DOOGEE X5 MAX, недорогий смартфон з Android 6

Якщо минулого разу основна частина інформації про користування телефоном була не від мого імені, то цього разу всі враження від нового DOOGEE X5 MAX будуть цілком моїми.
Загалом я людина не розбещена сучасними телефонами, більше того, це перший смартфон, який я носив із собою як основний.
Власне, показуватиму, розбиратиму, а також розповідатиму про свої враження.

Формально смартфони й планшети під керуванням Android відрізняються лише розміром дисплея та наявністю модуля GSM, хоча є й планшети з GSM, що тільки посилює схожість.
Цей апарат запропонували мені для огляду як новинку, а я подумав: чому б і ні. Новий телефон мені все одно потрібен, адже мій Siemens M75 уже, так би мовити, застарів. Вирішив так: підійде — користуватимуся, а не підійде — все одно користуватимуся, зате матиму матеріал для роздумів про те, що ж мені потрібно від телефона.

Технічні характеристики.
Колір: чорний, білий
Процесор — MTK6580, 4 ядра
GPU — Mali-400 MP
Операційна система — Android 6.0
Пам’ять — 1 ГБ ОЗП, 8 ГБ флешпам’яті.
Дисплей — 5 дюймів, роздільна здатність 1280х720
Тип мережі GSM：2G: GSM 850/900/1800/1900MHz
WCDMA：850/1900/2100MHz
Бездротові інтерфейси — WIFI: 802.11b/g/n, Bluetooth 4.0
GPS
Слот для карти пам’яті — MicroSD, заявлена підтримка до 32 ГБ.
Аудіовихід/мікрофон — роз’єм 3.5 мм.
Тип SIM-карт — 1 шт. micro-SIM і 1 шт. nano-SIM.
Фронтальна камера — 5 Мп
Основна камера — 5 Мп
Акумулятор — 4000 мА·год
Розмір — 141х73х10,4 мм

Для початку буквально кілька слів про паковання.
Телефон надійшов у невеликій картонній коробці, на яку навіщось зверху наклеїли стікери магазину. Чому не наклеїти збоку? Адже так некрасиво.


Знизу розміщена коротка інформація про особливості цього телефона, а збоку є навіть стікер для перевірки оригінальності товару. Але мене гризуть сумніви: невже їх хтось підробляє? :)


А те, що телефон додатково запакований у бульбашкову плівку, тішить. Пошкодити його під час доставки буде значно складніше.


Увесь комплект складається з:
1. Телефон
2. Блок живлення (зарядний пристрій)
3. Кабель USB-microUSB
4. Інструкція.


Інструкція англійською мовою, шрифт дрібний, а сенсу майже нуль.
Кабель завдовжки приблизно 1 метр, якість нормальна: принаймні телефон без проблем заряджається й під’єднується до комп’ютера.
Зарядний пристрій зовсім компактний, та й заявлений струм у нього лише 1 А.


Окрім бульбашкової плівки, телефон лежить ось у такій «кишеньці» з щільного поліетилену. Унизу є повідомлення, мовляв, перед увімкненням треба зняти захисну плівку з контактів акумулятора. Трохи забіжу наперед: захисну плівку я не знімав.


Коли я вперше взяв телефон до рук, у голові промайнули дві думки: він важкий і схожий на брусок, тобто витонченості в ньому немає зовсім. Особливо помітним був контраст у порівнянні з Vernee Thor.
Корпус телефона чорний, по периметру проходить смужка, схожа на металеву. На фото вона здається білою, а насправді має легкий фіолетовий відтінок.


Якщо подивитися під трохи іншим кутом, помітні досить широкі рамки навколо дисплея.


Знизу є три стандартні кнопки, а також отвір мікрофона.
На жаль, кнопки не мають підсвічування, а воно тут зовсім не завадило б.


Ззаду розташовані дактилоскопічний датчик, камера та невеликий ліхтарик, гордо названий «спалахом» :)
До речі, ліхтарик світить трохи незвично: посередині є невелика темна пляма.
Зате дактилоскопічний датчик у цьому телефоні працює набагато краще, ніж у Vernee Thor. Так склалося, що обидва телефони тестувалися майже одночасно, і до Тора були зауваження, а точніше — до його датчика. З цікавості перевірив те саме на телефоні, який оглядаю: якщо в Тора датчик спрацьовував один раз із 4-5, то в цього — один раз із двох дотиків.


1. Роз'єм MicroUSB розташований незвично — зверху. Статистики в мене, звісно, небагато, але здається, що знизу було б зручніше.
2. Знизу розташовані отвори динаміків (так я спочатку думав).
3. На правому боці — стандартні кнопки регулювання гучності та кнопка ввімкнення.
4. Лівий бік порожній.


Як я писав вище, знизу розташований дактилоскопічний датчик, і я також зазначав, що працює він досить стабільно. Але я зрозумів і те, що ця річ, хоч і зручна по-своєму, особисто мені не потрібна. Так, із нею зручно розблоковувати телефон дотиком, але мені не складно зробити це й просто кнопкою. Звісно, з датчиком безпечніше, але й на попередньому телефоні я не встановлював жодних паролів чи PIN-кодів. Та це лише моя особиста думка.


Задня камера має автофокус, пізніше покажу приклади фото, зроблених за її допомогою. Є також підсвічування, але воно справді слабеньке: хіба що допоможе під час знімання зблизька, зате як мініліхтарик цілком зручне.


У верхній частині передньої панелі розташовані розмовний динамік, камера та датчик наближення.
Датчик наближення розташований біля специфічного вирізу захисної плівки, спрацьовує на відстані приблизно 3см.


Як я писав вище, телефон досить важкий, принаймні як на свої габарити.
Але дивно: коли я зважив Vernee Thor, то трохи здивувався. Різниця у вазі становила лише 40 грамів, а телефон, який оглядаю, здається значно важчим. Можливо, через більш кутасті форми, але мені здалося, що різниця була більшою за 40 грамів.
З цікавості зважив телефон, замість якого зараз працює DooGee.

Взагалі є відчуття, що прогрес, як і мода, рухається по колу. Спочатку телефони були великими (хто ще пам'ятає NMT?), потім ставали дедалі меншими, після цього настала ера смартфонів (хоча ні, перший смартфон випустили ще 1992 року), і знову почалося збільшення розмірів екрана: 3.5, 4, 5, 6. Що далі? Куди поділися маленькі хороші телефончики?


Знімаємо задню кришку. Першого разу ледве зняв — трималася дуже міцно.


Зняв кришку й, м'яко кажучи, здивувався.
Кілька днів я тестував телефон без SIM-картки, встановлював різне ПЗ, перевіряв його, але лише відкривши корпус, побачив, що захисну плівку з акумулятора не зняли.
Коли я вперше ввімкнув телефон і він запустився, то подумав, що його, можливо, перевіряли й плівку зняли, тому навіть не спало на думку перевірити.


Контакти самого телефона просто прокололи плівку на всіх трьох контактах, ніби її взагалі не було.
Акумулятор має заявлену ємність 4000мА·год — це був один із критеріїв вибору телефона, але протестую його окремо.
Тішить те, що акумулятор знімний, хоча я зустрічав думку, що краще якраз незнімний варіант, адже знімний акумулятор ще треба знайти у продажу, а замість незнімного можна встановити будь-який, що підходить за розмірами. Що сказати, у цьому є частка правди, сперечатися не буду.


Під акумулятором наклеєна плівка з назвою марки телефона та IMEI. Але, якщо чесно, виглядає якось дешево.


Телефон має два слоти для SIM-карт: перший для microSIM, другий — nanoSIM, а також слот для карт пам’яті microSD. Замінити картки можна лише зі знятим акумулятором.
Із плюсів можна відзначити, що немає жодних кредлів для карток і можна без проблем встановити дві SIM-картки та карту пам’яті — вони не заважатимуть одна одній.
Із мінусів (для мене) — те, що потрібні SIM-картки різного розміру.


А знизу виявився дивовижний напис — 3D- stereo sound.
Коли я бавився з телефоном, то відразу звернув увагу: хоча отворів для динаміків два, грає лише один.
Побачивши цей напис, я подумав: може, другий динамік просто не працює.


Раз уже вийняв акумулятор, то перевірив його ємність.
Оскільки контакти акумулятора цілком доступні, перевірка ємності не завдала жодних незручностей.


На жаль, ємність не дотягнула до заявлених 4000мА·год і становила близько 3500мА·год.
Щоправда, під час тестування я припустився невеликої помилки: струм заряджання вибрав відповідно до струму штатного зарядного пристрою, а струм розряджання краще було вибрати 0.5С, або 2000мА. Я ж вибрав струм розряджання 1500мА.


Зовні оглянули все, що могли, — ліземо всередину.
Спочатку відкручуємо 11 невеликих гвинтів по периметру, потім за допомогою медіатора або пластикової картки відщіпаємо кришку.


Плата трохи незвичайна: не просто прямокутна, а з довгою стороною у формі літери Г.
Зібрано акуратно, зауважень немає, усе чудово.


Шахнуш тодд, який ще 3D- stereo sound? Динамік не зіпсований, динамік один.
Узагалі я думав: може, під час відтворення звуку для другого каналу використовується розмовний динамік? Але ні, за звук відповідає лише той, що розташований знизу.
І скажу як є: його звук мені не подобається. У моєму старому Siemens M75 (як, утім, і в Nokia) звук помітно кращий, особливо з огляду на те, що в Siemens за звук відповідає лише один динамік — розмовний.
Враження від звуку дивні: в одних записах обрізані високі частоти, в інших здається, що бракує потужності. А ще є один дрібний, але неприємний момент — регулювання гучності. Річ у тім, що навіть на найнижчому рівні звук достатньо гучний, щоб заважати оточенню. Хочеться зробити його ще тихішим, але тихіше — тільки повністю вимкнути звук.


Дактилоскопічний датчик без проблем знімається, і під ним явно щось приховано під металевим кожухом, але я не зміг роздивитися, що саме.


Кілька окремих вузлів.
1. Вібромоторчик незвичного формфактора
2. Маленький світлодіод і камера
3. Імовірно, GSM-модуль
4. Зарядний пристрій телефона (тому я зазвичай пишу «блок живлення», а не «зарядний пристрій», адже зарядний пристрій міститься в телефоні)
Поруч видно чимало порожніх місць.


У попередньому огляді я писав, що з внутрішнього боку плати нічого цікавого немає, і на підтвердження зробив фото. Я не став виймати плату повністю, а просто відігнув її.
Усередині все закрито металевими екранами, дивитися особливо нема на що.


Коли я вперше взяв телефон до рук, та й коли потім носив його із собою, мене не полишало відчуття, що по периметру телефона — метал. Можливо, це пов'язано з відчуттям на дотик, можливо — зі збільшеною масою телефона, не знаю.
Але коли я відкривав телефон, то помітив, що все-таки по периметру пластмаса. Це видно там, де немає бортика від лиття.
Але відчуття було настільки правдоподібним, що я навіть перевірив тестером, чи проводить струм. На жаль, це пластик, але ефект металу — на відмінно.


Перед установленням SIM-картки її довелося обрізати. На щастя, вдома знайшовся адаптер, який іде в комплекті із сучасними картками. Поклав одне на одне, обвів маркером і обрізав ножицями — роботи на пів хвилини.


На продовження тесту заряджання акумулятора я зробив термограму нижньої кришки телефона й зарядного пристрою приблизно через годину заряджання.
Власне, частково тому мені вже було зрозуміло, де в телефоні розташований зарядний пристрій, а за температурою можна було точно сказати, що він лінійний, а не імпульсний.
БЖ нагрівається помірно, температура корпусу в найгарячішому місці становила 51 градус.


А ось що мене здивувало, то це швидкість заряджання. Судячи з характеристик зарядного пристрою та ємності акумулятора, він мав би заряджатися близько 3.5-4 годин, а насправді телефон заряджається за 2-2.5 години. Підозрюю, що акумулятор заряджається не до кінця.


Екран у телефона доволі непоганий, кути огляду чудові, кольори насичені, тільки при погляді прямо на екран зображення трохи яскравіше, ніж під будь-яким кутом.


Робочий стіл і встановлені програми. Приємно потішило, що в комплекті немає «китайських» програм, які зазвичай важко видалити й які забирають вільну пам'ять. Також приємно, що виробник одразу встановив Маркет, програму для роботи з дактилоскопічним датчиком, з офісними документами, а ще кілька цілком корисних програм.
Трохи забіжу наперед: за весь час тестування не вилетіла жодна програма, на диво, усе працювало, та ще й добре працювало.


Меню налаштувань зручніше, ніж у того ж Vernee Thor, що мене приємно здивувало. Є пункт для роботи з QR-кодами, а також дублювальний пункт для роботи з датчиком відбитків пальців.


Трохи більше інформації про окремі пункти меню.
На жаль, після переходу на російську мову деякі пункти так і залишилися англійською. Можливо, у наступному оновленні прошивки це виправлять, але не факт.


Перший знімок екрана — планувальник роботи телефона, дає змогу налаштувати автоматичне ввімкнення та вимкнення для економії заряду акумулятора. Моя донька налаштувала телефон так, щоб уночі він був вимкнений. На жаль, я такого собі дозволити не можу, адже мені можуть зателефонувати й уночі, але налаштування однозначно зручне.
У пунктах «Висококонтрастний текст» і «Інверсія кольорів» сподобалася примітка — експериментальна функція, тож користуєтеся на свій страх і ризик :)


Встановлено останню версію прошивки, я періодично перевіряю наявність оновлень, але поки що тихо.


Інформація з CPU-Z.
У телефоні встановлено чотириядерний процесор MediaTek MT6580, частота ядра може змінюватися в діапазоні 420 — 1300МГц. Архітектура ARMv7-A. (VFPv4, NEON). Наскільки я знаю, цей процесор поступається Cortex-A9, але водночас є енергоефективнішим.


Цікаво, що в оглядах різних ТВ-боксів у графі «температура» зазвичай було порожньо, а тут аж в очах рябить — таке відчуття, що телефон вимірює все, мабуть, навіть температуру тіла власника :)))))
На знімку екрана з даними від сенсорів є інформація від датчика освітленості. 20000 люксів — це максимум, який телефон може відобразити/виміряти. Мінімум становить 303 люкси.


У налаштуваннях чомусь зазначено, що використано 454МБ із 8 ГБ. Згодом, після встановлення програм, пише, що використано близько 3ГБ із 8, але насправді користувачеві доступно лише 4.64ГБ, решту займає система.
Щодо використання оперативної пам'яті, телефон досить ощадливий. Я не використовував жодних додаткових програм для оптимізації, але навіть у такому разі телефон використовує не всю вільну пам'ять.


Звісно, якщо вже заговорили про пам'ять, то заодно й перевіримо швидкість її роботи.


На превеликий жаль, телефон не підтримує підключення OTG, тому всі зовнішні комунікації через USB обмежуються лише такими варіантами.


Оцінювання продуктивності, як завжди, почну з тесту AnTuTu, версія 5.2.0


AnTuTu версії 6.1.3 показав вищий результат, але шоста версія тесту перевіряє трохи інакше, тому порівнювати попередні версії із шостою не зовсім коректно.
У будь-якому разі, як на мене, продуктивності цілком достатньо для повсякденного використання, а також не надто вимогливих ігор.


Додаткова інформація з AnTuTu. Чесно кажучи, я трохи здивувався, скільки взагалі різноманітних сенсорів може бути в апараті. Останній скриншот із сенсорами я вирішив не викладати.


Для перевірки сенсорів і їхньої роботи я використав невелику програмку, спеціально призначену для цього.
Програма показала чимало сенсорів — 6 із 9 можливих, але під час перевірки виявилося, що сенсори магнітного поля й орієнтації не працюють або, принаймні, програма не може отримати від них дані.


3D mark як тест ігрової продуктивності показав 2017 балів — не дуже багато.


Цікаво, що в типових застосунках і під час виконання звичайних операцій телефон показав себе хоч і гірше, але порівняно з результатом 3D-тесту — не так уже й погано. Загалом під час реального використання я не помітив жодних гальмувань чи зависань.


А от зменшення обсягу ОЗП одразу далося взнаки в тесті Epic citadel. У режимі High quality швидкодія була ще, скажімо так, на рівні, а в режимі Ultra High Quality продуктивність помітно впала.


А от WiFi у телефоні, на диво, працює дуже добре. Мені дуже не щастило з ТВ-боксами, але тут усе навпаки.
Тест стандартний для моїх оглядів.
1. Телефон на моєму робочому столі, майже глуха зона, безліч бетонних стін, хоча до точки доступу лише 12 метрів. Тут майже все втрачає зв’язок, але телефон без проблем під’єднувався й навіть показав непогану швидкість.
2. Та сама кімната, але перешкода у вигляді стін помітно слабша.
3. Суміжна кімната з тією, де стоїть роутер, майже пряма видимість, зв’язок чудовий.


Навіть стоячи приблизно за 100 метрів від одного зі студентських гуртожитків, телефон знайшов купу точок доступу, і це попри те, що від гуртожитку мене відгороджував бетонний паркан.


А от GPS відверто розчарував.
Телефон бачив 9-10 супутників у місті й 12 у полі, тобто на відкритій місцевості.
Vernee Thor у місті бачив до 16-17 супутників, у полі не перевіряв.


Спробував записати трек і був здивований результатом. Насправді я, звісно, йшов прямо, але, коли подивився на трек, перша думка була: стільки я не вип’ю :)
Телефон при цьому лежав у внутрішній кишені вітровки.


Але ще більше я здивувався, коли перевірив те саме під час поїздки в тролейбусі. Я сидів біля вікна з південного боку, тримав телефон у руках і їхав вулицею Валентинівською, але, судячи з показань GPS, перебував зовсім в іншому місці.


Окрім звичного Навітела, я встановив ще одну програму — ПРОгород. Щоправда, це була демоверсія, але працює вона трохи інакше. Наскільки я зрозумів, вона використовує дані супутників Глонасс, але можу помилятися.


Та й треки тут помітно рівніші. Звісно, є певні нюанси: наприклад, на першому треку я їхав прямо, перетнувши дорогу лише у двох місцях, але це не так важливо, похибка невелика.
А ось другий трек записувався перед треком, який я показав вище, за допомогою Навітела. Тобто я їхав у тому самому тролейбусі, тільки спочатку працював з однією програмою, а потім перемкнувся на іншу. Блюхера і Валентинівська — це одна й та сама вулиця.


Оскільки минулого разу були зауваження щодо тестування часу роботи, цього разу я трохи розширив цей розділ огляду.
Для початку скажу, що телефон може працювати аж до розряду батареї до 1%, і, як на мене, це добре. Я, звісно, можу виміряти кінцеву напругу розряду, але без порівняння з іншими телефонами це не матиме особливого сенсу.


Коли заряд падає нижче 15%, телефон пропонує ввімкнути режим енергозбереження, але в усіх тестах, та й просто під час користування, я це повідомлення ігнорував, адже якщо мені потрібен телефон, то в повнофункціональному режимі, а не у вигляді красивого дисплея-телефонного апарата.


Тут наведу типові графіки розряду. У реальному житті телефон спокійно працює дві доби: приблизно годину читаю книжки, сиджу в інтернеті, кілька годин розмовляю тощо.
Щоправда, варто уточнити: на телефоні я не граю, хоча й думаю встановити собі карти. Але оскільки на телефоні зручно читати, то поки що коротатиму час у метро за читанням «Відьмака».

Окремо варто сказати про індикатор батареї, який живе власним життям. На другому скриншоті графік дещо незвичний, поясню.
Частина до розриву — звичайне користування телефоном, щоправда, досить активне.
Розрив — на деякий час виймав акумулятор, міняв карту пам’яті, але процес якось затягнувся, тож телефон пролежав без акумулятора приблизно годину
Частина після розриву — приблизно пів години розмов, близько 40–45 хвилин роботи GPS з увімкненим екраном.
Після цього заряд акумулятора впав до 13%, і так я користувався телефоном ще майже два дні. За цей час я близько години розмовляв, пів години читав книжку, записав трек двома різними програмами (приблизно пів години роботи GPS).


Детальніший графік витрати ємності акумулятора


Щоправда, телефон видає якісь зовсім безглузді цифри розрахунку ємності: за його показниками можна подумати, що в ньому стоїть акумулятор не на 4000мАч, а щонайменше на 10000 :)


Ну і, як мене просили в минулому огляді, я протестував час роботи телефона в режимі відтворення відео.
Відео FullHD (потік 10 мбіт, файл 3ГБ, 44 хвилини), яскравість 50%, звук на низькій гучності, WiFi увімкнено.
Час роботи становив близько 8 годин.
Звісно, коректніше було б спробувати відео 720р, адже немає сенсу дивитися FullHD на такому екрані. Можна було б перевірити ще й перегляд відео з Ютуба, але під час тесту був активний WiFi, навіть завантажилися якісь оновлення програм, та й потік для перегляду я вибрав не найменший.


Тепер можна перейти до останнього, що я хочу показати в огляді, — камер, а точніше основної, адже під час фотографування найчастіше використовують саме її.
Так, камера явно не є сильною стороною цього телефона, що, загалом, і зрозуміло: зробити телефон із хорошими камерами, GPS, непоганим дисплеєм і за 60 баксів складно, та й це радше нереально. Будьмо вже реалістами.
Я зробив кілька порівняльних фото, а також фотографії «самі по собі» в реальних умовах. Цей апарат порівнювався з героєм попереднього огляду — Vernee Thor, камера якого має помітно вищу роздільну здатність, ніж у сьогоднішнього героя огляду.
Але оскільки сайт може спотворити фото (до речі, усі фото клікабельні), я виклав оригінали на Яндекс Диску.









А тепер настав час підбити підсумки, причому вони далеко не однозначні.
Для початку, за традицією, плюси й мінуси.
Плюси
Хороша якість складання, немає люфтів, скрипів та іншого.
Дуже хороша робота WiFi
Непогано працює дактилоскопічний датчик
Стабільна робота ПЗ
Немає «зайвого» ПЗ у комплекті
Хороша якість зв’язку під час розмови
Прийнятний час роботи від одного заряду акумулятора

Мінуси
Не надто висока якість відтворення музики через власний динамік і незручне регулювання гучності
Низька чутливість GPS
Немає OTG
Акумулятор хоч і ємний, але не відповідає заявленому значенню.
Важкий (але це індивідуально, як і дизайн)
Низька ергономічність: через гострі кути телефон здається більшим, ніж є насправді.
Немає індикатора подій

Моя думка. Одразу скажу, що я користувався телефоном кілька тижнів, і єдине, що оцінив, — це зручність читання книжок у метро та користування WiFi там само, та й просто на вулиці. Тобто фактично це аналог невеликого планшета. Особисто мені користуватися ним як телефоном виявилося незручно. Під час розмови я звик часто притискати телефон плечем (любителі гарнітур у шоці), але оскільки телефон доволі важкий, то весь час боюся, що він упаде мені на ногу і розіб’ється. Крім того, я ніяк не можу звикнути до сенсорного екрана: уже кілька разів випадково вмикав гучний зв’язок. Регулювання гучності виявилося дуже незручним: окрім того, що не можна зробити звук зовсім тихим, я не можу просто спочатку зменшити гучність, а потім запустити фільм (наприклад), бо за замовчуванням регулюється гучність виклику, а не мультимедіа, але це вже дрібниці. Крім того, звук живе власним життям: деякі композиції звучать узагалі без високих частот, але, наприклад, можна ввімкнути фільм і отримати хороший звук.
Із приємного можу сказати, що мені сподобалася автономність цього телефона: мій старий 10-річний Siemens M75 з рідним акумулятором також працює дві доби від одного заряду (і де ж прогрес?), реально можна протриматися до трьох діб, особливо якщо вимкнути WiFi.
Сподобалася швидкодія, відсутність затримок під час запуску ПЗ та й загальна плавність інтерфейсу. Розумію, що 2–3 тижні — це не термін, але за цей час я провів багато експериментів, і зовні нічого не змінилося.
Хоч я й не користуюся сканером відбитків пальців, але те, що він працює краще, ніж у Vernee Thor, — факт.

Загалом сварити не хочу, але й особливо хвалити не буду: телефон як телефон тисячі їх, але мені він не підійшов, або ж я йому не підійшов — ми різні. Поки що користуватимуся ним, заодно збиратиму статистику, але паралельно вибиратиму щось краще. Дуже хотілося б апарат, більше схожий на улюблений Siemens M75, але зараз щось подібне коштує дуже дорого, якщо воно взагалі є.
Зовсім забув про відсутність індикатора подій. У моєму старому Siemens є така функція: кількість пропущених дзвінків або SMS відображається кількістю блимання підсвічування. Тут виробник на цьому заощадив, хоча ця функція повністю програмна. Не виключаю, що її можуть додати з часом.

На цьому все. Побажання, пропозиції, критика — як завжди, чекаю в коментарях.
На цьому огляди гаджетів поки що закінчу, наступні огляди плануються на радіоаматорську тематику, сподіваюся, буде цікавіше :)

Ледь не забув: із купоном HQX5MAX ціна буде $59.99

Товар надано магазином для написання огляду.