Багатоканальний DC-DC перетворювач

Сьогодні в мене огляд ще одного конструктора, який дає змогу зібрати багатоканальний перетворювач напруги.
Деякий час тому на прохання читачів я замовив кілька різних перетворювачів напруги, але цей вибрав сам — просто з цікавості, щоб подивитися, що це таке. Та й подумав, що, можливо, комусь стане в пригоді.
Фотографії, схеми, тести — усе, як завжди :)

Як я вже писав вище, цей перетворювач замовив просто так, як то кажуть, — щоб самому подивитися й іншим показати. Практичної користі для мене він не має.
Спочатку мене зацікавило те, що він може видавати 5 вихідних напруг (дві з них — від’ємні) за вхідної напруги 5–24 Вольта.
Це справді було цікаво.

Двополярне живлення використовують доволі рідко, наприклад в аудіотехніці або під час роботи з датчиками.
Але оскільки це конструктор, я подумав, що він може бути цікавим, тож замовив.

Перетворювач надіслали в конверті з щільного поліетилену, усередині він був загорнутий у лист спіненого поліетилену. Загалом це звичайне пакування для цього магазину, скажу лише, що нічого не постраждало.


Усередині був невеликий антистатичний пакет із застібкою. Як видно на фото, усе всередині просто «насипом».


Висипавши вміст пакета на стіл, отримав ось таку купу. До речі, під час розпакування краще бути уважним: у комплекті є компоненти, які люблять кататися по столу й можуть утекти за його край :)


Оскільки це конструктор, більша частина огляду буде присвячена оцінюванню набору саме як конструктора, а тести готового пристрою будуть окремо.

Власне, ось що входить до комплекту
Перше, що здивувало, — якісні конденсатори виробництва Samwha, та ще й серії RD.
Я постійно використовую такі конденсатори, вони доволі надійні за низької ціни.
Ну й купа різних роз’ємів: конструктор задуманий як доволі універсальне рішення.

До комплектації запитань не виникло: усе на місці, нічого не пошкоджено, поклали навіть невеликі радіатори.


Схеми в комплекті не було, оскільки все необхідне маркування нанесено на друковану плату. Елементів, здається, багато, але насправді дуже багато елементів одного номіналу.


На зворотному боці плати маркування немає, оскільки тут не встановлюють жодних компонентів, монтаж односторонній.


До якості виготовлення друкованої плати також претензій немає: якість відмінна, шовкографія чітка, усе збігається. Матеріал плати — склотекстоліт.


Оскільки схеми в комплекті не було, а мені було дуже цікаво, що ж такого вигадали китайські інженери, я накреслив принципову схему цього пристрою.
Якщо раптом хтось купить такий конструктор, можливо, вона стане в пригоді.

Ліворуч позначено два роз’єми живлення, причому роз’єм USB можна від’єднати.
Тобто якщо за під’єднаного роз’єму USB під’єднати другий роз’єм, плата живитиметься від нього.

Ємність вхідного конденсатора — лише 22мкФ, і через це під час огляду в мене виникли певні труднощі. Наприклад, лабораторний блок живлення показував середній струм 0.5-1 Ампер, але водночас світився світлодіод обмеження струму, встановленого на рівні 2.5 Ампера. Збільшення ємності вхідного конденсатора покращувало ситуацію, але не виправляло її повністю.

Дещо несподіваним є використання електролітичних конденсаторів С3 і С5: зазвичай у таких схемах застосовують керамічні. Це економія чи зважений розрахунок — не знаю, найімовірніше, перше. Або, як варіант, так зробили, щоб спростити конструктор.


Оскільки схема на вигляд здається складною, я накреслив блок-схему, з якою буде простіше розібратися.
Усе, що на схемі було праворуч, — це просто звичайні лінійні стабілізатори напруги, п’ять штук, тож я навіть не бачу сенсу про них говорити, адже їх, мабуть, знають усі.
А ось ліва частина схеми набагато цікавіша.
Так, це знову SEPIC, майже в класичному двохдросельному варіанті. Я робив кілька оглядів, присвячених цьому типу перетворювача, і насправді в цьому огляді не збирався про нього говорити, але він дістався й сюди (мабуть, начиталися оглядів і тепер переслідують).

Спочатку я думав, що на платі просто підвищувальний перетворювач + схема формування від’ємної напруги. Так думав, бо не помітив, що діапазон вхідної напруги сягає 24 Вольт, а так працювати може лише SEPIC.

Елементи L1, L2, C1, C3, VD1, а також ШІМ-контролер, зображений у вигляді S1, утворюють класичний варіант SEPIC-перетворювача з двома дроселями (незабаром буде огляд цього перетворювача з іншою схемотехнікою).
Про цю частину особливо й розповідати нічого: у мене вже є кілька оглядів, де я описав усе, що міг.
Але розробники пішли далі й додали схему формування від’ємної напруги.
На блок-схемі її виділено червоним кольором.
За допомогою конденсатора С2 виділяється змінна складова, а далі схема працює за принципом звичайного StepDown, тільки з від’ємною полярністю ввімкнення, діод стоїть навпаки.
Ось і вся хитрість.


Трохи розібравшись зі схемою та принципом роботи, перейдемо власне до складання й опису цього процесу.
Ця плата добре підходить для навчання, адже містить як звичайні компоненти, так і SMD. Але при цьому не містить малогабаритних деталей, з якими вчитися буває складніше.

У комплекті дали ШІМ-контролер XL6008. Це контролер підвищувального перетворювача (силовий ключ прив’язаний до землі) або, як варіант, SEPIC.
Максимальний струм вбудованого силового ключа заявлено на рівні 3 Ампер, але з огляду на те, що це підвищувальний перетворювач, це не так уже й багато, адже вхідний струм у них завжди більший за вихідний.
Максимальна напруга — 60 Вольт, але в цій схемі це не має значення, бо вона налаштована на нижчу напругу. Як на мене, краще б тут була мікросхема на 30 Вольт і 6 Ампер.

Також у комплекті було 5 лінійних стабілізаторів напруги: 12, 5, 3.3, -12 і -5 Вольт.
Тут навряд чи виникнуть запитання, адже це вже класика.


Оскільки огляд має частково навчальний характер (ми ж оглядаємо конструктор), то ще трохи розповім про паяння та особливості встановлення компонентів.

Спочатку встановлюю активні SMD-компоненти. Загалом із міркувань безпеки рекомендують ставити їх в останню чергу, але моя практика показує, що захист сучасних компонентів дає змогу встановлювати їх на будь-якому етапі.
У великих компонентів спочатку припаюю лише фланець, який слугує тепловідводом. Для цього треба використовувати паяльник із масивним жалом або з хорошим термоконтролем. Як варіант — трохи підвищити температуру, інакше паяти доведеться довго й зрештою просто перегрієте компонент (хоча сучасні деталі й це непогано витримують).


Після того як я таким чином зафіксував на платі всі компоненти, припаюю решту їхніх виводів. Можна повністю припаяти кожен компонент по черзі, але для виводів потрібна нижча температура жала, тому простіше спочатку запаяти всі масивні частини, а потім усе інше.
Діоди встановлюються, як на фото: смужка на діоді має збігатися з широкою смужкою на платі.


Під час монтажу великих SMD-компонентів треба бути уважним, щоб не опинитися в ситуації, коли вже встановлений компонент заважає встановити інший.
На фото я позначив проблемне місце. Якщо спочатку встановити дросель праворуч, він заважатиме встановленню лівого дроселя.
Його, звісно, можна припаяти, але це буде менш зручно, а іноді й зовсім складно, тому краще спочатку подумати, як зручніше встановлювати компоненти.


Наприклад, у цьому випадку краще встановлювати компоненти або в порядку 1-2-3, або 1-3-2.
Думаю, суть зрозуміла.
Тут я також спочатку припаяв по одному майданчику на кожному компоненті, а потім припаяв усі решту. Але зробив я це з інших міркувань.
Річ у тім, що якщо дросель установлено неправильно або він заважає іншому компоненту, то відпаяти один бік набагато простіше, ніж обидва, адже припій зазвичай затікає глибоко, а теплоємність контактів великих дроселів значна. Прогрівати одразу два майданчики незручно, а по черзі — небезпечно: можна просто відламати виводи.


У комплект поклали кілька резисторів, причому навіть досить точних — 1%.


Переплутати їх досить важко, адже резисторів номіналом 1кОм є 3 штуки, а відрізнити резистори номіналом 2кОм і 12кОм не так уже й складно. Але про всяк випадок додаю таблицю для визначення номіналу резисторів.


У комплект поклали 7 керамічних конденсаторів, усі одного номіналу — 100нФ. Дуже зручно, не треба вишукувати на платі, який куди ставити.


Також для зручності виробник передбачив індикацію за допомогою трьох світлодіодів.
Один показує наявність напруги на вході, два — наявність напруги на виходах +5 і -5 Вольт.
Довгий вивід — анод, короткий — катод. Праворуч на фото вони лежать так, як їх треба припаяти.
Це стосується всіх одноколірних світлодіодів.
Коли паяв світлодіоди, згадав вітчизняні АЛ307. Наскільки пам’ятаю, маркування полярності в червоних і зелених відрізнялося, але за давністю років я міг уже й забути.


Електролітичні конденсатори.
Тут їх багато, але номіналів лише три: 22мкФ, 47мкФ і 470мкФ. Ці компоненти найчастіше встановлюють ближче до кінця складання, адже зазвичай вони одні з найвищих.


Ну і те, що зазвичай встановлюють на плату в останню чергу, — роз’єми.
Роз’єми монтують останніми не тому, що вони великі й високі, а тому, що перед їх установленням плату промивають, а вже потім ставлять роз’єми.
Якщо промивати плату після встановлення роз’ємів, може статися так, що флюс, розчинений у змивці, затече в роз’єм, і потім ви довго шукатимете причину поганого контакту.
Оскільки я не збирався промивати плату, то встановив роз’єми одразу.


Зовсім забув згадати про один із компонентів, які не траплялися в моїх оглядах.
Йдеться про самовідновні запобіжники.

Для початку — який вони мають вигляд. Напевно, багато хто бачив їх на материнських платах, охоронних пристроях, міні-АТС тощо. Можливо, дехто навіть плутав їх із конденсаторами через зовнішню схожість.


Принцип роботи полімерного запобіжника водночас простий і складний.
Простий він тим, що в разі перевантаження запобіжник нагрівається, і струм різко падає. Після усунення причини перевантаження запобіжник охолоджується й знову пропускає струм. Зручно.

А складний він тим, що всередині цієї штучки відбувається низка хімічних процесів, тому такі запобіжники зовсім не копійчані, принаймні фірмові.
Процеси, що відбуваються в запобіжнику, простіше пояснити за допомогою цієї картинки.


А на цьому графіку видно, що відбувається в разі перевищення струму.
До речі, запобіжники бувають розраховані на різну напругу: стандартно 30 і 60(75) Вольт, але є модифікації й на 250 Вольт, щоправда, на невеликі струми.
Річ у тім, що розмір запобіжника безпосередньо пов’язаний зі струмом його спрацьовування, тому найбільший номінал, який є в мене вдома (і який я зустрічав), — це 9 Ампер 30 Вольт. Для напруги 60 Вольт максимальний номінал уже обмежений струмом 6-7 Ампер.

Крім того, треба враховувати три речі
1. Такий запобіжник не забезпечує повного розриву кола живлення, тому певною мірою він небезпечний.
2. Ці запобіжники повільні. Так, час спрацьовування залежить від струму перевантаження, як і в будь-яких інших, але працює він повільніше — це треба враховувати.
3. Ці запобіжники трохи нагріваються під час роботи (навіть за протікання штатного струму) і сильно гріються, коли обмежують струм, тому не рекомендується встановлювати їх біля елементів, для яких нагрівання критичне.


У комплекті дали запобіжник, розрахований на напругу до 30 Вольт (цифра 30 вгорі) і струм до 3 Ампер (цифра 300 після позначення типу — UF).
Зазвичай у великих елементів або тих, що нагріваються, я формую виводи — звичка.


Ось і все, плату повністю спаяно.


З одного боку плати розташовані роз’єми для подавання живлення: як видно, це роз’єм MiniUSB і роз’єм 5.5/2.1.
З іншого боку розташовані клемники, а також дублювальні їх штирьові роз’єми. Перемички на них надягати не треба :)
Усе підписано, контактів землі три: для виходу +3.3 Вольта, а також для пар 5 і 12 Вольт — дуже продумано.


Від самого початку я не згадував, але під час паяння використовував лише припій із флюсом, нічого іншого для полегшення паяння не застосовував.
Плата паяється чудово, нічого не окиснено, покриття дуже якісне — за це 5 балів.
Особливо це важливо для тих, хто не дуже вправно володіє паяльником: плата паяється «сама» :)))


Під мікросхемою та стабілізаторами є металізовані отвори, які поліпшують відведення тепла на зворотний бік плати.
Але отворів лише по три на кожен компонент, як на мене, цього замало, тому для поліпшення теплопередачі я залив їх припоєм.
Загалом на місці виробника я зробив би дві речі.
1. Додав би більше перехідних отворів
2. Використав би контактні майданчики більшого розміру, тим паче що місце на платі дозволяє.


У комплекті з платою дали шість невеликих радіаторів. Не знаю, куди розробник планував їх клеїти, бо знизу вони заважають, а зверху мало допомагають.


На кожен радіатор уже наклеєна чорна теплопровідна двостороння стрічка (чи справді теплопровідна?).


Я все-таки вирішив наклеїти радіатор зверху, адже знизу я вже додав припою на тепловідвідні майданчики, і тепер приклеїти до них радіатор набагато важче, бо вони стали опуклими.


Я не помилився, написав, що приклеїв радіатор, а не радіатори.
На фото просто показано, як має виглядати плата. Але я приклеїв радіатор лише на ШІМ-контролер, бо не бачив особливого сенсу приклеювати радіатори на решту компонентів.
Ні, стабілізатори теж гріються, і доволі сильно, просто на результати тесту це не впливало, а мене й так усе влаштовувало, тому радіатори я просто поклав назад у пакетик.


Перше пробне ввімкнення. У цьому випадку я живив плату від USB-хаба, навіть не перевіривши її на помилки перед увімкненням.
Але все минуло чудово: чарівний дим не пішов, плата запустилася й засвітилися всі три світлодіоди, які сигналізують про роботу перетворювача.
Як на мене, це теж плюс: спаяв, увімкнув — працює.


Подальші випробування проводилися вже від лабораторного блока живлення, оскільки плата має широкий діапазон вхідної напруги.
Плата запускається за напруги 2.66 Вольта, але саме запускається, бо вихідні напруги занижені.


У режим стабілізації мікросхема переходить за напруги близько 3.2 Вольта; коли напруга перевищує це значення, вихідна вже перестає зростати.
За паспортом нижнє значення напруги для мікросхеми — 3.6 Вольта, і це цілком схоже на правду.
На виходах є всі напруги, і вони в межах допуску. З огляду на те, що за це відповідають готові лінійні стабілізатори з фіксованою напругою, я в цьому й не сумнівався.


А от із подальшою перевіркою виникли певні труднощі.
Перевіряти всі 5 напруг, навантажуючи їх у різних комбінаціях, дуже незручно.

Але оскільки всі напруги в нас формуються просто лінійними стабілізаторами, струм на виході яких дорівнює струму на вході (трохи більший через власне споживання стабілізатора), то перевіряти потрібно лише вихідні напруги власне DC-DC перетворювача.
А оскільки таких напруг лише дві, то це хоч і теж незручно, але набагато простіше, ніж із 5.
Для перевірки я припаявся до виходів позитивної та негативної напруги.
Червоний — до позитивного, а синій, відповідно, до негативного. Загалом рекомендую дотримуватися зручного для вас кольорового маркування, щоб потім не гадати, наприклад, що є плюсом — жовтий чи фіолетовий :)


Перевіряємо вихідну напругу в діапазоні 3.2-24 Вольта на обох полюсах без навантаження.
Як на мене, поки що все добре: вихідні напруги майже не змінюються.


Далі навантажуємо спочатку позитивний вихід струмом 400мА.
Напруга на обох виходах тримається доволі точно.
16.28 — позитивна, 16.68 — негативна.
Заздалегідь перепрошую за погану якість фото: ніяк не вдавалося зручно розмістити все на столі, тому коментуватиму цифрами.


А от із навантаженням лише на негативному каналі виникли проблеми.
За струму 400мА напруга падала нижче встановленого мною обмеження в 4 Вольта (я встановив мінімальне захисне значення на електронному навантаженні), і навантаження вимикалося.
За струму 300мА намагалося працювати, але нестабільно.
Стабільно запрацювало лише за струму 200мА, але, як видно на фото, вихідна напруга просіла з 16 до 12 Вольт. Стабілізатор на 12 Вольт за такої напруги вже нічого не стабілізував, і напруга становила 10.7 Вольта.


Для подальших експериментів я додав навантаження на канал +12 Вольт у вигляді двох послідовно з’єднаних резисторів по 15 Ом, що забезпечувало струм навантаження близько 400мА при 12 Вольт.
За ненавантаженого від’ємного полюса проблем немає, усе працює нормально, навіть із запасом (поясню пізніше).


Далі по пунктах.
1. Вхідна напруга 12 Вольт, позитивний полюс — 400мА, від’ємний — 200мА, усе нормально.
2. Вхідна напруга 12 Вольт, позитивний полюс — 400мА, від’ємний — 400мА, усе нормально, напруга перетворювача просіла, але залишається в межах норми.
3. Через деякий час напруга почала трохи падати, загалом це видно за струмом споживання: було 1.35 Ампера, знизилося до 1.06.
4. Коли струм споживання по від’ємному каналу знизився до 300мА, вихідна напруга перетворювача трохи нормалізувалася, але все одно залишилася нижчою за критичну межу.

Критична межа для звичайного лінійного стабілізатора — це різниця між вхідною та вихідною напругою близько 2.5 Вольта. Є стабілізатори з малим падінням напруги, але тут стоять звичайні.
Виходи 5 Вольт і 3.3 Вольта працюватимуть без проблем, оскільки там запас великий, але вихід 12 Вольт матиме занижену напругу. Для нього потрібно щонайменше 14.5 Вольта.

А тепер саме час повернутися до фрази про роботу із запасом, про яку я писав вище.
На попередньому фото видно, що позитивний канал навантажений струмом 400мА, а струм споживання на вході становить лише 700мА.
Під час тестів я виявив, що хоч би як я навантажував перетворювач, вхідний струм за тривалого навантаження ніколи не перевищує 1 Ампер. А якщо й піднімається вище 1 Ампера, то згодом усе одно знижується. Причина — перегрів ШІМ-контролера (хоча на ньому встановлений радіатор). Якщо хоча б просто подути на радіатор, напруга одразу помітно підвищувалася.


Після цього я провів ще кілька тестів (розумію, набрид уже зі своїми тестами).
У всіх чотирьох випадках струм навантаження по від’ємному каналу становив 200мА.
1. Вхід 12 Вольт, позитивний вихід 400мА, від’ємний 200мА, усе майже нормально, оскільки на виході позитивного каналу DC-DC замість 16 маємо лише 15.16.
2. Вхід 24 Вольт, позитивний вихід 400мА, від’ємний 200мА, усе нормально, навіть краще, ніж у попередньому тесті: напруга позитивного каналу замість 16 становила 15.96
3. Вхід 15 Вольт, позитивний вихід 400мА, від’ємний 200мА. Тут щось середнє між першими двома варіантами.
4. Вхід 9 Вольт. Тут просідання добре помітне: від 16 Вольт залишилося лише 12.4.


Тут видно, що якщо на вході лінійного стабілізатора на 12 Вольт лише 12.4 (останній пункт попереднього тесту), то на виході напруга падає до 10.73, що дуже сумно.
Як я вже казав, бажано підтримувати різницю між вхідною та вихідною напругою не меншою за 2.5 Вольта.


Ну і невеликий тест пульсацій.
Оскільки зазвичай два полюси потрібні в аудіо- або вимірювальних пристроях, рівень пульсацій тут досить важливий.

Вимірювання пульсацій на виході +12 Вольт, навантажений лише позитивний канал.
Що тут скажеш, не дуже добре: рівень пульсацій близько 60-80мВ, це багато.
Втім, це свідчить про те, що лінійний стабілізатор не дуже добре справляється з високою частотою пульсацій на вході, а наш ШІМ-контролер працює на досить пристойній частоті 400кГц. Крім того, SEPIC — це най«шумніший» варіант DC-DC перетворювача.
Ситуацію помітно поліпшив би невеликий дросель між виходом перетворювача та стабілізатором, але тут його немає.


Той самий тест, але з навантаженим каналом від’ємного полюса.
Пульсації зросли майже до 100мВ, на жаль :(


А тепер подивімося, що відбувається в каналі -12 В.
Струм навантаження — 200 мА, позитивний канал навантажений на ті самі 400 мА.
За низької вхідної напруги шум менший і має інший характер, але й вихідна напруга явно занижена.
Якщо підвищити вхідну напругу до рівня, за якого лінійний стабілізатор починає працювати коректно, пульсації зростають і знову становлять ті самі 70–90 мВ.
Загалом ситуація повністю така сама, як і в попередньому тесті: потрібен дросель.
А точніше, потрібні два дроселі: між позитивним виходом перетворювача та лінійними стабілізаторами, і, відповідно, між негативним виходом та його лінійними стабілізаторами.

На цьому етап тестування завершено, адже вже можна буде зробити певні висновки. А поки — звичне фото з коробкою сірників, щоб було зрозуміло, якого розміру плата.


Що можу сказати за підсумками складання й тестування.
Щодо самого процесу складання — однозначно чудово: плата збирається легко, усі отвори збігаються, нічого не треба підпилювати й допрацьовувати напилком. Складати — справжнє задоволення. До того ж після складання плата одразу запрацювала.

А от коротко розповісти про роботу отриманого пристрою не вийде.
Спробую пояснити.
Виробник пише, що (непотрібне вирізано) — 1. Output power = output voltage from various quarters * total output current, input power should be at least> Output power /0.9. For example, a standard power supply 5V, 1A, and to supply the unit, it can provide up to about 4.5W of output power.
2. The machine total output power should not exceed 10W, can provide short-term high current single output, but this time be sure to pay attention to the heat sink temperature, not too high so as not to damage the IC. If you do not have experience, please control the output current of each channel to less than 0.2A is appropriate. Excessively large output current may cause damage to the IC overheat
У вільному перекладі це означає:
1. Вихідна потужність перетворювача не може перевищувати вхідну, помножену на 0,9. Наприклад, за напруги 5 В і струму 1 А на виході ми отримаємо не більше ніж 4,5 Вт.
2. Сумарна максимальна вихідна потужність не може перевищувати 10 Вт, інакше буде перегрівання. Для більшої безпеки обмежте вихідний струм до рівня не більш як 0,2 А.

Але водночас у характеристиках зазначено:
Input voltage: 5-24V DC
Output voltage: + 12V, -12V, + 5V, -5V, +3.3V.
Output current: 300mA (per channel)
Якщо з вхідною та вихідними напругами все зрозуміло, то що робити із зазначеним струмом 300 мА на канал?
Оскільки тут стоять лінійні стабілізатори, можна просто перерахувати на напругу перетворювача 16 В. Виходить, що 16 В × 1,5 А (300 мА × 5 каналів) = 24 Вт. Щось не сходиться.
Гаразд, виробник щось пише про 200 мА. Перераховуємо для струму 200 мА — виходить 16 Вт, усе одно не сходиться, адже максимальна потужність заявлена на рівні 10 Вт…

Загалом залишмо математику й прикиньмо, що виходить насправді згідно з тестами.
1. Перетворювач завжди обмежує вхідний струм на рівні 1 А через перегрівання.
2. Негативний канал слабший за позитивний і для нормальної роботи потребує навантаження позитивного каналу, тобто сам по собі його краще не навантажувати, бо виникне перекіс.
3. За результатами реальних тестів позитивний канал самостійно може видати приблизно 400–550 мА.
4. Разом із негативним каналом ви не отримаєте більше ніж 400+200 мА, і то за умови, що вхідна напруга становить щонайменше 12 В (а краще — 15–24 В).
5. За вхідної напруги 5 В вихідний струм буде лише на рівні 50–100 мА, не більше.

Усі струми рахуються як сума струмів каналів. Наприклад, ліміт у 400 мА означає, що, скажімо, — 12 В, 100 мА + 5 В, 200 мА + 3,3 В, 100 мА = 400 мА.
Навантажили один канал — знімайте навантаження з іншого. Загалом жах.

Отже, перетворювач дуже слабенький, хоча має право на життя, але лише за малих струмів навантаження. Причому струми навантаження «плавають», та й треба враховувати рівень пульсацій і просідання за навантаження лише негативного джерела.

Як конструктор — 5 балів, як виріб — 3 з мінусом.

Сподіваюся, огляд був корисним. Як завжди, чекаю на доповнення й запитання в коментарях.
Вибачте за «багато букв».

Товар надано магазином для написання огляду.