Зарядний пристрій Baseus 160W CCZX-160CX у прикурювач

Другий товар від Baseus, надісланий для огляду, — це зарядний пристрій у прикурювач. Спочатку задум цікавий, характеристики класні, але «щось пішло не так», і ми спробуємо зрозуміти, що саме.

Нагадую: щоб постійно бути в курсі нових тем у блозі, рекомендую підписатися на мій інстаграм, де я публікуватиму сповіщення про всі нові теми й, можливо, писатиму просто про щось цікаве — посилання на акаунт

Також підписатися на оновлення та нові статті можна в телеграм-каналі — https://t.me/KirichBlog

Як епіграф згадаю один анекдот


Зарядний пристрій упакований в акуратну симпатичну коробочку — ще трохи, і можна було б сказати, що розкішну.


Крім зарядного пристрою, у комплекті є невелика інструкція та метровий кабель USB-C на USB-C потужністю 100 Вт. Також є варіант комплектації з двома кабелями (USB-C і Apple) або одним універсальним кабелем із трьома типами роз’ємів.


Власне, сам зарядний пристрій — важкенький, дуже акуратний, приємно тримати в руках.


Не скажу, що він зовсім маленький: є помітно компактніші рішення. Але тут є нюанс: великий він з погляду звичайного користувача, а з погляду інженера зарядний пристрій такої потужності в такому корпусі можна назвати маленьким.


На торці розташовані три роз’єми для підключення пристроїв: один USB-A і пара USB-C. Але роз’єми не рівнозначні ані за напругою та струмом, ані за підтримуваними протоколами.


Корпус пластиковий, але суб’єктивно здається, ніби він металевий, можливо, через вагу.
Контакти вкриті чимось жовтим, бічні мають відносно жорсткі пружини, а в центрального пружинка м’якенька.


До речі, про вагу. Цей виріб важить близько 55 грамів, і тут виникла певна дивина: в інших оглядах і на сайті з розбиранням зазначено, що вага становить 47 грамів. Дійшло до того, що зрештою я взяв інші ваги, і вони теж показали 55 грамів.
Відрізняється також маркування моделі: на моїй коробці й корпусі зазначено Baseus 160W CCZX-160CX, а в інших оглядах — Baseus 160W CCZX-160C. Мені її надіслали 2 лютого 2022 року, а інші огляди з’явилися наприкінці 2021 року. Наприклад, на сайті з розбиранням стоїть дата 15 вересня 2021 р., тобто явно раніше, ніж я її отримав.

Відрізняється і формат серійного номера: у мене BLP220101, в іншому огляді — TCZZCM-2107. Припускаю, що цифри означають дату випуску: у мене 1 січня 2022 року, а в іншому огляді — липень 2021 року.



При цьому у відгуках за 2023 рік фігурують і CX, і навіть CS та CO. Якщо з CO все зрозуміло — це версія на 100 Вт, то в чому різниця між C, CX і CS — загадка.


Для тестів використовувався регульований блок живлення, і виникла проблема: як під’єднати. Спочатку зачистив дроти й спробував обмотати контакти. З мінусовим усе вийшло чудово, а з плюсовим виникли труднощі. Згадав, що десь удома валяється такий роз’єм, порився в «запасах» і знайшов. Роз’єм, звісно, дешевенький, тож довелося якнайнадійніше все пропаяти, а також зачистити контакти всередині, але вийшло досить надійно.
До речі, зарядний пристрій вставляється доволі туго, що за великого струму навантаження дуже важливо.

Так, про споживаний струм і напругу живлення.
Виробник заявляє діапазон напруги живлення від 12 до 24 вольт, але це, звісно, приблизно: насправді зарядний пристрій підходить для бортових мереж на 12 і 24 вольти, тож повний діапазон, найімовірніше, становить 10–29 вольт.
Розрахунковий максимальний струм для бортової мережі на 12 вольт становить близько 14 амперів, що впритул підходить для автомобілів із запобіжником на 15 А у цьому колі. Для мережі на 24 вольти струм буде відповідно вдвічі меншим.


Після подавання живлення передня частина підсвічується ненав’язливим блакитним світлом — виглядає справді акуратно. Яскравість підсвічування залежить від напруги живлення.


Спробував знизити напругу нижче 10 вольт і з’ясувалося, що зарядний пристрій цілком може видавати на виході 20 вольт навіть за 4 вольтів на вході. Пробував і з навантаженням у 100 ватів: знизив до 8 вольтів — працювало, але з’явився сторонній звук.


Можливо, вас збентежила певна різниця у споживанні за 6–8 вольтів і 4 вольтів. Тут проявилася дивина цього перетворювача, яку я помітив майже відразу.
По-перше, під час роботи навіть без навантаження корпус іноді був помітно теплим, а по-друге, коли я перевіряв споживаний струм без навантаження, виявилося, що він не завжди однаковий.
Так от, якщо просто вставити зарядний пристрій у роз’єм, побачите той струм холостого ходу, який показано на верхніх фото. Але варто вийняти зарядний пристрій і вставити його знову — струм уже буде помітно більшим.
Якщо ж вийняти зарядний пристрій, але вставити його знову не відразу, а приблизно через 5 секунд, струм знову буде нормальним. Отака дивина...


На сторінці товару є зображення зі списком підтримуваних протоколів, і тут варто пояснити, чому на різних портах вони відрізняються.
Річ у тім, що цей зарядний пристрій фактично складається з трьох незалежних перетворювачів напруги (двох знижувальних і одного універсального підвищувально-знижувального), відповідно, відрізняються і списки протоколів та напруг.
Так, фактично це три зарядні пристрої в одному корпусі, тож тут немає жодних перезавантажень під час перемикання/підключення споживачів, що, звісно, чудово.


Ну що ж, тепер тестуватимемо. Почну у зворотному порядку — з порту USB-A

Підтримуються майже всі поширені протоколи, але в дещо урізаному режимі: наприклад, FCP і AFC — лише до 9 вольт, а з QC є особливість: підтримуються навіть 20 вольт, але тільки за живлення від напруги 22 вольти й вище. Власне, через цю особливість я зробив два фото зі списком протоколів, адже за вхідної напруги 14 вольт помітив, що в режимі QC напруга явно вища за 12 вольт, зазначені для QC 2.0


Для тестів зібрав невеликий стенд із блока живлення на базі RD6024 і навантаження EBC-A10H. Щоправда, довелося трохи модернізувати плату-перехідник для навантаження, щоб можна було підключати до неї тестер як тригер.


Зі струмами навантаження теж усе дуже непогано:
QC 5, 9, 12 і 20 вольт дають змогу навантажити пристрій струмом до 3.8, 3.15, 2.5 і 1.6 ампера відповідно, передбачена компенсація падіння напруги на кабелі.
Протоколи FCP, SCP і AFC також працюють, забезпечуючи максимальні струми 3.2, 5.1 і 2.5 А.

Увага: ці тести переважно проводилися за вхідної напруги 24 вольти. За 12 вольт усе буде так само, крім протоколу QC 20 вольт: він працюватиме лише за напруги 22 вольти й вище. Тож водії вантажівок із бортовою мережею 24 вольти мають перевагу.


З портом USB-C номер 2 картина дещо інша: тут підтримуються Power Delivery 30 ват і напруга до 20 вольт, а також протоколи FCP і AFC з напругою до 12 вольт, але не підтримуються протокол SCP і QC 20 вольт. Про всяк випадок перевірив SCP іншим тестером — результат той самий, не підтримується.


Струми навантаження за QC 5, 9 і 12 вольт становлять 3.9, 2.6 і 2.7 А, AFC 9 вольт дає до 2.5 А, PD 5 вольт — до 3.9 А, а 20 вольт — до 1.8 А.
Власне, ситуація та сама: якщо у вашому автомобілі бортова мережа 24 вольти, ви отримаєте повноцінну роботу протоколу PD з напругою 20 вольт, струмом 1.8 А і потужністю понад 36 ват. Якщо ж у вас легковик, то, на жаль, лише 12 вольт.
До речі, тут є невелика проблема: якщо ваш споживач (планшет, повербанк, телефон) підтримує заряджання PD 20 вольт, а в автомобілі мережа лише 12 вольт, то заряджання відбуватиметься струмом 1.5 А, а не 2.5 А. Адже зарядний пристрій повідомляє, що може забезпечити 20 вольт 1.5 А, але за низької вхідної напруги здатен видати лише 12 вольт, тоді як обмеження за струмом усе одно зберігається. Якщо пристрій знає лише PD 12 вольт, то заряджатиметься струмом 2.5 А.


І нарешті — перший USB-C. Щодо підтримки протоколів, тут підтримуються майже всі, крім VOOC. Хоча й не обійшлося без нюансів: наприклад, SCP — лише до 3 ампер.
Згідно з профілем PD, маємо до 20 вольт 5 ампер у фіксованому режимі або до 21 вольта 5 ампер у PPS. Щоправда, виявилося, що 21 вольт не підтримується: вибрати можна, але пристрій видасть максимум 20.


Струм вимірював за вхідної напруги 12.6 вольта, але це не принципово: за 24 вольт результати абсолютно ті самі.
QC 5, 9, 12 і 20 вольт дають відповідно 3.4, 3.4, 3.5 і 3.5 ампера. Загалом можна сказати, що в режимі QC струм у всіх режимах становить до 3.5 ампера, а потужність — майже до 70 ват. Так, тут підтримується QC 5.0, але, на жаль, я можу перевірити лише 3.0
SCP і AFC мають таке саме обмеження — 3.5 А. Результати режиму FCP десь загубилися, але припускаю, що обмеження буде таким самим.


Але мене більше цікавив режим Power Delivery, і тут я отримав такі результати:
5, 9, 15 і 20 вольт, струм — 3.1, 3.2, 3.1 і 5.5 А. Виходить, що перетворювач насправді може видати навіть не 100, а 110 ват, причому, як я вже писав, це результати за вхідної напруги 12.6 вольта (середня напруга автомобільного акумулятора).


Для тривалих тестів пішов ще далі: знайшов удома невикористовуваний тестер FNC88, припаяв до нього дроти й спочатку використовував його і для підключення навантаження, і для керування. Потім перейшов на зручніший варіант: до виходу підключив FNB48, за допомогою якого задавав напругу.
До речі, на першому фото видно, що до тестера підключений «хвостик» із кабелем USB-C. Це потрібно, щоб зарядний пристрій видавав потужність понад 65 ват, адже в кабелі є чип, який дозволяє видавати струм до 5 ампер. Тобто достатньо, щоб контролер зарядного пристрою побачив чип на 100 Вт, установлений у кабелі. Деякі тестери обходяться без нього, але не цей.


Почав тести з напруги 12.6 і 14.3 вольта: перша — це напруга зарядженого акумулятора, друга — напруга за працюючого двигуна.
Приблизно через 7–8 хвилин перетворювач вимикається через перегрів. Насправді там не зовсім вимкнення, але про це трохи згодом.


Гаразд, подаю 24 вольти, навантажую на 100 ват, поганяв близько 40 хвилин — працює і не вимикається. До речі, помітно, що в міру прогрівання напруга зростає. Узагалі такі тести дуже виснажливі: охолодив зарядний пристрій, запустив тест, вимкнулося, знову охолодив, знову тест — і так багато разів...


Температура наприкінці тесту за 12.6, 14.3, а також пара фото після 40 хвилин навантаження 100 ват за 24 вольтів. Корпус відчутно гарячий, але насправді він просто не завжди встигав прогрітися. Також видно, що сильне нагрівання є ближче до контактів; на перші фото воно не потрапило, бо контакти розташовані всередині тримача.


Насправді перетворювач найчастіше не вимикається, а скидає ліміт потужності, бо після перезапуску показує вже не 20 вольт 5 ампер, а лише 3.25А, тобто 65 ват. Щоб знову перейти на 100 ват, треба його вимкнути, зачекати й увімкнути знову.


Гаразд, спробуємо інакше: подаватиму 12.6 і 14.3 вольта, але зменшуватиму саме навантаження.
Вхідна напруга — 12.6 вольта, навантаження — 80 ват, пропрацював уже понад 8 хвилин. Можливо, тут далося взнаки недостатнє охолодження після попереднього експерименту, але стверджувати не буду.


Далі я тестував уже з навантаженням 65 і 50 ват за 12.6 і 14.3 вольта. Як видно, зі зменшенням навантаження та підвищенням вхідної напруги час роботи зростає. Максимум, якого я досяг за 14.3 вольта й 50 ват, — 30 хвилин, але зрештою перетворювач усе одно вимкнувся.


Температурні режими наводити не буду: вони були приблизно такими, як у тестах вище, адже, по суті, обмежуються внутрішнім термодатчиком.
Натомість наведу результати вимірювання ККД. Звісно, тут є похибка, бо не враховано падіння напруги на роз'ємі, але результат усе ж близький до реального.
Вимірював за навантаження 0.5–5.5А з кроком 0.5А та напруги 10, 12.6, 14.3, 16.8, 20, 24 і 28.6 вольта. Власне, тут видно, що перетворювач видає 100 ват навіть за напруги 10 вольт.


Тест, наближеніший до реальних умов. Для цього я використав свої павербанки — на щастя, їх у мене багато. Крім того, ці павербанки мають особливість: вони завжди намагаються вибрати максимально можливу потужність заряджання, хоча цього разу сталася невелика осічка.
Порт USB-A чомусь видав лише 9 вольт, хоча міг видати 12, а потужність становила всього 17 ват замість 30.
Другий порт USB-C був обмежений струмом 1.5А, але оскільки напруга живлення становила лише 14.3 вольта, потужність дорівнювала 20 ватам. Про цю «особливість» я писав вище.


Отже, спочатку запустив за 14.3 вольта, сумарна потужність на вході — 144 вати.
Через деякий час просто з цікавості ненадовго підняв напругу до 24 вольт. Видно, що потужність зросла, а другий порт USB-C запрацював у нормальному режимі. Він уперто намагається працювати в режимі 20 вольт 1.5А замість 12 вольт 2.5А.
Буквально через 5 хвилин після початку тесту вхідна потужність упала до 106 ват, перший порт USB-C перейшов у режим 65 ват.
Ще через 5 хвилин перший порт перейшов уже в режим 45 ват, а загальна потужність заряджання знизилася до 86 ват.


Підняв напругу до 24 вольт, потужність зросла до 95 ват, другий порт запрацював на повну потужність, видаючи 27 ват. Точніше, це павербанк брав від нього 27 ват.
Поганяв так іще деякий час, але, по суті, більше нічого не змінювалося.


Температура під час тестування: наприкінці пристрій поступово нагрівся до 73 градусів, і далі температура не зростала.


На цьому я вже хотів завершити тести й навіть зарядив один із павербанків, але подумав, що варто перевірити, як зарядний пристрій працюватиме за напруги мережі 24 вольти. Щоб знову не діставати електронне навантаження, я, так би мовити, пішов на хитрість: за допомогою зарядженого павербанка підзарядив два інших, які також беруть участь у тесті.
Спочатку заряд був 100%, розрядив до 69%, підзарядивши два інших до 78–79%.

І ось що я вже можу сказати. Я, як чесна людина, вказую реальні характеристики, допрацьовував плати, щоб павербанки могли тривалий час віддавати нехай не 100, а 90 ват, а виявилося, що можна було вчинити, як Baseus: указати 100 ват, а те, що цей режим працює лише 7 хвилин, — кого це хвилює...
Нижче видно, що я розрядив павербанк ємністю 285 Вт·год до 69%. Розряд насправді тривав близько години, і протягом цієї години перший павербанк віддавав повну потужність — майже 100 ват. Відповідно, пара інших пів години заряджалася з такою самою потужністю.



Не буду стверджувати, що вони при цьому були холодними: плати й під'єднані до них пристрої відчутно нагріваються, хоча тут додається ще й нагрівання від самого тестера. Але попри це, нижче на фото температура корпусу становила близько 45–50 градусів, а найвищу температуру — 77 градусів — зафіксовано на корпусі тестера, а не павербанка.


Підключаю в тій самій конфігурації, подаю 25.2 вольта (напруга зарядженого 24-вольтового АКБ), запускаю тест.
Спочатку отримую на вході 153 вати — непогано.


Тест розпочався об 11:06, через 6 хвилин перший порт перейшов у режим 65 ватів, а вхідна потужність упала до 114 ватів. Далі перетворювач працював у такому режимі, не знижуючи потужності.


Ганяв, поки не зарядився павербанк, підключений до першого порту, — щось близько півтори-двох годин, але термознімків уже не робив, бо встановилася теплова рівновага. Температура корпусу зарядного пристрою становила 76 градусів, сумарна вихідна потужність на всіх портах — близько 110 ватів.


Про нутрощі. Як я писав, на одному відомому китайському сайті є повний розбір, хоча навантажувальних тестів там немає, але вони мені й не потрібні, а от нутрощі дуже цікавлять, тож проведемо певний аналіз за фото.
Усе упаковано дуже щільно. Як я вже казав, з погляду інженера пристрій дуже компактний.


Конструктивно пристрій складається з трьох плат: одна відповідає за порт USB-C номер один, друга — за порти 2 і 3, а третя плата — це просто підсвічування.
Видно, що інженери відчайдушно боролися за відведення тепла: використали також теплопровідні прокладки, а плата, найімовірніше, багатошарова, з товстим шаром міді.


У потужному перетворювачі застосовано схему з H-мостом, який є не лише універсальним перетворювачем, принцип роботи якого я описував у цьому огляді, а й може працювати в обидва боки, як у моїх павербанках. Тобто хочемо — підвищуємо, хочемо — знижуємо; можемо заряджати, можемо розряджати.
Тут, звісно, перетворювач працює лише в один бік, але залишається можливість як знижувати, так і підвищувати напругу.
За керування силовою частиною відповідає чип Baoliwei PL5501, який, своєю чергою, керує транзисторами Asterman AD30N80D5 з напругою до 30 В і опором 2,1 мОм. Маркування не стерте, а, найімовірніше, постраждало від теплопровідної прокладки. До слова, 30 вольтів у такому колі — це мало: я подавав 28.6 вольта, але слід враховувати, що в бортовій мережі автомобіля можуть бути значно вищі стрибки напруги.

Конденсатори твердотільні, є синфазний дросель для зменшення завад.
«Мозком» тут є контролер Yingjixin IP2726S, який отримав першу у світі сертифікацію QC5 від Qualcomm, номер сертифіката — QC20200812181.


Чип справді цікавий, підтримує купу протоколів — мабуть, простіше було б написати, чого він не підтримує.
Максимальна вхідна напруга — 30 вольтів, номінальна — 25 вольтів, але, можливо, у колі живлення встановлено стабілізатор.


Два інші порти та їхні перетворювачі змонтовано на окремій платі.


За другий USB-C відповідає чип SW3522, який містить усе необхідне, крім дроселя, для створення зарядного пристрою з підтримкою PD 30 ватів і QC 12 вольтів.


USB-A підключено до чипа перетворювача Zhirong SW3521, чимось схожого на попередній чип, але з відмінностями в конфігурації протоколів.


Загальне фото в розібраному вигляді.


На цій сумній ноті можна було б і завершити огляд, але я хотів би сказати кілька слів про інші «огляди».
Для початку варто подивитися на кількість продажів цього зарядного пристрою — і це лише в основному магазині. І так, я не зовсім зрозумів: вони що, на розпродажі продаватимуть його не за 23 долари, а за 31?


А тепер з’ясуймо, звідки взялися ці покупці. Спочатку подивімося відео від відомого продажного блогера-базікала TECHNOZON


Потім зайдемо на один із відомих сайтів і почитаємо огляд. Спочатку я не хотів давати посилання, але автори часто цього вимагають. Ну що ж, інтернет має знати своїх «героїв».

Особливо потішила фраза: «Я ж улітку часто вибираюся на природу й подорожую автомобілем країною».
Ну так, особливо влітку, в машині, 160 ватів — ага, звісно.


А вишенькою на торті став огляд від топового автора на ще відомішому сайті. Там він узагалі не заморочувався з тестами, обмежившись кількома фото USB-тестера й фразою на кшталт: в інтернетах сказали, що все ОК, «треба брати».
Власне, це все, що треба знати про рівень оглядів деяких авторів на цьому сайті й про те, за кого вони мають своїх читачів, а потім ще й ображаються в коментарях.


Загалом політика така: прибуток отримують ті, хто забезпечує продажі. Тести? Та кому вони потрібні, особливо якщо можуть знизити продажі, а якщо додати сюди ще й подальшу оплату реклами акцій і розпродажів.
Чи можна заробляти, публікуючи чесні огляди? Найчастіше — ні, і мій більш ніж дев’ятирічний досвід це підтверджує. Ні, бувають винятки, не сперечатимуся: наприклад, коли товар просто хороший або низька ціна компенсує недоліки, чи продавцеві просто байдуже (хоча буває, що продавці просять чесний огляд, але, найімовірніше, хочуть, щоб хтось провів тести й зробив висновки для них — фактично технічну експертизу).
Я, наприклад, звик писати чесно, але за такого підходу продавці рідко щось надсилають. А купувати за власні гроші й робити чесний огляд, щоб потім товар ніхто не купив, — ну, звісно, можна, тільки, як ви розумієте, на наступний товар так не заробиш, особливо з огляду на нинішню ситуацію в нашій країні. До речі, завдяки вашим донатам, можливо, щось таки замовлю для огляду.

Але насправді все не так погано: поки шукав огляди цього зарядного пристрою, натрапив і на чесне відео, де в людини також виникли проблеми з перегріванням, і вона показала це у відео. Щоправда, в автора він працював 15 хвилин на потужності 100 ватів, а не 7–8, як у мене.


В описі до іншого лота у тому самому магазині є застереження: мовляв, щоб отримати потужність понад 100 ватів, використовуйте напругу вище 12 вольтів. Але на основній сторінці цього немає, до того ж ми бачили, що навіть за вищої напруги тривалий час отримувати повну потужність не вдається.


Висновки.
За пакуванням, дизайном, кількістю підтримуваних протоколів і технічними характеристиками я б поставив тверду п’ятірку з плюсом, якби не одне важливе «але»: заявлені характеристики він забезпечує лише короткий час — у мене 7–8 хвилин, в іншої людини 15 хвилин. Але різниця не принципова: рано чи пізно він перейде в захист. Окремо зазначу, що тут три перетворювачі, а не один спільний.
Не сказав би, що він сильно гріється: температура корпусу сягає 76 градусів, припускаю, що всередині було близько 100–110, тому мікросхема й переходила в захист.
Водночас він відносно нормально працюватиме з навантаженнями, що споживають близько 50 ватів, і витримуватиме споживання до 100 ватів протягом короткого часу. Чому «відносно»? Тому що після прогрівання за навантаження 50 ватів час роботи на 100 ватах вимірюватиметься вже хвилинами, а то й становитиме лише 1–2 хвилини.
Також незрозуміла дивна поведінка струму споживання без навантаження: він зростає, якщо ненадовго вимкнути зарядний пристрій, а потім знову ввімкнути.
Ще зазначу, що тут застосовано транзистори на 30 вольтів, а отже, можуть виникнути проблеми під час живлення від бортової мережі вантажівки. Проблема стосується переважно виходу C1; для решти портів межа становить 35 вольтів, що теж фактично не залишає запасу. Але під час живлення від 24 вольтів ви отримаєте більше можливостей: перший порт працює на більшій потужності, не переходячи в захист, а другий і третій можуть видавати до 20 вольтів, а не до 12.
У легковому автомобілі з напругою загалом усе нормально (хоча й тут є нюанси — варто ознайомитися з вимогами до компонентів Automotive grade), але з істотним обмеженням потужності.

Загалом підсумувати можна анекдотом на початку огляду, тільки в цьому випадку «не злетіло», хоча задум справді класний, та й елементна база нормальна. Користуватися ним можна: заряджати планшети й телефони, тим паче що підтримується багато протоколів і термозахист працює нормально. Але слід розуміти, що 160 ватів тривалий час він не забезпечить.
А якщо хочеться, щоб усе працювало нормально, то, мабуть, справді краще купити версію на 100 ватів за тим самим посиланням, але за 19 доларів. Судячи з усього, її зроблено краще.

На сьогодні в мене все. Огляд якось мене втомив: по суті, вийшло три огляди в одному. Сподіваюся, було корисно, і, як завжди, дуже радий вашим коментарям.