KingDian N480 — 240GB, SSD M.2 і перехідник до нього

Обидві позиції замовляв одночасно, але чомусь магазин спочатку надіслав SSD, а приблизно за тиждень — перехідник. На момент купівлі в мене було два купони, але якби замовляв перехідник окремо, довелося б платити за доставку, і тоді сенс купона просто зникав. Тому й замовив два товари одним замовленням, але застосував купон лише до SSD. Загалом вийшло $98.83.
Посилання на SSD — у заголовку, посилання на перехідник окремо, зараз він коштує 5.83.

Коли розпаковував пакунок із перехідником, було якесь недобре передчуття: пакунок великий, а перехідник маленький і тонкий.
На жаль, передчуття не підвело: перехідник приїхав розділеним на дві частини. Для експерименту, не виймаючи його з магазинного паковання, склав дві половинки разом — вони зійшлися, отже, найімовірніше, спочатку він був цілим.


На щастя, постраждав лише перехідник, SSD приїхав цілим, принаймні зовні.


Повний комплект мав би виглядати приблизно так :)
Перехідник був потрібен для мого основного комп’ютера, бо там роз’єм mSATA. Планував встановити перехідник «стаціонарно», а SSD виймати за потреби.
Але моя неуважність внесла корективи в увесь цей процес.


Взагалі спочатку перехідник і задумувався універсальним: зайву частину просто відламували за принципом плитки шоколаду. У комплект поклали навіть гвинтик зі стійкою, яка вставляється в отвір плати. Але, на жаль..
Як на мене, виробникові не варто було насвердлювати плату по всій ширині — тоді відламати її було б складніше.


На платі є позначки, що відповідають довжині встановлюваної плати M.2; їх відраховують від краю плати.
Як опис наведу цитату з Вікіпедії
Модулі M.2 мають прямокутну форму, на одному з боків карти розташований роз’єм (75 позицій із 67 контактними майданчиками з кроком 0.5 мм). На протилежному боці є напівкруглий отвір для фіксації. Кожен контакт витримує напругу до 50 В і струм до 0.5 А. Роз’єм гарантує щонайменше 60 циклів підключення-відключення. Стандарт M.2 допускає модулі завширшки 12, 16, 22 або 30 мм і завдовжки 16, 26, 30, 38, 42, 60, 80 або 110 мм. Спочатку карти M.2 виготовлялися завширшки 22 мм і завдовжки 30, 42, 60, 80 та 110 мм


Встановлено відповідний роз’єм. В описі йдеться про гарантовані 60 циклів підключення/відключення, але мені здається, що це перестрахування.


У моєму випадку SSD досить довгий: загальна довжина плати становить 80мм. З урахуванням перехідника загальна довжина буде 89.5мм, тобто слід враховувати, що перехідник додає 9.5мм.



На платі є:
1. Контролер SM2256K, нічого нового він собою не являє, перша інформація про нього з’явилася два роки тому, а SSD почали траплятися приблизно через пів року.
Характеристики самого контролера:
Host Interface - SATA 6Gbps
NAND Interface - ONFi 3.0, Toggle 2.0 & asynchronous
# of NAND Channels - 4
CE per Channel - 8
Sequential Read - 524MB/s
Sequential Write - 400MB/s
4KB Random Read - 90K IOPS
4KB Random Write - 70K IOPS
Encryption - AES-256 & TCG Opal 2.0

2. На платі також є мікросхема оперативної пам’яті DDR3 — NT5CB128M16IP обсягом 256МБ.
3. Флешпам’ять HTHA16S4B2-5: пошук за маркуванням нічого не дав, тож виробник поки невідомий, що не дуже тішить.
4. Ну і стабілізатори живлення власне контролера, оперативної пам’яті та флешпам’яті.


Задум був такий: плату встановити в роз’єм і прикрутити невеликим гвинтиком. Конструкція досить зручна й помірно надійна.


У цьому випадку особливість роз’єму M.2 зіграла позитивну роль: він не піднімає плату, як це робить mSATA, тому навіть без притискання плата розташовується паралельно перехіднику. Але плату все одно доведеться закріпити — уже знайшов у запасах раритетну синю ізоляційну стрічку кінця минулого століття :)))
Та все виявилося набагато сумніше, і синьою ізоляційною стрічкою вже не обійтися. Річ у тім, що, відволікшись на SSD та його тестування, я не спробував перехідник у своєму комп’ютері. А якби спробував, то дізнався б, що це перехідник із m.2 на m.2, лише з різними типами ключа, і не більше. Тобто використати його як перехідник у моєму основному комп’ютері не вийде. :(


А потрібен був мені ось такий перехідник. Власне, оскільки зовні вони досить схожі (за винятком ширини плати), я їх і переплутав.


Для тестування я вирішив використати нетбук, огляд якого нещодавно публікував. Заодно перевірив слот, позначений не як SSD (у нетбуці два слоти), тож перевірок було одразу дві :)
Зрозуміло, що SSD явно довший, ніж потрібно, але в моєму випадку це не мало жодного значення: для тесту можна запустити й із відкритою кришкою.


Після ввімкнення накопичувач не відображався у провіднику, тож довелося перейти до керування дисками.


Створив один розділ, відформатував, доступна у Windows ємність становила 223 ГБ.
240000000000/1024/1024/1024=223


Інформація про SSD: час напрацювання — нуль, так само й щодо записаної/зчитаної інформації. Угорі показано температуру 40 градусів, але насправді датчика немає, адже це значення не змінюється.
Наприклад, у моєму SSD на 480 ГБ від тієї самої фірми сенсор працює цілком нормально, але, як показала практика, це радше виняток серед китайських SSD.


Трохи загальної інформації та перші тести від програми SSD-Z.



А цей тест я навів радше як приклад того, що ця програма не зовсім коректно вимірює швидкість запису SSD-накопичувачів. Річ у тім, що досить багато SSD спочатку записують у «швидкому» режимі, але після запису 5-10 ГБ швидкість різко падає.
Програма CrystalDiskMark добре підходить для перевірки жорстких дисків і звичайних флешок, але під час тестування SSD вона покаже лише пікову швидкість роботи, а не реальну, причому результати часто не залежать від розміру тестового файла.
Нижче два знімки екрана з тестовим обсягом 1 і 32 ГБ. Як бачите, різниці практично немає.


А ось AS SSD проводить тест набагато коректніше. Я вибрав розмір тестового файла 10 ГБ, щоб виключити вплив кешу Windows. У комп’ютері встановлено 4 ГБ ОЗП, тому для перестрахування я вибрав розмір файла у 2.5 раза більший, тим паче що це максимальний розмір для цієї програми.
Тут цифри вже ближчі до реальності: читання — 493 МБ/сек, запис — 133 МБ/сек. Але ця програма має невеликий недолік: навіть запис дрібними блоками вона тестує з використанням усього обсягу файла. Можливо, це не недолік, а перевага, але швидкість читання/запису блоків по 4 КБ виявилася дуже низькою (8/29 МБ/сек), і тест тривав дуже довго.


Також перевірив за допомогою HD Tune Pro.
Спочатку читання: тут графік рівний, але з незрозумілих мені причин швидкість становила лише 150 МБ/сек, як у SATA I.


Для запуску тесту в режимі запису потрібен неформатований носій, тож довелося видалити створений розділ.
Спочатку різкий стрибок до 170 МБ/сек, а потім падіння до 70 МБ/сек — негусто.


Ну і наостанок — тест обсягу, після якого в цього SSD закінчується «швидка пам’ять».
Загалом, на мій погляд, цей тест найкоректніший і відображає реальну картину роботи накопичувачів.
На знімку екрана чітко видно, що тестовий файл читався зі швидкістю 500 МБ/сек; такі самі дані показали й попередні варіанти тестів в інших програмах.
А ось під час запису помітне явне падіння швидкості після порога в 5 ГБ: із 375 МБ/сек до досить скромних 75-80 МБ/сек. Цей SSD цілком нормально використовувати в завданнях, де немає одночасного запису понад 5 ГБ.
Якщо сказати простіше, його цілком можна використовувати як системний диск для невеликих комп’ютерів або нетбуків. На це вказує і низьке нагрівання: під час тестів я контролював температуру на дотик — мікросхеми були теплими, але не гарячими.


На жаль, цієї проблеми зазнають не лише китайські SSD, а й накопичувачі відомих фірм.
Для порівняння наведу подібний графік для мого основного Samsung 850EVO обсягом 250 ГБ: швидкість падає вже після 3 ГБ, але не до 70-80, а до цілком пристойних 300 МБ/сек, тож такий диск непогано справляється і з великими навантаженнями.


А ось приклад SSD, у якого такого ефекту взагалі немає. Це також SSD фірми KingDian, але з іншим контролером і іншою пам’яттю, модель KingDian S280. Цей SSD працює в мене з початку року як додатковий.
Тут швидкість запису постійно тримається на рівні 400 МБ/сек, щоправда, як побічний ефект зазначу доволі високу температуру під час таких операцій: нічого просто так не дається, на жаль.


Що маємо в сухому залишку. Найзвичайнісінький SSD обсягом 240 ГБ, який нічим не вирізняється серед інших моделей. Навіть датчик температури такий самий — зафіксований на одному значенні. Щодо надійності мені важко судити: про це можна буде сказати хоча б за пів року — рік. Але SSD цієї фірми справно служить мені вже понад пів року й не подає жодних ознак зниження продуктивності, хоча іноді я ганяю доволі значні обсяги даних. Та попередній диск не лише іншої конструкції, а й іншої моделі, до того ж побудований на іншому контролері, тож можу сказати лише одне: час покаже.
Але через те, що я купив не той перехідник, «перевірку часом» доведеться поки що відкласти, і зараз я підбираю відповідний перехідник. Можливо, хтось порадить недорогий і зручний варіант.

На цьому все, як завжди, чекаю на запитання, сподіваюся, огляд був корисним.