Невеликий огляд невеликого перехідника mSATA-M.2

Потроху на дисках почало закінчуватися вільне місце, тож я вирішив подбати про розширення «життєвого простору». Заодно згадав, що ще з весни в мене лежить SSD формату M.2 і перехідник, який, як з’ясувалося, я купив помилково.
Пошукавши на Ali, знайшов відповідний варіант, а точніше — найдешевший із тих, що підходили, і замовив. Тож сьогодні мініогляд такої простої речі, як перехідник mSATA-M.2.



Минулого разу я випадково купив перехідник із M.2 на... M.2, буває. Навчений гірким досвідом цього разу придивлявся уважніше й знайшов найдешевший варіант. Обійшовся він у 2.84, доставка платна, але була з трек-номером, а посилку додому приніс кур’єр, тож продавцеві — залік.


У комплекті сам перехідник, а також викрутка й кріплення.


Друга проблема, з якою я зіткнувся минулого разу, — перехідник був зламаний. Ні, не в тому сенсі, що він прийшов неробочим: просто плату перехідника зроблено так, що її можна підігнати під потрібний розмір, відламавши зайві частини.

Зверху нанесено маркування розмірів, під які розрахований перехідник.


Знизу нічого немає, ну майже нічого.


Увесь перехідник, по суті, складається з плати й роз’єму, жодних радіоелементів немає. Та й розведено лише живлення та шини SATA, тобто цей перехідник підходить тільки для встановлення SSD формату M.2 у пристрій із роз’ємом для SSD mSATA.


Комплектна викрутка, звісно, зовсім дешева, але й розраховувати на щось дороге немає сенсу: її завдання — закрутити два-три гвинтики, а з цим вона впорається на всі 100%. До того ж не треба шукати свою викрутку в шухляді.


«Підлаштувати» перехідник під потрібну довжину SSD-накопичувача дуже просто. Викручуємо стійку, яка фіксує плату SSD M.2, і переставляємо її в потрібне місце. Зайвий текстоліт можна відламати, а можна залишити — на роботу це ніяк не впливає.


Як бачите, підтримуються 4 розміри накопичувачів M.2 — 2230, 2242, 2260 і 2280. Перші дві цифри — ширина модуля, другі — довжина. У моєму випадку SSD був розміру 2280, тобто максимального.
Крім того, перехідник підходить і для двох типорозмірів mSATA, але в короткому варіанті мені траплялися лише плати mPCI-E, а накопичувачі mSATA — тільки довгі. Крім того, вище я писав, що розведено лише лінії SATA та живлення, а оскільки роз’єми mPCI-E хоч і можуть мати лінії SATA, але розведені вони будуть інакше, цей перехідник підходить тільки для mSATA.


Теоретично вставити неправильно можна, але це дуже складно — заважатиме розділювач у роз’ємі. Правильне положення показано праворуч.


Вставляємо плату M.2 у роз’єм. Поки вона не прикручена, пружні контакти роз’єму піднімають її над перехідником.


Фіксуємо з протилежного кінця. До речі, зовсім не обов’язково повністю викручувати фіксатор — достатньо добре його послабити, а потім трохи відігнути.


Отвори, якими перехідник кріпиться на місце mSATA, частково опиняються під платою M.2. Спочатку я не надав цьому значення й просто вирішив, що розберуся згодом.


Як видно на порівняльному фото, для заміни одного накопичувача на інший (а в моєму випадку — просто під час встановлення) використовуються крайні отвори. Заодно на фото можна оцінити співвідношення розмірів.
Загалом формфактор M.2 зараз активно просувають, і формально mSATA вже вважається застарілим. Але, на мій погляд, mSATA був зручнішим, адже фактично випускався лише в одному розмірі. А серед накопичувачів M.2 спостерігаються «розбрід і хитання»: вони можуть бути різної довжини, тож легко опинитися в ситуації, коли, замінюючи один пристрій на інший, ви не зможете переставити в нього попередній накопичувач, бо він просто не влізе за довжиною.


Третє, через що я хвилювався, — чи влізе він. Як я писав вище, накопичувачі M.2 можуть бути доволі довгими, і в мене саме такий випадок. Місце в комп’ютері спочатку розраховувалося під mSATA, тому, хоч я й прикинув перед замовленням, чи вистачить мені місця, усе одно трохи хвилювався.


Але, на щастя, перехідник став без проблем, що мене неабияк потішило :)
Щоб заощадити або через брак місця виробник комп’ютера встановив лише одну стійку для кріплення накопичувача mSATA. У моєму випадку це загрожувало поломкою перехідника, адже він помітно менш жорсткий і довший за плату mSATA.


І ось далося взнаки те, що я трохи не подумав перед установленням. Я швиденько прикрутив плату перехідника й зрадів, що вона без проблем помістилася. А коли вирішив установити SSD, то зрозумів, що закручувати знизу гвинтик-фіксатор не дуже зручно, а якщо бути зовсім точним — зовсім незручно :)
Загалом, спочатку треба вставити гвинтики (у моєму випадку один) в отвори перехідника, потім установити на перехідник M.2 SSD і зафіксувати його, а вже тоді встановити всю цю конструкцію в комп’ютер.
Загалом, це було очевидно, але я поспішав — дуже вже хотілося якнайшвидше його встановити, тож і «прогавив» цей момент.


Усе. Останній проблемний етап — закривання кришки — також минув нормально. Була ненульова ймовірність, що SATA-кабель притисне всю цю конструкцію або зламає перехідник, але все обійшлося: виявилося, що там ще й невеликий запас залишився.
Ще залишився вільний роз’єм mPCI-E. Думаю встановити туди або конвертер RS232, або ще щось корисне.


Вмикаємо комп’ютер і бачимо новий SSD на додачу до двох попередніх. Отже, тепер маю 250+480+240 ГБ. Цікаво, надовго їх вистачить? Насправді всі мої домашні комп’ютери мають постійний доступ до центрального сховища, куди зливаються всі автоматичні щоденні резервні копії, там же зберігаються фільми тощо. Локально на комп’ютері зберігається інформація, яка або потрібна частіше, або з якої й робиться резервна копія, тож, щоб не ризикувати, я «зберігаю яйця у двох кошиках».


Напевно, ви помітили, що новий SSD став Диском 0. Зазвичай саме з нього починається завантаження, точніше, він стоїть першим у списку пошуку диска з операційною системою.
Під час першого запуску комп’ютер повідомив, що на ньому немає ОС, а після завантаження створив файл bootsqm.dat. Видаляти його я не став, а просто приховав.


Не бачу сенсу тестувати швидкість: у роботі SSD поводиться цілком нормально, побіжна оцінка швидкості копіювання мене повністю влаштувала, нічого не від’єднується.

Якщо коротко підсумувати, то продавець нормальний, трек дав справжній, посилка прийшла швидко, ціна влаштувала.

Про справжність треку я згадав не просто так: із приблизно 25 посилок з AliExpress, на які я чекаю, реально відстежуються десь 15. Один продавець не лише надіслав два замовлення однією посилкою, а ще й дав фальшивий трек: за ним мою посилку вже отримали в іншому місті, але за тиждень вона все ж прийшла до мене. Ще одна посилка від нього взагалі ніяк не відстежується.

До речі, є й зворотний перехідник, можливо, комусь стане в пригоді.


На цьому все, сподіваюся, огляд був корисним.