Розповідь про електронне навантаження TEC-80K, або шлях завдовжки в рік

Так, сьогодні не огляд і не стаття, а саме розповідь. І йтиметься про електронне навантаження TEC-80K — доволі популярне й відоме.

Нагадую: щоб завжди бути в курсі нових тем у блозі, рекомендую підписатися на мій інстаграм, де я публікуватиму сповіщення про всі нові теми й, можливо, писатиму просто про щось цікаве — посилання на акаунт

Також підписатися на оновлення й нові статті можна в телеграм-каналі — https://t.me/KirichBlog


Ця історія почалася досить давно: якось в одній зі своїх статей я показав навантаження, яке вигідно відрізнялося від інших, адже могло працювати зі струмом 60А та потужністю до 1600 ват.
Випускається воно у трьох варіантах виконання: 400, 800 і 1600 ват, причому на моєму фото другий і третій варіанти переплутані місцями. Так, те, що на 1600 ват, здається меншим за варіант на 800, хоча насправді 1600-ватна модель помітно більша.


Усі три навантаження мають приблизно схожу конструкцію: труба з радіаторів і транзистори з боків. Але помітна відмінність версії на 1600 ват полягає в тому, що з кожного боку транзистори розташовані ніби на двох рівнях. Тому у версії на 400 ват є 2 транзистори — по одному з кожного боку, у версії на 800 ват уже 4 транзистори, а у версії на 1600 ват — вісім транзисторів.
Оскільки транзисторів більше, автор навантаження використав ширший радіатор — 120мм проти 80мм у менш потужних моделей. За однакової довжини радіатора він став здаватися меншим.



Але почну я цю історію з іншого. Приблизно рік тому, а точніше, у серпні минулого року, я почав виготовляти електронні навантаження не лише для себе, а й для інших. І від самого початку розумів, що 30-40 ампер і 500-600 ват — це мало й нецікаво. Проблему з потужністю я швидко розв’язав, тож у мене з’явилися навантаження потужністю 1000-1200 ват у серійному виконанні й потужніші — на замовлення.

Але, на жаль, зі струмом усе було не так просто. Хоча в мене є навантаження, яке може навантажувати струмом до 100 ампер і навіть будувати простенький графік, але про нього пізніше.

Я знав про навантаження TEC-80K, але його конструкція мене не влаштовувала — якась вона недружня. Хотілося, якщо вже виготовляти, то так, щоб його було приємно взяти в руки, тобто мати готове завершене рішення, а не напівфабрикат. До того ж доставка масивного радіатора з Китаю навіть морем обходиться недешево. Вирішили робити все на базі системи охолодження, яку я вже успішно використовую, тобто купувати лише електроніку.

Загалом я написав виробнику, який виявився ще й розробником, а також підтримує Україну. Це одразу наштовхнуло мене на думку, що нова версія навантаження має бути не лише брендованою, а й локалізованою.


Питання з брендуванням вирішилося дуже швидко: на заставці навантаження отримало назву мого сайту. Потім я трохи підкоригував написання, але це вже не принципово. Суть була в тому, щоб покупець точно знав: навантаження придбане через мене, а остаточне складання, налаштування й перевірку також виконував я.


Другим кроком захотілося локалізувати його, тобто перекласти інтерфейс українською мовою. Розробник поставився до цього з ентузіазмом, і ми взялися за переклад. Мені надіслали файл з усіма пунктами меню, які треба було перекласти українською, але тут виникли певні проблеми: довжина слова в деяких пунктах була сильно обмежена, тож довелося думати, як скорочувати.

Виглядало це приблизно так. Так, не ідеально, але це найкраще, що я зміг придумати на той момент. Далі ми вирішили розбиратися в процесі, а точніше — після того, як я отримаю навантаження, спробую його й скажу, що і як краще підкоригувати. Тим паче, що це можна оновити за допомогою нової прошивки (я ще не знав, скільки там нюансів).


А далі почався добір шрифту. Спочатку розробник (нагадаю, що він китаєць, це важливо) спробував сам знайти вигляд кириличного алфавіту й намалював, як зміг, хоча я надсилав йому зразки шрифту.
Виглядає, звісно, сумно. Нагадаю, суть у тому, що в Китаї мало того, що ієрогліфи, так там ще й немає поняття малої та великої літери, бо самих літер немає.


На щастя, людина, з якою я спілкувався, — інженер, тож нам було дещо простіше порозумітися. Я описав йому особливості шрифтів, пояснив, що до чого, і заодно розповів, що в кириличних і латинських шрифтах є багато спільних символів з однаковим написанням. Стало трохи простіше.
Як ви розумієте, для спілкування довелося не лише листуватися, а й пересилати картинки та фотографії, тож ми перейшли з чату Taobao у зручніший Telegram.

Певною мірою для розробника стало відкриттям, що літери не лише різні, а й мають різну висоту, а самі шрифти також можуть відрізнятися — і їх... багато. Для прикладу я надіслав йому той самий текст, але набраний різними шрифтами.


Не знаю, що думав розробник, але він не відступив, і за це йому велика шана. Єдине — процес ішов дуже повільно, бо ми обоє були зайняті своїми справами, а про довжину листування годі й казати :)

Завдання значно полегшилося після того, як в одній із ТГ-груп мені підказали, що можна скористатися редактором шрифтів. Справа пішла веселіше.
Так, деякі символи доводилося редагувати вручну, щоб вони відображалися акуратніше. І, до речі, ще раз дякую людям із нашої ТГ-групи, які підказали не лише програму-редактор, а й те, які шрифти краще використовувати для наявного знакомісця.



Доводилося дивитися на результат, вносити корективи в програмі-редакторі, надсилати розробнику попіксельний скриншот і водночас позначати на його фото, що треба виправити.
Але процес ішов, і виглядало все значно краще й акуратніше. На фото — майже остаточний варіант.


Ось що врешті вийшло з інтерфейсом. Фото моє, але плата товариша: він замовив її раніше за мене, а до мене вона потрапила на перепрошивання.
На жаль, із платою виявився якийсь баг, і розробник разом із моїм замовленням надіслав ще й плату дисплея на заміну.


Як я вже писав, ПЗ можна оновлювати, але якщо ви думаєте, що це просто, то мушу вас розчарувати: мало того, що там є нюанси на апаратному рівні, так ще й програма для оновлення, м’яко кажучи... недружня. А вже зрозуміти, що вона видала у разі помилки...


Після купи ітерацій ми якось розібралися з програмною частиною. Це було приблизно в березні 2024 року, тобто через пів року від початку спілкування.

Настала черга апаратної частини. Нагадаю, що я хотів замовити лише електроніку, без радіаторів, вентилятора тощо. До речі, мало не забув: є два варіанти плати керування — звичайний, де на материнській платі простенький дисплей, і новіший, із двома платами: материнською та платою дисплея.
Варіант із двома платами покажу пізніше, а одноплатний варіант із простим індикатором має такий вигляд


Оскільки корпус у мене інший, та й радіаторів буде два, ми обговорювали варіанти встановлення й довжину проводів. Зійшлися на тому, що він просто надішле роз’єми та проводи, а я вже на місці відріжу скільки треба й установлю роз’єми.


Але й це ще не все: виявилося, що штатна плата дисплея просто не влізе в мій корпус, бо його внутрішня висота — лише 84-85мм.
До того ж мені не сподобалося розташування органів керування, а ще хотілося отримати універсальну плату. До слова, на платі дисплея, крім енкодера, є ще дві кнопки: власне, запуску та додаткова кнопка вимкнення дисплея.
Загалом я отримав креслення плати дисплея й трасування, у звичному Sprint накидав те, що мені потрібно, і надіслав розробнику


На платі було багато вільного місця, тож виявилося, що зайве можна без проблем обрізати


Далі вже обговорювали трасування плати, бо органи керування та індикації мали бути в чітко визначених місцях.
Я спробував попросити розробника зробити фрезерування, щоб за потреби можна було просто відламати правий нижній кут плати, але або він мене не зрозумів, або це не вдалося зробити. Зрештою залишили як є.


Заодно додали кріпильні отвори, і вийшла нова плата дисплея: ліворуч нова, праворуч стара.


Коли все узгодили, настала черга купувати. Покупку оформлював товариш, який уже користується парою навантажень цього виробника — на 400 і 800 ватт.
Продавець створив спеціально лот для покупців з України, до якого входить кілька варіантів виконання:
1. Набір на 1600 ватт без радіатора й вентилятора — саме такий я й купував.
2. Набір на 800 ватт, теж без радіатора й вентилятора
3. Готовий пристрій на 1600 ватт
4. Готовий пристрій на 800 ватт
5. Готовий пристрій на 800 ватт, але зі світлодіодним дисплеєм.

Не пам’ятаю, на який струм розрахована версія на 400 ватт, але в моделі на 800 струм сягає 48А. А найцікавіша — версія на 1600 ватт, але навіть тут відбулися зміни. Річ у тім, що спочатку ця версія всюди йде на 60А, але на моє прохання розробник почав випускати варіант на 80А. Я просив зробити на 100А, але він відповів, що поки не може. Втім, до струму навантаження ми ще повернемося.

Треба буде уточнити, але, наскільки пам’ятаю, LED-дисплей є лише в останньому лоті. Усі варіанти йдуть з українською мовою, але без брендування.


Оскільки загальна сума замовлення перевищила 150 євро, вирішили розділити його на дві частини й відправити двома коробками двом отримувачам. При цьому продавець надав різні доповнення, а перед відправленням сфотографував вміст посилок відповідно до коробок.
Тобто Ми спочатку все обговорили, вирішили, що буде всередині, а потім зробили замовлення. Доповнення я отримав, бо планую й надалі співпрацювати з цією людиною.


Приблизно за пару тижнів забрав свої коробочки з поштомата. Тут зроблю відступ. Так, у цього виробника бувають певні «недоробки» й проблеми, але за що його точно можна похвалити, то це за чуйність, бажання допомогти й… пакування.
Я та мої друзі отримували від нього посилки, і вони завжди були запаковані на совість — пошкодити щось дуже складно.


Кількість «усього різного», звісно, вражає: плати, пакетики, дроти тощо. Нагадаю, це два комплекти плюс доповнення.


Щоб не заплутувати, розділю все так, щоб було хоча б приблизно зрозуміло, що входить до одного комплекту.


1. Роз’єми та дроти для підключення силових плат, вони ж використовуються і для підключення дисплея.
2. Дроти для підключення вимірювального входу та інтерфейсу 485.
3. Термодатчик 50кОм
4. Кабель для підключення до ПК, звичайний USB-microUSB.


1. Діоди, вони послідовно ввімкнені в силовому колі для захисту від переполюсування
2. Силові транзистори
3. Комплект притискних планок і клеми: їх припаюють до центральних виводів діодів і транзисторів, а потім прикручують до радіатора.

Зауважу, що діодів і транзисторів було на одну штуку більше, ніж потрібно, але це не доповнення — продавець зазвичай кладе щонайменше один запасний транзистор. Утім, пізніше покажу, як виглядає комплект повної версії.



1. Силові плати. У моєму випадку транзистори й діоди до них не були припаяні, але ми домовилися про це заздалегідь.
2. Зі зворотного боку встановлені вимірювальні шунти номіналом 15мОм.
3. Основна силова плата, до неї підключається власне вхід навантаження.
4. Допоміжна плата, яка працює разом з основною.
5. Плата з іншого боку радіатора, до неї також підключається термодатчик.
6. Допоміжна плата, яка працює разом із платою з іншого боку радіатора.

Загалом нічого особливого не скажу. До речі, усі плати покриті лаком, але, на мою думку, краще було б якось їх уніфікувати, адже всі чотири плати різні. Можна було б звести все це щонайменше до трьох типів, а якщо постаратися — то й до двох.


Материнська плата та плата індикації й керування. Зауважу, що пластикову накладку також вирізали відповідно до конфігурації нової плати дисплея. Коли ми спілкувалися, я про це навіть не подумав, а накладка виявилася дуже доречною.


Як на мене, тут знову є певна дивина: річ у тім, що на кожній платі є не лише власний мікроконтролер, а й USB-порт. Але на материнській платі він призначений для зв’язку з ПК, а на платі дисплея — для оновлення прошивки цієї плати.
До речі, підключення до ПК має гальванічну розв’язку. Ці плати також покриті лаком, але, на мою суб’єктивну думку, паяння могло б бути кращим, особливо це стосується USB-роз’ємів.


А це те, чого точно немає в основному комплекті. Усе це я отримав лише тому, що планую подальшу співпрацю, тож щось могло знадобитися під час складання власного варіанта пристроїв.
Так, у комплекті була запасна материнська плата, і, як виявилося, вона стала в пригоді.


1. Пара ОП, які встановлені на силових платах, пара мікроконтролерів, які встановлені на платах дисплея, пара USB-роз’ємів.
2. Кнопка та ручка енкодера
3. Термодатчик
4. Кабель для оновлення прошивки. Ще не користувався ним, але він має вимикач — найімовірніше, для ввімкнення/вимкнення лінії живлення, щоб не смикати роз’єм, адже для запуску процесу прошивання потрібно знімати/подавати живлення. Видно, що його зібрали абияк, але він потрібен дуже рідко, та й запропонував його сам розробник для зручнішої роботи.



Ці два комплекти я отримав у травні, але так склалося, що надовго відклав їх убік: просто не було часу ними займатися. Як виявилося, це навіть допомогло, але про це пізніше.

А зараз розповім про готовий варіант цього навантаження. Так склалося, що її потрібно було замовити для товариша, але оскільки замовлення їхало через мене, то я трохи її «помацав».
Взагалі не хотів додавати до цієї статті такий великий обсяг, але оскільки тематика явно та сама, то покажу.

Отже, замовляли терміново, тому доставка була авіаційною — дорого, але швидко, здається, щось близько 2–3 тижнів.
Отримав важку коробку, усередині якої була велика коробка й маленька. У маленькій лежали плати, дроти та різна дрібнота, і, як я вже писав, усе було запаковано на відмінно.



У маленькій коробці — вентилятор, материнська плата, плата дисплея та дрібнота.


Вентилятор неабияк зацікавив: великий, важкий, суб’єктивно — фірмовий.
Спочатку мав чотири дроти, але дріт датчика обертів відрізаний, а роз’єм, судячи з усього, замінили, хоча особисто я використовував звичайний «вентиляторний».


Поведінка вентилятора теж цікава: складається враження, що в нього є якісь «мізки».
За напруги 5 В він стоїть, споживаючи лише невеликий струм. Якщо підняти напругу до 6 В, то спочатку він плавно збільшує оберти, а потім трохи знижує їх і далі працює з фіксованою потужністю.
Але ще цікавіше те, що якщо підвищувати напругу вище 11–12 В, то він знижує струм, підтримуючи постійну потужність, тож подавати на нього вищу напругу просто немає сенсу — потужність буде фіксованою.


Водночас вентилятор явно розрахований на створення тиску, а не потоку: якщо закрити вихід повітря, потужність зростає з 18–20 Вт до 27 Вт, а якщо закрити вхід, то залишається майже незмінною, збільшуючись зовсім трохи.
Це слід враховувати під час вибору блока живлення (у комплекті його немає): потрібен БЖ щонайменше на 3 А (реальних).


Материнська плата точно така сама, як та, що купував я. Позначка 16 стоїть тому, що в посилці була плата на заміну в навантаженні товариша.
Мікроконтролери на материнській платі та платі дисплея різні: на материнській стоїть 8A8K48D4, а на платі дисплея — 8H3K48S2. Чесно кажучи, на мій погляд, це якесь надмірне ускладнення — два відносно потужні контролери для не такої вже складної задачі.
А ось плата дисплея типова для цього навантаження, тобто повної висоти, з іншим розташуванням індикаторів і кнопок, а також іншим інтерфейсним роз’ємом. У моєї він розташований під кутом 90 градусів.



У комплекті були кабель для підключення до ПК, кріплення для материнської плати й вентилятора, дроти, три шлейфи силових плат (один запасний), шлейф плати дисплея, а також запасний силовий транзистор.


Радіатор і силові модулі.
Пакування на 5+, і вага теж на 5+, але вже в кілограмах. Звісно, радіатор виглядає справді потужним; суб’єктивно, з комплектними модулями він може відводити значно більше, ніж якісь 1600 Вт, але для цього треба забезпечити хороший тепловідвід від транзисторів.
Тобто в цьому випадку радіатор використовується не зовсім оптимально: у моїх навантажень за ваги радіатора близько 0,5 кг відводиться приблизно 600 Вт тепла, а тут за ваги 5 кг (ну, нехай трохи менше, бо це вага разом із платами) — лише 1600 Вт.



Ребра по всій поверхні, товсті.


Силові плати, транзистори й термодатчик уже встановлені, тому для складання потрібні лише викрутка та пара вправних рук.


1. Встановлюємо материнську плату так, щоб роз’єми опинилися навпроти роз’ємів силових плат.
2. З’єднуємо силові плати з материнською за допомогою комплектних шлейфів.
3. Встановлюємо та підключаємо вентилятор
4, 5. Власне, і все — залишається лише підключити плату дисплея.
6. Знизу є шість ніжок, тож усю цю конструкцію можна використовувати без жодних підставок.


Уся конструкція в зібраному вигляді. Залишилися:
1. Кабель для ПК
2. Запасний шлейф
3. Запасний транзистор
4. Роз’єм із дротами для підключення вимірювального входу
5. Роз’єм із дротами для підключення інтерфейсу 485.

Плата дисплея ніяк не кріпиться. Я б, мабуть, одразу продумав варіант її встановлення поруч із материнською платою на радіаторі — так було б зручніше.



Прошивка без брендування, оскільки навантаження купували просто в продавця. В іншому все приблизно так само, як у моєї, хіба що є додатковий пункт налаштувань підключення.
До речі, під час замовлення треба написати продавцеві, яка версія навантаження потрібна — USB чи RS485, хоча в цьому випадку замовлялася USB, але в меню є опції для інтерфейсу 485.


Просто для побіжного тесту оцінив точність вимірювання напруги — тут питань немає, як немає питань і до калібрування за струмом, принаймні на малих значеннях.
На фото видно, що напруга трохи падає під струмом, це природно, і для компенсації цього використовується окремий вимірювальний вхід.



За вищої напруги також усе без проблем.


Далі мені було цікаво подивитися, наскільки ефективно працює охолодження і як узагалі навантаження поводиться за більшої потужності.
Для цього під'єднав його до потужнішого БЖ і залишив на деякий час нагріватися.
До речі, за малої потужності вентилятор вимкнений, після досягнення певної температури він вмикається, але при цьому є автоматичне регулювання. Треба зазначити, що він дме досить сильно навіть крізь радіатор.

Так, не забувайте про обережність: радіатор фактично з'єднаний із позитивним контактом входу навантаження.



Поганяв деякий час зі струмом 24 ампери. Зроблено це було, щоб оцінити дві речі: температурний режим і зміну струму через нагрівання.

Зміна є: у міру нагрівання струм трохи знижується. Із цим самим мені довелося боротися і у своєму навантаженні на базі цієї плати, але мені вдалося трохи зменшити цю залежність, додавши до схеми температурну корекцію опорної напруги.



А тепер про температурні режими — це якраз те, що мене цікавило найбільше.
По-перше, виявилося, що транзистори з одного боку нагріваються сильніше, ніж з іншого. Різниця не така вже й велика, але вона є. І я не лише знаю причину, а й поспілкувався з розробником на цю тему, щоб виправити ситуацію.

За потужності близько 1300 ватів транзистори ліворуч нагріваються до 106–107 градусів, що, до речі, на мій погляд, забагато. Така температура зумовлена тим, що транзисторів лише 8 штук, тобто за повних 1600 ватів на кожен припадає майже по 200 ватів (частина потужності розсіюється на захисних діодах).


У правій частині температура транзисторів була близько 100–104 градусів.


Коли я продумував свої силові модулі, то пішов трохи іншим шляхом. Річ у тім, що температура транзисторів залежить і від площі передавання тепла. Відповідно, якщо в мене встановлено 16 транзисторів, а тут 8, то площа передавання майже вдвічі більша (у тих, що використовую я, площа трохи менша). Відповідно, тепло простіше передати радіаторам.
До того ж я використовую хорошу термопасту, і зовсім недешеву :(
До того ж самі радіатори ефективніші (на мій погляд).

У результаті в навантаженні, для якого я заявляю 1000 ватів тривалої потужності й 1200 короткочасної (відносно), за потужності близько 1000–1250 ватів (майже як у тесті вище) і вдвічі меншої потрібної потужності вентиляторів (12 проти приблизно 24) я маю майже таку саму температуру транзисторів.
Якщо дивитися на найгарячіші (ті, що далі від вентиляторів), то отримав 100–106 градусів.

Тобто фактично виходить, що транзистори на моїх силових модулях нагріваються приблизно так само, як і в TEC-80K, але при цьому я заявляю потужність у півтора раза меншу.


Гаразд, перейдемо до ПЗ. Не скажу, що тут є все на світі, але основний функціонал присутній. Крім того, є дуже корисна річ: ПЗ вміє керувати відразу кількома навантаженнями. Мене про це неодноразово запитували, але, на жаль, Atorch так уміє лише з версією CL24, а з іншими — ні.
Також можна зберегти й завантажити графік, але, наскільки я розумію, функції накладання кількох графіків один на одного немає.
Загалом, на мій особистий погляд, найпростіше й водночас зручне ПЗ — у ZKEtech. Так, там теж не все ідеально, але для тестування акумуляторів воно дуже зручне.

Наприклад, у ПЗ TEC-80K можна зберегти графік, а потім вивести його на екран, але результати тесту (ємність в А·год і Вт·год) воно не підтягує. Також не можна переглянути результати в довільному місці тесту, як у ZKE. Треба буде поспілкуватися з розробником на цю тему.


Дані зберігаються у файл із розширенням .tec, і, як виявилося, його можна відкрити просто в блокноті. Чому не CSV?
При цьому тут є результати тесту в мА·год і Вт·год. Може, є сенс замутити якийсь конвертер...




Тут я хотів би зробити відступ і пояснити, чому ці два набори так довго пролежали без діла і я не збирав на їхній основі навантаження.
Річ у тім, що я не зміг придумати, як пристосувати силові модулі TEC-80 до моїх радіаторів: банально не вистачало місця для їхнього встановлення, а ще ж плюс дроти тощо.
Але коли я почав докладніше розбиратися з модулем керування, то з'ясував, що, по суті, можу використовувати свої силові модулі як є.
Так, практика показала, що є нюанси, але завдяки невеликим доопрацюванням я перетворив їх на аналог штатних. Дякую розробнику, що надав мені схеми штатних силових плат.

Ключові нюанси.
1. Струм навантаження ніяк не вимірюється, зовсім. Тобто навантаження за струмом ми калібруємо, але, по суті, просто прив'язуємо опорну напругу до значення струму. І якщо шунти на платах почнуть трохи «плисти» від нагрівання, то плисти буде й струм. У плат на базі Atorch є окремий спільний шунт, і це зовсім не критично. У моєму навантаженні на 100 ампер струм теж пливе, але там є окремий вимірювач, тож це видно й враховується. Тут я майже тиждень боровся зі стабільністю, поки не довів її до більш-менш прийнятного рівня. І, як виявилося, отримав результат якщо не кращий, то точно не гірший, ніж у початкової TEC-80K. Досягти цього вдалося завдяки кращому охолодженню шунтів, доопрацюванню плат силових модулів, а також додаванню додатної температурної корекції. Тобто під час нагрівання в мене трохи зростає опорна напруга, що зменшує похибку встановлення струму.
2. Вимірювання напруги тут реалізовано досить незвично. Річ у тім, що зазвичай вузол «вольтметра» один: у разі двопровідного підключення ми просто з'єднуємо силові та вимірювальні входи. Тут їх з'єднувати не треба, бо вузлів вимірювання... два, а насправді навіть три.
Досить незвично, адже навіть калібрування виконується почергово для силової та материнської плат, і під час калібрування ці входи не мають бути з'єднані. Ба більше, на силовій платі є два дільники — для низької та високої напруги, тож, окрім окремого входу на материнській платі, є ще два вимірювальні входи. І, до речі, на материнській платі у вимірювальному вході встановлено ще й запобіжник!
Одна материнська плата від початку мала проблему: вона не хотіла калібруватися за напругою. На щастя, була запасна.
3. Як показала практика, материнська плата завжди видає опорну напругу, а ввімкнення та вимкнення відбувається подаванням або зняттям сигналу блокування. Мене це не влаштовувало, бо виникав стрибок струму, тож довелося додати вузол блокування опорної напруги з плавним запуском. Стало краще.

Про все це я поспілкувався з розробником, запропонував варіанти вдосконалення, але в майбутньому планую і сам трохи змінити схему контролю струму на спільному шунті. Але це згодом.

Також я здобув корисний досвід, який показав: якщо я можу використовувати свої силові плати, то зникає обмеження на максимальний струм і потужність. Відповідно, планується версія, у якій можна буде реалізувати не 80 ампер і 1600 ват, а, наприклад, 120–150 ампер і 3000–4000 ват. Треба лише, щоб розробник змінив ліміти в програмі.


Ну гаразд, щось я захопився.
Як я писав раніше, плату дисплея було змінено, щоб я міг встановити її на передню панель. А завдяки можливості вирізати шматок плати з'явилося місце для кнопки живлення. На етапі зміни трасування ми одразу домовилися, що в цьому місці не має бути інших провідників, наприклад від енкодера.

Єдине, що було незручно, — дисплей тонший за передню панель, тож довелося зробити прокладки, щоб трохи його підняти. Але спочатку треба було спробувати, щоб зрозуміти, що і як зробити правильно.



Процес складання я не фотографував — якось не подумав. Збереглося лише одне фото проміжного етапу, коли я боровся з точністю стабілізації струму. Доводилося знімати силові модулі, щось змінювати, ставити назад — словом, суцільний головний біль.


До речі, тепер у моїх навантаженнях з'явилися заводські друковані плати — стало якісніше й акуратніше. Ба більше, силові плати вдалося замовити у фіолетовому кольорі, такому самому, як і плати Atorch :)
На фото чергова партія силових модулів. Також зазначу, що в навантаженнях на 1000 ват використовуються довші модулі, що дає змогу трохи збільшити потужність. У версію на 500 ват вони просто нормально не поміщаються.
Ну і пара навантажень (уже поїхали до замовника) з показаними модулями.


Зрештою я подолав деякі проблеми, решту нівелював і отримав майже те, що хотів: навантаження зі струмом до 80 А, потужністю до 1200 ват, можливістю підключення до ПК і чотирипровідним підключенням — і все це, по суті, на базі мого штатного навантаження на 1000 ват.
Силові дроти виглядають солідніше, ніж у версії на 40 А, але це й зрозуміло: струм удвічі більший. Узагалі модулі на 40 ампер давно перевірені в роботі, і фактично це два електронні навантаження на 40 А в одному корпусі, тож нічого позаштатного тут немає.
Єдине — як і в моїх навантаженнях на 1000 ват, додав термозахист на другий силовий модуль, бо всюди захист лише на один канал. Звісно, збережено автоматичне регулювання вентиляторів залежно від температури.



У підсумку вийшов ось такий виріб. Та сама TEC-80K, але потужністю 1200 ват, хоча короткочасно можна навантажувати й до 1600, але я б не радив цього робити.


Ззаду — решітки вентиляторів, роз'єм живлення та Type-C для підключення до ПК. Так, я вирішив замінити microUSB на сучасніший USB-C, на мою думку, так краще.


Уже після написання статті перевірив пристрій у реальних умовах, тобто під'єднав акумулятор на 12 вольт і почав його розряджати.


Спочатку поступово піднімав струм із 20 до 60 А. Реальний струм трохи вищий, але це не критично, бо в міру нагрівання він трохи знижується.
Хоча тут під питанням точність самих кліщів, але мені головне було оцінити відхилення через нагрівання, бо калібрую я не кліщами.


Виставив повні 80 ампер: спочатку трохи завищувало, потім знизилося рівно до 80 А й так трималося досить довго. Згодом струм усе-таки впав до 79.7-79.8 А, і, як на мене, це більш ніж нормальний результат.

Одразу зазначу: кабелі до акумулятора мають бути якісними, перерізом не менше 10 мм², бажано 16 мм², а наконечники — якісними, бо в місці контакту може нагріватися.
Крім того, пам'ятаємо: спочатку під'єднуємо кабелі до навантаження, а потім до акумулятора; від'єднуємо у зворотному порядку й аж ніяк не навпаки, бо якщо кабель випадково впаде й щось закоротить, то буде справжня біда.


Термознімок: загальний вигляд, верх корпусу навантаження, вихід гарячого повітря та вхідні клеми. Клеми нагрівалися не через свою якість, тут усе гаразд; просто кабелі в мене сильно вживані, а наконечники не дуже хорошої якості.



Групове фото. Ліворуч — базові моделі на 500 (600) ват і 1000 (1200) ват. За можливості намагаюся, щоб вони були в наявності, хоча ось уже кілька місяців ніяк не вдавалося щось покласти на «склад» — банально не встигав. Ці навантаження вже давно стали серійними, але все одно продовжують удосконалюватися: наприклад, збільшені радіатори, заводські плати (тепер усі), більші клеми та різні дрібниці. Ціна при цьому залишається незмінною.
Праворуч — нова модель на базі TEC-80K і варіант на 1300 ват, 100 ампер. Його також можна придбати, хоча спочатку збирав для себе.



Модель на 100 ампер хоч і не має «розумних» контролерів, але її також можна під'єднати до ПК через Bluetooth. Програмне забезпечення дуже скромне й доволі криве, але іноді навіть таке краще, ніж нічого.




Поки що на цьому все. Можливо, пізніше доповню допис або, найімовірніше, напишу новий із докладнішим описом нової моделі, але тут, можливо, доведеться зачекати, тим паче що, найімовірніше, будуть якісь зміни.
Також цілком імовірно з'явиться здвоєний варіант, так би мовити, 2U, потужністю 2400 ват і струмом 100 або 120 А.

Буду дуже радий запитанням, побажанням, порадам і взагалі всьому, що стосується цієї теми.