Фотоапарат SONY DSC-W800, або ламаємо стереотипи

Дуже часто в коментарях я бачу фрази на кшталт «бренди не потребують реклами». Словом, сьогодні в мене невеликий огляд фірмового фотоапарата від дуже відомої компанії, причому цього разу товар отримано для огляду.
Огляд, тести, висновки — усе під катом.


Для початку, мабуть, варто сказати, що сьогоднішній огляд справді невеликий, більше того, у ньому навіть не буде традиційного розбирання. А все тому, що, на мій погляд, тести скажуть більше.

Ще один стереотип, з яким я стикаюся: ті, хто пише багато оглядів, користуються або дзеркальними фотоапаратами, або дорогими моделями. Це хибна думка: наприклад, майже в усіх моїх оглядах (принаймні за останні 3,5 року) всі фото зроблені компактною «мильницею» Canon IXUS 100IS. Почитайте на дозвіллі, що вона собою являє і наскільки поступається «дзеркалкам», а спочатку я взагалі фотографував фотоапаратом із роздільною здатністю 1600х1200 :)

Оскільки я пишу огляди, тим паче огляди електроніки, мені доводиться:
1. Робити багато фото
2. Часто користуватися режимом макрознімання
3. Знімати з рук.

На Canon я вже зробив десятки тисяч фотографій, і мені його навіть стало трохи шкода, тож вирішив підібрати йому заміну — у цьому разі ним став фотоапарат, який я оглядаю. Але все виявилося не так просто.

Тут мали б бути технічні характеристики, але їх так багато, що вони займуть половину огляду, тому краще дам посилання на повний опис.

Фотоапарат упакований у компактну коробочку, обгорнуту плівкою з фірмовим логотипом магазину. Усе або майже все — китайською.


Комплектація нічим особливим не вирізняється, до неї входять:
1. Фотоапарат
2. Акумулятор
3. Блок живлення
4. Ремінець на руку
5. USB-кабель
6. Інструкція та гарантійний талон.


Інструкція повністю китайською, що вже трохи насторожує...


1. З інструкції я зрозумів, що можна фотографувати котів і куди для цього натискати, а також які карти пам’яті використовувати, щоб умістилося більше котів :)
2. Також у комплекті була гарантійна картка зі списком сервісних центрів, але до нас вона стосунку не має. Хоча фотоапарат без проблем пройшов реєстрацію на сайті Sony за серійним номером.
3. З одного боку кабелю звичайний USB-штекер, а з іншого — фірмовий роз’єм Sony. Ось тут і заковика: у мене на роботі схожий фотоапарат, і там та сама історія. Виробник хороший, але чому не поставити звичайний mini- або microUSB...
4. Ремінець на руку — нічого особливого, але, на відміну від USB-кабелю, універсальний.


1. Зарядний пристрій зі складаною вилкою, з іншого боку — звичайний USB-роз’єм, тож заряджати можна від чого завгодно, хоч від комп’ютера. Цікаво, що в «європейській» версії до комплекту входить мережевий кабель.
2. З усього написаного можна зрозуміти, що вихідна напруга — 5 В, струм — 500 мА.
3, 4. Акумулятор NP-BN, 3,6 В, 600 мА·год.


А ось і мильниця. Буває двох кольорів — чорного та сріблястого, але оскільки сріблястий Canon у мене вже є, мене цілком влаштував і чорний. Розміри корпусу приблизно збігаються з Canon, але Sony трохи товстіший. Крім того, корпус Canon має скоси знизу й зверху, через що фотоапарат нестійко стоїть вертикально, а тут такої проблеми немає.


Експертизи не проводив, але, судячи з усього, корпус пластиковий, на відміну від Canon, у якого корпус металевий.
Спереду розташовані спалах, світлодіод підсвічування для роботи автофокуса, власне об’єктив, а також отвори мікрофона (ліворуч і нижче об’єктива).


Ззаду більшу частину займає екран із діагоналлю 2,7 дюйма. Оптичного видошукача, на відміну від Canon, немає, хоча я ним там ніколи й не користувався. Також тут немає захисного скла на екрані — шкода.
Праворуч — кнопка трансфокатора (наблизити/віддалити), максимальне збільшення — 5х, у Canon — 3х. Нижче — кнопка «запис відео». У Canon усе інакше: там за це відповідає кнопка спуску, а режим роботи задається перемикачем. Принцип у Sony мені подобається більше.

Ще нижче — п’ять кнопок, чотири розташовані по колу: перегляд фото/відео, керування спалахом, видалення фото/відео, таймер.
По центру — кнопка перемикання режиму автофокусування: звичайний, стеження, стеження вимкнено.

Ну і в самому низу — кнопка входу в меню налаштувань.


Зверху — кнопка ввімкнення та кнопка спуску. Керування стандартне: легке натискання — фокусування, сильніше — спуск.
Вмикається не миттєво: треба потримати кнопку натиснутою приблизно 0.5-1 секунду. Після Canon це реально дратує, але, мабуть, справа звички.


На правому торці — місце для кріплення ремінця, а також гніздо для підключення USB-кабелю. У Canon є ще й вихід microHDMI, причому обидва роз’єми закриті захисною кришкою.


Знизу — кришка відсіку акумулятора й карти пам’яті, а також отвір із різьбою для встановлення на штатив.


Фотоапарат важить 108 грамів, акумулятор — 14 грамів, а все разом із картою пам’яті — близько 125 грамів. Canon на дотик помітно важчий, але насправді різниця становить лише 8 грамів.


Відкриваємо кришку слота, і тут одразу відзначу перевагу порівняно з Canon. Там слот зроблений так само, акумулятор і карта пам’яті встановлюються так само, але для заряджання акумулятора його треба виймати! Якщо ви рідко користуєтеся фотоапаратом, то, думаю, різниці й не помітите. Але коли я фотографую сотні фото для огляду, то, чесно кажучи, набридає постійно це робити, не кажучи вже про зношування кришки відсіку. Зате в Canon зробили звичайне гніздо miniUSB, через яке він заряджатися не вміє.


Встановлюємо акумулятор і карту пам’яті. При цьому Sony, на відміну від Canon, не має датчика відкриття кришки, тож може вмикатися й фотографувати, навіть якщо її відкрити.


Перше ввімкнення — короткочасний шок: «шо, знову?», навіяний китайською версією ТВ-бокса Xiaomi. Але ні, пронесло: є купа мов, зокрема й англійська. Російської, на жаль, немає. Для когось це буде критичним недоліком, але особисто для мене це не має значення, бо я навіть більше звик до англійської.
Далі все стандартно: часовий пояс, час, дата тощо. Але є й вибір роздільної здатності дисплея — стандартна/підвищена. Я вибрав підвищену. Після цього пропонують зайти на сайт Sony, звісно, з комп’ютера (принаймні в цьому випадку), а не з фотоапарата :)

Ви, мабуть, звернули увагу, що одне фото зроблене інакше — те, де часовий пояс. Під кутом екран видно гірше, і було видно лише виділений часовий пояс. Така вже особливість екрана, але до цього я ще повернуся.


Ось тепер фотоапарат зволив висунути об’єктив.
Об’єктив має такі характеристики:
Світлосила — F 3,2 (у ширококутному положенні) — 6,4 (у телеположенні)
Фокусна відстань — f=4,6-23 мм
Кут огляду (еквівалент формату 35 мм) (фотознімання) — 80 град. – 19 град. (26–130 мм)
Діапазон фокусування (від переднього краю об’єктива) — 5 см — нескінченність (широкий кут), 0,6 м — нескінченність (телеположення)
Оптичне збільшення — 5x
Цифрове збільшення (фото) — до 40x (VGA)
Цифрове збільшення (відео) — прибл. 10
Матриця Super HAD CCD, тип 1/2,3" (7,76 мм)
Кількість пікселів — 20,1 Мп

Оптичної стабілізації немає, лише цифрова. У Canon заявлена оптична, але, чесно кажучи, я її не бачу, зате чітко бачу стабілізацію під час запису відео в Sony.


Функції перегляду зображень, видалення, друку тощо. Чомусь мені запропонували ознайомитися з ними ще до того, як я спробував фотографувати.


Меню налаштувань: тут є кілька режимів роботи, і в кожного свій список доступних налаштувань. Спробую показати все.
1. Стандартний знімок і панорама.
2, 3. Кілька режимів роботи: автоматика, програмний, інтелектуальний тощо. Я зазвичай користуюся програмним, тут спробував і інтелектуальний — великої різниці не помітив.
4. Спрощений режим: тут узагалі лише два налаштування — розмір фото A3 або 10х15, більше нічого змінити не можна. Під час переходу в цей режим перепитує.
5. Роздільна здатність і пропорції зображення. Я відразу ввімкнув 20 Мп 4:3.
6. Корекція експозиції. Пробував по-різному, зрештою залишив середнє значення.
7. Режим одного кадру або серійного знімання.
8. Розпізнавання облич у кадрі для фокусування на них.
9. Роздільна здатність відеозапису, максимум 1280х720.


1. Перехід до базових налаштувань: час, часовий пояс тощо.
2, 3. Налаштування балансу білого: оскільки знімаю я переважно при лампах розжарювання, то найчастіше в мене ввімкнено відповідний режим. Іноді переходжу на автоматику, але в Canon вона частенько чудила, тому переважно користуюся ручним режимом.
4. Автофокусування за кількома або однією точкою
5. Автоматичне налаштування експозиції, три режими — Кілька точок, Центральна область, Точка.
6. Чутливість, зазвичай залишаю автоматичний режим.
7. Автоматична тонова корекція зображення. Три режими — Вимкнено, Стандарт, Плюс. Пробував по-різному, багато залежить від сюжету, тому складно сказати, що краще.
8. Спалах має чотири режими в програмному (Авто, постійно ввімкнений, із затримкою, вимкнений) і три в інтелектуальному (Авто, Покращений, Вимкнено). Коли перемикаєш спалах у покращений режим, фотоапарат повідомляє, що роздільна здатність зображення буде знижена: замість 20 Мп ви отримаєте лише 5. Думаю, цей режим використовують для підвищення чутливості завдяки використанню чотирьох пікселів як одного.
9. Таймер автоматичного фотографування.
10. Фокусування з автоматичним стеженням за об’єктом.
11. Стандартний режим фокусування.
12. Автоматичне стеження вимкнено.

Останні три режими не зовсім зрозумілі. У режимі автотрекінгу фотоапарат спочатку фокусується на якомусь об’єкті, а потім, навіть якщо об’єкт рухається в кадрі, автоматично підлаштовує фокус на ньому.


Далі мені хотілося б перейти до тестових фото, але я затримаюся на описі екрана: у розділі про перший запуск я писав, що ще повернуся до цього.
Отже, тут встановлено екран із діагоналлю 2.7 дюйма та роздільною здатністю 230400 пікселів, співвідношення сторін — 4:3. У Canon екран такої самої роздільної здатності, але 2.5 дюйма, різниця несуттєва. Щоправда, у Canon досить міцний захисний пластик.
Важливіше інше — кути огляду. Коли я почав удома фотографувати за допомогою Sony, то в якийсь момент перестав розуміти, чому він так погано «бачить». Виявилося, що бачить він нормально, просто в екрана геть ніякі кути огляду.
За звичайного використання це не так важливо, бо зазвичай тримаєш фотоапарат перед собою. Але коли для нормального підсвічування спалахом об’єктів на столі доводиться високо піднімати фотоапарат і дивитися на екран майже скоса, тут і вилазить проблема.
Нижче чотири фото, сподіваюся, з них зрозуміло, що я маю на увазі.
1. Дивимося прямо на екран.
2. Трохи зверху, буквально під кутом близько 15-20 градусів, контраст починає плисти.
3. Трохи знизу, ті самі 15-20 градусів, контраст пливе в протилежний бік.
4. Знизу, але кут уже близько 25 градусів, зображення виразно інвертується.

Так, скажу чесно: такого «підступу» від відомої фірми я ніяк не очікував. Зрозуміло, що модель бюджетна, але ж не настільки.


Трохи «польових» випробувань.
Фото на природі

Осінь.
SONY DSC-W800, ISO 100, витримка 1/1500


SONY DSC-W800, ISO 160, витримка 1/125, zoom 5x


Canon IXUS 100IS, ISO 80, витримка 1/320


Canon IXUS 100IS, ISO 100, витримка 1/160, zoom 3x


Загалом можна сказати, що результати приблизно схожі, але це поки не придивишся уважніше.
Кроп із повного кадру Sony без збільшення


І Canon. По даху видно, що тут чіткість вища. Звісно, можна сказати, що в Canon менший кут огляду об’єктива, а тому він умовно «наближає» зображення, але в нього й матриця на 12 Мп, а не на 20, як у Sony.


Ще одне порівняння.
SONY DSC-W800, ISO 100, витримка 1/160


SONY DSC-W800, ISO 400, витримка 1/100, zoom 5x


Canon IXUS 100IS, ISO 80, витримка 1/125


А також кроп із повних кадрів без збільшення.
SONY


Canon, на мій погляд, зображення помітно краще.


SONY DSC-W800, ISO 100, витримка 1/400


Canon IXUS 100IS, ISO 80, витримка 1/320
Цікаво, наскільки зображення пішло в теплі тони. Загалом протягом усіх тестів, та й просто під час користування, я часто помічав, що в Canon зображення частіше віддає теплим жовтим кольором. Власне, під час підготовки фото до оглядів доводиться нерідко робити корекцію кольору, щоб наблизити результат до оригіналу.


А ось у такому сюжеті різкість у Canon виявилася гіршою, причому я робив по кілька кадрів — скрізь однаково.
SONY DSC-W800, ISO 100, витримка 1/125


Canon IXUS 100IS, ISO 80, витримка 1/125



І трохи «просто фото» SONY DSC-W800
ISO 100, витримка 1/250


Чотири дороги.
ISO 100, витримка 1/800


Місто.
ISO 100, витримка 1/640



Випадково побачив птаха, що сидів на тонкій гілці, і спробував зняти з рук на максимальному зумі.
ISO 100, витримка 1/160


Щоб зрозуміти масштаб: птах сидів на верхівці найвищого дерева, мені довелося відійти на кілька метрів, щоб зробити фото.
ISO 100, витримка 1/1000


Дорога, туман, місто.
ISO 100, витримка 1/320


Кілька панорам. Насправді фотоапарат у цьому режимі повертається лише на 90 градусів, тому круговий кадр зробити не вийде.
Початкова роздільна здатність панорам — 4912х1080



Кілька зимових фото, похмуро. Але навіть за таких умов мені здалося, що зображення темніше, ніж очікувалося.
ISO 100, витримка 1/400


ISO 250, витримка 1/60



На мій погляд, якість фотографій на природі відповідає класу апарата. Вона не погана й не хороша — просто бюджетна. Думаю, для багатьох людей у реальному житті цього цілком вистачить.
Але коли я спробував використовувати його для завдань, заради яких, власне, і купував, тут і вилізли проблеми.

Почнімо зі спалаху. Чесно кажучи, я цілком розумію, що в Sony не знайшлося нормального розсіювача, і спалах зрештою б’є плямою. Загалом це можна виправити, та й звикнути до цього легко. Але для мене загадка, кому спала на думку геніальна ідея розташувати спалах з того самого боку, що й кнопку спуску, фактично під нею. Результат видно на фото.
Якщо тримати фотоапарат звичним хватом, то спочатку ви, найімовірніше, частково закриєте спалах пальцем. У Canon спалах розташований з іншого боку, тож із такою проблемою я жодного разу не стикався.


Крім того, під час роботи спалаху з’являється певний надмірний контраст, найімовірніше через не зовсім коректну роботу автоматики та слабкий розсіювач світла.





І, звісно, режим макрозйомки — який же огляд електроніки без цього? Подивімося, як тут із цим справи.





А тепер висновки.
Якщо судити про цей фотоапарат, то це звичайнісінька бюджетна модель: фотографує, навичок потребує мінімум, а для зовсім простого керування є навіть окремий режим. Загалом підійде для фото «Ми на шашликах», «Я на морі», «Ми святкуємо вдома день народження тітки Валі», але приблизно те саме вміє і смартфон, щоправда, зазвичай гірше — принаймні через відсутність оптичного зуму. Сподобалася робота електронного стабілізатора під час знімання відео, але 1280x720 — це вже якось застаріло. Знімає у контейнер AVI, причому місця займає з великим задоволенням — близько 200 МБ за хвилину. Для прикладу, мій смартфон знімає у 4к, а потік лише в півтора раза більший.

Недоліки. Екран: нормальне зображення видно лише при погляді прямо. Спалах — б'є від душі, тут не посперечаєшся, але для фотографування на столі він не годиться саме через це. Розташування спалаху — окрема тема, простіше подивитися на фото вище. Кнопка ввімкнення спрацьовує із затримкою, просто незвично. Власний варіант USB-роз'єму — ну, тут SONY у своєму репертуарі, щоправда, незрозуміло, навіщо.

А от порівняння двох фотоапаратів зіставного класу було для мене цікавішим. В обох моделей приблизно однакові функції та можливості, але Кенон зручніший у роботі завдяки ручному ввімкненню режиму Макро. Матриця в Кенона має помітно меншу роздільну здатність, але на реальних фото це не позначається, а якщо й позначається, то лише на користь Кенона. Крім того, у Кенона оптичний стабілізатор зображення, а в Сони — лише електронний. Кенон помітно спритніший: перше фото можна зробити через 1.75 секунди після натискання кнопки ввімкнення (засікав не я), у Сони цей час становить близько 4 секунд.
Щодо знімання відео, Сони кращий: працює електронний стабілізатор, автофокус, тоді як у Кенона в цьому режимі вимикається навіть оптичний зум. Але, як на мене, насамперед це фотоапарат, тому на цьому режимі я не зупинявся.
Щоб зарядити акумулятор Сони, достатньо під'єднати кабель, а в Кенона акумулятор треба виймати.

Якщо коротко підсумувати, то Кенон мені подобається набагато більше, але що важливіше — він краще підходить, якщо ви займаєтеся оглядами, особливо вдома та фотографуєте дрібні компоненти. Сони краще підходить для знімання на природі або великих планів, адже під час фотографування з відносно близької відстані спалах, найімовірніше, все зіпсує, та й макрознімання — не його стихія. Загалом Сони сильно розчарував :(

На цьому в мене все, сподіваюся, огляд був корисним.