Зовнішній SSD-накопичувач ORICO Chroma CN300 на 500 ГБ з інтерфейсом USB-C

У мене вже був огляд зовнішнього SSD накопичувача від Orico обсягом 128 ГБ, але коли запропонували протестувати нову версію, та ще й на 500 ГБ, то подумав: а чому б і ні. Тим паче попередній працює нормально, а як відомо, «пам’яті багато не буває».


Огляд буде присвячений переважно тестам, адже, на мій погляд, зовнішній вигляд — річ другорядна, хоча й йому я приділю трохи уваги.

Для початку — упаковка. Сам накопичувач і все, що входить до комплекту, запаковано у блістер, але для додаткового захисту продавець обгорнув його ще й аркушем картону, тож усе дійшло цілим і неушкодженим.
На нижній частині упаковки вказані технічні характеристики, посилання на сторінку виробника, електронна адреса техпідтримки та інша інформація.


Комплект постачання:
1. Накопичувач ORICO Chroma CN300
2. Кабель USB-C — USB-C
3. Кабель USB-A — USB-C
4. Інструкція та гарантійний талон.



В інструкції нічого цікавого, у гарантійному талоні, відповідно, нічого корисного, зате пара кабелів — це дуже зручно: можна під’єднати накопичувач як до порту USB-C, так і до «звичайного» USB-A.
Загалом комплектація повністю ідентична моделі GV100, відмінності лише в самому накопичувачі.


У магазині пропонують три варіанти обсягу накопичувача (256, 500 ГБ і 1 ТБ) і чотири варіанти кольору корпусу.


За обсягом вдалося взяти модель на 500 ГБ, за кольором найбільше сподобався фіолетовий, але це, звісно, справа смаку. Розмір лише трохи більший за сірникову коробку; на фото в магазині він здавався трохи більшим і точно коротшим за GV100. От тільки до зв’язки ключів уже не причепиш, хоча й у GV100 у цьому було мало сенсу, адже йому все одно потрібен ще й кабель.
Виглядає непогано, виготовлений акуратно — по суті, під час зовнішнього огляду навіть причепитися нема до чого. На одному торці розташовані роз’єм USB-C і синій світлодіодний індикатор роботи. Світить він не надто яскраво й не дратує.


Перелік технічних характеристик на сторінці товару гранично лаконічний: навіть заявлену швидкість можна дізнатися лише із заголовного зображення та написів на упаковці.


Як невелике пояснення скажу, що тести проводилися у двох версіях Windows — 7 і 10. Спочатку провів їх у «сімці», потім згадав, що «десятка» працює з накопичувачами трохи інакше, тож критичні тести довелося провести повторно. Під час огляду я вказуватиму, у якій ОС проводився тест, хоча це частково буде помітно навіть зі скриншотів.

Але спочатку — загальна інформація про систему, як визначився накопичувач.


Першим іде тестування обсягу, хоча в цьому випадку мені було цікавіше виміряти швидкість читання/запису всього обсягу накопичувача за один прохід.
Приблизно після запису 60–70 ГБ здалося, що швидкість трохи впала. Зробив скриншот: з обсягом усе гаразд, швидкість запису/читання становила 61 і 268 МБ/с. Тест у Windows10


Температура приблизно через годину від початку тесту, потім майже наприкінці тесту запису та в режимі очікування.


Інформація з SSD-Z.


Перші тести також отримані з тієї самої програми. Оскільки проводилися вони радше між іншим, результати наведено лише для Windows 7.


А далі вже звичніші тести: спочатку CrystalDiskMark, перевірка з файлом на 1 і 32 ГБ, угорі Windows 7, унизу 10.


AS SSD Benchmark, 1 і 10 ГБ, угорі також Windows 7. Видно, що у Windows 10 результати помітно вищі, але я також помітив дивну річ: під час тестування у Windows 7 програма показувала 31 КБ — BAD, а у Windows 10 усе гаразд.


Бенчмарк Anvils: спочатку також Windows 7, і так само вказано на наявність проблемного обсягу в 31,5 КБ


Той самий тест у тій самій програмі, але у Windows 10, дав загальну оцінку втричі вищу й водночас не вказав на жодні проблеми.


HD tune Pro.
Тут спочатку наведу три результати з Windows 7.




За наведеними вище графіками складно зрозуміти, який обсяг SSD може записати до «переходу» в режим звичайної швидкості. А от тести у Windows 10 були наочнішими, хоча й потребували більше часу на експерименти.
Як і в попередньому тесті, спочатку я встановив обсяг тестового файла на 50 ГБ, але зрештою отримав дві прямі лінії (запис і читання) зі швидкістю близько 400 МБ/с.
Зрозуміло, що мене це не влаштувало. Встановив ліміт у 100 ГБ — отримав абсолютно те саме. Тоді підняв планку до 150 ГБ, і програма намалювала мені такий дивний графік. Думаю, у цьому випадку я побачив спрацювання захисту від перегрівання, адже вже досить довго мучив накопичувач.


І справді: після того як я не звертався до накопичувача близько двох годин, а потім повторив той самий тест, отримав дві рівні смужки. Але навіть за обсягу 150 ГБ накопичувач не знизив швидкість.


І лише коли я встановив обсяг тестового файла на 200 ГБ, то побачив пороговий обсяг, після якого падає швидкість. У цьому випадку це близько 175 ГБ, а далі швидкість знижується до 50 МБ/с.
Але цікаво, що після переходу накопичувача в «повільний» режим падає і швидкість читання, яка потім відновлюється. Я пробував перевіряти з тестовими обсягами 200 і 250 ГБ. Картина трохи відрізнялася, але суть залишалася тією самою: швидкість читання падала до 270 МБ/с, а потім зростала до 400.

Крім того, в обох випадках під час переходу до етапу перевірки швидкості роботи з випадковими блоками по 4 КБ програма видавала помилку введення-виведення. На роботі самого накопичувача це особливо не позначалося, але трохи дратувало.



Ну і звичайні тести читання та запису.


Тест запису проводився на нерозміченому накопичувачі. Цікаво, що швидкість упала вже після 70 ГБ, а не після 175, як було показано вище.


USB Flash Benchmark



Тести, наближені до реальних сценаріїв використання.
1. Копіювання файла обсягом близько 7 ГБ на порожній накопичувач
2. Подальше копіювання файла на 40 ГБ. Збій на самому початку — моя провина, «відволік» комп’ютер.
3. Зайнято близько 25% обсягу, копіювання файла обсягом 7 ГБ.
4. Зайнято близько 30% обсягу, копіювання папки з 37000 файлами загальним обсягом 34 ГБ, тобто приблизно по 500 КБ на файл. Але насправді файли були і по 100–200 КБ, і по 2–3 МБ.


Насправді під час звичайного копіювання з SSD я не бачив швидкості понад 290 МБ/с. Була думка, що швидкість обмежує накопичувач комп’ютера, але потім знайшов власний огляд, у якому тестував його. Повторна перевірка підтвердила результати.


Вимірювання споживаного струму.
1. Простій
2. Запис у режимі USB 2.0. Загалом споживання в режимі читання було майже таким самим — близько 240мА.
3, 4. Запис і читання великого файла в режимі USB 3.0. Під час спроби записати папку з дрібними файлами споживання коливалося в діапазоні 220-320мА.

Зазначу, що цей накопичувач економніший за GV100, і після вимірювання споживаного струму мені навіть було дивно, що під час роботи його корпус нагрівався до 60 градусів.


Хотів розібрати, але, на жаль, спроба не вдалася. Максимум, що зміг, — повністю зняти одну з декоративних накладок і частково відігнути другу. Проблема в тому, що склеєний не лише сам корпус накопичувача, а й декоративні накладки приклеєні до нього. П-подібні ще якось можна зняти, а от кутову, тим паче ту, що перекриває всю довжину корпусу, мабуть, неможливо зняти, не зламавши, адже вона приклеєна. Пробував гнути, відгинати, крутити, але ні — як не прикро це констатувати.


Щоб усе-таки з’ясувати, що встановлено всередині, спочатку звернувся до програми CheckUDisk, яка показала VID&PID, а також Vendor Discription.


Цього мені здалося замало, і я згадав програму, яку колись викладав автор під ніком vlo. За це йому окрема велика подяка.
Тут стало видно, що контролер — SMI2258XT, а пам’ять — Intel 64L B17A


Судячи з усього, тут справді встановлено заявлену пам’ять 3D NAND, тип TLC. Порівняльну інформацію взято звідси.


На цьому, здається, все — тепер уже можна зробити певні висновки.
Спочатку про швидкість. Річ у тім, що накопичувач має інтерфейс USB 3.1 Gen2, а я перевіряв його зі старішим USB 3.0, тож, можливо, і не отримав повних 540 МБ/сек. Утім, навіть 400 — теж непогано.
Також зазначу, що у Windows 10 він усе-таки працює швидше, але, хоча в бенчмарках накопичувач показує лінійну швидкість запису 400МБ/сек, насправді я отримав не більше ніж 290МБ/сек.
Споживання я б назвав невеликим, нагрівання — помірним, але корпус пластиковий і охолоджується не дуже добре, унаслідок чого (імовірно) під час запису понад 50% обсягу за один підхід швидкість може змінюватися стрибками. Хоча довести його до такого стану виявилося не так просто.

Загалом поводиться він дуже непогано: усередині відносно непогана флешпам’ять, хоча й під’єднана до доволі старенького й бюджетного контролера. Поки що за звичайного використання претензій до нього немає.

На сьогодні все, сподіваюся, огляд був корисним.