PIPO X7S, Windows і Android: як вони уживуться разом.

Цього разу огляд доволі неоднозначного пристрою, у якому виробник спробував догодити прихильникам одразу двох груп користувачів і розв’язати проблему холівару — Windows vs Android.
А вирішити це завдання виробник вирішив за допомогою пристрою з Dualboot, тобто мінікомп’ютера, який одночасно об’єднує ці дві ОС (ну, майже).
Кому цікава ця тема — прошу під кат.

Цей мінікомп’ютер — так би мовити, розширена версія попередньої моделі — PIPO X7.
Я вже робив його огляд, але цього разу повторю деякі тести, щоб було менше посилань на попередній огляд, хоча, думаю, без них не обійтися, адже пристрої дуже схожі, і не порівняти їх було б неправильно.

Утім, почну, як завжди, з банального — з упаковки, але постараюся коротко.
Цей мінікомп’ютер прийшов у звичайній білій картонній коробці. Був якийсь пакет, але вже не пам’ятаю, куди його подів, адже цей пристрій у мене вже досить давно — хотілося випробувати його довше.
На зворотному боці є короткий перелік технічних характеристик.
Що приємно — російською мовою. Хоча, як на мене, таке цілком легко сприймається і звичною англійською.



Усередині, у білому пакеті, лежить сам мінікомп’ютер, а під ним — аксесуари, що постачаються разом із ним.


Хоча слово «аксесуари» тут не зовсім доречне, адже комплектація більш ніж спартанська: як і до X7, до комп’ютера додаються лише блок живлення та гарантійний талон.
Хоча ні, у комплект поклали ще й перехідник для наших розеток :)
Жодних кабелів, інструкцій, адаптерів чи пультів немає.


Блок живлення з плоскою вилкою, перехідник у комплекті, причому магазин додає його окремо, бо він лежав окремо. Що заважає виробникові випускати кілька моделей БЖ для різних країн? Адже це не настільки дорожче.


Блок живлення точно такий самий, як у Х7: 12 Вольт 2.4 Ампера, штекер 5.5х2.1, усередині плюс.
Потужності блока живлення цілком достатньо, навіть з огляду на звичне завищення виробником характеристик.


А ось і сам коробочок. Цю модель випускають у трьох кольорах — золотому, сріблястому й чорному.
Я вибрав сріблястий колір. Його перевага в тому, що на ньому зовсім не видно відбитків пальців.
Хоча, як на мене, якби виробник випускав такі коробочки просто білого кольору, було б нітрохи не гірше, а може, навіть красивіше, адже антена біла й трохи вибивається із загального вигляду.


Передню панель виконано аналогічно до моделі Х7:
Кнопка живлення
Світлодіодний індикатор живлення
2 роз’єми USB 2.0
Аудіороз’єм 3,5 мм


На бокових стінках розташовані вентиляційні отвори. Виглядає доволі гармонійно, хоча користі від них небагато.
А от вибір білого шрифту просто геніальний, якщо хочеш, щоб написів не було видно, хоча вони є.


Ззаду розташовані антена, купка інтерфейсних роз’ємів і роз’єм живлення.
Одразу помітна перша відмінність від Х7, про яку, до того ж, не завжди згадують, — п’ятий роз’єм USB, а також кнопка скидання.
Чомусь у специфікаціях часто вказують лише 4 роз’єми USB 2.0.


Антена повертається на 180 градусів, причому чомусь її можна повертати вгору і… вниз.
Навіщо повертати антену вниз, мені поки незрозуміло; логічніше було б повертати її вбік, у площині корпусу.


А ось і задня панель зблизька. Тут видно:
1. Кнопка скидання. Користуватися нею мені не доводилося, але така турбота приємна — вважатимемо, що річ корисна.
2. Роз’єм MicroUSB. Він виконує дві звичні для користувачів планшетів на Android функції: слугує звичайним роз’ємом USB і дає змогу під’єднати пристрій до іншого комп’ютера для перепрошивання та використовувати його як накопичувач (у цьому разі X7S відображається як накопичувач PIPO місткістю близько 4.5 ГБ). Працює це лише в Android.
3. Під роз’ємом MicroUSB розташований слот для карти пам’яті micro SD.
4. Далі йдуть два стандартні роз’єми USB 2.0.
5. Відеовихід HDMI. Дуже тішить, що це повнорозмірний роз’єм: він хоч і габаритний, зате міцний і надійний.
6. Роз’єм для під’єднання кабелю Ethernet. Зрештою, дротове з’єднання іноді працює надійніше за бездротове, хоч і менш зручне, тож зайвим точно не буде.
7. Роз’єм живлення 12 Вольт. Виробник передбачив блок живлення на 12 Вольт і встановив роз’єм із діаметром центрального контакту 2.1 мм. Тобто в цей роз’єм можна вставити будь-який штекер — і 2.1, і 2.5, але штатний блок живлення підійде лише до роз’єму 2.1 мм.
З огляду на те, що блок живлення не на звичні 5 Вольт, а на 12, це навряд чи буде зайвим.

І так, написи у вас в очах не двояться — саме так їх і надруковано.


Знизу нічого цікавого: вентиляційні отвори, наклейка із серійним номером і назвою моделі.
Є чотири ніжки з якогось спіненого матеріалу — м’які й нековзкі :)


Ну як же не розібрати й не зазирнути всередину :)
Є лише один нюанс: у Х7 кріпильні гвинти розташовані біля ніжок, а тут вони вже під ніжками.


Спочатку я спробував відірвати ніжки, але зрозумів, що вони приклеєні намертво й радше розірвуться навпіл, ніж відклеяться. Потім подумав: ніжки м’які, простіше проколоти їх викруткою й викрутити гвинти. Подивившись на фото Х7, я визначив, де розташовані саморізи, і без проблем їх викрутив.
На фото видно, де шукати саморізи.



Знаючи про проблему перегрівання Х7, цього разу я спочатку перевірив температурні режими, а вже потім поліз усередину. На жаль, результати не надто втішні — нагрівання є. Докладніше — під спойлером.

На цьому з апаратною частиною закінчуємо й плавно переходимо до програмної.
Огляд програмної частини буде поділено на дві частини: Windows і Android.
Не бачу особливого сенсу докладно описувати їх, адже більшість читачів чудово знають обидві системи, але на особливостях реалізації в цьому пристрої та тестах, звісно, зупинюся.

Під час увімкнення нам пропонують вибрати ОС, з якою працюватимемо.
На вибір дається 10 секунд. Якщо нічого не вибрати, комп’ютер завантажить систему, з якою працював востаннє перед вимкненням.
Після вибору ОС треба підтвердити його клацанням кнопки внизу або натисканням Enter на клавіатурі.
В Android можна перезавантажитися у Windows: потягнути вкладку праворуч унизу й у меню вибрати «Перейти до Windows». Зворотний перехід можливий лише звичним способом — завершити роботу й перезавантажити комп’ютер, хоча формально в Android відбувається те саме, тільки автоматично.


Почнімо з того, для чого цей комп’ютер розробляли спочатку.
Усе-таки процесор Intel частіше асоціюється з комп’ютерами під керуванням Windows.

Ну ось, потроху й дісталися власне «родзинки» цього пристрою, точніше того, чим він відрізняється від попередньої версії.

Внутрішній диск розподілено так, що для Android виділено 8 ГБ від загального обсягу.
Частину займає сама ОС, а користувачеві доступно 4.36 ГБ. Цей диск видно й під час підключення до іншого комп'ютера через роз'єм MicroUSB.
Я пробував працювати з різними флешками — усе працює чудово, крім флешки з файловою системою NTFS. Він її бачить, але під час спроби доступу пропонує відформатувати.
При цьому та сама флешка чудово працює під час завантаження Windows.

Є ще невеликий глюк із мишею. У роботі я використовую стару мишу A4Tech. Удома в мене є три моделі: PS/2, PS2/+USB, USB. Із них працює лише третя. Але під час підключення радіоклавіатури з тачпадом проблем немає, так само як і з новими мишами, які я знайшов удома. Проблема була лише в Android, у Windows її немає.


Далі я перейшов до тестів. Я не великий знавець Android, тому спробую протестувати те, що знаю.
Тести швидкості доступу до диска й оперативної пам'яті можна побачити в частині огляду Windows — не думаю, що вони якось зміняться після перемикання на Android. Але не провести тести швидкодії Android я не міг.
Для початку подивився, що покаже Antutu 5.2.0
На мій погляд, результат дуже непоганий, особливо для пристрою, у якому одразу дві ОС.




Але оскільки програма вперто пропонувала оновитися, я вирішив, що це було б непогано зробити, і провів тест у новішій версії — 5.7. Тут результат виявився навіть кращим.


Перевіривши швидкодію, я перейшов до тесту мультимедіа. Для цього спочатку спробував скористатися AnTuTu VideoTester 2.2, але він іноді поводився не зовсім адекватно: міг зависнути на початку перевірки. Довелося заодно оновити й його до версії 3.0.
І мене навіть не здивував його новий «плитковий» інтерфейс, якого я щойно позбувся у Win 8.1. Усі тягнуть одне в одного все, що можуть, причому частіше погане, а не хороше.

Під час тестування з'ясувалося, що відтворюються далеко не всі формати.
Вийшло, що з 30 тестів повністю пройшли 16, частково — 10, а 4 зовсім не запустилися.
Під час тестування відео за допомогою файлів із качками файли 720р і 1080р відтворювалися чудово, 2160p відтворювався нормально, але приблизно на половині відео зависав.



А далі сталося щось зовсім незрозуміле: під час повторного запуску тесту я отримав таку картину —


Один із тестів, який минулого разу пройшов, цього разу проходити відмовився.
Це відео в контейнері AVI зі стисненням AVC і звуком у форматі AC3.
Як так — незрозуміло.



На цьому, мабуть, поки що й закінчу. Хотілося провести ще якісь тести в Android, але, на жаль, поки не знаю які. Буду дуже радий пропозиціям, що ще з ним перевірити, але вже можна зробити деякі висновки — про них далі.

Підсумок:
Переваги
Дві операційні системи: Android і Windows
ТВ-бокс (або мінікомп’ютер) працює досить швидко; в Android його швидкодія можна порівняти з Amlogic S812
Швидша флешпам’ять, ніж у попередніх версіях пристрою (швидкість запису в 1,5–2 рази вища)
5 роз’ємів USB
Низьке енергоспоживання (в анонсах зазначали 1 кВт·год за 10 днів — приблизно так і буде)
Якісне складання, я б сказав, на тверду четвірку.
Наявність повнорозмірного роз’єму HDMI
Наявність роз’єму Ethernet

Недоліки
Знову проблеми з охолодженням, інженери не хочуть вчитися на власних помилках. На щастя, доопрацювання нескладне.
Знову немає USB 3.0
Відчуваються певні проблеми зі стабільністю роботи програм в Android, сподіваюся, з’являться нові прошивки й там це налагодять.
Малий обсяг вбудованого флешнакопичувача.

Висновки:
У мене під постійним наглядом уже три місяці перебуває попередня версія, PIPO X7. З часом у неї виявилася лише одна проблема (про неї писали в коментарях до огляду): іноді може «відвалитися» мережева карта. Лікується вимкненням і ввімкненням живлення, на щастя, трапляється це нечасто. Тож щодо роботи комп’ютера у Windows можу сказати, що проблем із цим немає: усе працює, і працює добре. За всі три місяці не було ані зависань комп’ютера, ані збоїв. Кому цікаво, на форумі 4PDA є велика тема про цей мінікомп’ютер; більшість того, що там є, стосується і X7S.
Оскільки головна відмінність X7S від X7 — це подвійне завантаження з Android, про нього треба сказати окремо.
У розробників вийшла досить швидка машинка, хоча x86 — не зовсім рідне середовище для Android. Результат AnTuTu у 35000 балів дуже непоганий навіть для ТВ-боксів схожого цінового діапазону, а для гібридного пристрою — взагалі чудовий.
Розчарували тести AnTuTu Video Tester-а, але я б списав це на сиру прошивку.
Загалом пристрій має право на життя. Йому б 64 ГБ пам’яті, хоча б один роз’єм USB 3.0 і краще охолодження. Втім, мене влаштували б навіть більший обсяг пам’яті й краще охолодження, адже без USB 3.0 ще можна спокійно обійтися. Але розробники, схоже, вирішують так, як їм зручно.

Але загалом, навіть попри ці недоліки, пристроєм я радше задоволений, ніж ні. Так, якби зараз запропонували вибрати між Windows і подвійним завантаженням, я, мабуть, вибрав би Windows, але це більше зумовлено специфікою моєї роботи.

Як я бачу застосування такого комбінованого пристрою — невеликий розважальний центр: IPTV, інтернет-серфінг, прослуховування музики, робота з офісними документами (у нас же повноцінна Windows на борту), ігри-розваги для Android. Цілком добре виглядатиме в парі з NAS.

Мінікомп’ютер надала для тестування й огляду крамниця gearbest.
Ну а я, як завжди, чекаю на запитання, коментарі та пропозиції цікавих і корисних тестів.



Товар надано крамницею для написання огляду.