TL866CS, універсальний програматор

Не скажу, що часто користуюся програматором, але іноді доводиться. Тому під час «переїзду» на новий комп’ютер виникла проблема: мої старі програматори з ним не працюють.
Власне, тому й було придбано сучасніший, якому не потрібен порт COM або LPT.
Огляди цього пристрою тут уже є, тож мій огляд буде радше невеликим фотозвітом доповненням, а заразом і хвилинкою історії програматорів.

Купив я цей програматор ще влітку, але взятися за нього вирішив лише зараз, переважно через те, що тепер у мене не звична мені ХР, а Windows 7 x64. Та й до того ж тепер я сильно обмежений у виборі портів.

Програматори поділяються на кілька груп, хоча в багатьох випадках цей поділ досить умовний, адже деякі можуть працювати в різних режимах.

Для початку — за способом керування: «програмні», «апаратні» й автономні.

Програмні — це найпростіші програматори, вони не містять мікроконтролерів, усім процесом керує лише комп’ютер. З недоліків — сильна прив’язка до «заліза», майже повна неможливість роботи через перетворювачі USB-COM і USB-LPT.
З переваг — простота: іноді достатньо лише кількох дротів, іноді — однієї чи кількох логічних мікросхем.

Апаратні. Мають на борту мікроконтролер, який є «посередником» між комп’ютером і програмованою мікросхемою. У цьому разі програма працює зі стандартним протоколом передавання даних, тож можна користуватися перетворювачами. Крім того, такі програматори зазвичай забезпечують стабільніший результат прошивання, що наближається до 100%.

Автономні. Дають змогу програмувати взагалі без участі комп’ютера.

Крім того, є ще поділ на послідовні й паралельні.

Послідовний — інформація записується по одному біту: довго, зате потрібно менше дротів.
Такий принцип також використовують у внутрішньосхемному програмуванні.

Паралельний — записуємо одразу по одному байту: швидкість вища, але складність і кількість дротів більші. Часто такі програматори «апаратні», хоча були й версії з підключенням до порту LPT. Крім того, паралельний програматор у деяких ситуаціях може допомогти розблокувати мікросхеми, з якими не впорається послідовний.

Крім того, бувають програматори з високовольтним програмуванням (наприклад, можна розблокувати контролери з вимкненим виводом скидання), а також із режимом внутрішньосхемного налагодження.
За дуже великого бажання програму можна записати навіть за допомогою звичайних перемикачів, вручну. Це дуже довго й марудно, але цілком реально.

Поки готував огляд і перевіряв програматор, згадував, чим узагалі користувався раніше.
Якщо комусь цікаво, покажу, але людям зі слабкими нервами краще не дивитися :)
Можливо, хтось покаже свої варіанти.

Програматор я отримав у невеликій картонній коробці. Саме в такому вигляді його показано на сайті виробника.


Програматор у мінімальній комплектації, до якої входять:
1. Програматор
2. USB-кабель
3. Диск із програмним забезпеченням
4. Гарантійний талон.


Гарантійна картка особливого сенсу не має, а що на диску — я навіть не дивився, бо просто завантажив потрібне мені ПЗ. Посилання на нього дам наприкінці.
З усього корисний хіба що кабель, причому доволі якісний.


Програматор я раніше бачив в інших оглядах, тож уже очікував, що отримаю. Невелика сіра коробочка з панелькою зверху.


З одного боку розташоване гніздо USB, причому правильного типу, яке й має встановлюватися на пристроях, а не mini чи micro.
З іншого боку — лише місце під роз’єм.


Зверху встановлена так звана панель із нульовим зусиллям. Найчастіше в саморобних пристроях використовують звичайні панелі. Я сам так роблю — це дешево й по-своєму зручно. Але правильна панель набагато зручніша, особливо в універсальних пристроях. Відкрив, поклав мікросхему, закрив — і все :)
Знизу лише наклейка із серійним номером та адресою виробника.


Розбирав я його ще до першого ввімкнення, здебільшого з цікавості. Розбирається він дуже просто: чотири саморізи — і все. Щоправда, не сподобалися дві речі: немає ніжок, а саморізи доволі короткі.


Друкована плата. А точніше, «бутерброд» із двох плат. Зовні все просто чудово.


Впадає в око велика кількість компонентів — місцями плата буквально ними всіяна.


Паяння якісне, все чисто, от тільки навіщо стерли маркування мікроконтролера? Наскільки я знаю, це щось від фірми Microchip, хоча, по суті, це неважливо.


Ліворуч видно мікросхеми перетворювачів живлення, а по центру — просто цілий натовп діодів. Така кількість компонентів пояснюється тим, що кожним контактом панелі можна керувати індивідуально, а точніше — повністю незалежно, тому можливості програмування обмежені лише програмою.


Окрім роз’ємів, що з’єднують плати, є ще пара дротяних виводів, якими плати спаяні між собою. Також поруч видно місце для встановлення ще одного роз’єму.


З іншого боку також є місце під роз’єм. Можу помилятися, але, наскільки я розумію, це роз’єм для програмування мікроконтролера, встановленого в програматорі.


Першу частину огляду завершив, пробую запустити.
Встановлюю програму, потім замінюю оригінальний файл програми на русифікований і запускаю. Перед власне запуском програми з’являється ось таке віконце.
Якщо його закрити, ПЗ працює, але це сповіщення дратує під час кожного запуску.

До речі, встановлення ПЗ пройшло напрочуд гладко. Запустив інсталятор, він сам встановив драйвери, і після завершення все запрацювало. Навіть здивувався, бо морально вже був готовий до проблем. Нагадаю, експеримент проводився під Windows 7 x64.


Після запуску бачимо цілком звичне для багатьох вікно програми керування програматором.
У різних програматорів воно може трохи відрізнятися, але загальний принцип незмінний: угорі — різні режими роботи (запис, читання, перевірка, стирання тощо) і вибір мікросхем.
Нижче — вікно, у якому відображається інформація, що записується або зчитується. Як і в решті програм, її можна редагувати.


Оскільки вікно, яке постійно вискакувало, мене дратувало, насамперед я вирішив оновити програму самого програматора.
Заходимо в меню «Інструменти» й вибираємо «Нова прошивка».
До речі, є ще пункт «Самодіагностика» — дуже корисна опція.


Далі нас налякають страшним попередженням: мовляв, дивіться, що робите, а якщо щось піде не так, ми вже нічим не зможемо вам допомогти :)
Насправді це справді серйозна справа: якщо прошивка пройде невдало, можуть виникнути великі проблеми.
Натискаємо кнопку «Прошити» й сподіваємося, що комп’ютер не зависне, а електрику не вимкнуть. У моєму випадку все пройшло успішно, програмне забезпечення оновилося без проблем.


Але насправді це була лише половина справи. Далі я захотів перетворити свій програматор TL866CS на зручнішу версію TL866A.
Є два способи:
1. Перепрошити мікроконтролер програматора за допомогою іншого програматора, а точніше — кількох дротів, LPT-порту та спеціальної програми.
2. Перепрошити завантажувач — по суті, «програмна» корекція.

Перший спосіб вважається правильнішим, але й складніший. Другий набагато простіший, проте є інформація, що після оновлення програми операцію доведеться повторити. Оскільки часто оновлювати програму я не планую, вирішив скористатися другим способом. Інформацію та файл узяв звідси.
Для цього запускаємо файл TL866.exe з папки «Перепрошивка».


Потім знаходимо файл update.dat. Він лежить у папці, куди ми встановили програмне забезпечення програматора.


Натискаємо кнопку «Reflash». Нам востаннє пропонують передумати, але ми не погоджуємося.
Сподіваюся, усі розуміють, що будь-які дії ви виконуєте на свій страх і ризик?


У результаті має з’явитися таке віконце. Якщо воно не з’явилося, то, найімовірніше, далі доведеться користуватися дротами й LPT-портом.


Усе, тепер у нас TL866A.
Це оновлення дає змогу прошивати мікроконтролери не лише в панельці самого програматора, а й безпосередньо в схемі. Звісно, можна випаяти контролер із плати й прошити його в самому програматорі, але якщо це треба робити більше одного разу, набагато простіше під’єднати шість дротів і обійтися без випаювання.


Але мало оновити програмне забезпечення — треба ще й припаяти сам роз’єм. Я залишив це наостанок, бо не був на 100% упевнений у результаті перепрошивання.

Порившись удома в запасах, знайшов роз’єми й дріт.


Взагалі, виробник спочатку передбачив використання саме такого роз’єму.
Він називається NS25-W6K.


Причому встановити його можна, навіть не розбираючи сендвіч із плат. Наприклад, я встановив його на місце навіть без пінцета та інших інструментів. Щоправда, у мене був лише трьохконтактний роз’єм, але суті справи це не змінює.


Але потрібного роз’єму в мене не було, тож я використав інший — теж на шість контактів і з подібним кроком (у мене 2.5мм, а треба 2.54мм).


Хоча, на мою думку, набагато зручніше було б використати роз’єм типу IDC.
Такий роз’єм має велику перевагу: у нього немає фіксатора, а кабель у ньому надійно закріплений, тож висмикнути його не вийде.
Але є проблема: щоб акуратно встановити такий роз’єм, потрібно, щоб він був на 12 контактів, а такі бувають на 10 або 14. Тому доведеться або використовувати 10-контактний і з’єднати один із виводів дротом, або 14-контактний, але не використовувати зайвий контакт (якщо задіяти лише один ряд виводів).

Такі роз’єми я використовував у своєму старому програматорі, і вони показали, що кращих годі й шукати. На фото 10-контактний роз’єм BH-10R.


Роз’єм, який мав стояти спочатку, трохи виступає за край плати, але, як на мене, він мав би виступати ще більше. Це ще одна причина використати роз’єм іншого типу.


У моєму випадку без паяльника вже не обійтися.
Спочатку випаюємо світлодіоди, попередньо запам’ятавши, як вони були впаяні. Хоча на платі плюсовий контакт позначений квадратним «п’ятачком».


Поступово прогріваючи два виводи, які утримують половинки разом, і водночас розсуваючи плати, роз’єднуємо їх.


Тепер можна подивитися, що всередині.
А всередині видно купу дрібних транзисторів, роз’єми та дроселі системи живлення.


Підвищувальні перетворювачі живлення. Загалом, на мою думку, вузол живлення зроблено дуже непогано. Та й сама конструкція добре продумана.


Випадково помітив самовідновний запобіжник у лінії живлення USB. Це теж добре: менше шансів спалити порт комп’ютера в разі позаштатної ситуації.


На другій платі теж купка дрібних транзисторів — найімовірніше, тих, що не вмістилися на першій платі.


Оглянули — рухаємося далі.
Перед наступним кроком я вже було приготував інструменти, щоб виламати заглушку для роз’єму, але раптом виявилося, що вона просто виймається. Приємно :)


Припаюю залужений дріт до роз’єму. Спочатку думав просто взяти виводи від якихось деталей, але потім вирішив, що якщо встановити жорсткі залужені дроти, роз’єм можна не приклеювати. У штатного роз’єму виводи достатньо жорсткі, щоб утримувати його на платі.


Збираємо все докупи, припаюємо світлодіоди й установлюємо в корпус.


А ось перед наступною операцією треба визначитися, за якою розпіновкою роз’єму ми працюватимемо.
Якщо з Microchip усе просто й зрозуміло, то з Atmel не все так просто. Для нього існують два стандартні варіанти роз’єму ICSP: на шість і на десять контактів.
Я зазвичай намагаюся використовувати шість контактів — так компактніше, але десятиконтактний варіант вважається правильнішим і був запропонований власне фірмою Atmel. Звісно, ніхто не заважає зробити перехідник або просто два кабелі, але в будь-якому разі краще орієнтуватися на ці два стандарти — згодом це може стати в пригоді.


Можливо, комусь так буде простіше зрозуміти, як розводити роз’єм.


Зрештою я вибрав варіант із шістьма контактами, хоча сам роз’єм у мене на десять, тому розпаюю лише середні шість контактів.


Усі переплетення проводів залишаю з боку роз’єму для підключення до програматора. Обтискного інструмента в мене немає, тож довелося паяти.


Звісно, перевіряю, що вийшло. Беру плату з цього огляду і пробую зчитати вміст.


Щоб працювати з роз’ємом для зовнішнього програмування, вибираємо відповідну опцію в налаштуваннях програми. До речі, заодно можна вибрати, подавати живлення на пристрій чи ні.
Струм обмежений, і чомусь у мене постійно з’являлася помилка перевантаження порту програматора. Довелося примусово утримувати кнопку ввімкнення програмованого пристрою, а в налаштуваннях програматора вимкнути подавання живлення.


Швидкість зчитування в такому режимі не дуже висока: Atmega644 зчиталася за 13 секунд.


Трохи погравшись з іншими мікроконтролерами й переконавшись, що все працює, я перейшов до рідкісніших перевірок, хоча це вже радше з цікавості.
Беру ПЗП 27С256 зі старого комп’ютера й зчитую.
До речі, для мікросхем зі стиранням ультрафіолетом є зручна опція — перевірка чистоти: у цьому режимі програматор перевіряє, чи повністю стерта мікросхема.


Мікросхемі близько 30 років, але вона читається :) Щоправда, я майже впевнений, що зчитування відбувається з помилками, адже такі ПЗП з часом мають властивість «витікати».


Гаразд, беру для експерименту ще одну схожу мікросхему — з якогось стародавнього комп’ютера на 80286.


Тут, схоже, збої починаються вже на самому початку зчитування й помітніші — це видно з прочитаного тексту.


Із зручного можу відзначити наявність списку останніх використаних мікросхем.


Під час тестів перевіряв і старі Atmel, наприклад 89C2051, проблем не виявив.
Загалом список мікроконтролерів доволі великий.


Далі хотів знайти свій старий Sinclair, щоб прочитати його ПЗП, але він мені під руку не трапився, тож я перейшов до того, що дуже приємно мене здивувало в цьому програматорі. Причому дивно, що ніхто особливо не звертав на це уваги.
Прилад дає змогу перевіряти логічні мікросхеми, а також мікросхеми статичної та динамічної ОЗП.
Для мене це стало відкриттям, адже я завжди сприймав цей пристрій лише як програматор.


Далі перевіряв усе, що траплялося під руку. Спочатку — просту логіку.


Оскільки більшість наших мікросхем (хоча далеко не всі) є аналогами імпортних, можна перевіряти й їх.
Потім — мікросхему статичної ОЗП К537РУ10. Щоправда, вона є аналогом імпортної 6216, але її я не знайшов у списку й перевірив як 6116.


Далі була зсувна регістрова мікросхема 555ИР27, але після перевірки двох мікросхем прилад в обох випадках видавав помилку. Причому помилки в обох мікросхем були різні, а результат — «плаваючим». Мікросхеми були паяні й вирвані з якогось пристрою, тож, можливо, вони несправні.


Беремо нашу КР1533ИР9, знаходимо відповідний аналог — тут усе чудово.


Трапилася ще 155ИЕ9В — тут також усе гаразд.


Хотів ще перевірити наші К565РУ7, але імпортного аналога в списку мікросхем програматора не знайшов :(
Крім того, хотілося перевірити, чи розблокує програматор мікроконтролери ATtiny15L (і подібні), у яких вимкнено вивід скидання, але знайдені мною мікросхеми не були заблоковані (або розблокувалися), а єдина знайдена ATtiny15L, яку не вдавалося прочитати й стерти, була паяна. Звісно, можна спробувати спочатку заблокувати, а потім стерти, але цих контролерів у мене мало, а в продажу їх зараз не знайти, тож я залишив їх для можливої заміни.

На цьому, можна сказати, все. Виділяти якісь плюси чи мінуси не буду, бо програматор дуже сподобався. Переробка на версію А виявилася гранично простою, але додала корисний функціонал. Цілковитою несподіванкою стало те, що програматор може перевіряти логічні мікросхеми. Комусь це здасться дрібницею, але для мене це дуже корисна дрібниця. ОЗП я навряд чи перевірятиму, бо рідко з нею стикаюся, але для можливої діагностики це може стати в пригоді.
Якість складання також на відмінно. Конструкція дещо незручна для розбирання, оскільки плати в двох місцях спаяні між собою, але в житті розбирати їх навряд чи доведеться.

Як і обіцяв, додаю програму з драйвером, а також програму для перепрошивання, схему й список підтримуваних мікросхем. Список постійно поповнюється, тож зараз він може бути більшим. Посилання для завантаження.

З купоном TL866CSS програматор коштує 37 доларів. Мені, щоправда, він обійшовся трохи дорожче, бо на той момент купона не було, а я скористався поінтами.

На цьому все, як завжди, чекаю на запитання, а на додачу пропоную невелику загадку: тому, хто першим відповість правильно, — плюс у карму (якщо ще не ставив).