Смартфон Vernee Thor E, продовження лінійки Thor

Майже рівно рік тому я публікував огляд дебютної моделі від тоді ще невідомого виробника під назвою Vernee. Можна багато про що говорити, сварити за недоліки, але в будь-якому разі модель Thor, яку вони випустили першою, на перевірку виявилася не такою вже й поганою, а один із «першопрохідців» перебуває під моїм наглядом уже понад рік.
Отже, сьогодні розповім про продовження лінійки Thor, а також покажу його й порівняю з попередньою моделлю, місцями — «обличчям до обличчя». Ну і, звісно ж, буде обов’язкове розбирання.

Спочатку — заявлені технічні характеристики пристрою, який оглядаємо.
Колір: чорний, сірий
Процесор — MTK6753, 8 ядер
GPU ARM Mali-T720 MP3 450MHz
Операційна система — Android 7.0
Пам’ять — 3 ГБ ОЗП, 16 ГБ флешпам’яті.
Дисплей — 5 дюймів, роздільна здатність 1280х720, функція E-ink
Тип мережі — GSM+WCDMA+FDD-LTE
2G: GSM 850/900/1800/1900MHz
3G: WCDMA 900/2100MHz
4G: WCDMA 800/1800/2100/2600MHz
Бездротові інтерфейси — WIFI: 802.11b/g/n (2.4 і 5 ГГц), Bluetooth 4.0
GPS
Слот для карти пам’яті — MicroSD, заявлена підтримка до 128 ГБ.
Аудіовихід/мікрофон — роз’єм 3.5 мм.
Тип SIM-карт — 2 шт. nano SIM
Фронтальна камера 2(5) Мп
Основна камера 8(13) Мп
Акумулятор 5020 мА·год
Розміри 144х70.1х8.2 мм
Вага — 149 грамів

Як бачимо, характеристики майже повністю повторюють попередню модель. У цьому випадку компанія чомусь вирішила використати той самий SoC MTK6753 і такий самий обсяг ОЗП/флешпам’яті — мабуть, на те були свої причини.
Але водночас є й відмінності, і починаються вони, як не дивно, з упаковки. Цього разу коробка кардинально біла, а не чорна. До речі, на упаковці вказані короткі характеристики, але погляд зачепився за роздільну здатність камери: 13 Мп, а нижче — насправді 8 Мп :)


Але реклама розповідає нам, як усе нове й просунуте, власне, це ми й перевіримо в огляді.


Комплектацію підібрали мінімальну:
1. Смартфон Vernee Thor E
2. Зарядний пристрій
3. Кабель USB-microUSB
4. Виштовхувач
5. Інструкція.


Інструкцію частково перекладено російською мовою, але оскільки неможливо в кількох рядках пояснити, як користуватися сучасним телефоном, її зміст радше поверховий.
Також поклали незрозумілий папірець — начебто для зручнішого отримання оновлень ПЗ.


1. Виштовхувач, або «скріпка». Ще коли я побачив цей телефон до замовлення, а також переглядав відео на сайті виробника, то намагався зрозуміти, слот для SIM-карт комбінований чи картки встановлюються всередині пристрою. Але в рекламі цей момент якось галантно обійшли стороною, та й усюди намагаються показати смартфон так, щоб не було видно лівого боку. Та щойно я побачив скріпку вже під час розпакування, усе стало зрозуміло. Втім, про це трохи згодом.
2. Кабель microUSB-USB — звичайний кабель, завдовжки близько 70 см, м’який, акуратний.
3, 4. Зарядний пристрій. Пам’ятаю, ще першу версію пристрою намагалися випустити з функцією швидкого заряджання, але, на жаль, «не змогла я, не змогла». Цього разу все інакше: виробник відразу комплектує пристрій зарядним із функцією Quick Charge, щоправда, максимальна напруга обмежена 9 В, хоча сам зарядний пристрій підтримує до 12 В.


Як і минулого разу, телефон випускається у двох кольорах: чорному й сірому. Мені дістався чорний варіант, хоча, мабуть, сірий виглядатиме цікавіше, але це вже на любителя.
На екрані наклеєно дві плівки: основну й транспортну.


Усі грані смартфона чимось зайняті:
1. Праворуч — кнопки регулювання гучності та ввімкнення.
2. Ліворуч — слот для SIM-карт і карти пам’яті, а також кнопка ввімкнення режиму енергозбереження.
3. Знизу — отвір мікрофона й роз’єм для під’єднання зарядного пристрою. На мій погляд, виробник учинив правильно, використавши microUSB, а не новомодний USB type-C. Звісно, із цим можна сперечатися, але поки що microUSB набагато поширеніший.
4. Зверху — лише гніздо для під’єднання гарнітури.


Передня панель:
1. Унизу — три сенсорні кнопки. Знову ж таки, плюс за те, що не стали робити екранні кнопки.
2. Угорі — індикатор подій (нарешті, його так бракувало в попередній версії), датчик наближення, розмовний динамік, закритий досить міцною сіткою, і фронтальна камера з роздільною здатністю 2 мегапікселі (інтерполяція до 5 Мп).


А ось і камінь спотикання багатьох сучасних смартфонів — комбінований слот для SIM-карт і карти пам’яті. Але тут я поставив би виробникові мінус: можливо, він просто не зміг умістити картки всередині, але навіщо було використовувати слот під NanoSIM і чому не можна було обійтися microSIM... Загалом для тесту мені довелося купити ще один стартовий пакет і обрізати картку до потрібного розміру, адже вдома є лише міні- та мікро-SIM-картки.


Ззаду також наклеєна транспортувальна плівка, на якій надруковано коротку інструкцію та призначення органів керування й роз’ємів.


Задня кришка частково пластикова (верх і низ), частково — зі шліфованого алюмінію. Виглядає охайно, але відбитки пальців будуть помітні.


Унизу розташований основний динамік, закритий дрібною захисною сіткою. Щоб звук було чути, коли апарат лежить на столі, виробник зробив ліворуч і праворуч пару виступів, на які спирається смартфон.
До звуку претензій не було, принаймні в середньо- та високочастотній частинах звукового діапазону. Низьких частот замало, але це біда більшості апаратів.


Тильна камера оформлена дещо незвично й водночас чимось навіть знайомо, але не можу пригадати, чим саме.
Камеру та спалах винесено в окремий блок, що виступає, і на вигляд він схожий на панель із сонячною батареєю. До речі, поки розглядав, мені спала на думку ідея: а що, як зробити частину задньої панелі у вигляді сонячних батарей і ще збільшити час автономної роботи :)
Трохи нижче розташований дактилоскопічний сенсор. У першому Торі в мене були до нього претензії, але після цього виробник помітно поліпшив його роботу.
Сенсор не лише почав спрацьовувати миттєво, без «танців із бубном», а й робить це за будь-якого положення пальця. Тобто не обов’язково прикладати палець саме так, як ви прикладали його під час налаштування: можна навіть повернути телефон на 180 градусів. Мається на увазі, що можна взяти апарат «догори ногами», прикласти палець до сенсора — і телефон так само швидко розблокується, як і в нормальному положенні.


Якось мені написали, що фото в «домашніх» умовах виходять не дуже — не з погляду краси, а з погляду розрізнюваності деталей. Тож я влаштував невелику «фотосесію» за природного освітлення.
Окремо коментувати не бачу сенсу, тому просто фото.







Ну і, звісно, порівняння першої та другої версій «обличчям до обличчя».
Але спочатку кілька слів про цей телефон. Через рік можу сказати, що все працює так само, як і на момент написання огляду. Якось виникали певні проблеми з підключенням до моєї точки доступу, але що саме було причиною, сказати важко.
Увесь цей час смартфон працює на тій самій прошивці, що й рік тому.
Єдине — за рік він трохи потерся, але не сказав би, що сильно. Втім, це буде видно на фото.

Перше, що впадає в око, — форма корпусу. Хоча справедливіше буде сказати, що я звернув на це увагу ще раніше, коли порівнював його зі своїм Doogee X5 max.
Новий Тор трохи вужчий і водночас настільки ж довший. Різниця буквально в пару міліметрів, але під час користування вона дуже помітна.
Я провів невелике експрес-опитування серед тих, хто тримав цей смартфон у руках. Приблизно половині такий варіант корпусу (вужчий, але довший) сподобався більше, а другій половині, навпаки, більше припав до душі старий дизайн. Якщо цікава моя думка, то мені більше сподобався саме новий варіант корпусу.


Новий апарат також трохи «потовстішав», найімовірніше, через збільшену ємність акумулятора. Ну і, звісно, змінили форму рамки корпусу: у першого Тора кути були помітно заокруглені, та й загалом він більше нагадував шматок мила. У новому вирішили додати «гостроти», але, як то кажуть, Схід дизайн — справа тонка.
Мушу відзначити ледь помітне маркування сенсорних кнопок: у новій версії їх майже не видно. І це не особливість фото — насправді вони саме такі. Підсвічування немає.


А от коли тримав їх обидва в руках одночасно, то відразу відзначив приємніший матеріал задньої кришки саме в першого Тора: покриття софт-тач мені подобається більше, але, знову ж таки, це на любителя.


Збірне фото, щоб було зрозуміло, чим відрізняється оформлення смартфонів.


Окрім зміни форми й розмірів корпусу, телефон трохи набрав ваги: нова модель приблизно на 20 грамів важча.
Хоча якщо порівняти його з моїм Doogee X5 max, а точніше з його 188 грамами «живої ваги», то 165 у нового виглядають не так уже й страшно.


Дисплей.
До кольорів і якості зображення претензій узагалі немає: барвисте, чудові кути огляду. Втім, у першого Тора в цьому плані також усе було добре.


1. Навіть якщо дивитися по діагоналі, зображення має цілком непоганий вигляд, підсвічування помітне, але менше, ніж в інших апаратах.
2. Порівняння першого й другого Тора.


Також я порівняв зображення за зовнішнього засвічення: у Thor E чорний колір явно кращий, ніж у мого Doogee.


Пояснення знайшлося дуже швидко: екран, можливо, трохи поліпшили, але водночас зменшили яскравість підсвічування. Порівняно з попередньою версією та моїм смартфоном, у нового Thor (посередині) зображення менш яскраве.


Найкраще це помітно на цьому фото: в обох апаратів яскравість виставлена на максимум.


На цьому, мабуть, із зовнішнім оглядом усе, і так вийшло якось дуже громіздко, тож перейду до огляду нутрощів.
Смартфон відкривається досить просто: гострою пластиковою карткою проводимо по лінії між задньою кришкою та рамкою екрана, а потім проходимося по периметру.
Звісно, не забуваємо вийняти слот для SIM-карт.



Задня кришка складається з двох частин: одна пластикова, друга металева. Цікаво, що всередині я виявив лише одну антену — внизу, хоча зазвичай їх дві. При цьому задня кришка з'єднується з шасі телефона за допомогою підпружинених контактів (жовті штирі на фото).


Загальний вигляд: видно, що акумулятор займає весь вільний простір.


Але при цьому всередині залишилося місце для досить масивного алюмінієвого шасі, що дуже непогано. На мій погляд, розробники неабияк постаралися, щоб отримати велику ємність акумулятора й водночас невелику вагу, але не на шкоду міцності конструкції. Хоча метал задньої кришки можна було зробити трохи товщим.


Основна плата телефона: усюди роз'єми й припаяні кришки на окремих вузлах. Причому деякі роз'єми додатково закриті металевими фіксаторами. Серед китайських апаратів я бачив таке лише раз — у смартфоні Leagoo T1 Plus.


Кришка корпусу, найімовірніше, призначалася або для апарата з двома камерами, або з додатковим заднім датчиком, оскільки ліворуч у пластику є отвір.
На платі в цьому місці є біла наклейка. Я навіть через неї повторно розібрав смартфон, але це просто наклейка, під нею нічого немає.


До речі, щодо камери: великий плюс виробникові за те, що не став обвішувати свій виріб другою камерою, як це намагаються робити інші виробники. Камера тут одна, але з мінусів відзначу лише один світлодіод підсвічування: зараз частіше використовують комбінацію з двох світлодіодів — теплого й холодного світла.


Знизу — пластикова кришка й ще одна плата, на якій розташовані мікрофон, роз'єм, а також контакти антени. Кришка прикручена на 6 гвинтів — явно вирішили перестрахуватися.


Але, власне кажучи, основною причиною розбирання було вимірювання ємності акумулятора, тим паче що через схемотехніку зарядного пристрою спроба виміряти ємність цього апарата за допомогою «докторів» заздалегідь приречена на провал.
Під'єднуємо акумулятор до електронного навантаження й запускаємо тест.


У цьому смартфоні використано якийсь новий тип акумулятора з напругою 3.85 Вольта, а не 3.6/3.7/3.8, як у тих, що я бачив раніше. Власне, тому я трохи змінив методику тестування: спочатку зарядив акумулятор у смартфоні.
Після цього розрядив його до 2.8 В, зробивши позначки на 3.0 і 3.2 В.
У результаті отримав сумарну ємність 4643 мА·год. Струм розряджання становив 2 А.


Оскільки зрештою я розібрав телефон удруге, то вирішив ще раз перевірити ємність: так само спочатку зарядив його до 100% за допомогою вбудованого зарядного пристрою, а потім розрядив, але з «зупинками» на 3.0 і 3.15 В. Річ у тім, що найчастіше телефони вимикаються саме за напруги 3.15 В (під навантаженням). У результаті отримав майже те саме, що й минулого разу, — 4630 мА·год.

Минулого разу ємність майже збігалася із заявленою (близько 2800 мА·год), а цього разу я «недорахувався» майже 400 мА·год, або близько 8%, хоча провів навіть два вимірювання й отримав однаковий результат, тож похибку практично виключено.


З «залізом» усе зрозуміло, перейдемо до програмного забезпечення.
Під час першого ввімкнення пройшов стандартні етапи початкового налаштування, а потім потрапив на «робочий стіл». Зовні все охайно й навіть симпатично, аж поки я не зайшов у меню програм. Меню дуже знайоме мені за оглядами смартфонів фірми Cubot — ну просто один в один. Дивно, дуже дивно, адже в першій версії меню програм було дуже охайним, мені воно навіть сподобалося: скромне й гарне. Але в цьому випадку я розробників не зрозумів.
Думаю, окремо описувати попередньо встановлені програми не потрібно: більшості користувачів сучасних пристроїв на Android вони добре знайомі. Це програми Google, браузер, Галерея (не дуже зручна) і, звісно, YouTube. До речі, YouTube тут працює просто чудово, 5 балів!


Як я казав на самому початку, обидва телефони зібрані на базі тієї самої SoC (процесора), а отже, результати тестів будуть практично однаковими, тому про програмне забезпечення розповім коротко, вже вибачте.

Спочатку встановлено Android версії 7.0, хоча вже досить давно ставлять 7.1, принаймні у ТВ-приставки.
Спочатку телефон не знаходив жодних оновлень, але буквально за кілька годин сам повідомив мене, що доступна нова версія, тож усі подальші тести проводилися вже з оновленим програмним забезпеченням.


У телефоні встановлено 16 ГБ флешпам’яті, з яких користувачеві доступно трохи більше ніж 10, а попередньо встановлені програми займають близько 200 МБ. Якщо першому Тору цих самих 16 ГБ, як то кажуть, вистачало «з головою», то в цьому випадку, на мій погляд, замало. Оскільки слот для карт комбінований, доведеться або миритися з 16 ГБ флешпам’яті, або користуватися однією SIM-карткою. А 32 чи 64 ГБ були б зовсім не зайвими.
У меню смартфона є чимало різних налаштувань, які дають змогу налаштувати пристрій так, як зручно користувачеві. Зрозуміло, що це заслуга Android, а не розробників, але все ж таки це справді зручно.


Також можна керувати телефоном не лише за допомогою жестів. Наприклад, мені сподобалася функція ввімкнення ліхтарика малюванням літери V, а ще — вимкнення звуку під час вхідного виклику, якщо перевернути телефон :)


Як і минулого разу, встановлено восьмиядерний процесор MTK6753. Зрозуміло, що вже час поставити щось потужніше, але загалом у реальному житті його продуктивності більш ніж достатньо. Я вже писав, що перший Тор у мене під наглядом понад рік, і досі все працює плавно й гарно, хоча встановлено багато програм. Частково ситуацію рятують 3 ГБ ОЗП і дисплей 720p.
Тож так, процесор уже застарий, та й не всім подобається продукція цієї фірми, але насправді його вистачає для розв’язання переважної більшості завдань.

На жаль, root-доступу немає, я не зміг навіть зайти в інженерне меню, де хотів подивитися список увімкнених діапазонів GSM.


Ось буквально пара добірок знімків екрана з Aida64.


Як я писав на самому початку, камера хоч і визначається як 13 Мп, але навіть сам виробник пише, що насправді це 8 Мп. Друга камера має такі самі можливості, за винятком спалаху та роздільної здатності 2 Мп (5 Мп з інтерполяцією).


У пошуках відмінностей і покращень я дістався датчиків. І тут є зміни: додали датчик магнітного поля.
Сенсорний екран має ті самі 5 точок дотику, що й у першого Тора. Мені трапився щонайменше один смартфон із десятьма точками дотику, але, як на мене, це вже зайве.


А ось і тести.
AnTuTu версії 5 набрав 34695 балів проти 33866 у «старенького».
Версія 6 також показала трохи вищу продуктивність: 37750 проти 37050 у попередника.
У тесті використовувалася інша SD-карта, тому порівнювати не буду, а просто скажу, що 40МБ/сек на читання — це дуже непогано.
А ось вбудована флешпам’ять цього разу повільніша: 116/49 проти 165/83 у першого Thor.
ОЗП також повільніша: 3217 проти 3829.


Тести Geekbench на попередній версії я не проводив і не думаю, що є сенс це робити, адже результати приблизно передбачувані.


Cinebench і 3Dmark
4379/210 у Thor E і 4095/6679 у Thor. Результат у 3Dmark сильно відрізняється через різні версії бенчмарка.


Epic citadel у двох режимах: High quality і Ultra High Quality.
Результати такі: 54.6/45.8 у нового і 54.7/43.4 у попередника. Різниця, найімовірніше, у межах похибки.


Цей тест я проводжу не так давно, тому порівнянь не буде. Хоча, точніше, не буде порівнянь з іншими смартфонами, бо порівнювати я все-таки буду, але пізніше ;)


WiFi.
Зв’язок телефон тримає дуже добре, а крім того, з’явився діапазон 5ГГц, якого не було в попередній версії.
Не буду наводити всі результати вимірювань, скажу лише, що на максимальній відстані — 12м і кілька несучих стін — швидкість становила близько 2Мбіт в обох діапазонах, у сусідній із роутером кімнаті було 35/60 (2.4/5ГГц), а максимальна швидкість становила відповідно 47/103Мбіт.


Оскільки цей апарат позиціонується як «довгограючий», тобто з великим запасом автономності, то, звісно, більшу частину часу я присвятив тестам тривалості роботи.
Але спочатку мені було цікаво подивитися, що показує вбудований вимірювач напруги на акумуляторі. Судячи з показань CPU-Z, акумулятор заряджається до 4.388 Вольта, а під час реального вимірювання я отримав близько 4.35 Вольта.
Тепер про автономність. Тест Geekbench показав 8 годин, майже хвилина в хвилину. Після автоматичного вимкнення програма чомусь не зберегла останнє значення, тому мені довелося запустити тест удруге, щоб зафіксувати час вимкнення.
Графік розряджання дещо незвичний: спочатку приблизно пів години рівень тримається на позначці 100% і лише потім починає падати, а далі знижується лінійно аж до повного вимкнення.

Загалом тести в цьому плані справді забрали купу часу: кожен тривав багато годин, потім знову заряджання і знову тест...


Заодно перевірив час роботи під час відтворення відео FullHD — він становив понад 9 годин. На знімку екрана час трохи менший, бо мені довелося поїхати, а телефон вимкнувся вже сам, наскільки я знаю, ближче до 12.00.


А також відтворення відео на Ютубі. У всіх тестах яскравість екрана була максимальною.
Тут вийшло майже 8 год 30 хвилин.


Як було відомо з рекламних проспектів і відео, у телефоні є функція під назвою E-ink, яка вмикається натисканням невеликої кнопки ліворуч. Кнопка майже втоплена в корпус і зроблена так, що випадково натиснути на неї досить складно.


Зовні результат справді нагадує екран електронної книжки: чорно-біле зображення, до того ж не дуже яскраве.


Щоправда, невисока яскравість помітна лише за яскравого зовнішнього освітлення, у звичайних умовах усе видно досить добре.
Зображення нагадує завершення роботи Windows XP, коли після натискання кнопки вимкнення воно ставало чорно-білим.


Під час підготовки огляду я хотів показати все це у вигляді знімків екрана, але виявилося, що вони виходять кольоровими, хоча я завжди вважав, що «перехоплення» зображення відбувається з буфера відеокарти, де воно вже має бути саме чорно-білим.
Хоча я відхилився від теми. У режимі E-ink функції телефона суттєво обмежені: спочатку доступні три попередньо встановлені програми, а ще деяку кількість можна додати зі списку встановлених програм.
У налаштуваннях можна лише змінити яскравість і гучність та видалити вже додану програму зі списку меню.


Мені стало цікаво, завдяки чому можна збільшити час автономної роботи.
1. У цьому режимі зображення чорно-біле, можливо, це знижує споживання
2. Яскравість підсвічування трохи знижена, але можна трохи заощадити.
3. Заради експерименту я провів тест продуктивності й з’ясував, що водночас знизилася і продуктивність. Вище я проводив цей тест у звичайному режимі, результат був 3264 бали, а в режимі економії вийшло трохи менше — 2553.


Окрім власне реклами смартфона, виробник виклав відео про функцію швидкого заряджання. Мене це неабияк зацікавило, і я вирішив перевірити, чи все справді так гарно.
Для початку виробник заявляє, що пристрій підтримує швидке заряджання за напруги 9 В і струму 2 А.


1, 2. Насправді струм заряджання становить близько 1.5 А, але так, за напруги 9 В. На фото — результат заряджання з нуля за 20 і 40 хвилин.
3, 4. Але ж ми вирішили перевірити рекламну заяву. Якщо уважно подивитися відео, видно, що чоловік прийшов поїсти й за 40 хвилин повністю зарядив смартфон із 48% до 100%. Не згадуватиму про те, що хлопець їв 40 хвилин: за цей час я, найімовірніше, встиг би поїсти, покурити й знову зголодніти :)
Загалом результат, як то кажуть, очевидний: 40 хвилин, початок із 48%, кінець — 84%. Щоправда, фірмової підставки, як у відео, у мене не було. Можливо, причина в цьому? :)
5. До 100% смартфон заряджається ще за 40 хвилин, загалом — 2 години 22 хвилини.
6. Але навіть після появи напису «заряджання завершено» процес усе одно потроху триває, щоправда, вже за напруги 5 В, і повністю завершується через 8 хвилин.
Отже, повне заряджання триває 2.20–2.30. З одного боку, з огляду на ємність акумулятора, це досить швидко, але з іншого — дещо повільніше, ніж заявляє виробник, чи то пак маркетолог. До речі, на першому й останньому фото видно індикатор подій.

У цьому випадку потужність заряджання становить не 18 Вт (9х2), а лише 13.5 (9х1.5), що ненабагато більше за 10 (5х2). Єдина перевага в тому, що якість кабелю має менший вплив.


Телефон підтримує роботу із супутниками як GPS, так і Глонасс, що має позитивно позначитися на якості навігації. Попередня версія підтримувала лише GPS.
Під час спроби підключення холодний старт займає досить багато часу — на око близько двох-трьох хвилин, наступні запуски відбуваються значно швидше.


Якщо чесно, навігація і в попередньої моделі працювала на досить високому рівні. Це було помітно і за кількістю знайдених супутників, і за рівністю лінії під час запису треку руху. Тут картина майже така сама: здебільшого точність прив’язки до карти була дуже високою, хоча іноді траплялися спонтанні «стрибки».
Нижче — трек, який я записав для експерименту. Телефон лежав у кишені сорочки екраном від мене. Нарікання викликала лише ділянка, показана вгорі останнього знімка екрана, в іншому питань немає.


Ну і наостанок — те, за що мені подобається попередня модель Thor: камера. У всіх, ну або майже всіх моїх оглядах смартфонів я порівнював їхні камери з камерою Thor-а й не пригадую випадку, щоб Thor їм поступився.
У цьому випадку встановлено тилову камеру з роздільною здатністю 8(13)мп і діафрагмою f/2.4, також заявлено функцію швидкого фокусування.
У попередньої моделі характеристики загалом були майже такими самими, за винятком одного суттєвого моменту: діафрагма там була f/2.0, а не f/2.4.

Для початку подивімося, як знімає камера «сама по собі», без порівняння з попередньою моделлю.

Усі знімки зроблено приблизно о 19.20–20.40, тобто вже за вечірнього освітлення.










Також було проведено порівняння двох моделей. Якщо потрібні оригінали, можу спробувати закинути їх на Яндекс Диск, хоча останнім часом із цим виникають труднощі.










Заодно я вирішив провести розширений тест, тим паче що подібний тест із відеокамерами я вже проводив.

Умови тесту — штучне освітлення, відстань від камери до стіни — 2 метри. Тут зроблю невелике зауваження: вже після проведення «фотосесії» я помітив, що кут огляду камер трохи відрізняється: у нової версії він становить 66,5 градуса, а у старої — 62,5. Відповідно, правильніше було б відсунути перший Тор від стіни не на 2 метри, а приблизно на 2 м 18 см. Але оскільки телефону вже рік, дамо йому невелику фору — думаю, це буде справедливо.

Результати показали, що з чіткістю все гаразд. Я б навіть сказав, що в нової версії вона трохи вища, особливо з огляду на різну фокусну відстань об’єктива. А от зі світлочутливістю результат гірший, причому помітно. Там, де перший Тор ще знімає цілком нормально, новий уже починає шуміти. Утім, це зумовлено тим, що в першого Тора діафрагма камери — 2.0, а в новинки — 2.4. На жаль, це позначається на результаті.
1. Усі налаштування за замовчуванням. Витримка 1/33, ISO 213.
2. Примусово змінив баланс білого на режим «лампа розжарювання», а ISO — на 100. Витримка вийшла 1/13.
3. Ручний баланс білого, спалах — автоматичний режим, витримка 1/30, ISO 154.
4. А це перший Тор. Усе в автоматичному режимі, лише довелося примусово вимкнути спалах. Витримка 1/17, ISO 177.

Перший Тор намагався ввімкнути спалах, хоча й без нього зробив непогане фото. А новий зробив усе навпаки: сам увімкнув спалах лише тоді, коли я вручну вибрав ISO-100. Пробував вмикати максимальну потужність, але в такому режимі він просто пересвічував фото, бо шпалери добре відбивають світло.


Під час перевірки балансу білого я зробив два фото: ліворуч — повністю автоматичний режим, праворуч — після попереднього дотику до центру екрана. У такому режимі камера примусово фокусується на вибраній ділянці, але водночас зображення стає темнішим. Це проявляється майже в усіх ситуаціях: і з білим аркушем, і просто на фото надворі.


З макрозніманням особливих проблем не помітив. Це кроп знімка паперового аркуша з прикладу вище. Мінімальна відстань, на якій відбувається нормальне фокусування, — 30 мм.





«Достукався» до інженерного меню, тож тепер можу опублікувати список підтримуваних діапазонів.


Наостанок — просто фото «в інтер’єрі» :)


А тепер спробую підбити підсумки тестів та огляду.
Спершу — що позитивного з’явилося в новій моделі:
1. Індикатор подій
2. Акумулятор збільшеної ємності
3. Функція швидкого заряджання
4. Режим E-ink
5. Android 7.0
6. Діапазон WiFi 5ГГц.
7. Підтримка Глонасс
8. Якісніше складання.
9. Датчик магнітного поля.

Що змінилося на гірше
1. Комбінований слот для SIM-карт
2. Камера з діафрагмою f/2.4 замість 2.0

Невідповідності.
1. Реальна ємність — 4643 мА·год замість 5020
2. Заявлено заряджання 9 Вольт 2 Ампера, насправді — 9 Вольт 1.5 Ампера.
3. Вага — 165 грамів, а не 149.


Решта, зокрема й продуктивність, залишилася на попередньому рівні. Ні, мабуть, дактилоскопічний сенсор «допрацювали» — тепер він працює кардинально краще, ніж у попередньої моделі.

Після певного часу користування апаратом я б сказав, що він мені радше сподобався, ніж ні. Звісно, на перевірці з’ясувалося, що функція швидкого заряджання не така вже й швидка, а акумулятор великої ємності — не такий уже й місткий. Але, з іншого боку, час роботи помітно збільшився, і це справді відчувається. Можна, звісно, сказати, що на ринку вже з’явилися апарати з акумуляторами більшої ємності, але поки що я не бачив реальних тестів ємності, а написати, як ви переконалися, можна що завгодно.
Апарат працює приємно: жодного разу не було, щоб він «замислився» чи завис — усе чітко й красиво. Тож до програмного забезпечення взагалі немає запитань. Але якщо у вас дві SIM-картки, доведеться обмежитися вбудованими 16 ГБ флешпам’яті. На мій погляд, її варто було збільшити хоча б до 32.
Камера загалом знімає відносно непогано, особливо зблизька, та й узагалі особливих претензій не виникло. Але поки що в першого Тора камера все-таки найкраща з тих, що я зустрічав у телефонах китайських виробників. Водночас я радий, що розробники новинки не стали ліпити в неї другу камеру, намагаючись у такий спосіб «поліпшити» характеристики.


Яку з цих двох моделей я б обрав? Важко сказати: у кожної є свої сильні й слабкі сторони. У новій мені подобається дизайн (мабуть, насамперед), поліпшення у вигляді акумулятора великої ємності (по-друге), швидке заряджання та підтримка Глонасс, а у старої — якісніша камера й відсутність комбінованого слота. Але в будь-якому разі мене не полишають думки відкласти свій Doogee X5 max на полицю й користуватися новим Тором.

На цьому все. Сподіваюся, огляд був корисним і допоможе зробити правильний вибір.

Магазин проводить акцію: смартфон можна купити до 28 липня за $99.99, якщо під час замовлення в повідомленні продавцеві вказати «Discount from Kirich».