Ulefone U007, огляд ще одного смартфона

Моделей телефонів існує багато, і при цьому постійно виходять якісь нові: великі й маленькі, швидкі й неквапливі, хороші й не дуже. Але завжди хочеться подивитися, як китайські інженери скомпонували чергового мобільного друга, що я й зроблю в цьому огляді.
Кому цікаво — заходьте.

По суті, більшість телефонів, розроблених і виготовлених у Китаї (хоча не лише там), створюють на одній базі. Беруть процесор і комплект документації та просто змінюють його оточення: наприклад, додають або прибирають сенсори, сканер відбитків пальців, NFC тощо.
Так виробники намагаються догодити всім покупцям. Іноді виходить, іноді ні, але якщо товар продають, то хтось же його купує.

Власне, тому й виходять огляди різних пристроїв, щоб можна було хоч якось зрозуміти, що ж пропонує виробник. І цей огляд — один із таких прикладів.

Далі все буде як завжди, навіть у тому самому порядку: огляд, розбирання, тести тощо. Але насамперед — технічні характеристики.

Колір: чорний, білий, сірий
Процесор — MTK6580, 4 ядра
GPU — Mali-400 MP
Операційна система — Android 6.0
Пам’ять — 1 ГБ ОЗП, 8 ГБ флешпам’яті.
Дисплей — 5 дюймів, роздільна здатність 1280х720
Тип мережі GSM：2G: GSM 850/900/1800/1900MHz
WCDMA：850/1900/2100MHz
Бездротові інтерфейси — WIFI: 802.11b/g/n, Bluetooth 4.0
GPS
Слот для карти пам’яті — MicroSD, заявлена підтримка до 32 ГБ.
Аудіовихід/мікрофон — роз’єм 3.5 мм.
Тип SIM-карт — 2 шт. micro SIM
Фронтальна камера 2 Мп
Основна камера 8 Мп
Акумулятор 2200 мА·год
Розмір 142х71х8,5 мм

Телефон постачається в невеликій чорній коробці.


Знизу наведено короткі технічні характеристики.


Комплект стандартний для більшості телефонів:
1. Смартфон Ulefone U007
2. Зарядний пристрій (блок живлення)
3. Кабель USB-microUSB
4. Інструкція


Я б і не звернув уваги на інструкцію, якби в ній не було навіть російської мови. Переклад, звісно, трохи кострубатий, але сам факт приємний.
Кабель USB-microUSB завдовжки близько 80 см, настільки стандартний, наскільки це можливо. Такі кабелі додають до комплекту переважної більшості недорогих смартфонів. Щоправда, незрозуміло, чому телефон чорний, а кабель білий.
Зарядний пристрій зі звичною для нас вилкою, розрахований на струм до 1 А, є фірмова наклейка.


Трохи про зарядний пристрій.

Сам телефон «як є», із транспортною плівкою (є ще основна), купою пояснювальних написів.


Кути корпусу заокруглені, зовні виглядає цілком нормально, помітно приємніше за мій Doogee X5 Max, хоча, можливо, мені просто більше подобається такий дизайн.
Але що приємно — телефон постачається із силіконовим чохлом (або бампером). Звісно, він збільшує габарити, але в руці лежить дуже приємно, чохол тонкий.




Зрозуміло, що чохол виготовлено спеціально для цієї моделі, тому всі потрібні отвори на своїх місцях: знизу — для мікрофона, зверху — для зарядного пристрою та навушників.


Чохол повністю прозорий, практично без стороннього відтінку.


Єдиний мінус — чомусь у деяких місцях прилягає не зовсім щільно, хоча загалом здається одним цілим із корпусом.


Гаразд, знімаємо чохол. Телефон став трохи легшим і помітно тоншим. Чохол хоч і тонкий, але без нього телефон здається ще акуратнішим.


Щойно зняв чохол і відклеїв плівку, телефон перетворився на звичайний чорний брусочок, без натяку на індивідуальність. Втім, майже всі сучасні смартфони такі: по суті, вони майже 1 в 1 схожі один на одного. Хоча я й сам не знаю, що ще можна вигадати, крім кольорового оформлення корпусу.


На правому боці корпусу — три звичні кнопки: регулювання гучності та ввімкнення/вимкнення/режиму сну.


А от кнопка ввімкнення з насічками сподобалася: начебто дрібниця, на яку не звертаєш уваги, але користуватися справді зручніше.


1. Зверху розташовані камера 2мр, розмовний динамік і датчик наближення. Причому роботу датчика видно неозброєним оком — як світлодіод у деяких ІЧ-пультах, у вигляді ледь помітного блимання червоним.
2. На верхньому торці розташовані роз’єм microUSB для заряджання та гніздо 3.5мм для підключення навушників або гарнітури.
3. Сенсорні кнопки добре помітні.
4. Отвір для мікрофона розташований у правій нижній частині.


Ззаду розташована 8-мегапіксельна камера та світлодіод підсвічування, який часто гордо називають спалахом, хоча насправді це просто білий світлодіод.
Також унизу ззаду є додатковий динамік, закритий сіточкою. Поруч розташовані два виступи — найімовірніше, щоб динамік завжди був трохи піднятий над поверхнею. Динамік досить гучний, спотворень на максимальній гучності я не виявив, однак із відтворенням високих частот є проблеми.
Задня кришка не гладенька, а рельєфна: телефон не ковзає в руці й брудниться менше, ніж SoftTouch.


Телефон важить небагато, особливо порівняно з X5 Max: лише 134 грами, а з чохлом трохи більше — 148. Частково це пояснюється зменшеною ємністю акумулятора і, найімовірніше, полегшеним корпусом.


Знімаємо задню кришку. Звернув увагу, що вона має форму «коритця», а не пласка. Тобто кришка водночас є і боковими частинами корпусу.


1. Слот для карти пам’яті та двох SIM-карт формату micro.
2. У правому верхньому куті розташована антена WiFi і GPS.
3. Телефон живиться від акумулятора із заявленою ємністю 2200 мА·год. Для сучасного телефона це небагато, але, як розумієте, час роботи дуже залежить від інтенсивності використання.
4. Унизу розташований динамік, закритий сіточкою, та антена GSM.


Слоти мають зсувний механізм відкривання. Спочатку, коли я встановив карту пам’яті, телефон чомусь не хотів її бачити. Після того як розпізнав, скільки б я її не міняв, проблем не було. Із SIM-картами проблем узагалі не виникало, усе працює бездоганно.


Оскільки я людина дуже допитлива, поліз подивитися, що там усередині.
Подальше розбирання, а також точне вимірювання ємності акумулятора — під спойлером.

Вмикаємо телефон у звичайному режимі. Спалах трохи засвічує екран, у реальності зображення дещо яскравіше.
Матриця така сама, як у більшості телефонів цього цінового сегмента. Думаю, насправді вибір матриць не такий уже й великий. Зображення добре видно під будь-яким кутом, кольори не інвертуються, але підсвічування також помітне, особливо якщо дивитися по діагоналі.


Трохи випереджу події й відволічуся на ще один тест.
У телефоні встановлено модуль для GPS-навігації. Але якось у мене з ним не склалося. На відкритому просторі все працює доволі непогано.


Але в порівняльному тесті вдома телефон програв, точніше, почав поводитися трохи дивно.
Спочатку ПЗ бачило супутники, але через 20-30 секунд сигнал від них ніби слабшав і переходив у жовту зону, тобто супутники видно, але зв’язок нестабільний.
На фото — порівняння трьох телефонів за однакових умов.
1. Doogee X5 Max
2. Ulefone U007
3. Vernee Thor


Кілька знімків екрана вступних меню для початкового налаштування телефона. Оскільки тих, кому вони цікаві, не так багато, сховаю їх під спойлер.

Вступне меню та меню програм. Встановлено не дуже багато програм, китайських застосунків немає, що тішить.


Інформація про телефон у тому вигляді, як її бачить сам телефон.
Встановлено останню на цей момент прошивку.


Користувачеві доступно близько 5 ГБ пам’яті, з них 840 МБ уже зайнято встановленими програмами.
З переваг не можу не відзначити, що телефон «пам’ятає» режим, у якому перебував під час останнього підключення до комп’ютера. У попередніх телефонах трохи дратувало, що щоразу доводилося вибирати режим підключення.


Телефон приїхав до мене майже зарядженим, точніше — майже не розрядженим.
Одна з перших перевірок, які я проводжу, — якість роботи WiFi. Телефон «бачить» доволі багато точок доступу, зокрема й мою. Перевірки я зазвичай починаю в найгірших для пристроїв умовах.


Знімок екрана зі швидкістю з’єднання. Як завжди, у своїх оглядах пояснюю:
1. Близько 12 метрів, багато залізобетонних стін, прямої видимості немає.
2. Відстань приблизно та сама, але зв’язок кращий завдяки відкритішій видимості.
3. Близько 7 метрів, пара залізобетонних стін (хоча в мене в квартирі інших і немає, хіба що є міжкімнатні та несучі), прямої видимості немає.
4. Сусіднє з роутером приміщення, пряма видимість є.
5. За метр від роутера.


Загальна технічна інформація від програми CPU-Z.


Під час запуску програми для тестування сенсорів телефон спочатку показав їх чимало.


Але насправді працюють лише чотири:
Датчик прискорення
Освітленості
Наближення
Рівня гучності.


Далі — стандартні тести продуктивності, хоча з огляду на те, що цей смартфон побудований на базі добре відомого MTK6580, їхні результати мають радше опосередковане значення.
Antutu 5


Antutu 6, а також додаткова інформація з нього.



3Dmark і PCmark


Інформація про телефон із популярної програми Aida64.


Додаткову інформацію сховав під спойлер, бо її досить багато.

Тест швидкості роботи з SD-картою, внутрішньою пам’яттю та ОЗП. А також швидкість у порівнянні з іншими телефонами й таким самим телефоном іншого користувача (дані взято з цієї ж програми).


Epic Citadel у стандартному режимі та в режимі Ultra. Тут відзначу хорошу стабільність роботи ПЗ. На деяких ТВ-боксах виникали труднощі із запуском цього тесту в режимі Ultra.


А ось AnTuTu Video показує не дуже хороший результат. Не те щоб це було аж так критично, але результат замалий.


Другий не дуже приємний мінус — тачскрин лише на два дотики. Чув, що можуть виникати труднощі під час роботи з телефонами, які підтримують лише два дотики. Я поки такого не помітив (принаймні під час використання телефона як телефона, а не мультимедійного пристрою), але припускаю, що таке можливо.


У телефоні встановлено 1 ГБ ОЗП. Вважається, що це дуже мало, але я дотримуюся іншої думки (хоча, звісно, «пам’яті багато не буває»).
Я користувався телефоном кілька тижнів, а точніше — різними програмами на ньому: встановлював їх, тестував. У моєму випадку використовувалося близько 600 МБ пам’яті, що цілком нормально навіть за 1 ГБ. У Doogee X5max, яким користуюся вже 2.5 місяця, цей показник зараз становить 786 МБ.


За яскравості екрана 75% і відтворення відео FullHD телефон пропрацював майже 4 години. Тест розпочався рівно о 2-й годині дня, телефон вимкнувся приблизно о 17.50–17.55.
Doogee X5max протримався з тим самим файлом близько 8 годин, щоправда, там яскравість екрана була 50%.
При цьому було підключено WiFi.


І, звісно ж, приклади фотографій, зроблених цим телефоном.
Спочатку — порівняльні, з Vernee Thor. Фото стиснуто, щоб їх можна було додати до огляду; у вищій якості вони доступні за посиланням.










А це просто фото, зроблені телефоном. Фотографував увечері; мені здається, що саме в таких умовах найкраще перевіряти роботу камери.






Аркуш формату А4


Які ж висновки можна зробити щодо цього смартфона? Для початку — плюси й мінуси:
Плюси
Зовнішній вигляд, хоча це дуже індивідуально.
Акуратне складання.
Чесно заявлена ємність акумулятора
Непогана робота камери
Стабільна робота ПЗ, Root «із коробки»
Чохол у комплекті, корпус із поверхнею, на якій не залишаються сліди

Мінуси
Не надто добре працює GPS у «складних» умовах.
Акумулятор на 2200 мА·год
Сенсорний екран підтримує 2 дотики
Немає OTG

Моя думка. Це звичайний простий телефон для дзвінків: іноді можна посидіти в інтернеті, перевірити пошту, подивитися на мапі, де ти зараз перебуваєш. Загалом можна й пограти, але невелика ємність акумулятора не дасть робити це довго. Як на мене, телефон непоганий. Для мене мінусом, мабуть, була б лише невелика ємність акумулятора, але якщо телефоном користуватиметься дівчина, це дає непряму перевагу: телефон легкий, особливо порівняно з моїм Doogee X5 max. Та й сам дизайн мені сподобався більше — у цьому плані він більше схожий на Vernee Thor, який я вже оглядав.
Певною мірою потішила відсутність сканера відбитків пальців, яким я зрештою не користуюся, а ціну він збільшує.
Засмутила не надто добра робота GPS за поганої видимості супутників, хоча на відкритій місцевості проблем немає. Думаю, як постійним навігатором користуватися ним не дуже зручно, а час від часу дізнатися своє місцеперебування — цілком можна.

На цьому все. Намагався описати все необхідне. Якщо цікавлять додаткові тести, пишіть — спробую перевірити.

Якщо скористатися купоном Ulefone, ціна становитиме $50.99.

Товар надано магазином для написання огляду.