оновлена версія гри) його цілком вистачить.


Також перевірив відтворення відео. Наприклад, файл h265-2160-30p-100mbps.mp4


І не менш відомі «качки» — Ducks.Take.Off.2160p.QHD.CRF25.x264-CtrlHD із потоком 240 Мбіт.
Як додатковий тест обидва файли відтворювалися з флеш-картки.



Зведена таблиця результатів тестів. Можу зазначити, що результати приємно здивували: у всіх тестах помітно, що цей мінікомп’ютер явно швидший за аналоги інших виробників. Не скажу, що різниця величезна, але вона безперечно є.


А тепер, мабуть, одна з найскладніших частин — підбиття підсумків. З одного боку, іноді й не хочеться критикувати, але з іншого — різні недоробки зводять нанівець усі переваги.

Отже, спочатку про хороше. Комп’ютер має чудову систему охолодження, хоч і активну, високу якість складання, якісні комплектуючі, швидку флешпам’ять, захист зовнішніх портів, можливість збільшити обсяг ОЗП, замінити модуль Wi-Fi, а також встановити SSD. Є можливість під’єднати два (імовірно, три) монітори (HDMI і miniDP), а також три порти USB 3.0 та один USB Type-C. Блок живлення має значний запас потужності.
До комплекту входить не лише кріплення VESA, а й адаптер для оптичного S/PDIF та запасне кріплення. Також попередньо встановлено ліцензійну ОС Windows 10 Pro.

Тепер про сумне. Почнімо з ціни: хоча магазин надав для огляду купон, який знижує її до 280 доларів, це все одно чимало. Крім того, засмутив малий обсяг флешпам’яті. Звісно, можна встановити SSD, але ж додаткові 32 ГБ флешпам’яті значно спростили б життя, тим паче не думаю, що це суттєво вплинуло б на ціну пристрою.

Не завадило б використати менш маркий пластик корпусу, а також додати можливість встановлення жорсткого диска формату 2.5 дюйма. Тим паче потужності блока живлення вистачає із запасом, а невелике збільшення розмірів корпусу не погіршило б його зовнішнього вигляду.

Якщо коротко — якісно, але недешево.

Купон GBCNA знижує ціну до $279.71.